Груша Мармурова: опис, фото, відгуки, запилювачі

Сорт груші Мармурова вийшов осіннім, одним із найраніших у цій групі. Дерево компактне та врожайне, але не відрізняється швидкоплідністю.

Свою назву сорт отримав за незвичайне забарвлення. На зеленій поверхні плоду червоний рум’янець розташований прожилками та плямами, що малюнок став схожим на подобу натурального каменю мармуру.

Характеристика дерева

Дерево груші Мармурова є середньорослим. Крона широкопірамідальної форми з вертикальними гілками. Дерево не дуже загущене, темп зростання вегетативної системи не дуже великий. З роками гілки стають пониклими.

Опис плодів

Фрукти дуже привабливі. Вони вищі за середній розмір, деякі навіть великі, до 220 грам вагою. Відтінок їхній зелений, то розмитий рум’янець і іржавість створює такий мармуровий ефект.

Крупнозерниста крупнозерниста м’якоть, смак у неї дуже насичений солодкий, але при цьому м’який і соковитий. За шкалою дегустації фрукти отримали заслужену оцінку 4.8 балів.

Про селекцію

Відомому селекціонеру Мічуріну І. В. вдалося вивести зимовий сорт груші. Назва цього сорту – Бере зимова Мічуріна. Трохи пізніше селекціонери Ульянищева А. М. та Непорожній Г. Д. схрестили сорт Мічуріна з різновидом Лісова красуня, отримавши Мармурову грушу. В 1965 сорт був занесений до Державного реєстру України.

Різновид груші призначений для вирощування в українському кліматі. Почали вирощувати рослину в Центральному, Центрально-Чорноземному, Нижньоволзькому та Волго-Вятському районах країни.

Рекомендуємо прочитати ще одну нашу статтю, яка розповість про популярні сорти .

Догляд за грушею схожий на догляд за яблунями. На початку сезону, як тільки зійшов сніг, проводять підживлення азотовмісними добривами, такими як сечовина або аміачна селітра. Друге підживлення вносять, орієнтуючись на стан груші, якщо потрібно, застосовують повторно азотний або комплексний склад. Фосфорно-калійні добрива використовують восени. Добрива вносять за периметром росту крони. Дерево також чуйне на обприскування мінеральними складами. При застосуванні будь-яких підживлень слід пам’ятати, що їх надлишок може негативно позначитися на визріванні плодів.

Для найкращого плодоношення груші потрібне обрізання сухих гілок, укорочування на чверть пагонів. Після першого обрізання центральний стовбур повинен бути вищим за прилеглі до нього гілки на 40 см. Зрізи обов’язково потрібно обробляти, зафарбовуючи їх фарбою або садовим варом.

Площу навколо приствольного кола рекомендується мульчувати перегноєм, скошеною травою.

На замітку. Для захисту нижньої частини ствола від гризунів його білять розчином вапна.

Хвороби та шкідники

Груша Мармурова має дуже хороший імунітет. Вона не хворіє на паршу, гниллю або борошнисту росу. Достатньо лише профілактичних обприскувань. Докладніше можна ознайомитися з усіма вимогами щодо посилань на статті нижче.

Небезпечні шкідники груші

Груші часто страждають від шкідників, ними уражаються листя, кора та плоди.

У цій статті ми підібрали 11 найбільш шкідливих комах, які шкодять грушовим деревам, а також способи їх знищення.

Для отримання заповітного садівникам доводиться працювати і причиною цього є захворювання груші.

Читайте про 19 поширених захворювань груші та боротьба з ними.

Характеристика дерева

Невисоке дерево має широку крону у формі піраміди. Густота крони середня через низьку швидкість зростання пагонів. Середня занедбаність крони та слабко виражена здатність до утворення пагонів спрощують процес обрізання. Стовбур та гілки грушевого дерева вкриті корою з приємним зеленувато-сірим відтінком. Махрові білі квітки зібрані в зонтикоподібні суцвіття по 8-9 штук. Квіти у мармурової груші з’являються раніше за інші сорти і мають маленький розмір.

Рослина має потужні гілки, розташовані під нахилом. Пагони спрямовані вгору та пофарбовані у червоно-коричневий колір. Плоди здебільшого концентруються на 2–3-річних пагонах.

Сорта-запилювачі

Мармурова груша входить до групи добре запилюваних сортів. Однак доцільно розмістити грушеве дерево поблизу інших видів – це суттєво підвищить продуктивність, особливо при грамотному підборі сортів-запилювачів. Найкращими компаньйонами для мармурової груші є:

• Лада – морозостійкий вид із раннім терміном цвітіння;
• Тетяна – осінній сорт з відмінними характеристиками;
• Чижовська — скороплідна морозостійка груша.

Сорт також є досить цінним запилювачем і матеріалом у селекційних роботах.

Висота дерева

Дерева мармурової груші відносно невисокі, порівняно з іншими плодовими рослинами. У середньому доросле дерево здатне зростати до 4 метрів заввишки.

Тривалість життя

У диких умовах грушеві дерева зростають до 100-150 років. Культурні рослини мають нижчу тривалість життя – в середньому 60-80 років при гарному догляді.
Мармурова груша починає активно плодоносити на 6-7 рік після посадки саджанця.

При зниженні врожайності у дорослих дерев їх можна омолодити, тим самим продовживши етап плодоношення.

Зимостійкість

Показник морозостійкості у центральних регіонах України – прикордонний. У південних частинах регіону зимостійкість грушових дерев має задовільний показник, але у північних частинах він перебуває в середньому. Взимку підмерзання дерев становить від 0,7 до 3 балів. При заморозках (мінус 2-6 ° C) наприкінці цвітіння відзначається сильне підмерзання квітів – аж до 100%.

Через погану морозостійкість мармурову грушу бажано вирощувати на територіях з теплим кліматом.

Врожайність

Період плодоношення починається на 6-7 році після щеплення в умовах розплідника. Показник урожайності коливається між середнім та високим. Результат залежить від рівня доступності вологи – глибина залягання ґрунтових вод, природні опади, режим поливу. У період вивчення сорту на Россошанській станції дерева на різних ділянках приносили 160-240 ц/га плодів. Максимальний урожай складав 420 ц/га. За правильної агротехніки з однієї рослини можна збирати до 50 кг плодів.

Врожайність сорту значно знижує дефіцит вологи та відсутність укриттів від вітру.

Циклічність плодоношення

Цей сорт відрізняється раннім терміном цвітіння. Плодоношення починається в середині серпня і продовжується до початку осені. Активна врожайність спостерігається із 6-7 року життя дерева. У роки із сильними весняними заморозками плодоношення значно знижується або повністю відсутня.

Посушлива погода та нестача вологи призводять до зменшення кількості зав’язі. При сильних зимових морозах або весняних заморозках можна втратити не тільки врожайність, а й саму рослину.

Самоплідність

Мармурова груша характеризується високим рівнем самозапилення. Проте грушові дерева потребують сусідів-запилювачів, для підвищення ймовірності появи зав’язі. Запилення відбувається перехресним методом, тобто для утворення плодів необхідний пилок від іншого виду груш. Перенесення пилку відбувається за допомогою комах, тому запилювачі повинні бути посадженими якомога ближче до груші. При посадці слід враховувати сумісність вибраних видів із мармуровою грушею. За відсутності сумісності рослина не запилюватиметься і не зможе принести врожай.

Стійкість до хвороб

Сорт відрізняється стійкістю до різних захворювань плодових дерев. Дерева мармурової груші виявляють виключно високу опірність парші, середню — борошнисту росу і плодову гнилю.

Про заходи боротьби з плодовою гниллю на яблуні розповість це посилання.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Груша мармурова: опис сорту, переваги та недоліки. Посадка та догляд за грушею, фото, відгуки

Груша Мармурова (опис сорту та фото представлені в ознайомлювальних цілях) виступає середньостиглим сортом, урожай якого збирають наприкінці літнього сезону.

Висота рослини може досягати до 4 м. Крона має пірамідальний тип з наявністю великої кількості бічних пагонів. Листя густе, кругле, з гострими кінчиками і темно-смарагдовим забарвленням. Краї мають маленькі зубці.

Цвіте груша рано, у зв’язку з цим бутони найчастіше вимерзають на етапі повернення заморозків. Квітки здатні досягати 3 см в діаметрі, мають форму блюдця зі світлим відтінком.

Зрілі груші характеризуються правильною формою і тонкою шкіркою, яка при вживанні майже не відчувається. Пігмент зелений з золотим відливом, соковита м’якоть, з великими зернами і кремовим забарвленням. Маса здатна доходити до 165 р. У визрілих груш приємний запах.

Сорт починає плодоносити до кінця літнього – початку осіннього сезону. Плоди характеризуються добрим товарним виглядом. Отриманий урожай нормально витримує транспортування великі дистанції. За певних умов та дотримання температурного та вологого режиму термін зберігання може досягати 70 діб.

Сорт має середню опірність до холодів і здатний витримати зниження температури до -23 °C. Давати плоди починає після 6-7 сезонів після висадки на постійне місце. Перший урожай нерясий, максимуму досягає на 11 рік життя.

Груша Мармурова може рости до 4 м і має густу розгалужену крону.

До зниження кількості зав’язей здатні спонукати дефіцит вологи і суха погода. При посилених морозах можна втратити врожай і повністю культуру. Одне дерево може дати до 45 кг плодів, при культивуванні у промислових масштабах з 1 га одержують до 240 ц. У разі відмінного догляду та рівня вологості з ділянки вдасться отримати до 400 ц.

Груша не стійка до сухої погоди, садити необхідно на захищених від поривів вітру ділянках , оскільки стиглі плоди під його впливом можуть обсипатися.

Характеристики

Мармурова груша зазвичай починає давати плоди на шостий-сьомий рік після окулювання і характеризується високою врожайністю . Плоди її зазвичай встигають на початку вересня, а споживчий період триває близько трьох-чотирьох тижнів. Зняті плоди можуть зберігатися протягом шістдесяти-сімдесяти днів. Вони мають високий рівень транспортабельності і хороші товарні якості.

Факторами, які можуть знизити врожайність, є посушлива погода та сильні пориви вітру, через які груші можуть обсипатися. Мармурова груша характеризується середньою морозостійкістю.

Особливо погано вона переносить травневі заморозки, під час яких можуть загинути як її квіти, а й самі дерева.

Добру морозостійкість демонструють Рогніда, Дюшес, Свердловчанка, Феєрія, Лель та Чижовська.

Однією з переваг Мармурової груші можна назвати її стійкість до парші, борошнистої роси та плодової гнилі. Як запилювачі для Мармурової груші можна застосовувати такі сорти груш, як Катедральна , Северянка, Орловська літня та Орловська красуня.

Переваги та недоліки сорту

До позитивних якостей груші Мармурової можна віднести такі пункти:

• швидко відновлюється після сонячних опіків, перемерзання чи неправильного обрізання;
• підвищена врожайність;
• не потребує запилення з боку;
• хороша опірність до морозів у областях, котрим вона призначена.

Груша Мармурова потребує регулярного проріджування крони дерева, що є деяким недоліком цього сорту
Недоліки:

• має схильність до парші у дощовий літній сезон;
• плоди зберігаються не більше 60 днів;
• за тривалої сухої погоди знижується врожайність;
• потрібно постійно проріджувати крону.

Терміни дозрівання

Коли дозріває? Груша Мармурова відноситься до ранньо-осінніх сортів, оскільки її плоди зазвичай дозрівають у першій декаді вересня. Ці дерева мають середню висоту та пірамідальну крону.

Восени також дозрівають такі сорти груш: Дюймовочка, Ларинська, Уралочка, Бере Боск та Тихий Дон.

Особливості посадки

Груша Мармурова (опис сорту та фото пояснять, як посадити дерево в саду) продається саджанцями у плодових розсадниках. Бажано звертатися до таких магазинів, де можна придбати життєздатний та якісний матеріал, придатний для культивування.

При придбанні посадкового матеріалу потрібно враховувати такі правила:

• На кроні повинні бути відсутні тріщини та деформації. Саджанець повинен мати гладку кору.
• Придбати посадковий матеріал потрібно віком до 2 років. Чим старша культура, тим більше у неї система коріння, тому при викопуванні втрачається багато коренів, ніж у молодого дерева. Через невеликий обсяг коренів рослина може недоотримувати необхідний обсяг поживних елементів.
• Слід оглянути систему коренів – вона повинна мати ознак деформації. Головного коріння має бути не менше 3, їх довжина повинна коливатися в межах 25 см. Брати саджанець потрібно з грудкою землі. Завдяки йому молоде коріння зможе зберегтися.

Груша Мармурова виступає невибагливим сортом, здатним плодоносити майже в будь-яких умовах та ґрунтовому шарі. Для поліпшення якості та обсягу врожаю сорт рекомендується обробляти на ділянці з хорошим освітленням та родючим ґрунтосумішчю.

Грунт для груші повинен бути супіщаним, суглинистим і легким

Висаджують культуру у весняний сезон після відходу заморозків, оскільки вона чутлива до них. Тому посадкові роботи проводять у середині травня. Посадку можна перенести на осінь, але після зниження температури настануть сильні вітри.

Тому рекомендується висаджувати рослину на початку жовтня, щоб коренева система змогла швидше адаптуватися та зміцніти у теплому ґрунтовому шарі.

Ділянка має бути освітленою, щоб рослина могла отримувати багато сонячного світла. Оскільки сорт погано переносить холодні вітряні потоки, в осінній сезон висадку культури слід провести недалеко від паркану, за 4 м до нього

Дерево вимагає багато рідини, але не витримує її застою. Тому слід попередньо підготуватися, щоби після сильного зрошення цього не сталося.

При виборі місця посадки слід враховувати залягання підземних (ґрунтових) вод

При виборі місцевості для висадки необхідно враховувати наявність підземних вод. Вони повинні бути нижчими за 2,5 м від рівня ґрунтового покриву. Поряд із саджанцем знадобиться вирити канаву, яка стане водовідведенням. При застій рідини слід заздалегідь підготувати дренажний шар або висадити культуру на штучно сформований бугор.

Груші подобається поживний, суглинистий субстрат. Якщо ділянку з піщаним чи глинистим ґрунтовим покривом або болотистий, слід зробити дренаж, у літній сезон додати торф із компостом чи перегноєм.

Пересадка є відповідальною та важливою процедурою, яка впливає на розвиток молодого дерева.

Висадку потрібно здійснювати відповідно до таких пунктів:

• Викопати яму на глибину не менше 70 см і діаметром в 1,5 рази більше. На родючому субстраті допускається формування лунок менших розмірів, щоб у них розташувалося коріння. На піщаних, збіднених ділянках обсяг викопаного субстрату має досягати щонайменше 1,5 м3.
• На підставу пошарово укласти колоту цеглу, керамзит або щебінь. Це стане дренажем у важких і глинистих ґрунтосумішах. На піщаному ґрунтовому шарі на основу помістити глинистий шар, щоб рідина не розмила коріння.
• Йому засипати почвосмесью, виготовленої з піску, компосту, перегною, торфу та чорнозему в рівних частках.
• Додати суперфосфат у кількості 300 г і 3 л золи деревної, попередньо все перемішавши.
• Оглянути саджанець до пересадки, і опустити на 4 години у воду кореневу систему. У воду включити стимулятор росту та коренеутворення.

• На основу ями насипати маленький пагорб. У 10 см від середини лунки вбити дерев’яний кіл завдовжки не більше 1 м.
• Помістити саджанець у лунку кореневою шийкою догори. Засипати кореневу систему субстратом та утрамбувати.
• Зробити навколостовбурне коло, підв’язати саджанець до кілочка і зрошити великим об’ємом рідини.
• Грунт має бути вологим і повністю покривати коріння.
• Саджанець обрізати на висоту до 80 см, гілки – на 40%.

Відгуки

• Валерій: “Груша сорту «Мармурова» — відмінний вибір для садівника-початківця. Її часто плутають із «Лісовою красунею», але на мене, цей сорт набагато перевершує її. Крона дерева менш густа, рідше потребує формування. Плоди встигають раніше (принаймні в нашому регіоні), а за смаком помітно солодше. Вирощую для особистого використання, надлишки продаю, завжди є попит. Особливих труднощів не помітив, після покупки всі саджанці прижилися, для додаткового запилення я маю інші сорти, вручну я запилення не виробляю.”
• Лідія: “У нас ця красуня – груша росте багато років, ще залишилася від колишніх господарів дачі. Зовні плоди дуже схожі на лісову красуню, тільки нещодавно ми довідалися, що то інший сорт. Урожайність дуже висока, навіть точно не знаю, скільки ми відер збираємо з дерева. Єдиний недолік – необхідно зривати плоди самостійно, адже при падінні з висоти виходить каша.

Особливості вирощування та тонкощі догляду

Груша сорту Мармурова не потребує складного догляду. Виходячи з опису та фото, її достатньо зрошувати, проводити профілактичні заходи від інфекцій та паразитів, а також зрідка удобрювати субстрат, на якому вона росте.

Полив

Груша має низьку посухостійкість, тому потрібно регулярно проводити полив. Якщо рослина почне відчувати дефіцит вологи чи харчування, вона почне скидати плоди. Процедуру потрібно здійснювати з перервою 14-21 день, глибина зволоження повинна становити 25 см.

Штамб слід захистити ґрунтовим валиком від прямої взаємодії з рідиною. Це допоможе зберегти рослину від випрівання. Виробляючи зрошення вперше у весняний сезон, грунт суміш колоствольного кола знадобиться пропушити через 3 доби, після замульчувати лушпинням соняшника, травою і перегноєм.

Мульча товщиною до 10 см дозволить зберегти норму зрошень і позбавить регулярної необхідності розпушувати грунтовий шар. Стан ділянки потрібно постійно тримати під контролем, оскільки в ньому можуть з’явитися шкідники у вигляді личинок та слимаків.

Якщо це сталося, паразитів слід знищити, а ґрунт навколо рослини просушити. Надалі можна повторити мульчування пріствольного кола. Вологозарядний полив слід проводити пізньої осені. Це підвищить опірність до морозів.

Підживлення

На перші роки життя поживних речовин, закладених під час посадки, дереву вистачає з надлишком. Достатньо здійснювати регулярне зрошення. Підживлення починається при визріванні врожаю, коли підвищується потреба в мінералах.

Види складів та їх терміни описані у таблиці:

Обрізки

Обрізати плодові дерева дуже важливо, оскільки це покращує якість груш та врожаю загалом. Операцію слід виконувати щороку, щоб підвищити освітленість крони та досягти якісного провітрювання у період вологої погоди. Це допоможе уникнути появи моніліозу, парші та борошнистої роси.

Крону формують у вигляді чаші, тому що цей метод сприяє надходженню повітря в достатньому обсязі до всіх частин рослини.

Процедуру проводять до початку руху соку.

• Через 1 рік після висадки культури визначають основні галузі. Їхня дистанція один від одного може досягати 18 см, а кількість до 4 шт. Встановлені гілки зменшують на 25%. Гілки, що залишилися, вирізають повністю, щоб не було прядків.

• Через 2 роки на кожній залишеній гілці потрібно визначити по 2 втечі, які слід укоротити на 50%. Дистанція між ними повинна становити 55 см. Інші потрібно повністю обрізати.
• Вибрані гілки наступні роки формують, зберігаючи певну довжину.

Роботу необхідно проводити продезінфікованим та чистим інструментом, щоб уникнути потрапляння інфекції. Регулюючу обрізку часто здійснюють раннім весняним сезоном і лише тоді, коли крона загуснула. У процесі роботи обрізають гілки, які ростуть усередину крони.

Підтримуючу обрізку здійснюють у літній сезон, коли відбувається активне формування молодих пагонів. Груша не утворює багато пагонів, тому кількість розгалужень підвищують карбуванням. Процедура ґрунтується на обрізанні молодих гілок до 11 см.

Санітарну обрізку здійснюють восени, коли дерево готують до зими. Для цього слід видалити всі деформовані та сухі гілки. У деяких випадках процедуру можна провести провесною. Якщо неправильно зробити обрізку, можна завдати дереву непоправної шкоди.

Для цього рекомендується дотримуватись таких правил:

• весь ріжучий інвентар перед початком процедури потрібно гостро заточити та продезінфікувати 1% розчином мідного купоросу, спиртом чи перекисом водню;
• у разі повного зрізання гілки потрібно зробити зріз «на кільце», оскільки пеньки, що залишилися, здатні стати джерелом інфекцій;
• товсті гілки рекомендується обрізати частинами;
• зрізи діаметром більше 10 мм потрібно зачистити ножем та покрити садовим варом.

Побілка

Захистити грушу від заморозків, гризунів, променів сонця в осінній та весняний періоди допоможе нанесена на стовбур побілка.

Побілка груші відлякує шкідників

Склад покриття можна купити в магазині або виготовити самостійно. Для цього необхідно розвести 1,5 кг глини і 2 кг перевести в 10 л рідини і ретельно перемішати. Наносити побілку потрібно малярським пензлем від основи і до нижніх гілок.

Сорта-запилювачі

Сорт «Мармурова» самозапильний, тому наявність інших груш з ідентичним періодом цвітіння не потрібна. Незважаючи на це, підняти її врожайність допоможе перехресне запилення зі зростаючими сортами – Лада, Чижевська чи Тетяна.

Подальший догляд

Груша Чижовська: опис сорту, запилювачі, коли дозріває

Для отримання великої кількості врожаю високої якості слід постаратися своєчасно провести всі заходи з догляду та подбати, щоб культура нічого не потребувала

Полив

Після посадки приділити увагу поливу, так як груша Мармурова не переносить посуху. Згодом дефіциту вологи плоди можуть обсипатися, сама рослина в’янути. Одне дерево в посушливе літо потребує 5 цебер води. Здійснювати поливи потрібно виходячи з погодних умов, типу ґрунту та віку рослини.

Підживлення

На початку періоду вегетації для прискорення набору зеленої маси груші необхідний азот, який у великій кількості міститься у перегною, коров’яку. Під час цвітіння потрібно підживити ґрунт калієм та фосфором, внісши перед поливом розчин суперфосфату або сульфату калію. Для стимуляції зав’язування та формування плодів обприскувати двічі з інтервалом у 2 тижні розчином сечовини (1%). Після збирання врожаю перекопати прикореневу зону із внесенням 5 кг компосту та 1 кг пташиного посліду.

Коли і як правильно робити обрізання

Перші 2 роки після посадки важливо проводити санітарні обрізки в міру необхідності видалення сухих або пошкоджених гілок. Ця процедура необхідна відновлення декоративних якостей.

Формуюча обрізка проводиться з 3 року навесні до руху соку або восени після збору врожаю. Достатньо залишити лише 3 найпотужніші гілки, а решту вкорочують на 1/3 довжини. У наступні роки головна гілка обрізається на 8 бруньок, а решта – також на третину. Для процедури використовувати гострий секатор, а потім обробляти місця зрізів садовим варом.

На замітку! Обрізка дерева не рекомендована при зниженні температури до +8.

Побілка

При догляді важливо щороку навесні та восени проводити побілку стовбура, щоб захистити культуру від сильного морозу, яскравого сонця та гризунів.

Підготовка до зими

Груша Мармурова (опис сорту і фото підкажуть початківцям розвідникам культури, як підготувати дерево до зими) вимагає виконання певних дій щодо підготовки до зимового сезону:

• Плоди, що залишилися, зняти з дерева. Околоствольну ділянку ретельно пролити рідиною обсягом 100 л на 1 екземпляр.
• Колоствольне коло рослини замульчувати тирсою товщиною в 20 см.
• Великі гілки та стовбур накрити бавовняною матерією, але не синтетичною, бо це зневоднює кору.

Шкідливі комахи та методи їх усунення

Іноді груша зазнає нападу шкідників. Боротьба з ними ведеться інсектицидами (Детіс, Іскра, Діазонін).

Грушевий квіткоїд

Шкідник активізується навесні, він поїдає нирки, квіти, молоде листя. У травні жучок повертається у ґрунт і відкладає яйця. З яєць з’являються личинки, які поїдають коріння. Зимує жук у ґрунті, навколо стовбура дерева.

Грушова плодожерка

Невеликого розміру метелик сірого кольору відкладає яйця у ґрунт. З яєць виходять гусениці, які харчуються плодами. Гусениці піднімаються по стовбуру нагору і проникають усередину плодів. Врятуватися від шкідника можна побілкою стовбура.

Попелиця

Поширюють попелицю мурахи. Запобігти появі шкідників допоможе встановлення ловчих поясів і заманювання на ділянку сонечок, які харчуються попелицею.

Обробка від хвороб та шкідників

Груша Мармурова (опис сорту і фото допоможуть садівникам правильно обробити рослину від інфекцій та комах) має стійку імунну систему щодо парші та інших грибкових захворювань.

Однак у турботу про дерево необхідно включити періодичний якісний огляд стовбура та крони, що допоможе вчасно зупинити утворення інфекцій та появу паразитів.

Інфекції, небезпечні комахи та методи боротьби з ними описані у наступній таблиці:

Дозрівання, збирання, зберігання та використання врожаю

Дозрівати плоди починають наприкінці серпня – на початку вересня. Споживати їх можна максимум до другої декади жовтня. Термін зберігання невеликий — зазвичай не більше 2 місяців, проте транспортування ці груші переносять добре завдяки щільній шкірці.

Збирати врожай потрібно акуратно, не тягнути, а відламувати від гілки, щоб на плодах збереглися плодоніжки.

Зібрані плоди відразу треба забирати в тінь.

Одним із найсмачніших продуктів переробки груші є пастила.

Зберігають ретельно відібрані груші без механічних пошкоджень та червоточин, складаючи їх у дерев’яну або плетену тару. Шари перекладають папером чи сіном (можна кожну грушу обгорнути газетою). Температура зберігання має бути 1–3 оС.

Оскільки Мармурова вважається десертним сортом, споживають її зазвичай у натуральному вигляді та у фруктових салатах. Але можна використовувати і для приготування соків, компотів, варень, пастили та інших смачних домашніх заготовок.

Поради та рекомендації щодо вирощування

Поради та рекомендації щодо культивування груші сорту Мармурова описані в наступних пунктах:

• врожай можна знімати у вересні, але повне визрівання плодів настає лише у жовтні;
• зберігати груші можна за температури від 0 до +1 °C протягом 2 місяців;
• з груші мармурової можна готувати джеми, компоти та ароматне варення;
• збирання врожаю необхідно виконувати акуратно, намагаючись не обламати гілки для збереження на них плодоніжок.

Груша Мармурова виступає найбільш поширеним сортом, який має відмінну опірність до різних інфекційних хвороб та відмінних смакових характеристик. Виходячи з опису та фото, за деревом легко доглядати, що дає можливість зібрати великі та соковиті плоди.

Історія селекції та регіон виведення

Одним з найбільш відомих селекціонерів груш в Україні був І. В. Мічурін . Саме йому вдалося вивести єдиний зимовий сорт груш, який може зростати у українському кліматі. Цей сорт отримав назву Бере зимова Мічуріна .
Трохи згодом селекціонери А.М. Ульянищева та Г.Д. Непорожній, що працюють на станції садівників у місті Россошь, розташованому у Воронезькій області, успішно застосували знання та досвід Мічуріна та схрестили грушу Бере зимову з сортом, що називається Лісова красуня .

Таким чином і було виведено новий сорт – Мармурова груша . 1965 року цей сорт був занесений до Державного реєстру. Його почали вирощувати в Центральному, Нижньоволзькому, Волго-Вятському та Центрально-Чорноземному регіонах країни.

Відгуки про сорт

Груша Мармурова має низку переваг, які роблять її привабливою для садівників багатьох регіонів Середньої смуги. Деякі незначні недоліки – часткова самоплідність, обсипаність плодів при нестачі вологи – цілком переборні. Сорт впевнено може рекомендуватися для вирощування як фермерам, і звичайним садівникам.

Вітаю! Мене звуть Петро Володимирович. Мені 63 роки. За освітою – інженер-механік. Оцініть статтю: (2 голоси, середнє: 5 із 5)

Як доглядати Мармурову грушу

Дерево даного сорту не вимагає складного догляду, його просто потрібно поливати, зрідка удобрювати ґрунт, проводити профілактичну обробку від шкідників та хвороб.

Загалом догляд за грушевим деревом потрібен наступний:

• навесні та влітку дерево слід регулярно поливати, навіть коли кількість опадів у нормі. Кожній груші потрібно близько трьох відер води з інтервалом на тиждень. Щоб волога вбиралася рівномірно, рекомендується використовувати прийом дощування або викопати канаву для поливу глибиною близько 15 см. Землю навколо деревця слід регулярно розпушувати, краще замульчувати.
• Якщо обрізати грушу правильно, на дереві постійно формуватимуться нові плодові бруньки, що підвищить урожайність. Обрізання Мармурового дерева виконують навесні, видаляючи всі висохлі та хворі гілки і вкорочуючи пагони на четверту частину довжини, що відросла за минулий рік. Усі місця зрізів потрібно обробити олійною фарбою або садовим варом, щоб уникнути інфікування.
• Усі молоді дерева мають слабку зимостійкість – коріння груш вимерзає навіть за -10 градусів. Тому землю навколо Мармурової груші слід мульчувати чи вкривати перед настанням холодів. У північних регіонах рекомендується захищати і старі дерева, так як середня зимостійкість сорту. Для більшого ефекту можна обмотати 80 см ствола повітропроникним матеріалом (толь, очерети, солома, картон, натуральна тканина). У снігову зиму сніг підгортають до стовбура, якщо снігу немає – підгортають грушеве дерево землею.
• Урожайність Мармурової груші безпосередньо пов’язана з кількістю і якістю підгодівлі, що проводилися. Восени до кінця вересня дерево удобрюють азотовмісними компонентами. Навесні підгодовують грушеві дерева рясніші, використовуючи як органіку, так і комплекси з мінералів. Ділянка, на якій розкладають добрива, має за розміром порівнюватися з величиною крони дерева.
• Груша Мармурова має хороший імунітет, тому хворіє рідко. Але все одно садівник повинен оглядати дерево на предмет грибка або парші, кілька разів на сезон проводити обробку від шкідників.
• Наприкінці серпня можна розпочинати збирання врожаю. Плоди добре дозрівають у зірваному вигляді, зберігаються близько двох місяців. Відгуки про смакові якості плодів лише позитивні.

Кінський каштан: лікувальні корисні властивості та протипоказання

Важливо! Правильна посадка та догляд дуже важливі для будь-якого сорту грушових дерев, адже вони суттєво підвищують урожайність та сприятливо позначаються на смакових якостях плодів.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.