Зміст:
презентація на тему: Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів у тваринництві, археології.
метод визначення віку різних об’єктів, в складі яких є який-небудь радіоактивний ізотоп. Базується на визначенні того, яка частина цього ізотопу встигла розкластися за час існування зразка. За цією величиною, знаючи період напіврозпаду даного ізотопу, можна розрахувати вік зразка. Радіоізотопне датування широко застосовується в геології, палеонтології, археології та інших науках. Це джерело практично всіх абсолютних датувань різних подій історії Землі. До появи радіометричного датування були можливими тільки відносні датування — прив’язка до певних геологічних ер, періодів, епох і т. д., тривалість яких була невідома. Радіоізото́пне або радіометри́чне датува́ння
В різних методах радіоізотопного датування використовуються різні ізотопи різних елементів. Оскільки вони сильно відрізняються за хімічними властивостями (і, отже, за вмістом в різних геологічних та біологічних матеріалах і за поведінкою в геохімічних циклах), а також за періодом напіврозпаду, у різних методів відрізняється область застосування. Кожен метод можна застосовувати тільки до певних матеріалів та певного інтервалу віку. Найвідоміші методи радіоізотопного датування радіокарбоновий, калій-аргоновий та уран-свинцевий аналіз
Перед археологами постійно стоїть проблема — як визначити точний вік знахідки?Перед археологами постійно стоїть проблема — як визначити точний вік знахідки? Відповісти на це питання можна, спираючись на письмові джерела та за допомогою радіокарбонового методу хронологічного маркування викопних знахідок органічного походження. Винахідник цього методу Ліббі був удостоєний Нобелівської премії з фізики.
Вивчення властивостей ізотопів дало змогу розв’язати “нерозв’язну” проблему визначення віку гірських порід чи стародавніх виробів із дерева. В рослинах завжди є β- радіоактивний ізотоп Карбону з періодом піврозпаду Т=5700 років. Він утворюється в атмосфері Землі в невеликій кількості з азоту під дією нейтронів, які виникають за рахунок ядерних реакцій, викликаних швидкими частинками, що надходять в атмосферу з космосу. Поєднуючись з Оксигеном, цей Карбон утворює вуглекислий газ, що поглинається рослинами, а через них – і тваринами.
Після загибелі організму поповнення його радіоактивним Карбоном припиняється. А кількість цього ізотопу зникає за рахунок його радіоактивності. Визначивши відсотковий вміст радіоактивного Карбону в органічних залишках, можна визначити їх вік, якщо він лежить в межах від 1000 до 100 000 років.
Суть методу полягає у вимірюванні залишкової радіоактивності знайденого предмета і порівняння її з певним зразком. Існує сувора залежність між віком предмета й величиною залишкової радіоактивності. Вимірявши радіоактивність предмета і порівнявши її зі стандартною величиною, можна визначити час виготовлення предмета.
01в якості індикаторів при вивченні проміжного обміну, процесів засвоєння складових частин кормів тваринами, шляхів синтезу в організмі білків, жирів, вуглеводів, процесів утворення молока, яєць, вовни і тощо; 02при вивченні обміну мінеральних речовин і особливо кальцію, фосфору, йоду, різних мікроелементів в організмі тварин при різних фізіологічних станах, а також при хворобах (рахіт, остеомаляція та ін.); 03для вивчення механізму дії лікарських речовин при розробці нових методів лікування тварин; 04для вивчення функцій ендокринних залоз у сільськогосподарських тварин при різних фізіологічних станах. У тваринництві в даний час радіоактивні ізотопи використовуються:
Висновок:радіоактивні ізотопи служать людині в багатьох сферах її життєдіяльності. Це ще раз доводить, що радіацію можна використовувати на благо людства, допомагаючи людям.
Дякую за увагу!Презентацію підготувала Мамчич Анастасія
Презентація ” Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів у тваринництві, археології”
До уроку “Представлення результатів навчальних проектів 1,2,3. Створення 3D-моделей атомів елементів. Застосування радіонуклідів у медицині. Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів у тваринництві, археології.”
Використання радіоактивних ізотопів як індикаторів у тваринництві, археологіїВиконала учениця 11 класу. Петропільського ліцею Широківської сільської ради. Янушкевич Юлія
Радіоізотопне датування Радіоізотопне або радіометричне датування-метод визначення віку різних об’єктів, в складі яких є який-небудь радіоактивний ізотоп. Базується на визначенні того, яка частина цього ізотопу встигла розкластися за час існування зразка. За цією величиною, знаючи період напіврозпаду даного ізотопу, можна розрахувати вік зразка.
Радіоізотопне датування широко застосовується в геології, палеонтології, археології та інших науках. Це джерело практично всіх абсолютних датувань різних ПОДIЙ iсторiї Землі. До появи радіометричного датування були можливими тільки відносні датування прив’язка до певних геологічних ер, періодів, епох і т. Д., тривалість яких була невідома.
В різних методах радіоізотопного датування використовуються різні ізотопи різних елементів. Оскільки вони сильно відрізняються за хімічними властивостями (і, отже, за вмістом в різних геологічних та біологічних матеріалах і за поведінкою в геохімічних циклах), а також за періодом напіврозпаду, у різних методів відрізняється область застосування. Кожен метод можна застосовувати тільки до певних матеріалів та певного інтервалу віку. Найвідоміші методи радіоізотопного датування це радіокарбоновий, калій-аргоновий та уран свинцевий аналіз.
Вивчення властивостей ізотопів дало змогу розв’язати «нерозв’язну» проблему визначення віку гірських порід чи стародавніх виробів із дерева. В рослинах завжди є в- радіоактивний ізотоп Карбону з періодом піврозпаду т=5700 років. Він утворюється в атмосфері Землі в невеликій кількості з азоту під дією нейтронів, які виникають за рахунок ядерних реакцій, Викликаних швидкими частинками, що надходять в атмосферу з космосу. Пo. EДHy. ЮЧИCb з Оксигеном, цей карбон утворює вуглекислий газ, що поглинається рослинами, а через них – і тваринами.
Після загибелі організму поповнення його радіоактивним Карбоном припиняється. А кількість цього ізотопу зникає за рахунок його радіоактивності. Визначивши відсотковий вміст радіоактивного Карбону в органічних залишках, можна визначити їх вік, якщо він лежить в межах від 1000 до 100 000 років.
Суть методу полягає у вимірюванні залишкової радіоактивності знайденого предмета і порівняння її з певним зразком. Існує сувора залежність між віком предмета й величиною залишкової радіоактивності. Вимірявши радіоактивність предмета і порівнявши її зі стандартною величиною, можна визначити час виготовлення предмета.
У тваринництві в даний час радіоактивні ізотопи використовуються: 1) в якості індикаторів при вивченні проміжного обміну, процесів засвоєння складових частин кормів тваринами, шляхів синтезу в організмі білків, жирів, вуглеводів, процесів утворення молока, яєць, вовни і тощо; 2)при вивченні обміну мінеральних речовин і особливо кальцію, фосфору, йоду, різних мікроелементів в організмі тварин при різних фізіологічних станах, а також при хворобах (рахіт, остеомаляція та ін.); 3)для вивчення механізму дії лікарських речовин при розробці нових методів лікування тварин; 4)для вивчення функцій ендокринних залоз у сільськогосподарських тварин при різних фізіологічних станах.
Радіоактивні ізотопи служать людині в багатьох сферах її життєдіяльності. Це ще раз доводить, що радіацію можна використовувати на благо людства, допомагаючи людям.
Антибіотикорезистентність у тваринництві
Починаючи з 1940-х років, антибіотики застосовувались для порятунку життя мільйонів людей і відігравали найважливішу роль у захисті здоров’я населення. Всесвітній тиждень обізнаності про антимікробні препарати стосується не тільки людей, а й тварин – це саме та проблема про яку найчастіше забувають.
Значна кількість антибіотиків, які використовуються для лікування людей, також масово застосовуються і у тваринництві. Багато тваринницьких ферм використовують антибіотики на постійній основі як лікувальні засоби, а також як стимулятори росту сільськогосподарських тварин і птахів. В результаті, нераціонального застосування антибіотиків до тварин, а отже і до наших продуктів харчування, призводить до того, що наш організм звикає до них і вже не реагує на захворювання. Тобто, проблема надмірного використання антибіотиків для тварин також є причиною стрімкого поширення антибіотикорезистентності у людей.
Надмірне використання антибіотиків у тваринництві призводить до того, що бактерії мутують і пристосовуються – антибіотики перестають діяти. Регулярне вживання антибіотиків, які присутні у м’ясі птиці, свинини, яловичини, індички та риби, сприяє виникненню антибіотикорезистентності (стійкості до ліків), а також може стати причиною зниження імунітету, порушення обміну речовин, алергічних реакцій, появи набряків, дерматиту, дисбактеріозу. Також залишки антибіотиків та стійкі бактерії і мікроорганізми не лише потрапляють з м’ясом на полиці магазинів, але й з гноєм та послідом тварин – у ґрунт і ґрунтові води.
То як вирішити дане питання? Найпростіший вихід — заборонити використання антибіотиків в тваринництві раз і назавжди. Але не все так однозначно. Тварини, як і люди, теж хворіють. І їх також треба лікувати, і не завжди це можна зробити вітамінами та мінералами. Іноді все ж необхідно використовувати антибіотики.
І тут вже починається дискусія «а що ж робити, якщо і використовувати не можна, але і заборонити теж не варіант?».
У світі вже давно зрозуміли загрозу використання антибіотиків при вирощуванні тварин та виробництві продуктів харчування — Продовольча та Сільськогосподарська Організація ООН (ФАО) затвердила стратегію зменшення використання в світі антибіотиків. Стратегія спрямована на зменшення використання антибіотиків в тваринництві, а також регулювання використання антибіотиків із дотриманням періодів їх виведення з організму тварини. В Україні також затверджено закон «Про ветеринарну медицину» у якому прописані регуляторні норм правильного використання антибіотиків для тварин.
Отже, у підсумку можна підвести, що нераціональне використання антибіотиків у тваринництві “заслуговує” на увагу відповідальних структур та суспільства в цілому, тому що піклуватися про здоров’я і життя тварин – це прояв розсудливості й відповідальності.
Матеріал підготував фахівець з громадського здоров’я відділення інфекційного контролю та антибіотикорезистентності відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних хвороб Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України Марк Булашев.