Яку рідину заливати в гідропідсилювач керма?

Усі сучасні автомобілі оснащуються підсилювачем керма, і в більшості випадків це гідропідсилювач. А значить, рано чи пізно робочу рідину цього агрегату доведеться оновлювати. Звичайно, надійніше і простіше за все використовувати мастило, рекомендоване виробником машини; але знайдеться з десяток причин, коли це зробити не можна або не хочеться. Для вибору адекватної заміни розберемося, що це за рідина і яке мастило заливати в ГПК.

Види рідин для гідропідсилювача

Почнемо з завдань, які виконуються рідиною в цій системі:

• передача тиску з одного гідроциліндра на інший;
• змащення тертьових поверхонь гідропідсилювача;
• захист деталей від корозії;
• охолодження всіх вузлів системи.

Тому до гідромастил пред’являються вимоги за в’язкістю, змащувальними властивостями, хімічним складом, механічними й гідравлічними характеристикам, температурними показниками та виключенням піноутворення.

Рідини для ГПК, як і інші автомобільні мастила, поділяються на 3 групи.

• Синтетичні – сучасні, очищені гідрокрекінгом, із додаванням поліефірів, багатоатомних спиртів і присадок. Перевершують за своїми характеристиками інші види мастил, але, на жаль, і за ціною. Ще вони агресивні щодо до гумових компонентів системи.
• Мінеральні – складаються з нафтових фракцій із добавками та присадками. Універсальні й недорогі, але термін їхньої служби, порівняно з синтетикою, менший, як і температурний діапазон застосування.
• Напівсинтетичні – суміш перших двох груп у співвідношенні приблизно 30 на 70. Такі самі пропорції й за характеристиками, тобто фактично це поліпшені мінеральні.

При виборі насамперед враховуйте саме вид мастила. Орієнтуватися лише на його колір не можна. Колірна диференціація штанів, прийнята на планеті Плюк, серед рідин не діє 🙂 Відмінності в цьому показнику вказують тільки на виробників. Причому кожен з них рекомендує для свого продукту різні сфери застосування.

Червоний колір використовує концерн GM; жовтий – фішка Daimler AG, здебільшого під марками Mobil і Total; і, нарешті, зелений – концерн VAG. Але інші виробники мастил теж виготовляють продукцію цих кольорів. Використовують такі мастила не лише в гідропідсилювачах, але і в коробках передач, підвісці. При цьому, незалежно від кольору, вони також бувають синтетичні, мінеральні та напівсинтетичні.

Як вибрати і що заливати

Мабуть, корисно буде повторитися – дотримуйтесь рекомендацій виробника автомобіля. Якщо ж із певних причин хочете замінити стандартну рідину, то обирайте в межах однієї з трьох груп. Тобто синтетику змінюють на таку ж синтетику, а мінералку – на мінералку.

Якщо залити замість мінерального мастила синтетичне, то ГПК буде працювати добре, але недовго – його невдовзі чекає капітальний ремонт через зношування гумових елементів. А ось зворотна заміна, тобто синтетики на мінералку, можлива. Але при цьому необхідно дотримуватися умови – машина експлуатується не за критичних температур: екстремальної спеки або сильних морозів.

При зміні однієї марки на іншу необхідно повністю злити стару рідину та промити систему від її залишків, бруду, продуктів зносу тертьових елементів і дрібних частинок ущільнювачів. Після заміни рідини ГПК потрібно вручну прокачати мастило, провернувши кілька разів кермо при вимкненому двигуні від одного крайнього положення до іншого.

Обирати марку рідини за кольором, тобто того самого концерну, що виготовив і автомобіль, не обов’язково. А ось для якого вузла вона призначена – для гідропідсилювача, підвіски або КПП – варто перевірити. Буває, що один виробник випускає різні марки мастил для кожного з цих агрегатів.

Незалежно від того, хочете ви поміняти марку рідини чи ні, заливати нову замість вже відпрацьованої – це обов’язкова процедура. За термінами робити це потрібно відповідно до рекомендацій виробника автомобіля. Якщо ж таких немає, то рекомендується виконувати цю процедуру після 30-40 тисяч кілометрів пробігу або один раз на два-три роки. За умов регулярного огляду й перевірки ГПК, відсутності нарікань до його роботи, а також використання синтетичних мастил цей показник може зрости вдвічі як за пробігом, так і за часом експлуатації.

Чи можна доливати і змішувати

Постійно контролюйте кількість рідини в ГПК, так само, як і всіх інших рідин в автомобілі. Зробити це можна за рівнем у розширювальному бачку або щупом. Якщо перевірку виконати немає можливості, то зрозуміти, що з’явилися проблеми та, ймовірно, необхідно долити мастило, можна за такими ознаками:

• кермо стало важче обертатися;
• при обертанні рульового колеса з’явився люфт;
• виник стукіт у рульовій рейці;
• стало чутно сторонні шуми в насосі ГПК.

Доливають рідину в розширювальний бачок до відмітки «норма». Якщо така процедура повторюється часто – це привід звернутися в автосервіс для перевірки системи на витік і працездатність.

Лити на додаток до існуючої бажано рідину тієї самої марки й виробника. Якщо зробити так неможливо, то обов’язково такого самого виду. Окрім напівсинтетичних – їх змішувати взагалі не рекомендується. У крайньому випадку, якщо ви не знаєте, що залито у вас у систему, додайте будь-яке мінеральне мастило. Але це тільки для того, щоб доїхати до майстерні і поміняти всю суміш у гідропідсилювачі повністю.

Існує думка, що нормально змішуються між собою червоні і жовті мастила, а з зеленими це робити не можна ніколи. У загальному випадку це, напевно, справедливо, але зараз існує стільки рідин різних відтінків і призначення, що стверджувати це однозначно, мабуть, не можна. Головне – не змішувати різні види олії: або синтетика, або мінеральне. Ну і, звичайно, пам’ятайте про призначення рідини.

Немає однозначної відповіді на питання, чи можна лити в ГПК трансмісійне мастило. У деяких виробників, особливо японських, це взагалі один і той самий вид рідини. Європейські ж рекомендують все-таки застосовувати для кожної задачі різні марки. А ось моторне мастило не підійде для гідропідсилювача – це однозначно, склад у нього зовсім інший.

Висновок

• Регулярно перевіряйте ГПК: неполадки системи можуть не лише призвести до дорогого ремонту рульового управління, але й стати причиною аварій, небезпечних для життя і здоров’я.
• Лийте в гідропідсилювач тільки те, що рекомендовано заводом-виробником автомобіля, або аналогічну за складом продукцію відомих брендів.
• Змішувати можна лише мастила одного типу – синтетичні або мінеральні. Але, все одно, не варто довго їздити на такому складі. Замініть його, коли трапиться нагода.
• Ні в якому разі не використовуйте автомобіль без рідини в гідропідсилювачі – вихід його з ладу забезпечений.

Біоетанол: чи можна заливати біопальне в звичайну машину без Flex Fuel

Автомобілі з двигунами Flex Fuel споживають біоетанол з вмістом спирту від 0% до 100 %. А які сорти біопального можна заливати в звичайні бензинові машини?

У країні, де автомобільного пропан-бутану продається більше, ніж бензину, про працюючі на спирті двигунах типу Flex Fuel відомо дуже мало. А між тим, деяка частина таких агрегатів потрапила в Україну під час масового ввезення вживаних легковиків зі США. Для початку давайте розберемося, що це таке – автомобіль на біопальному?

Їздити на біопальномуз великим вмістом спирту можуть тільки машини Flex Fuel – спеціально адаптовані заводські версії звичайних авто.

Біоетанол – спирт, отриманий з рослинної сировини, за собівартістю він приблизно вдвічі дешевше бензину. Як пальне для ДВС він в цілому аналогічний бензину, але має більш високе октанове число і меншу теплотворну здатність.

Що таке двигун Flex Fuel

Більшість автовиробників дозволяють беззастережне використання тільки біопального з вмістом не більше ніж з 5% спирту. При тому що досвід експлуатації і автосервісу говорить про “безболісну” частку спирту в паливі до 10-15 %, прийнято вважати, що на роботі двигуна і його ресурсі такий відсоток негативно не позначається. Але при більшому відсотку можливі деякі нюанси. Причин тому дві.

По-перше, спирт, як уже зазначалося, гігроскопічний. Вода, яку він поглинає з повітря, провокує корозію металевих деталей паливної системи. Через це вузли можуть передчасно вийти з ладу. Не люблять спирт і деякі пластики та ґума. Тому деякі компоненти системи живлення – наприклад, насос і паливопроводи – роблять із застосуванням виключно нержавіючих і стійких до розчинників матеріалів.

Розвинені країни давно вже “проїхали” тему спиртового біопального. Для них це пальне першого покоління, а сьогодні там працюють над третім.

По-друге, через меншу теплотворну здатність спирту частка біопального в робочій суміші повинна бути більше, ніж бензину. Якщо стехіометрична бензино-повітряна суміш має пропорцію 1:14,7, то біопаливно-повітряний мікс повинен мати пропорцію 1:9 для Е100 і близько 1: 9,8 для палива Е85. Відповідно, біоетанолу у впускний колектор доводиться впорскувати в більшій кількості, ніж бензину.

В цьому – друга відмінність двигунів типу Flex Fuel та інших, заточених під спиртове пальне моторів – в більш гнучких алгоритмах програм управління. Для цього доводиться використовувати і особливий софт, і додаткові датчики. Зокрема, датчик визначення відсотка спирту в пальному підказує, на скільки потрібно збільшити порцію палива для кожного циліндра.

Насправді автомобіль з приставкою Flex Fuel відрізняється від звичайного тільки деякими матеріалами і настройками блоку управління.

Також доводиться враховувати гірші пускові якості палива з вмістом спирту більше 70%. Тому перед стартом при температурі нижче +15 о +20 о С електроніка перемикає живлення на чистий бензин. Для цього на деяких машинах з Flex Fuel є невеликий окремий бензобак.

Біоетанол і звичайний двигун

Цікаво, що за спостереженнями інженерів, що працюють з налаштуванням подібних моторів, при частці спирту в пальному до 40% звичайний, чисто бензиновий мотор нічого “не помічає” і працює без нарікань. Його штатна система управління сама може впоратись з необхідною корекцією подачі палива. Виняток тут – деякі моделі японських і корейських двигунів, які не можуть відкривати форсунки уприскування на настільки тривалий період.

Вважається, що частка спирту близько 10 – 15% не впливає на корозійну активність палива і не шкодить паливній системі звичайного, чисто бензинового автомобіля. Тому в багатьох країнах – і в Україні в тому числі – присутність в бензині до 5% спирту навіть не заявляється споживачеві, це само собою зрозуміло. До речі, ці 5% спирту в деяких європейських державах обов’язкові за законом, і додають їх в бензин як нешкідливу заміну замість екологічно небезпечної присадки МТБЕ.

Підтверджується експериментами

Американські дослідники з Університету Північної Дакоти (EERC) і Центру автомобільних досліджень Міннесоти (MnCAR) проводили кілька видів тестів з автомобілями. Машини заправляли біоетанолом різної концентрації, з вмістом спирту від 2% до 85 %, і тестували за стандартами випробувань HWFET.

Сировиною для отримання біоетанолу в США служить кукурудза, в Бразилії – цукрова тростина. Ці дві країни виробляють понад 90% від світового виробництва даного пального.

Були залучені машини трьох моделей без систем живлення Flex Fuel – тобто чисто бензинові: Toyota Camry, Ford Fusion (в Європі це модель Mondeo) і Chevrolet Impala. Так ось, всі три автомобілі без системи Flex Fuel успішно їздили на сумішах з вмістом спирту аж до 45 %. Штатні системи живлення автомобілів впоралися із завданнями корекції паливоподачі, викликаними низькою теплотворною здатністю спирто-бензинової суміші. І тільки коли в бак були заправлені суміші з більш високим відсотком спирту, ніж 45%, на панелі почав загорятися сигнал Check Engine. Причому якщо Ford Fusion “здався” вже після E45, то Chevrolet Impala дотягнув до Е55, а Toyota Camry – до суміші Е65.

Рекомендація Авто24

І інженери, і вчені-хіміки, і автомобілісти-практики говорять про те, що 5% спирту в пальному автомобіль просто не помічає. Але і економії така суміш не дає ніякої. Однак, як говорить досвід і результати досліджень, і більший відсоток спирту – аж до 40% – не завдає машині істотної шкоди. І все ж, якщо у вас є бажання заправлятися замість бензину дешевим біопальним з вагомим вмістом спирту, спробуйте перш знайти інформацію про досвід експлуатації на Е40 – Е85 саме вашої моделі автомобіля, причому не у версії Flex Fuel, а чисто бензинової. Пошук інформації на клубних і фанатських форумах полегшить використання однієї з іноземних мов, адже на пострадянському просторі такі автомобілі масово не експлуатувалися.