Ельфи (англ. Elves; самоназва Квенді, англ. Quendi — «ті, що говорять голосами, мовці») — в творах Джона Толкіна один із народів, що проживав в Середзем'ї, старші діти Ілуватара, створені ним в третій темі музики Айнур, названі ще Ельдар і Першородними.

Ельфи люблять свободу, різноманіття та самовираження, тому вони віддають перевагу м'якшим аспектам хаосу. Вони цінують і захищають свободу інших, як і власну, і вони частіше добрі, ніж ні. Розмір.

Ельфам приписувалася здатність насилати хвороби на людей та худобу, що описувалося як у повір'ях, так і британських середньовічних медичних текстах. З XIV ст. відомі англійські перекази про невидимі «ельфійські стріли», котрими ельфи стріляють в людей, спричиняючи раптовий біль або внутрішні кровотечі.

Ельфи, як правило, були справедливими та красивими за людськими стандартами та витонченими, хоча вони також часто були кволими. Ельфи мали середній зріст 5′4″‒6′0″ (1,6–1,8 м) і важили 130–170 фунтів (59–77 кг).

Ельфи (англ. Elves) — є людиноподібною расою із невеликими зовнішніми відмінностями: як правило, вони стрункі, мають великі очі та загострені вуха. Здавна ельфи були панівною расою в Тедасі, і їхня розвинута цивілізація була заснована на силах природи, Затінні та магії.

Чому ельфи безсмертні? Тіла ельфів міцніші, ніж тіла смертних, а душі сильніші, тому ельфи можуть краще керувати своїми тілами. .