кролик

Кро́лик. Это название животного принадлежит к тому же семейству, что и слова карлик и король. Позаимствовали мы название этого зверька у поляков (krolik), которые образовали его по принципу кальки с древненемецкого, где kuniklin — означал «маленький король» (ведь король на этом языке — kuning). Почему же немцы решили именно так назвать этого осторожного зверька? Объясняется все языковой ошибкой, или народной этимологией: слово-первоисточник, латинское cuniculus — «кролик» было ошибочно воспринято древними германцами как уменьшительное от kuning — «король». И пошла эта ошибка гулять в разных языках, а кролик не по праву оказался родней королей.

• Толковые словари
• словарь Даля
• словарь Евгеньевой (МАС)
• словарь Ефремовой
• словарь Кузнецова
• словарь Ожегова
• словарь Ушакова

• Этимологические словари
• словарь Крылова
• словарь Семёнова
• словарь Успенского
• словарь Фасмера
• словарь Шанского

Происхождение слова кролик

Кро́лик. Это название животного принадлежит к тому же семейству, что и слова карлик и король. Позаимствовали мы название этого зверька у поляков (krolik), которые образовали его по принципу кальки с древненемецкого, где kuniklin — означал «маленький король» (ведь король на этом языке — kuning). Почему же немцы решили именно так назвать этого осторожного зверька? Объясняется все языковой ошибкой, или народной этимологией: слово-первоисточник, латинское cuniculus — «кролик» было ошибочно воспринято древними германцами как уменьшительное от kuning — «король». И пошла эта ошибка гулять в разных языках, а кролик не по праву оказался родней королей.

кро́лик (Л. Толстой, Блок и др.), укр. крíлик. Заимств. из польск. królik — то же, которое является калькой («маленький король»: król; см. коро́ль) с нов.-в.-нем. диал. Künigl, Königshase, ср.-в.-н. küniklîn из лат. cunīculus; см. Мi. ЕW 131; Бернекер 1, 572; Унбегаун, RЕS 12, 20; Брюкнер 269; Карлович 261. Лит. kralìkis происходит из польск.; см. Брюкнер, FW 96, 175.

Кро́лик. Заимств. в XVII в. из польск. яз., где krolik (уменьшит.-ласкат. от król «король») — словообразоват. калька ср.-в.-нем. küniklin «кролик» (< лат. cuniculus — тж.), ошибочно воспринятого как уменьшит.-ласкат. от ср.-в.-нем. künik > König.

1. толковый словарь: лексическое значение слова кролик
2. синонимический словарь: синонимы слова кролик
3. слово кролик — сводная статья из словарей

Лексика української мови за походженням

У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови, власне українські та запозичені з інших мов.

Серед успадкованих найдавнішими є слова ін­доєвропейського походження. Вони поширені у певних фонетичних і словотворчих видозмінах майже в усіх єв­ропейських мовах. Це назви частин тіла, явищ природи, рослин, тварин, найнеобхідніших дій і процесів: мати, син, брат, сестра, кров, жінка, дочка, око, зуб, робота, язик, ніс, сонце, дерево, дім, день, небо, сидіти, життя, стояти, їсти, олень, свиня, журавель тощо.

Слова спільнослов’янського походження вживаються в усіх слов’янських мовах, зазнаючи певних фонетичних змін: плем’я, чоловік, чоло, шия, рот, тіло, мило, весло, дар, душа, дума, кінь, пес, віл, ведмідь, пшоно, вікно, холодний, гіркий, кислий, сад, межа, берег, сторона, борода, там, тут та ін.

Назви абстрактних понять мають також спільнослов’­янське походження: диво, гріх, душа, правда, кривда,

Спільносхіднослов’янське походження мають слова, що є в українській мові спільними з російськими та білорусь­кими: білка, кішка, собака, соловей, мішок, сорок, батько, снігур, жайворонок, дешевий тощо.

Власне українська лексика — це слова, що витворилися після розпаду східнослов’янської мовної єд­ності й були засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах. Вони складають основу української лексики і фор­мують національні ознаки мови. До них можна віднести! людина, держава, громада, приміщення, борщ, гай, ли­нути, гопак, будинок, кучерявий, чоботи, свита, смуга, хустина, оранка, сіяч, зайвий, вщерть, віхола, щоденник та багато ін. їх легко виділити в такий спосіб: якщо слово не має виразних ознак запозичення і в російській мові перекладається іншим, то є підстави вважати його власне українським: хвиля, мрія, гарний, нишком, крадькома, навпростець тощо.

Українська мова запозичувала з інших мов слова та окремі елементи. Запозичення йшли усним та писемним шляхом і в різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови й стали цілком українськими словами. Такими є грецизми вишня, отрок, лиман, м’ята, левада тощо. Тільки науковий етимологіч­ний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало.

Визначити іншомовне слово можна за фонетично-гра­матичним оформленням та лексичним значенням. Скажімо, звук і літера ф були характерні для грецької мови, і всі слова в українській мові, що мають цей звук і відповідно Літеру, за походженням є грецизмами: фізика, фігура, фокус, фея, факт тощо. Тюркізми ж характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан, байрак, кабан, сазан, чабан, барабан, аршин, аркан.

Початковий звук і літера а взагалі характерні тільки для іншомовних слів, зокрема для арабських (алгебра, алкоголь), латинських (аудиторія, абітурієнт), грецьких (алфавіт, автор, архів).