Аконіт, або тоя

Аконіт (лат. Aconitum), або тоя – належить до роду трав’янистих багаторічників родини Жовтецеві, представники якої ростуть переважно в Північній Америці, Азії та Європі. Нині описано понад 300 рослин роду. Культивують аконіт у декоративних і лікарських цілях.

Про історію і властивості тої, про те, як її вирощувати та як доглядати за нею, ви дізнаєтеся з цієї статті.

Історичний екскурс

Історія назви роду достеменно не відома. Існує щонайменше два варіанти походження: від слова, що означає грецькою «стрімчак», «круча», «урвище», «скеля», і від слова, яке перекладається як «стріла». А є й міфічне пояснення назви: здійснюючи свій черговий подвиг, Геракл вивів із царства Аїда триголового пса Цербера, і той, вириваючись, забризкав усе довкола своєю отруйною слиною; на тих місцях, де краплі впали на землю, стрімко піднімалися високі й наскрізь отруйні рослини, які й назвали аконітом, оскільки відбувалося все біля міста Аконіт. За традиційними віруваннями українців, тоя (інші назви – нетоя, нетота, ходачки) здатна охороняти від хвороб, нещастя, всілякого зла. У коломийці співається:

• Ой я ходжу, куди хочу, нічо си не бою,
• Бо я ношу за поєсом зелененьку тою.
• Я ту тою розколочу, та дам си напити,
• Кого схочу, розволочу та й буду любити.

Тож тою, якщо вірити тексту коломийки, вважали ще й приворотним зіллям.

Отруйні властивості аконіту

Токсини аконіту людство навчилося використовувати давно-предавно: ним і намащували наконечники стріл та отруювали їжу й воду, яка призначалася для ворога або великих хижаків. Кажуть, що і славний Тимур помер, отруєний тюбетейкою, просоченою отрутою аконіту. Отруйні не тільки органи й сік рослини, а навіть її запах: римські воїни втрачали від нього свідомість і потерпали від жовчної блювоти.

Причина токсичності тої – алкалоїди, що входять до її складу, які викликають у живих істот параліч дихального центру, що супроводжується судомами.

Що тепліший клімат, у якому росте аконіт, то отруйніша рослина, але в прохолодних умовах тоя може повністю втратити свою небезпечну властивість. Наприклад, у скандинавських країнах травою аконіту годують худобу. Та й у середній смузі культурний аконіт у родючому ґрунті через кілька сезонів стає абсолютно нешкідливим.

Тоя: опис

Аконіт – родич живокосту та дельфінію, проте його зигоморфні квітки відрізняються від класичних квіток жовтецевих і мають більше схожості зі свічками бобової рослини люпин. Неправильні сині, кремові, жовті, фіолетові або білі квіти тої зазвичай утворюють пірамідальну головку або велике гроно, довжина якого іноді сягає півметра.

Коренева система у тої кореневищна чи коренебульбова. Коріння аконіту проникає на глибину від 5-10 до 30 см. Пагони в аконіту зазвичай прямі, заввишки від 40 до 160 см, але у витких представників вони можуть вирости до чотирьох і більше метрів. Пальчасто-роздільне, лопатеве або розсічене темно-зелене листя розташоване на стеблах чергово. Плоди тої – листівки з дрібним насінням, що не втрачають прорісності до півтора року.

Бджоли беруть нектар аконіту в виняткових випадках, тільки якщо поруч немає інших медоносів: отрута цієї рослини небезпечна і для комах.

Як виростити аконіт на грядці

Посів насіння аконіту

Сіяти насіння тої потрібно відразу ж після його збору, під зиму, на тінистій ділянці з вологим ґрунтом. Навесні ви побачите дружні сходи. Якщо ви вирішили відкласти посів на весну, то впродовж зими бажано провести двоетапну обробку посівного матеріалу теплом і холодом: 4-5 тижнів насіння тримають у температурі 20-25 ºC, потім на три місяці поміщають у прохолодніші умови – 2-4 ºC, а в кінці зими сіють у посудину з розсадним ґрунтом.

У фазі розвитку в сіянців пари справжніх листочків їх розсаджують по окремих скляночках або в просторішу посудину, дотримуючись кроку 10-12 см. У сад молоді аконіти пересаджують восени. Якщо насіння перед посівом не стратифікувати, а просто посіяти в ґрунт навесні, то зійде воно тільки через рік, та й то далеко не все. Але навіть якщо ви все зробите правильно, і тоя добре розвиватиметься, її перші суцвіття ви побачите лише на третій-четвертий сезон.

Пересадка сіянців аконіту на клумбу

Аконіти воліють слабкокислі й водопроникні супіщані чи багаті суглинні ґрунти. У чорнозем і глинистий ґрунт для поліпшення дренажних якостей потрібно до посадки внести розпушуючі органічні компоненти – торф, тирсу або пісок, тому що тоя від надлишку вологи в ґрунті може захворіти. Висаджують сіянці в ямки, розташовані з інтервалом 30-35 см.

Догляд за тоєю в саду

Аконіт вдячно відгукнеться на вашу турботу: в сильну спеку та затяжну посуху тої необхідний полив, а після зволоження – розпушування ґрунту й прополювання. Аконіт не потребує частих підживлень: навесні, щоб квітки рослини були яскравішими, внесіть під кожен кущик трохи компосту, а в липні, коли тоя зацвіте, полийте ділянку розчином збалансованого мінерального добрива. Не зашкодить рослині й органічна мульча: бажано кілька разів за літо накривати грядку скошеною травою, верховим торфом або перегноєм.

Будьте обережні: бульби аконіту пахнуть хроном, а листя молодих рослин дуже схожі на селерові, тому отруйну тою легко сплутати з городньою культурою!

Для підтримки привабливості аконіту видаляйте з його кущів зів’ялі суцвіття, але якщо ви плануєте зібрати насіння тої, надіньте на найкрасивіші свічки мішечки з марлі, щоб дозріле насіння не обсипалося на землю. З настанням пізньої осені наземну частину рослини обрізають, а над кореневищем насипають гірку сухого торфу заввишки 15-20 см, яка має повністю накрити залишки куща. Такого укриття морозостійкому аконітові буде цілком достатньо, щоб благополучно перезимувати.

Розмноження аконіту

Розмножують аконіт не тільки насіннєвим способом, а й вегетативними: живцюванням, поділом куща, бульбами.

Щоб підтримувати декоративність тої, її бажано навесні кожні чотири-п’ять років викопувати й розсаджувати, розділивши кущ гострим ножем на частини. Перед поділом кореневища обріжте пагони, залишивши на кожному три-чотири бруньки. Зрізи та рани на коренях обробляють розчином фунгіциду й присипають вугільним порошком, після чого діленки розсаджують по заздалегідь підготовлених ямках.

Бульби аконіту висаджують у ґрунт на початку вересня, розкладаючи по дві в кожну ямку. Після закладення ямок ділянку поливають.

Для живцювання в кінці весни нарізають пагони зі стебел аконіту, висаджують їх у міні-парничок, а коли живці окореняться й на них почне з’являтися нове листя, молоді рослини висаджують у ґрунт.

Нагадуємо: тоя отруйна, тому всі маніпуляції потрібно робити в рукавичках, а після закінчення робіт необхідно ретельно вимити руки з милом.

Хвороби та шкідники аконіту

Якщо ви проявляєте недбалість у догляді за аконітом або вирощуєте його під деревами, його можуть уразити слимаки, попелиці, листові, галові нематоди та інші шкідники. Із захворювань небезпеку для аконіту становить борошниста роса. Видаліть хворі або заселені шкідниками екземпляри з ділянки й обробіть інші рослини відповідним препаратом – розчином фунгіциду від грибків або розчином інсектициду від комах.

Види аконіту

Аконіт клобучковий

Походить із півдня чи з центру Європи. У висоту він сягає 130 см, його прямі пагони формують пірамідальний кущ, що розростається до 70 см у діаметрі; глянсове, щільне, п’яти– або семироздільне листя забарвлене в темно-зелений колір, а блакитно-білі чи темно-сині гілки діаметром 4-5 см формують довге гроно. Популярні сорти: Елеонора (білі квіти з червоною облямівкою), Рубеллум (рожевуваті квітки), Альбум (кремуваті квітки), Ньюрі Блю (суцвіття насичено-синього кольору) і Карнеум (рожевувато-бежеві квітки).

Аконіт високий

Багаторічна рослина з прямими, рифленими та потужними пагонами заввишки до двох метрів, великим листям, що складається з п’яти чи семи ромбовидних нерівнозубчастих часток і великими гронами з порошисто-фіолетових квіток. Найпривабливіший ранньоквітучий сорт Ivorine, що сягає у висоту близько 60 см: у нього кремуваті квітки та привабливе листя.

Аконіт Фішера

Росте на Далекому Сході. У висоту його голі, прямі та круглі в перерізі пагони сягають півтора метра. Листя складається з 5-6 шкірястих листочків, а суцвіття у тої Фішера – гроно з білих або синіх квіток. Найвідоміший сорт – синьоквітковий Azure Monkshood.

Аконіт виткий

Це лісова ліана зі Східної Азії з крученим стеблом, що сягає в довжину двох і більше метрів, із глянсовим різьбленим листям і зеленувато-синіми чи густо-бузковими квітками на опушених квітконіжках, одягненими в широкі шоломи. У культурі можуть називати «витким аконітом» і інші сланкі види: аконіт Генрі, тою Вільморена, дуже схожу на аконіт Генрі, й аконіт Гемслі Окрім описаних видів, відомі також аконіти біло-фіолетовий, алтайський, бородатий, вовчий, східний, дугоподібний, сахалінський, Карміхеля, киринський, Кузнєцова, байкальський та чимало інших.

Дуже отруйний квітка Аконіт — види, фото і застосування в медицині

Назва Аконіт походить від латинського слова «Aconitum», що в перекладі означає «борець». Аконіт – це трав’яниста, дуже отруйна рослина. Ця рослина походить з родини Жовтецевих. Воно має прямий напрямок стебла і дланевидные листя, які чергуються. Аконіт є многолетником.

Назва Аконіт походить від латинського слова, а аконитум бере свій початок з грецької мови. Існує легенда про те, як з’явилося це трав’яниста і отруйна рослина. Ця легенда входить в грецьку міфологію і пов’язана з останнім подвигом Геракла. Він вивів з підземного Царства стражника – Цербера. Той, у свою чергу, побачивши світло, став намагатися вирватися. З його рота потекла слина.

І при зіткненні з травою, виростали довгі рослини з прямим стеблом. А так як це подія сталася поруч з місцевістю Акони, рослина отримало назву «аконитум».

Аконіт виростає на двох материках: Євразія і Північна Америка. Його можна зустріти в місцях з підвищеною вологістю і дуже родючим грунтом. Посадка цієї рослини ведеться в Європі в декоративних цілях.

Якщо людина отруїлася аконітом, він втрачає тонус, потім у нього сильно падає тиск. Серце починає битися все рідше і рідше. Але без своєчасного медичного втручання, серце починає стукати швидко і це може призвести до його зупинки, і врешті-решт – до летального результату.

Симптоми отруєння аконітом можуть бути різні, ми навели один з таких симптомів. Після отруєння людина може відчувати спрагу, починається блювота. Для цього синдрому характерна висока температура організму. Після тривалого проміжку часу у людини почнуться судоми рук та ніг, а далі він втрачає свідомість. Закінчитися все може дуже плачевно.

• Види
• Опис
• Історія в медицині
• Лікувальні властивості

Види

Аконіт має кілька видів. Давайте їх обговоримо:

Зверніть увагу: хоча цей вид аконіту володіє такими корисними властивостями, він також є отруйним і приймати його потрібно під наглядом лікарів.

Ці сім видів дуже часто використовуються в народній медицині. Далі ми розглянемо найбільш популярний вид борця більш докладно.

Опис

Аконіт джунгарський — один з найвищих видів аконіту з усіх. У висоту він може досягати двох метрів.

Форма квіток у джунгарського борця дуже химерна, що робить його неповторним з усіх видів борця. Виростає цей вид на узбережжях річок і у високогірних місцях. Його можна побачити на фото.

Про джунгарском аконите існує дуже багато цікавих фактів. У Давньому Римі цю рослину було широко поширене. Їм навіть прикрашали палац імператора, а все завдяки своєму яскравому фіолетового кольору.

Але у другому столітті вирощування джунгарського борця було заборонено, так як були летальні випадки після отруєння цією квіткою. Цей вид має дуже сумну історію, саме їм був отруєний великий філософ Сократ.

Древні греки використовували його як зброю для вбивства своїх ворогів і злочинців. Індійці змащували свої стріли отрутою джунгарського аконіту, а потім використовували їх в бою. Ця квітка також був «відьомський».

Якщо його знаходили в чиємусь домі, то жінку, яка проживала в цьому будинку, називали відьмою. Аконіт джунгарський має свою історію в медицині.

Історія в медицині

Австрійський лікар Антон фон Штерк перший, хто приділив увагу цій квітці. Він виклав документи, де описувалися всі властивості цієї рослини.

За допомогою експериментів, він хотів визначити потрібну норму вживання соку джунгарського аконіту. В 60-их роках 19 століття в одному з видань Лондона була надрукована стаття про лікування онкології. У цій статті саме аконіт описувався, як головне ліки в боротьбі з онкологічними захворюваннями.

Радянський лікар Таїсія Василівна Закаурцева теж помітила корисні лікувальні властивості джунгарського аконіту. З допомогою нього вона лікувала хворого онкологією, після чого пухлина у нього зменшувалася.

Коли пухлина досягла маленького розміру, вона хірургічним методом видалила її. Таким чином вилікувала кілька хворих цією хворобою. У середині 20 століття в радянській медицині стали широко використовуватися тільки два види борця (джунгарський, каракольский). А аконіт джунгарський донині користується популярністю при лікуванні онкологічних захворювань.

Пам’ятайте: самостійне застосування аконіту заборонено. Його вживання може призвести до летального результату. На сьогоднішній день навіть у медицині дуже рідко використовується це рослина, з-за наявності в ньому отрути.

На заході Європи фахівці цветоводческого господарства застосовують цю рослину. Найбільш красиві види – це Aconitum lycoctonum і Aconitum stoerckeanum. А також один з видів називається «біколор».

Ці та інші види аконіту утворюють загальний красивий «малюнок» на ділянці землі. Також садівники займаються їх посадкою і розведенням, тому що їх не будуть досягати комахи, які будуть приносити шкоди цим рослинам, так як вони дуже отруйні.

Аконіт може навіть «приносити» мед. Але бджоли рідко сідають на це квітка. Щоб вони збирали нектар, поблизу не повинні бути інші рослини. У більшості випадків бджоли просто гинули при зборі нектару.

Лікувальні властивості

Аконіт джунгарський є антисептичним і знеболюючим засобом. Він допомагає лікувати застарілі рани.

Люди, які страждають на радикуліт і остеохондроз, аконіт джунгарський може послабити біль.

Страждають виразкою, в дуже маленьких дозах можуть вживати сік джунгарського борця. Трава, зроблена з джунгарського аконіту, допоможе при переломі різних кісток.

Зверніть увагу: вживати аконіт джунгарський в лікувальних цілях забороняється дітям і людям, які мають дуже слабкий імунітет, а також вагітним жінкам.

Аконіт може принести велику користь, так і величезної шкоди. Використовувати в медичних цілях слід тільки під наглядом лікаря.

Ліки, зроблені з аконіту необхідно зберігати у важкодоступних місцях для дітей. Краще використовувати аконіт як знеболююче, так як в даному разі треба вживати у малих дозах.

Не забувайте: будь-який вид борця – отруйний квітка, про нього дивіться наступне відео: