Пшениця – Історія культури

Сучасна пшениця – це основний продукт харчування для мільйонів людей, її походження можна простежити майже за 10 000 років тому.

Пшениця – одна з трьох зернових культур (поряд з кукурудзою і ячменем), вирощування яких найбільш поширене у світі. Рис займає друге місце серед зернових культур, що вирощуються в найбільших масштабах, проте його виробництво зосереджене в Західній і Східній Азії.

Пшеницю почали вирощувати близько 10 000 років тому на теренах південного сходу Туреччини.

Одним з найбільш ранніх культивованих видів пшениці є пшениця однозернянка (Triticum monococcum). У клітинах пшениці цього виду міститься подвійний, або диплоїдний набір хромосом. В цей же час відбувалося поступове окультурення полби справжньої, чи пшениці двозернянки (Triticum dicoccum). Це стало наступним кроком генетичного розвитку пшениці, оскільки полба стала результатом природної гібридизації двох дикорослих злакових трав – Triticum urartu (споріднений вид дикорослої пшениці однозернянки T. boeoticum), і злаку виду егілопс (Aegilops).

Обидва з цих злаки були диплоїдами, а це означає, що новий вид пшениці став тетраплоїдом, в клітинах якого містяться по чотири набори хромосом. Тверда пшениця (Triticum durum) також є тетраплоїдом, і вона також була виведена завдяки природній гібридизації, як і полба. Протягом багатьох років фермери продовжували селекцію пшениці, яка володіла найбільш сприятливими характеристиками, такими як: простота збору врожаю, висока врожайність і т.д. Так, новий вид пшениці почав домінувати.

Культурна пшениця однозернянка або пшениця спельта, і пшениця м’яка, або звичайна стали найбільш широко використовуваними. Ці два типи теж є результатом природної гібридизації полби справжньої (Triticum dicoccum) та дикоростучої пшениці егілопс (Aegilops tauschii). В результаті схрещування тетраплоїдів отримали гексаплоїд, в клітинах якого тепер міститься по шість наборів хромосом (тобто 42 хромосоми), що є істотною відмінністю в порівнянні з 14-ма хромосомами в первинних видах.

Цей «природний» генетичний розвиток хоч і виявився надзвичайно успішним, але зайняв багато років, тому фахівці в галузі біотехнології зараз вивчають способи більш швидкого і більш ефективного генетичного управління з максимально спрямованим генетичним впливом.

§ 19. Зернові культури: пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, гречка

Під час вивчення розділу «Рослини поля» ви дізнаєтеся про вирощування, догляд і використання зернових і технічних культур. Прочитаєте про бур’яни городу й поля, про працю людей та використання в полі сучасної сільськогосподарської техніки.

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про зернові культури: пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу та гречку.

Подорожуючи Україною, ви могли бачити великі ділянки землі з посіяними чи посадженими на них різними трав’янистими рослинами. Оброблена ділянка землі, на якій зростають культурні рослини, називається полем.

Найбільші площі землі в Україні використовують під посіви зернових культурних рослин: пшениці, жита, вівса, кукурудзи, гречки та інших. Із зерна виготовляють борошно, крупи, макаронні вироби. Зерно згодовують як корм свійським тваринам.

Багато полів засівають пшеницею. Це хлібна однорічна рослина. Розрізняють яру та озиму пшеницю. Яру пшеницю висівають навесні. Протягом літа вона виростає й достигає. Озиму пшеницю висівають восени, як правило, у вересні. Через декілька днів вона сходить і зимує під снігом до весни. Навесні, коли зійде сніг, пшениця продовжує рости.

Зелена пшениця

Стебло пшениці — соломина. Вона всередині порожниста. Соломина має перетинки — вузли. Завдяки вузлам стебло міцне й не ламається. Листки пшениці вузькі й довгі. Вони не мають черешка і прикріплені до стебла основою. Квітки пшениці зібрані в суцвіття — колос. У колосі достигає 30-50 зерен. Дозрівають зерна поступово. Спочатку вони зелені й м’які. Якщо зелене зерно пшениці розтиснути, з нього витече білий, як молоко, сік. Потім зерно жовтіє і поступово твердішає. Стигле зерно пшениці тверде і має жовтий колір. Дозріле зерно починає осипатися на землю.

Збирають пшеницю тоді, коли зерно вже має жовтий колір, але ще м’яке й не висипається з колосків. Із пшеничного зерна виготовляють борошно, манну крупу. Із нього випікають білий хліб, батони, булочки тощо. Солома використовується для годівлі худоби та підстилки. З пшеничної соломи виготовляють папір, картон, килимки тощо.

На полях України часто сіють озиме жито. Це однорічна культурна рослина. Жито має високу холодостійкість і навіть у безсніжні зими може витримувати морози до -25 °С. Жито дуже схоже на пшеницю. Стебло жита — тонка й висока соломина. Листки тонкі й довгі. Квітки зібрані в суцвіття — колос із 30-50 зернами. Зерна жита достигають поступово. Стиглий колос жита хилиться до землі.

Стигла пшениця

Зерно пшениці

Пшенична солома

Зелене жито

За розміром і кольором зерно жита відрізняється від пшеничного. У жита воно довше та має сіруватий відтінок.

Із житнього зерна виготовляють житнє борошно та печуть житній (чорний) хліб. Житній і пшеничний хліб є основними продуктами харчування населення.

Із подрібненого житнього зерна виготовляють корми для свиней і великої рогатої худоби. Житню солому використовують як підстилку для тварин. Також із неї виготовляють папір, головні убори, кошики тощо.

Корисною однорічною хлібною рослиною є ячмінь. Його висівають ранньої весни, щойно починаються польові роботи. Він швидко росте. За 60-90 днів зерно ячменю достигає.

Стебло ячменю — соломина. Воно прямостояче, гладеньке, з перетинками (вузлами). Листки вузькі й довгі. Стебло закінчується колосом. У більшості сортів культурного ячменю в колосі шість рядків зернин. Такий колосок містить 2560 зернин.

Ячмінь вирощують для приготування солоду. Солод потрібний при виготовленні пива, спирту, сиропу та швидких сніданків. Також ячмінь вирощують на корм для тварин. Солому можуть застосовувати як корм або підстилку для худоби.

Стигле жито

Стиглий ячмінь

Зерно ячменю

Важливою хлібною культурою є кукурудза. Стебло в цієї рослини високе, товсте, усередині суцільне. Листки широкі, довжиною до одного метра. Зерно кукурудзи достигає в качанах. Качан — це суцвіття. На стеблі кукурудза має 2-3 качани. Зернини в качанах розміщені рядами. У одному качані кукурудзи — до тисячі зернин. Зерно має переважно жовтий чи білий кольори.

Кукурудза добре росте там, де тепле й довге літо. Її висівають у кінці весни. Тоді сонце вже прогріло ґрунт. Доглядають і обробляють кукурудзяні поля за допомогою спеціальної техніки. Вона розпушує ґрунт, вносить добрива, видаляє бур’яни, обприскує рослини розчинами, що запобігають хворобам. Збирають качани кукурудзи також за допомогою машин. Качани просушують і зберігають у сухих приміщеннях.

В Україні кукурудзу вирощують переважно як кормову культуру. Її зерно є цінним кормом для всіх свійських тварин і птиці. Стебла молодих рослин, недостиглі качани і листки згодовують худобі одразу або з них готують силос (подрібнюють і заквашують в особливих ямах).

Із зерна кукурудзи виготовляють борошно, крупу, крохмаль, пластівці та інші продукти. Зерно кукурудзи є сировиною для виробництва спирту. Із зародків кукурудзи виробляють олію. Вона має лікувальні властивості. Із стебел, листків і обгорток качанів виготовляють папір, клей, фарби, штучну смолу тощо.

Дуже цінною однорічною зерновою рослиною є гречка. Вона має порожнисте, гілкувате стебло. Листки в неї зелені, мають серцеподібну форму. Довжиною вони від 2 до 7 і шириною від 2 до 5 сантиметрів.

Молода кукурудза

Стигла кукурудза

Качан і зерно кукурудзи

Квітки гречки утворюються на верхівках стебел суцвіття. Вони відносно великі, пахучі, з білими або рожевими пелюстками. Цвіте гречка 2540 днів. Гречка — чудовий медонос. Вона добре виділяє нектар вранці й до опівдня. У спеку й посуху нектар висихає і не приваблює бджіл. Плід у гречки — це тригранний горішок маленького розміру.

Гречка — теплолюбна рослина. Краще росте, коли навколо достатньо світла. Сіють гречку тоді, коли ґрунт добре прогріється і зникне загроза весняних заморозків. При температурі мінус 1-2°C сходи гречки гинуть. Перед посівом гречки ґрунт обробляють для знищення бур’янів і збереження вологи. Час достигання гречки різний. Тому її збирають тоді, коли більшість плодів дозріє. Гречку скошують у валки й обмолочують спеціальною технікою.

Гречані крупи здавна використовують в українській кухні для приготування різноманітних супів, каш, гречаників та запіканок. Гречка вважається ідеальною їжею для хворих на цукровий діабет. Регулярне вживання в їжу гречки сприяє усуненню тривоги, депресії, втоми й навіть покращує розумову діяльність.

Для одержання високих врожаїв зернових культур потрібно доглядати за полем. Для цього треба задовольняти потреби рослин у світлі, воді, поживних речовинах і повітрі. Урожайність зернових культур підвищують внесенням добрив. Щоб забезпечити рівномірне освітлення культурних рослин, для поля вибирають рівнинну ділянку землі. Дуже важливо навесні вчасно висіяти рослини. Тобто тоді, коли в ґрунті достатньо вологи й він добре прогрітий сонцем. Є навіть прислів’я: «Весняний день рік годує». Якщо вологи в ґрунті більше, ніж потрібно рослинам, його осушують, відводячи зайву воду за допомогою канав. Якщо ґрунт дуже сухий, його зрошують.

Зерно гречки

Запам’ятайте

Поле — оброблена ділянка землі, на якій засіяні (посаджені) культурні рослини.

Яра пшениця — зернова культура, яка висівається навесні й протягом літа виростає і достигає.

Озима пшениця — зернова культура, яка висівається восени, зимує під снігом, виростає і достигає влітку наступного року.

Соломина — стебло зернової культури.

Вузол — перетинка на стеблі зернової культури.

Колос — суцвіття більшості зернових рослин (пшениці, жита, ячменю).

Качан — розмовна назва суцвіття кукурудзи, на якому утворюється початок і росте насіння. Також вжиткова назва головки капусти.

Силос — соковитий корм для свійських тварин, який отримують із подрібнених стебел, качанів і листків молодої кукурудзи.

• 1. Що таке поле?
• 2. Які рослини належать до культурних зернових?
• 3. Які рослини сіють на полях України?
• 4. Яка різниця між ярою та озимою пшеницею?
• 5. Розкажіть про одну з культурних зернових рослин (пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу чи гречку).
• 6. Що виготовляють із культурних зернових рослин (пшениці, жита, ячменю, кукурудзи або гречки)?
• 7. Що виготовляють із пшениці (жита, ячменю, кукурудзи або гречки)?
• 8. Що потрібно робити для одержання високих урожаїв зернових культур?

Цікаво знати.

У багатьох країнах кукурудзу називають маїс. Ця однорічна рослина може вирости до 7 метрів заввишки. Це приблизно дорівнює висоті двоповерхового будинку.

У кукурудзи є майже всі необхідні для організму людини речовини. За поживністю вона значно перевершує квасолю та інші бобові. Кукурудза дуже корисна для здоров’я. Вона багата на мікроелементи. Вони покращують стан зубної емалі, підвищують працездатність, сприяють кращій роботі травного тракту.

Лідерами із вживання кукурудзи є мексиканці. У середньому кожний мексиканець з’їдає близько 90 кілограмів кукурудзи на рік. Американець з’їдає 40 кілограмів, індієць — 4 кілограми. Українці вживають кукурудзи значно менше.

Цікаво знати.

Кукурудза ще з давніх часів була основною їжею мексиканців та індіанців. Вперше вона була одомашнена предками сучасних мексиканців ще 10 тисяч років до нашої ери. У Європу насіння кукурудзи привіз мореплавець, першовідкривач Америки Христофор Колумб.

Археологи стверджують, що американські індіанці їли попкорн ще п’ять тисяч років тому. Вони змішували зерна кукурудзи з піском і розводили поряд з ними багаття. А потім ловили зерна, які лускали. Обтрушували їх від піску і ласували.