Розробки уроків – ПРИРОДОЗНАВСТВО 3 клас – за підручником І. В. Грущинської – 2014 рік

Мета: ознайомити учнів з давніми переказами про рослинний і тваринний світ; розкрити красу і чарівність народних уявлень про природу; виховувати бережливе ставлення до рослинного і тваринного світу.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

— Які куточки природи називають недоторканими?

— Які кроки необхідно здійснювати для збереження різноманіття рослин і тварин у природі?

— Доведіть, що природу потрібно оберігати як єдине ціле.

— Розкажіть про заповідник, який розташовується у вашому краї.

— Як можна оберігати природу на нашій планеті? Прочитайте план корисних дій.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про легенди, які склав народ про рослини і тварин.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота за підручником (с. 137-138)

— Чи любите ви слухати легенди і казки? Як не дивно, в них часто міститься багато правдивої інформації про життя живої природи. Часом із легенд, які склав народ, можна дізнатися про походження назв рослин, поведінку тварин.

— Послухайте і скажіть, що в цих легендах правдиве, а що — вигадане?

— Чому дика цибуля отримала назву ведмежа?

— Поясніть назву рослини — зозулині черевички справжні.

— Розкажіть легенду про квітку, всередині якої ховається щастя.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

МАТЕРИНСЬКІ СЛЬОЗИ (маргаритки)

Рано навесні, лише зійде сніг, на луках, на пагорбах, понад стежками з’являються маленькі білі квіточки-зірочки. Це стокротки, або маргаритки. У народі їх називають материнські сльози, про них складено таку легенду.

Мала одна вдова трьох красенів синів-козаків. Посунула на Україну татарська орда. Попросили сини в матері благословіння, осідлали коней вороних і разом з побратимами поїхали воювати. Люта січ була, але козаки не відступили й з перемогою повернулися в рідні домівки. Але мати не дочекалася своїх синів, бо полягли вони в битві. Боса по білому снігу бігла вдова і тяжко голосила за ними. Де впали її сльозинки, там розквітли маленькі квіточки.

Бог дав людині лантух і наказав віднести далеко в ліс та закопати за умови не розв’язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не втримався і поцікавився, що ж він несе. Тоді з лантуха вистрибнули жаби, вужі та змії і розповзлися по всьому світові.

Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях та болотах і збирати всяке «гаддя».

Люди вірили, що лелека приносить щастя тій оселі, де він збудував гніздо. Якщо ж хтось зруйнує гніздо, то лелека принесе вогню і спалить хату.

Пішов одного разу маленький хлопчик до лісу і заблукав. Блукав він довго, із сил вибився і набрів на покинуту криницю. Хотів напитися води, та криниця була глибокою. Сів хлопчик під криницею і заплакав.

А в небі на той час пролітали журавлі. Побачив один журавель хлопчика, опустився на землю, нахилив свою довгу шию у криницю і дістав води. Хлопчик водички попив, сил йому додалося, і він зміг знайти дорогу додому. Удома він розповів про чарівного птаха — журавля, що врятував йому життя. Відтоді люди почали виготовляти з деревини журавлів і ставити коло криниці.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка — соловей.

Колись давно ця гарна пташка гніздилася в далеких краях і не знала дороги в Україну. Але солов’ї були дуже співучі, тому літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для місцевого царя. Залетів один соловейко на Україну і сів спочити в якомусь селі.

Зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні. Пісні були сумними, бо тяжка праця за день забирала багато сил. Тож соловей заспівав і звеселив людей. Забули люди про втому і теж заспівали своєму заморському гостю гарних пісень.

З усіх земель злетілися солов’ї до царського саду, співаючи йому почуті пісні. Але все те було вже знайоме цареві. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар здивувався. Таких пісень він ще не чув і велів тому солов’ю співати день і ніч.

Зачудовані солов’ї навесні гуртом полетіли в Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далекі краї. Саме в нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— Яка з легенд вам найбільше сподобалася? Чому?

— Яка з легенд вам була відома? Звідки ви про неї дізналися?

— Чому люди завжди глибоко шанували тварин і рослини?

— Розкажіть однокласникам відому вам легенду про рослину чи тварину.

— Тепер ви знаєте, що не перелічити, скільки чудових легенд про рослини і тварин склав український народ. 1 всі вони не тільки цікаві й повчальні, а й корисні, бо містять цінну наукову інформацію.

Знайдіть, прочитайте і перекажіть своїм рідним і друзям ці та інші легенди й казки про природу.

✅Міфи і легенди про рослини

Головним завданням дисциплін початкових класів є захопити дитину і прищепити йому інтерес до навчання. Одним з таких способів є привнесення елемента гри і казки в процес навчання. Наприклад, можливе використання викладачем міфів і казкових історій про рослини. Нижче наведені приклади легенд про рослини. Рекомендується також і самостійне представлення таких історій учнями у форматі повідомлень.

Міф про царицю квітів

Почати легенди про квіти можна з одного з найвідоміших рослин — троянди.

Щоб дізнатися її історію, необхідно повернутися в античну Грецію. Згідно з легендою, цариця квітів з’явилася при народженні найпрекраснішої грецької богині — Афродіти, покровительки любові і краси. Бризки морської піни, з якої вона вийшла, звернулися в чудовий квітка – першу дикорослу троянду, заалевшую від крапельки крові, коли богиня випадково вкололася об шипи.

Стародавні греки любили цю квітку і часто саме їм прикрашали наречених, усипали червоними пелюстками шлях тріумфаторам (переможцям у війні) і садили рожеві кущі біля храмів богів.

У християнській релігії теж віддають почесті цій квітці, завдяки неземному аромату і бездоганній формі асоціюючи його з раєм.

Легенди про одолень-траву

Таке давнє слов’янське ім’я належить латаття звичайного. Люди дуже шанували цей ніжний водяний квітка і вважали його чарівним. Частинку кореневища носили на грудях як оберіг від бід і напастей і як амулет, що дає сили для перемоги над злим ворогом.

Легенди про латаття існували у багатьох народів світу. У Стародавній Греції ім’я її пов’язане з Гераклом. Переказ свідчить, що герой відкинув любов прекрасної білошкірої німфи, яка від горя звернулася в біле латаття. Квітка полюбився молодим грецьким дівчатам: з нього вони плели довгі гірлянди, волосся свої прикрашали білим вінком. Навіть сама Олена Прекрасна носила такий вінок в день свого весілля.

У Стародавньому Єгипті Водяна лілія була офіційною квіткою Ісіди, головної богині пантеону, що є втіленням материнства і жіночності.

У Скандинавських країнах вважається, що у кожної латаття є свій покровитель — ельф. Маленький чоловічок народжується разом з водяною Лілією, живе з нею і вмирає. Крім того, для переправи через річки і озера ельфи використовують листя і квітки цієї рослини в якості мініатюрних човників.

Північноамериканські індіанці розповідають історії про те, що при зіткненні двох зірок (вечірньої і Полярної) з’явився дивовижний квітка, схожий на білу іскорку.

Легенда про рослину одолень-трава допоможе ознайомити дитину з широким спектром міфів різних культур.

Квітка гладіаторів

Назва рослини Гладіолус в перекладі з латинської мови означає»меч”. Листя його до такої міри нагадують лезо холодної зброї, що навіть в Росії у квітки є друга назва — шпажник, тобто квітка, що виглядає як шпага.

У Стародавньому Римі був звичай звертати підкорені народи в рабів-гладіаторів і змушувати нещасних бранців битися між собою до самої смерті. Одного разу жорстокий римський полководець, бажаючи розважити безсердечну публіку, змусив битися двох кращих друзів, пообіцявши їм у разі перемоги свободу і повернення на батьківщину. Але юнаки віддали перевагу зраді смерть. Вони встромили в землю свої мечі і обнялися — так їх і стратили. А на могилі їх розцвіли високі прекрасні квіти.

Історія про маленьку цикламену

У короткій легенді про цикламена йдеться про те, як цар Соломон захотів створити для себе особливу королівську корону. Йому не подобався жоден варіант, який пропонували йому знамениті майстри-ювеліри, і тоді він звернувся до квітів у своєму саду. Всі рослини хвалькувато пропонували себе в якості прообразу, і лише одна цикламена мовчала. Соломон помітив сором’язливу квітку і побажав носити корону в його формі, щоб постійно пам’ятати про скромність, яку він вважав дуже важливою якістю для правителя.

Хризантема і заснування Японії

Давним-давно царював в Китаї страшний тиран, більше всього на світі боїться смерті. Чув він про те, що в далекій країні за морем росте незвичайна квітка, з якого можна приготувати зілля, що дарує будь-якому безсмертя. Ось тільки зірвати цю рослину – хризантему – могла лише людина з чистим серцем.

Імператор відправив триста благородних дівчат і юнаків за квіткою, але ніхто з них не повернувся додому. Незабаром тиран помер, а молоді люди, що залишилися в живих, заснували на острові хризантем власну державу-Японію.

Флориографія — мова квітів

Розповіді про рослини для 2 класу по навколишньому світу можна урізноманітнити справжніми історичними фактами. У вікторіанську епоху розташування квітів у букеті стало своєрідною таємною мовою (флориографією). Нижче представлена мала частина списку, в якому будь-хто міг знайти квітка для вираження своїх почуттів:

• жовтий тюльпан – безнадійна любов, а червоний – визнання в любові;
• пролісок – розрада і надія;
• нігтики – відчай;
• бузок – перше кохання;
• орхідея – старанність;
• герань – нерозсудливість і дурість;
• ірис – довіра;
• Магнолія – благородство, наполегливість і завзятість.

Важливим був і колір рослин. Іноді їх навіть перефарбовували спеціальною фарбою, щоб зробити кому-небудь особливий подарунок:

• червоний колір символізував сильні емоції, життя і любов;
• синій позначав спокій, вірність і нескінченність;
• пурпурний – велич;
• жовтий-відраза (в той час, як золотистий був знаком Сонця);
• Помаранчевий – тепло і радість;
• білий – невинність і чистоту;
• чорний – печаль.

Крім існуючих легенд, можливо твір учнями власного казкового оповідання про культурну рослину.

Легенди про рослини

Незбагненна краса довколишнього світу завжди бентежила людей, примушуючи шукати їй бодай якогось пояснення. Тому серед легенд кожного народу знайдеться чимало легенд про природу й природне оточення. Особливо загадковими людям завжди видавалися рослини – майже нерухомі істоти, що тягнуться з землі вгору, до неба; що вмирають восени і знов народжуються навесні; що дають людям їжу, деревину, волокно, тощо.
Роль рослин у житті сільськогосподарського народу – особлива. Від врожаю залежить добробут, а подеколи – й виживання роду. Тому у розмаїтті українських легенд так багато саме легенд, присвячених рослинам.
Статичні рослини, як вважалося, мали рухому душу. Якщо рубати зачароване дерево – воно закричить людським голосом. Люди вірили, що у дерева є душа на зразок людської, вірили, що дерева у минулому могли бути людьми, і тому їх не можна кривдити, а якщо вже конче треба зрубати – слід попрохати пробачення.