Теорія літератури. Оповідач і розповідач

Оповідач — герой твору, вигадана особа, від імені якої ведеться оповідь. Оповідача називають уявним автором. Він повідомляє про зображуваний світ ніби з певної відстані, виступаючи спостерігачем за іншими персонажами та подіями твору.

Однак у літературі ми часто зустрічаємо і такого героя твору, у розповіді якого відсутня відстороненість від подій. Розповідь у такому разі ведеться від першої особи, тобто від «я». Такого героя називають розповідачем, і деколи він може залишатися впродовж усього твору безіменним.

Розповідач може висловлювати авторські думки і погляди, а може бути і цілком самостійною особистістю. Герой-розповідач може активно втручатися як у події твору, так і в життя персонажів, або просто спостерігати за тим, що відбувається перед його очима.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з твором

• 1. Що вам відомо про життя і творчість Едгара Аллана По?
• 2. Засновником якого літературного жанру став американський письменник?

Працюємо над змістом твору

• 3. Що знайшов Легран, прогулюючись островом?
• 4. Що вразило друзів у зображенні жука на малюнку?
• 5. Чому оповідачеві поведінка Леграна видалася дивною?
• 6. Навіщо через місяць Легран викликав свого друга? Куди вони вирушили і що взяли із собою?
• 7. Які незвичайні накази Легран давав своєму слузі?
• 8. Яке непорозуміння сталося через лівшу Юпітера і як його було виправлено?
• 9. Що друзі знайшли у розкопаному сховку?
• 10. Перекажіть розповідь Леграна про те, як він знайшов жука і пергамент та як досліджував ці предмети.
• 11. Розкажіть, як розшифрували текст і яким був його зміст.
• 12. Як Легран знайшов указану в пергаменті місцевість і які зробив висновки?

Узагальнюємо і підсумовуємо

• 13. Яка загадка дала поштовх для розвитку подій в оповіданні?
• 14. Чи зміг би автор викликати напружену увагу читача до зображуваних подій, якби його герой із самого початку пояснив свої дії і накази?
• 15. Доведіть, що за допомогою епізоду з лівшею Юпітером автор посилив напруженість оповіді. Якби цей епізод був вилучений з тексту, що змінилося б?
• 16. Як у творі відобразилося захоплення Едгара По розгадуванням головоломок?
• 17. Складіть план оповідання Едгара По «Золотий жук».

Застосовуємо поняття з теорії літератури

• 18. Дайте визначення оповідача і розповідача.
• 19. Знайдіть у тексті епізод, у якому Легран уже не є героєм, про якого розповідають, а сам стає розповідачем.
• 20. Поміркуйте, з якою метою автор твору змінює точку зору на події та їхніх учасників.
• 21. Доведіть, що твір Е. По належить до жанру оповідання.

Виконуємо творчі завдання

Радимо прочитати

Томас Майн Рід «Вершник без голови»

Олекса Стороженко — Скарб (аналіз, паспорт твору)

Тема. Зображення життя Павлуся – байдужого та самозакоханого ледаря.

Ідея. Утвердження думки про те, що щастя для кожного має різне значення; засудження людської заздрості.

Проблеми. Справжнє щастя; лінь і працелюбність; виховання дитини; дотримання слова; взаємовідносини батьків і дітей.

Композиція і сюжет твору

В оповіданні “Скарб” зображено заможну сім’ю, у якій народжується син Павлусь. Мати оточила його такою великою опікою, що не дозволяла працювати, виконувала усі забаганки сина, не пускала погуляти з дітьми, щоб він не захворів. Згодом, коли Павлусь підріс, мати не пускала його на вечорниці, щоб там сина не образили. Усе життя хлопця полягало в тому, щоб добре їсти, спати і сидіти вдома. Та одного разу Павлусь захотів меду і мати, шукаючи мед вночі, застудилася і померла. Скоро після цього помирає і батько Павлуся. Та життя хлопця не змінюється, адже його беруть під своє крило колишні їхні наймит і наймичка, які стали власниками усього майна. Покійна мати просила наймита і наймичку перед своєю смертю опікуватися Павлусем, тому хлопець продовжує жити ситим і спокійним життям. Наймичка годує його, кладе спати, доглядає, наймит навіть набиває для Павлуся люльку, яку хлопцеві ліньки покласти в рот. У селі всі вважали Павлуся щасливим, адже в нього було багато грошей завдяки старанням батьків, а потім – наймита і наймички. Якось парубки з села на Зелені свята вирішили шукати скарб і для того, щоб їм пощастило, покликали Павлуся. Та ледащо навіть і думати про таке не хотів, тому відмовився і знов ліг спати. Коли ж хлопці знаходять дохлого хорта і, щоб помститися, вирішують кинути його у вікно Павлуся, хорт перетворюється на дукати. І знову Павлусеві пощастило – гроші самі прийшли до нього, бо: “Отакий-то був щасливий наш Павлусь! Сказано: як кому бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде.”. Оповідач повідомляє, що в майбутньому Павлусь одружується з хорошою дівчиною, у нього народжуються покірні і слухняні діти, працьовиті, тобто зовсім не схожі на нього.

Здавалось би, Павлусь щасливий, та у фіналі твору оповідач ставить питання: “Що таке на світі щастя?”. Можливо, хтось вважає Павлуся щасливим, але оповідач так не вважає. Він говорить, що “…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві. Нагодує вона і пахаря, і його сусідів, попаде од неї скибка і старцеві в торбу. Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна”.

Експозиція. У заможного подружжя народжується син Павлусь, яким надмірно опікується мати.

Зав’язка. Смерть батьків Павлуся.

Розвиток дії. Павлусь живе з наймитом і наймичкою, веде ледарське життя, лиже спить і їсть. Якось парубки з села йдуть шукати скарб і кличуть Павлуся, бо вважали, що він принесе їм удачу. Павлусь відмовляється.

Кульмінація. Парубки знаходять лише дохлого хорта і вирішують кинути його у вікно Павлуся. Хорт перетворюється на гроші, парубки хочуть забрати їх, але Павлусь, наймит і наймичка забираються собі.

Розв’язка. Роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.

Генріх Белль — Подорожній, коли ти прийдеш у Спа. (аналіз, паспорт твору)

Тема. Розповідь про долю юнака, фізично й духовно скаліченого війною.

Ідея. Заклик ніколи більше не допустити війни; розкриття антигуманної сутності війни, критика фашизму та політики мілітаризму.

Проблеми. Життя і смерть; війна; втрачене покоління; фашизм; цінність людського життя.

Композиція і сюжет твору

В оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” ідеться про долю молодого солдата, який був на війні лише три місяці. І ось тепер його, тяжко пораненого, скаліченого, привезли до шпиталю. Юнака несуть коридорами, і він, тамуючи біль, з подивом бачить знайомі стіни своєї школи.

Письменник не дає імені героєві оповідання, не називає місто, де відбуваються події (хоч має на увазі Бендорф). Читач не знає, чи виживе юнак, який, провалюючись у небуття перед операцією, просить молока. А якщо залишиться живий, як буде жити далі, безрукий і безногий каліка. Як у дзеркалі, відбиваються в долі одного молодого солдата безліч доль, понівечених війною.

У коротких перервах між притомністю й непритомністю юнак намагається зрозуміти, де він перебуває. Його несуть у ношах на третій поверх. Перед очима пропливають таблички з номерами класів – 6-А, 6-Б та інші, картини та скульптури античних богів і героїв, портрет фюрера. Усе це дуже нагадує хлопцеві рідну гімназію. Але він ще сумнівається – такий збіг неможливий! У вікно він бачить заграву пожежі, небом пливуть густі хмари диму. Пораненого заносять до зали малювання. Йому погано. Він просить когось дістати з його кишені цигарки й дати йому закурити. Раптом помічає на дошці, де гімназисти тренувалися в написанні шрифтів – рондо, римського, італійського, – свій запис: “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”. Так, це йому забракло місця на дошці, це він трохи перебільшив із розміром літер, і це – його гімназія! Тут він нудьгував на заняттях цілих вісім років, бігав сходами й коридорами, видряпував щось на стінах, спускався в комірку до сторожа Біргелера пити молоко й курити цигарки. Біль не вщухав. Зрештою хлопця забрали до операційної, де без бинтів він побачив себе в дзеркалі нагорі – маленький обрубок. Поранений закричав од болю. Під час уведення ліків юнака міцно тримав за плечі старий пожежник в уніформі. Солдат упізнав у пожежникові шкільного сторожа Біргелера – і тихо попросив: “Молока…”.

Експозиція. Героя оповідання привозять кудись машиною, потім заносять сходами нагору, до зали малювання. Він бачить таблички 6-А і 6-Б, Фейєрбахову “Медею”, “Хлопчика, що виймає терня”, зображення Гітлера, портрет старого Фріца, таблицю з іменами полеглих, з великим золотим Залізним хрестом угорі.

Зав’язка. Побачивши краєвид Того та напис, який він сам надряпав, герой потрапив у зал малювання і почав здогадуватися, що міг опинитися у своїй гімназії, та потрібні були ще докази.

Розвиток дії. Герой відчуває біль, гарячку, просить когось дати йому покурити. Він кричить від болю, просить пити, дізнається, що зараз перебуває у Бендорфі. Здалеку чути, як б’ють важкі гармати, а герой обдумує, чи справді потрапив у свою гімназію. Він прагне знати, яка в нього рана, куди він потрапив. Коли санітари несуть його, він бачить слід від хреста на стіні. Героя кладуть на операційний стіл. У склі лампочки він бачить своє відображення, а потім впізнає слова, які написав тут три місяці тому.

Кульмінація. Момент упізнання юнаком своєї гімназії, герой усвідомив нарешті, що з ним сталося: він каліка, у нього немає обох рук і правої ноги.

Розв’язка. Герой падає на спину і кричить. Пожежник, який допомагає лікарю, тримає хлопця. Герой впізнає Біргелера – шкільного сторожа, і просить молока, як це було колись.