Як в Україні збираються контролювати виробництво генетично модифікованих продуктів

Виробництво та продаж генетично модифікованих продуктів жорстко регулюються в багатьох країнах світу, але в Україні державний нагляд багато років замінювався дискусіями у соцмережах та ЗМІ. Проте ухвалений нещодавно законопроєкт №5839 націлений на врегулювання сфери ГМО відповідно до європейських практик. Фокус дослідив, що це за закон, та дізнався про головні сучасні міфи навколо продуктів ГМО.

Тема генетично модифікованих продуктів викликає гарячі суперечки не перший рік. У той час, як прихильники ГМО кажуть, що це – прогрес, частина нашого сучасного життя та основа світової продовольчої безпеки, противники лякають страшними наслідками вживання таких продуктів. Декілька років тому вітчизняні споживачі були настільки стурбовані гострою темою, що виробники почали писати “без ГМО” навіть на пляшках з водою.

Хоча ГМ-тема неоднозначно сприймається широким загалом, вчені не сидять, склавши руки. Не встигне суспільство заспокоїтися щодо томатів з геном камбали та пшениці з геном скорпіону, як на світ з’являються боби з генами свині. І поки консерватори підбирають пристойні слова, щоб висловити своє відношення до “бобів Франкенштейна”, розробники запевнюють: “свинячі боби” зможуть різко знизити нашу залежність від тваринництва, тим самим спростивши деякі пов’язані з цим етичні, економічні та екологічні проблеми.

Переваги ГМО: від нових культур до інсуліну

Генетично модифіковані продукти здатні запропонувати безліч переваг, адже вони створювалися з позитивною метою. Модифікації можуть продовжити термін зберігання продуктів, зробити культури більш стійкими до спеки або морозів, підвищити стійкість рослини до шкідників та вірусів.

“Селекція – це дуже довга історія, — пояснює експертка Світового Банку Оксана Руженкова. — Для появи нового сорту будь-якої культури – зернової, овочевої, технічної, олійної – потрібно близько 20 років. Селекція працює здебільшого над виведенням сортів та гібридів, стійких до якихось проблем – хвороб, шкідників тощо. ГМО – це метод селекції, який допомагає директивно вирішити ці проблеми, і значно швидше, ніж за 20 років“.

Яскравим прикладом користі генетично модифікованих організмів експерти називають допомогу при діабеті, на який хворіють сотні мільйонів людей у світі. Раніше інсулін отримували з підшлункових залоз свиней та великої рогатої худоби. Але на це потрібно дуже багато органів тварин, до того ж, у багатьох пацієнтів розвивалася алергія на тваринний інсулін. Зараз інсулін, аналогічний людському, виробляють генно-модифіковані бактерії, а тваринний інсулін вже майже не використовують.

Слідом за Європою: яке врегулювання питань щодо ГМО потрібне

Незважаючи на озвучені плюси, однозначної думки щодо ГМ-продуктів немає ані в Україні, ані в світі. У той час, як у Бразилії, Аргентині, США до ГМО ставляться досить лояльно, Європа рухається цим шляхом обережно. За словами Руженкової, у Європі вирощування ГМ-культур стримується через перевиробництво агропродукції. “ЄС взагалі взяв курс на близьке до органічного виробництво. Проте дослідження в напрямку ГМО ведуть абсолютно всі європейські селекційні компанії, бо це передовий науковий метод, за яким майбутнє“, — зазначила експертка.

Але світ не стоїть на місці і, як стало відомо у липні 2023-го, Європейська комісія вирішила провести переоцінку правил, що стосуються ГМО. Ідея такого перегляду полягає в тому, що м’якші закони щодо ГМО можуть сприяти розробці культур, стійкіших до різних викликів, забезпечуючи тим самим продовольчу безпеку. Крім того, експерти стверджують, що це дозволить Європі йти в ногу з науковими досягненнями в цій галузі.

Такі новини від європейських сусідів підштовхнули до дій і вітчизняних законотворців. У серпні Верховна Рада ухвалила законопроєкт №5839 “Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки”,що був зареєстрований ще два роки тому. Документ забороняє вирощування та ввезення ГМ-кукурудзи, а також вирощування протягом 5 років генетично модифікованих цукрових буряків та ріпаку. Також закон передбачає врегулювання правових та організаційних засад генетично-інженерної діяльності шляхом здійснення державного нагляду за використанням ГМО і обігом генетично модифікованої продукції.

ГМО в Україні: за законом немає, а як насправді?

Експерти в один голос кажуть, що цей закон є євроінтеграційним. Він дозволяє Україні виконати зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, а також наближує нас до повноправного членства в ЄС. Але, щоб зрозуміти, що саме зміниться, спочатку треба проаналізувати, що ми маємо станом на зараз.

“Зараз питання використання ГМО врегульовано Законом “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, який прийнято в травні 2007-го. За цей час закон не зазнавав жодних істотних змін, тому він є не те що недосконалим, а по суті непрацюючим. В результаті ГМО в Україні немає (бо ж нічого не зареєстровано), а по факту є (учасники ринку, особливо експортери зернобобових, при проведенні аналізів часто стикаються з наявністю ГМО у вантажах, що формуються на експорт). Таким чином, у нас сформувався сірий і неконтрольований ринок, в якому не існує як належних механізмів контролю з боку держави, так і механізмів, які б дозволяли відстежувати наявність чи відсутність ГМО на усьому ланцюгу“, — пояснила в коментарі Фокусу голова Громадської спілки виробників і споживачів бобових України Антоніна Скляренко. За її словами, відсутність ефективного регулювання та порушення окремими суб’єктами правил створює ризики для бізнесу і для держави, яка намагається відкривати ринки збуту. А за умови систематичних порушень існує високий ризик втрати експортних ринків.

Ухвалений парламентом закон є імплементацією у законодавство України європейських правил регулювання сфери ГМО, каже Скляренко. До того ж, зрозумілі правила та вимоги, а також посилення відповідальності за їх порушення – це детінізація ринку. Важливим також є питання обмежень та заборон по вирощуванню ГМ-культур, яке завжди було гострим і має як прихильників, так і противників. Головне, що закон передбачає процедуру по введенню таких заборон, аналогічну ЄС, а також ряд прямих обмежень по вирощуванню деяких культур.

“Закон №5839 націлений на врегулювання сфери ГМО згідно з європейськими практиками. У ньому не йдеться про легалізацію ГМО, як це може здаватися. У законі йдеться про врегулювання сфери біологічної безпеки та навколишнього середовища при вирощуванні ГМ-рослин. Тому можна стверджувати, що після імплементації наші поля не заполонить ГМО. Проте з’являться правила роботи з ГМО, утилізації ГМО та ГМ-продукції. Вони будуть регулювати роботу як агровиробників, так і харчової промисловості“, — зазначила Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України.

Важливим аспектом є те, що закон запроваджує поняття, які є різними між собою і які не мали раніше визначення: “генетично модифікований організм”, “генетично модифіковане джерело”, “генетично модифікована продукція”, “ГМ-продукція як харчовий продукт”. Це дозволить надалі розвивати законодавчу базу згідно з європейськими нормами регулювання, додала експертка.

Маркування продуктів: чому закон більше для ЄС, ніж для України

Одним з головних нововведень, які побачать споживачі, є обов’язкове маркування продукції із зазначенням джерела ГМО.

“Тобто, якщо у виготовленні солодощів використовували ГМ-сировину, на ній має бути відповідний напис. Проте це надалі не стосуватиметься продукції з часткою ГМО менш як 0,9%, — пояснює Сюзана Григоренко. — За новим законом, споживач зможе володіти повною інформацією про те, який вид ГМО було використано, і яке у нього джерело. Людина сама зможе вибирати, чи вживатиїй продукт з цим видом ГМО. Своєю чергою, для аграріїв змінилися і конкретизувалися правила роботи з ГМО. Зокрема прописані відповідальність та контроль службами, відповідальність суб’єкта на всіх етапах роботи як суб’єкта генетично-інженерної діяльності. Також встановлено, що мають з’явитися відкриті Державні реєстри, наприклад, дозволів на проведення діяльності, досліджень та випробувань ГМО у відкритій системі, суб’єктів, які здійснюють генетично-інженерну діяльність”.

Закон також унормовує питання маркування продукції і містить норми, які важливі для споживача, погоджується Скляренко. “Ми маємо знати, що купуємо, а також нас не повинні вводити в оману, коли, наприклад ми купуємо “воду без ГМО”, хоча вода взагалі по своїй природі не може містити білок. Ці речі чітко врегульовані, а також передбачена відповідальність за порушення вимог до маркування”, — каже експертка.

У той же час виконавчий директор Союзу споживачів України Максим Несміянов каже: бажання гармонізувати законодавство України із законодавством Європейського Союзу цілком зрозуміле, адже ми підлаштовуємось під їх ринок. Проте є і “побічні явища”.

“Закони у нас приймаються дуже часто, проте, на жаль, є велика проблема з їх реалізацією. Органи контролю часто підпадають під мораторій, або просто під тиск, щоб до деяких гравців ринку діючі норми не застосовувалися. Думаю, що і цей закон буде працювати не для всіх, а для “чужих”. Хто “свій”, а хто “чужий” буде визначати існуюча корупційна система”, — каже експерт.

На його думку, до ЄС товари будуть експортуватися за всіма правилами з чесним маркуванням, а ось те, що потраплятиме на український ринок, не обов’язково відповідатиме європейським вимогам, які прописані у законі. Згодом наші полиці завалять продуктами з ГМО, і це зрозумілий тренд, адже ці продукти будуть дешевшими та доступнішими. Український ринок бідніший, тут менше контролю, до того ж, є великі території, де контролюючи органи взагалі не знають, що відбувається. Тож, підсумував Максим Несміянов, цей закон стосується українського ринку значно меншою мірою.

Проте, можливо, все не так погано, адже час ще є.

Сюзана Григоренко звертає увагу, що закон повністю набере чинності та вступить в дію лише через 3 роки. За цей час влада має створити ряд підзаконних актів і документів, порядок реєстрації, ведення офіційних реєстрів, баз даних з відкритою інформацією тощо. Тільки тоді ми почнемо повністю розуміти застосування норм і відчувати наслідки цього закону, каже голова НАУ. Тож попереду ще багато роботи.

“Завтра нам не потрібно очікувати жодних змін, — підсумувала Антоніна Скляренко. – Але ці три роки ми маємо використати ефективно і бути готовими до нових європейських правил”.

Основні міфи ГМО: “пластиковий смак” та онкозахворювання

Враховуючи вищесказане, рано чи пізно ГМ-продукти увійдуть до нашого життя всерйоз та надовго. Тож було б непогано ретельно розібратися з тим, що вони собою уявляють і наскільки обґрунтовані численні “ГМ-страшилки”.

Почнемо з того, що чимало людей впевнені: сьогодні практично всі овочі-фрукти можуть містити ГМО, і доказом цього є їх “пластиковий смак”. Експерти це категорично спростовують.

“Багато овочів зараз вирощуються не на ґрунті, а на гідропоніці. Коли ми отримуємо з квадратного метру 45-50 кіло огірків, зрозуміло, що це виходить завдяки добривам, стимуляторам, засобам для покращення зав’язування та підвищення коефіцієнту запилення. До того ж, ці рослини не отримують органіки, тобто ростуть не на повітрі та сонці, а в теплиці при штучному освітленні, тому і смак не той, навіть якщо проводиться запилення бджолами. Так, це не природньо, але це не ГМО. ГМ-овочів в Україні нема – ані легально, ані нелегально”, — запевнює Оксана Руженкова.

Друга популярна “ГМ-теза” полягає в тому, що ГМО-насіння потрібно купувати щоразу нове. На цьому наживається оригінатор, а виробники продукції потрапляють до нього у кабалу.

Дійсно, погоджуються Руженкова, гібридне насіння треба купувати кожен сезон. Але правда і в тому, що це стосується будь-яких груп, крім зернової колосової групи, картоплі та круп’яних культур (проса, гречки) — тут ми маємо справу з сортами. А от цукровий буряк, кукурудза, ріпак, соняшник, цибуля, огірки, томати та інші овочі – це гібриди F1, які при посіві насіння дають розщеплення із втратою якості. Тому кожного року потрібне нове насіння. ГМО тут ні до чого – ГМО-технології працюють над підвищенням врожайності завдяки стійкості до шкідників і хвороб.

“Зверніть увагу, що високих врожаїв овочів у тепличному виробництві досягають завдяки комбінуванню низки стимуляторів, які підвищують техногенний вплив на рослину. І це абсолютно нікого не лякає. Так і ГМО-технології не повинні нікого лякати”, — вважає експертка.

Мабуть, найпопулярніший міф, пов’язаний з ГМ-темою, полягає в тому, що вживати ГМО в їжу небезпечно. Мовляв, наслідки можуть бути дуже сумними – від алергій до онкозахворювань. Тут треба сказати, що дослідження, які “підтверджували” цю тезу, завжди мали гучний резонанс. В Україні років 15 назад доволі жваво обговорювалися експерименти з щурами, які проводила російський біолог Ірина Єрмакова. Дослідниця годувала щурів ГМ-соєю та стверджувала: таке ГМ-харчування негативно впливає на статеві органи та репродуктивні функції тварин та їхнього потомства, призводить до порушення гормонального балансу, безпліддя та раку. Проте ці результати наукове співтовариство не впевнили. Роботи Єрмакової критикували за порушення в організації експерименту та некоректну обробку отриманих даних.

Треба сказати, що досліджень з аналогічними висновками було декілька, і всі вони проводилися з порушеннями. Наприклад, французький біолог Сераліні для своїх експериментів брав щурів лінії Sprague Dawley, які використовуються для досліджень онкозахворювань. Щурів цієї лінії можна годувати чим завгодно – у 80% з них в будь-якому випадку буде рак, така генетика. А для подібних досліджень потрібно було брати щурів лінії Wistar.

Щодо Єрмакової, то вона некоректно надала дані про походження своєї ГМО-складової раціону, годувала щурів обох груп непридатним в принципі кормом, провела дослід на малій кількості особин, порушувала методику утримання як дослідної, так і контрольної груп. Іноді контрольна група мала відсоток захворювань навіть вище, ніж піддослідна!

Шуму тоді було багато. Зробили жахливі фото, запустили їх в інтернет, часто виступали на конференціях, телебаченні та радіо. Пізніше досліди Єрмакової повторили її ж російські колеги, тільки вже з дотриманням лабораторних норм, і отримали зовсім інші результати. Але широкому загалу вони вже були нецікаві.

І, мабуть, найфантастичніший міф полягає в тому, що змінені гени картоплі або сої можуть при частому вживанні змінити геном людини. Генетики навіть не знають, що тут сказати, та припускають: можливо, справа в переконанні, що гени містять тільки ГМО-рослини?

Але це не так: гени містяться у будь-якій клітині тварини чи рослини. У всьому, що ми їмо, є купа чужорідних генів. Все це потрапляє в наш шлунок і завдяки соляній кислоті розщеплюється до простих органічних речовин, тобто всмоктується в кров зовсім не в тому вигляді, в якому попадає до організму. І якщо ми з’їли апельсин чи рибу, це не означає, що їх гени вбудувалися в нашу ДНК.

“Модифіковані гени з картоплі або сої не можуть проникнути в гени людини, а тим паче – змінити їх. Наша ДНК надійно захищена від генів із продуктів, які ми вживаємо”, — наголошують експерти компанії “Фармак”.

До речі, сьогодні існує лише один вид тварин з ГМО – це лосось AquAdvantage. У ген маленького, але смачного лосося, вбудували ген іншого лосося, що контролює швидке зростання. Після кількох років досліджень у США вирішили, що лосось AquAdvantage безпечний для людини та навколишнього середовища і дозволили їсти американцям генетично модифіковану лососину.

“Впевнена, що проти ГМО можуть виступати лише малоосвічені люди, — підсумувала Оксана Руженкова. — Я на боці легалізації, врегулювання та селекціонерів, що працюють в цьому напрямку. Наголошую: нічого страшного споживачеві не загрожує. Продукція буде проходити жорсткий контроль, а покупець сам вирішуватиме, купувати ГМ-продукт, чи ні. До того ж, законопроєкт ініціював уряд, тобто держава, якій потрібно шукати додаткові доходи під час війни. Держава заходить у сегмент, у якому панує певна вакханалія. Новий закон дозволить, наприклад, санкціоновано продавати окремо ГМ-продукти та не ГМ (значно дорожче), а не змішувати все разом і таким чином знижувати загальну вартість продукції. Це логічно і справедливо. Сподіваюсь, незабаром нам не потрібно буде спростовувати міфи, які народилися на порожньому місці“.

Проблема нерегульованого обігу ГМО в Україні критична

Не дозволено, але не заборонено — саме так працює нинішній Закон №1103-V України про обіг ГМО та залишає питання регулювання в сфері ГМО відкритим.

А тим часом в Україні вирощують ГМ-сою і не виключено, що виробники додають ГМ-сировину до продуктів харчування. До прикладу, як часто в магазині ви бачите маркування «без ГМО» на продукції? А наскільки цьому вірите?

За даними моніторингів, проведених Асоціацією Дунайська соя , близько 10-12% ріпаку і кукурудзи є генетично модифікованими та близько 50-60% сої. При цьому в Україні не зареєстровано жодного ГМ-гібрида. Водночас світовий ринок ГМО привабливий для українського аграрія, але відсутність функціональної нормативно-правової бази не дає розвиватися в галузі. Потрібні зміни.

І зміни прийдуть із законопроєктом № 5839

В серпні 2021 року на сайті КМУ з’явився проєкт Закону №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» , який був заслуханий в першому читанні, та все ж потребує доопрацювання. Оскільки тема ГМО в Україні була давно забута Богом Урядом, а вітчизняні науковці, які мають що дати цьому ринку, опустили руки.

«Недосконале правове регулювання щодо поводження з ГМО унеможливлює здійснення ефективного державного контролю за обігом ГМ-продукції та створює передумови для нелегального використання незареєстрованої ГМ-продукції в Україні», — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Основними положеннями законопроєкту № 5839 на сьогодні передбачено: удосконалити систему оцінювання ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров’я людини та навколишнього середовища, запровадити європейські механізми державної реєстрації ГМО, удосконалити вимоги до маркування ГМ-продукції, посилити державний контроль у сфері поводження з ГМО із встановленням відповідальності за порушення законодавства у цій сфері. Крім того, розмежувати повноваження органів державної влади з метою усунення дублювання функцій у сфері поводження з ГМО.

Нещодавно відбувся круглий стіл для обговорення законопроєкту № 5839, на якому були присутні представники Міністерства аграрної політики і продовольства України, МОЗ та інших профільних установ, науковці і агровиробники. Щоб висловити свої бачення, зауваження і пропозиції для того, щоб допомогти розробити законодавство, яке б охоплювало інтереси як держави, так виробника і споживача.

Заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький наголосив, що мета оновлення чинного законодавства — створити прозорі правила ведення бізнесу на ринку ГМО. Для розробки законопроєкту № 5839 було взято за основу модель законодавства ЄС.

«Оскільки північно-американська модель відрізняється від європейської, а Україна наразі на шляху отримання статуса членства ЄС, тому і законопроєкт ми розробляли на базі євро-регламентів», — прокоментував він.

Він підкреслив, що в європейських країнах ситуація щодо обігу ГМО різна. Є країни, в яких заборонено і вирощування і використання ГМО, а є такі, в яких дозволене вирощування ГМ-рослин, але заборонене використання, зокрема, у кормах. Є такі, де дозволено і те, і інше. Та які б не були визначені правила в кожній країні, процедура поводження з ГМО всюди чітко прописана. Наразі це те, чого хоче Мінагрополітики — прописати процедуру перш, ніж прийняти закон і запустити його в дію.

Шукаєш, що сіяти під урожай-2023?

СОНЯШНИКУ, КУКУРУДЗИ, НІШЕВИХ КУЛЬТУР

В України є потенціал для створення власних ГМО

З нетерпінням очікують на втілення законопроєкту №5839 вітчизняні науковці, щоб розпочати реєстрацію створених ГМ-гібридів. Зі слів директора Всеукраїнського інституту селекції Мирослава Пирія, на сьогодні три інститути працюють в галузі генетичної інженерії.

«Компанії, що сьогодні активно займаються створенням ГМ-рослин зможуть за 180 днів зареєструвати свої гібриди і за 2,5 роки вивести продукт на ринок. Я прошу врахувати інтереси національних компаній, оскільки нам потрібно мінімум 6-7 років, щоб виростити продукт на ринок», — каже він.

Крім того, у зв’язку з енергетичною кризою, що виникла внаслідок агресії росії проти України, набуває розвитку галузь виробництва біогазу і біоетанолу, в якій також можуть сприяти розробки в галузі ГМО. На думку Мирослава Пирія, новий законопроєкт допоможе реалізувати все це.

За що люблять ГМО?

«Сільгоспкультури не завжди були такими, якими є зараз, — підкреслив у ході доповіді Денис Соболь. — Людство змінювало їх за допомогою селекції протягом сотень тисяч років. На сьогодні в цьому допомагає біотехнологія. За рахунок змін врожайність кукурудзи зросла від трохи більше 1 т/га до 12 т/га, яку отримують зараз»

Два основних біотехнологічних тренди — це створення стійких до агрохімікатів гібридів, зокрема до гліфосату і створення гібридів, неїстівних для шкідників як кукурудзяний стебловий метелик . Вирощування таких ГМ-культур дозволяє зменшити витрати на ЗЗР і добрива, що доцільно не лише з економічної точки зору, але й з екологічної.

Для прикладу Мирослав Пирій навів розрахунки, які доводять, що вровадження ГМ-кукурудзи стійкої до комах економить до 100 $/га без шкоди для навколишнього середовища і людини.

Навіщо потрібен Закон про обіг ГМО або Що дає прийняття Закону?

«Правове регулювання у сфері важливо тому, що на ринку України присутня, зокрема, ГМ-соя, яку виробники пропонують за кордон, але немає відповідних документів, щоб засвідчити репродукцію, — зауважила Оксана Просоленко, директор українського представництва «Асоціація Дунайська соя».

«Це дозволить вітчизняним компаніям працювати з наявними надбаннями: стійкість до гербіцидів та стійкість до шкідників. Впровадження таких не нових ГМО суттєво може підняти економіку України», — додав Мирослав Пирій.

• Захист навколишнього середовища, передбачений контролем обігу ГМО.
• Здійснення ефективного державного контролю за обігом ГМ-продукції.
• Актуалізація маркування, яке містить інформацію для споживача.

Закон треба як мінімум для перевалки і реекспорту, якщо не для реалізації, кажуть фахівці.

Що потрібно, щоб законодавство працювало і обіг ГМО регулювало?

Правове регулювання ринку ГМО можна досягти лише узгодивши всі необхідні підзаконні документи. І переважна більшість фахівців з різних галузей сільського господарства наголошує на узгодженні наявної в старому Законі №1103-V термінології, яку успадкувала перша редакція № 5839 .

«Наразі до поняття ГМО віднесені результати злиття двох клітин. Цей метод наразі не використовується, однак на ринку Європи і України присутні організми, отримані таким шляхом», — поділився прикладом Мирослав Пирій.

Крім того, є потреба чітко розділити поняття ГМ-організмів та рослин, створених за допомогою техніки редагування геному. До прикладу, у ЄС в свій час припустилися помилки, коли віднесли все це в категорію ГМО, що наразі викликало дискусії. Фахівець додав, що науковці раді допомогти з доопрацюванням термінологічної частини.

Врегулювати норми щодо оцінювання впливу ГМО на людей і навколишнє середовище допомагає команда Міністерства охорони здоров’я. Наприкінці року МОЗ залучив Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського, Центр громадського здоров’я та інших фахівців галузі.

«Новий законопроєкт відповідає баченню МОЗ щодо обігу продукції ГМО. Зокрема, передбачена в ньому можливість оцінювання рівнів ризику впливу на людей та, відповідно, забезпечення моніторингу», — сказав Ігор Кузін, заступник міністра охорони здоров’я України.

Ігор Кузін додав, що тепер, між першим і другим читанням, необхідно переглянути законопроєкт на відповідність вимогам законопроєкту №4142 «Про систему громадського здоров’я», узгодити термінологію.

• Узгодити питання щодо паралельного вирощування сої органічної і ГМ-сої.
• Узгодити методи детекції ГМО з нормами в ЄС.
• Пропрацювати норми оцінювання загроз впливу ГМО на живі організми і навколишнє середовище.
• Розробити питання інтелектуальної власності.
• Пропрацювати систему маркування продукції, що містить ГМО.

Важливість маркування в Україні недооцінюється, але воно надає споживачу право вибору обирати ГМ чи не ГМ-продукцію.

«Ми зробили обстеження і знайшли на полицях магазинів ГМ-продукцію, яка була маркована як така, що не містить ГМО. Ця продукція потрапляє до столу споживача, а він навіть не знає про це. Цим користуються недобросовісні виробники», — каже Оксана Просоленко, директор українського представництва «Асоціація Дунайська соя».

В 2018 році разом із Центром соціального моніторингу Асоціація провела опитування, у ході якого дізналася, що 45,2% споживачів не довіряють маркуванню «без ГМО», 12,5% довіряють такому маркуванню на імпортних продуктах. При цьому 62,9% негативно ставляться до вживання в їжу продуктів ГМО.

На здійснення повноважень щодо проведення заходів з нагляду і контролю в сфері поводження з ГМО претендує Державна екологічна інспекція України.

«В 2021 році ми почали проводити заходи нагляду й контролю в сфері поводження з ГМО. В Чернігівській області було відкрито правопорушення щодо використання ГМО у відкритій системі без оцінки впливу на довкілля. Ми хочемо, щоб ці повноваження залишилися нам», — додав Дмитро Заруба, перший заступник Голови Державної екологічної інспекції.

• Пропрацювати норми, які регулюють відповідальність за невиконання положень закону.

Відповідальність має бути не лише адміністративною, але й судовою, наголосив президент організації «Українська асоціація виробників і переробників сої» Віктор Тимченко , який є членом робочої групи законопроєкту. Аналогічне зауваження висловив представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Володимир Домашинець та підкреслив необхідність внесення змін до Кодексу України про правопорушення.

І це питання наразі опрацьовується у законопроєкті № 5840 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності у сфері поводження з ГМО». Як зазначили члени робочої групи, обидва законопроєкти подаватимуться узгоджено.

І це тема, яка турбує зацікавлених аграріїв і науковців не менше, ніж інші положення законопроєкту. Адже Закон набирає чинності на наступний день після опублікування, але починає працювати через три роки після розробки, визначення дозволів і підзаконних актів, адже без нормативної бази немає можливості реалізувати закон.

«Я ніколи не думав, що протягом 30 років ми все ще будемо це (прим. ред. — законодавство, що регулює обіг ГМО) обговорювати, хоча працював з 80-их років в галузі. Діючий Закон (№1103-V) працює вже 15 років, але нічого не дав. Давайте не згаємо ще 15 років», — закликав академік НААН Микола Кучук, директор Інституту клітинної біології та генетичної інженерії.

А що думаєте з цього приводу ви та які пропозиції хотіли би внести? Адже тема ГМО і законодавства у сфері ГМО дуже чутлива та потребує всебічного підходу. Чи будемо ми споживати ГМ-продукцію чи ні — особистий вибір кожного, який буде легше зробити, коли маркування «без ГМО» на харчових продуктах буде правдою, а не відображенням недопрацьованого законодавства. Безперечно українські аграрії вирощуватимуть ГМ-культури для світового споживача, адже ринок перспективний, а з оновленим і діючим законодавством зробити це буде простіше.

© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас