Вирощування квасолі: сорти, посадка й догляд

Квасоля дивує різноманітністю видів, різновидів, сортів. Одні сорти квасолі вирощують до зрілості зерна, лущать його й сушать, інші – до утворення лопаток із зеленим насінням, які використовують у їжу. Називається ця квасоля спаржевою, або овочевою. В овочевої квасолі набагато більше сортів, чим у зернової, причому більшість з них можна вирощувати на грядках без опор, вона дозріває набагато раніше, чим зернова, її можна сіяти в кілька строків і одержувати врожай лопаток усе літо. І в цьому її принадність.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ, РОСТУ Й РОЗВИТКУ

Переважна більшість вирощуваних сортів квасолі в Україні належить до виду квасоля звичайна (Phasoleus vulgaris L.). За будовою плодів сорти квасолі ділять на три групи: цукрові, напівцукрові й лущильні. У цукрових, або спаржевих, сортів у стулках бобів не утворюється твердий пергаментний шар і грубі волокна судинних пучків. У фазі лопатки, тобто, коли боби недоспілі з насінням, що ще не сформувалося, вони ніжні, як молоді пагони спаржі, звідси й назва.

У плодах напівцукрових сортів слабкий пергаментний шар розвивається поступово. У фазу лопатки він ще відсутній, тому плоди цих сортів використовуються так само, як цукрові, але при найменшому переростанні вони втрачають споживчі якості.

У лущильної квасолі пергаментний шар у стулках бобів розвивається швидко, він грубий, насіння великих або середніх розмірів. Їх вживають як молодими соковитими, але, що досяглися свого максимального розміру, так і сухими, що повністю визріли, тобто як зернову квасолю. До речі, дуже молоді боби лущильної квасолі, у яких насіння ще не проглядається крізь стулки на просвіт і відсутні жорсткі волокна, також придатні до вживання. При дозріванні плоди напівцукрових і лущильних сортів не втрачають форму завдяки пергаментному шару в їхніх стулках. Їх легко розкрити й вилущити насіння. А навколоплідник цукрових сортів не має твердої основи, висихаючи, він притискається до насіння, і плід здобуває чоткоподібний вигляд. Стулки практично не розкриваються, а ламаються.

Стебло у кущових сортів прямостояче, низьке і міцне, у кучерявих – довга ліана (до 5 м), що потребує опори. Перша пара справжніх листків розміщається супротивно й має цільну листяну пластинку, наступне листя – трійчасте і розміщаються на стеблі по черзі. Квітконіжки у квасолі виходять із пазух листя, мають від 2 до 8 квіток, зібраних у кисті. Забарвлення віночків, як правило, пов’язане з забарвленням насіння. Найчастіше у сортів з білими квітками насіння світле, частіше біле, з рожевими – червоне або коричневе, з фіолетовими – темне, практично чорне. Маса 1000 дрібних насінин не перевищує 300 г, великих – більше 450 г.

Квасоля – найбільш теплолюбна культура з бобових. Мінімальна температура для вирощування квасолі 10-12°С, максимальна 37°С. Оптимальна температура росту (25-30°С) залежить від фази розвитку та інтенсивності освітлення. Квасоля чутлива до заморозку, при температурі -1°С рослини гинуть. Рослини квасолі вимоглива до світла, особливо в молодому віці. При вирощуванні квасолі на дачі на лопатку добре переносять слабке затінення й дають середній урожай. Тому квасолю можна вирощувати в ущільнених посівах.

Квасоля досить засухостійка. Вона може терпіти навіть тривалу посуху, але відповідно знижує продуктивність, тому що знижена вологість ґрунту під час цвітіння приводить до опадання квіток, а під час плодоносіння – до утворення недорозвинених деформованих бобів. Кращий урожай квасолі формується при помірній вологості повітря та підвищеній вологості ґрунту.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КВАСОЛІ

Найчастіше квасолю вирощують у відкритому ґрунті прямим посівом у ґрунт. Для квасолі, як теплолюбної рослини, корисним є прогрівання насіння перед посадкою в ґрунт. Його можна провести на відкритому сонці протягом 5-7 днів, можна швидше (1-2 доби), але в більш теплому місці (при температурі 30-35°С). Якщо насіння тривалий час зберігалося в кімнатних умовах, де температура підтримується на рівні 20-25 °С, то воно вже достатньо прогрілося.

Насіння квасолі швидко проростає, однак для набрякання його товстих сім’ядоль потрібно багато вологи (100-120% від маси насіння). Недолік вологи може затримати проростання. Чим довше велике насіння перебуває у ґрунті, тим більше у нього ризик бути з’їденим тамтешніми мешканцями. Передпосівне ж намочування протягом 1-2 діб прискорює появу сходів і скорочує строк вирощування квасолі. При намочуванні насіння потрібно пам’ятати, що шар води над ним має бути мінімальним, щоб зародок, що прокинувся, не страждав від недоліку кисню.

КОРИСНА ПОРАДА

Кілька разів міняйте воду або періодично витягайте насіння з неї для провітрювання. Бажано одночасно з намочуванням збагатити насіння мікроелементами. Квасоля найбільше потребує бору, молібдену та марганцю.

Пізній посів у добре прогріту землю найкраще проводити пророслим насінням. Сходи від насіння, що проклюнулося, з’являються на 3-й день.

Ґрунт. Квасоля погано росте на засоленому або кислому ґрунті. Хоча вона й не дуже вимоглива до родючості, особливо кущова, але для гарантії високого врожаю перед посівом бажано внести суміш мінеральних добрив: 20-30 г суперфосфату, стільки ж калійної солі, 15-20 г аміачної селітри на 1 м2. Під кучеряву квасолю, яка вегетує значно довше, чим кущова, крім мінеральних добрив навесні вносять перегній або перепрілий компост – 6-10 кг/м2.

ЯКИЙ ДОГЛЯД, ТАКИЙ І ВРОЖАЙ

Якщо на городній ділянці немає джерела для поливу, намагайтеся провести посів якомога раніше. Навіть невелика затримка в зоні недостатнього природнього зволоження знижує врожай. Сіяти квасолю можна при температурі ґрунту 10-12°С на глибині 5-6 см. У цей час звичайно починає квітувати кульбаба. Якщо в ґрунті мало вологи, перед посівом лунки потрібно пролити водою, особливо, якщо насіння набрякле або проклюнулося.

КОРИСНА ПОРАДА

Кущову квасолю висівайте рядками в один рядок з міжряддям 40-50 см або 3-рядковими стрічками (між рядками 20-30 см, між стрічками 40-50 см). У рядку насіння розкладайте через 8-10 см. Глибина посіву на важких ґрунтах – 3 см, на легких – до 5 см.

Кучерява квасоля потребує опор, причому вони мають бути вітростійкими. Її розташовують уздовж огорож, стін, шпалери. Насіння висівають рядками через 10-15 см. Можна спеціально встановити опори з перехрещених колів, зв’язаних для вітростійкості поперечною поперечиною. Кілки розміщають у ряді через 60-70 см, близько кожного висівають по 5-7 насінин. У якості природньої опори для кучерявої квасолі можна використовувати рослини кукурудзи. Насіння її висівають одночасно з насінням квасолі в одну лунку або спочатку – кукурудзу, а після появи її сходів – квасолю. Ліаноподібне стебло квасолі не має потреби в підв’язці, воно само обплітає опору.

Якщо ви хочете насолоджуватися смачними стравами зі спаржевої квасолі протягом усього літа, кущові сорти потрібно сіяти кілька разів з інтервалом 2-3 тижні.

ДОГЛЯД

При температурі повітря 20-25°С і достатній вологості після посіву сухим насінням сходи з’являються на 10-й день. При загрозі заморозку їх потрібно обов’язково вкрити агроволокном. Якщо насіння кущової квасолі висіяне густіше, чим рекомендовано, то з появою першого справжнього листа формують потрібну густоту, залишаючи 30-35 рослин на 1 м2. Цю процедуру звичайно сполучають з першим розпушуванням і прополкою.

Під час проростання насіння квасоля страждає від паросткової мухи. Вона поширена скрізь по Україні, але більше шкодить у західних областях. У період, коли квітує береза, паросткова муха відкладає яйця під грудочки ґрунту і робить це з великим задоволенням на вологому ґрунті з погано забитим гноєм. Відродившись, личинки проникають у насіння. Якщо ушкоджуються сім’ядолі, то сходи запізнюються, ослаблені та відстають у зростанні, якщо зародок, то з постраждалого насіння сходи взагалі не з’являться. За літо розвивається три покоління, найбільш шкідливим є перше. Створення умов для одержання швидких сходів, а також ретельне закладення гною зменшують шкідливість паросткової мухи.

У перші 3-4 тижні рослини квасолі розвиваються повільно і можуть зарости бур’янами. У цей період потрібно провести 2-3 прополки з розпушуванням або після першої вкрити ґрунт пухкою мульчею (шар 2-3 см).

Якщо рослини розвиваються слабко, бліді, їх потрібно підживити – по 2-3 г аміачної селітри та калійної солі, 4-6 г суперфосфату на 1 м2. У підживленнях більше бідує кучерява квасоля, тому що вона утворює велику вегетативну масу. Друге підживлення можна провести через три тижні, але вже без азоту. У підживлення корисно додати мікроелементи – бор, молібден, марганець.

Листя квасолі особливо, що в’ється, ніжне і при влученні на нього розчину або сухих добрив одержує опіки. Тому підживлення потрібно проводити обережно.

При значному дефіциті вологи в ґрунті рослини квасолі поливають до утворення 4-5 справжніх листків, потім відновляють поливи лише з початком цвітіння. Найбільш важливим для формування врожаю є полив у фазу зав’язування плодів. Щотижнева поливна норма становить 15-20 л/м2.

ЗБИРАННЯ

Через 7-10 днів після запліднення сім’ябруньок боби досягають максимальної довжини, насіння в них із пшеничне зерно, стулки соковиті і товсті. Це технічна спілість спаржевої квасолі, можна приступати до збирання. Плодоносіння кущових сортів при достатньому зволоженні триває близько місяця, а в умовах посухи – не більше десяти днів. Кучеряві сорти утворюють боби протягом усього літа. Регулярний (через 4-6 днів) збір урожаю сприяє утворенню нових плодів, а виходить, підвищенню врожаю. Не можна залишати виродливі, хворі та перерослі плоди на рослинах, тому що на їхній ріст і розвиток витрачаються живильні речовини за рахунок зав’язей, що тільки утворюються.

Збирання врожаю краще проводити зранку або ввечері, тобто в прохолодні години. Лопатки квасолі бажано використовувати в день збору. При температурі 15-20°С у них швидко втрачається харчова цінність, тому що знижується вміст цукру й вітаміну С, погіршується товарний вигляд. Щоб зберегти лопатки кілька днів, їх потрібно якнайшвидше остудити до 1-5°С, помістивши в холодильник.

У сирому виді квасолю не вживають. У ній міститься глікозид фазин, що викликає у людини легке отруєння, що супроводжується рясним слиновиділенням. При термічній обробці фазин повністю руйнується. Зелені боби квасолі потрібно варити 30-40 хвилин.

Щоб одержати своє насіння овочевої квасолі, відзначають на грядці найбільш урожайні рослини і не зривають з них плоди, поки вони повністю не дозріють.

Квасоля звичайна

Квасоля відноситься до однорічних рослин із сімейства бобових. Частина сортів має довге в’юнке стебло, у деяких різновидів воно пряме. Рослина гілляста, має черешкове трійчасте складне листя і прилистки. Квасоля звичайна викидає від 2 до 6 квіток метеликового типу з довгими квітконіжками. Їхній колір варіюється від білого до рожевого або темно-фіолетового. Квітки зібрані в пазушні кисті. Після цвітіння рослина утворює висячі боби прямого або зігнутого типу. Їхнє забарвлення може бути різним — блідим жовтим або насиченим фіолетовим. У бобах дозріває від 2 до 8 насінин (або від 3 до 7). Форма насіння еліптична, колір — однотонний або мозаїчний.

Квасоля звичайна: Лікувальні властивості, користь, показання, опис, застосування в медицині

Склад

У медичних цілях використовуються стулки плодів квасолі, які містять білки, вітаміни, флавоноїди. У них присутні бетаїн, глобулін фазеолін, сапоніни, таніни, бета-каротин, аскорбінова кислота, гуанідин, геміцелюлоза, аргінін, лізин, фосфорна і ціановоднева кислота.

Фармакологічна дія

Стулки квасолі надають на організм сечогінну і судинорозширювальну дію, стимулюють обмін речовин. Рослинний матеріал нормалізує рівень глюкози в крові, знижуючи гіпоглікемічний індекс у людей, які страждають на легку або середню форму діабету.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Квасоля звичайна – загальна інформація

Квасоля звичайна — бобова рослина, придатна для вживання в їжу. У лікувальних цілях використовуються стулки квасолі.

Квасоля звичайна є популярною городньою культурою і вирощується повсюдно. Насіння рослини — джерело рослинного білка, вміст якого досягає 30%. Для квасолі характерний високий рівень вуглеводів — до 50-60%. Також у ній присутні вільні амінокислоти й органічні кислоти, фітостерини, вітаміни групи C, калій, кальцій, магній, фосфор, залізо, мідь, цинк. У плодах міститься кобальт і нікель.

У медицині застосовуються тільки стулки квасолі. Обумовлено це високим вмістом біологічно активних речовин.

Заготівля сировини

Заготівля лушпиння квасолі проводиться після того, як плоди дозріли. Коли вони починають лопатися, наземну частину прибирають. Стулки звільняються від насіння, потім висушуються на сонці або в сушарці. Після того, як шкурки підсушили, їх сортують та відсівають пошкоджені й хворі стулки. Для зберігання сировини використовують лляні полотняні мішки, які підвішують у вентильованому приміщенні. Заготівля стулок проводиться тільки для сортів зі світло-жовтими і жовто-білими бобами.

Лікувальні властивості квасолі

Стулки квасолі можуть використовуватися в різних лікувальних цілях:

• Для нормалізації рівня цукру в крові при діабеті. Згідно з дослідженнями, відвари й екстракти з лушпиння квасолі знижують рівень глюкози в крові на 30-40% за десять годин. Така дія рослини обумовлена наявністю флавоноїдів і аргініну в її складі. Ці речовини близькі до гормонів, які виробляються організмом. За допомогою флавоноїдів і аргініну здійснюється регулювання процесу травлення. Також вони зміцнюють серце й судини.
• При алергічних проявах і при шкірній сверблячці. Стулки квасолі заспокоюють нервову систему і є протизапальним засобом.
• Як діуретик стулки квасолі застосовуються, коли є проблеми з водно-сольовим балансом в організмі. Виведення рідини з організму посилюється на 40-50%. Настоянки та відвари з даної рослини здатні розчиняти камені в нирках.
• Під час лікування гастритів при малому виділенні шлункового соку. Активні речовини у складі стулок плодів квасолі стимулюють вироблення шлункового соку.

Стулки плодів квасолі можуть використовуватися не тільки для приготування відварів, настоянок, екстрактів і примочок, а й в якості чаю. Відзначено, що ефективність рослини посилюється в комплексі з листям чорниці.

Квасоля та її користь

Лікувальні властивості лушпиння квасолі дозволяють стимулювати вироблення необхідних для організму гормонів — в тому числі інсуліну. Прийом всередину препаратів на основі такої рослинної сировини допомагає оптимізувати функцію підшлункової залози. Стулки квасолі знижують глікемічний індекс крові, покращуючи процес засвоєння глюкози організмом. Після прийому лікарських засобів на їхній основі цукор розщеплюється повільніше, тому протягом кількох годин глюкоза знаходиться в межах норми. Завдяки стулкам квасолі виробляється власний інсулін і поліпшується його якість.

Вживання лушпиння квасолі у вигляді відварів, настоянок оптимізує метаболізм і синтез білка в організмі. Наявність у складі рослинної сировини мікро- і макроелементів покращує стан судин та їхню еластичність. Також застосування лушпиння квасолі забезпечує підтримання водно-сольового балансу. Рослинна добавка здатна стимулювати виведення зайвої рідини й допомагає знімати набряки. При цьому відвари і настоянки зі стулок мають властивості природних антибіотиків.

Квасоля: протипоказання

Квасолеві шкурки і лікарські засоби з них не рекомендується використовувати при вагітності та в період лактації. Стулки протипоказані людям з алергією на бобові. Прийом лікарських засобів на їх основі для діабетиків повинен здійснюватися тільки під керівництвом лікаря. Не можна використовувати лікарські засоби на основі лушпиння квасолі людям, що страждають на глікемію.

Стулки квасолі в косметології

Вмивання відварами з лушпиння квасолі допомагає прибрати мішки та круги під очима. Додавання у ванну екстракту або настоянки з них забезпечить еластичність і пружність шкіри. Антисептичні властивості відварів дозволяють застосовувати їх як зовнішній засіб у боротьбі з висипаннями, вуграми, гнійниками, фурункулами, запаленнями. Екстракти зі стулок використовуються при виготовленні косметики для догляду за обличчям, так як сировина стимулює вироблення колагену організмом.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації: 13.08.2015