Бактеріоз чорний (пшениця) (Бактериоз чорный)

Проявляється хвороба на листках, стеблах і зерні. На листках пшениці утворюються спочатку дрібні водянисті плями, які поступово збільшуються, а пізніше стають коричневими і навіть чорними; при ураженні стебла під вузлами з’являються коричневі або чорні смуги, стебло нижче колоса буріє. Основним проявом хвороби є почорніння верхньої частини колоскових лусочок, іноді у вигляді суцільної плями або штрихів. Часто чорніють й остюки. При значному розвитку хвороби весь колос стає бурим, тому часто цю хворобу називають чорним бактеріозом пшениці, або чорноплівчастістю. Зерно в ураженому колосі щупле, іноді на ньому з’являються жовті смуги, які складаються із засохлого бактеріального ексудату. У суху погоду в зародковій частині зерно набуває темно-сірого, а у вологу — темно-бурого кольору. Нерідко уражена частина зерна відмежована від здорової темним обідком. Зародок набуває опаленого вигляду і гине. Залежно від реакції сортів на розвиток патогена виявлено три типи прояву хвороби на колоссі: почорніння у озимої пшениці, побуріння у м’якої ярої і покоричневіння у твердої ярої.

Умови поширення

Розвиток бактерій відбувається при температурі 20-30°С, а при 50°С вони гинуть. Під час вегетації рослин бактеріоз поширюється крапельками дощу, комахами, іноді завдяки вітру (засохлими кусочками ураженої тканини). Інтенсивно розвивається хвороба у роки з підвищеною вологістю під час формування зерна.

Джерело інфекції

Джерелами інфекції є уражені неперегнилі рештки рослин і зерно. В процесі згнивання решток рослин гинуть і бактерії. При висіванні зараженого зерна частина сходів випадає, а частина росте, проте у них по судинній системі поширюються бактерії, які викликають дифузне ураження.

Шкідливість

Шкідливість чорного плямистого бактеріозу полягає у випаданні сходів, зменшенні асиміляційної поверхні листків, посиленні процесу дихання рослин, на що витрачається надмірна кількість поживних речовин. Внаслідок цього у колосі утворюється менше зерна, і зменшується маса 1000 зернин, а, отже, знижується валовий збір зерна, погіршується його якість. При значному ураженні пшениці збудником чорного плямистого бактеріозу урожай може знизитися на 60% і більше.

Особливості вирощування озимої пшениці

Озима пшениця – це зернова культура, яка цінується через свою високу врожайність і невибагливість. Її зерно використовується для виготовлення круп, макаронних виробів і випічки, а пшеничні висівки йдуть на корм сільськогосподарським тваринам. Солома з цього сорту також являє собою величезну харчову цінність. Крім того, її додають при виробництві паперу і підстилки для тварин.

Характеристика культури та етапи її розвитку

Озимої цей сорт пшениці називають тому, що зерна висівають відразу після збирання попереднього врожаю. Коли культура потрапляє в землю, вона проходить свій розвиток в кілька етапів. Інтенсивність росту залежить від клімату, складу грунту і інших умов. Фахівці виділяють 6 фаз розвитку озимої пшениці:

1. Сходи – це проростання насіння, яке відбувається після посіву. Загальний термін періоду становить від 15 до 25, потім рослини входять в зиму. Їли висадити їх пізно, сходи тривають навесні після потепління.
2. Кущіння – це процес утворення бічних відростків на стеблах і коренях. На кустистость рослин може вплинути кількість насіння, які були посіяні в грунт, а також глибина їх закладки.
3. Вихід в трубку – це період, який починається, коли на головному стеблі з`являється перший вузол. Процес відбувається навесні, приблизно через місяць після відновлення вегетації.
4. Колосіння – поява колосків на пагонах.
5. Цвітіння починається через 4-5 днів після появи колосків і триває близько тижня. В окремому колосі квітки з`являються спочатку на нижній частині, а потім на бічних і верхніх.
6. Дозрівання- це тривалий етап, при якому зерна формуються в колосках і поступово втрачають вологу. За 2 тижні з`являються зерна молочної стиглості (40-60% вологи). Потім настає воскова фаза стиглості, відсоток води в зернах становить від 20 до 40%. Повна стиглість – це етап, коли зерно на 15-20% складається з води і стає твердим.

Тривалість вегетації озимої пшениці може становити від 275 до 350 днів, включаючи зимовий період. Цей термін залежить від часу посадки насіння в грунт і кліматичних умов. Навесні процеси відновлюються, коли температура досягає 5 ᴼС.

Технологія посадки і догляду

Технологія обробітку озимої пшениці – це тривалий процес. Врожайність значно підвищується на родючих ґрунтах при наявності постійних опадів в теплу пору року, а також при відсутності сильних заморозків.

Вимоги до грунту і умов клімату

Пшениця дасть хороший урожай на родючих ґрунтах, кислотність яких знаходиться в межах від 6 від 7,5. Для неї підійдуть досить зволожені чорноземи або інші типи грунту, які містять велику кількість поживних речовин. Кількість врожаю залежить і від рельєфу. На низьких заболочених ділянках рослини ростуть і розвиваються погано.

Сучасні сорти озимої пшениці відрізняються високою морозостійкістю. При наявності хорошої сніговий прошарку ці рослини можуть витримувати зниження температури до -20-30 ᴼС. Однак, за відсутності снігу рослини можуть загинути навіть при -15 ᴼС.

Для такої пшениці особливо небезпечні коливання температур у весняний період. Якщо заморозки виникли вже після того, як поновилися процеси вегетації, вони можуть повністю знищити врожай.

добрива

Різні сорти озимої пшениці важливо вчасно і правильно удобрювати, інакше урожай вийде мізерним. Існує два основних способи внесення добрив: кореневе підживлення (в грунт) і позакореневе, або листова. Цю культуру можна підгодовувати кілька разів в залежності від фази її вегетації:

• під час посадки – калієві, фосфорні, органічні добрива;
• азотні добавки – навесні, оскільки вони швидко вимиваються з грунту.

Один з основних способів підвищити якість врожаю шляхом додавання добрив – це позакореневе підживлення.

Листова підгодівля озимої пшениці навесні карбамідом дозволяє отримати великі важкі зерна і збільшити їх кількість. На відміну від інших аміачних добрив (аміачної води і селітри), ця речовина не обпікає рослини.

Обробка від хвороб і бур`янів

У період сходів пшениця погано розвивається, якщо їй заважають бур`яни. Гербіциди для озимої пшениці – це хімічні розчини, які борються з бур`янами. Зазвичай їх вносять в грунт в квітні і травні, коли активність небажаних рослин підвищується. Деякі поєднують внесення азотних добрив з обробкою гербіцидами.

Хвороби озимої пшениці – це різні бактеріальні ураження (чорний, жовтий, базальний бактеріоз), гнильні процеси в коренях, грибкові ураження (фузаріоз) та інші. Від кожного захворювання є спеціальні препарати, які вносять в грунт або обприскують ними зелену масу.

Озиму пшеницю вирощують в умовах помірного клімату. Це високоврожайна культура, зерна і стебла якої використовуються в харчовій промисловості і сільському господарстві. Однак, врожайністю не буде високою, якщо не дотримуватися всіх правил вирощування пшениці. Вона буде добре рости тільки на певних типах ґрунту з особливим режимом добрив і поливу.

Чорний бактеріоз пшениці

Проявляється хвороба на листках, стеблах і зерні. На листках пшениці утворюються спочатку дрібні водянисті плями, які поступово збільшуються, а пізніше стають коричневими і навіть чорними; при ураженні стебла під вузлами з’являються коричневі або чорні смуги, стебло нижче колоса буріє. Основним проявом хвороби є почорніння верхньої частини колоскових лусочок, іноді у вигляді суцільної плями або штрихів. Часто чорніють й остюки. При значному розвитку хвороби весь колос стає бурим, тому часто цю хворобу називають чорним бактеріозом пшениці, або чорноплівчастістю. Зерно в ураженому колосі щупле, іноді на ньому з’являються жовті смуги, які складаються із засохлого бактеріального ексудату. У суху погоду в зародковій частині зерно набуває темно-сірого, а у вологу — темно-бурого кольору. Нерідко уражена частина зерна відмежована від здорової темним обідком. Зародок набуває опаленого вигляду і гине. Залежно від реакції сортів на розвиток патогена виявлено три типи прояву хвороби на колоссі: почорніння у озимої пшениці, побуріння у м’якої ярої і покоричневіння у твердої ярої.

Збудником чорного плямистого бактеріозу є бактерії Xanthomonas campestris pv. translucens Young et al.. Розвиток бактерій відбувається при температурі 20-30°С, а при 50°С вони гинуть.

Під час вегетації рослин бактеріоз поширюється крапельками дощу, комахами, іноді завдяки вітру (засохлими кусочками ураженої тканини). Інтенсивно розвивається хвороба у роки з підвищеною вологістю під час формування зерна.

Джерелами інфекції є уражені неперегнилі рештки рослин і зерно. В процесі згнивання решток рослин гинуть і бактерії. При висіванні зараженого зерна частина сходів випадає, а частина росте, проте у них по судинній системі поширюються бактерії, які викликають дифузне ураження.

Шкідливість чорного плямистого бактеріозу полягає у випаданні сходів, зменшенні асиміляційної поверхні листків, посиленні процесу дихання рослин, на що витрачається надмірна кількість пластичних речовин. Внаслідок цього у колосі утворюється менше зерна, і зменшується маса 1000 зернин, а отже, знижується валовий збір зерна, погіршується його якість. При значному ураженні пшениці збудником чорного плямистого бактеріозу урожай може знизитися на 60% і більше. Відносно стійкими до хвороби є сорти озимої пшениці Альбатрос одеський та Лютесценс 7.