Культура морква (особливості вирощування та зберігання)

Морква в культуру введена раніше за інші коренеплоди. Вона походить від дикої, що зустрічається у різних регіонах, переважно на вапнякових грунтах. Більше 1000 років до нашої ери вона стала служити для людини джерелом легкозасвоюваних вуглеводів, мінеральних солей і каротину.

Вимоги до температури
Морква – холодостійка культура. Насіння проростає при 2-3°С. Сходи переносять зниження температури до мінус 4-6°С, дорослі рослини першого року життя – до мінус 4°С, насінники другого року життя – до мінус 2-4°С. Оптимальна температура формування коренеплодів знаходиться в межах 18-20°С. Морква легко витримує підвищені літні температури завдяки доброму розвитку кореневої системи і майже повному заглибленню коренеплода в грунт.

Вимоги до вологи
Морква характеризується найвищою посухостійкістю серед коренеплодів, проте добре реагує на зволоження грунту і поливи. До вологи вона особливо вимоглива під час проростання насіння і в період інтенсивного потовщення коренеплоду. Не витримує надмірних опадів наприкінці літа, бо її коренеплоди при цьому розстріскуються і втрачають товарні якості. Насінники вимогливі до вологи під час садіння висадків.

Вимоги до світла
Морква – рослина довгого дня, менш вимоглива до світла, проте погано переносить затінення. Незважаючи на це, можливий підсів її за умови, що покривні культури рано звільняють поле.

Вимоги до грунту
Моркву для формування високих урожаїв необхідно вирощувати на родючих грунтах. За виносом поживних речовин наближається до цукрового буряка. На кожну тону коренеплодів витрачається з грунту 3,5 кг/га азоту, 1,5 кг/га фосфору, 7 кг/га калію і 1,6 кг/га кальцію. Добре росте на різних типах грунтів, крім важких глинистих, засолених і кислих грунтів. Високі врожаї одержують на осушених низинних окультурених торфовищах.

У польових сівозмінах кращими попередниками для моркви є озимі зернові, зернові бобові, у кормових сівозмінах – кукурудза на зелений корм і силос, в овочевих сівозмінах – бобові, капуста, огірки, цибуля, помідори. Не доцільно розміщувати після просапних культур у польових сівозмінах. Повертатись на те саме поле можна не раніше як через 7 років.

Насіння моркви очищають, перетирають для звільнення від голочок. Обігрівають на сонці впродовж 4-5 днів. Пізніше насіння калібрують на фракції 1,5-2 мм і більше 2 мм. Перед сівбою його намочують у розчинах мікродобрив (цинк, бор та ін.). Для дражування насіння використовують обволікаючу суміш з торфу, вапна, мінеральних добрив і меляси яв: прилипача. Дражоване насіння краще і рівномірніше висівається має вищу польову схожість. Норма висіву такого насіння менша. Воно забезпечує появу дружних вирівняних сходів і добрий ріст та розвиток високопродуктивних рослин. Моркву вирощують як овочеву і кормову культуру. Під моркву вносять органічні і мінеральні добрива. Восени приорюють 40-50 т/га гною. Норма мінеральних добрив залежить від типу грунту і програмованого врожаю. Для Полісся і Лісостепу рекомендується вносити 80-90 кг/га д.р. азоту, 60-70 кг/га фософору і 90-120 кг/га д.р. калію. Фосфорні і калійні добрива приорюють восени (за винятком 10-15 кг/га д.р. РК що вносять при сівбі). Азотні добрива (1/2 – 2/3) вносять під весняний обробіток грунту, решту у підживлення. На торфовищах застосовують тільки фосфорні і калійні добрива – Р60К120 та мікродобрива (марганець, бор, мідь).

Система обробітку грунту під моркву мало відрізняється від інших коренеплодів. Вона дуже чутлива на глибоку (28-30 см) зяблеву оранку з попереднім лущенням стерні. На початку вегетації рослини розвиваються дуже повільно, сходи пригнічуються бур’янами, тому важливо за допомогою агротехнічних заходів добре очистити поле від бур’янів. Дрібне насіння моркви вимагає високоякісної передпосівної підготовки грунту. Найкраще цього досягти за допомогою комбінованих агрегатів.

Способи сівби Сіють моркву сівалками СОН-2,8А, СПЧ-6МФ, ССТ-12А та ін. Застосовують широкорядний однорядний (45 см) спосіб сівби; стрічковий з відстанню між рядками в стрічці 15 см і між стрічками 45 см; смуговий із смугою до 20 см і відстанню між смугами 45-60 см. Останній спосіб дозволяє більш рівномірно розмістити рослини, збільшити їх кількість. Рослини у смузі ростуть щільно, що підвищує їх конкурентоздатність у боротьбі з бур’янами. У міжряддях бур’яни знищують за допомогою розпушування грунту. Глибина сівби Насіння моркви дрібне, тому його висівають мілко. Глибина його загортання на легких грунтах 2,0-2,5 см, на важких 1,0-1,5 см. Норма висіву Норму висіву встановлюють так, щоб до збирання врожаю густота рослин становила при широкорядній і стрічковій сівбі – 300-350 тис./га, широкосмуговій – 0,7-1,0 млн. Вона залежить від маси 1000 насінин, схожості, способів сівби. При широкорядному способі висівають 2-5 кг/га, стрічковому – 4-6 кг/га. Використовуючи відкаліброване насіння, норму висіву можна зменшити до 1,5-2,0 кг/га. Строки сівби Морква відноситься до культур дуже раннього строку сівби. її насіння повільно проростає, тому сіють при першій можливості виходу агрегатів в поле. У цей час у грунті є достатні запаси вологи для отримання дружних сходів, інтенсивного росту коренеплодів і формування високого врожаю. Запізнення з сівбою на 12 днів у західних районах призводить до зниження польової схожості на 12,5%.

Зразу після сівби проводять коткування для покращення контакту насіння з грунтом. Морква сходить довго – 12-18 днів. Тому ефективним є досходове (через 4-5 днів) і післясходове (через 5-6 днів після появи сходів) боронування. Для знищення ґрунтової кірки проводять боронування посівними боронами ЗБП-0,6А. Якщо проростки моркви біля поверхні грунту, боронування недопустиме, оскільки призводить до пошкодження рослин і зрідження сходів. У такому зазі поле коткують ребристими або кільчасто-шпоровими котками. Проріджування сходів проводять у фазі 4-5 листків на відстань 4-5 см між рослинами. Це трудомістка операція. Тому необхідної густоти потрібно досягати з допомогою менших норм висіву і боронуванням сходів. Дальший догляд за посівами полягає у розпушу ванні міжрядь. Перший обробіток проводять лапами-бритвами на глибину 3-5 см при з’явленні сходів моркви. Через 9-12 днів, в міру проростання бур’янів, проводять наступні розпушування стрільчатими лапами, долотами на глибину 8-12 см. Якщо посіви дуже забур’янені, використовують гербіциди: прометрин (2-3 кг/га) обприскуючи грунт до сходів або у фазі 1-2 справжніх листків культури; фуроре супер, поаст, тарга, набу (1,0-3,0 л/га) обприскуючи посіви у фазі 2-6 листків у злакових бур’янів; стомп (3,0-6,0 л/га), обприскують грунт до сходів моркви. Для захисту від шкідників (моркв’яна муха, листоблішки) застосовують актеллік, волатон, децис.

Збирання врожаю – найбільш трудомісткий процес у технології вирощування моркви. При ручному збиранні затрати досягають до 40-50% і більше від загальних. Тому використовують машини для скошування гички (Е-281, БМ-б, КИР-1,5). Коренеплоди викопують буряко- і картоплекомбайнами, бурякопідіймачами, картоплекопалками. При сівбі на 45 см використовують комплекс бурякозбиральних машин (БМ-6 + РКС-б). Зберігають моркву в кагатах і траншеях при температурі 1-2°С.

Вебінар “Основні шкідники і хвороби овочевих коренеплідних (морква, буряки, селера, пастернак) культур та заходи захисту від них.”

Морква столова – технологія вирощування

Морква – дворічна овочева культура. У перший рік вегетації фор-мує розетку листків і м’ясистий коренеплід. Лише після зберігання коренеплодів при низьких позитивних температурах і висаджуванні їх у ґрунт (або після перезимівлі в ґрунті) на другий рік культури рослини утворюють розетку листків, квітконосні стебла і дають насіння.

Морква столова – технологія вирощування
• Ботанічні та біологічні особливості моркви столової
• Вимоги рослин моркви столової до умов навколишнього середовища
• Особливості вирощування моркви столової
• Особливості вирощування маточників моркви столової та їх зберігання
• Ботанічна та біологічна характеристика насінників моркви столової

Ботанічні та біологічні особливості моркви столової

Коренева система стрижнева. При виході з насіння головний корінець швидко заглиблюється у вологий ґрунт і до з’явлення сім’ядолей на поверхні проникає на глибину до 10 см, утворюючи бокові корінчики, густо вкриті кореневими волосками. Головний корінь у процесі росту проникає в ґрунт на глибину до 200-250 см. Бічні корені в діаметрі розростаються на відстань до 90 см і більше. Однак, основна маса кореневої системи розташовується в шарі ґрунту до 50 см. При цьому слід зазначити, що між розвитком кореневої системи і листкового апарату існує пряма залежність. Тому, коли коренева система досягає найбільшого розміру, тоді на рослині формується найбільше листків, що сприяє утворенню великого продуктового органу – коренеплоду. Одним із факторів інтенсивного розвитку рослин є глибока оранка ґрунту та розпушування його верхнього шару протягом усього вегетаційного періоду.

Листки в моркви прості розсічені, зібрані в розетку. Через 8-10 діб після появи сходів із бруньки, яка знаходиться між сім’ядолями, вирос-тає справжній листок. Він досить малий і швидко, як і сім’ядолі, відми-рає. Наступні листки поступово збільшуються. Більш великі листки на рослині функціонують довше. Самі великі листки на рослині формуються в літній період (липень, серпень). На цей період припадає, за нашими даними, найбільш інтенсивний приріст коренеплодів (до 2-3 г на добу).

За забарвленням листки моркви зелені зі світлим або темним відтінком. Пластинка їх чотири- і п’ятиразово пірчасторозсічена на маленькі сегментики лінійно-ланцетної, ланцетної, широкозубчастої та лопатоподібної форми. Черешки жолобоподібні, тонкі, довгі, голі або слабо- та середньоопушені шорсткими волосками, припідняті. Забарвлення черешків зелене, світло-зелене, сизе, іноді антоціанове.

Продуктовий орган – коренеплід. Він складається з головки, на якій формується розетка листків, у пазухах яких знаходяться бруньки; шийки, плечиків і власне корінця, який становить основну частину коренеплоду. При утворенні коренеплоду корінець у верхній частині починає потовщуватися і через 40-60 діб після сівби настає пучкова стиглість. Пересаджувати рослини моркви не можна, оскільки обривається центральний корінець і розростаються бокові, внаслідок чого коренеплід набуває виродливої форми. У ранньостиглих сортів і гібридів моркви товарна стиглість коренеплодів настає через 80-100 діб, а в пізньостиглих – через 120-140 діб. Сформовані коренеплоди складаються з двох частин: зовнішньої – м’якушу (флоеми) і внутрішньої- серцевини (ксилема). Флоема формується за рахунок корової, м’ясистої паренхіми. Вона має інтенсивне забарвлення м’якушу та кращу смакову якість. Ксилема менш забарвлена і відрізняється від флоеми більш грубою будовою клітин та має гірші смакові властивості. Потовщення коренеплоду відбувається за рахунок камбію, який знаходиться між флоемою та ксилемою. Шкірка коренеплоду гладенька, дуже тонка і добре пропускає воду всередину коренеплоду. На поверхні коренеплоду є невеликі заглиблення, часто ледь помітні – сочевички (місця виходу бокових корінців). Оранжевого забарвлення коренеплоду надає наявність у клітинах каротину.

За розміром головка коренеплоду може бути широка, середня і маленька, що тісно пов’язано з розміром серцевини. Заглиблення головки буває глибоке (з плечиками) і мілке або зовсім відсутнє. За формою коренеплоди бувають круглі, овальні, зрізаноконічні, циліндричні, конічні та веретеноподібні. Залежно від механічного складу і глибини оранки та вологості ґрунту форма коренеплодів може дещо змінюватися. Форма серцевини буває округла з рівними краями, хвилястоокругла, гранчасто-зірчаста та зірчаста. За забарвленням шкірки коренеплоди бувають білі з зеленою голівкою (якщо коренеплід частково знаходиться на поверхні ґрунту), біло-жовті, жовті, інтенсивножовті, жовто-оранжеві, оранжеві, інтенсивнооранжеві, червоно-оранжеві; серцевина – біла, жовта й оранжева різних відтінків. Розмір серцевини в коренеплоді займає від 20 до 90% і залежить як від сорту (гібриду), так і від умов вирощування. За довжиною коренеплоди поділяють на короткі, напівдовгі, продовгуваті та довгі.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до технічної стиглості) сорти та гібриди моркви столової поділяються на ранні (до 100 діб), середньостиглі (101-120) й пізньостиглі (понад 120 діб).

Вимоги рослин моркви столової до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. За відношенням до тепла морква – холодостійка рослина. Насіння її починає проростати за температури 3-5°С. Однак, за такої температури сходи на поверхню ґрунту з’являються через 20-30 діб. З підвищенням температури до 10-12°С- на 15-17, а до 18-20°С – на 7-10 добу. У фазі сім’ядолей рослини добре переносять зниження температури до мінус 3-5°С. Однак, тривале зниження температури після появи сходів призводить до утворення “цвітухи”, тобто стеблоутворення та квітування рослин у перший рік культури, що негативно позначається на товарному врожаю. Оптимальна температура для росту рослин моркви становить 18-25°С, тобто для нагромадження високого врожаю сума активних температур (понад 10°С) повинна становити не нижче 1500°С. Незначний приріст коренеплодів моркви може продовжуватися навіть восени при зниженні температури повітря до 6-8°С. Зниження температури до мінус З-4°С призводить до погіршення лежкості коренеплодів у період зимового зберігання. Тому в насінництві маточні коренеплоди потрібно збирати до настання стійких приморозків.

Висаджувати маточники моркви потрібно рано навесні з виходом у поле, коли ґрунт прогріється до 5-8°С. Це сприяє доброму укоріненню їх та розвитку асиміляційного апарату. Зниження температури повітря в цей період при весняних приморозках навіть до мінус 3-5°С не шкідливе для рослин. Після доброго укорінення насінників кращою температурою для наростання асиміляційного апарату є 18-20°С. У період квітування рослин запилення краще відбувається за температури 20-25°С. Однак, у період наливу насіння краще, якщо вона знижується до 18-20°С. Короткочасне зниження температури повітря до 10-15°С у період молочно-воскової стиглості насіння може призвести до погіршення схожості його, а тривале – й до загибелі.

Вимоги до світла. Морква відноситься до рослин довгого світлового дня. На довгому дні ріст і розвиток рослин та нагромадження ними поживних речовин у коренеплодах збільшується. За нашими даними, найбільше листків у рослин моркви від ранньовесняної сівби формується у липні-серпні, коли довжина дня становить понад 14 годин. У цей період приріст коренеплоду за добу досягає 2-3 г.

Недостатнє освітлення рослин, особливо у післясходовий період, призводить до витягування та розсіченості листків, що сповільнює приріст асиміляційного апарату та кореневої системи у пізніші фази росту і розвитку рослин та погіршує хімічний склад коренеплодів. При загущенні посівів та їх забур’яненні погіршується інтенсивність освітлення листкового апарату, що часто призводить до ураження рослин фомозом та значного зниження врожаю коренеплодів.

Рослини моркви порівняно з іншими овочевими культурами є найменш світлолюбними. Тому моркву в Україні висівають і під покрив ярих зернових культур (ячменю, пшениці ярої, льону тощо). Під покривом рослини моркви утворюють 5-7 дрібних листків. Після збирання покривної культури розпушують міжряддя, у рослин моркви інтенсивно прискорюється наростання листків та маси коренеплодів. Урожайність коренеплодів моркви, за нашими даними, від таких посівів досягає 14,0–20,0 т/га, а середня маса їх – 60-67 г.

Вимоги до вологи. Морква, порівняно з іншими коренеплідними рослинами, менш вимоглива до вологи. Однак, для нормального росту і розвитку вона досить вимоглива до рівномірного зволоження ґрунту протягом всієї вегетації. Це пов’язано з тим, що до складу коренеплодів входить від 82 до 90% води. Особливо підвищується вимогливість моркви до вологості ґрунту в період бубнявіння та проростання насіння, інтенсивного наростання листкового апарату та формування коренеплодів. Так, насіння моркви в період набухання і проростання вибирає з ґрунту води до 100% своєї маси. При нестачі вологи в цей період затримується поява на поверхню ґрунту сходів, вони, як правило, бувають строкатими, і дещо запізнюється утворення першого справжнього листка. Тому в південних районах при застосуванні літніх строків сівби моркви площу перед сівбою потрібно поливати, а в інших зонах України її проводити після випадання дощу.

При з’явленні сходів молоді рослини витрачають незначну кількість вологи, однак з ґрунту вони виносять її у декілька разів більше за свою масу. Так, для утворення одиниці сухої речовини протягом вегетації ро-слина вибирає з ґрунту біля 500 одиниць води. При нестачі вологи в ґрунті формується дрібна розетка листків, коренеплоди часто дерев’яніють і набувають специфічного неприємного присмаку. Негативно позначається на формуванні товарного врожаю і нерівномірне зволоження ґрунту в період вегетації, особливо в другій її половині. Нестача вологи в окремі періоди призводить до припинення приросту коренеплодів, а інтенсивне зволоження після випадання дощу чи поливу посилює ріст, внаслідок чого коренеплоди розтріскуються, що часто призводить до їх загнивання ще в період вегетації. За нашими даними, при нерівномірному випаданні дощів або поливах розтріскування коренеплодів може досягати 25-30% і більше від загальної маси врожаю. Тому лише в умовах рівномірного зволоження ґрунту є можливість одержати високу врожайність товарних коренеплодів моркви. В умовах перезволоженого ґрунту, за нашими даними, коренеплоди набувають виродливої форми, а при затопленні рослини гинуть.

Особливо вимогливі рослини моркви до вологості ґрунту в період висаджування та укорінення маточників у полі. Тому від висаджування маточників аж до квітування вологість ґрунту краще підтримувати на рівні 80% НВ. Нестача вологи в цей період призводить до випадання насінників, поганого їх розвитку та галуження. При значному зниженні вологості ґрунту насінники можуть загинути. У період квітування та наливу насіння вологість ґрунту доцільно підвищити до 85% НВ, а при дозріванні її знижують до 70-75% НВ. Це сприяє доброму підсиханню висадків та визріванню насіння.

Вимоги до елементів живлення. За вимогливістю до елементів живлення морква столова порівняно з іншими овочевими культурами відноситься до середньовимогливих. Із ґрунту в період вегетації вона виносить на 10 т товарної продукції 24,0 кг азоту, 10,2 – фосфору та 39,0 кг калію.

Для культури моркви столової ґрунтове живлення має велике значення, оскільки рослини її дають досить високий товарний урожай з добре вираженими апробаційними властивостями лише на легких окультурених ґрунтах зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Досить високі врожаї морква дає також на окультурених торфовищах при підвищених нормах внесення фосфорно-калійних добрив та з додаванням борних, мідних і марганцевих мікродобрив. Важкі, кислі та слабоокультурені ґрунти непридатні для її вирощування.

Високі товарні врожаї морква дає лише при забезпеченні рослин у період вегетації достатньою кількістю поживних речовин, серед яких мінеральному належить основне значення. Вимоги рослин до мінерального живлення не постійні, а залежать від фази росту та розвитку. На початку вегетації для нормального росту і розвитку рослин морква вимагає дещо нижчої концентрації ґрунтового розчину (0,5%), тоді як у період інтенсивного розвитку і формування врожаю вона становить 1,0%.

Для нормального росту і розвитку рослин моркви коренева система її вибирає з ґрунту значну кількість солей азоту, фосфору, калію та кальцію. При нестачі в ґрунтовому розчині азоту рослини першого року знаходяться у пригніченому стані. Наростання вегетативної маси сповільнюється. Листки жовтіють та поступово відмирають. У другий рік культури знижується у рослин насіннєва продуктивність, насіння формується дрібним і щуплим та з низькою посівною якістю.

При нестачі фосфору значно пригнічується ріст кореневої системи та вегетативної маси рослин. Особливо його нестача відбивається у другій половині вегетації на визріванні коренеплодів, а при вирощуванні висадків – на поганому наливі зерна та його визріванні, внаслідок чого різко знижується насіннєва продуктивність рослин.

При нестачі калію знижується інтенсивність фотосинтезу. Листки вкриваються бурими плямами та передчасно відмирають. Відмирання їх розпочинається від крайніх дольок. Рослини втрачають стійкість до грибкових хвороб.

Слід також зазначити, що інтенсивний ріст рослин моркви відбувається лише при наявності в ґрунті достатньої кількості кальцію. При його нестачі в ґрунтовому розчині коренева система рослин ослизнюється, внаслідок чого різко сповільнюється ріст, рослини набувають карлико-подібної форми та втрачають стійкість до грибкових хвороб.

Особливості вирощування моркви столової

У сівозміні моркву розміщають у просапному полі після таких попередників, під які вносили органічні добрива. Кращими з них є огірок, капуста, картопля, помідор, бобові культури та озима пшениця. Безпосереднє внесення органічних добрив під посів моркви не рекомендується. На торфовищах її вирощують при заляганні ґрунтових вод на глибині 60-120 см.

Морква, як і всі інші дрібнонасінні культури, досить вимоглива до підготовки ґрунту. При поганій підготовці ґрунту знижується польова схожість насіння та неможливо одержати дружних і вирівняних сходів. Восени згідно з агрохімічним аналізом ґрунту під зяблеву оранку вносять фосфорно-калійні добрива. Рано навесні проводять закриття вологи та передпосівну культивацію, під яку вносять азотні добрива. У південних районах азотні добрива можна вносити й під зяблеву оранку.

Для осіннього використання коренеплодів насіння моркви висівають рано навесні, а для тривалого зберігання – у першій половині травня. Спосіб сівби широкорядний із шириною міжрядь 45 см або широкосмуговий з шириною міжрядь 45 або 70 см і шириною смуги 5-7 і 10-12 см відповідно. Норма висіву насіння 6-8 кг/га, а при використанні сівалок точного висіву – 2-3 кг/га. До сівби і після неї ґрунт ущільнюють котками. При з’явленні сходів розпушують міжряддя. Загущенні посіви з метою проріджування у фазі 1-2 справжніх листків боронують поперек напрямку рядків. У подальшому догляд за рослинами полягає у 2-3-разовому розпушуванні міжрядь (до змикання рядків), боротьбі з бур’янами, хворобами та шкідниками, а в південних районах і у проведенні 4-6 поливів, залежно від погодних умов. Збирають урожай коренеплодів пізно восени до приморозків і зразу обрізують гичку, щоб не допустити прив’ядання рослин. Прив`ялі та підмерзлі коренеплоди погано зберігаються. Середня врожайність коренеплодів моркви при належній агротехніці становить від 40,0 до 50,0 т/га.

Особливості вирощування маточників моркви столової та їх зберігання

Основні прийоми агротехніки вирощування маточних коренеплодів моркви такі самі, як на товарні цілі. Особливістю є те, що для одержання маточних коренеплодів насіння моркви висівають в умовах Полісся в першій половині травня, в Лісостепу – у другій, а в південних районах- у першій половині червня і пізніше. Це пов’язано з тим, що зібрані від таких строків сівби коренеплоди є більш молодими і краще зберігаються.

У період вегетації на насінницьких посівах проводять 2-3 сортових прополювання. При цьому вибраковують усі нетипові для даного сорту рослини, а також ті, які ушкоджені хворобами та шкідниками. Восени з насінницьких посівів коренеплоди збирають до заморозків. Зразу очищають від гички, щоб коренеплоди не прив’ядали. Щоб не ушкодити центральної бруньки, при обрізуванні листків залишають на коренеплоді черешки завдовжки 0,5-1,0 см. Потім проводять осінній добір маточників за типовою для певного сорту формою та середньою масою коренеплодів – 80-120 г, а від повторних посівів – не менше 30 г. На 1 га заготовляють із врахуванням втрат при зберіганні 45-50 тис. штук.

До настання похолодання маточники зберігають у тимчасових кагатах, які вкривають землею шаром 10-15 см. На постійне місце зберігання їх перевозять до овочесховищ або траншей, коли температура повітря знизиться до 4-5°С.

У звичайних овочесховищах маточники вкладають штабелями головками назовні та пересипають піском із розрахунку 0,5 м3 на 1 тонну коренеплодів. Довжина штабеля – 2,0-2,2 м, висота – 75-80 см, ширина при основі – 80-90 см, зверху – 65-70 см. У спеціалізованих овочесховищах маточники зберігають у контейнерах, поліетиленових мішках або насипом заввишки 1,5 м і більше. Оптимальна температура зберігання 0,5-2,0°С, відносна вологість повітря – 90-95%.

При зберіганні в траншеях їх копають щорічно на новому місці завглибшки і завширшки 70 см, завдовжки 10-15 м. Посередині роблять вентиляційну канавку. Через кожні 3-4 м монтують вентиляційні отвори. Щоб коренеплоди краще зберігалися, їх перешаровують землею.

Перед висаджуванням ще проводять весняний добір маточників. Вибраковують прив’ялі, ушкоджені хворобами та шкідниками та підвозять до місця висаджування.

Ботанічна та біологічна характеристика насінників моркви столової

Коренева система. Після висаджування в ґрунт або перезимівлі коренеплодів коренева система починає відростати за температури 5- 6°С. Низькі температури (8-15°С) є досить сприятливими для росту кореневої системи. Тому тривалий період із низькою температурою після висаджування коренеплодів сприяє кращому росту насіннєвого куща та його насіннєвій продуктивності. Основна маса кореневої системи розміщується в орному шарі, і лише окремі корінці проникають на глибину до 80 см.

При запізненні з висаджуванням маточників (за більш високих температур) більш інтенсивно розвивається надземна маса. Це відбувається за рахунок запасу поживних речовин у коренеплоді. Вона швидко обганяє розвиток кореневої системи, внаслідок чого спостерігається пригнічення росту і розвитку рослин і навіть аж до випадання насінників.

Листки. Через 8-10 днів після висаджування маточників або зразу після перезимівлі коренеплодів у ґрунті починає формуватися розетка листків. За формою листки розетки такі самі, як у перший рік культури. Стеблові листки переважно ланцетнолінійні та ланцетоподібні, сидячі або на коротких черешках.

Стебло. Через 20-25 діб після висаджування маточників або через 15-20 діб після відростання розетки листків при перезимівлі в ґрунті починають інтенсивно відростати стебла. За добу за сприятливих умов приріст їх досягає 2-3 см і більше. Ріст центрального стебла продовжується аж до утворення суцвіття. Якщо загинула центральна брунька, а також на великих головках маточників пробуджуються і бокові, з яких формуються пагони заміщення. У процесі росту стебла на ньому формуються пагони 1-го і 2-го порядків. Вони переважно обганяють висоту центрального пагона або його замінника і також закінчуються суцвіттям. На рослинах також можуть утворюватися й пагони 3-го і 4-го порядку, однак на насіннєву продуктивність вони вже не впливають.

Із центрального пагону, його замінників та розгалужень бокових формується насіннєвий кущ, який досягає висоти 100-150 см. При безпересадковому способі вирощування насіння (коренеплоди зимують у ґрунті) висота стебла досягає 150-170 см. Стебла у насінників моркви дудчасті (всередині пусті), круглі або ребристі, голі або опушені і всі вони закінчуються суцвіттям різних розмірів – від великого до малого. Насіннєвий кущ слабо або добре облистнений. За забарвленням зелений або жовтувато-зелений, часто з антоціановим відтінком, за формою припіднятий, рідше прямий. Залежно від розміру маточного коренеплоду, густоти рослин та агротехніки вирощування він може бути мало-, середньо- або багатостебельним.

Суцвіття – складний зонтик. Він складається з багатьох окремих зонтиків. Зовнішні квітки за розміром дещо більші, ніж у центрі. В одному зонтику нараховується 10-16 квіток. Цвітіння рослин розпочинається через 45-60 діб після висаджування маточників у ґрунт і на 2-5 днів раніше від тих, коренеплоди яких зимували в ґрунті.

Квітки дрібні, двостатеві, пелюстки білі. Зав’язь нижня двогніздна. Тичинок п’ять. Зустрічаються також і окремі жіночі та чоловічі квітки. Зацвітають вони в ранкові години. До початку квітування пилок дозріває, висипається з пиляків та починає підсихати. Через добу після розцвітання квітки приймочка маточки готова до запилення пилком від інших рослин і квіток. Таким чином, відсутнє запилення квіток власним пилком. Пилок рослин моркви переноситься в основному комахами і частково за допомогою вітру.

Цвітіння окремого зонтика продовжується до 4-5 діб, суцвіття – біля 10-15, а всього куща – 25-30 діб. Біологічної стиглості насіння на кущі набуває через 60-65 діб після запилення. Підвищення температури та відносної вологості повітря дещо затримує квітування рослин.

Столові сорти моркви легко перезапилюються між собою, з жовтом’ясими, білими (кормовими) та з дикою морквою. Тому в насінництві між ними треба дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості не менше 2 км, а на закритій – 800 м. Рослини дикої моркви необхідно знищувати у радіусі 800-1000 м від насінницьких посівів моркви. З іншими культурами з родини Селерові морква не перезапилюється. Формування насіння відбувається протягом 60-65 діб від початку квітування рослин.

Плід моркви двосім`янка. На кінцях плодів є тонкі гачечки, якими насінини після обмолоту зщеплюються. Щоб позбутися цих гачечків та покращити сипучість насіння, його протирають на спеціальних машинах.

Насіння знаходиться в плодах, за формою видовжено-яйце- подібне, у поперечному розрізі – овальне, біля 3 мм завдовжки і 1,5 мм завширшки і товщиною 0,4-1,0 мм, коричневе або коричнево-сіре за забарвленням. Специфічний запах насіння моркви зумовлений наявністю ефірної олії. Маса 1000 насінин становить 1,3-1,5 г. Схожість насіння зберігає за вологості 10% протягом 2-3 років.