Є три важливі моменти: генерал озвучив військову стратегію України на 2024 рік

Кінець року – традиційний час для підбиття підсумків та складання прогнозів. Зокрема, у ракурсі російсько-української війни. Ми закінчуємо 2023 рік далеко не так натхненно, як 2022-й, коли і обіцянки допомоги з боку партнерів були значно більшими, і перспективи деокупації наших земель – набагато кращими.

Зараз рівень підтримки України з боку Заходу поступово падає, після не найвдаліших наступальних дій, ЗСУ йдуть в оборону, ворог атакує практично по всьому фронту, а прогнози з боку міжнародних аналітиків обіцяють продовження війни, як мінімум, весь наступний рік.

Своїми військовими прогнозами з “Телеграфом” поділився генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006—2010 рр.) Ігор Романенко.

“Вкрай важливо проаналізувати хід бойових дій протягом року, що минає. Причому зробити це об’єктивно, критично. По сухопутній частині ми не виконали стратегічних завдань. Не змогли серйозно просунутися вперед, звільняючи свої землі.

Але є й серйозний успіх стратегічного рівня – ми вплинули на Чорноморський флот противника так, що РФ змушена була прибрати військові кораблі з Криму до Новоросійська та інших віддалених портів. І в такий спосіб послабила свій потенціал на морі. Внаслідок цього Україна спромоглася сама забезпечити, хоч і в складних умовах, роботу морського зернового коридору”, – розповідає Ігор Романенко.

За його словами, наші Військово-повітряні сили разом із ППО Сухопутних військ, а також іншими системами протиповітряної оборони успішно виконують завдання (попри обмежені можливості, особливо в авіації) щодо боротьби з повітряними ударами з боку противника.

Наразі ми переходимо до стратегічної оборонної операції, зазначає генерал. І правильно робимо, наголошує він, що не відповідаємо на закидання з боку деяких партнерів (а також окремих діячів усередині України) щодо необхідності надання стратегічного військового плану на майбутній рік.

“Для складання такого плану необхідно розуміти, який ресурс ми маємо. А у нас такого розуміння наразі немає. Президент України (він же верховний головнокомандувач) постійно працює з європейськими та американськими партнерами, щоб зібрати ресурс для протидії російській агресії. На цей момент — для оборонної операції. У противника зараз є тактичне просування на ряді ділянок. Але не критичне. Противник багато втрачає. Нам же необхідно виграти час. Накопичити сили. Зібрати взимку максимум сил і засобів для ведення вже своїх наступальних дій. З урахуванням помилок 2023 року”, – наголошує Ігор Романенко.

Після того, як стане зрозуміло, скільки і чого вдасться зібрати, коли в нас будуть ті чи інші види озброєнь, боєприпасів, можна будувати плани нової наступальної кампанії, пояснює генерал.

“До кінця минулого і на початку цього року партнери багато чого нам пообіцяли, — зазначає експерт. — І ми розробляли відповідні плани, виходячи з того, що і коли сподівалися отримати. Але практично всі терміни поставок були зірвані, нам давали потроху, розтягнувши підтримку, яку ми сподівалися використовувати при наступі, практично на весь рік. І, природно, плани розійшлися з реальністю, а ефективні наступальні операції були підірвані. Багато чого довелося переробляти на ходу, виходячи з нових реалій”.

Ігор Романенко нагадує й епізод із витоком даних, влаштованим 21-річним службовцем Національної повітряної гвардії штату Массачусетс.

“Він скинув в Інтернет масу матеріалів. В результаті росіяни могли побачити, що ми маємо в своєму розпорядженні, де можемо наступати. Як наслідок, наш наступ на півдні, в Запорізькій області, не став несподіванкою. Тим більше, що противник заздалегідь створив там потужні лінії оборони”, – наголошує генерал.

Все це слід осмислити, оцінити – і взяти до уваги при плануванні своїх дій наступного року, упевнений Ігор Романенко. Він підкреслює, що план реально формувати, лише розуміючи, які ресурси маєш.

“Збором цих ресурсів зараз і займається наше військово-політичне керівництво, – пояснює експерт. – Плюс – нам гостро необхідно доукомплектувати бригади, що воюють, до 80—90%, а в цей час акумулювати сили і засоби для виконання завдань на наступний рік — проведення деокупації територій. Для всього цього потрібно поповнення, що можливе лише за більш ефективної мобілізації”.

Хто такий Ігор Коломойський: біографія олігарха та одного з найвпливовіших людей України

Його неодноразово включали до рейтингів найвпливовіших людей України, він посідає 6 місце за розміром статків серед українців та відомий низкою скандальних заяв. Після двох років добровільного “вигнання” Ігор Коломойський повернувся до України.

Ігор Коломойський, інженер за освітою і володар активів низки великих українських та закордонних компаній, у свої 56 років встиг випробувати себе у політиці, боровся з сепаратистами на Дніпропетровщині та отримав громадянство трьох країн.

24 канал пропонує дізнатися основні факти з життєпису одіозного олігарха.

Біографія Ігоря Коломойського: від здавання склотари до мільярдної бізнес-імперії

Дитинство і студентські роки

Ігор Коломойський народився 13 лютого 1963 року в Дніпрі у єврейській родині інженерів. Його мама працювала в інституті “Промбудпроект”, а батько – на Дніпропетровському меткомбінаті імені Петровського.

Закінчив середню школу №21 у Дніпрі з відзнакою “за відмінне навчання”. Тоді ж отримав перший спортивний розряд із шахів.

Як розповів сам олігарх, першим його самостійним заробітком було здавання порожньої склотари, що він зробив з приятелями потай від батьків. Тоді він “заробив” кілька карбованців, які витратив на морозиво.

Ігор Коломойський у літньому таборі

У 1980-1985 роках Ігор Коломойський навчався в Дніпропетровському металургійному інституті імені Л. І. Брежнєва за фахом “теплотехніка й автоматизація металургійних печей”.

Має червоний диплом інженера та після закінчення інституту був розподілений у проектну організацію.

Особисте життя олігарха

Дружина Ігоря Коломойського, Ірина, живе у Женеві. Познайомилися вони ще у літньому таборі, коли обом було по 13 років. Діти Коломойського, донька Анжеліка та син Григорій, вважаються одними з найбагатших спадкоємців.

20-річний син олігарха має громадянство Швейцарії та професійно займається баскетболом. Григорій Коломойський виступав під третім номером “Cleveland State Vikings” (баскетбольна команда Університету штату Клівленд, США). Він навчався у цьому університеті на спеціальності “Спортивний менеджмент”.

В США сина олігарха називали Грегорі. Він мріяв про NBA, але не мав для цього здібностей. Натомість для європейського баскетболу його талантів вистачало – Коломойський-молодший спочатку грав у чемпіонаті Ізраїлю – в одному з місцевих “Маккабі”, з осені 2019 року є гравцем БК “Дніпро”, одним зі спонсорів клубу є його батько.

У складі “Дніпра” Коломойський не виблискує, але він є частиною команди та має статус талісмана.

Донька Коломойського Анжеліка (зараз їй 34 роки) у 2007 році посіла третє місце у рейтингу журналу “Фокус” “15 найзавидніших наречених України”. У 2011 році вийшла заміж за Олега Бокоєва. Вона народилася в Україні, проте довгий час живе у Швейцарії.

Анжеліка Коломойська з чоловіком

Сам Ігор Коломойський є громадянином України, Ізраїлю й Кіпру. На його думку, це не є порушенням закону, тому що “заборонено подвійне, а не потрійне громадянство”.

Коломойський про свої паспорти: відео

Ігор Валерійович любить читати, особливо біографії полководців, політиків і диктаторів.

З чого починав

У середині 1980-х, після виходу закону “Про кооперацію”, створює власний бізнес. Тоді він разом зі своїми майбутніми бізнес-партнерами Олексієм Мартиновим і Геннадієм Боголюбовим працював у торговельному кооперативі “Фіаніт”. Згодом вони заснували свій свій кооператив “Сентоза” (названий на честь острова розваг у Сингапурі). Вони закуповували оргтехніку у Москві та продавали її у Дніпрі.

Після розпаду СРСР почали торгувати нафтою, феросплавами та товарами загального вжитку.

Ігор Коломойський почав займатися бізнесом ще у 80-х

Яким бізнесом володіє

Бізнес-інтереси Коломойського різноманітні: від нафти й феросплавів до гірськолижних курортів (зокрема, в Австрії Земмерінг та в Україні Буковель) та авіаперевезень.

Наразі Коломойський – на шостому місці серед українців у рейтингу найбагатших людей планети 2018 року за версією журналу “Forbes”. З капіталом у 1,1 мільярда доларів він посів у загальному списку 1941 місце. На рік раніше Коломойський був п’ятим в українському рейтингу з аналогічним статком. У 2016 році його статки оцінювалися в 1,3 мільярда.

На сьогодні Коломойському належить значна кількість активів в українських та міжнародний компаніях. Найбільш значимі з них:
– Феросплавні заводи Нікополя, Стаханова і Запоріжжя;
– “Укрнафта”;
– “1+1 медіа”;
– “Міжнародні авіалінії України”.

Також має частки акцій у “JKX Oil & Gas” (британська нафтовидобувна компанія), Central European Media Enterprises (яка контролює “1+1”) та в світових офшорних компаніях, зокрема на Кіпрі.

За інформацією низки ЗМІ, покровителем Коломойського і його бізнес-партнером також був Павло Лазаренко, який у 90-х займав низку високих державних посад у Дніпропетровській області, а згодом став прем’єр-міністром України.

“Приватбанк”

Засновниками “Приватбанку” у 1992 році стали чотири компанії: ТОВ “Віст”, ТОВ “Сентоза”, ТОВ “Сом” і ЗАТ “Приват-інтертрейдинг”. Сергій Тігіпко став головою правління, а наглядову раду очолив Леонід Милославський. Однак великий відсоток всіх акцій все ж належав Коломойському. За його словами, у 2005-му році його частка склала 30%.

Те, що “Приватбанк” виріс у велику промислово-фінансову імперію, багато хто називає заслугою саме Коломойського, його лідерських якостей та фінансових можливостей. До активів груп “Приват” входило понад 100 підприємств, як українських, але і в світі.

У грудні 2016 року “Приватбанк” був націоналізований. 100% акцій перейшли до Міністерства фінансів. Колишній власник поступився акціями за 1 грн, однак на момент передачі було оголошено, що додаткова емісія складе 116 млрд грн.

Коломойського звинувачують у виведенні з установи мільярдів доларів українських вкладників на користь своїх фірм. 16 січня НБУ заявив, що, згідно з розслідуванням компанії Kroll, до націоналізації “Приватбанк” був об’єктом масштабного шахрайства, яке призвело до збитків мінімум у розмірі 5,5 млрд доларів.

Зараз олігарх судиться з НБУ і вже державним “Приватбанком” у міжнародних судах щодо націоналізації.

Ігор Коломойський володіє активами низки як українських, так і іноземних компаній

Благодійність і громадська діяльність

Завдяки Ігорю Коломойському відродили історичну синагогу “Хурва” (Єрусалим) та завершили ремонт тунелів під Стіною плачу. У 2010 році він на 5 років став президентом Європейської Ради Єврейських Громад.

Він причетний також і до створення музейного комплексу “Мистецький арсенал” у Києві. Був головою футбольного та баскетбольного клубів “Дніпро”, а також хокейного клубу “Будівельник”. До 2013 року Коломойський фінансував також футбольні клуби “Кривбас” (Кривий Ріг), “Волинь” (Луцьк) і “Арсенал” (Київ).

Коломойський і політика

У 2005 році Коломойський підтримав Помаранчеву революцію та, за його словами, на допомогу Майдану тоді витратив близько 5 мільйонів доларів, гроші проводилися через підконтрольні йому канали. Після революції підтримував Ющенка.

Сам Коломойський говорить, що у 2006 році Віктор Янукович особисто пропонував йому місце у списку “Партії регіонів”, проте він відмовився. У одному з інтерв’ю заявляв, що ніколи не підтримував регіоналів та комуністів, а за своїми поглядами більше соціаліст-демократ.

На початку 2014 року указом тодішнього в. о. президента України Олександра Турчинова Коломойського призначили головою Дніпропетровської обласної держадміністрації. Наступного дня після призначення він представив свою програму та пообіцяв розмовляти українською. Як метод боротьби з сепаратизмом у східних регіонах України він запропонував призначити великих олігархів на керівні посади там.

Після приходу до влади Петра Порошенка, Коломойський підтримав закон за введення АТО і зайняв активну позицію в контролі, організації і спонсоруванні спецоперацій.

Через рік між олігархом та президентом почався конфлікт навколо “Укрнафти”. У березні 2015 року Порошенко своїм указом відправляє Коломойського у відставку з посади очільника Дніпропетровської ОДА (за його проханням), після чого Ігор Валерійович заявив, що йде з політики.

28 березня в Дніпрі відбувся великий мітинг-концерт “прощання” з командою Коломойського під назвою “За єдність”. Під час мітингу зі сцени виступали Борис Філатов, Антон Геращенко, Юрій Бутусов, Володимир Рубан та Олег Ляшко.

Очільником Дніпропетровської ОДА Коломойський пробув рік

Позиція щодо війни на Донбасі

На початку бойових дій на Сході України Коломойський запропонував конфісковувати майно та заводи прихильників сепаратизму. За його пропозицією, власність варто було передати в управління спеціально створеного акціонерного товариства, а акції – роздати учасникам АТО.

Він заявив, що принаймні на Дніпропетровщині сепаратизм не пройде і пообіцяв за кожного переданого Україні російського диверсанта виплачувати 10 тисяч доларів.

500 тисяч доларів Коломойський пообіцяв заплатити тому, хто доставить українським правоохоронним органам тодішнього лідера сепаратистів Олега Царьова.

У квітні 2014 року з ініціативи і фінансової підтримки Коломойського почали формуватися загони добровольців “Дніпро”, “Штурм”, допомагав він також у створенні батальйону “Донбас”. Пізніше олігарх запропонував поставити на кордоні з Росією стіну у вигляді двометрової сітки з колючим дротом.

1 червня 2014 року Ігор Коломойський разом із головою МВС України Арсеном Аваковим були оголошені слідчим Комітетом РФ у міжнародний розшук.

У травні 2019 року Коломойський зробив гучну заяву щодо війни

28 березня 2019 року Ігор Коломойський був внесений у “чистилище” сайту “Миротворець”. Причиною стало “Порушення законодавства України про громадянство шляхом отримання громадянства інших країн. Свідома участь у дестабілізації суспільно-політичного життя в Україні. Маніпуляція суспільно-значущою інформацією. Організація поширення завідомо неправдивої інформації на підконтрольному телеканалі”.

Проте уже у травні 2019 року Коломойський в інтерв’ю BIHUS info заявив, що на Сході України – “громадянський конфлікт, можна сказати і громадянська війна, але це занадто глобально, а це громадянський конфлікт”. Ця теза викликала масу критики з боку української влади та експертів.

Інтерв’ю з Коломойським: головні цитати

Добровільне вигнання з України

В Україні Ігор Коломойський не був з червня 2017 року. Останнім часом він проживав у Ізраїлі, куди він переїхав восени 2018 року зі Швейцарії.

За рік до президентських виборів своє небажання їхати до України він пояснював тим, що його можуть потім просто не випустити з країни.

Мало що в голову прийде Нацбанку або “ПриватБанку”. Вони подадуть у суд, наприклад, і скажуть, що я їм заборгував мільйон гривень – і я приїхати зможу, а виїхати вже ні… Спочатку ти не виїдеш, а потім тебе почнуть викликати на допити. Я тут у Женеві як чесна людина ходжу на допити Генпрокуратури чи НАБУ – коли вони приїжджають, я співпрацюю зі слідством,
– зазначив олігарх.

За його словами, правоохоронні органи України не мали до нього претензій, а допитували як свідка.

16 травня він повернувся до Києва. Це пов’язують зі зміною влади в країні.