Венерина мухолівка

Венерина мухолівка – хижа рослина сімейства Росянкові. Зустрічається в болотистій місцевості лише в кількох штатах Америки. Занесено до американського аналога Червоної книги. Початкова назва – Діонея. Його рослина отримала у середині вісімнадцятого століття на честь грецької богині. Воно й стало назвою роду, який так і не поповнився більше жодною рослиною. Завдяки своїй неординарності користується популярністю як домашня рослина в різних куточках планети. Для багатьох людей по всьому світу венерина мухолівка – домашня улюблениця.

Опис Мухолівка Венерина

Венерина мухолівка – багаторічник. За хімічним складом ґрунту в природних умовах зростання бідні мінеральними та органічними сполуками. У ході еволюції рослина пристосувалася компенсувати їх нестачу, харчуючись комахами. Росте квітка невисока, не більше 15 см. Листя формують розетку. Цвіте венерина мухоловка наприкінці весни чи початку літа. Бутони дрібні до сантиметра діаметром, білого кольору. Після закінчення цвітіння виростають пастки, які є дві стулки здатні швидко захлопнутися. Щоб не виснажувати рослину і зібрати восени якісне насіння венериної мухоловки, бутони зрізають, не чекаючи закінчення цвітіння.

Венерина мухоловка виділяє нектар, який накопичується всередині пастки і приваблює комах. По краях стулок розташовані щетинки, які при закриванні пастки утворюють своєрідні лозини клітини. На внутрішній поверхні знаходяться чутливі ворсинки. Їхнє роздратування провокує миттєве захлопування. Коли рослині вдалося заманити і зловити жертву, вона виділяє секрет для травлення комахи. Процес триває близько тижня, після чого пастка венериної мухоловки відкривається в очікуванні наступної жертви. Після з’їдання кількох комах пастка відмирає.

Догляд

Венерина мухоловка необхідна хороше освітлення. Нестачу світла можна компенсувати, встановивши фітолампу. У той же час рослину слід оберігати від спекотного сонячного проміння в обід. Повертати вазон різними сторонами до світла у прагненні подбати про гармонійний розвиток рослини не варто. Квітка за своєю природою інертна і складно переносить будь-які переміщення.

Створення мікроклімату та полив

Оптимальний режим улітку від 20 до 30C. Потрібно підтримувати високу вологість повітря в приміщенні, де росте венерина мухолівка. Домашня організація такого клімату буде не зручною для інших мешканців квартири.Тому рослину часто вирощують у флораріумах – закритих прозорих ємностях. Це дозволяє створювати та підтримувати оптимальні умови, тобто максимально наближений до умов боліт мікроклімат, де в природі росте венерина мухолівка.

Догляд за рослиною також потребує підтримки високої вологості ґрунту. Нормального регулярного поливу буває недостатньо. Вазон встановлюють у глибоку ємність та наливають у неї води. Таким чином, ґрунт постійно зволожуватиметься. Венерина мухоловка не засвоює поживні речовини із ґрунту. Для її поливу використовують дощову або дистильовану воду. З цієї причини не потрібно внесення будь-яких добрив у субстрат, у якому росте венерина мухоловка. Догляд та харчування рослини полягає у згодовуванні йому комах. З них квітка отримує всі необхідні мікроелементи.

Пересадка

Кожні кілька років виникає необхідність у пересадці венериної мухоловки. Субстрат для посадки готують на основі торфу із додаванням перліту. Укладання дренажу не потрібно. Слід враховувати, що пересадка буде серйозним стресом, який отримає венерина мухолівка. Догляд у наступні п’ять тижнів полягатиме у рясному поливанні та створенні півтіні для рослини.

Годування

Незважаючи на назву частка комах, що літають, у звичайній дієті венериної мухоловки невелика. Найчастіше на обід їй трапляються павуки та мурахи, рідше – коники чи жуки. Не варто намагатися годувати м’ясом. Незвичний раціон може спричинити загнивання пастки. Не любить експерименти над собою венерина мухолівка. Догляд рослині потрібен дбайливий та відповідальний. Якщо рослина ослаблена, з годуванням бажано почекати.

Період спокою

Восени домашня венерина мухоловка починає готуватися до сплячки. Усі процеси рослини сповільнюються. У цей час полив скорочують та переносять вазон у прохолодне місце з температурою 7-10 °C. Взимку венерина мухоловка не потребуватиме ні освітлення, ні харчування. За час сплячки надземна частина відмирає. З настанням весни рослину можна починати будити. Його виносять на колишнє тепле світле місце та збільшують полив. Відмерлі частини венериної мухоловки видаляють. Наприкінці весни розпочнеться новий сезонний цикл, активний розвиток та цвітіння.

Розмноження

Вирощування з насіння

Щоб восени можна було зібрати придатне для посадки насіння венериної мухоловки, проводять штучне запилення. Для цих цілей зручно скористатися ватяною паличкою або м’яким маленьким пензликом. Через місяць квітка сформує коробочки із насінням. Посадку проводять через два місяці після збирання насіннєвого матеріалу. Якщо насіння венериної мухоловки зберігалося довше цього часу, для проростання їм потрібна стимуляція. Їх піддають стратифікації. Насіння поміщають у пакет із вологим мохом і на півтора місяці поміщають на штучну зимівлю у холодильник. Посадка проводиться у сфагнум із домішкою піску. Найкращим варіантом буде посадка у флораріум. Насіння венериної мухоловки просто розкладають на поверхні. Завдяки бактерицидним властивостям сфагнуму можна не боятися розвитку цвілі в закритій ємності. Потім посіви рясно обприскують та накривають, створюючи тепличні умови. При пророщуванні витримують температуру 24-29 ° C і забезпечують яскраве розсіяне світло. Щоб насіння венериної мухоловки проросло, а сходи досить зміцніли, знадобиться два-три місяці. Після цього рослини розсаджують в окремі вазони. Час від посіву до формування дорослої рослини – щонайменше п’ять років.

Розмноження живцями

Для розмноження венериної мухоловки живцями використовують листочки рослини. Для посадки беруть субстрат із торфу та піску або суміші сфагнуму з піском. Другий варіант кращий, оскільки в цьому випадку запобігається зараження живців грибковими захворюваннями. Звичайно, живцям потрібно створити парникові умови за допомогою укриття з плівки, пластикового ковпака або кришки флораріуму.

Розмноження поділом куща

Найбільш простий спосіб розмноження венериної мухоловки – поділу куща. Під час пересадки від основної рослини гострим ножем відрізають дочірні розетки. Ділянки садять як самостійні повноцінні квіти. Догляд за ними ідентичний турботі про дорослу рослину після пересадки.

Хвороби та шкідники

Парникові умови з високою вологістю та температурою є своєрідним інкубатором для розвитку мікроорганізмів. Як природний антисептик використовується сфагнум, який додається в субстрат. Якщо зараження таки відбулося, за перших ознак захворювання проводиться обробка фугінцидом. Уражені частини видаляються та знищуються. Незважаючи на те, що домашня венерина мухоловка хижа рослина, її здоров’ю можуть загрожувати шкідники. Відомі випадки ураження попелицею та кліщем. У цьому випадку будуть ефективними аерозольні інсектициди. Більшеви можете дізнатися у розділі сайту “Кімнатні рослини”.

Венерина мухоловка (Dionaea muscipula) – догляд у домашніх умовах

Венерина мухоловка (Dionaea muscipula) – єдиний вид унікальних комахоїдних трав’янистих рослин-хижаків, який розмістився в родині Росянкових. З наукової точки зору найменування цієї екзотичної культури muscipula фахівці перевели «мишоловка». Англійці таку рослину називають Venus fletrap, що й означає – венерина мухоловка. Цю незвичайну квіточку ще називають діонея. А прообразом такої цікавої назви була грецька богиня, яка народила Афродіту (Венеру). Виявлено це незвичайне диво ще в одна тисяча сімсот шістдесятому році. І з тих давніх пір діонея мухоловка зацікавила любителів-квітникарів на всій планеті. Її вирощують в домашніх умовах, вона стала обов’язковим атрибутом і окрасою інтер’єру будь-якого простору. Рослина мухоловка – флористичне м’ясоїдне чудо своєю батьківщиною вважає Північну Америку. Тут, на своїй батьківщині, квітка мухоловка записана в список рослин, які можуть зникнути. Причиною цього процесу передує поява величезного попиту на рослину-хижака та вивезення великих партій венериної мухоловки в європейську частину земної кулі. Друге непорозуміння винищення цієї культури – погіршення навколишнього оточення, де мешкає рослина. Задовольняється цей унікальний екзот болотистими торф’яними трясовинами та відкритими сонячними вологими луками зі зниженим вмістом азотистих з’єднань у грунті. Як результат – рослина мухоловка сумлінно та регулярно поповнює нестачу цього компонента, харчуючись молюсками (слимаками) та іншими різними комахами. Зрілі кущики набирають висоти всього до п’ятнадцяти сантиметрів. Багаторічна квіточка володіє коротеньким підземним стеблом, як у цибулі. З нього виростають п’ять або сім особливих листочків, які складаються цікавою розеткою. Як цвіте венерина мухоловка? Так. Це невимовна краса ще й цвіте з травня місяця по липень, обзаводячись довгим квітконосом зі щіткоподібним суцвіттям, на якому розташовуються не дуже привабливі, біленькі сантиметрові квіточки, які мають приємний запах.

Для утворення здорових і сильних пасток необхідно пожертвувати ароматом квітучого хижака, квітконоси потрібно зрізати.

Квіточка венерина мухоловка також хижак, як і непентес , який теж поїдає мушок та інших різноманітних комашок. Але родичами їх не вважають. Як живиться венерина мухоловка? Коли діонея доцвітає починається процес утворення пасток. Їх формують дві пелюстки, по краях вони мають оригінальні щетинки, ці оригінальні стулки можуть закриватися та створювати пастки. Вони досягають розмірів від восьми до п’ятнадцяти сантиметрів. Із зовнішнього боку пастка зелененького кольору, а всередині – червоного. Спеціальні залози виробляють приємний нектар, який і приваблює гостей. Ось тут при попаданні всередину комах, пастка замикається, процес утворення секрету для перетравлення їжі запускається. Засвоєння жертви хижачкою може тривати від п’яти до десяти діб. Після поїдання здобичі листова пастка знову розкривається та чекає нового потерпілого. Одна листова пастка може обробити від трьох до п’яти комах, в результаті листочок втрачає життєві властивості та звільняє територію молодій пастці. Скільки живе венерина мухоловка? При гарному догляді кімнатний хижак може радувати домочадців протягом двадцяти років. Діонея є одиночним видом у своєму роді венерина мухоловка. Рослина дуже затребувана любителями квітів. Завдяки проведеній селекційній роботі з’явилися нові та ще більш оригінальні сорти, які просто необхідно розглянути – венерина мухоловка фото її більш детально.

Цікаві сорти

Венерина мухоловка Дентейт Трап (Dionaeva Dentate Trap) Мальовничий сорт у якого розетка виростає до дванадцяти сантиметрів і може організувати не менше дванадцяти листових пасток. Розташовані вони в вертикальному положенні. Зелена тональність зовнішнього боку пастки має ще яскраву червону смужку. Усередині паща капкана оздоблена яскравим червоним тоном.

Венерина мухоловка Червоний дракон (Dionaeva Red Dragon) Дивовижний сорт володіє листочками та капканами дуже оригінального бордового забарвлення. Якщо кімнатна рослина буде недостатньо освітлена у неї пастки будуть блідими. Цвіте в кінці весни та на початку літа дрібними сантиметровими квіточками, які підносяться довгими квітконосами. Зі старими листками та капканами необхідно вчасно прощатися, їх бажано вчасно видаляти.

Венерина мухоловка Довгі червоні пальці (Dionaeva Long Red Fingers) Мутація цього сорту в наявності. Принади-пастки яскраво-червоного кольору у рослини представлені чашами. Щільно розташовані червонуваті зубчики іноді зростаються.

Венерина мухоловка Низький гігант (Dionaeva Low Giant) Прекрасно може поліпшити інтер’єр цей цікавий екземпляр венериної мухоловки – володаря найбільших пасток-приманок. Цікаво спостерігати за годуванням цієї квіточки.

Венерина мухоловка Фондю (Dionaeva Fondue) Сорт схильний до мутації. Це проявляється у відсутності зубчиків на пастках, а забарвлення у них може бути різноманітного кольору.

Венерина мухоловка щетиниста (Dionaeva Bristletooth) Відмінною рисою цього сорту можна побачити вогненно-червоні пастки-приманки з коротенькими та ріденькими зубцями. Може похвалитися численними відростками-дітками.

Венерина мухоловка Паща (Dionaeva Jaws) Цей дивовижний барвистий хижак відрізняється від попередніх своїх представників цікавими трикутними зубчиками.

Діонея догляд в домашніх умовах

Хижа рослинність венерина мухоловка показала себе дуже примхливим, вимогливим і вибагливим у розведенні. Одного бажання мати у себе здорову та міцну рослину мало, необхідно докласти чимало сил, енергії, уваги, любові та обов’язково, по можливості, наближати її життєві умови до природних. Головне, догляд за венериною мухоловкою повинен бути якісним і прекрасний екзот-хижак добре почуватиме себе, як на підвіконні, так і в саду.

Вибір місця та температурний режим

Венерина мухоловка діонея із задоволенням буде прикрашати підвіконня східного та західного напрямку. Щоденний доступ до рослини сонячних ванн не повинен бути менш як чотири години. В ідеалі – якщо це будуть промінчики ранкового сонця, або вечірнього сонечка. Бажана тривалість світлого часу протягом доби дорівнює тринадцяти годинам, недолік його необхідно додавати за допомогою установки та підсвічування фітолампами.

Увага! Міняти місце дислокації заморській хижачці, та повертати вазон з квіткою навколо своєї осі не рекомендується.

Квітка венерина мухоловка любителька свіжого повітря. Не відмовляйте їй в цьому задоволенні. Частіше провітрюйте приміщення.

Приємними температурними показниками для теплолюбної рослини мухоловка знаходяться в інтервалі від двадцяти до тридцяти градусів. Нижньою допустимою температурною межею можна вважати сім градусів.

Вологість повітря та полив

Вологість повітря близько 40-70% є обов’язковим фактором для зростання квітки діонея. Домогтися цього можна при регулярному обприскуванні рослини, або поставити поряд з нею тарілочку з водою. Можна придбати кашпо для квітів з автополивом для підтримки необхідної вологої обстановки в приміщенні. Прекрасним варіантом для екзотичного хижака буде флораріум або тераріум, де вологість зберігається та підтримується більш природним чином. Венерина мухоловка догляд за нею тісно пов’язаний з правильним поливом. Одним з атрибутів цього якісного процесу є м’яка відстояна дощова або дистильована вода, головне, щоб у ній не фігурували мінеральні домішки.

Квітка венерина мухоловка бажає нижнього поливу, для цього використовуємо піддон, куди й наливаємо водичку. Зверху рослину бажано не поливати, щоб не потрапила вода на листочки та грунт був не дуже щільним. Корінці повинні отримувати побільше повітря – діонея мухоловка буде виглядати дуже декоративною.

Грунт і його підживлення

Рослина висуває свої бажання в якій грунтовій суміші їй комфортно рости. Цю вимогу домашньої квіточки слід виконувати обов’язково. Грунт повинен бути легким кислим і бідним. Чим грунт поживніший, тим рослині більше дискомфорту та шкоди через не засвоєння мінеральних солей, що згубно для мухоловки. Оптимальний варіант грунтової суміші складається з двох частин кварцового пісочку, трьох частин торфу, можна замінити сфагнумом і перлітом в одній частині. Підживлювати добривами кімнатну рослину немає необхідності, щоб не завдати шкоди чутливим її корінцям.

Квітка мухоловка пересадка

Весняна пересадка домашньої венериної мухоловки з інтервалом у два або три роки буде рослині тільки на користь. Вазон для домашнього хижака потрібен обов’язково з отвором, нешироким, високим – для комфортного розміщення тендітних корінців довжина яких двадцять сантиметрів. Витягнутий зі старого горщика кущик очищають акуратно від старої грунтової суміші, а листочки промивають з розпилювача. Потрібно підготувати новий субстрат – вимочити протягом тижня перліт, а пісочок повинен бути прокип’ячений. У горщик з новою землею, в утворену лунку по вертикалі розміщують корінці, присипають грунтом. Утрамбовувати землю в вазоні не можна. Полити щедро. Кормити посаджену венерину мухоловку не рекомендується протягом двох або трьох неділь. Що має їсти мухоловка після періоду адаптації? Домашнього хижака необхідно годувати природною їжею. В його раціоні повинні знаходитися різноманітні комахи – павучки, комарики, мухи, бджілки. Якщо у діонеї мухоловки корм надходить в достатку – це позитивно відбивається на її розвитку та рості. Їжа повинна бути якісною: за розміром обсяг комахи не повинен перевищувати саму пастку вдвічі, головне, жучки з жорсткими оболонками не бажані для хижака діонеї. Не корисні також дощові черв’яки, мотилі, личинки, м’ясні продукти – така їжа може привести до загнивання домашнього хижака.

З однією здобиччю мухоловка може впоратися протягом місяця. Наступне годування можна пропонувати при відкритті пастки. За час вегетації венерина мухоловка може поласувати трьома мухами, павуками або комариками. У зимовий період сплячки діонея харчування не потребує. Теплу пору домашній хижак із задоволенням проведе в садку чи на веранді або балконі, де зможе підібрати собі їжу за смаком.

Венерина мухоловка розмноження

Розмножити квітку мухоловку необхідно за допомогою насіння, цибулин, живців і навіть квітконосом. Самим трудомістким і тривалим процесом отримання новенького домашнього хижака-екзота – виростити його з насіння. До речі, це диво може істотно відрізнятися від куща матері. Як виглядає насіння мухоловки? Квітучу рослину мухоловку у віці три роки запилюють за допомогою ватного тампона. Після цвітіння утворюється коробочка, в якій знаходяться близько тридцяти блискучих, гладеньких, чорненьких насінин. Це чудо висівають в осінній період у торф’яний ґрунт і створюють умови міні-теплиці. Місяця через три з’являться маленькі паростки. Один раз в три роки можна потривожити дорослу рослину, відокремити дочірню цибулину, щоб отримати нову мухоловку. Щоб росточок краще прижився йому створюють тепличні умови та багато розсіяного світла. З квітконоса також можна отримати нову мухоловку. Пятисантиметровий зрізаний квітконос висаджуємо на глибину один сантиметр в торф’яний субстрат. У міні-теплиці, при високому рівні вологості та регулярному провітрюванні, корінці можуть з’явитися через два місяці.

Хвороби та шкідники

Домашня квітка діонея стійка рослинність з хорошим імунітетом і непрохані гості-шкідники майже її не відвідують. Необхідно періодично оглядати рослину для запобігання неприємних ситуацій. Іноді на мухоловці зустрічаються попелиці, павутинний кліщ, грибні комарики, борошнисті червці. Якщо це непорозуміння сталося негайно обробляйте свого улюбленця інсектицидами – «Актеллік», «Актара», «Фітоверм».

Проблемні моменти при вирощуванні венериної мухоловки

• Листочки стають жовтенькими, далі засихають і опадають – рослина поливається нерегулярно жорсткою водичкою.
• Рослина покрилася коричневими плямами – квітку підживлено мінеральними добривами.
• Листові пластини вкрилися чорним нальотом – це сажистий грибок.

Квітка мухоловка – екзотична унікальна рослина, яка дивує своїми оригінальними звичками не характерними для рослини. Ця хижа культура не тільки стане прикрасою вашого інтер’єру, але й буде помічником у винищуванні комариків, мух, павучків та інших небажаних для вас комах, але приємних для квіточки діонея мухоловка.

А відповідати на питання: чи можна тримати венерину мухоловку у своєму домі кожен квітникар любитель вирішує для себе сам.