“Молюск, що повернув мене до життя”. Як в Україні вирощують равликів‎

Жінка разом з чоловіком Іваном заснували під Львовом родинну ферму “Західний ‎равлик” і з 2017 року не лише вирощують їстівних равликів, але і вчать інших, як це ‎робити.

Сьогодні Ірина усміхається і з захопленням ділиться лише деякими цікавинками з ‎екскурсії равликовою фермою. Наприклад, про те, що у равлика 25 тисяч зубів чи що ‎равлики можуть кохатися безперервно 4,5 години.‎

Насправді вона багато чим завдячує равликовому бізнесу. “У першу чергу тим, що він ‎витяг мене з того світу і запалив до життя”, – згадує Ірина. ‎

А почалося все це зовсім випадково.

Равлики, що дали поштовх до життя

У 2014 році подружжя Юськевичів відпочивало в Греції. Там вперше і скуштували ‎равликів. Страва їх не вразила, але запам’яталася.‎

‎”В один час я захворіла на хворобу крові. Ми гуляли в лісі і побачили там равлика, який ‎надихнув нас згадати про Грецію”, – ділиться Ірина.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Равликова ферма у селі Солонка на Львівщині

Юськевичі спробували самостійно приготувати равликів, і смак страви їх зацікавив. ‎Після цього вирішили більше дізнатися про равликів. Google підказав, що в Європі це ‎прибутковий бізнес. Зокрема, вразила ціна равликової ікри – понад три тисячі євро за ‎кілограм. Це не залишило підприємців зі Львівщини байдужими.‎

‎”Під час хвороби мені треба було за щось вчепитися, що б змусило мене далі хотіти ‎жити і боротися за своє здоров’я. Саме равликам я завдячую своїм одужанням. Вони ‎запалили і допомогли переключитися”, – переконана Ірина.‎

Іван Юськевич сприйняв ідею вирощувати равликів неординарною і навіть смішною, ‎але в той момент не міг відмовити дружині, яка боролася з недугою, і підтримав.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Через тиждень на обійсті біля будинку підприємців у Солонці під Львовом з’явилися ‎перші 300 кг равликів. Це був місцевий виноградний равлик з лісу.‎

‎”Лежачи під крапельницею, я думала, як би побігти до равликів на ферму”, – згадує ‎перші кроки в бізнесі підприємниця.‎

Невдача з першими равликами

Перші кроки в новому для України бізнесі давалися непросто. Виноградні ‎равлики спочатку жили зовсім не в належних умовах – на полі, у дерев’яних клітках. ‎Відсутність дренажу та проливні львівські дощі і стали причиною смерті.‎

‎”Поки ми відверто не закатували останнього молюска, ми не зрозуміли, що треба ‎шукати інформацію”, – розповідає підприємниця.‎

За інформацією вирушили до Європи: спочатку до Польщі, яка почала вирощувати ‎фермерського равлика на п’ять років раніше, далі були Італія та Іспанія. ‎

‎”Це надихнуло, запалило й дозволило нам в один момент зареєструватися і гучно ‎заявити про себе”, – розповідає співвласниця ферми.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Равлики на прогулянці

Попри те, що перші равлики приїхали у 2015, ферма гучно заявила про себе лише за кілька років – у ‎‎2017 році, коли розбудувала весь комплекс. На той час були задіяні 1,5 га поля, а ферма ‎могла вирощувати від 25 до 50 тонн равликів у рік. ‎

‎”Перший офіційний рік ми були дуже популярні. Равликовий бізнес визнали нішевим ‎бізнесом, який міг приносити мільйон з гектара. Тобто, не засіваючи 300 га, можна ‎нормально заробляти”, – згадує Ірина Юськевич.‎

Равликова справа була чимось цікавим та неординарним: “Про нас писали і говорили, ‎ми приймали офіційні делегації з-за кордону. Це дуже нам імпонувало і змушувало ‎тримати марку”.‎

До підприємців масово почали звертатися люди, які хотіли навчитися равликовій ‎справі. Тоді ферма в основному заробляла продажем равликів для ‎подальшого розведення.‎

‎”Багато наших учнів створили власну справу, але ми не сприймаємо їх як конкурентів, ‎бо вони стимулюють породжувати якість”, – переконана Ірина.‎

Як виглядає ферма

Равликова ферма – це цілий комплекс приміщень. “Усе виглядає дуже просто, але ‎насправді досить інвестиційно дорогий проєкт. Адже приміщення спеціалізовані”, – ‎розповідають підприємці.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Ікринки мають зберігатися в контейнерах за датою вилуплення

Наприклад, репродуктор – це приміщення з 90% вологості і 27-30 градусами тепла. ‎Там равлики спаровуються, відкладають яєчка, які перебирають у контейнери з ‎землею і ставлять до інкубатора. Це вже приміщення з іншими умовами, тут малюкам ‎задають темп у залежності від сходження зелені в теплиці.‎

‎”Равлики-малюки живуть в коробочках, підписаних конкретною датою і видом. Дату ‎потрібно вказувати, тому що малюки канібали. Якщо не перебрати яєчка за добу, то ‎малята, що вилупляться на день швидше, просто нападуть на ікринки”, – пояснює ‎Ірина Юськевич. ‎

Маленький равлик повністю відповідає формі дорослого равлика. На нігті ‎мізинчика може поміститися 5-7 таких малюків.‎

‎”Равлик народжується одразу з мушелькою. Перші три доби вона прозора, наче ‎поліетиленовий пакет, через який видно внутрішні органи”, – Ірина досконало знає усі ‎етапи його становлення.‎

Коли малюки подолали шлях з дна контейнера до покришки – це означає, що їх треба ‎переселити в теплицю, засіяну ріпаком. На кожному листочку зелені сидить до сотні ‎або й більше малюків.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Зелень для равликів як салат, у перші два тижні життя це їхнє “грудне молоко”. Далі ‎щодня тварини отримують корми з різних видів борошна, олійної маси, калію, ‎кальцію, магнію та мікроелементів. ‎

‎100% ручна робота‎

Ферма подружжя Юськевичів вирощує два види равликів – африканського і ‎середземноморського. Вони адаптовані до нашого кліматичного поясу, тому зазвичай ‎сезон починається орієнтовно 20 лютого і завершується до кінця жовтня.

За цей період равлики встигають завагітніти, відкласти ікринки і малюки, які з них ‎вилупилися до жовтня стають дорослими особинами, які перетворюються на перший ‎сорт їжі або на матку, яка у лютому дасть потомство.‎

Догляд за равликами кропітка праця, яка на 100% виконується руками.‎

‎”Працівники разом з нами цілий день на ногах. Висока температура і вологість ‎сприяють розвитку бактерій, тому усе має бути стерильне. Навесні немає вихідних, ‎свят, Паски чи Вербної неділі, іменин чи днів народжень, поки ти не зробив роботу”, – ‎описує особливості своєї праці Ірина і додає, що на равликовій фермі залежно від ‎сезону може працювати від 5 до 20 людей.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Подружжя Юськевичів працює в сімейному тандемі. Ірина – людина креативна, усі її ‎ідеї втілюються у життя, а її чоловік Іван технолог і, за її словами, вроджений фермер.‎

Равлики для ведмедів і каченят

‎”Найбільше ми виростили 36 тонн равликів, це було в 2019 році. На жаль, вони ‎сьогодні не експортовані, адже коронавірус зробив своє. Експорт припав на березень-‎квітень 2020 року, були зачинені усі потенційні споживачі – ресторації Італії, Франції, ‎Іспанії, Португалії. Європа зазнала шалених збитків”, – розповідає про реалії ‎Ірина.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Цього року підприємці завели каченят

Перед підприємцями постало питання: що робити з равликом, якого виростили до ‎карантину. Адже збути його в такій кількості на українському ринку неможливо, а ‎здешевити нереально. Інакше не окупиться ручна праця і комунальні платежі.‎

‎”Ми змушені були шукати варіанти. Пригостили равликом усі мисливські угіддя, ‎зоопарки, ведмежий притулок, адже це величезний комплекс білків та ‎амінокислот. А цього року завели каченят, які охоче доїдали не експортованих ‎равликів”, – Ірина з легкістю розповідає про непрості рішення, адже вона вже ‎побачила світло в кінці тунелю.‎

‎”З одного боку карантин вдарив по нас, бо не експортували равликів. З іншого боку, у ‎нас прижилися каченята, вони їдять равликів і досягають свого вигляду на 8 тиждень ‎після вилуплення”, – пояснює підприємниця.‎

Каченята з яблуками – новий гастрономічний напрямок ферми “Західний равлик”.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

В асортименті ферми – лише натуральні страви

Еволюціонувати і постійно вигадувати щось нове і цікаве – таке гасло подружжя успішно впроваджує у життя. Так у меню невеличкого кафе при фермі ‎з’явилися вареники з равликом. Адже равлики в Україні не такі популярні, а на ‎вареники попит є завжди.‎

‎”Та невеличка ресторація, що є на туристичній локації виникла тому, що не буде ‎приходити до нас клієнт кілька разів на сезон, якщо у нас не буде цікавинок”, – ‎розповідає Ірина.‎

Саме тому запровадили тематичні тижні – тиждень французької, італійської, ‎азіатської та гуцульської кухні. Тому ті, хто колись побував на екскурсії, наступного ‎разу приходять у ресторан вже просто поїсти.‎

Емоційний і смачний гастротур

Ще однією особливістю є гастротури фермою. Це поєднання ‎екскурсії з харчуванням. У докарантинні часи щодня тут приймали по три шкільні ‎екскурсії, а це до сотні дітей разом з батьками.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Так виглядають равликові перегони

Екскурсію особисто проводить власниця ферми. Якщо є малюки, то про ‎равликів їм розповідають у формі казки, якщо дорослі – тоді до основної розповіді ‎додають цікаві факти. Наприклад, про те, що равлики здатні змінювати стать. В один ‎вечір равлик може бути чоловічої статі, в інший – жіночої. ‎

‎”Ми маємо, що розповісти і вміємо це розповісти так, аби клієнт трошки зашарівся, ‎але пішов додому зі згадкою. Емоційний фактор для нас в першу чергу. Ми продаємо ‎емоцію, а вже потім їжу”, – розповідає Ірина. ‎

На фермі лише натуральна їжа, цьому навіть сприяє особливість бізнесу.‎

‎”Равлик – це продукт, який навіть не претендує на сертифікат органік. Бо якби його ‎годували стимуляторами росту, то набрякле тіло не могло б поміститися в мушлю. Це ‎був би природний конфлікт”, – пояснює власниця ферми.‎

Окрім власної кухні ферма готує напівфабрикати з равлика для гурманів, страви з ‎собою, як от равлики, фаршировані в 16 соусах, кілька видів паштетів з равликів, ‎наприклад рате з равликовим м’ясом, журавлиною, горіхами та коньяком, равликову ‎ікру або філе равлика, яке можна приготувати самостійно вдома.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

‎”Для ферми “Західний равлик”, є тверда позиція – ми в першу чергу переслідуємо ‎якість. Наші ціни не дешеві, але вони виправдані якістю продукції”. ‎

Не опускаємо руки

Подружжя Юськевичів визнає: карантин вдарив по них так само, як і по інших ‎бізнесах. “Але ми віримо, що рано чи пізно коронавірус мине. Ми, як усі, докладаємо ‎величезних зусиль, аби втриматися на плаву. Але ми ніколи не опускаємо руки”, – ‎каже Ірина.‎

‎”Ми знайдемо можливості адаптуватися до умов, які диктуватимуть обставини”, – ‎додає вона.‎

Ферма думає про розширення асортименту, щоб задовольнити не ‎лише любителів равликів, але і поціновувачів натуральної продукції.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Щоби поле не пустувало, подружжя Юскевичів засіяло його тютюном

Юськевичі вже роблять фуагра, а наступного року планують пригощати туристів ‎текілою та самбукою. Для цього хочуть засадити плантацію кактусів і алое.‎

‎”Ідей багато. Ми з чоловіком подорожуємо світом. Минулого року були на Кубі, ‎відвідали безліч плантацій тютюну і цукрової тростини. І зрозуміли – а чому б ні? ‎Чому б в Україні всі повинні вирощувати лишень пшеницю”, – усміхається Ірина. ‎

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.‎

Історія виникнення «собачки»(равлика) – @

Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччі, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — займалися перекладами і переписували трактати — у тому числі і написані на латині. У латині уживається сполучення “ad”, що в перекладі на сучасний англійський означає “at” (“на”, “в”, “до”) — і указує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, використовуваному ченцями, буква “d” мала невеликий “хвостик”, що робило її схожою на цифру “6″ в дзеркальному віддзеркаленні. Так “ad” досить швидко перетворилося на @.У XV столітті @ з’являється знов. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри вагів — “arroba” (це приблизно 11,52 кг або 25,40 фунтів).Цікаво, що ця міра використовувався для позначення ваги худоби і вина.

У епоху Відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) @ став незмінно зустрічатися в бухгалтерських звітах. Так “собачка”, разом з $, #, % і іншими “рахівницькими” знаками з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.

“Собачка” мирно чекала своєї зоряної години, поки на неї випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.

Тут треба відступити і сказати пару слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не тільки винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, в кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп’ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США.

В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп’ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який “качає” із швидкістю 56,6 Кбіт/сек.

Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скриньку була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст — тільки додати. У операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.

Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на видалений комп’ютер. Перше послання Томлінсона було відправлене з одного комп’ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.

На “перегонку” файлу і експерименти у Томлінсона пішло пів року, перш ніж він відправив послання з своєї лабораторії на комп’ютер, який був дійсно, видаленим.

Можливо, другим комп’ютером був один їх тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природно, про подію не повідомляли диктори CNN і ніяких презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до “мережі”.

Тепер повернемося до наших “собачок”. Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, який, по-перше, не міг би зустрітися ні в одному імені або назві і який, по-друге, міг би відокремити ім’я користувача від імені комп’ютера. Це повинен був бути універсальний алгоритм: ім’я — знак — місце.

Крім букв і цифр на клавіатурі були і знаки пунктуації, серед яких затесалася і “собачка”. В ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду зліва.

@ був найбільш вірним рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому все життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір. Говорять, саме у цей момент “собачка” явила світлу свою морду, дійсно, виявившись простою, чіткою і адекватною своїй місії.

Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп’ютерна революція — ПК вишли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з’явилися перші веб-браузери. @ сподобалася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.

Етимологія слова “собачка” заплутаніша. Вважається, що тільки російські користувачі називають знак цим ім’ям. Нібито @ по-корейські означає равлика, по-фінські — сплячу кішечку, по-угорськи — черв’яка, по-китайськи — мишеняти, по-шведськи — булочку з корицею.

До речі, приблизно через рік після описаних подій — в 1973 році — Вінтон Серф (Vinton Cerf) із Стенфорда і Боб Кан (Bob Kahn) з DARPA винайшли протокол, який пізніше отримав назву TCP/IP. Про це теж довгий час говорили тільки у вузьких колах.

Історія Інтернету — це історія забутих імен, хоча майже всі першовідкривачі, що мають до нього відношення, живі. Тому, думаємо, буде правильним хоч би згадати людей, які довели e-mail до сучасного вигляду.

Це Дуглас Енгельбарт (Douglas Engelbart), який не тільки винайшов комп’ютерну мишу, але і створив першу систему обміну текстовими повідомленнями, після чого Томлінсон надав їй вигляду поштового конверта з графами “куди”, “кому” і самим текстом листа. Далі програма допрацьовувалася Лоуренсом Робертсом (Lourence Roberts), який передбачив перегляд списку всіх листів, вибіркове читання потрібного повідомлення, збереження листа в окремому файлі, пересилку іншому адресатові і можливість автоматичної підготовки відповіді.

На сьогоднішній день народження електронної пошти вважається осінь 1971 року.

Історія @ — це ще і забавна епопея, пов’язана із змістом першого послання. Існує дві легенди із цього приводу.

Перша свідчить, що Томлісон набрав QWERTYUIOP — верхній ряд букв зліва направо в англійській розкладці. Із цього приводу “Радіо свободи” пише: “Журналісти стали наполегливо дізнаватися. Рей, людина не публічної професії, не зрозумів, що може зараз сказати історичну фразу ніби: “У першому електронному листі було написано “Ми віримо в бога” або “Я тебе люблю”. Він чесно признався, що просто набирав на клавіатурі перші символи, що попалися, адже тоді він ще не міг знати, що лист — історичний. Але журналістові для статті потрібні родзинки. Не дуже сильно звучить “учений так і не пригадав, що було в першому електронному листі”. Тому подивився репортер на свою клавіатуру і знайшов у верхньому ряду ряд заголовних англійських букв, що запам’ятовувався, — QWERTYUIOP”. З тих пір інженер дотримується версії QWERTYUIOP і вважає за краще не сперечатися.

За другою версією, Томлінсон заявив, що написав цитату з геттісбергськой промови Аврама Лінкольна з приводу відкриття нового кладовища жертв громадянської війни 19 листопада 1863 року. Мабуть, пристаркуватий учений вирішив вже у відкриту баламутити з приводу хворого інтересу до тексту першого електронного послання, але і тут його почали навперебій з придихом цитувати. Вважається, що під час першого телефонного сеансу зв’язку Білл сказав в першу телефонну трубку своєму асистентові “Ватсон, зайдіть, ви мені потрібні”. Буденно і тривіально. А дійсно, про що думається в “історичні моменти”? Ну вже не про Лінкольна, це точно…

Цікаві факти про равликів

Равлики – це безхребетні, м’якотілі тварини. Вони відносяться до класу черевоногі, або Гастроподи (Gastropoda) — найбільший і найуспішніший клас молюсків.

Равлик – це унікальна жива істота, яка захищена раковиною.

Тіло равликів складається з ноги з підошвою, тулуба і голови. У раковину голова і нога втягуються з допомогою дуже сильного спеціального м’яза, який покриває все тіло равлика.

Равлики з’явилися на Землі близько 600 мільйонів років тому. Їх можна вважати одними з найдавніших мешканців нашої планети, поряд з медузами.

Равлики проживають по всій земній кулі. Вони можуть адаптуватися до будь-якого середовища, не вимагають багато їжі. Ці дивовижні істоти є найбільш яскравим прикладом, який доводить теорію Дарвіна і його принципи еволюції.

Равлики здатні повзти по лезу ножа і не поранитися – під час руху підошва їх ноги знаходиться на своєрідній «подушці» з слизу, що захищає тіло молюска і допомагає йому пересуватися.

Равлики не жують, а перетирають їжу за допомогою 25 тисяч зубів. Зубів у них більше, ніж у будь-який акули. (Цікаві факти про зуби)

Раковини майже всіх равликів закручуються за годинниковою стрілкою. Міцність цього «житла» залежить від кількості кальцію в раціоні молюска. (Цікаві факти про молюсків)

Налічують понад 110 тісяч видів равликів. Равлики поділяються за місцем проживання на: морських; сухопутних; прісноводних. Бувають вони легеневі, зяброві.

Цікаві факти про виноградного равлика

Виноградний равлик – це сухопутний вид равликів великих розмірів ареалом проживання, даного виду є Європейська частина нашого континенту. Раковина у цього виду равликів становить 50 міліметрів, яка спірально вигнута в 5 витків. Довжина ноги у них від 35 до 52 міліметрів, а ширина 22 міліметри.

Забарвлення виноградного равлика коливається від кремового до коричневого з червоним відтінком. Перші 3 витка по всьому діаметру чергуються світлими і темними смугами. На зовнішній стороні раковини добре помітні невеликі реберця. У дикій природі цей молюск живе від 8 до 20 років.

Взимку виноградний равлик три місяці перебуває в спокої, прикріплений підошвою до субстрату і закупорюючи раковину спеціальним слизом. За час зимівлі равлик втрачає до 10% від своєї ваги. Після активізації молюск відновлюється протягом півтора місяця.

Виноградний слимак здатний переносити низьку температуру до -7 С, але не більше 10 годин. Виноградний слимак в домашніх умовах розводиться давно.

Один з найбільших виноградних равликів був виявлений в 1976 році. Його вага становила 2 кілограми, а довжина майже 40 сантиметрів.

Цікаві факти про різні види равликів

Найотруйніший черевоногих – Географічний конус (Conus geographus), який проживає в Тихому та Індійському океані. Він виробляє достатньо токсинів для того щоб вбити 10 людей. Протиотруту від отрути цього молюска до сих пір не знайдено. Цей вид випускаю на своїх ворогів хмару з великими показниками інсуліну, який моментально знижує рівень цукру в крові жертви.

Більшість равликів – гермафродити, тобто самки і самці одночасно. Для продовження роду вони не потребують партнера.

За один раз равлики відкладають близько 85 яєць, з яких через місяць вилуплюються дитинчата.

Забарвлення панцира равлика безпосередньо залежить від кольору грунту і складу корму.

Найшвидшим равликом є садовий, він розвиває швидкість до 60 метрів на годину, в той час, коли середня швидкість інших равликів – 5,4 метри на годину.

Якщо оточуючі умови стають несприятливими, равлики можуть до півроку проводити в сплячці. Завдяки цій здатності садові равлики переносять температуру до -120 градусів.

Ці милі маленькі створіння володіють неймовірною силою: вони можуть нести в 10 разів більший вантаж, ніж їх власна вага.

Равлики повністю заслужили свою репутацію самих повільних створінь на Землі – в середньому вони долають 7 сантиметрів за хвилину. Для порівняння, лінивець пересувається зі швидкістю близько двох метрів в хвилину.

Сіль і цукор для равликів рівнозначні отруті.

Равлик народжується з раковиною, тільки у малюків вона тоненька і прозора.

Равлики – далеко не дурні створіння. Вони здатні мислити і приймати рішення, опираючись на свід власний досвід.

Цікаві факти про равликів ахатинів

Найбільший представник сухопутних молюсків – гігантський африканський равлик Ахатина покрита пухирчатою, зморшкуватою шкірою. Раковина равлики масивна і товстостінна. Дихання шкірне, зябра відсутні.

Дві пари маленьких ріжків служать гігантському равлику як органи дотику. На кінцях першої пари ріжків розташовані очі.

Улітку досягає в довжину 15-20 см і має конічну раковину. Сама раковина може бути закручена як проти годинникової стрілки, так і в зворотному напрямку. У старих африканських ахатин на раковині можна нарахувати від 7 до 9 витків.

Забарвлення раковини равлика різне, але зазвичай коричневе з чергуванням темних і світлих смуг. Тіло від сірого до темно-коричневого кольорів.

Тривалість життя африканського равлики Ахатина: в домашніх умовах 5-9 років.

Ахатини ведуть нічний спосіб життя.

Австралійський трубач. Важить гігантський равлик 18 кілограмів. Вони відносяться до класу хижаків, живуть на глибині 30 метрів в прибережному районі Австралії, Новій Гвінеї, Індонезії і живляться черв’яками.

Зір равликів настільки поганий, що вони можуть тільки відрізняти день від ночі.

У мантії равликів, які мешкають у воді, розташовуються зябра. Цей орган повинен постійно омиватися потоком води, щоб організувати цей процес, мантія обладнана: вхідним сифоном, через який рідина надходить; вихідним сифоном, через який вода видаляється.

У природі живуть равлики, які харчуються тваринною їжею. Такі види відрізняються зубами у вигляді свердла. Він може свердлити панцир устриці або інші тверді захисні оболонки, що допомагає молюски дістатися до м’яса.

Між собою равлики спілкуються за допомогою дотиків.

Найбільшим равликом є австралійський морський. Його вага досягає 40 кілограмів і виростає до 30 сантиметрів в довжину.

Слиз молюска – це речовина, яка дуже важлива для равлики. Вона складається зі складного білка (муцин) і води.

Муцин регулює процеси мінералізації та створення раковини. Слиз ділиться на два типи. Перший вид допомагає пересуватися молюскам, зволожуючи поверхню. Другий вид виробляється спеціальною залозою, як відповідь на будь-який стрес і механічні пошкодження раковини. Головними компонентом такого слизу є полісахариди, мінеральні солі, які мають відновні, регенеруючі властивості.

Унікальні властивості муцину на сьогоднішній день широко використовуються в косметології, як омолоджуючий, сонцезахисний, зволожуючий засіб.

В Англії часто влаштовують равликові забіги: тварини повзуть по своїй біговій доріжці по «сліду» салатного листя. Найшвидший равлик отримує в нагороду цей самий салатний лист.

М’ясо равликів не дарма вважається делікатесом в багатьох країнах – у нього приємний смак, а за вмістом білка воно перевершує куряче яйце.

Найменший молюск – Angustopila dominikae. Його розмір дорівнює 0,8 міліметра. Порівняйте: 4 такі равлики можуть з легкістю поміститися в вушку голки.

Майже повна відсутність зору у равликів компенсується дуже розвиненим нюхом – особина без панцира чує їжу на відстані до двох метрів.

У Франції живе бургундський равлик, який взимку в мороз і влітку в посуху спить, але, коли йде теплий тихий дощ, він починає «співати» – видає такі звуки, які нагадують мелодійний спів.

Зуби равликів

Представники черевоногих відрізняються спеціальним органом в ротовій порожнині – радула. Цей орган виконує функції язика і зубів. Радула складається з хрящової пластини, на якій знаходиться кілька рядів зубів, різної форми.

Равлики вегетаріанці мають дрібні зуби, хижаки – великі в формі піки або багра. Кількість зубів у равлики може досягати 25 000. В основному радула включає в себе 120 рядів, в кожному по 100 зубів = 12 000.

Отруйні равлики в основному мають зуби з порожниною, по якій зі спеціальної залози стікає отрута, що паралізує жертву.

Морські молюски належать до найбільш малопомітних організмам на планеті. Але, незважаючи на це, у них досить багато ворогів: морські бички; сардина; морські зірки; скумбрія; кити; оселедець; раки-відлюдники. Прісноводним молюскам варто боятися: форелі; лелек; жаб; чапель.

Для сухопутних равликів небезпеку становлять: кроти; дрозди; кабани; ящірки; їжаки.

Слимаки – це равлик без мушлі, який повністю схожий на свого родича. Деякі види мають маленьку непомітну раковину прикриту мантією.

Ріжки равликів – це ніс, вивернутий навиворіт (всі рецептори, які у людей розташовані всередині, у равликів знаходяться зовні).

На багатьох кухнях світу м’ясо равликів подають як делікатес, існують навіть спеціальні ферми для їх розведення.

З недавніх пір вчені починають використовувати равлика в якості донора нервової тканини для ураженого хворобою мозку – зокрема, мова йде про епілепсію. Досліди на щурах проходять успішно.

У багатьох куточках планети раковини равликів використовують як прикраси і для виробів.