Зміст:
Білий ведмідь: цікаві факти з життя незвичайних тварин Півночі
Одного разу доторкнувшись поглядом до цього казкового велетня, неможливо не захопитися його величчю і красою!
Які асоціації викликають у вас слова з цієї популярної пісні про Північний полюс? Снігові замети? Блискучі білизною крижини? Жорстокі морози? А може ваша уява намалює вам арктичних жителів – білих ведмедів?
Звичайно, в природі білого ведмедя рідко кому вдалося бачити. Найчастіше цього екзотичного звіра можна побачити лише в зоопарку. Одного разу доторкнувшись поглядом до цього казкового велетня, неможливо не захопитися його величчю і красою, інформує UkrMedia.
У багатьох народів білий ведмідь є одним з головних героїв міфів, легенд і казок. Цей незвичайний звір часто зустрічається у фольклорних традиціях чукчів, ескімосів, північно-американських індіанців, евенів, нанайців і інших народів Півночі. У цих давніх переказах дуже часто розповідається про родинні відносини між людиною і білим ведмедем, їх взаємне перетворення один в одного, про народження загального потомства.
У культурі Середнього Сходу білий ведмідь зображений в ролі однієї з тридцяти двох священних тварин, які патронують певному року в зороастрійському календарі. Символічне значення білого ведмедя пов’язане з фантастичною витривалістю, сміливістю та силою.
В одному з міфів Давньої Греції розповідається, що супутниця Артеміди німфа Каллісто була перетворена Зевсом у ведмедицю, після чого Зевс переніс її на небо у вигляді сузір’я Великої Ведмедиці. А в давній релігійній літературі ведмідь ототожнювався з гріховною тілесною природою людини.
У художньому мистецтві північних народів, що населяють територію Арктики, білий ведмідь відіграє особливу роль. Його зображення можна зустріти в вишивках та аплікаціях на одязі, унікальних художніх панно, а також у скульптурах з каменю, бивнів і кісток. За допомогою шкіри, кольорових ниток та бісеру арктичні художники розповідають дивно яскраві легенди про білих ведмедів. У промислових обрядах, існують досі у деяких північних народів, використовують ритуальні танці, в яких зображують мисливця і білого ведмедя, де кожен рух несе певний сенс.
Познайомимося ближче з цією дивовижною розумною істотою.
Білий ведмідь – один з великих ссавців, це найбільший хижий звір на Землі. Довжина тіла дорослого ведмедя доходить до двох з половиною, а в деяких окремих випадках до трьох метрів. Вага його становить від 300 до 800 кілограмів. Ікла цього хижака мають довжину п’ять, а кігті шість сантиметрів.
Білі ведмеді покриті густою шерстю. Молоді особини мають білосніжний сріблястий відтінок вовни, а ведмеді старші, із-за вживання жирної їжі – жовтуватий відтінок. Так як білий ведмідь дуже багато часу проводить у воді, у нього між пальцями на лапах є перетинки, як у всіх водоплавних тварин. А товстий шар підшкірного жиру захищає звіра від сильних арктичних морозів.
Географія проживання цих звірів зазвичай збігається з кордоном дрейфуючих льодів: це узбережжя північних морів, а також Північного Льодовитого океану до самого полюса.
Ведмідь легко переміщується з крижини на крижину, перестрибуючи ущелини. Він вистежує тюленя. Потім, коли на поверхні води показується голова тюленя, хижак завдає по ній потужний удар лапою і викидає свою здобич на крижину. Гастрономічні уподобання білого ведмедя своєрідні. Він першим ділом з’їдає шкуру тюленя і його жир і лише в рідкісних випадках, якщо дуже голодний, то решту туші теж.
За рік білий ведмідь з’їдає до п’ятдесяти тюленів. Також не гребує морським зайцем, кільчастою нерпою і рибою. У рідкісних випадках може напасти на моржа, білуху, песця або птахів. Коли він помічає майбутню здобич, то спочатку починає за нею стежити з-за снігових або крижаних укриттів, які ідеально збігаються з кольором його шерсті. Якщо тварини відчувають щось недобре і насторожуються, то хижак на якийсь час завмирає, пригинаючись до снігу. При цьому він закриває своєю широкою волохатою лапою очі і ніс, які у нього чорного кольору. Залишаючись непоміченим, він підповзає до здобичі дуже близько і тоді вже нападає.
Буває і так, що ведмедю доводиться пірнати, щоб потім несподівано з’явитися на поверхні води перед збентеженим тюленем, лежачим на крижині. Адже білі ведмеді – чудові плавці і нирці.
У дикій природі ці незвичайні тварини Півночі в середньому живуть близько двадцяти років. Вони схильні до мовчазного способу життя і рідко подають голос. Деякі вчені схиляються до думки, що це відбувається внаслідок того, що білим ведмедям подобається їх білосніжна крижана самотність. Тому серед них переважна більшість веде практично безмовний спосіб життя.
У них дуже високий рівень психічного розвитку. Доказами цього може служити те, що ці білі звірі прекрасно орієнтуються у снігових просторах і в полярну ніч, і в заметіль, і в шторм, ніколи не збиваючись з шляху, який безпомилково приводить їх до лежбищ тюленів. Білий ведмідь виключно точно оцінює навколишню обстановку.
Вони бувають дуже агресивні, але це трапляється зазвичай в шлюбний сезон, коли самці можуть битися один з одним за самок. На відміну від самців, самки білих ведмедів доброзичливі, терплячі і дуже трепетно і дбайливо ставляться до ведмежат. Причому вони можуть влаштовувати свої барлоги по сусідству одна з одною і навіть виховувати своїх дитинчат спільно з сусідськими. Були помічені випадки, коли білі ведмедиці усиновлювали осиротілих ведмежат.
Самці білих ведмедів становлять загрозу для ведмежат, і тому ведмедиці ревно охороняють від них дитинчат. А коли діти досягають дворічного віку, наздоганяючи в розмірах свою матір і накопичуючи досвід для майбутнього полювання, то стають вже цілком самостійними.
Білий ведмідь терплячий і витривалий. У хижака гостро розвинений нюх і зір, завдяки чому він помічає свою здобич, перебуваючи ще далеко від неї.
Деякі народи Крайньої Півночі в їжу використовують сало і м’ясо білого ведмедя, хоча і стверджують, що потім починають сильно боліти від цього. А печінка ведмедя володіє особливою токсичністю, тому люди її не їдять.
В російській Арктиці прийнято заборону на полювання і здобич білого ведмедя з 1956 року.
Ці тварини Півночі вважаються вимираючим видом. В даний час світова популяція білого ведмедя перебуває під загрозою. За останніми підрахунками вчених, його чисельність становить не більше 20-25 тисяч особин. Через зміни клімату і зменшення льодового покриву північних морів у наступні 50 років популяція білих ведмедів скоротиться на 30-70 відсотків.
Сумно, що білий ведмідь виявився беззахисним перед натиском таких серйозних проблем, як зміна клімату, пов’язана із занадто агресивним забрудненням навколишнього середовища людиною.
Бурий ведмідь: спосіб життя і потомство
Бурі ведмеді є одинаками, і мандрують вони по певних обмежених територіях. У дикій природі вони можуть жити в межах від 25 до 30 років. Нижче знайдете цікаву інформацію про типовий рік у житті ведмедя – його репродуктивний цикл, цикл харчування та сон.
Шлюбний період навесні і влітку
Шлюбний період для ведмедів починається в травні та червні. У цей період тварини відмовляються від самотнього способу життя. Як тільки самець знайшов відповідну самку, він повинен діяти обережно – спочатку він повинен завоювати її довіру. Якщо ведмедиця не приймає його залицяння, він може отримати по носі лапою. Якщо ж вона погодиться стати його “половинкою”, то вони певний час гуляють разом, поки не відбудеться процес спарювання. Тоді їхні шляхи розходяться, і вони обидва шукають потенційних нових партнерів. Таким чином, ймовірність запліднення значно збільшується.
Запліднені яйцеклітини не гніздяться в матці самиці до осені (доти, поки ведмедиця не впаде у зимовий сон) і починають розвиватися лише після того, як ведмедиця з’їла достатньо, і набрала достатньо ваги, щоб перезимувати. Саме тому більшість дитинчат народжуються взимку у лігві самиці. У неврожайні роки яйцеклітини іноді гинуть.
Спілкування:
Тихий, але гучний
Оскільки ведмеді є одинаками і не живуть у соціальних групах, то система вокалізації, яку вони використовують для спілкування, є не дуже розвиненою.
Молоді ведмеді під час гри видають тонкий звук гарчання, інколи це можна помітити, коли п’ють. Коли ведмежата виростають, ведмедиця їх відганяє гарчанням або звуком схожим на гавкіт.
Дорослі тварини залякують своїх суперників у бою страшним ревом.
Потомство: спочатку помалу, потім швидкий зріст
Ведмедики народжуються після закінчення терміну вагітності, десь приблизно за 180-270 днів. Новонароджені ведмежата голі, сліпі і беззубі і повністю залежать від матері. Потомство зазвичай складається з одного-трьох ведмежат, які важать близько 500 грамів при народженні, і довжиною близько 30 сантиметрів. Молоко матері, яке багате на жир, змушує ведмежат швидко рости: після чотирьох місяців вони вже важать від чотирьох до п’яти кілограмів.
Протягом наступних двох років вони дізнаються все про життя ведмедя від своєї матері. Вони з цікавістю досліджують своє оточення і роблять власні відкриття. Але вони завжди повертаються до матері, яка годує їх протягом всієї фази зростання. Протягом цього часу ведмедиця не готова до нового зачаття. Іноді це може викликати у самця, який має наміри до спарювання, бажання вбити її ведмежат, щоб зачати нове потомство. Тільки близько половини молодих ведмежат переживають перші три роки. Коли період зростання закінчується, мати жорстко відганяє своє потомство, особливо самців. Це відбувається для того, щоб захистити себе від інцесту, близько кровного спарювання. Самкам дозволяється залишатися на території на довший час.
Сон в осінньо-зимовий період
Для ведмедів осінь – це час, коли вони накопичують жирову масу на зиму. У холодну пору року бурий ведмідь впадає у зимовий сон. Його організм переходить у режим спокою. Серце ведмедя тоді б’ється зі швидкістю лише восьми ударів на хвилину замість сорока. А температура його тіла падає приблизно на п’ять градусів. Ведмідь залягає у зимовий сон через те, що в цю пору року йому важко знайти харчі.