Бакалавр це вищу освіту чи ні – чим відрізняється від фахівця – МамаЮріст.ру

Що таке бакалаврат? Бакалавр – це випускник ВНЗ, але чи має бакалавр вищу освіту чи ні? Ще 21 рік тому такого питання перед студентами навіть не стояло, і ось тепер, при переході на західні стандарти освіти, ми маємо у вищій освіті бакалаврат, магістратуру та спеціалітет.

Чим відрізняються ці градації, що вони дають випускнику і чого не дають, ми будемо розбирати в цій статті.

Бакалаврат та майстер – що це таке

У радянський період історії і аж до 1996 року вітчизняні стандарти освіти діяли без змін, і все ВНЗ готували тільки і виключно фахівців. Стандарт на термін освіти був єдиний: практично скрізь програма була розрахована на 5 років. Так що за сучасними мірками ми мали у всій країні тільки специалитет і більше нічого. Подивимося, добре це чи погано.

З прийняттям в РФ в 1996 році закону «Про вищу і післявузівську професійну освіту» почалася нова ера вищої освіти. Основи, перевірені часом, були розхитані в догоду слідування загальноєвропейським стандартам.

Правда, реформи виявилися дещо однобокими. Так, якщо в Європі навчальні програми для досягнення ступеня бакалавра різні, і займають від 4 до 6 років, то в Росії чомусь в переважній більшості ВНЗ бакалаврат досягається тільки за 4 роки навчання.

Оскільки це на цілий рік менше колишнього ще недавно стандартним п’ятирічного терміну навчання, у багатьох абітурієнтів виникло резонне питання: а бакалавр це вищу освіту чи ні? Може, це вища? Програми бакалаврату викладаються у вищих навчальних закладах, але 4 роки – це все-таки 4 роки, тому престиж даної ступеня у наших студентів в основному перебував десь на рівні середньої професійної освіти, або технікуму. Набагато престижніше виглядає в порівнянні з дипломом бакалавра диплом спеціаліста.

Наступний крок в реформуванні системи освіти вона зазнала в 2003 році, ввівши до вищих навчальних закладів країни новий щабель – магістратуру, коли Росією була підписана Болонська декларація від 19.06.1999 р Тепер вибір з трьох ступенів став ще більш заплутаним. Чого очікувати? До чого прагнути? Що робити?

Чим відрізняється бакалавр від магістра в Європейській системі освіти

В Європі рівні бакалавра та магістра існують споконвіку, і що цікаво, обидва відносяться до вищої освіти. Але відмінності все-таки є, раз назви різні. Магістра в Європейських університетах має більш складну програму навчання з більш тривалим терміном. Стало бути, рівень підготовки магістра все-таки вище. А бакалавр – це як би початкова вищу освіту.

Це підтверджує і федеральний закон № 273-ФЗ «Про освіту в РФ» від 29.12.2012 року, в статті 10 якого прямо говориться про те, що бакалаврат є вищу освіту першого рівня з існуючих на сьогодні трьох.

У чому різниця, що магістр отримує в більшому обсязі, ніж бакалавр? Для магістра передбачена більш поглиблена програма навчання за фахом і спеціалізації. Тобто якщо бакалавр отримує знання, достатні для професійної роботи в обраній спеціальності, то знання магістра повинні дозволити йому мати достатню кваліфікацію і для теоретичних розробок, для наукової роботи в обраній спеціалізації. Для бакалавра ж наукова діяльність поки не по зубах.

Звідси видно мета даного поділу: отримати фахівців, які зможуть практикуватися в обраній спеціалізації на підприємствах (бакалаври), і тих, хто зможе розвивати і збагачувати теоретичну базу цієї спеціалізації, це магістри і спеціалісти.

Це обумовлює меншу престижність ступеня бакалавра у наших студентів, батьки яких поголовно отримували набагато глибшу спеціалізацію. Але не всім вона потрібна. Провівши реформу освіти, ми отримали більш практичне навчання, що дає різним типам людей саме ті знання, які стануть їм у пригоді в практичному житті. І бакалаврат дає той мінімально-необхідний рівень знань, що дозволяє успішно працювати за фахом, не більше.

Що ж таке ще не розглянутий нами специалитет?

Чим відрізняється бакалавр від фахівця

Як ми вже згадували, специалитет – це саме звичне нам з радянських часів освіту, з навчальною програмою, розрахованою на освоєння за 5-6 років. Магістратура має термін навчання 6 років в середньому, а бакалаврат – 4 роки. Це три рівня вищої освіти. Але не тільки терміном навчання відрізняються ці три типи. Різні у них і програми навчання, тому що цілі навчання в кожному з трьох випадків розрізняються.

Ми вже з’ясували, що бакалаври орієнтовані саме на практичну сторону одержуваних знань і тому випускники-бакалаври можуть в повній мірі працювати за фахом.

Але вступити після закінчення бакалаврату до аспірантури у студента не вийде. Для цього йому знадобиться або закінчити магістратуру, або специалитет. Тільки випускник магістратури і специалітети може продовжити наукову діяльність в аспірантурі. Бакалавр ж – чистий практик, до наукової роботи не допущений.

Треба сказати, що специалитет на сьогодні закінчує своє існування, оскільки багато в чому перетинається з магістратурою. У найближчій реформу Болонської декларації очікується, що форма навчання фахівців буде замінена на магістерську для виключення дублювання.

Поки специалитет в великій мірі існує як перехідна форма від старої радянської системи освіти до ще більш старої до ступеня змішування з традиційною, Європейської. А оскільки в Європейській системі спочатку було всього дві градації, вони і залишаться в РФ: це бакалаврат і магістратура.

Чий диплом краще: фахівця, бакалавра або магістра

Це питання, що не має особливого сенсу без внесення в це рівняння за все одного невідомого: для кого ми розглядаємо вищу освіту? Для практика, якому крутити гайки і обслуговувати котельню є верхом його прагнень, або для людини, здатного розвинути теорію і відкрити щось принципово нове, наприклад, у створенні нових пластичних матеріалів?

Зараз дивляться не на «престижність» професії як такої, а на ступінь її застосовності до розвитку нашої країни. Саме з цієї причини ми вибрали європейську систему освіти: радянська була дуже хороша, у нас були мільйони освічених фахівців, але хто з них працював за фахом?

І поділ вищої освіти на 3, а в майбутньому на 2 градації – для практиків і теоретиків, творців і грамотних виконавців переймається тим більше адекватного заповнення наявного ринку робочих і інженерних професій.

Бакалавр, як перший рівень вищої освіти з трьох, які в ФЗ «Про освіту в РФ» перераховані в такому вигляді, який однозначно свідчить про те, що по суті їх два, тобто:

Отримувані випускниками ступеня бакалаврів, фахівців і магістрів володіють різним рівнем поглиблення в спеціалізацію. Але освіту у них у всіх вища. Нагадуємо батькам, що материнський капітал можна витратити на освіту ваших дітей.

Выставки в пушкинском музее изобразительных Их имена – символ эпохи Ренессанса. Их картины – национальное достояние Италии. В Музее изобразительных искусств имени Пушкина идут последние приготовления к открытию грандиозной выставки шедевров итальянских

Ленинские горки музей заповедник Усадьба Горки возникла в конце XVIII века, парк и усадебный дом восходят ко времени Дурасовых (начало XIX века), хозяйственные сооружения и парковые павильоны — к предреволюционным годам, когда поместьем

Екатеринбургский музей изобразительных искусств В основе здания музея — одно из старейших сохранившихся зданий Екатеринбурга, построенное в 1730-х — начале 1740-х как госпиталь Екатеринбургского железоделательного завода[1], впоследствии

Государственный историко-литературный музей-заповедник а Пушкинский заповедник объединяет две усадьбы: Захарово и Вяземы. На территории усадеб расположен Государственный историко-литературный музей-заповедник А. С. Пушкина. Всего на территории Вязем более

Государственный исторический музей С мая 1895 г. до ноября 1917 г. официальное название музея звучало следующим образом — «Императорский Российский исторический музей имени Императора Александра III». Музей имени Его Императорского Высочества

Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)

У зв’язку з численними запитами керівників та працівників державних установ і вищих навчальних закладів усіх форм власності щодо організації підготовки фахівців у сучасних умовах Міністерство освіти і науки України роз’яснює.

Відповідно до ст.30 Закону України “Про освіту” і Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65, структура вищої освіти в Україні включає такі освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр.

Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою (надалі – програмою) підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

Програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується вищими навчальними закладами I-II рівнів акредитації. Вищий навчальний заклад III-IV рівня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад I (II) рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ.

Якщо вищий навчальний заклад I (II) рівня акредитації здійснює підготовку фахівців у складі вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації або працює з ним у комплексі за інтегрованими планами, то випускник вищого навчального закладу I (II) рівня акредитації, який здобув освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”, може продовжити навчання зі спорідненої спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” у зазначеному вищому навчальному закладі на умовах, визначених угодою між навчальними закладами.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкту праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Державне замовлення на підготовку бакалаврів надається, як правило, вищим навчальним закладам III-IV рівнів акредитації.

Коледжі, які мають ліцензії на підготовку бакалаврів і входять до структури вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації або утворюють з ним комплекс, можуть готувати фахівців на бюджетній основі за рахунок державного замовлення зазначеного вищого навчального закладу.

Особи, які в період навчання за програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за цією або спорідненою спеціальністю у цьому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Студент (курсант, слухач) певного вищого навчального закладу після здобуття базової вищої освіти (освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”) має право:

продовжити навчання у даному вищому навчальному закладі за денною формою, за програмою магістра або спеціаліста;

перервати навчання, а потім продовжити його у цьому навчальному закладі за програмою спеціаліста або магістра за заочною (дистанційною) формою, або екстерном, якщо такі форми запроваджені у даному навчальному закладі, на конкурсній основі. Зарахування здійснюється на вакантні місця, що фінансуються з державного бюджету, або на платній основі.

Особи, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр” в інших вищих навчальних закладах (незалежно від їх форми власності і підпорядкування), можуть бути зараховані на навчання за програмою спеціаліста або магістра на конкурсній основі на вакантні місця, що фінансуються з державного бюджету, або на платній основі за результатами вступних випробувань.

За результатами аналізу навчальних досягнень і наукових (творчих) здобутків випускників вищий навчальний заклад встановлює вимоги до осіб, що мають базову вищу освіту, для зарахування їх на навчання за програмою “магістр”. Інші випускники продовжують навчання за програмою “спеціаліст”.

Державне замовлення на підготовку спеціалістів, магістрів формується у межах обсягів прийому на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, за поданням вищого навчального закладу.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Навчальний процес для осіб, що навчаються за програмою “спеціаліст”, організовується відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, і завершується державною атестацією у формі захисту дипломної роботи (проекту) або складання державних іспитів.

Підготовка спеціалістів медичного, ветеринарно-медичного, мистецького, а також юридичного спрямування у разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може здійснюватися на базі повної загальної середньої освіти.

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” (базова вища освіта) або освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” (повна вища освіта), а також вищої освіти, здобутої до запровадження в Україні ступеневої вищої освіти.

Підготовка магістрів у системі вищої освіти спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським.

Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр” (надалі – магістр), повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру, навичками науково-дослідної (творчої), або науково-педагогічної, або управлінської діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (створювати) елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.

Підготовка магістрів здійснюється за очною, вечірньою, заочною (дистанційною) формами навчання та екстерном при наявності відповідної ліцензії.

Особи, які навчаються за освітньо-професійною програмою “магістр”, є студентами (курсантами, слухачами). На них поширюються права та обов’язки, що визначені чинним законодавством України для студентів відповідної форми навчання (в т.ч. відстрочка від призову на дійсну військову службу).

Навчатися за програмою “магістр” можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають відповідну вищу освіту і виявили схильність до науково-дослідної (творчої), або до науково-педагогічної, або до управлінської діяльності, що підтверджується рекомендацією ради факультету вищого навчального закладу.

Зарахування на навчання за програмою “магістр” проводиться наказом ректора у терміни, що визначені вищим навчальним закладом.

Вищий навчальний заклад може здійснювати цільову підготовку магістрів для навчальних закладів, наукових установ Національної і галузевих академій наук, підприємств, організацій тощо на умовах залучення до навчального процесу їх наукових і науково-педагогічних кадрів та використання їх науково-дослідної і матеріально-технічної бази.

Підготовка магістрів може здійснюватися на базі наукових установ Національної та галузевих академій наук за окремими угодами між вищими навчальними закладами і зазначеними установами.

Для попереднього відбору обдарованої молоді вищий навчальний заклад організовує і проводить предметні олімпіади, наукові, науково-методичні семінари та конференції за участю у них на добровільних засадах студентів (курсантів, слухачів) третіх – четвертих курсів.

Навчальний процес для осіб, що навчаються за програмою “магістр”, організовується відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, з урахуванням таких особливостей:

• навчання здійснюється за індивідуальним навчальним планом;
• навчальний час, відведений для самостійної роботи, повинен становити не менше 1/2 і не більше 2/3 загального обсягу часу, визначеного програмою підготовки магістра;
• на проведення індивідуальних занять може витрачатися до 20 відсотків загального обсягу навчального часу, передбаченого програмою;
• магістерська робота, що виконується на завершальному етапі навчання, повинна передбачати проведення наукових досліджень (творчих розробок) з проблем відповідної галузі;
• державна атестація здійснюється державною екзаменаційною комісією і проводиться у формі захисту магістерської роботи. Державній комісії обов’язково подаються матеріали, що характеризують наукову (творчу) і практичну цінність виконаної роботи – друковані статті, методичні розробки тощо;
• відповідальність за виконання індивідуального навчального плану покладається на студента (курсанта, слухача);
• студент (курсант, слухач), який своєчасно не виконав індивідуальний навчальний план, відраховується з вищого навчального закладу. Йому видається академічна довідка встановленого зразка;
• студенту (курсанту, слухачу), який виконав усі вимоги навчального плану підготовки магістра і захистив магістерську роботу, рішенням державної екзаменаційної комісії присвоюється відповідно до обраної спеціальності кваліфікація та видається державний документ про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр” і повну вищу освіту;
• студент (курсант, слухач), який отримав документ встановленого зразка про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр” і повну вищу освіту, працевлаштовується згідно з чинним законодавством. Йому може бути надана можливість наукового стажування (наукової роботи) за кордоном;
• студенту (курсанту, слухачу), який отримав підсумкові оцінки “відмінно” не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених індивідуальним навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань – оцінки “добре”, захистив магістерську роботу з оцінкою “відмінно” видається документ про освіту з відзнакою;
• враховуючи наукові (творчі) здобутки, магістр може бути рекомендований радою факультету на навчання в аспірантурі.

Вищі навчальні заклади можуть визначати інші форми організації навчального процесу та види навчальних занять, крім тих, що встановлені Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, якщо вони не суперечать чинному законодавству щодо вищої освіти.

Особи, які мають документ встановленого зразка про здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, у тому числі і ті, що закінчили вищі навчальні заклади до введення в дію Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65, навчаються за програмою “магістр” на засадах післядипломної освіти за індивідуальними планами, що враховують усі спільні дисципліни програм спеціаліста і магістра.

У разі виконання усіх вимог навчального плану і захисту магістерської роботи вони отримують диплом магістра встановленого зразка.

Керівник підготовки магістра призначається ректором за поданням декана факультету та завідувача кафедри з числа провідних вчених у певній галузі знань.

Керівник один раз у семестр звітує на засіданні кафедри про виконання індивідуального плану кожним студентом (курсантом, слухачем), що навчається за програмою “магістр”.

У випадках виконання студентом (курсантом, слухачем) індивідуальних планів підготовки магістрів на стику галузей наук допускається призначення крім наукового керівника одного чи більше консультантів.

Зміст освіти магістрів визначається нормативною і вибірковою частинами програми, яка розробляється у встановленому порядку з кожної спеціальності відповідно до Переліку спеціальностей, що визначений для освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст, магістр” та в окремих галузях знань для освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”.

Нормативна частина програми повинна становити не менше 40 і не більше 60 відсотків загального обсягу навчального часу, передбаченого на підготовку магістра.

Вибіркова частина програми визначається вищим навчальним закладом з урахуванням його наукового потенціалу, потреб замовника фахівців та наукових (творчих) інтересів магістра, його можливостей щодо оволодіння розділами суміжних освітніх програм.

Термін підготовки магістра з певної спеціальності до затвердження державних стандартів визначається відповідним навчальним планом, узгодженим у встановленому порядку.

Порядок розробки і затвердження індивідуального навчального плану визначається вищим навчальним закладом.

Для осіб, які навчаються за програмою “магістр”, в індивідуальному навчальному плані може бути передбачена підготовка з навчальних дисциплін, що є вступними до аспірантури з зазначеної спеціальності або складають перелік дисциплін кандидатського мінімуму.

Під час навчання особи, які навчаються за програмою “магістр”, мають право складати кандидатські іспити.

Вищий навчальний заклад зобов’язаний створити умови для виконання студентом (курсантом, слухачем), який навчається за програмою “магістр”, індивідуального плану у повному обсязі і повинен:

• надавати студентам (курсантам, слухачам) можливість публікації наукових (науково-методичних) статей у збірниках, що друкуються в Україні;
• сприяти виданню кращих магістерських робіт, як наукових монографій, науково-методичних і навчальних посібників;
• надавати студентам (курсантам, слухачам) для користування навчальні приміщення, наукові фонди бібліотеки, наукове обладнання та устаткування;
• забезпечити доступ до інформаційних мереж, у тому числі й до міжнародної мережі Інтернет;
• сприяти участі студентів (курсантів, слухачів) у наукових та методичних конференціях;
• організовувати для студентів (курсантів, слухачів) проведення факультативних курсів з проблемних питань за участю видатних вчених;
• створювати умови для висвітлення у засобах масової інформації захисту кращих магістерських робіт.

Фінансування підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах може проводитися:

• за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів – за державним замовленням;
• за рахунок цільових довгострокових кредитів;
• за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб.

Зміни та доповнення до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, та Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65, будуть внесені після прийняття Верховною Радою України Закону України “Про вищу освіту”.