Хрін на зиму — популярні і альтернативні методи зберігання + відео

Заготовка хрону на зиму – рецепти приготування в домашніх умовах

Осінь — ідеальний період для збору і заготівлі хрону на зиму. Для цих цілей обирайте світлі рівні з усіх боків і всередині кореневища віком не менше 3 років. Далі ми розповімо, як зберігати хрін в домашніх умовах, щоб він пролежав до зими і довше, а також популярні і альтернативні методи зберігання хрону на зиму. Існує досить велика різноманітність способів, серед яких ви можете обрати для себе найкращий.

Як правильно зберігати хрін – свіжим чи сушеним?

Для того, щоб зберегти свіжість хрону на зиму, відбирайте якісні коренеплоди без пошкоджень, обрізаючи зайве бадилля. Очистіть кореневища від залишків землі і залиште їх просушитися на 1-2 години в затінку на вулиці. Потім приступайте до укладання підготовлених коренів в тару для зберігання. Ідеально підійде дерев’яний або пластмасовий ящик. Стежте, щоб перший шар піску був не менший 7 см. Кореневища, укладені по черзі на комфортній відстані один від одного, присипаємо рясно сухим шаром піску. В процесі зберігання не забувайте злегка змочити пісок водою раз в тиждень, але не перестарайтеся, інакше кореневища почнуть гнити і пліснявіти.

Зберігати свіжий хрін найкраще в підвалі при температурі близько нуля градусів по Цельсію. Якщо ви живете в квартирі, то оптимальним варіантом стане засклений балкон без опалення. У сильні морози ящик з хроном обов’язково вкривайте теплим матеріалом. Дотримуючись цих нескладних правил, ви збережете свіжі коренеплоди аж до наступного сезону. А якщо нікуди поставити тару з кореневищами — ви можете зберігати коріння в сушеному вигляді. Зробити це досить просто. Потрібно промити хрін і відправити його сушитися в тепле місце з доступом сонячного світла якнайдовше. Коли коріння подсушиться, подрібніть їх за допомогою ступки в порошок.

Більш швидкий рецепт — сушений хрін в духовці. В цьому випадку вам потрібно добре промити хрін у прохолодній воді, очистити його і нарізати тонкими смужками. Викладені рівним шаром брусочки на деко відправляємо в духовку, розігріту до 60 градусів по Цельсію, утримуючи при цьому дверцята духової шафи весь час відкритими, щоб зайва волога з коренеплодів швидше випаровувалася. Чекаємо, поки вони подсушаться, зазвичай для цього достатньо 40 хвилин. Злегка охолонувші шматочки подрібнюємо в ступці, а найкраще в блендері. Отриману суху суміш необхідно зберігати в скляній або пластиковій тарі, накритою зверху кришкою.

Використовувати сушений хрін можна в якості добавки до соління, соусів, перших і других страв. Крім того, порошок хрону корисно вживати невеликими порціями, замочивши його теплою водою. Вже через годину ви отримаєте кашку, яку можна приправити за смаком оцтом або сметаною. Єдиний недолік такого методу — часткова втрата корисних речовин і вітамінів під час сушіння.

Відео: Особливості зберігання хрону на зиму в домашніх умовах

Тертий хрін — рецепт приготування на зиму

Перший, найпростіший рецепт приготування хрону на зиму — тертий коренеплід з додаванням цукру, солі, 9% столового оцту або лимонного соку. Цей рецепт розрахований на досить великий корінець довжиною близько 30 см і діаметром 10-12 см. Попередньо його необхідно ретельно промити від залишків землі з використанням щітки і обов’язково замочити в холодній воді. Залежно від зрілості і жорсткості овоча, цей процес може зайняти від 1 до 4 діб. Так, коренеплід стане м’якше і з ним буде легше працювати. Після замочування очищаємо підготовлений корінь і натираємо його на середній терці. Багато хто віддає перевагу використовувати в цьому випадку блендер, однак варто зауважити, що смакові якості втратяться.

Увага — подрібнений корінь хрону може викликати сльозотечу і печіння слизової оболонки очей і носа. Одягайте респіратор і захисні окуляри!

Коли корінь подрібнений, заправляємо його холодним розсолом, в якому попередньо розчиняємо 1 ст. л. 9% столового оцту або свіжовичавленого лимонного соку, 2-3 ч.л. цукру і 1 ч.л. солі. На таку кількість інгредієнтів вам знадобиться 150 мл кип’яченої води. Якщо здається, що заготовка з хроном на зиму вийшла злегка сухуватою, можна додати ще трохи води. Якщо вам не вистачає кольору, і ви хочете урізноманітнити рецепт хрону на зиму, то знадобиться всього лише трохи бурякового соку. На 300 г свіжих коренів візьміть 150 мл води, 80-100 мл 9% оцту, по 1 ст.л. цукру і солі, а також 2 ст. л. свіжовичавленого бурякового соку. Вимите коріння попередньо замочуємо в холодній воді до м’якості, потім очищаємо їх і натираємо на дрібній або середній тертці, кому як більше подобається.

Багато хто рекомендує використовувати в цьому випадку м’ясорубку з дрібною сіткою, не забуваючи одягти на розтруб поліетиленовий пакет, щоб захистити слизову оболонку очей і носа. Отриману кашку заливаємо окропом і додаємо до неї вказану кількість солі і цукру. Коли маса охолоне, необхідно буде лише додати в неї оцет і буряковий сік, який ви можете легко приготувати з варених буряків. Готовий хрін потрібно розкласти по стерильним баночкам і зберігати в холодильнику або погребі. Такий чудовий рецепт хрону з буряком на зиму дозволить вам зберегти вашу улюблену приправу до пізньої весни.

Заготовки з хрону на зиму, рецепти приготування в домашніх умовах

Другий ще більш простий спосіб приготування — рецепт перекрученого через м’ясорубку хрону. Підготуйте 0,5 кг свіжих коренеплодів, попередньо вимочивши їх добре в воді і очистивши від шкірки. До перекручених через дрібну сітку коренеплодів покладіть 1 ст. л. солі і 3 ст. л. цукру, після чого додайте до кашки крутий окріп, доводячи суміш до утворення густої пастоподібної маси. На цьому все, залишається ретельно перемішати всі інгредієнти і розкласти готову приправу на зиму по стерильним баночках, додавши в кінці в кожну з них по кілька крапель лимонного соку. Зберігати таку закуску потрібно в холодильнику протягом 3-5 місяців. Подавати її найкраще з запеченою рибою або м’ясом, як окремо, так і в поєднанні зі сметаною або майонезом.

Для тих, хто любить закуски погостріше і пікантніше, пропонуємо наступний рецепт. Вам знадобиться 3 кореня хрону великого розміру, 1 кг помідорів, 3 зубчики часнику, сіль і цукор за смаком. Підготовлені і очищені овочі пропускаємо через м’ясорубку, з надітим на розтруб поліетиленовим пакетом, в готову кашку додаємо необхідну кількість солі і цукру, керуючись своїми смаковими уподобаннями. Ароматну гостру масу розкладаємо по стерилізованим баночках і відправляємо їх в холодильник.

Відео: Як приготувати хрін на зиму — рецепти в домашніх умовах

Способи зберігання хрону взимку – холодильник чи морозильна камера

Якщо ви хочете заготовити хрін на мінімальний термін, тоді зберігайте свіже коріння в холодильнику. Для цього вам потрібно взяти молоде коріння довжиною близько 30 см, гарненько очистити його від землі, просушити і, не нарізаючи на брусочки, перекласти в поліетиленовий пакет, і помістити в холодильник. Такий спосіб допоможе вам зберегти свіжість овочів не більше ніж на 3 тижні.

А ось для заготовки на зиму використовуйте морозильну камеру. Хрін промиваємо, очищаємо від шкірки, добре просушуємо при кімнатній температурі і нарізаємо на брусочки завтовшки 3-5 см. Отримані заготовки розкладаємо по поліетиленовим пакетам і щільно зав’язуємо їх, щоб не допустити проникнення повітря всередину. Дістаємо коренеплоди з морозилки в міру необхідності, натираючи їх на тертці або додаючи цілими в якості одного з базових інгредієнтів в салати, супи та другі страви. Щоб коріння зберегли свою свіжість після розморожування, рекомендується зберігати їх в морозилці.

На цьому наша стаття «Популярні і альтернативні методи зберігання тертого хрону на зиму» завершилася. ще більше популярних та оригінальних рецептів можна знайти в нашій рубриці для справжніх господинь. Нехай щастить і до нових зустрічей!

Читайте також:

Консервація, заморозка чи сушіння: як найкраще запасати овочі та фрукти на зиму

Розгляньмо всі варіанти. Єдиного правильного немає. Із зимовими запасами – те саме, що і з фізикою, за словами Альберта Ейнштейна, – все має бути якомога простіше, але не простіше, ніж можна.

Сутність заготівель зводиться до того, що ми створюємо умови, за яких ніщо продукти не сплюндрує раніше, ніж ми їх з’їмо: ані бактерії, ані гриби, ані миші, ані власні ферменти рослин.

Для цього можна використовувати стерилізацію, зневоднення, заморожування, засолення, закислення чи їх комбінації.

Спершу поговоримо про природничі закони, що стоять за цими методами, а потім буде перелік того, що з якими дарами саду і городу робити.

Консервація

Консерви, вони ж закрутки, – це перероблені овочі та фрукти, запаковані в герметичну тару і убезпечні від утворення плісняви чи ферментації. В консервах дотримуються такі умови, які не подобаються бактеріям та нижчим грибам, та й вищим теж: там дуже солоно чи надто кисло, чи солодко і кисло водночас.

Досягають цього додаванням значних кількостей солі, оцту, подекуди навіть ацетилсаліцилової кислоти, цукру, олії, та в кращому разі смородини чи аличі.

А ще такі консерви закриті щільною кришкою, під яку й бактерія не пролізе, та пройшли стерилізацію у водяній купелі.

Це важливий етап – стерилізація уже в банках. Банки, в які ми заливаємо варення чи розсол, мають бути чисті і гарячі. Досягнути цього можна прокалюванням банок в духовці, триманням на решітці над парою чи миттям в посудомийній машині. Головне – не ставити гаряче на мокре, бо буде “трісь”.

Автор фото, Getty Images

Не всім етап стерилізації до снаги – та краще десять хвилин прокип’ятити банки, ніж отримати плісняве лечо чи його вибух серед ночі під ліжком, чи взагалі ботулізм.

Як будете кип’ятити, візьміть велику каструлю з водою, перекладіть банки рушниками чи ганчірками, і нехай вода покриває їх повністю. Така короткочасна стерилізація спрацьовує тільки з кислими продуктами (рН менша за 4,6), а в разі м’ясної чи рибної консервації потрібен ще й високий тиск.

Що погано мікроорганізмам – багато солі, цукру чи кислоти – те і нам не дуже. Особливо, коли наш артеріальний тиск постійно високий, чи дитинство з його суперсилою з’їсти банку варення за раз без прикрих наслідків давно позаду.

Крім цього, тривала термічна обробка – значно більша за десять чи навіть 30 хвилин – не лишає вітамінам та іншим низькомолекулярним корисним сполукам жодних шансів. Якщо в рецептурі є розсол, то так і знайте – всі мінерали пішли туди.

Автор фото, Getty Images

Шкода це писати, та коли ми споживаємо заготоване у традиційний спосіб варення, солоні огірки чи кабачки, гострі зелені помідори то їмо, передусім, цукор, сіль, оцет та олію, присмачені городиною.

Зокрема, помідори і червоний перець, солодкий і гострий, навіть примножують свою нутріціологічну цінність після термічної обробки. Вітаміну С уже немає, натомість їхні пігменти з антиоксидантними властивостями – лікопени та каротиноїди – після переробки стають більш біодоступними, ніж в сировині.

Помідори кислі, і це добре, бо їхня кислота є і консервантом, хоча стерилізувати все одно потрібно. Звідси висновок: хороший варіант для консервації – томатний сік, лечо, айвар чи просто м’якоть помідорів з перцем.

Варення

За що ми любимо варення? Либонь, за колір, смак, аромат, спогади про літо і здатність до намазування на хліб з маслом чи навіть круасан.

Молекулярна сутність варення зводиться до утворення щільного колоїдного розчину з ланцюжків пектину і цукру. Пектин – складний вуглевод, тобто не просто цукор, і належить він до розчинної клітковини. Розчинна клітковина, нагадаємо, – це те, що любить їсти наша кишкова мікробіота, тобто річ корисна.

Пектину багато в смородині, яблуках та апельсинових шкірках, і мало в абрикосах чи, приміром, вишні. Варення з фруктів, в яких пектину мало, доводиться варити довго, або загущувати купажуванням з іншими продуктами, чи пектином.

Автор фото, Getty Images

Аби пектин і цукор між собою добре провзаємодіяли, потрібно, аби клітини зруйнувалися, кислота зробила пектин доступним і вільним, а вода випарувалася. Саме тому в традиційне варення додають багато цукру і так довго буквально веслують його в мідній чи емальованій мисці.

А якщо фрукти не кислі, як-от груші, то в рецепті такого варення радять додати лимонної кислоти чи лимону, чи вишень або слив.

Сумна новина: якщо варення змінило колір на брунатний, і варили ви його понад пів години, з корисного в ньому залишилися тільки спогади про літо. І жоден потрібний для бактерій пектин ситуацію з поживністю не виправить.

Добрі новини – в нас є принаймні три технологічні рішення: або зробити досить рідке варення з мінімумом цукру і кип’ятіння і змиритися з його консистенцією, або додати пектину та створити гель в обхід випаровуванню води, або відмовитися від ідеї баночок з варенням і просто заморозити фруктове пюре.

Автор фото, Getty Images

Дві поради щодо варення: в ожині, шовковиці, смородині, аґрусі та порічках відокремлюйте кісточки, шкірочки, засохлі квіточки чи плодоніжки від м’якоті. Зробити це можна за допомогою блендеру, дрібного сита та ложки, чи спеціального приладу з магазину господарчого краму – він нагадує гібрид між друшляком, кавомолкою та шпателем, і швидко приціджує м’якоть.

В цій, на перший погляд, марудній дії прихована потрійна мудрість: по-перше, ви виокремлюєте компоненти, які все одно не перетравляться, то ж навіщо їм займати місце в банках, яких і так мало. По-друге, так залишається суто багата на пектин м’якоть. Таке варення не залишиться на другий рік, і ніхто балуваний не скаржитиметься, що кісточки і хвостики в зубах застрягли.

Нарешті, аби нічого не пропало, жмих з кісточок і решти можна висушити, змолоти і додавати в чай чи компот, або зробити настоянку.

Заморожування

Харчові технології активно прагнуть вирішити завдання, “як зручно та ефективно годувати людей овочами та фруктами цілий рік, аби люди харчувалися краще і менше хворіли”.

Заморожування видається найоптимальнішим рішенням, бо здатне значною мірою зберегти поживні речовини сировини і не потребує додаткових і некорисних компонентів, як-от цукор, силь чи оцет.

Належним чином заморожені фрукти й овочі зберігають більшу частину своїх біологічно-активних компонентів. Головне питання – що це за “належний чин”? Хоча здавалося б – у чому проблема? Пакуєш сировину і морозиш. Але залежі в морозильних камерах тому доказ. “Ваші заморозки на смак, як трава! Краще закрутки, то хоч смачно”, – чую я щоразу, коли зізнаюся, що маю три морозилки.

Коли ми щось їстівне заморожуємо, то в ньому утворюються кристали льоду. Їхні форма та розмір залежать від вмісту цукру, солей та інших сполук в продукті, але загалом кристали руйнують клітини. На додачу, не все одразу стає кригою – якийсь час, поки сировина замерзає, її ферменти на кшталт поліфенолоксидаз виходять з-під контролю і все спотворюють, в тому числі вітаміни та гідрохінони.

Автор фото, Getty Images

Але якщо ви уже стали на шлях заморожування, то йдіть до кінця і – увага – заморожуйте все готовим до вжитку.

Це означає, що етап приготування, якщо воно потрібне, слід пройти до заморожування, а не після, і не заморожувати те, що їдять лише сирим, як-от салат айсберг. Саме мінімально достатнє запікання чи бланшування сировини зберігає вітаміни, пігменти та інші рослинні метаболіти цілими.

Взимку лишається тільки дістати компактну продукцію, розморозити, переженити з прянощами чи сиром і з’їсти.

Не заморожуйте продукти, які ніколи не піддають термічній обробці, і в яких важлива хрустка текстура, тобто різноманітні салати та стебла селери.

Все, що темніє від контакту з киснем: сира картопля, авокадо чи банани – теж не варте заморожування.

Сировина, яка інтенсивно пахне, як-от часник, цибуля, чи пряна зелень в сирому вигляді заморожування не переживе.

Натомість добре витримують перепади температур і без обробки багаті на крохмаль бобові чи кукурудза.

Автор фото, Getty Images

Кисла сировина, як-от полуниці, малина чи вишні не втрачають свій смак через заморожування, проте прощаються зі своєю формою, тож їх варто рішуче перетворити на рідину ще до заморозки, або занурити в сироп, якщо ви не боїтеся цукрів. Сучасні технології пропонують вимочувати полуниці в розчині вітаміну С та лактату кальцію перед заморожуванням, мовляв, так вітамін С не руйнується, колір і текстура не спотворюються. Але не певна, що цей спосіб може когось надихнути.

Черешня не кисла і заморожування витримує разом із втратою власної сутності. З’їжте її всю влітку.

Решту продуктів варто піддати короткочасній термічній обробці, і зупинити тим самим їхні ферменти, а потім заморозити.

Заморожувати продукти слід в упаковці, що не пропускає повітря і воду, і яка витримує перепади температур, та з якої можна витиснути зайве повітря. Пакети чи контейнери добре б підписати – так розібратися в брикетах їстівного льоду різних відтінків зможете не лише ви.

Не поєднуйте сіль та олію в приготуванні заморожених заготівель – олія може прогоркнути за кілька місяців. Не намагайтеся заповнити морозильну камеру вщент за один раз – інакше охолодження триватиме довго і неефективно. Пакуйте сировину порціями, достатніми для вашої родини на один день.

Як що заморожувати?

Берете кабачки, миєте, ріжете вздовж, і можете навіть дістати насіння, якщо воно надто велике. Застеляєте деко пергаментом, запікаєте кабачки, складаєте холодними в пакет і заморожуєте. Взимку дістаєте, додаєте банани, яйця, борошно, блендеруєте і робите оладки. Або кидаєте у воду, додаєте моркву, порей, часник, карі і кукурудзяне борошно, блендеруйте і робите суп. Це найкомпактніший та найпростіший спосіб заготівлі кабачків.

Чи баклажани. Зробіть з баклажанами той самий трюк, що й кабачками, а взимку додайте до них горіхи, чи тхіну, часник, олію, заморожену в олії кинзу, і зробіть пхалі чи баба-гануш.

Гарбузи. Гарбуз варто запікти, а тоді уже заморозити. Потім дістаєте – а той гарбуз і в суп можна, і в салат, і до м’яса запеченого підкласти, і брауні зробити навіть. Тільки не морозьте його сирим.

З огірками такий трюк не спрацює – їх-бо ми їмо сирими. З ними слід вчинити інакше – потерти на терці, скласти у формочки, навіть для льоду, і заморозити маленькими дозами. Взимку такий огірковий кавалочок змішуєте зі сметаною, кропом (теж з морозилки), сіллю і часником, та маєте соус, що пахне літом.

Автор фото, Getty Images

Солодкий перець можна морозити і сирими шматочками – порізали, поклали на деко, заморозили, склали в пакет, заховали в морозилку – але тоді він годиться хіба на супи чи соуси, бо лишається від нього хіба запах. Можна вчинити складніше – взяти дебелу осінню червону паприку, дістати насіння, запекти, зняти шкірки (це буде просто), скласти в пакети чи ємності і заморозити. Взимку дістали, і гайда уявляти, що ви в Іспанії: і на канапку можна покласти, і з фетою та часником змішати.

Різні капусти – цвітну, броколі, брюсельську, кале – так само треба бланшувати на парі чи в окропі, в ідеалі ще хутко охолодити, і тоді морозити порціями, придатними до вжитку.

Листову зеленину: мангольд, шпинат, бурякову гичку, кале, знову ж таки, слід хутко – хвилини півтори-три – бланшувати малими порціями, охолоджувати, сушити і морозити. Я просто тушкую на пательні без олії, а взимку дістаю і роблю на подушці з тої зелені яйце пашот.

Запашні базилік, кинзу та петрушку варто перемолоти з олією, і уже тоді морозити малими порціями. Можна додати до них насіння конопель чи гарбузу, чи часникові стрілки, і матимете взимку соус на кшталт песто. Сіль не додавайте.

Яблука, груші, абрикоси, персики, сливи чи ревінь слід почистити від зайвого, запекти чи протушкувати до розм’якшення в мультиварці, і уже тоді фасувати для заморожування. Взимку їх дістаєте, розморожуєте, викладаєте на застелену форму для запікання, посипаєте корицею, заливаєте тістом для бісквіту і печете. Розраховуйте такі порції, щоб один пакет для заморожування був достатнім для одного пляцка.

Автор фото, Getty Images

Чорниці і кріп – ось де все прозоро. Помили, посушили (є такі ручні центрифуги для цього), розклали на деко і заморозили, тільки ж окремо. Потім розфасували на зиму. Теж окремо.

Гриби з лісу заморожують так само провареними і готовими до зустрічі з цибулею та сметаною.

Не прагніть заморозити полуницю чи малину цілими і красивими – помийте їх та блендеруйте, і морозьте компактне пюре, яке апетитно розморозиться, на відміну від ягід.

З вишні варто дістати кісточки і довести до дрібних бульбашок, тобто пастеризувати перед заморозкою. Саме ці, на перший погляд, зайві дії зберігають її справжній смак та користь.

Помідори, особливо “сливки” чи “чумак”, створені для того, щоб взимку стати шакшукою до недільного бранчу. Якщо ваша душа не лежить до консервації м’якоті помідорів, то можна викласти томати на деко, запекти трішки, щоб поморщилися – і зняти з них шкірку, як панчоху. Такі уже трішки зневоднені й відкриті до повітря помідори можна спакувати і заморозити, чи блендерувати і зробити пастилу в cушарці.

Ожина, смородина, аґрус, порічки та шовковиця придатніші для варення, ніж для заморожування. Звісно, ви можете їх заморозити, але є високі шанси, що заготівлі зустрінуть наступне літо.

Ще заморожувати можна гаспачо, кавуновий і виноградний сік, приготовані овочеві страви і той самий жмих від смородини з ожиною.

Сушіння

Сутність цього найтрадиційнішого способу заготівлі сировини зрозуміла: вода випаровується, а зневоднені продукти стають непридатними для годування мікроорганізмів. Отже, можна зберігати довго і компактно.

Рідина може випаровуватися під дією сонця або висхідних потоків теплого повітря в сушарці, духовці чи на горищі. Добре, коли сировина лежить при цьому на решітці, а не на суцільній поверхні – так рідина не конденсується.

Висушені продукти слід зберігати в герметичній тарі, інакше згодом їхня вологість збільшується, а в середині з’являються дитинчата молі.

Сушити добре ті продукти, які потім треба або перетирати в порошок, або варити, або гризти і хрумкотіти, чи довго пережовувати. Тобто сушити варто гриби (не всі), гострий перець, пряні трави (м’яту, орегано, чебрець, розмарин), шкірки цитрусових, яблука і груші, порізані дольками, пастилу, цукати, навіть моркву та іншу городину, що згодиться для харчування в поході.

Ягоди, чиї шкірки пружні і товсті, як от смородина чи вишня, добре сохнуть, коли перемелені.

Автор фото, Getty Images

Малину чи полуницю не варто сушити – результат вас розчарує і об’ємом, і смаком, хоча в цьому мало хто постфактум зізнається. Сушити можна і шматочки кавуна та дині – їх теж виходить мало, зате не пропало і мушки дрозофіли не завелися.

Гарбузи та кабачки перед сушінням краще бланшувати до готовності – так вони і швидше висохнуть, і не зіпсуються, поки сохнутимуть. Якщо ж відварите їх чи іншу сировину в цукрово-лимонному сиропі, то після сушіння вийдуть цукати. Але то буде дуже солодко.

Що стається з поживними речовинами під час сушіння?

В залежності від типу сировини вітаміни більшою чи меншою мірою руйнуються – це мінус.

Мінерали, амінокислоти, цукри, крохмаль, пігменти, кислоти та клітковина залишаються – це плюс. Оскільки вода пішла, а цукри зосталися, то сухофрукти навіть в малих кількостях завантажують нас простими вуглеводами незгірше за енергетичні напої чи мед.

Автор фото, Getty Images

Власне, тому сушину варто робити передусім заради майбутніх узварів, супів, прянощів, чаїв, а також збагачення раціону клітковиною в похідних умовах.

Сушина – це не “вітаміни на зиму”, але теж вартісний додатковий спосіб збереження надлишкового урожаю.

В усіх настановах із запасання сировини повторюється порада “працюйте невеликими порціями”. Це, припустімо, одна каструля, в якій стерилізують 3-5 невеликих банок з консервацією, чи до трьох кілограмів замороженої продукції, чи одна закладка на сушарку, на якій не більше шести дек. Якісь неукраїнські і неврожайні масштаби, погодьтеся.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!