ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів.

ХТО Є ПЛАТНИКАМИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, власники земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності.

Землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

ЩО Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИМ ПОДАТКОМ

До об’єктів оподаткування належать земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності.

БАЗОЮ ОПОДАТКУВАННЯ Є:

• нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації — для земель, нормативна грошова оцінка яких проведена;
• площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку виникає з моменту реєстрації права на земельну ділянку, при цьому використання земельних ділянок без належного оформлення права власності чи користування на них є порушенням Закону.

СТАВКИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

для земель загального користування — не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки;

для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;

а для лісових земель — не більше 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.

За земельні ділянки, що знаходяться в постійному користуванні суб’єктів господарювання (окрім державної і комунальної форми власності), — в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:

не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

для лісових земель — не більше 0,1 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

ПІЛЬГИ ПО СПЛАТІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Від сплати земельного податку звільняються:

• особи з інвалідністю І і ІІ групи;
• особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
• пенсіонери (за віком);
• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• особи, визнані законом такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи..

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

• для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш ніж 2 га;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш ніж 0,25 га, в селищах — не більш ніж 0,15 га, в містах — не більш ніж 0,10 га;
• для індивідуального дачного будівництва — не більш ніж 0,10 га;
• для будівництва індивідуальних гаражів — не більш ніж 0,01 га;
• для ведення садівництва — не більш ніж 0,12 га.

До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, то до 1 травня поточного року повинна подати письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду (календарний рік), у якому подано таку заяву.

Якщо право на пільгу у фізичної особи виникає протягом календарного року, та/або фізична особа набуває право власності на земельну ділянку/ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

ЯК ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НАРАХУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ

Нарахування земельного податку здійснюється податковими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

Контролюючі органи обчислюють суми земельного податку та надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.

Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, що були надані контролюючими органами, йому необхідно звернутись до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.

• Податковий кодекс України;
• Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Бартер земельних ділянок з доплатою: що з податками

  Підприємство укладає договір міни земельних ділянок з доплатою. Які податкові наслідки такої операції?

  РІШЕННЯ

  Визначення бартерної (товарообмінної) операції для цілей оподаткування міститься в підпункті 14.1.10 Податкового кодексу України (ПК). Нею визнається господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

  Однак повною мірою зрозуміти податкові наслідки міни можна лише шляхом усвідомлення її правовоїсуті. Так,за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. При цьому кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін(ст. 715 Цивільного кодексу України;ЦК). Далі розглянемо податкові наслідки бартерної операції для підприємства.

  Податок на прибуток

  Нагадаємо, що відповідно до підпункту 134.1 ПК об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК. При цьому базою оподаткування визнається грошове вираження цього об’єкту (ст. 135 ПК).

  Тож для визначення впливу операції з міни земельних ділянок з доплатою на розмір податку на прибуток підприємства необхідно керуватися положеннями щодо бухгалтерського обліку такої операції.

  Відповідно до пункту 9 П(С)БО 15 «Дохід» дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

  При цьому згідно із пунктом 4 П(С)БО 7 «Основні засоби»подібними (однорідними) є об’єкти основних засобів, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

  Оскільки в запитанні йдеться про обмін земельними ділянками, то очевидно, що вони мають однакове функціональне призначення. Однак в запитанні також зазначено про доплату, а отже, обмінювані ділянки мають не однакову справедливу вартість. Відповідно, земельні ділянки, які є предметом договору міни з доплатою, не є подібними (однорідними) об’єктами в розумінні П(С)БО 15.

  Відтак облік операцій з міни земельних ділянок з доплатою як неподібних об’єктів здійснюється не за пунктом 9 П(С)БО 15, а за іншими положеннями.

  Так, при передачі за договором міни (бартеру) земельної ділянкив розглядуваному випадку сума доходів, яка відображається у бухгалтерському облікупідприємства, визначається відповідно до пункту 23 П(С)БО 15, а саме: сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

  Придбана за договором міни (бартеру) земельна ділянка відображається в бухгалтерському обліку підприємства у складі основних засобів за її первісною вартістю, яка визначається згідно із пунктом 13 П(С)БО 7. У разі обміну на неподібний актив первісна вартістьдорівнює справедливій вартості переданоїземельної ділянки, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

  Із документа: Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч. 3 ст. 715 ЦК)

  При цьому слід врахувати, що відповідно до підпункту 14.1.202 ПК продажем (реалізацією) товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. У свою чергу, до товарів відносять матеріальні та нематеріальні активи, у т. ч. земельні ділянки (пп. 14.1.244 ПК).

  Отже, ключовим моментом, що створює податкові наслідки міни, є момент переходу права власності, оскільки саме з ним у більшості випадків переходять до нового власника майна більшість ризиків.

  Згідно із частиною 4 статті 715 ЦК право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас права на нерухоме майно[1], які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону(ч. 4 ст. 334 ЦК). Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі — Закон № 1952) державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

  Право власності на нерухоме майно, до якого належать і земельні ділянки, підлягає державній реєстрації

  Отже, право власності на земельну ділянку, набуту підприємством за договором міни, виникне у нього в день державної реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

  При цьому звертаємо увагу, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання (ст. 716 ЦК). А відповідно до статті 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

  Враховуючи зазначене,договір міни земельних ділянок укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

  Державна реєстрація прав сторін договору на земельні ділянки в такому випадку проводитиметься нотаріусом, яким посвідчуватиметься договір міни (ч. 5 ст. 3 Закону № 1952).

  Податок на додану вартість

  Як було зазначено, операції, що здійснюються згідно з договорами міни, вважаються продажем (реалізацією) товарів. Відповідно, за загальним правилом, такі операції є об’єктом оподаткування ПДВ.

  Водночас при міні земельних ділянок слід враховувати підпункт 197.1.22 ПК, згідно із яким звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу). Отже, якщо на земельних ділянках відсутні будівлі, то міна таких земельних ділянок звільнятиметься від оподаткування на підставі підпункту

  Якщо на земельній ділянці збудовані об’єкти нерухомості, то слід дослухатися до позиції ДПСУ, викладеній в листі від 15.06.2012 р. № 10075/6/15-3415-26, № 16675/7/15-3417-26. Так, операція з обміну земельної ділянки, що знаходиться під об’єктом нерухомості, як окремого об’єкта, звільняється від оподаткування ПДВ (за умови відображення в обліку обміну такої ділянки як окремого об’єкта).

  У випадку, коли здійснюються операції з обміну об’єкта нерухомості разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом та обліковується у загальній вартості об’єкта нерухомості (включається до його вартості), то такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

  В останньому випадку база оподаткування ПДВ визначатиметься підприємством згідно з пунктом 188.1 ПК, дата виникнення податкових зобов’язань –відповідно до пункту 187.1 ПК, а дата віднесення сум податку до податкового кредиту — на підставі пункту 198.2 ПК.

  [1]Згідно із частиною 1 статті 181 ЦКземельні ділянки належать до нерухомих речей.

  Шановний Відвідувачу мого сайту!

  Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

  Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.