Біль у горлі: знання, що допоможуть фармацевту допомогти пацієнтові

На відміну від лікаря, фармацевт не може взяти до рук шпателя, ліхтарика й зазирнути в горло пацієнтові, аби об’єктивно оцінити його стан. Проте часто саме фармацевт є першим спеціалістом, до якого звертається пацієнт із болем у горлі.

Окрім корисних порад щодо алгоритму дій у такій ситуації The PharmaMedia підготувала для вас ще й декілька порад від лікаря-отоларинголога вищої категорії, доктора медичних наук, професора і завідувача кафедри ЛОР-хвороб Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, академіка Академії наук вищої школи України, Заслуженого лікаря України Василя КІЩУКА.

Правильно оцінити ситуацію – половина успіху

«Дайте що-небудь від болю в горлі! Болить (дере тощо) так, що й говорити не сила!»

Таке звернення нині звучить в аптеці дуже часто, адже біль у горлі – один із найчастіших симптомів ГРВІ, зокрема при інфікуванні вірусом SARS-CoV-2.

Крім того, біль у горлі – постійний супутник фарингіту, ларингіту та тонзиліту.

Отже, перед фармацевтом постає непросте завдання – якнайшвидше допомогти людині, але виконати це максимально ефективно й безпечно для неї.

Тобто необхідно підібрати препарати, що усунуть больовий синдром, але при цьому не маскуватимуть причину. Адже, якщо біль триває понад 2 доби, пацієнтові необхідно рекомендувати звернутися до лікаря. Цього вимагає і протокол фармацевта «Симптоматичне лікування болю в горлі» (далі – Протокол), який було оновлено у 2021 році.

Відповідно до Протоколу потрібно також з’ясувати, чи немає в пацієнта із болем у горлі загрозливих симптомів, що потребують негайного звернення по лікарську допомогу:

• важке дихання, що не дає вимовити і кількох слів;
• дисфагія (порушення ковтання);
• різке збільшення піднебінних мигдаликів, наявність на їхній поверхні нальоту або виразки. Наявність нальоту на мигдаликах може свідчити про стрептококову ангіну або дифтерію. У цьому разі, зрозуміло, слід негайно звернутися до лікаря;
• яскраво червоне горло;
• збільшення розміру та болючість лімфовузлів;
• підвищення температури тіла понад 38,5-39°С;
• біль у горлі + висипка на шкірі;
• біль у горлі + сильний головний біль, біль у вухах та/або у животі;
• біль у горлі + змінений колір сечі.

Отже, якщо вищевказаних симптомів у пацієнта немає, фармацевт може надати йому допомогу в рамках фармацевтичної опіки.

Читайте також

Ефективна допомога фармацевта – безпечна

Фармацевтична опіка при болю в горлі

По-перше, варто запитати, як виник біль у горлі?

• після тривалого навантаження на голосові зв’язки,
• внаслідок тривалого перебування в задимленому/прокуреному приміщенні або
• через вдихання хімічних речовин,

можна рекомендувати лікарський засіб, що містить місцевий анестетик.

По-друге, якщо з’ясувалося, що біль виник через:

• вдихання холодного повітря,
• переохолодження та/або контакт із хворим на ГРВІ, після чого з’явилися інші симптоми застуди: головний біль, риніт, лихоманка тощо,
• раніше встановлений хронічний тонзиліт,

потрібно уточнити, чи немає в людини бодай одного із вищевказаних загрозливих симптомів.

Якщо такі прояви наявні, необхідно спрямувати пацієнта до лікаря.

За відсутності загрозливих симптомів можна рекомендувати будь-які препарати для симптоматичного лікування болю в горлі будь-якої зручної для пацієнта форми: таблетки, льодяники для розсмоктування, аерозолі тощо.

Симптоматичне лікування захворювань горла

Які ліки рекомендувати

Зокрема, Протоколом рекомендовано такі лікарські засоби: Амбазон, Гексетидин, Декаметоксин, Фенол, Флурбіпрофен, холіну саліцилат, Цетилпіридин.

Деякі застереження щодо ліків для терапії болю в горлі

Відпуск ліків для симптоматичного лікування необхідно супроводжувати інформацією про:

• умови вживання, правила і терміни зберігання,
• застереження щодо їх застосування (особливості вживання, вплив режиму харчування, можливі побічні ефекти тощо),
• обережність застосування в певної категорії пацієнтів, оскільки нерідко препарати для симптоматичного лікування захворювань горла, містять ті чи ті протипоказані їм речовини

Так, ліки, що містять фенол, з обережністю призначають жінкам у період вагітності та лактації, а також пацієнтам із порушеннями функції печінки.

Йод у складі препарату – потенційна небезпека для людей з патологією щитоподібної залози.

Анестетики зумовлюють відчуття заніміння, про що слід попередити людину, адже це може перешкоджати нормальній функції ковтання, виконанню певних професійних обов’язків тощо.

Під час вживання місцевих лікарських засобів для лікування горла слід дотримуватися таких правил:

• після прийому топічних ЛЗ для лікування горла слід утримуватися від їди та пиття протягом 1-2 годин (у разі вживання льодяників, пастилок і таблеток для розсмоктування) і 3-5 хвилин (у разі застосування аерозолю),
• усі топічні ЛЗ для розсмоктування необхідно утримувати в роті до повного розчинення, їх не можна розжовувати,
• аерозолі в дитячій практиці застосовують із 6-8 років і лише у випадку, коли дитина не чинить супротиву та вміє керувати своїм диханням. Хоча деякі спреї можна використовувати з 3-річного віку.

Важливо (!) дізнатися, чи не хворіє пацієнт на цукровий діабет, адже ліки для таких людей НЕ мають містити цукру, який часто наявний у препаратах у формі льодяників, пастилок тощо.

Важливо (!) пояснити відвідувачу аптеки, якому відпускають ліки для лікування болю в горлі, що докладна інформація про них наведена в інструкції для медичного застосування.

Важливо (!) донести до відома відвідувача аптеки, якому відпускають ліки, що в разі появи побічних реакцій (як передбачених інструкцією для медичного застосування ЛЗ, так і непередбачених нею) або за відсутності очікуваного ефекту від препарату, необхідно припинити його вживання та звернутися до лікаря.

Крім того, важливо (!) поінформувати відвідувача, що про такі випадки слід повідомляти Державний експертний центр МОЗ України, заповнивши відповідну карту-повідомлення самостійно або за допомогою лікаря чи фармацевта.

Читайте також

Видаляти мигдалики чи ні?

Трохи корисних відомостей про сучасні визначення та рекомендації

З патологією мигдаликів пов’язують більше ніж 100 хвороб загального характеру. Нерідко ця патологія стає причиною ускладнень з боку серця, суглобів, нирок тощо. Тому й не дивно, що отоларингологів часто запитують про доцільність чи недоцільність тонзилектомії.

Не секрет, що були часи, коли мигдалики видаляли ледь не з профілактичною метою, вважаючи, що вони не виконують своєї функції, роблячи такий висновок на підґрунті лише 3-5 епізодів ангін.

Нині, на щастя, ситуація інша, у кожному конкретному випадку лікар ухвалює рішення або про хірургічне, або про консервативне лікування. Адже в ускладненнях хронічного тонзиліту насправді винні не мигдалики, а інфекція, яка спровокувала ту чи ту форму хвороби.

Сьогодні достеменно відомо, що мигдалики – це імунокомпетентний орган. За участі системи мононуклеарних фагоцитів, системи комплементу, білків гострої фази, інтерферонів і лізоциму вони формують місцевий імунітет. Піднебінні мигдалики, виконуючи інформаційну функцію, беруть участь у продукуванні антитіл і формуванні клітин імунної пам’яті та реакціях системного імунітету.

Тож сучасну терапію запальних захворювань глотки проводять за трьома напрямками:

• усунення етіологічного фактора,
• усунення запалення та болю/підвищення якості життя хворого,
• відновлення захисної функції.

Хронічний тонзиліт: форми та наслідки, як лікувати запалення мигдаликів

Сильні болі у горлі, першіння, збільшені лімфовузли – часті ознаки запалення гланд. За даними ВООЗ тонзиліт у хронічній формі спостерігається у 20-25% дітей та 10-15% дорослих. Від хвороби не можна позбутися остаточно, і згодом інфекція може торкнутися серця, нирки.

1. Що таке хронічний тонзиліт
2. Чим небезпечна хронічна ангіна
3. Варіанти перебігу захворювання
4. Ознаки хронічного тонзиліту
5. Компенсована стадія
6. Декомпенсована стадія
7. Чому розвивається хронічне запалення мигдаликів
8. Діагностика
9. Як виглядає ангіна у горлі під час огляду
10. Чим лікувати хронічний тонзиліт
11. Медикаментозна терапія
12. Препарати для лікування тонзиліту у дорослих
13. Ліки при хронічній ангіні у дітей
14. Фізіолікування
15. Видалення мигдаликів
16. Лікування хронічного тонзиліту народними засобами
17. Профілактика
18. Відео

Що таке хронічний тонзиліт

Хвороба пов’язана із затяжним запаленням мигдаликів, при якому під впливом зовнішніх факторів виникають рецидиви.

Інфекцію викликають золотистий стафілокок, стрептокок, які завжди присутні в ротоглотці. Коли імунітет падає, активність бактерій зростає та виникає гостра ангіна.

Якщо її не вилікувати повністю, вона перетворюється на хронічну стадію.

1. Лакунарний – запалення торкається лише поглиблення мигдаликів.
2. Лакунарно-паренхіматозний – уражена лімфоїдна тканина.
3. Флегмонозний – у запалених мигдаликах розвивається абсцес через порушення відтоку гнійних мас. Такий тонзиліт зустрічається у підлітків 13-17 років.
4. Склерозований (рубцевий) – сполучна тканина розростається поруч із мигдаликами.

Чим небезпечна хронічна ангіна

Мигдалики перестають захищати організм, перетворюються на вогнище інфекції, яку розносять кров та лімфа. Це знижує імунітет, людина часто хворіє на застуду, довго лікує ГРВІ, грип. Загальна інтоксикація позначається стані суглобів, серця, нирок. Можливі наслідки тонзиліту:

• середній отит із приглухуватістю;
• нефрити (хвороби нирок);
• запалення суглобів;
• псоріаз, екзема;
• ревматизм із поразкою серця;
• склеродермія, системний червоний вовчак;
• геморагічний васкуліт (на фоні тривалої інтоксикації);
• запалення легенів;
• тиреотоксикоз;
• аутоімунні порушення.

Варіанти перебігу захворювання

Часто хронічна ангіна має просту форму з місцевими симптомами та рідким запаленням лімфовузлів. Стан пацієнта нормальний, але імунітет знижений. Тяжкіший тонзиліт – токсико-алергічний, при якому виникають ознаки загального нездужання та збоїв у роботі серця, нирок. Проста форма має 3 види:

1. Рецидивний – загострення хронічного тонзиліту виникає часто.
2. Затяжний – недолічені запалення має млявий характер, клінічна картина однакова протягом усього часу.
3. Компенсований – тривала ремісія та рідкісні рецидиви.

Ознаки хронічного тонзиліту

У всіх пацієнтів є сирний наліт на мигдаликах, несвіже дихання, гнійні пробки. Вранці важко говорити, боляче ковтати, надвечір підвищується температура. Хвороба рецидивує, коли знижується імунітет, при переохолодженні. Інші симптоми хронічного тонзиліту:

• позиви до кашлю, задишка;
• підвищення температури до 37,5 градусів;
• слабкість;
• дратівливість, головний біль;
• набухання підщелепних лімфовузлів;
• спайки мигдаликів з піднебінними дужками.

Компенсована стадія

Захисна функція мигдаликів збережена, вогнище інфекції не активне, але запальний процес є. Стан пацієнта нормальний, але вранці відчувається першіння в горлі, ковтати їжу боляче, є неприємний запах з рота. При рецидиві тонзиліту виникають:

• гнійні пробки;
• гіперемія (почервоніння) та потовщення піднебінних дужок;
• біль у глотці;
• підвищення температури.

Декомпенсована стадія

До болю в горлі та нальоту додаються ознаки ускладнень серця, нирок. Пацієнт відчуває слабкість, млявість, запаморочення, скаржиться на шум у вухах, втому. Температура піднімається до 39 градусів, виникає біль за грудиною. Інші симптоми:

• тривале відновлення після респіраторних захворювань;
• порушення серцевого ритму;
• артралгія (суглобові болі);
• шкірні захворювання (екзема, псоріаз);
• нефрит, пієлонефрит;
• ревматизм.

Чому розвивається хронічне запалення мигдаликів

Хвороба виникає після ангіни, кору, грипу та інших хвороб із поразкою слизової оболонки глотки.

Запалення мигдаликів стає хронічним, якщо пацієнт лікувався неправильно. Рідше до цього наводить прийом антибіотиків.

Інші причини хронічного тонзиліту:

• викривлення носової перегородки;
• аденоїди;
• карієс, стоматит;
• хронічні гайморити, риніти;
• поліпи у носі;
• туберкульоз;
• дефіцит вітамінів та мінералів у харчуванні;
• алкоголь, куріння;
• алергії;
• несприятлива екологія;
• психоемоційне виснаження, стреси, депресії.

Діагностика

ЛОР збирає дані анамнезу та скарги пацієнта, за допомогою шпателя та дзеркал проводить огляд горла – фарингоскопію. Під час процедури оцінюється стан мигдаликів, язика, стінки глотки, м’яке піднебіння. Після цього діагноз уточнюють такими методами:

1. Аналіз крові загальний та біохімічний – для оцінки характеру запалення за лейкоцитарною формулою та ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів).
2. Мазок вмісту мигдалин на бакпосев – для визначення збудника та його чутливості до антибіотиків.
3. УЗД нирок, суглобів, серця – при ускладненнях на ці органи на тлі токсико-алергічного тонзиліту.

Як виглядає ангіна у горлі під час огляду

Під час фарингоскопії виявляють пухкість збільшених мигдаликів, спайки, наліт. При натисканні на гланди витікає рідкий гній або видно щільні пробки. Є набряк і гіперемія піднебінних дужок, потовщення по краю, при рубцевій формі тонзиліту вони зрощені із сусідніми тканинами. Мова суха, з сірим нальотом.

Чим лікувати хронічний тонзиліт

При простій формі хвороби схема терапії складається з ліків, фізіопроцедур, народних засобів – полоскання та інгаляції відварами трав. Усувають близькі осередки інфекції: роблять санацію ротової порожнини при карієсі, лікують риніт, фарингіт.

При частих загостреннях, ускладнення показана операція – видаляють абсцес, запалені мигдалики. В інших випадках лікування проводять у домашніх умовах місцево та системно.

Медикаментозна терапія

Ліки підвищують імунітет, видаляють симптоми хвороби, знижують частоту рецидивів. Антибіотики використовують лише при загостренні. Терапію проводять кожні півроку, при частих ангінах – раз на 3 місяці. Пацієнтам призначають таблетки внутрішньо та місцеві процедури:

• промивання порожнин мигдаликів антисептичними розчинами;
• застосування спреїв з знеболюючими та протизапальними компонентами;
• використання інгалятора із лікарськими засобами.

Препарати для лікування тонзиліту у дорослих

При загостренні хвороби приймають антибіотики, підібрані за результатами аналізів: пеніциліни, макроліди. Таблетки та капсули Еритроміцину, Амоксициліну п’ють 1-2 рази на добу тижневим курсом. Якщо немає ускладнень інші органи, місцево застосовують Стопангин – спрей з гесектидином. При тяжкому перебігу тонзиліту призначають Цефтріаксон. Інші препарати для дорослих:

1. Антигістамінні засоби (Зіртек, Кларітін) – знімають набряк із глотки та мигдаликів.
2. Нестероїдні протизапальні препарати (Ібупрофен, Нурофен) – призначаються для усунення вираженого болючого синдрому, приймаються коротким курсом через довгий перелік побічних ефектів.
3. Антисептичні розчини та спреї (Люголь, Хлорофіліпт, Фурацилін) – застосовуються для зрошення та змащування мигдаликів з метою усунення інфекційних агентів після промивання.

Ліки при хронічній ангіні у дітей

Основу терапії складають місцеві процедури – полоскання горла проводять розчином Мірамістину, харчової соди, які вбивають бактерії. Потім під язик закладають пігулки Антіангін, Фарінгосепт або використовують спрей Орасепт: вони знімають біль, запалення, зволожують горло, усувають мікроби. Процедури проводять 3-5 разів на добу між їдою. Крім цього, дітям призначають:

1. Імуностимулюючі препарати (Імунал) – підвищують опірність організму до хвороби, знижують частоту рецидивів тонзиліту.
2. Знеболювальні та жарознижувальні (Нурофен, Колдрекс) – збивають температуру.
3. Антибіотики (Азитроміцин, Аугментин, Флемоксин Солютаб) – швидко вилікувати хронічний тонзиліт на стадії загострення допомагають макроліди, пеніциліни. Найменшим призначають ліки у формі суспензії, старшим дітям – у таблетках.

Фізіолікування

Терапію проводять на стадії ремісії, коли пацієнт не має температури, загальний стан нормальний, або після операції. Процедури призначають курсом з 10-15 сеансів 3-4 десь у рік, графік залежить від течії тонзиліту. Лікарі часто рекомендують:

1. Лазеротерапію – безболісний та безпечний метод, який знімає больовий синдром, стимулює відновлення пошкоджених тканин, часто проводиться у дорослих.
2. УВЧ (ультрависокочастотна терапія) – лікування хронічного тонзиліту сухим теплом, популярне в педіатрії.
3. Ультразвукова терапія – звукові коливання активують місцевий імунітет та очищають мигдалики. Дітям проводять рідко через хворобливість процедури.
4. УФ-опромінення – виконується на область мигдаликів та шийних лімфатичних вузлів для нейтралізації активності патогенних бактерій.
5. Інгаляції з лікарськими препаратами – підвищують вологість у горлі, пом’якшують слизову оболонку, знімають набряк.
6. Електрофорез – покращує кровообіг, усуває запалення, виконується з появою ускладнень та інтоксикації.

Видалення мигдаликів

Операцію проводять, коли лікування не дає результату кілька років, ангіна загострюється частіше 1 разу на квартал. Інші показання: абсцеси, ускладнення нирок, серце, суглоби, сепсис. Мигдалики видаляють повністю або частково такими методами:

1. Лазерна лакунотомія – змінені зони мигдалин «випарюють» променем під місцевою анестезією, здорові тканини не чіпають, тому імунітет зберігається. Частота загострень хронічної ангіни знижується.
2. Розтин паратонзилярного абсцесу – екстрена ліквідація гнійного вогнища скальпелем або зондом під місцевим чи загальним знеболенням.
3. Абсцесстонзилектомія – гнійник екстрено видаляють разом з ураженою мигдаликом, коли у нього зовнішня або бічна локалізація. На операцію направляють пацієнтів без позитивної динаміки після розтину абсцесу або при частих рецидивах тонзиліту. Процедуру проводять під загальним наркозом.
4. Тонзилектомія – повне видалення запалених мигдалин ножицями або дротяною петлею в плановому порядку. У методу багато протипоказань, тривале відновлення.
5. Тонзилотомія – у дітей проводиться під загальним наркозом, у дорослих під місцевою анестезією. Виконується як при тонзилектомії, але мигдалики видаляють частково. Госпіталізація триває 4-5 діб, ускладнення розвиваються рідко.

Лікування хронічного тонзиліту народними засобами

Лікарі рекомендують полоскати горло відварами шавлії, ромашки, евкаліпта. Трави застосовують окремо та у зборах протягом 2-3 тижнів. Частота процедур на добу не обмежена, але інтервал між ними має бути не меншим за годину. Крім полоскань хороший результат дають інгаляції, вдихання ефірних олій шавлії та евкаліпту. Перевірені народні рецепти:

1. З’єднати квіти ромашки та календули, листя смородини та евкаліпта, звіробій, чебрець та шавлія по 1 ч. л. кожного. Залити 1 ст. л. збору 1,5 ст. окропу, за годину відцідити. Пити в теплому вигляді по 100 мл перед основними прийомами їжі. Проводити лікування 10-14 днів.
2. Розчинити у склянці теплої води 1 ч. л. солі, підмішати 2 краплі йоду. Полоскати горло кожні 2-3 години, чергуючи з будь-яким трав’яним відваром. Засіб застосовується при рецидиві до покращення стану.
3. Зробити збір із лопуха, мати-й-мачухи та алтею, взятих по 1 ч. л. Хвилини 2-3 кип’ятити на сильному вогні у 2-х склянках води. Остиглий розчин процідити. Виконувати полоскання з інтервалом 3-4 години до усунення симптомів тонзиліту.
4. Віджати через прес 5 зубчиків часнику, залити олією (2 ст. л.). Наполягати у скляній ємності з кришкою 5 днів. Додати сік половини лимона, перемішати, відфільтрувати. Приймати по 10 крапель, розбавляючи в 50 мл теплої води, вранці та перед сном. Лікування триває 1-2 тижні.

Профілактика

Позбутися рецидивів хронічної форми можна, якщо уникати переохолодження, контактів з хворими людьми, пам’ятати про гігієну ротової порожнини, зміцнювати імунітет.

Затяжний тонзиліт не розвинеться, якщо вчасно повністю вилікувати ангіну.

Лікарі радять проводити та загартовування організму, пити курсами вітаміни, їсти більше свіжих фруктів та овочів. Інші заходи профілактики:

• виключити міцні алкогольні напої;
• рідше вживати цитруси, пряну та гостру їжу (подразнює слизову оболонку мигдаликів);
• регулярно проводити вологе прибирання у квартирі;
• частіше гуляти на свіжому повітрі;
• повністю проходити курс терапії при отитах, ринітах та інших хворобах дихальної системи;
• своєчасно лікувати карієс та захворювання ясен;
• стежити за режимом праці та відпочинку.