Чи нормально не хотіти дітей, і які варіанти при цьому пропонує сучасна медицина?

У сучасному світі основні пріоритети в системі життєвих цінностей у багатьох зміщуються в бік кар’єри, вільного способу життя. І діти в цю картину світу не завжди вписуються. Від молодих жінок часто можна почути: «Не хочу заводити дітей!», «Не хочу вагітніти!», «Не хочу народжувати!». Вони народжують досить пізно або не народжують взагалі. Це не погано та не добре – це факт, який породило суспільством на даному етапі свого розвитку, абсолютно природна ситуація, причини якої, так чи інакше, криються в формованих суспільством глибинних установках людини. Адже людина, яка вільна від дітей, може користуватися ресурсами набагато активніше. А суспільство охоче надає ці ресурси і можливості тим, хто здатний ними скористатися.

З іншого боку, ця тенденція ще не стала основною. Саме тому жінку, яка вирішила не мати дітей в принципі або відкласти народження на невизначений термін, турбує, чи нормально не хотіти дітей. Вона стикається з нерозумінням з боку найближчого оточення. Звідусіль вона раз у раз чує «Ну коли вже?», «Онуків хочеться побавити!», «Годинник-то цокає!» і т.п.

Зрештою, людина цілком здатна вирішити самостійно, чи потрібно їй розмножуватися, і якщо так, коли це варто робити.

Чому я не хочу мати дітей: поширені причини

Жінки по-різному пояснюють, чому не хочеться дітей. Деякі причини лежать на поверхні, інші ховаються за більш соціально прийнятними або просто не усвідомлюються. Але це не змінює того факту, що кожна з них підсвідомо або явно виправдовує свої життєві установки перед собою і іншими людьми.

Я не хочу змінювати своє життя

Навіщо народжувати дітей, якщо життя вдало складається без них, а дитина буде тим вирішальним фактором, який змінить життя не в кращу сторону, змусить відмовитися від шансу побудувати кар’єру або реалізуватися в інший спосіб?

Безперечно, життя зміниться. Як мінімум, на найближчі кілька років матері доведеться відмовитися від звичного розпорядку, присвятивши більшу частину часу вихованню і догляду за дитиною. Ті жінки, які до цього не готові, щиро не розуміють, навіщо заводити дітей, коли світ тільки почав відкривати перед тобою безліч можливостей.

Зазвичай саме на той період, який традиційно вважається часом створення сім’ї і народження дітей, доводиться активний кар’єрний ріст, з’являється можливість подорожувати і проводити час так, як хочеться. Не у всіх є бабусі і дідусі, які бажають допомагати з онуками і сидіти з ними, поки мама будує кар’єру або пізнає світ. Так, деякі примудряються жити повним насиченим життям і в новому статусі, але досягається це завдяки допомозі з боку, жорсткої організації і самодисципліні.

На щастя, відмова від дітей на користь соціальних привілеїв вже не має безліч докорів з боку суспільства, як, скажімо, 30-40 років тому. Жінки, які хочуть будувати кар’єру, подорожувати, зустрічають не тільки критику, але і підтримку.

Я боюся відповідальності за чуже життя

Іншими словами «Не хочу мати дітей, тому що не зможу правильно виховати». Жінка розуміє, що після народження дитини вона відповідальна за неї. Саме мама, перш за все, готує маленьку людину до дорослого життя, від неї залежить, наскільки добре вона адаптується в соціумі, реалізується, чи буде відчувати себе щасливою чи ні. І ось тому дівчина сумнівається у власних силах і здібностях до виховання.

Якщо вона має складний характер, то замислюється про те, чи зможе вона зробити дитину щасливою, не травмувати її психіку. Адже відомо, що якщо дитину критикують, вона не перестає любити того, хто критикує, але все менше і менше любить себе. Якщо жінка займає невисокий соціальний статус – чи зможе дитина досягти соціальних висот або так і залишиться «на дні». Якщо вона і батько дитини мало заробляють – чи зможе сім’я забезпечити гідний рівень життя для своєї дитини, чи не стане вона піддаватися глузуванням через невисокі доходи, відсутність будь-яких речей. Ці та інші думки крутяться в голові, викликаючи страх відповідальності за чуже життя.

Я боюся болю, погіршення стану свого здоров’я і зовнішності

Вагітність і народження дітей пов’язані з серйозними змінами в організмі жінки. Змінюється гормональний фон, зростає вага, трансформується форма грудей, з’являються розтяжки, збільшується навантаження на серце, хребет, інші системи та органи. Перебудовується весь організм. Все це може супроводжуватися безліччю ускладнень, що природно може викликати страх.

Я не хочу повторення свого сімейного сценарію

Якщо дівчинка виросла в родині, де на неї чинили тиск, вже в дорослому стані вона може боятися повторення подібного сценарію. Такими можуть бути насильство в сім’ї, важке розлучення, токсичні відносини з матір’ю. Психіці завдали шкоди сказані батьками фрази: «Краще б я зробила аборт!», «Така ж недолуга, як твій батько!», «І в кого ти така?» – і подібні, постійно циркулюють в сім’ї і змушують дівчинку відчувати себе нікчемою, поганою. Подорослішавши, така дівчинка може говорити: «Я не хочу дітей взагалі!», «Не хочу сім’ю і дітей». І причина тут не в майбутній сім’ї і не в жінці, а в тому, що вона панічно не хоче дітей через проблеми, які тягнуться з власного дитинства.

Страх того, що генетичні захворювання передадуться майбутній дитині, теж відноситься до цієї причини. Рідко хто говорить «я не хочу дітей ніколи», скоріше, життєва програма просто відсувається до кращих часів. Але в разі хвороб, що передаються у спадок, це може бути серйозно і дійсно назавжди. Якщо у родичів або у самої жінки є захворювання, які суттєво погіршують якість життя-це серйозний фактор, який застерігає від продовження роду.

У мене немає гідного партнера

Ця ситуація зустрічається часто-густо. Жінка бажає народити дитину і піклуватися про неї, але також хоче бачити поруч чоловіка, який буде опорою, відповідальним, люблячим, турботливим батьком. Чоловік може на даний момент взагалі бути відсутнім в її житті. Або ситуація така, що та людина, яка зараз поруч, на її думку не відповідає ролі батька. І вона або відмовляється від дітей взагалі, або чекає, коли з’явиться гідний партнер.

Навіщо мені дитина? Мотивація народження дитини

Мотиви, що приводять до рішення зачати дитину або відмовитися від продовження роду, можуть усвідомлюватися або не усвідомлювати, але всі вони зводиться до конструктивної і деструктивної мотивації.

Конструктивні мотиви гармонізують відносини в родині і є правильним базисом до народження дитини. Дія ж деструктивних мотивів, незважаючи на соціально прийнятні цілі, прямо протилежна.

Деструктивні мотиви об’єднує те, що дитина розглядається не як цінність сама по собі, а як засіб досягнення будь-яких благ: матеріальних, фізіологічних, психологічних.

Приклади деструктивних мотивів:

1. Страх перед абортом. В цьому випадку народження дитини – це спосіб збереження здоров’я і можливості мати дітей в майбутньому.
2. Відповідність чужим очікуванням і громадській думці, так зване «не хочу дітей, але треба».
3. Спосіб утримання чоловіка в родині.
4. Спосіб поправити матеріальне становище за рахунок виплати допомоги, отримання материнського капіталу.
5. Залучення уваги і поваги батьків за допомогою підвищення своєї соціальної ролі.
6. Спосіб боротьби із самотністю.
7. Дитина як новий життєвий етап, «життя з чистого аркуша».
8. Дитина для власних батьків, щоб заповнити їх потребу в онуках.
9. Спосіб самореалізації для підвищення своєї самооцінки (поєднується з високими вимогами до здібностями та досягненнями майбутньої дитини).
10. Щоб було кому подати «стакан води» в старості, тощо.

Конструктивні мотиви, на відміну від деструктивних, ставлять дитини головною цінністю, а не засобом:

1. Народження дитини як природний етап подружніх відносин.
2. Прагнення стати матір’ю через психофізіологічну готовність.
3. Прагнення дати життя новій людині – унікальній і неповторній.

Саме конструктивні мотиви оптимальні і повинні спонукати жінку до народження дитини.

Відстрочене материнство

Чому я не хочу дитину і що робити, якщо раптом потім захочу – ось про що варто запитати себе жінці. Відповідь дозволить не тільки розібратися в собі, а й попередити незворотні наслідки.

На щастя, раніше відмовившись від народження дітей, можна обзавестися потомством практично в будь-якому віці – це стало можливим завдяки розвитку допоміжних репродуктивних технологій. Тільки подумати про це потрібно заздалегідь, залишивши собі шанс на відступ.

Відсутність партнера, невисокий соціальний статус або маленький дохід – ці та інші проблеми можна вирішити. Фінансові негаразди долаються за допомогою власних зусиль, страхи і небажання мати дітей можна пропрацювати з психологом, а негативні зміни у здоров’ї і зовнішності попередити за допомогою лікарів.

Medical Plaza радить не втрачати час! Через кілька років, коли ситуація зміниться, може бути вже пізно. Можливості жіночої репродуктивної системи обмежені: оваріальний резерв з віком виснажується.

Саме таким жінкам, які зараз не хочуть мати дітей, але можливо захочуть в майбутньому ми рекомендуємо скористатися програмою «Відстрочене материнство». Це саме те, що потрібно робити, якщо не хочеш дитину в даний життєвий період, але не виключаєш її появи пізніше.

Суть процедури

Суть процедури в тому, що після стимуляції яєчників у жінки роблять забір яйцеклітин і піддають їх так званій вітрифікації – швидкому заморожуванні при температурі -196 ° C з використанням кріопротекторів, щоб запобігти утворенню великих крижаних кристалів. Час зберігання замороженого біоматеріалу не обмежений. Таким чином можна зберігати яйцеклітини протягом багатьох років, щоб використовувати їх в майбутньому.

Період «репродуктивної молодості» жінки не такий довгий, наші лікарі-репродуктологи рекомендують звертатися з приводу процедури ветріфікаціі яйцеклітин у віці до 30 років. Це не означає, що процедуру не можна провести пізніше, проте якість і кількість яйцеклітин з віком може погіршуватися.

Звертаємо вашу увагу, що медичний центр Medical Plaza має власний кріобанк, де біоматеріал зберігається з дотриманням всіх правил при повній анонімності.

Пам’ятайте, відстрочене материнство – вдалий варіант, щоб поєднувати щасливе материнство з високими вимогами, які наша епоха висуває до професіоналів. Ви зможете завагітніти тоді, коли вважаєте за потрібне. І не доведеться переживати про те, що втрачені роки або є ризики для здоров’я. Чекаємо вас в нашому медичному центрі!

“Йди, дам ремня”: чому в СРСР фізично карали дітей

За часів Радянщини до виховання дітей ставилися геть інакше, ніж зараз. Абсолютна більшість батьків тієї епохи вважали нормальним і, головне, дуже дієвим способом покарання дитини — застосування до неї фізичної сили. Найпопулярнішим методом було шмагання ременем по м’якому місцю.

Про такий “стиль виховання” і які наслідки він залишив у душі кожної битої дитини виданню РБК-Україна розповіла психологиня Богдана Янків. За її словами таке покарання вплинуло на цілі покоління пострадянських людей.

Чому в Союзі шмагали дітей

Дитина мала якнайшвидше стати частиною суспільства, не виділятися з натовпу і запозичити соціальні норми, що диктувалися державою. Виховання досягалося двома методами: через авторитет і через страх.

Звідси й покарання ременем, який став “інструментом” для підтримки впливу — фізичного, морального та психологічного. Чимало поколінь виросли з думкою, що наука легше “входить” з допомогою ременя. Щоправда, били дітей не лише ременями — у хід йшли вибивалки для килимів, шланги від пральних машин, скакалки, мокрі рушники.

“Громадянам з дитинства “прищеплювали” страх покарання, страх невдачі, страх осуду. Навіть за дармоїдство також було якесь покарання. Тому це вибудовувалося на рівні всього Союзу, на рівні системи, на рівні сім’ї. Варто зазначити, що подібний процес стосувався й дорослих, адже радянський режим по суті залякував своїх громадян звільненнями, партійними зборами, штрафами, доганами тощо”, — зазначає фахівчиня.

Разом з тим старше покоління й гадки не мало, як правильно виховувати дітей. Інтернету не було, а книжки на цю тему просто не друкували. Часом траплялися поодинокі статті у газетах, але вони аж ніяк не впливали на ситуацію. Щодо втручання держави, то за часів Радянщини інститут ювенальної превенції був дуже недосконалим. По суті діти були практично незахищеними. Все, що робила партія — малювала плакати та випускала пропагандистські фільми.

Найчастіше для “покарання” обирали шкіряний ремінь

На думку психологині, ремінь найчастіше обирали через те, що він був завжди “під рукою”. Особливо у чоловіків. Адже з огляду на загальноприйняті тоді норми та розуміння, саме чоловіки мали “виховувати” дітей, коли ті нашкодили. Ремінь ставав засобом впливу, впливу через страх.

“Він висів на видному місці. Так, щоби було видно. Щоб дитина бачила цей “засіб”. Переважно ним більше лякали — як можливістю покарання”, — зауважила Янків.

Вплив на покоління

Сучасні психологи стверджують: будь-яке фізичне насилля над дітьми блокує розвиток когнітивних здібностей дитини, пригнічує інтелект та інтерес до життя. Фізичне биття як покарання суттєво впливало на дітей і змінювало їхнє світосприйняття та відчуття власного “Я”.

Наслідки фізичних покарань можуть виявлятися по-різному, але здебільшого, діти, яких били батьки у дитинстві, виростають залежними від чужої думки, а сторонні слова сприймають надто близько до серця. Такі люди надто переймаються тим, що скажуть інші й часто намагаються “вгодити”, навіть якщо це означає зрадити власні інтереси чи навіть мрії.

Такі люди можуть знаходити собі відповідних супутників по життю, які, наприклад, будуть застосовувати до них силу. Буває й так, що люди, які страждали від фізичного насильства — стикаються із психологічним. Таким чином відбувається приниження їхньої особистості.

В цілому ж, за словами експерта, близько 70% людей на нашій планеті переносять отриманий в дитинстві досвід на власних дітей. Виходячи з цього, за “антисценарієм” живуть надалі лише 30% населення Землі.

Нагадаємо, раніше “Телеграф” зібрав для вас поради про те, як виховати розумну та здібну дитину. Батьки можуть допомогти дитині повністю розкрити свій потенціал.