Ялина: вирощування, розмноження і види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 01 березня 2019 Перша редакція: 29 квітня 2018 🕒 21 хвилина 👀 42322 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за ялиною
• Дерево ялина – опис
• Посадка ялини
  • Коли садити ялину
  • Як посадити ялину
  • Як виростити ялину
  • Пересадка ялини
  • Хвороби і шкідники ялини
  • Як розмножити ялину
  • Вирощування ялини з насіння
  • Розмноження ялини живцями
  • Ялина восени
  • Зимівля ялини в саду
  • Ялина аянська (Picea ajanensis)
  • Ялина Бревера (Picea breweriana)
  • Ялина східна (Picea orientalis)
  • Ялина корейська (Picea koraiensis)
  • Ялина чорна (Picea mariana)
  • Ялина звичайна (Picea abies)
  • Коментарі

  Ялина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов’янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська.

  У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев’яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.

  Посадка й догляд за ялиною

  • Посадка: у другій половині квітня або в кінці серпня – на початку вересня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: для заповнення посадкового котловану готують суміш із перегною, лісового ґрунту, торфу, дернової землі і ¾ склянки Нітроамофоски.
  • Полив: саджанці, а також мініатюрні й карликові дерева вимагають регулярного поливу. Витрата води на кожну рослину – 12 л. Дорослі великі ялини поливу не потребують: їм достатньо природних опадів, і вони спокійно зносять посуху.
  • Підживлення: починаючи з другого сезону, у пристовбурні кола ялини вносять комплексні мінеральні добрива для хвойних рослин.
  • Обрізування: формувати крону ялини немає потреби, але іноді рослині потрібна санітарна прочистка, яку проводять напровесні.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: павутинний кліщ, ялинові короїди, звичайні ялинові трачі, несправжньощитівки, листовійки-голкоїди.
  • Хвороби: іржа, шютте звичайне, шютте снігове, коренева губка.

  Дерево ялина – опис

  Рослина ялина – струнке однодомне вічнозелене дерево заввишки до 40 і більше метрів. Коренева система у ялини перший десяток-півтора років стрижнева, потім головний корінь відмирає, і рослина живе за рахунок коренів, розташованих у ґрунті поверхнево в радіусі 15-20 м від стовбура. Через поверхнево розташовану кореневу систему ялина є деревом невітростійким і навіть вітровальним. Крона у неї пірамідальна або конусоподібна, гілля ялини кільчасте, поникле або горизонтально-розпростерте. Перші кілька років дерево бічних пагонів не дає. Сіра кора ялини відшаровується від стовбура тонкими пластинками. Хвоя у рослини голкоподібна, голки короткі, іноді плоскі, але частіше чотиригранні, гострі й жорсткі. Розташовані вони спірально, іноді дворядно й зберігаються на пагонах до шести і більше років. Щороку дерево втрачає до однієї сьомої частини хвої.

  Ялини – рослини голонасінні. Чоловічі стробіли у вигляді невеликих сережок ростуть із пазух на кінцях тогорічних гілок і починають виділяти пилок у травні. Жіночі стробіли теж розташовані на кінцях гілок, але у вигляді шишок, які після запилення вітром розростаються і повисають. Загострені, довгасто-циліндричні, шкірясті або дерев’янисті шишки опадають після дозрівання насіння. Основою шишки ялини є вісь, на якій розташовані покривні й насіннєві луски. Насіння ялини, що не втрачає прорісності 8-10 років, дозріває в жовтні, висипається з шишок, що відкрилися, і розноситься вітром.

  Залежно від умов зростання ялини починають плодоносити у віці від 10 до 60 років. Живуть ці дерева в середньому від 250 до 300 років, проте нерідко можна зустріти ялини, вік яких понад півтисячі років.

  Посадка ялини

  Коли садити ялину

  Хвойні рослини вважаються невибагливими до умов середовища й простими у догляді, при цьому їхні декоративні якості важко переоцінити. Завдяки цим характеристикам ялини останнім часом на присадибних ділянках вирощують повсюдно. Найскладніший момент – це посадка дерева, тим більше, якщо це великомір.

  При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцям із закритою кореневою системою, оскільки ялина не зносить пересушування коренів: на повітрі оголені корені ялини гинуть через 15-20 хвилин. Купувати саджанці краще в розсаднику або в садовому центрі, що добре себе зарекомендував, а не на сезонних базарах. У здорового саджанця хвоя має бути яскравою, блискучою, без сухих голок, а коріння не повинне випирати з контейнера. Земляна грудка готової до посадки рослини заввишки близько 1 м має бути діаметром щонайменше 50 см.

  Найкраще садити ялину в середині-кінці квітня, можна це робити і в кінці серпня або на початку вересня: в ці періоди активно зростає коренева система, і ялина легше приживеться на новому місці. Ялини більші за три метри у висоту рекомендують висаджувати з листопада по березень із замороженою земляною грудкою.

  Декоративну ялинку маленьких розмірів можна садити недалеко від будинку, великомір же своєю поверхнево й кореневою системою відніматиме живлення і вологу у сусідніх рослин, тому краще посадити його за межами ділянки, інакше вам доведеться щорічно підрізати його коріння. Що стосується освітлення, то декоративні низькорослі ялини і форми з кольоровою хвоєю мають потребу у великій кількості світла, інакше вони швидко втрачають свої декоративні якості. Та й у великих ялин, якщо вони добре освітлені сонцем, крона формується поступово.

  Як посадити ялину

  Посадкову яму викопують завглибшки 50-70 см. Верхній діаметр котловану – 40-60 см, нижній – 30-50 см. При посадці рослини в важкий ґрунт або на ділянці, де ґрунтові води залягають високо, на дно укладають шар дренажного матеріалу (щебеню або битої цегли, пересипаних піском) завтовшки 15-20 см. Перш ніж садити ялину, приготуйте ґрунтову суміш, якою ви будете засипати котлован: листову й дернову землю ретельно перемішайте з перегноєм, піском, торфом і трьома чвертями склянки Нітроамофоски. Краще замість листової землі додати в ґрунтосуміш лісовий ґрунт. Кореневу систему саджанця за дві-три години до посадки потрібно, не виймаючи з контейнера, опустити в воду.

  На шар дренажу насипте ґрунтової суміші, обережно, не пошкодивши земляної грудки, вийміть саджанець із контейнера й помістіть його в яму на шар ґрунту. Якщо ви випадково зруйнували земляну грудку, то покваптеся: у вас є не більше 20 хвилин, щоб закінчити посадку. Поміщений у яму саджанець встановлюють строго вертикально і заповнюють простір, що залишився, ґрунтовою сумішшю, не дуже намагаючись її ущільнювати. Коренева шийка після посадки має опинитися на рівні поверхні. Зробіть навколо саджанця земляний відвал, який не дасть воді розтікатися, і вилийте під ялинку 10-20 л води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом.

  Якщо ви садите великі ялини, то відстань між ними має бути щонайменше 2-3 м.

  Догляд за ялиною в саду

  Як виростити ялину

  Доросла рослина нормально зносить посуху тривалістю два тижні, однак карликові і мініатюрні сорти ялин, а також саджанці та молоді рослини, особливо посаджені взимку, вимагають більш відповідального ставлення до поливу. Ялини зимової посадки, наприклад, поливають увесь перший сезон щотижня, витрачаючи щоразу щонайменше 12 л води. При поливі не можна допускати потрапляння води на хвою. А щоб не сталося загнивання поверхнево розташованої кореневої системи й не відбувалося швидкого випаровування вологи з ґрунту, прикореневу ділянку ялини необхідно замульчувати шаром кори, хвої, тирси або стружок хвойних дерев завтовшки 6 см. Можна також насипати навколо деревця керамзит або розкласти декоративне каміння. Якщо з якоїсь причини мульчування ділянки не проводиться, вам доведеться регулярно розпушувати ґрунт навколо ялин на глибину 7 см і видаляти бур’ян.

  Як і будь-яка декоративна рослина, ялина потребує підживлення, але в рік посадки, якщо ви вносили в котлован добрива, деревце не підживлюють. Надалі один раз на сезон у ґрунт під ялиною вносять комплексні добрива для хвойних рослин. Нещодавно посаджені або пересаджені ялинки попервах поливають розчинами стимулятора росту (Епіну, Гетероауксину або Гербаміна) й обприскують їхню хвою Ферравітом. Дорослі ялини добрив не потребують.

  Іноді дереву може знадобитися санітарна прочистка: видаляють засохлі або уражені якоюсь хворобою гілки. Але майте на увазі, що сильне обрізування може погубити рослину, і тільки ялину колючу стрижуть, як бузок, формуючи з неї, наприклад, кипарис.

  Пересадка ялини

  Перші 15 років ялина росте дуже повільно, тому в цілях швидкого озеленення використовують пересадку на ділянку дорослих дерев. Іноді висота ялини, яку потрібно пересадити, може сягати 15 м. Найкраще пересаджувати великоміри на початку зими, коли земля вже промерзла, але температура повітря не опускається нижче -8-12 ºC. Можна пересаджувати ялини і в кінці зими, поки ґрунт ще мерзлий. У таких умовах земля добре тримається на коренях, і вони пошкоджуються мінімально.

  Готують ялину до пересадки заздалегідь: навесні по проекції периметру її крони викопують траншею завширшки 20-30 см і завглибшки 1 м, акуратно обрізаючи коріння ялини лопатою. У траншею засипають перегній або торф, додають добрива для стимуляції коренеутворення і добре поливають. Зволожувати субстрат у траншеї потрібно кілька разів за літо, особливо в посуху. До осені в цій подушці утворюється безліч тонких корінців.

  Посадкову яму зі стрімкими стінами завглибшки 1 м і діаметром на 1 м більше, ніж діаметр крони, викопують восени. Приготовану для засипання ґрунтосуміш зберігають у підвалі, щоб вона не мерзла і залишалася м’якою. Необхідно також запастися піском, підстилкою з-під ялин і сухим листям. Ялину заввишки до 2 м можна викопати самостійно по радіусу траншеї, перерубавши коріння, що вийшло за ці межі. Підкопують дерево на 60 см – глибина, якої сягає коріння ялинки такої висоти. Під коріння ялини підкладають мішковину, обертають нею земляну грудку, саджанець витягують і перевозять до місця посадки. Вищі дерева витягують корчувальником, який утримує і крону, і коріння з землею, не пошкоджуючи його.

  На дно посадкової ями насипають дренаж, лісову підстилку, шар піску й сухого листя, а потім саджанець розміщують у котловані таким чином, щоб його коренева шийка перебувала на 5-7 см вище рівня землі. При розміщенні дуже важливо зберегти орієнтацію дерева в напрямку «північ-південь». Простір між стінками ями і земляною грудкою заповнюють ґрунтосумішшю, лише злегка її ущільнюючи. По периметру котловану на рівній відстані один від одного вбивають кілька міцних кілків і прив’язують до них ялину на розтяжках, щоб вона не впала від вітру. Пристовбурні кола застеляють перегноєм, торфом, ялиновим гіллям або опалим листям. Коли ґрунт у ямі осяде, коренева шийка дерева опиниться на рівні поверхні.

  Хвороби і шкідники ялини

  У хвойних рослин багато ворогів серед комах, їх також уражає безліч хвороб. Наприклад:

  Іржа хвої – грибкове захворювання, при ураженні яким на початку літа на голках ялини виникають численні золотисті циліндричні бульбашки діаметром 2-3 см. Коли їхні спори дозрівають, оболонка бульбашок розривається, спори розсіюються й осідають на сусідніх рослинах. Найбільше потерпають від іржі молоді ялини, у яких хвороба викликає передчасне відмирання хвої. У профілактичних і лікувальних цілях ялину на початку червня потрібно обробити одновідсотковим розчином бордоської рідини або іншим фунгіцидом подібної дії. Опалу хвою слід своєчасно видаляти та спалювати. Дуже важливо також проводити регулярну боротьбу з бур’янами. Окрім іржі хвої, ялину може вразити й іржа шишок. Хворі шишки потрібно відразу видаляти, а в іншому заходи боротьби з цим видом іржі ті самі, що і з іржею хвої;

  Шюте ялини звичайне проявляється навесні на торішніх пагонах: хвоя на них буріє, відмирає, але не опадає, а залишається на місці до наступної весни. Тоді на нижньому боці голок почнуть з’являтися апотеції грибка у вигляді чорних, блискучих і опуклих утворень. Хворі ялинки відстають у рості, а іноді навіть гинуть. При перших же ознаках захворювання необхідно видалити уражені гілки й обробити ялину розчином фунгіциду. Для знищення інфекції знадобиться 3-4 обробки;

  шюте буре – від цього захворювання хвоя на молодих ялинках стає буро-коричневою і засихає, але не опадає, а ще довго тримається на дереві. Уражені гілки потрібно обрізати, а рослину обробити фунгіцидом.

  Шюте ялини сніжне проявляється на хвої восени червонувато-бурими плямами, на яких навесні утворюється наліт білого кольору. З розвитком захворювання наліт темніє і вкривається чорними плодовими тілами грибка. Як і шюте звичайне або буре, шюте сніжне призводить до того, що хвоя на ялині буріє, всихає і відмирає. Хворі гілки потрібно обрізати й спалювати. Знищують збудників хвороби багаторазовою обробкою дерева розчином фунгіциду;

  Коренева губка – дуже поширене захворювання, що викликає гниль коренів не тільки хвойних, а й листяних дерев. Плодові тіла грибка утворюються в порожнинах під коренями й на їхній нижній поверхні, біля кореневої шийки, а іноді й на підстилці навколо дерева. Це шкірясті, різні за формою і розміром утворення, бурі або коричневі зовні, а зсередини білі або світло-жовті. Текстура у них, як м’який корок. Це захворювання знищує деревину ялини. При виявленні ознак хвороби потрібно видалити вогнища й обробити уражені місця фунгіцидними препаратами.

  Зі шкідників найнебезпечнішими для ялини є павутинні кліщі – не комахи, а павукоподібні, основна активність яких проявляється в жарку, суху погоду. Харчуються кліщі клітинним соком. Свідченням їхньої присутності є численні дрібні цятки на голках і павутина. При великій кількості шкідників ялина жовтіє, уражені кліщами голки стають світлими, практично білими. У профілактичних цілях необхідно в сухий і спекотний час обприскувати хвою вечорами, а для знищення кліщів застосовують акарициди: Аполло, Флумайт, Флоромайт, Борнео. Ефективні проти кліщів і інсектоакарициди Актеллік, Агравертін, Акарін і Оберон. Майте на увазі, що для перемоги над цими шкідниками вам буде потрібно провести не одну обробку.

  Звичайні ялинові трачі – дрібні темні або жовті комахи завдовжки не більше 6 мм, які пошкоджують переважно молоді дерева, але масово вони розмножуються на десяти-тридцятирічних ялинках, сповільнюючи їхнє зростання, оголюючи кінці пагонів і викликаючи закруглення крони. Молода хвоя на заражених трачами деревах набуває червоно-бурого відтінку і довго тримається на дереві, не опадаючи. У якості профілактики необхідно перекопувати ґрунт у пристовбурних колах і знищувати гнізда шкідників, але якщо рослина заражена сильно, вдаються до обробки личинок молодших віків інсектицидами, серед яких добре зарекомендували себе препарати Актеллік, БІ-58, Децис і Ф’юрі.

  Ялиновий короїд проробляє ходи в корі ялини, і якщо ці комахи заселять усе дерево, ялина загине. Особливо небезпечні короїди для декоративних форм рослини. Найкращими препаратами в боротьбі з короїдами є Крона-Антип, Кліпер, БІ-58 і Біфентрин, проте потрібно мати на увазі, що боротися з цим жуком дуже важко.

  Ялинова листовійка-голкоїд – метелик коричневого забарвлення з розмахом крил 13-14 мм. Небезпеку для ялини становить її гусінь світлого жовто-коричневого відтінку з двома темними смугами по спині. Якщо ви виявили на пагонах ялини скупчення іржавої хвої, з’єднані рідкісними ніжними волокнами, то це робота листовійки-голкоїда. Гусінь мінує голки ялини, роблячи круглі отвори в їхній основі. При незначному ураженні пошкоджені пагони обрізають і спалюють, а дерево обробляють розчином зеленого мила.

  Ялинова псевдощитівка захищена гладким блискучим коричневим панциром, тому обприскування ялини інсектицидами навряд чи дадуть результат. Псевдощитівка відкладає під свій щиток близько 3000 яєць, із яких у липні виходять рожеві личинки. Їжею для них є сік ялини. У результаті діяльності личинок кінці пагонів викривляються і відмирають, хвоя коротшає, буріє й опадає. Сповільнюється зростання всієї рослини. Окрім того, на медяній росі псевдощитівок поселяються грибки. Особливо потерпають від цих шкідників дерева, що ростуть у затінку і на сухих ґрунтах. Запобігти зараженню ялини псевдощитівками можуть дотримання правильної агротехніки й профілактичні обробки молодих дерев інсектицидами, особливо в терміни появи личинок із яєць.

  Окрім описаних шкідників, ялинам можуть докучати ялицево-смерекові хермеси, вусачі, попелиця, а з хвороб шкоди рослині може завдати також сіра цвіль. Варто сказати, що уражаються хворобами й шкідниками переважно слабкі і погано розвинені рослини, що вирощуються в неналежних умовах, або ті ялини, за якими погано доглядають. Міцні і здорові рослини досить стійкі як до хвороб, так і до шкідників.

  Розмноження ялини

  Як розмножити ялину

  Фахівці вміють прищеплювати живці декоративних сортів ялини на морозостійкі підщепи інших хвойних дерев. Однак для садоводів-любителів найдоступнішими способами розмноження ялини є насіннєвий і живцювання.

  Вирощування ялини з насіння

  Генеративне (насіннєве) розмноження ялини – процес тривалий і трудомісткий, але тим, хто нікуди не поспішає і не боїться труднощів, виростити ялинку з насінини буде цікаво.

  Насіння для посіву має бути свіжозібраним. Видобувають його з дозрілих, але ще не закритих шишок, таких, які потрібно підсушити, щоб вийняти з них насіння. Добуте насіння перед посівом стратифікують: кладуть у сухий пісок або в суміш піску з торфом і тримають щонайменше впродовж 4-6 тижнів у холодильнику при температурі 2-3 ºC. Потім у кінці зими або на початку весни насіння висівають у ґрунт, поміщають посіви в тепле світле місце і рясно поливають. Щойно з’являться паростки, полив трохи скорочують. У відкритий ґрунт молоді ялинки висаджують на другий рік, причому бажано, щоб вони відразу потрапили на постійне місце.

  Зростають саджанці ялини дуже повільно, а крім шкідників і хвороб, їхніми ворогами можуть бути дощ, сонце та сильний вітер.

  Розмноження ялини живцями

  Найкращий результат дає укорінення живців навесні, до того, коли на деревах почнуть бубнявіти бруньки. Пагони завдовжки 6-10 см із гілочками другого порядку зрізають секатором, зріз на кілька хвилин опускають у розчин стимулятора росту, після чого живці висаджують під кутом 20-30º у шар субстрату, що складається з піску й дрібного перліту (3:1) або піску з торфом (3:1), вкладеного поверх дренажного шару завтовшки 5 см і шару дернової землі завтовшки 10 см. Живці обприскують із дрібнодисперсного розпилювача й накривають для збереження вологи прозорим ковпаком із плівки. Дистанція між живцями має бути не менше 5 см, а відстань від верхівок черешків до плівки – не менше 25-30 см. Найкраще в подальшому обприскувати не живці, а плівку, причому робити це потрібно часто. Небажано проводити зволоження повітря ввечері. Слідкуйте за тим, щоб температура в парничку не піднімалася вище 25 ºC, інакше черешки можуть згоріти. Щоб цього не сталося, потрібно зробити в плівці невеликі отвори для вентиляції. Після того, як у живців розвинеться коренева система, їх розсаджують на дорощування, а через рік висаджують на постійне місце.

  Ялинка взимку на ділянці

  Ялина восени

  Вибираючи саджанці ялини, слід купувати ті з них, які були вирощені в вашому регіоні, і тоді проблема з зимостійкістю ялинок не постане. Але екзотичні теплолюбні культури можуть вимерзнути в першу ж безсніжну зиму. Власне, хвойне дерево ялина досить зимостійка рослина, крім таких видів, як ялина Бревера і ялина східна, але підготовки до зими потребують навіть зимостійкі види ялини.

  Перед першими листопадовими морозами потрібно провести останній, вологозарядковий полив: під ялинку заввишки нижче 1 м виливають 2 відра води, а під рослини вище 1 м – від 3 до 5 відер. Особливо необхідний полив однорічним і дворічним саджанцям із ще нерозвиненою кореневою системою, хвойникам зі слабкою зимостійкістю і тим деревам, крону яких у поточному сезоні формували обрізуванням.

  Щоб молоді пагони ялини не загинули взимку, потрібно з серпня припинити внесення добрив, які містять азот: цей елемент провокує бурхливий ріст зеленої маси, а проте восени дереву потрібно спрямувати всі сили на визрівання вже утворених пагонів. Ви надасте допомогу рослині, якщо в вересні внесете в її пристовбурне коло калійно-фосфорні добрива – вони прискорять здеревіння гілок і зміцнять кореневу систему.

  Дуже важливим пунктом підготовки ялини до зими є утеплення ґрунту в пристовбурному колі корою – це найкращий матеріал для мульчування ялини на зиму. Під таку мульчу до коріння легко проникає кисень, при цьому кора не перешкоджає випаровуванню зайвої вологи, і коріння рослини не випріє, як це може статися під укриттям з листя або тирси. Дорослі ялини, а також саджанці, вирощені в місцевому розсаднику, мульчування кореневої зони не потребують.

  Зимівля ялини в саду

  Зимова пора несе чимало неприємних сюрпризів, яким вам доведеться протистояти. Якщо трапиться зима з сильними снігопадами, і мокрий сніг важким тягарем осяде на ялинах, це може викликати розломи скелетних гілок і обламування тонких гілок. Не намагайтеся трясти ялинку, щоби струсити з неї снігові замети: гілки рослини в цю пору настільки тендітні, що можуть тріснути. Сніг із гілок, до яких ви можете дотягнутися, зчищайте щіткою або віником, просуваючись від кінця до стовбура. Щоб очистити від снігу високо розташовані гілки, оберніть кінець дошки м’якою тканиною, підчеплюйте цією дощечкою кожну гілку й гойдайте її вгору і вниз. Колоноподібні або кулясті крони можна з осені злегка стягнути шпагатом: гілки потрібно щільно притягти до стовбура, але в жодному разі не перетискати їх. Цей захід захистить гілки від розтріскування.

  Узимку при різкому контрасті денної і нічної температури гілки ялини можуть вкритися крижаною кіркою, вона настільки важка, що може сильно нахилити ялинові гілки, а це призведе до утворення тріщин. Підставте під гілки підпори, якими ви користувалися влітку для підтримки гілок плодоносних дерев, а тільки-но потеплішає, кірка підтане й оповзе сама.

  Неприємностей ялині може завдати сильний зимовий вітер. Для низькорослих видів він безпечний, а ось високу ялинку може вивернути з коренем. Мінімізувати ризик вам допоможуть розтяжки: з чотирьох сторін на однаковій від ялини відстані потрібно вбити міцні прути заввишки трохи більше, ніж половина висоти дерева. До кожного кола прив’язують один кінець шпагату, а другий кінець закріплюють на стовбурі дерева, обгорнувши стовбур попередньо шматком руберойду. Оскільки вбити кілки в промерзлий ґрунт дуже важко, можна зробити це заздалегідь восени. Завбачливі господарі саме так і чинять.

  Види і сорти ялин

  Видів ялин близько сорока, і багато з них мають низку декоративних форм.

  Ялина аянська (Picea ajanensis)

  або ялина хоккайдська – давній вид, який у природі росте на Далекому Сході. Це струнке дерево заввишки 40-50 м із правильною конічною гостровершинною кроною, темно-сірою корою, що гладка в молодості і відшаровується пластинками в зрілому віці. Пагони у цієї ялини жовто-зелені, жовто-бурі або блідо-жовті. Листя ялини хоккайдської – плоскі голки завдовжки до 2 см, темно-зелені зверху і яскраво-сизі знизу. Декоративні і злегка глянцеві, світло-бурі, овально-циліндричні шишки ялини завдовжки до 6,5 см. Вид тіньовитривалий і зимостійкий, проте вимогливий до складу ґрунтів і не зносить заболоченого ґрунту. Граничний вік ялини аянської – 350 років. У культурі відомий підвид ялини хоккайдської – ялина хондська, менш росла, стійкіша до пізніх весняних заморозків, із більш роздутими листовими подушечками та бруньками з фіолетовим відтінком.

  Ялина Бревера (Picea breweriana)

  походить із Північної Америки. Це дерево заввишки 20-25 м, зі стовбуром діаметром 45-75 см і плакучими гілками другого порядку. Бруньки у рослин цього виду смолисті, веретеноподібні або еліптичні, молоді пагони глибокоборознисті, опушені, червоно-коричневі, але з віком стають сріблясто-сірими. Хвоїнки сплощені, завдовжки 15-30 мм, на верхівці тупі, зверху зелені, знизу – з білими рядами гирлечок. Шишки вузькоциліндричні, завдовжки 6-10 см, зі зрізаним верхнім краєм і дуже товстими лусками, що широко відкриваються при дозріванні. У європейській культурі цей вид зустрічається нечасто.

  Ялина східна (Picea orientalis)

  – одна з лісоутворюючих порід кавказьких лісів, що виростає також у північних країнах Малої Азії. У висоту ялинка східна може сягати 35-50 м, а в діаметрі – 2 м. У неї густа і гілляста конічна крона, бура або темно-сіра луската кора. Молоді пагони жовто-сірі або червонуваті, густо опушені, старі – сірі або світло-сірі. Хвоїнки короткі, чотиригранні, злегка сплюснуті, на верхівці притуплені, дуже блискучі. Шишки веретеноподібно-циліндричні завдовжки до 10 см, пурпурові, але з віком стають світло-бурими. У культуру вид введено в 1837 році. Особливою зимостійкістю ялина східна не вирізняється. Вид має кілька декоративних форм, із яких найцікавіші для садівників такі великі різновиди:

  • Ауреа (Ауреаспіката) – ялина з вузькоконічною кроною й асиметричними спадними бічними гілками. Висота рослини – 10-12 м, діаметр крони – 4-6 м. На молодих пагонах хвоя світло-золотиста, але згодом вона стає темно-зеленою, жорсткою і блискучою;
  • Ерлі Голд – форма, схожа на Ауреа, але її хвоя не зеленіє, а стає зеленувато-жовтою;
  • Скайлендз (Ауреа Компакта) – один із найбільш популярних різновидів ялини східної заввишки до 11 м із пірамідальною кроною і короткою щільною хвоєю, що не змінює золотистого відтінку впродовж усього року;
  • Натенз – дерево заввишки до 20 м із щільною кроною з плакучих звисаючих гілок. Хвоя густа, коротка, жорстка, блискуча, темно-зеленого кольору. Молоді шишки фіолетового кольору, але при дозріванні стають коричневими.

  З мініатюрних форм ялини східної цікаві такі:

  • Бергманз Джем – рослина з темно-зеленою хвоєю заввишки не більше 60 см при діаметрі крони 90 см. У молодому віці крона ялини витягнута, згодом стає кулястою, і врешті набуває форми подушки;
  • Професор Ленгнер – ялинка заввишки до 30 см і такого ж діаметру з дуже щільною кулястою кроною і темно-зеленими короткими голками.

  Ялина корейська (Picea koraiensis)

  – рослина з Далекого Сходу і з Північної Кореї, що охороняється в заповідниках. У висоту корейська ялина сягає 30 м, у неї пірамідальна крона зі спадними гілками, червонувато-бура кора, жовті або коричневі молоді пагони, що з часом набувають червонувато-бурого кольору. Хвоя порівняно довга – від 9 до 22 мм, зелена, шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 8-10 см. Вид перспективний для озеленення зважаючи на високу стійкість до несприятливих факторів середовища, проте посадка й вирощування ялини корейської в умовах середньої смуги поки ще в перспективі.

  Ялина чорна (Picea mariana)

  зростає в Північній Америці. Це дерево заввишки 20-30 м з обхватом стовбура від 30 до 90 см. Крона вузька, неправильно конічна. Кора луската, тріщинувата, тонка, червонувато- або сірувато-коричнева. Молоді пагони теж червонувато-коричневі, вкриті залозистим опушенням. Хвоїнки у цього виду тонші, ніж у всіх інших ялин, із гирлочковими лініями на верхній стороні та з темним синювато-зеленим сподом. Шишки дрібні, яйцеподібні або кулясті, в молодому віці пурпурово-коричневі, а в зрілому тьмяні, коричневого кольору. Рослина тіньовитривала, зимостійка, невибаглива до складу ґрунту. У Європі вирощується з 1700 року. Декоративністю незначно поступається тільки ялині канадській. Відомі такі форми ялини чорної:

  • Байснері – культивар заввишки до 5 м із таким же діаметром крони, хвоя сріблясто-синювата. Є компактний різновид – Байснері Компакта, який виростає не вище 2 м;
  • Доуметі – зимостійка рослина заввишки до 6 м із густою ширококонічною кроною і численними висхідними гілками. Хвоя густа, світло-блакитна, шишки ростуть безпосередньо на стовбурі;
  • Кобольд – гібрид між формою Доуметі та ялиною сербською, що сягає у висоту і в ширину 1 м. Крона густа, куляста, хвоя темно-зелена;
  • Нана – морозостійка витончена карликова форма заввишки близько 50 см з округлою рівномірною кроною і тонкою, світлою блакитнувато-зеленою хвоєю.

  У ялини чорної є також різновиди Ауреа, Ерікоїдес, Емпетроїдес і Пендула.

  Ялина звичайна (Picea abies)

  або ялина європейська родом з Європи. У висоту цей вид може сягати 50 м, хоча в середньому не росте вище 35 м. Діаметр стовбура – 1-1,5 м. Крона у ялини європейської конусоподібна, зі спадними або віддаленими гілками, що підводяться на кінцях. Кора сіра або червонувато-коричнева, тріщинувата або гладка, порівняно тонка. Пагони голі, іржаво-жовті або світло-коричневі, бруньки яйцеподібно-конусоподібні, світло-коричневі, хвоїнки завдовжки від 8 до 20 см, чотиригранні, на верхівці загострені, блискучі, темно-зелені. На гілках хвоя тримається від 6 до 12 років. Шишки довгасто-яйцеподібні, завдовжки 10-16 см, спочатку темно-фіолетові або світло-зелені, з віком бурі. Живе ялина європейська до 500 років, хоча середній вік становить 250-300 років. За типами розгалуження форми ялини європейської поділяються на гребінчасту (гілки першого порядку горизонтальні, а другого – тонкі, розташовані гребінчасто і звисають вниз), неправильно гребінчасту (гілки другого порядку розташовані гребінчасто, але не зовсім правильно), компактну (середньої довжини гілки першого порядку густо вкриті розгалуженими гілками другого порядку), плоску (гілки першого порядку широко розгалужені в горизонтальному напрямку), щіткоподібну (у гілок першого порядку короткі товсті відгалуження зі щіткоподібними звисаючими дрібними гілками). Окрім описаних, у культурі часто вирощують такі форми ялини звичайної:

  • Акрокона – виведений у Фінляндії помірно морозостійкий сорт заввишки 2-3 м із ширококонічною кроною діаметром 2-4 м. Кора бура, гладка, з віком червоно-бура, шорстка. Хвоя чотиригранна, загострена, темно-зелена. Шишки великі, циліндричні;
  • Ремонті – низькоросла форма заввишки до 3 м зі щільною конічною або яйцевидною кроною. Бруньки яйцеподібні, помаранчеві, хвоя зелена;
  • Пуміла Глаука – карликовий сорт заввишки до 1 м з округло-плескатою кроною діаметром 5-6 м і з налягаючими один на одного пагонами, злегка поникаючими на верхівці. Хвоя темно-зелена з блакитним відтінком.

  Популярністю користуються також сорти ялини європейської Ауреа, Ауреа Магніфіка, Беррі, Кланбрассіліана, Колумнаріс, Компакта, Коніка, Кранстоні, Купрессіана, Ехініформіс, Червоноплідна, Форманек, Грегоріана, Інверса, Літтл Джем, Максвеллі, Мікрофілла, Нана, Нідіформіс, Олендорффі, Пірамідата, Пігмея, Прокумбенс, Пуміла, Рефлекса, Репенс, Табуліформіс, Віміналіс, Віргата, Вілл Цверг і багато інших.

  Про види ялини можна писати окрему статтю, проте згадати деякі з найбільш затребуваних ми можемо. Крім уже описаних нами, в культурі вирощуються такі ялини: Глена, канадська (або сиза, або біла), колюча, Коямі, червона, ліцзянська, Лутца, Максимовича, Меєра, брунькувата, сербська, сибірська, ситхінська, фінська, тянь-шаньська (Шренка), шорстка, Енгельмана та інші види, а також їхні численні сорти.

  DomLife. Студия дизайна интерьера: дизайн интерьера

  Боксы для электросчетчиков Вопрос: В нашем доме управляющая компания требует в обязательном порядке заменить все приборы учета электроэнергии на новые. Имеют ли право коммунальщики в столь ультимативной форме требовать покупку

  Как проверить счетчик электроэнергии, пошаговая инструкция, видео В каждой квартире или офисе присутствие счетчика электроэнергии уже стало привычным и обязательным. Согласно законодательству, потребитель электроэнергии обязан предоставлять корректные данные по их показаниям.

  Трехфазный электросчетчик на 380 Вт: особенности применения, виды счетчиков, схема и монтаж Уже в конце XIX века исследователи разных стран изучили возможности использования электричества и разработали различные системы эффективной передачи электрической энергии. Задачи, которые стояли тогда

  Как установить электросчетчик на столбе: правила установки на улице За последние годы все чаще электрические счетчики устанавливаются на столбе на улице. Связано это с тем, что при таком способе монтажа прибора учета, сотрудникам энергопоставляющих компаний значительно

  Антимагнитная пломба на счетчики воды и электросчетчики. Как обойти антимагнитные пломбы? В наше время народные умельцы придумали, как обманывать электросчетчики и приборы контроля расхода воды с помощью магнита. Поэтому ученые из различных технических вузов разработали инновационную

  Щиток электрический под счетчик и автоматы Электротехнический шкаф защищает электрооборудование от внешнего воздействия (особенно на улице) от пыли, влаги, ветра. В нём легко и компактно можно разместить элементы проводки, счётчик и предохранители.

  Антимагнитная пломба на счетчики воды и электросчетчики. Как обойти антимагнитные пломбы? В наше время народные умельцы придумали, как обманывать электросчетчики и приборы контроля расхода воды с помощью магнита. Поэтому ученые из различных технических вузов разработали инновационную технологию,

  Триц ввод показаний электросчетчиков Значит он триц ввод показаний электросчетчиков учете – поэтому не требуется о нем сообщать. а вот он очень сильно попадает в этом случае. Не могу ввести показания счетчика, относится к социально важным

  Установка счетчика электроэнергии в доме, на улице или в квартире: правила и требования Кто сегодня может представить существование в современном мире без электричества? Мало кто, на самом деле. Потребляемую каждым электроэнергию нужно измерять. Следовательно, нужно выполнить монтаж устройства,

  Электросчетчик на улице – правомерно ли требование выноса счетчика на улицу? Из представленного материала читатель узнает: вправе ли энергосбытовая компания требовать установки счетчика на улице; какой прибор выбрать, где и как его монтировать, какие правила необходимо соблюсти,

  • Карта сайта
  • Свяжитесь с нами
  • Дизайн квартиры
  • Дизайн коттеджа
  • Дизайн проект
  • Ремонтные работы
  • Современный стиль
  • Статьи о дизайне
  • Стили интерьера
  • Стоимость проектирования
  • Стоимость Ремонта

  Блакитна ялина: опис, поради по догляду, посадка з насіння і живців в домашніх умовах

  Завдяки своїй красі і невибагливості блакитна ялина поширена далеко за межами свого початкового ареалу – Північної Америки. Серед різноманіття хвойних дерев вона вигідно вирізняється своїм блакитно-сірим кольором хвої. Доросла рослина має форму конуса і прикрашено шишками довгастої форми. Штучно вирощені дерева живуть близько століття, на відміну від дикорослих одноплемінників, максимальний вік яких може становити 600-800 років.

  Блакитна ялина досягає до 25-30 метрів висоти, росте досить розмірено, у віці 10 років не перевищує і 4 метрів. Селекціонерами було отримано безліч різновидів цієї рослини, в даний час їх не менше 70. З блакитною хвоєю можна побачити не тільки класичні масивні їли, а й маленькі низькорослі пухнасті, що стеляться по землі рослини. Висота деяких отриманих видів може не перевищувати півметра. Велике розмаїття сортів дозволяє вибрати ідеально підходить дерево для своєї ділянки.

  Як посадити блакитну ялину в домашніх умовах

  Блакитна ялина вигідно виглядає на території приватного будинку і прикрасить будь-яку ділянку. Саджанець можна купити або виростити самостійно, що досить нелегко, але при намаганні і дотриманні інструкцій по догляду це можливо. Способів як розмножити блакитну ялину трохи, розглянемо всі варіанти.

  Як виростити ялину з насіння

  Вирощування їли з насіння складний, але захоплюючий процес. Необхідно підібрати доросле здорове дерево з густою кроною. У лютому зібрати кілька, щільно закритих, шишок. Зберігати їх слід в тканинних мішечках. Щоб ялинові шишки розкрилися і віддали насіння, потрібно покласти їх в тепле місце, наприклад, на батарею опалення. Отримані насіння промити під проточною водою і видалити крилатки. Оброблені зерна помістити на кілька годин в слабкий розчин марганцівки. Після просушування насіння помістити назад в мішечок і зберігати близько двох місяців під снігом або в холодильнику. Дана процедура загартує майбутнє дерево і підвищить його імунітет.

  Садити насіння блакитної ялини потрібно в квітні, за один-два дні до посадки зерна потрібно просушити і перебрати. У підготовлений грунт (на основі торфу з добривами) поміщаємо насіння, на глибину 1-2 см. Через 2-4 тижні повинні з’явитися невеликі паростки, які потрібно прорідити, залишаючи найбільші, дотримуйтесь відстані між ними від 7 см. Скільки залишити паростків вирішувати вам, але врахуйте, їхня здатність до виживання вкрай мала, так що краще ними запастися побільше. Після року життя вони сформуються в саджанці, які потрібно ростити в теплиці. У відкритий грунт саджанці висаджуються в квітні, після закінчення заморозків.

  Знаючи, як виростити блакитну ялину з насіння в домашніх умовах, необхідно знати, що дерево може вирости і зеленого кольору. Тільки 30% рослин з насіння знаходять блакитну хвою. Остаточний колір їли буде зрозумілий тільки до другого року життя.

  Розмноження блакитний їли живцями

  Цей спосіб поширений завдяки тому, що всі характеристики вихідної ялинки, в тому числі і колір, переходять безпосередньо до саджанця. Вибравши потрібний дерево, слід зрізати або відламати держак від 10 до 20 см довжиною, важливо щоб у підстави він «захопив» від стовбура шматочок кори. Даний захід проводять в квітні, коли у дерев починається сокорух. Держак садять в ємність або яму, наповнену сумішшю торфу, піску і добрив. Перший час рекомендовано зробити зверху невеликий парник, для цього можна використовувати обрізану пластикову баклажку. До кінця літа не допускайте попадання сонячних променів в полуденний час, створіть черешки тінь. Грунт підтримувати у вологому стані, не заливати і не пересушувати.

  Також рекомендуємо прочитати:

  Галерея: блакитна ялина (25 фото)

  Придбання готового саджанця

  Купувати саджанець краще в спеціальному розпліднику. Перед придбанням огляньте деревце, воно повинно бути міцним корінням, рівномірно розподіленим хвоєю по стовбуру і без пошкоджень. Вибирайте невисокі саджанці, не більше 50-70 см, такі краще приживаються на новому місці. Висаджувати слід в зволожений грунт для хвойних дерев, її можна купити або самостійно завезти з соснового лісу.

  Як правильно вибрати місце для посадки блакитний їли

  Перед тим як посадити саджанець ретельно сплануйте місце. Ялина багаторічна рослина, яка буде рости кілька поколінь, пересадити доросле дерево буде неможливо. Кілька рекомендацій для вибору місця посадки:

  • Вирощування ялинки поруч з іншими деревами – погана ідея, її коріння ростуть горизонтально і можуть погубити інші рослини.
  • Ялина вкрай крихка і при сильному вітрі може впасти. Щоб вона не пошкодила будинок або споруди садіть її на віддалі 20-30 метрів.
  • Місце для посадки повинно бути добре освітлено, тоді у дерева буде красива крона.

  Догляд за блакитний ялиною

  Після розмноження ялини, саджанець і саме дерево в майбутньому вимагає ретельного, регулярного догляду. Розглянемо основні рекомендації:

  Блакитна ялинка зустрічається на ділянках досить рідко, так як посадка і вирощування вимагає великих клопотів. Але впоравшись з труднощами, ви отримаєте оригінальна прикраса поруч зі своїм будинком, яке в будь-який час року буде викликати гордість і радувати своєю красою.

  Як виростити блакитну ялину з насіння

  Ялина блакитна: вирощування і догляд у домашніх умовах

  Блакитна ялина – символ штатів Юта і Колорадо. Це гарне дерево здатне прикрасити будь-яку ділянку. Серед усіх хвойних сортів воно вважається одним з кращих, тому його часто садять як декоративну рослину.

  • Ялина блакитна: ареал обитания.
  • Опис
  • В який ґрунт висаджувати блакитну ялину?
  • Посадка
  • Ялина блакитна – рослина світлолюбна. У тіні дерево теж буде рости, але при цьому може розвиватися неправильно і втратити красу крони. Її формування спочатку піде не так, як потрібно, тому можливе викривлення і різні дефекти. Виходячи з цього, висаджувати ялини рекомендується на ділянках, які добре освітлюються сонячними променями.
  • Розмноження насінням
  • Розмноження черенками
  • Відхід
  • Шкідники
  • Хвороби
  • Блакитні ялини в домашніх умовах

  Для того щоб ялина блакитна радувала своєю природною і неповторною красою, багато сил і часу від садівника не потрібно. Якщо знати деякі правила посадки і розмноження ялин, то протягом багатьох років дерева будуть справжньою окрасою подвір ‘я.

  Ялина блакитна: ареал обитания.

  Природний ареал виростання цих красивих вічнозелених дерев – Північна Америка. Рослина невибаглива і відмінно себе почуває на скелястих грунтах або біля гірських річок. Ялина нормально переносить морози і холодні вітри, частково переносить тінь. Хоча, якщо подивитися на цю красуню в парку або в приватному дворі, то на перший погляд здається, що дерево ніжне і навіть вибагливе. Насправді ж у дикій природі воно почувається чудово.

  Опис

  Як вже говорилося раніше, блакитна ялина – це хвойна вічнозелена рослина, яка відмінно виглядає і влітку, і взимку. Висота дорослого дерева – близько 30 метрів, але зустрічаються красуні висотою більше сорока метрів. Діаметр стовбура – до півтора метра, кора тонка і чешуйчаста, темно-коричневого кольору.

  У молодих рослин вузько-конічна крона, старі ялинки стають циліндричними. Хвоя – ромбічної форми, в перерізі довжиною від 15 до 30 мм, колір голок змінюється від сірувато-зеленого до яскраво-блакитного.

  Шишки довжиною 5-10 см, шириною в закритому стані 2 см, в розкритому – 4 см, слабо-циліндричної форми, колір змінюється від червонуватого до фіолетового. Зріла шишка – світло-коричнева. Насіння їли блакитною довжиною близько 4 мм. Колір – чорний зі світло-коричневим крилом довжиною близько 10 мм.

  На хвої помітно виділяється сріблястий наліт, через це “прикраси” дерево отримало свою назву – ялина блакитна. Сріблястість не тільки надає рослині особливий, можна навіть сказати, аристократичний вигляд, але й допомагає зберігати вологу і захищає від забрудненого повітря.

  Зростає ялина порівняно повільно. Під кінець весни на кінчиках гілок утворюється безліч золотисто-бежевих нирок яйцевидної форми. У природних умовах, де повітря порівняно з міськими вулицями набагато чистіше, блакитні ялини доживають до 600 років. Справжні довгожителі!

  В який ґрунт висаджувати блакитну ялину?

  Саджанці блакитної ялини відмінно переносять пересадки і добре приживаються на новому місці, хоча деякі особливості посадки рослини все-таки є. Найперше, про що хотілося б сказати, – це те, що абсолютно не можна висаджувати блакитну ялину на те місце, де раніше вирощувалися садово-городні культури. Нехтування цим правилом може призвести до ураження коренів грибковими захворюваннями.

  Сріблясту красуню рекомендується висаджувати в суміш з хвойного ґрунту, піску, листової землі і торфу. Щоб підвищити кислотність ґрунту, можна додати трошки сульфату амонію. Ялина буде відмінно розвиватися в родючому, слабокислому і добре зволоженому ґрунті. Якщо ґрунт занадто важкий, то необхідно створити дренажний шар, що складається зі шматочків битої цегли або великого піску.

  Посадка

  Ялина блакитна – рослина світлолюбна. У тіні дерево теж буде рости, але при цьому може розвиватися неправильно і втратити красу крони. Її формування спочатку піде не так, як потрібно, тому можливе викривлення і різні дефекти. Виходячи з цього, висаджувати ялини рекомендується на ділянках, які добре освітлюються сонячними променями.

  Для пересадки саджанців їли найкращий і безпечний час – початок весни. Визначаючи місця для молодих рослин, необхідно враховувати те, що в подальшому вони сильно розростуться. Тоді потрібно знову “переселяти” ялинки на більш вільне місце або спочатку робити це, враховуючи розміри дорослого дерева.

  Висаджувати рослини потрібно швидко й акуратно. Коренева система ялини влаштована так, що її неприпустимо залишати довше десяти хвилин на відкритому повітрі. Земля на корені повинна залишитися в цілості. Кореневу шийку залишають на поверхні, засипати її землею не можна.

  Розмноження насінням

  Відмінно вирощується ялина блакитна з насіння. Особливих складнощів немає, просто протягом трьох місяців перед посадкою насіння має при низьких температурах пройти стратифікацію. Висівають насіння ялини в прогрітий відкритий грунт. За дванадцять годин до посадки замочують у теплій воді. Такий простий спосіб розмноження блакитної ялини добре себе зарекомендував.

  Розмноження черенками

  Блакитну ялину успішно розмножують і черенкуванням. При такому способі потрібно дотримуватися високої вологості повітря і стабільної температури. Тому розмноження черенками проводиться в парниках і теплицях.

  Для того щоб черенки швидше і краще прижилися, їх попередньо обробляють препаратами, які стимулюють освіту кореневої системи. Спосіб черенкування нітрохи не гірший, ніж розмноження насінням, просто необхідне спеціальне приміщення.

  Відхід

  Після висадки блакитної ялини особливої уваги вимагає до себе коренева система. Якщо недоглядати і вчасно не полити рослину, вона загине, оскільки її коріння занадто слабке, щоб протистояти посухі. Регулярний полив, особливо в сильну спеку, просто необхідний.

  Поливати ялину рекомендується рано вранці і пізно ввечері. Це правило потрібно дотримуватися для того, щоб гілки дерева не були надто розігріті сонячними променями. Якщо відбудеться різка зміна температури, то рослина може сильно постраждати.

  Молоді ялинки краще мульчувати біля стовбура. Для цього використовуються торфокомпост і кора. Протягом літнього періоду біля дерев необхідно розпушувати ґрунт на глибину 7-9 см і, звичайно ж, випалювати бур ‘яни.

  Шкідники

  Ялина блакитна – досить терпляча і витривала рослина, але, як і у всіх інших представників зеленого світу, у неї є вороги, з якими потрібно вчасно боротися. Шкідники можуть згубно позначитися на красі і зростанні дерева.

  Якщо на втечах їли помітне утовщення, всередині якого сховалися личинки тлі-хермеса, то необхідно терміново очистити дерево від заражених втечі і обробити рослину, використовуючи карбофос або фуфанон.

  Якщо помітні в корі дерева отвори зі смолою або порожнечі діаметром близько 5 мм, то це “атака” стовбурових шкідників. У такому випадку ялину рекомендується обробити системними інсектицидами. Таку процедуру потрібно проводити щовесни, після того як розтанув сніг.

  Хвороби

  Часом на блакитних ялинках утворюється іржа. Ця проблема проявляє себе у вигляді жовто-бурих смужечок на хвої. Буває так, що голки жовтіють повністю. Причиною іржі може стати темне і сире місце, куди “поселили” блакитну красуню. Якщо хвоя занадто вражена, то постраждалі гілки потрібно відразу ж видалити. При невеликому зараженні ствол і хвою обприскують фунгіцидами десять днів поспіль.

  Якщо у ялини засихають з одного боку гілки і обсипається хвоя, то це означає, що хвойна красуня страждає від того, що їй мало сонечка або ж на її здоров ‘я впливають якісь інші несприятливі зовнішні фактори.

  Блакитні ялини в домашніх умовах

  Блакитні ялини – це, безсумнівно, дуже гарні дерева! У домашніх умовах їх використовують для прикрашання ділянок, для створення екзотичних композицій. Крім того що ялина дарує людям свою красу, вона ще захищає ділянку від палючого сонця і сильних вітрів.

  Ялина блакитна чудово виглядає в одиночній посадці на відкритому сонцю майданчику. Оригінальний колір хвої зачаровує переливанням сріблястості, що межує з голубизною. Якщо “поселити” на своїй ділянці кілька цих чудових дерев, то така посадка буде виглядати як природна красива огорожа з хвої.