Корейці України. Хто вони?

Корейська спільнота почала формуватися в Україні на початку ХХ століття. До того як Україна стала домівкою для кількох десятків тисяч етнічних корейців, їм та їхнім предкам довелося пережити переселення владою Японії на острів Сахалін на початку ХХ ст., а згодом — депортацію радянською владою до республік Центральної Азії (за радянських часів побутувала назва Середня Азія. — ред.) у 1937 році.

Масове переселення етнічних корейців на територію України почалося з 1960-х років, коли вони приїздили на південь України, аби орендувати тамтешні родючі землі для сільськогосподарських робіт. Також до великих українських міст з того часу приїздило чимало корейців здобувати вищу освіту.

С ьогодні в Україні, за різними даними, проживає від 20 до понад 40 тисяч корейців. Здебільшого вони оселилися на півдні України, де, попри значну асиміляцію (як наслідок радянської політики щодо національних спільнот), намагаються відроджувати власну мову та культуру.

«Кореяда» — єдиний мандрівний фестиваль корейської культури в Україні. Протягом вже понад 20 років його щоосені влаштовують у різних регіонах країни. Здебільшого фестивальні заходи відбуваються у великих містах, та цьогоріч їх вперше вирішили провести в невеличкому районному центрі. Апостолове, що неподалік Кривого Рогу, — місце найбільш концентрованого проживання корейців у регіоні Подніпров’я і Запоріжжя.

Марина Лі. Танець

— Спочатку ми не мали свого власного приміщення, щоби проводити репетиції, і, в принципі, не мали бази знань для цього. Перші наші танці ми вчили з відеокасет, з якихось випадково зібраних матеріалів. Згодом, через корейське посольство в Києві, нам прислали волонтерку, яка навчила нас основ корейських танців.

Відтоді колектив «Тораді» — щорічний гість фестивалю. Марина розповідає, що, хоч склад ансамблю й мінявся кілька разів, та врешті учасниці збираються разом, аби й далі досліджувати танець:

— Незважаючи на те що ми всі дорослішаємо, все одно ми продовжуємо зберігати наші танці. Просто є воля до цього, щоб розвивати наш ансамбль.

Марина Лі народилась в Україні. Її бабусю та дідуся депортували зі Східної Азії. до Казахстану 1936–37 року. Згодом тато Марини приїхав вчитися в Україну, де і зустрів маму.

У сім’ї вони зазвичай не розмовляють корейською. Тато вже забув рідну мову, а Марина каже, що володіє нею недостатньо добре. Українською ж Марина спілкується вільно.

Окрім керівництва ансамблем, Марина Лі працює в київському театрі «Дивний замок» та викладає театральне мистецтво у приватній гімназії.

«Тораді» сьогодні вважається єдиним ансамблем в Україні, який виконує такий різноманітний перелік традиційних корейських танців. Зокрема, в репертуарі ансамблю є ряд танців, в основі яких — гра на корейських барабанах. Традиція цих танців бере початок ще в давніх шаманських ритуалах, коли кожен рух та звуки барабанів мали ритуальне значення. Згодом барабани стали також невід’ємним атрибутом буддистських та конфуціанських храмів, розповідає Марина:

— Кажуть, що [звук] цих барабанів може зцілювати людину. Наприклад, коли людина хворіла, її ставили в середину, навколо стояли барабани, і ритми цих барабанів підіймали її енергетику.

Сучасна Азія

сучасна назва низки країн, до яких також входить і Корея. За радянських часів цю територію називали Далекий Схід, втім після розпаду Радянського Союзу цей термін вже не актуальний.

Учасники «Тораді» їздили в Південну Корею вивчати нові танці: Чангучхум, танок з барабанами у формі пісочного годинника, і ще один вид танцю з барабанами — Чхесансогочхум. Дівчата намагаються поповнювати свій репертуар новими постановками, де міксують традиції та сучасність. Наприклад, танець із ліхтариками вже не є традиційним, він вважається сучасним на основі традиційного.

Костюми для виступів «Тораді» або роблять самостійно, або ж привозять з-за кордону.

Корейський традиційний костюм має загальну назву «ханбок». Його жіночий варіант складається зі спідниці («чхима») і коротенької блузки («чогорі»). Все решта — це варіації цього костюму. Наприклад, для танцю з рукавами в ансамблі використовують більш пишний костюм, який символізує красу і велич королівського двору. Для шаманського танцю з ножами обов’язковими атрибутами є капелюх і чотки. Для танцю з барабанами у формі пісочного годинника талію обмотують тканиною, щоб було зручно стрибати і робити різкі рухи.

Хоч Марина керує ансамблем на волонтерських засадах, для неї це велике захоплення, адже так вона береже традиції своєї родини і народу:

— Кожна людина має зберігати своє коріння. І мистецтво — це те, що йде з глибин. З історії. Якщо ми це підтримуємо, якщо ми це демонструємо іншим людям, то ми не даємо собі забути своє коріння.

Берегти культуру спільноті допомагає не лише танець, а й відзначення традиційних свят у родинному колі. За словами Марини, у кожній корейській сім’ї обов’язково святкують перший день народження дитини, коли дитина має вибрати свою долю. Також пишно святкують 60-ліття членів родини.

Вважається, що до 60 років людина проходить п’ять життєвих циклів. Родина Марини Лі збирається разом щороку для святкування корейського Нового року за місячним календарем. Тоді вони готують традиційні страви корейської кухні.

Корейці в Україні

Трикутник Корея — Японія — Сахалін з’явився на мапі світу в 1905 році. Японська імперія в той час вела активну колонізацію і Корея потрапила під її правління, що остаточно завершилось у 1910 році.

А невдовзі, під час громадянської війни в Росії, під японську окупацію потрапила і російська — південна — частина острова Сахалін. Японія почала активно переселяти туди корейців з півночі країни, щоби вони будували там аеродроми, шахти тощо.

Все змінилося під час Другої світової війни, коли уряд СРСР у вересні 1937 році видав указ «Про виселення корейського населення з прикордонних районів Далекосхідного краю (Східної Азії — ред.)».

172 тисячі етнічних корейців виселили у пустельні й необжиті райони Казахстану і Центральної Азії. Їх, за однією з версій, підозрювали у шпигунстві та колаборації з Японією, хоча корейці самі переживали японську окупацію.

Всеукраїнська Асоціація Корейців

Пезидент Всеукраїнської асоціації корейців з 2022 р.

Кім Ігор Вільгельмович

Народився 18.01.1974 р.
Узбекистан, м. Ташкент

Освіта
1995 диплом перекладача корейської мови в Центрі Освіти Республіки Корея (타슈켄트한국교육원)
у 2001 році закінчив Ташкентський Пед.Університет (ТДПУ) ім. Низами за спеціальністю «Викладач корейської мови та літератури»

У 2020 році закінчив магістратуру Дніпропетровського агро-Економічного Університету за спеціальністю «Еколог»

Суспільна діяльність:
2017 р- Засновник та віце-президент ГО «Міжнародна Екологічна Безпека»
Результати та досягнення:
– організована структура та система заходів Акваплогінг – Чиста Україна, Чистий Дніпро»
– проведення регулярного навчання на підприємствах у сфері Екології за проектом “Корпоративна Соціальна відповідальність”
– взаємодія з професійними екологічними службами та еко-активістами.
– контроль та управління процесами організації (інформація на сайті www.save-eco.world)

З 2018 року – член «Korean Business Club in Ukraine»
У 2019 році очолював президентство, модераторство та представлення даного майданчика в країнах СНД у рамках «Об’єднання Корейських бізнес-клубів» (Сочі, Ташкент, Бішкек, Алмати)
Проведення та організація бізнес-форуму ОКБК у Києві
Має активну комунікацію з усіма керівниками клубів та особисті стосунки.
З 2020 року член міжнародного руху «За мирне об’єднання Північної та Південної Кореї» (민주평화통).

Президент “ВАК” Кан Ден Сік з до 2021р.

Доповідь 2018 Президента “ВАК” Кан Ден Сіка

Громадської організації «Всеукраїнська асоціація корейців» про виконану роботу за останні 3 роки.
У роботі Асоціації існують завдання глобальні та локальні.
Одним із глобальних завдань діяльності Президента була організація роботи Асоціації системно та постійно.
За звітний період Асоціація працювала згідно з планом, який складався щороку. На регулярній основі проводилися різноманітні заходи. Так, щорічно проходили фестивалі культури в регіонах України, регулярно випускався журнал «Мугунхва», своєчасно оплачували комунальні та інші послуги утримання офісу, вчасно виплачувалася зарплата співробітникам офісу.
Постійно Асоціація брала участь у роботі громадських та державних організацій. Щороку кілька людей корейців похилого віку відвідували історичну батьківщину Корею. Одним із пріоритетних завдань була робота з молоддю.
Тепер про конкретні заходи, які були проведені Асоціацією та Корейським культурним центром з окремих напрямків.
Важливий напрямок, який потребує дуже багато часу – це участь у заходах, які проводить посольство, підтримка постійного контакту та обговорення як перспективних, так і повсякденних проектів, питань. Наприклад, обговорення аграрних проектів для корейців України.

Одним із важливих напрямів діяльності Асоціації та її Президента є участь та підготовка до заходів, що проводяться посольством, державними органами України (Верховною Радою, Міністерством культури та мерією м. Києва), Радою національних спільнот України, Міністерством освіти та науки. Так за звітний період брали участь у таких заходах як:

1. Парламентське слухання щодо етнонаціональної політики в Україні.
2. Круглий стіл: «Україна – Корея: етнічна співпраця та її перспективи».
3. Створення та входження до опікунської Ради при Раді національних спільнот України.
4. Ухвалення активної участі у створенні історії національних етносів України участь в урочистих заходах, присвячених Дню незалежності України, Дню Конституції, Дню м.Києва тощо.
5. Проведення форуму та круглого столу спільно з посольством Республіки Корея із сучасного стану справ на Корейському півострові за участю політичних діячів та відомих вчених України та Кореї.
6. Проведення конференції з корезнавства разом із посольством у КНЛУ «Економічне диво Кореї».

Наступним важливим напрямком є ​​робота щодо вдосконалення регіональних структур нашої Асоціації, постійно відбувається зростання нових місцевих підрозділів. Щодо роботи регіональних підрозділів слід зазначити, що деякі з них знизили свою активність: з Донецьком та Луганськом зрозуміло, а Київський, Миколаївський, Черкаський та ін., знизили свою активність із незрозумілих причин. Отже є надчим попрацювати.
Як і раніше, ахіллесовою п’ятою є юридичне оформлення регіональних відділень та осередків. Дехто так і не оформив свій юридичний статус, не провів перевибори належним чином і не є легітимними членами Асоціації.
Проблемним питанням є повернення боргів наших аграріїв. Гроші не повертають навіть ті, кому надали допомогу під гарантії наших регіональних керівників. Тобто механізм, який ми розробили із посольством для отримання постійного доходу, не спрацював. У багатьох випадках це недоробка регіональних керівників, оскільки позички видавали на їхню рекомендацію та прохання.
За час звітного періоду тривала робота щодо легалізації корейців України. Центральний офіс постійно вів діяльність з легалізації та надання правової допомоги корейцям. Так, за 2015 рік надано юридичну допомогу: з питань громадянства – 12, з питань про дозвіл на проживання – 20, з інших юридичних питань – 95; за 2016 рік: з питань громадянства – 18, з питань про дозвіл на проживання – 18, за іншими – 67, було складено 11 процесуальних документів; за 2017 рік: з питань громадянства – 31, з питань про посвідку на проживання – 20, з інших – 75; за січень – серпень 2018 року: з питань громадянства – 18, з питань про дозвіл на проживання – 8, за іншими – 41.

За звітний період багато попрацювали над наданням допомоги біженцям з Донбасу, так у чотири транші надали матеріальну допомогу 100 особам на суму 50 тис. доларів США. За допомогою Цоя Володимира Валерійовича видали допомогу у формі нового взуття 62 корейцям на суму понад 73 тис. грн., надали матеріальну допомогу нужденним членам Асоціації на суму 39 тис. грн.
Наступним важливим напрямом є культурно-масова робота.
Провели три фестивалі корейської культури в Одесі, Києві та Херсоні.
Провели у Києві масштабну конференцію, присвячену 80-річчю депортації корейців.
Провели молодіжний форум у Києві.
Провели низку заходів в офісі в Києві щодо популяризації корейської культури, у тому числі, кулінарні майстер-класи, майстер-класи з каліграфії, орігамі, лекцію про культурні особливості Кореї.
Найбільшим здобутком нашої команди є відкриття кафедри корейської філології та центру кореєзнавства при КНЛУ у 2017 році.
Тут корейці показали справжню згуртованість. Причому як корейці України, так і корейці з історичної батьківщини. Так величезну допомогу зробив Діловий клуб на чолі з Петром Паком, Цой В. В., Тян Р.М., Посольство Республіки Корея і, нарешті, «Самсунг – Електронік» в Україні.
Внаслідок відкриття нової кафедри популярність корейської мови в Україні зросла у кілька разів. Лише цього року до КНЛУ було прийнято 95 студентів. Це рекорд. Конкуренція на бюджетне місце становила 157 осіб на одне місце. Дивує лише те, що кількість студентів корейців не становить і 5%. Це говорить про те, що корейців не цікавить рідна мова.
За звітний період було видано два навчальні посібники з корейської мови, випустили лексичний мінімум – словник. Працюємо над створенням підручника з корейської мови для українців.
Успішно функціонують курси корейської мови, які постійно відбуваються в офісі у Києві.
Регулярно проводять дитячі новорічні ранки в ККЦ. Особливо для дітей переселенців із Донбасу.
Провели у 2017 році в Одесі конференцію з проблем вивчення корейської мови.
Провели день корейської поезії у КНЛУ.
Організували та провели круглий стіл на тему: «Радянські корейці на фронтах Другої світової війни».
За звітний період провели три олімпіади з корейської мови, одну вікторину на знання Кореї.
Закінчуючи свою звітну доповідь, хотілося б подякувати всім членам нашої команди, кожен з яких у міру своїх можливостей (адже це громадська робота) допомагав мені. Особливо хочу виділити: Цоя Володимира Валерійовича, Варич Наталію Наумовну, Пака Петра Володимировича, Тяна Романа Мойсейовича, Кім Людмилу Антонівну, Ан Роберта Олексійовича.
Хотілося б побажати врахувати всі недоліки в роботі, добре перенести та зберегти наші традиції, наші здобутки!
Дякую за увагу!

Історія Керівництва

1-й Президент Корейського культурного центру в Україні Цой Володимир Валерійович.

3-й Директор Корейського культурного центру в Україні Кан Ден Сік.

Кандидат політичних наук, професор, кваліфікований перекладач корейської та японської мов, активний громадський діяч. Завідувач кафедри корейської філології Київського національного лінгвістичного університету, віце-
президент Асоціації корейців України (зараз: Всеукраїнська асоціація корейців), а з квітня 2009 року – президент Всеукраїнської асоціації корейців.

Членство у ККЦ
Кожен бажаючий може вступити до Київської міської громадської організації «Корейський культурний центр» та бути обраним до органів управління та контролю: Президії та Ревізійної комісії.

Як це вдалося Південній Кореї? Можливо, справа – у культі швидкості

Лише за кілька десятиліть Південна Корея перетворилася з аграрної країни у передову економіку та експортера автомобілів і електроніки. Як це вдалося корейцям? Можливо, справа у тому, що вони все роблять із блискавичною швидкістю.

Зробивши замовлення в ресторані Ttobagi Driver у районі Кванакку на півдні Сеула, я вирішив непомітно засікти час, за який мені принесуть страви.

Неквапливо рухаючись між столиками, офіціантка повернулася із закускою кімчі та салатами лише через дві хвилини і 20 секунд.

Ще за півтори хвилини на моєму столі з’явився хеджангук (суп зі свинячого хребта, який корейці вважають чудовим засобом від похмілля). Страва шалено парувала.

Цікаво, що так обслуговують у країні, де чайові залишати не прийнято. Ще більш дивує те, що сервіс у Ttobagi – невибагливому ресторанчику, який відвідують переважно таксисти, – не є чимось винятковим.

Швидкість – одна з головних рис ментальності південних корейців, і не дивно, що насамперед вона помітна в столиці.

Самі корейці пояснюють цей феномен культурою ppalli-ppalli, вимовляючи це слово із напруженим приголосним на початку, так, ніби голосовий апарат перетворюється на натягнуту струну.

Ppalli-ppalli приблизно перекладається як “швидше-швидше” і символізує нетерплячість корейців, які намагаються все робити якомога швидше і не люблять зволікати.

Автор фото, Getty Images

Культ швидкості південних корейців, можливо, пояснює неймовірний економічний успіх країни

Корейська культура ppalli-ppalli – це й найшвидший в світі інтернет, й курси іноземних мов, на яких результат обіцяють ледь не у лічені тижні, і популярні в країні бліц-побачення (speed-dating).

З такою ж блискавичною швидкістю корейці оформлюють стосунки – церемонія вступу в шлюб триває одну годину, а розкішні палаци одруження за вихідні пропускають безліч пар.

Ppalli-ppalli – це також гасло розвізників їжі, які, нехтуючи правилами дорожнього руху, ба більше, законами фізики, доставляють замовлення в неможливо короткий час.

Щоби скласти їм конкуренцію, в 2007 році південнокорейська мережа McDonald’s розпочала власну кур’єрську доставку фастфуду.

Втім, ще зовсім нещодавно Корея була набагато повільнішою аграрною країною. На початку 1960-тих цілих 72% населення проживали в сільській місцевості.

Тож, як корейцям лише за кілька десятиліть вдалося перейти від обробки рисових плантацій до найшвидших торентів світу?

Натуралізований кореєць Гарі Ректор, який приїхав до Сеула в 1967 році волонтером Корпусу миру, пригадує: “Пам’ятаю, як я здивувався, адже я очікував побачити націю, яка веде неквапливе, усвідомлене життя за принципами дзен-буддизму”.

“Але виявилося, що темп життя тут швидший, ніж навіть в Америці. Літні люди, можливо, не поспішали, але корейці мого віку, мені тоді було 24, кудись постійно бігли, намагаючись покращити своє життя”, – розповідає Ректор.

Він приїхав до Південної Кореї за часів величезних змін. На початку 1960-х уряд країни розпочав серію п’ятирічних планів покращення економіки, запропонованих тодішнім президентом Паком Чон Хі.

Автор фото, SFL Travel / Alamy Stock Photo

У 2007 році південнокорейській McDonald’s розпочав власну кур’єрську доставку фастфуду

Жорсткі реформи Чон Хі створили “корейське економічне чудо”, перетворивши зруйновану війною країну на передову економіку світу, представлену такими корпоративними гігантами, як Samsung, Hyundai та LG.

Дивовижні плоди, які приніс стиль життя ppalli-ppalli, сьогодні можна побачити у Національному музеї сучасної історії Кореї в центрі Сеула.

У певному сенсі дух блискавичного прогресу Південної Кореї народився саме тут. Задовго до появи музею в будівлі розміщувалися Верховна рада національної перебудови і Рада економічного планування.

У виставковому залі, присвяченому 1961-1987 рокам, періоду стрімкого зростання економіки в країні, я спостерігав за молодою парою, яка роздивлялася один із перших зразків корейської побутової електроніки. Це був радіоприймач A-501, створений у 1959 році.

Поруч батько показував сину блакитний кутастий Hyundai Pony – першу самостійну модель “Хюндая”, яка зійшла з конвеєра в 1975 році.

Експорт країни в ці роки збільшувався на приголомшливі 30-40% щороку. Сміливість економічних реформаторів та ревність працівників дозволили країні здійснити величезний стрибок від експорту сировини (шовку та залізної руди) до фабричних виробів, як-от перуки і текстиль.

А потім, навчаючись практично на льоту, нація перейшла до виробництва побутової електроніки, нафтових танкерів та напівпровідників.

Як вважає антрополог Кім Чхонг Сун, успіх Південної Кореї в експорті великою мірою пояснюється захопленістю швидкістю.

Автор фото, Getty Images

На початку 1960-тих цілих 72% населення проживали в сільській місцевості

“Культура ppalli-ppalli – це не просто частина повсякденного життя корейців, оперативність є базовою цінністю нації, глибоко вкоріненою в ментальність”, – пише він у культурологічному дослідженні “Колись у Кореї” (Way Back into Korea).

“Завдяки природній квапливості корейцям вдалося здійснити індустріалізацію та досягти такого дивовижного економічного розвитку за дуже короткий проміжок часу”.

Утім, головним досягненням культури ppalli-ppalli, дуже символічно стала залізнична магістраль Кьонбусон, що з’єднала два найбільших міста країни Сеул і Пусан на відстані 428 км.

Залізницю завершили в 1968 році, побудувавши її за два роки і п’ять місяців, замість запланованих трьох з половиною. За підрахунками, на здійснення проекту знадобилося близько дев’яти мільйонів людино-днів праці.

Втім, швидкість будівництва у Південній Кореї жодним чином не знизилася. У 2004 році на рекультивованій території на південному заході від Сеула було зведено смарт-місто – найсучасніший міжнародний діловий центр Сонгдо.

Лише за п’ять років першого етапу забудови в місті з’явилися парк, конференц-центр, готель Sheraton і житлові багатоповерхівки.

Ще більш амбітним і швидшим стало будівництво адміністративного центру Седжон за 120 км на південь від Сеула. Місто, яке почали будувати з нуля в 2010 році, у 2012-му вже було відкрите.

Хоча неймовірна продуктивність асоціюється насамперед із Південною Кореєю, її північний сусід, здається, також обладнаний магічним прискорювачем.

Засновник Північної Кореї Кім Ір Сен закликав своїх підданих працювати зі “швидкістю чхолліми”, міфічного крилатого коня, який міг долати близько 400 км на день.

А онук Верховного лідера, Кім Чен Ин, підняв планку ще вище, оголосивши, що Північна Корея має рухатися зі “швидкістю малліми”. Малліма – це також міфічний кінь, але він у 10 разів швидший і витриваліший за Чхолліму.

Автор фото, Sueddeutsche Zeitung Photo / Alamy

Перший етап будівництва міжнародного ділового центру Сонгдо завершили лише за п’ять років

І північні корейці, безперечно, почули його. Розкішний житловий комплекс на вулиці Рйомонг у Пхеньяні було зведено протягом 2017 року.

Це наштовхує на думку про те, що корені культу ppalli-ppalli, вочевидь, лежать глибше сучасної доби. Антрополог Кім Чхонг Сун підтверджує це припущення.

“Будівництво в минулі епохи також завершували в блискавичні строки”, – пише він, наводячи як приклад фортецю Хвасон в Сувоні.

Величну споруду, визнану об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, завершили 1796 року, на сім років раніше, ніж планувалося, але вона дотепер перебуває у відмінному стані.

Вочевидь, й вишукану порцеляну селадон, вкриту ніжнозеленою глазур’ю, доби династії Корьо (918-1392 роки) створювали на гончарному колесі з такою ж старанністю і бездоганною якістю, яка сьогодні притаманна всій корейській продукції.

Спритність рук і художня майстерність, безумовно, цінувалися ще в XVI столітті, коли каліграф Хан Сьок Бонг розробляв рукописні шрифти для запису китайськими ієрогліфами.

Виведення поетичних рядків, не відриваючи руки від паперу, вимагало неабиякої точності рухів – і швидкості.

Хоча сучасні південні корейці навряд чи вміють так володіти пензликом, багато хто має дуже розвинуту ручну моторику.

На змаганнях з набору текстових повідомлень LG Mobile World Cup, що проходили в Нью-Йорку в 2010 році, перемогла команда Південної Кореї.

Автор фото, Getty Images

Символічно, що культ ppalli-ppalli втілила швидкісна залізнична магістраль Кьонбусон, будівництво якої завершили достроково в рекордно короткий час

І, схоже, не випадково, південнокорейські олімпійці досягли таких висот у спортивній стрільбі з лука та вогнепальної зброї.

А абсолютними чемпіонами стали в шорт-треку, бігу на ковзанах на коротку дистанцію. У цьому виду спорту вони мають 48 олімпійських медалей.

Звичайно, філософією ppalli-ppalli не можна пояснити всю корейську культуру, як іноді намагаються журналісти з інших країн.

“Таке пояснення стає схожим на карикатуру”, – зазначає Ку Се Вонг, редактор видання Korea Exposé, присвяченого справам Корейського півострова.

“Я розумію, що таким чином автори намагаються підкреслити продуктивність корейців, але зазвичай вони спотворюють первісний сенс вислову”, – додає він.

І хоча багато корейців призвичаїлися до локшини швидкого приготування та доставки інтернет-замовлень за один день, є й такі, кому не подобається суєта міського життя.

Багато знаменитостей, приміром, переїхали на південний острів Чеджудо, де життя є набагато повільнішим і спокійнішим.

Серед них поп-дива Лі Хіорі та її чоловік Лі Санг Сун, які демонструють свій умиротворений заміський спосіб життя у реаліті-шоу Hyori’s Bed and Breakfast.

Втім, передбачити, як довго триватиме це “повернення до землі” також досить важко.

Адже з блискавичною швидкістю змінюються й соціальні тренди корейців.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна на сайті BBC Travel.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.