Як відновити ногу після перелому

Якщо говорити про реабілітацію, бажано максимально рано мобілізувати травмовану кінцівку, але після узгодження з лікарем.

Основа лікування всіх переломів, особливо в перші дні і тижні, – мінімальна рухливість пошкодженої кінцівки та її фіксація в піднятому положенні. Однак, відсутність руху, як правило, негативно позначається на кровообігу, сприяє розвитку ригідності її м’язового апарату, що призводить до порушень функцій кінцівки. Відповідно до рекомендацій лікуючого лікаря, починають реабілітаційні заходи.

Під поняттям «реабілітаційні заходи» мається на увазі цілий комплекс відновлювальних процедур, підібраних індивідуально, залежно від тяжкості перенесеної травми і порушень в м’яких тканинах під час самого перелому, так і за період зрощення кістки.

Фізіологічні методи відновлення кінцівки

Курс спрямований на максимальне відновлення нормальної роботи системи кровообігу, повернення рухових функцій і працездатності людини. Він може включати такі процедури:

• ЛФК (лікувальна фізкультура),
• прийом певних харчових добавок,
• електроміостимуляція (для профілактики в деяких випадках може проводитися ще на етапах, коли рух заборонено),
• УВЧ,
• ультразвук,
• електрофорез,
• ЧЕНС (черезшкірна електронейростимуляція),
• ударно-хвильова терапія,
• спеціальні фізичні вправи на тренажерах,
• відновлювальний масаж,
• аккупунктура,
• мінеральні і “перлинні” ванни,
• грязьові аплікації (грязелікування).

Що застосовують в перші дні після перелому?

Травматолог Віктор Котюк рекомендує в перші 2-3 доби прикладати до пошкодженої кінцівки сухий холод (3-7 разів у день) як через м’яку частину лонгет, гіпс, так і безпосередньо до шкіри. Щоб уникнути обмороження, час дії на шкіру не повинен перевищувати 5-7 хвилин. Якщо ж охолоджувати через гіпсову пов’язку, то це може зайняти і більше години.

Теплові процедури при будь-яких травмах застосовуються не раніше ніж через 10-14 днів. При переломах – пізніше.

При переломах п’яти (внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки), щоб уникнути в подальшому деформації стопи, лікар повинен правильно вправити відламки кістки і відмоделювати гіпс відповідним чином. Робиться це при закритій поверхні пошкодженої ділянки, але частіше шляхом операції.

Комплексна реабілітація після переломів ноги

При серйозних травмах щиколотки, гомілки, коліна або п’яти лікар може призначити комплекс реабілітаційних фізіотерапевтичних процедур (магнітотерапія, УВЧ, ультразвук, електрофорез, ЧЕНС, електроміостимуляція, ударно-хвильова терапія) і вибрати режим і дозування кожного з них (наприклад, застосування УВЧ в імпульсному або постійному режимі).

Для ефективної реабілітації та відновлення рухової активності ноги після перелому також дуже важливі лікувальна фізкультура і різноманітне харчування, вітамінні комплекси. Важливо, щоб при виконанні спеціальних вправ ЛФК навантаження поступово збільшувалися.

При переломі із подрібненням кістки, в тому числі зі зміщенням її осколків, період реабілітації довший, ніж при не обтяженому закритому переломі. Пов’язано це з тим, що при складному перелому потрібен більш тривалий період нерухомої фіксації кінцівки для утворення кісткової мозолі на місці травми. Це означає, що і наслідки відсутності руху можуть бути значними.

Якщо кістка ноги зруйнована в декількох місцях, то медики не рекомендують надмірно перевантажувати кінцівку.

При переломі гомілки під час відновного періоду використовують наступні методи реабілітації:

• ЛФК – строго дозовані спеціальні фізичні навантаження;
• електромагнітна і ультразвукова терапія;
• процедури, що сприяють купіруванню симптомів, пов’язаних із функціональними розладами.

Суть основних терапевтичних методів

Фізіотерапія – не що інше, як комплексний підхід, який поєднує безліч процедур різноспрямованої дії. Наприклад:

• на ранніх термінах відновлення після переломів застосовуються УВЧ-прогрівання і ультразвук для зменшення набряклості, зменшення больових відчуттів, поліпшення мікроциркуляції лімфотоку в місці зрощення кістки;
• після зняття гіпсової пов’язки застосовуються електрофорез, фонофорез, лазеротерапія та медикаментозне лікування. При складних переломах додатково призначається та міостимуляція.

ЛФК (лікувальна фізкультура) являє собою комплекс спеціальних фізичних навантажень, сприяє збільшенню функціональної активності ноги. Завдяки застосуванню ЛФК вдається попередити дегенеративний процес у тканинах пошкодженої кінцівки, перешкодити розвитку атрофії і ригідності м’язової тканини.

Результат після ЛФК – поліпшення кровообігу і зміцнення м’язів ніг.

Електроміостимуляциія (нейростимуляція, міостимуляція, міоліфтинг, фізіостимуляція) – вплив на нервово-м’язовий апарат імпульсних струмів, завдяки якому відбувається активація кровообігу і лімфовідтоку, поліпшується тонус і швидкість реагування м’язів.

Магнітотерапія – пасивний коливальний вплив магнітного поля, що сприяє збільшенню сили м’язів, формуванню правильної м’язової реактивності і поліпшенню координації руху. Метод дає відмінний ефект при лікуванні і відновленні після складних переломів.

Масаж покращує крово – і лімфообіг.

Кожен з перерахованих типів реабілітаційного лікування дає свій ефект. Від їх правильного призначення і проведення часто залежить функціональність пошкодженої частини тіла не тільки в посттравматичний період, але і в подальшому житті пацієнта.

Однак, як вважає доктор Котюк, підбирати їх слід індивідуально. Наприклад, якщо зберігається набряк, то застосовуються протинабрякові фізіотерапевтичні методи, а при болях – знеболюючі. Якщо ніяких проблем не спостерігається, то фізіотерапія може не застосовуватися. До того ж, багато з цих методів мають ряд протипоказань – онкозахворювання, виражені порушення ритму серця, для деяких високий тиск.

Вам буде цікаво

Фізіотерапія — важлива частина реабілітації після перелому

Переломи є досить поширеними травмами. І, як показує практика, в основному їх лікування має на увазі накладення гіпсу — знерухомлення відповідної ділянки. В результаті пацієнт втрачає можливість здійснювати природні рухи травмованої кінцівкою, через що погіршується кровопостачання тканин в місці ураження, а м’язи поступово атрофуються. Тому вкрай важливу роль грає грамотна реабілітація після перелому, і в деяких випадках вона може починатися буквально через кілька днів після отриманої травми. Для успішного відновлення відмінно підходять методи фізіотерапії.

Реабілітація за допомогою фізіотерапевтичних процедур. Цілі і завдання

Фізіотерапевтичні процедури можуть виконуватися вже через два — п’ять днів після сталася травми. Вони спрямовані на:

• досягнення знеболюючого ефекту;
• усунення набряклості і поліпшення кровообігу;
• боротьбу з можливим приєднанням інфекції (якщо перелом відкритий) і попередження виникнення остеомієліту;
• усунення м’язового напруги;
• прискорення загоєння ран і формування кісткової мозолі;
• попередження виникнення м’язової атрофії і суглобових контрактур;
• прискорення відновлення нормальної роботи кінцівки.

Методи фізіотерапевтичного впливу при закритих переломах

Приступати до фізіотерапевтичних процедур варто вже через два — п’ять днів після перенесеної травми. В цілому, весь процес зрощення можна розділити на три етапи (в залежності від ступеня формування кісткової мозолі). При цьому на кожному з етапів методи фізіотерапевтичного впливу можуть відрізнятися, їх підбирає лікар в індивідуальному порядку.

Перший період — перші десять днів

У перші півтора тижні після отриманої травми хворого турбує біль і набряклість ураженої ділянки, спостерігається спазм м’язів. Відповідно, фізіотерапевтичні процедури спрямовані на усунення болю, ліквідацію набряку, прискорене розсмоктування крововиливів і активацію процесів регенерації кістки.

Найбільш поширеним методом фізіотерапії на даному етапі стає УВЧ-терапія (ультрависокочастотна терапія). Такий вплив допомагає досягти знеболюючого ефекту і впоратися з набряком.

Аналогічними терапевтичними властивостями володіє і метод нізкочастнотной магнітотерапії. Вплив постійного і змінного магнітного поля сприяє зрощенню переломів і допомагає уникнути ускладнень. Основний плюс даної процедури: її можна виконувати крізь гіпсову пов’язку і навіть при металевому остеосинтезе (коли зламані кістки з’єднуються металевими стрижнями та іншими фіксаторами).

Чудовий терапевтичний ефект дає також застосування інтерференційних струмів. Для проведення такої процедури фахівці мають у своєму розпорядженні електроди на шкірі, вільної від гіпсу (іноді для цього в гіпсі проробляють невеликі віконця). Електроди повинні перехрещуватися в ділянці, де стався перелом. Для досягнення потрібного результату використовують ритмічну частоту (0 — 100 Гц), в результаті чого проходять болі, прискорюється розсмоктування набряків, а також гематом, крім того поліпшуються трофічні процеси. В якості альтернативи інтерференційним струмів можуть застосовувати метод ампліпульстерапії.

Щоб підсилити місцеву гіперемію (збільшити приплив крові), поліпшити процеси кровообігу і налагодити мінеральний обмін, лікарі можуть порекомендувати виконання ультрафіолетових еритемних опромінень сегментарних ділянок або симетричною здоровій кінцівці. Під сегментарной зоною увазі комірцеву зону при переломах рук і трусіковую зону при переломах ніг.

Для корекції різко вираженого болю може виконуватися електрофорез новокаїну або брому (на вже згадані вище сегментарні зони), в певних випадках практикується електросон.

Другий період — від десятого до сорок п’ятого дня

Тривалість другого періоду відновлення залежить від складності перелому і від того, в якому місці локалізується травма. На цьому етапі формується сполучнотканинна і первинна кісткова мозоль. Методи фізіотерапевтичного впливу стимулюють її освіту і допомагають уникнути виникнення функціональних порушень (тугорухливості суглобів, атрофії м’язів і ін.).

Реабілітація на цьому етапі може включати в себе:

• використання інтерференційних струмів постійної або ритмічної частоти;
• застосування електричного поля УВЧ;
• виконання загальних або місцевих сеансів ультрафіолетового опромінення.

Само собою, все методи фізіотерапії доповнюються проведенням масажів (симетричною здоровій кінцівці, а далі ураженої — нижче і вище зламаного ділянки) і виконанням ЛФК.

Третій період — від тридцятого (сорок п’ятого дня) до двох з половиною — трьох місяців

Реабілітація на цьому етапі спрямована на поліпшення трофіки тканин і на профілактику виникнення ускладнень (атрофії м’язів, недостатню рухливість суглобів, контрактур та ін.). Процедури проводяться вже після зняття гіпсу, коли спостерігається остаточне формування кісткової мозолі.

Відмінний терапевтичний ефект дає застосування інтерференційних струмів ритмічної частоти 0 — 100 Гц. Такі процедури активують наповнення судин кров’ю, стимулюють лімфоток, дозволяють усунути порушення трофічних процесів і нейтралізувати дискомфорт і біль. У деяких випадках лікарі можуть застосовувати інтерференційні струми ритмічної частоти 0 — 10 Гц. Такий вплив показано при знерухомлення суглобів і при виконанні м’язової гімнастики. Дана процедура можлива і при наявності металевих стрижнів (при остеосинтезі).

Успішна реабілітація також має на увазі проведення процедур діадинамічних струмом, який здатний усувати біль і дискомфорт, а також покращувати харчування тканин.

Ще лікар може порекомендувати вплив ультразвуком. Такий метод фізіотерапії сприяє поліпшенню кровопостачання тканин в суглобі і біля нього, допомагає впоратися зі спазмом м’язів або зменшити його.

Для того щоб поліпшити метаболізм кісткових тканин практикується проведення інфрачервоної лазеротерапії. При цьому лазером опромінюють місце травми або відповідну сегментарну область (комірцеву або трусіковую зону) ураженої кінцівки.

Фізіотерапія при відкритому переломі. Що може призначити лікар?

У такій ситуації висока ймовірність виникнення ускладнень, зокрема, інфікування. Після первинної обробки та переведення відкритого перелому в закритий, можливо виконання все тих же фізіотерапевтичних процедур, що і при закритому переломі. На перший план виходить вплив УВЧ, а також ультрафіолетове опромінення. Такі процедури поєднують із застосуванням антибактеріальних препаратів, що дозволяє попередити остеомієліт і уникнути розвитку газової інфекції.

Реабілітація після перенесених переломів може бути досить тривалою. І методи фізіотерапевтичного впливу допоможуть більш ефективному відновленню.