Тож коли за загальним правилом КЗпП забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування його у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП), то ст. 5 Закону № 2136-ІХ містить інші положення.

Також, кожен працівник має право звільнитися у будь-який день, якщо роботодавець порушує щодо нього законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст.

Термін на звільнення працівника за власним бажанням за відсутності поважної причини становить два тижні. Якщо ж особа назвала причину, через яку їй потрібно раніше звільнитися, тоді цей термін відпрацювання не застосовується.

У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

«Імунітет» від звільнення Не допускається звільняти у зв'язку зі скороченням працівників жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до 3 років, жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до 6 років за медичними показаннями, одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю …

У разі звільнення працівника роботодавець має оформити відповідний наказ (розпорядження), який повинен містити підстави звільнення з посиланням на …