Як Полтавщина зустрічала вогонь Олімпіади-80
Відбулася вона у Москві в період з 19 липня по 3 серпня 1980 року. А до цього впродовж тридцяти днів тривала естафета олімпійського вогню. За цей час факелоносці пробігли майже п’ять тисяч кілометрів територією чотирьох країн: Греції, Болгарії, Румунії та Радянського Союзу.
Сонячного теплого дня 12 липня 1980 року олімпійський вогонь пронесли територією Полтавської області, а ввечері він запалав у церемоніальній олімпійській чаші на стадіоні «Колос». На святі олімпійського вогню у Полтаві побували понад 35 тисяч людей. А скільки жителів області побачили естафету довжиною у 240 кілометрів, що пройшла дорогами Полтавщини!
Біля мікрофону заступник голови облвиконкому Ніна Чуб, зліва від неї начальник обласного спортуправління Іван Тригубенко. Ліворуч — Віра Чазова.
З тих пір минуло вже чимало часу, але коли зараз спілкуєшся з людьми, тими, кому за сорок і більше, відчуваєш з якою теплотою й ностальгією вони пригадують ті події. Хтось із них ніс олімпійський факел, хтось брав участь у підготовці святкової програми, комусь випало висвітлювати цю подію, а більшість були очевидцями цього епохального спортивного видовища. В цих публікаціях ми спробуємо, хоча б частково, передати ті емоції та настрій тридцятирічної давнини.
Стояли теплі липневі дні 1980 року. Однією з головних подій на шпальтах центральних газет була естафета олімпійського вогню, що з кожним днем невпинно наближається до Москви. 7 липня вона перетнула кордон України, а саме в Новоселецькому районі Чернівецької області. Наступного дня олімпійський вогонь пронесли Хмельницькою областю, 9 липня — Вінницькою, 10-го його зустріла Житомирщина, а 11 —го — столиця України. Наступного дня естафету олімпійського вогню зустрічала Полтавщина! Про те, як готувалася Полтава до цієї події, пригадує тодішній редактор обласного радіо Віра Чазова.
Віра Чазова: «Підготовка області та міста почалася більше ніж за рік до естафети. По ходу слідування вогню вздовж траси відремонтували усі паркани, на зупинках поставили туалети, усе причепурили. На вулиці Фрунзе в Полтаві попідбілювали будиночки, а всі паркани чомусь пофарбували в зелений колір. Стадіон „Колос“ (нині „Ворскла“ ім. Бутовського) почали реконструювати ще з 1977 року. Коли завершили його упорядкування, нам здавалося, що це сучасна європейська споруда.
Свято відчувалося в усьому, більше було усміхнених людей. У дні, коли наближався вогонь, відчувалося таке піднесення. Хоча факельна естафета у Полтаві мала з’явитися близько 18.00, люди почали збиратися по обіді. Коли ми о 14.00 робили на вулиці Фрунзе репортаж, там вже стояв щільний натовп. І це, зважте, липень місяць, спека. Ось так люди прагнули радості, сплеску емоцій».
Диплом учасника факельної естафети
Траса олімпійської естафети на магістралі Київ-Харків у межах Полтавської області була найдовшою. За винятком, хіба що, першого етапу від Олімпії до Афін, коли бігунам довелося долати шлях протягом 32 годин.
За тиждень до проходження естафети олімпійського вогню Полтавщиною обласні газети «Зоря Полтавщини» та «Комсомолець Полтавщини» надрукували графік.
Графік естафети з газет «Комсомолець Полтавщини» та «Зоря Полтавщини»
До Лубен естафета прибуває о 8.25 12 липня 1980 року. Через дві хвилини від 194 кілометру вогонь понесуть на центральну площу ім. Кірова. Там відбудеться мітинг і о 9 годині14 хвилин процесія вирушить на Полтаву. Жителі Хорола зустрінуть факельну естафету на 236 км об 11.26, де запланована п’ятихвилинна зупинка. Через Красногорівку вогонь пронесуть о 13.58, потім через Білоцерківку і о 15годині 56 хвилин невеличка зупинка в Решетилівці. Полтавці й жителі мікрорайону Алмазний зустрінуть бігунів біля повороту з траси Київ-Харків на вул. Фрунзе о 18.13. Далі шість етапів Фрунзе-Жовтневою-Червоноармійською, і о 18.35 олімпійський вогонь запалає на стадіоні «Колос».
Бути факелоносцем — справа не тільки почесна, а й відповідальна. На Полтавщині право нести вогонь Олімпіади-80 отримали 250 чоловік. Це дійсно були кращі з кращих, всього ж заявок було подано понад п’ять тисяч.
Відбір проводився за два роки до естафети в чотири етапи, не рахуючи місцевих конкурсів. Третій відбувся в листопаді 1979 року в Лубнах, завершальний — у травні 1980-го в Полтаві, якраз за сто днів до початку ХХІІ літніх олімпійських Ігор. За 4 хвилини 15 секунд кілометр здолає кожен спортсмен, тому в першу чергу оцінювалася краса бігу.
Факелоносці з Комсомольська: Володимир Попов та Ірина Шидловська
Підготовку Полтави до зустрічі олімпійського вогню почали за кілька років. Влада до цієї справи поставилася з величезною відповідальністю. Місто молоділо на очах: фасади будинків та вітрини магазинів прикрасили мальовничі панно та олімпійська символіка, облаштували парки і сквери. Особливу увагу приділили транспортним магістралям: автотрасі Київ — Харків, вулицям Фрунзе, Жовтневій, Червоноармійській.
Олімпійським об’єктом номер один у Полтаві став стадіон «Колос», де мало відбутися головне дійство — спортивно-театралізоване свято. Реконструкцію головної спортивної арени міста вели повним ходом. Колективи промислових підприємств обласного центру, багатьох організацій і установ виділили для робіт на стадіоні «Колос» необхідну кількість людей, надали допомогу в оздобленні і оновленні трибун і підтрибунних приміщень, впорядкуванню прилеглої території. Своїх представників надіслали заводи турбомеханічний, автоагрегатний, ГРЛ, «Хіммаш», Штучних алмазів та алмазних інструментів й інші.
Дівчата з ескорту, які супроводжували факелоносців у Лубнах
Координацією робіт з підготовки стадіону до свята зайнявся спеціально створений штаб, який очолив другий секретар міському Компартії України Станіслав Сухомлин. Штаб щодня вирішував завдання по організації робіт, розміщенню людей, облаштуванню їх побуту. На допомогу полтавцям прийшли виробничники Кременчука та Комсомольська. Багато трудящих виконували по дві норми і не раз ставали героями дня, про що повідомляли на будові газети-«блискавки».
Загалом на реконструкцію полтавського стадіону «Колос» було витрачено 450 тис. карбованців. Роботи виконували понад 80 організацій різних профілів. Враховуючи стислі терміни реконструкції, робота велася у дві зміни. На східній трибуні була встановлена чаша, де під час свята горітиме олімпійський вогонь. Будівельники завершили роботи 10 липня 1980 року, а вже наступного дня там відбулася генеральна репетиція.
Володимир СУЛИМЕНКО , «Полтавщина»
Де стартує естафета вогню 1980 року
З 4992 кілометрів естафети Олімпійського вогню 1980 року 126 км пройшло по території Слобожанського краю. 126 факелоносців пронесли вогонь Ігор XXII Олімпіади на ділянці від Чутово Полтавської області до пропускного пункту Гоптівка. Спогадам про цю подію й була присвячена зустріч, що пройшла за ініціативи відділення НОК України Харківській області
На зустрічі були присутні учасники естафети та запрошені гості: Олександр Попов, Петро Богула, Валерій Камчатний, Тарас Шевченко, Сергій Шаповалов, Анатолій Бондаренко, Михайло Зима, Любов Задорожна, Лілія Самсонова, дворазова Олімпійська чемпіонка Олімпіади, Заслужений майстер спорту з легкої атлетики Людмила Джигалова.
Факелоносці із захопленням розповідали про незабутній день, коли 40 років тому Олімпійський вогонь прибув до меж області та урочисто був внесений у серце міста Харкова на майдан Конституції.
Привітав з цією знаменною подією всіх присутніх голова Відділення НОК України в Харківській області Віктор Христоєв та за дорученням колег по відділенню вручив учасникам естафети Олімпійського вогню пам’ятні футболки до 40 річчя знаменної дати.
«Віримо, що це повинно повторитися знову, але для цього ми всі повинні здорово попрацювати та продовжувати й впроваджувати не словами, а справами Олімпійські цінності та ідеали спорту: Дружбу, Повагу, Досконалість. Відбудувати сучасну спортивну інфраструктуру і не тільки її», – наголосив очільник регіонального осередку НОК України.
Учасники зустрічі поклали квіти до бюста дворазового Олімпійського чемпіона Юрія Пояркова та вшанували пам’ять уславленого волейболіста та учасників естафети, які пішли з життя, хвилиною мовчання.
У рамках заходу також пройшов “Чат з чемпіоном” – напрям освітнього проєкту, що реалізується НОК України спільно з Coca-Cola Foundation, #OlympicLab, героїнею якого стала Людмила Джигалова.