Як міжнародні організації дають воду постраждалим містам

П ід час війни першочерговим завданням перед водопостачальними підприємствами і Асоціацією “Укрводоканалекологія” стало за будь-яких умов забезпечити населення питною водою, а також оперативно відновлювати водопостачання та водовідведення у населених пунктах зі зруйнованою інфраструктурою.

Особливо складно було тим водоканалам, що знаходились у зоні активних бойових дій: Харків, Чернігів, Миколаїв, Суми, в тому числі у передмістях Києва – Ірпені, Бучі, Бородянці.

Для допомоги водоканалам та координації дій Асоціація активно взялася за налагодженням зв’язків з міжнародними партнерами, гуманітарними та благодійними місіями.

Адже ефективно відновлювати роботу водопостачальних підприємств в умовах війни було б неможливо без підтримки потужних міжнародних організацій, в першу чергу, таких як ЮНІСЕФ та МКЧХ.

Для оперативної комунікації та зміцнення координації між водоканалами та донорськими організаціями була створена Група по управлінню та інформації (СУІ УВкЕ).

Завдяки цьому полегшуються процеси взаємодії та прискорюється терміновий ремонт систем водопостачання та каналізації, пошкоджених в результаті бойових дій.

Якщо блекаут надовго: що треба знати і мати на випадок відключення світла, тепла та води

Група забезпечує систематичний збір інформації про пошкодження інфраструктури водоканалів, визначає пріоритети у наданні допомоги, розробляє комплексні проєкти, які можуть бути профінансовані партнерами, контролює виконання робіт тощо.

МКЧХ – один з перших, хто прийшов на допомогу

Найбільше була налагоджена співпраця з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Організація з 2014 року співпрацює з українськими комунальними службами, надає допомогу у забезпеченні населення питною водою.

За час війни вони допомогли понад 8 мільйонам людей по всій країні. МКЧХ працює з півсотнею комунальних підприємств і адміністрацій задля відновлення централізованих систем водопостачання та водовідведення: постачає реагенти та матеріали, допомагає у відбудові інфраструктури, забезпечує населення питною водою.

У східні регіони постачає бутильовану воду та ємності для зберігання води. З Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (ICRC) у нас підписаний меморандум взаємодії.

Найбільша робота була проведена в Ірпені. Після оцінки стану водопровідної інфраструктури ми розглянули можливі шляхи забезпечення міста водою. І обрали варіант побудови водогону від Києва до Ірпеня.

Асоціація “Укрводоканалекологія” почала шукати виконавців та фінансування для проведення робіт. Від “Ірпіньводоканалу” було подано листи на ЮНІСЕФ і Міжнародного Комітету Червоного Хреста із запитом на фінансування, і буквально за 3 дні МКЧХ ухвалив позитивне рішення і розпочав виділення коштів.

Завдяки такій оперативності за рекордні 18 днів було прокладено дві нитки поліетиленових труб діаметром 160 мм протяжністю по 7 км, які з’єднали водопровідну систему Києва та Ірпеня. Централізоване водопостачання у місті було відновлено.

За рахунок МКЧХ також було замінено частину водопровідної мережі, пошкодженої в результаті авіаударів, у Бородянці та виконано інші роботи на водопровідно-каналізаційних об’єктах.

КП “Гостомельводотеплопостачання” відправило запит до МКЧХ на фінансову допомогу на відновлення пошкоджених об’єктів водопостачання та водовідведення: фінансування закупівлі необхідного обладнання, фінансування робіт з прокладання мережі водопостачання від мереж ПрАТ АК “Київводоканал” до с. Горенка та с. Гостомель.

WASH кластер UNICEF – об’єднуюча ланка для ефективної співпраці з донорськими організаціями

Асоціація “Укрводоканалекологія” також тісно співпрацює с ЮНІСЕФ. Ця організація від імені ООН створила і курує WASH кластер, спрямований саме на роботу з водоканалами.

Зараз ми збираємо єдину базу потреб водоканалів, які виникають внаслідок війни. Після оцінки потреб будуть запропоновані різні механізми фінансування, в тому числі через міжнародні фінансові організації.

ЮНІСЕФ оперативно надає допомогу водоканалам, які мають нагальні проблеми, і водночас розглядає довготривалі проєкти.

Щоб підтримати містян та забезпечити роботу підприємств критичної інфраструктури у Миколаєві, де з початку квітня немає придатної для пиття води, ЮНІСЕФ встановлює у місті водоочисні станції.

Загалом із 24 лютого ЮНІСЕФ забезпечив доступ до безпечної води для 3,5 млн людей, надаючи водоканалам реагенти та обладнання для очищення води.

Також через партнерські організації на місцях ЮНІСЕФ регулярно доставляє бутильовану воду в центри для вимушених переселенців та на критично важливі обʼєкти інфраструктури.

Нещодавно між Асоціацією “Укрводоканалекологія” і UNICEF був підписаний меморандум про порозуміння. Це допоможе пришвидшити роботу з водоканалами і надавати їм допомогу більш ефективно.

Меморандум має не просто декларативний характер, а і вагому практичну цінність, адже зобов’язує UNICEF протягом наступного року надавати допомогу водопостачальним підприємствам України, підтримувати здійснення заходів щодо покращення доступу до безпечної води для населення, прискорювати терміновий ремонт систем водопостачання та каналізації, пошкоджених внаслідок бойових дій.

WASH кластер UNICEF є об’єднуючою ланкою, через яку можна зручно і більш ефективно співпрацювати з донорами, кожен з яких має свою специфіку.

Ми зможемо зміцнити координацію дій та забезпечити систематичний збір інформації від водопостачальних підприємств, її аналіз та моніторинг поточних проєктів.

Сподіваємось також на спрощення деяких процедур, що дозволить надавати допомогу водоканалам швидше і без затримок.

Міжнародна Організація з Міграції та інші партнери

Також Асоціація “Укрводоканалекологія” підписала меморандум про взаєморозуміння і співробітництво з Міжнародною Організацією з Міграції. МОМ присутня в Україні ще з 90-х років.

Починаючи з 2014 року вона надавала гуманітарну допомогу водопостачальним підприємствам на сході країни, і наразі виділяє кошти на відновлення водоканалів, постраждалих в результаті російської агресії.

До сфери роботи організації входить допомога внутрішньо переміщеним особам та іншим людям, що постраждали внаслідок війни в Україні.

Порядок співпраці включає надання гуманітарної допомоги, послуг водопостачання та санітарії, обладнання і витратних матеріалів для відповідних послуг, впровадженням тимчасових та постійних рішень щодо притулків та житла.

Та МКЧХ, ЮНІСЕФ та МОМ – не єдині наші партнери. Ми також отримуємо допомогу від організації Save the Children, Швейцарської гуманітарної місії, підписаний меморандум з швейцарською компанією Feralco Group.

Асоціація “Укрводоканалекологія” увійшла до складу Європейської федерації Асоціацій, а також підтримує дружні зв’язки з Асоціаціями Польщі, Латвії та Литви, з потужною німецькою Асоціацією German Water Partnership (GWP), з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ).

Матеріальну та фінансову підтримку надає комунальне об’єднання Німеччини Verband Kommunaler Unternehmen (VKU).

Попереду дуже багато роботи на деокупованих територіях

Після деокупації наших міст ми бачимо численні руйнування, зокрема і водопровідно-каналізаційної інфраструктури.

Навіть якщо обладнання не було знищене під час бойових дій, воно розкрадається російськими солдатами. Ми ще працюємо над відновленням об’єктів у Харківській області, на черзі – Херсон.

Невдовзі після деокупації Херсона СУІ УВкЕ та представники бізнесу відвідали “Херсонводоканал”, оглянули масштаб руйнувань і провели низку зустрічей з представниками Червоного Хреста, щоб окреслити напрямки подальшої роботи.

Працівники водоканалу вже зараз роблять все для того, щоб відновити критично важливі об’єкти.

Через приліт ворожої ракети постраждала ремонтна техніка підприємства, крім того, російські солдати під час відступу вкрали більшість оргтехніки: комп’ютери, сервери, а також вцілілі авто: екскаватори, самоскиди, аварійні машини.

Тож зараз ми займаємося в першу чергу доставкою генераторів, спецтехніки та матеріалів для відновлення мереж. Але ситуація у Херсоні нестабільна, навіть після деокупації росіяни продовжують руйнувати водопровідні та каналізаційні об’єкти, регулярно обстрілюючи місто.

Також найближчим часом допомога планується для Миколаєва, адже водопроводи були критично пошкоджені через використання солоної води. Тому місту необхідний великий проєкт з реконструкції водопровідної та каналізаційної системи, який буде фінансуватися за кошти донорів.

Але не забуваємо і про загальну стратегію розвитку водопровідно-каналізаційного господарства України.

Ми вже давно говорили про необхідність напрацювання такої стратегії, яка мала бути розроблена за фінансування Світового банку.

За результатами проведеного Мінрегіоном конкурсу, організація, що займатиметься розробкою, мала бути оголошена якраз перед початком війни. Наразі робота над стратегією відновлена з урахуванням нових реалій і потреб, які виникли у водоканалів у зв’язку з війною.

За рахунок коштів Світового Банку іде процес оцінки всіх пошкоджених об’єктів, після завершення оцінки буде розроблений план по відновленню водоканалів, і на підставі цього плану — нова стратегія, яка буде фінансуватися за попередньою згодою коштами ЮНІСЕФ.

Як уникнути ризиків під час відключень електроенергії

Та навіть у містах, що не знаходились в окупації, відключення електропостачання несе великі ризики для водопровідно-каналізаційної системи.

Найбільший ризик – це порушення роботи каналізаційних очисних споруд. Вже маємо такий приклад у місті Вознесенськ, що на Миколаївщині.

Там під час масованої ракетної атаки 23 листопада сталося аварійне відключення електропостачання на комплексі “Біологічних очисних споруд”, внаслідок чого виникла загроза загибелі бактерій активного мулу через відсутність подачі кисню в аеротенках.

Загибель активного мулу могла б зупинити процес біологічного очищення стічних вод, що призвело б до забруднення річки Південний Буг. Це суттєва загроза для довкілля.

Частково убезпечити каналізаційні споруди від аварійних зупинок допоможе забезпечення їх резервним живленням – потужними дизель-генераторами. Пошук та закупівля таких генераторів за допомогою партнерів та донорів – один з напрямків роботи Асоціації.

Загалом відсутність води в централізованій системі водопостачання значно погіршує санітарно-побутові умови проживання в багатоквартирному будинку.

Лише на змивання туалету необхідні суттєві обсяги води, не кажучи вже про інші санітарно-гігієнічні потреби мешканців. Тому водоканали також повинні мати автономні джерела живлення на водопровідних станціях, ємності для збереження запасів води та автотранспорт для її розвезення тощо.

Задача Асоціації – передбачати всі ці ризики, щоб мінімізувати негативні наслідки від можливих відключень електропостачання.

Разом з нашими партнерами ми продовжуємо сприяти якнайшвидшому відновленню водопостачання для мешканців, а потім поступово займатися реконструкцією зруйнованих об’єктів.

І тут ми не обійдемося без допомоги та підтримки, тож продовжуємо укріплювати партнерські стосунки зі старими друзями і водночас розширювати спектр співпраці з новими партнерами. І ми бачимо, що все більше міжнародних організацій готові нам допомагати, нас підтримує практично весь світ.

Віримо, що об’єднавши зусилля, ми зможемо повернути воду у домівки всіх українців та забезпечити належний рівень послуг.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Навіщо люди п’ють неочищену “сиру” воду? І чи безпечно це?

У статті в New York Times, що вийшла друком згодом, висміювалось нове божевілля мешканців інноваційного технологічного кластеру – необроблена джерельна вода, яку такі стартап-компанії, як Live Water (“Жива вода”), продають по $ 36,99 за пляшку. Ці стартапи всіляко звеличували переваги вживання “справжньої води”.

Однак, як з’ясувалося, смішно було не всім. Дехто взяв це на замітку. Питна вода – як правило, штука сильно зарегульована, і ринок для покупки та продажу необробленої води як і раніше дуже малий і не підтверджений.

Проте, судячи з інтернет-сайту Findaspring.com (“Знайди джерело”), “сира вода” вже перетворилася в глобальний рух людей, що перебувають в пошуку власних природних водних ресурсів.

Спраглі користувачі Findaspring.com складають перелік і вказують на карті світу місцезнаходження тисяч джерел, ключів і колодязів, з яких, на їхню думку, можна напитися.

І хоча в дисклеймер сайту (письмовій відмові від відповідальності) людей закликають перевіряти воду, перш ніж її пити, у роз’яснювальному відео Why Spring Water (“Чому саме джерельна вода”) творець сайту Деніел Віталіс виступає зі сміливими твердженнями, наприклад: “ми як тварини біологічно пристосовані до споживання сирої води” або “ми не більш пристосовані до споживання рафінованої H2O, ніж до споживання рафінованих вуглеводів”.

Автор фото, Getty Images

Виробництво питної води в світі суворо регулюють

Втім, мінуси знаходяться легко. Навіть в коментарях, прямо під відео Віталіса, хтось написав: “Пам’ятайте, деякі джерела можуть бути заражені – наприклад, кишковою паличкою E-Coli. Ми протягом багатьох років користувалися джерельною водою з джерела поряд з Міллерсбергом, штат Огайо, а потім місцеві жителі побудували на пагорбі скотарню. Троє з нас незабаром захворіли”.

Вел Кертіс, професор гігієни і керівник групи санітарного стану навколишнього середовища в Лондонській школі гігієни і тропічної медицини, висловлює серйозну стурбованість ідеями “руху сирої води”.

“На мою думку, – це крок назад, – каже вона. – Суспільство пройшло такий довгий і непростий шлях, щоб вирішити проблему забруднення питної води, очищаючи її, доводячи до безпечної кондиції. Ми навіть поліпшили її склад, додаючи хлор і фтор, щоб вбити бактерії і допомогти вашим зубам. Це все обговорено і вирішено багато-багато років тому”.

Кертіс ставить риторичне питання: “Ми, що, дійсно хочемо повернутися до кам’яного віку?”

Однак головна сторінка Live Water (на якій повно посилань, що ведуть на сайт Findaspring.com) показує, що саме в цьому і полягає мета руху: тут стверджується, що люди “пили необроблену воду протягом 99% часу існування людства”.

Кореспондент BBC Capital спробував домовитися з Live Water і Деніелом Віталісом про інтерв’ю, але їх коментар отримати не вдалося.

Втім, Віталіс, судячи з усього, дійсно робить те, за що агітує. У його “Інстаграмі” (понад 29 тис. підписників) – безліч фотографій, які свідчать про пошуки чистих джерел, а його онлайн-відеошоу WildFed пропагує “сучасну культуру виживання”.

На його думку, природне – завжди найкраще, а його мета – повернутися до коріння, до звичок предків.

Автор фото, Getty Images

Ринок необробленої води для пиття залишається маленьким, проте дедалі більше людей розшукують свої джерела і повідомляють про це в інтернеті

І хоча деякі наукові дані вказують на певну користь так званої палеолітичної дієти, зазначає Кертіс, у випадку з чистою водою треба розставити всі крапки над “i”.

Наші пращури “масово гинули від тифу, холери, лямблій та діарейних захворювань”, підкреслює Кертіс. Очікувана тривалість життя у давніх людей була вкрай низька.

Що стосується “пробіотичних” тверджень про те, що “сира вода” містить багато корисних бактерій, потрібних для правильної роботи кишківника, то, за словами Кертіс, можливо, вона і містить, але також містить і безліч шкідливих.

У відео Віталіса стверджується, що “вода з-під крана забруднена антибіотиками. хлором і фтором, які, як нам відомо, нейротоксичні”. Кертіс заперечує і це.

Нам “нічого не відомо про шкоду, яку може завдати та кількість фтору і хлору, що міститься в питній воді”, – зазначає дослідниця.

“Немає абсолютно жодних доказів, що залишкові продукти лікарських засобів, наприклад, антибіотиків, завдають шкоди людському здоров’ю, навіть якщо вони і виявляються в мікроскопічних кількостях. Про це сперечаються давно, і люди ніяк не можуть зрозуміти, що наявність якихось речовин в дуже маленьких кількостях не приносить шкоди! “

Автор фото, Getty Images

У світі ще збереглися чисті водойми, але зазвичай – в місцях, де дуже мало людей

У 2018 році Гален Зінк кинув роботу в Кремнієвій долині і в пошуках самозабезпечення та “харчової самооптимізації” переїхав на далекий острів на півдні Аляски.

Він в курсі тієї заклопотаності, про яку говорить Кертіс, але, тим не менш, п’є воду практично тільки з місцевого природного джерела. “Тут так прийнято”, – говорить Зінк, який вважає, що для здоров’я це корисно.

“У цій воді є пробіотики . Неочищена вода покращує ваш мікробіом”. Крім того, він зауважив, що “коли п’єш таку воду щодня, поліпшується стан шкіри”.

Втім, і Зінк, і Кертіс погоджуються в одному: безпечні водні ресурси з більшою часткою ймовірності можна знайти там, де природа – в незайманому стані, і мало людей.

“Мені довелося забратися на цей далекий острів, щоб знайти те, що виглядає, як чисте повітря і чиста вода”, – зізнається Зінк, розповідаючи про острів принца Уельського біля берегів Аляски.

Населення острова – всього 3 тис. людей, на площі 5776 кв. км немає жодної промисловості, тільки трохи сільського господарства.

“Але щойно ви опиняєтесь поруч з чимось хоч трохи цивілізованим, одразу зростає ймовірність того, що підземні джерела забруднені”, – визнає Зінк.

Автор фото, Getty Images

Вода, яку ви знайшли у себе в холодильнику, як правило, безпечна

“Пити воду з джерел, які знайшов в інтернеті, для більшості людей – не найкращий варіант. Занадто високий ризик того, що спочатку вам здасться – все відмінно, а потім, поступово, ваш організм почнуть отруювати гербіциди”.

Коли я клікнув на “знайти джерело” на сайті Findaspring.com, мені видали координати 56-ти місць в Англії (де я наразі живу). Причому багато з них – у міській місцевості, зокрема п’ять – у Лондоні.

Єдиний спосіб перевірити якість такої води, каже Кертіс, – “відправити її зразки на мікробіологічне дослідження, витративши на це гроші. Причому зразки вам доведеться брати в різні пори року, щоб бути до кінця впевненим”.

Гейл Тайтцел, редактор журналу Trends in Microbiology (“Тенденції в мікробіології”), говорить: “Вам довелося б перевіряти воду на хімічну і мікробну забрудненість щоразу, коли ви збираєтеся її пити. Вода з міського водопроводу або розлита в пляшки вже перевірена і безпечна. “.

Коли я висловлюю припущення, що вода багатьох брендів розливається в пляшки з природних джерел, Тайтцел відповідає, що “якість пляшкованої води регулюється нормативами, так що вона не містить небезпечних мікробів або хімікатів”.

Під час недавніх досліджень виявилося, що 90% води в пляшках і 83% зразків води з-під крана в 12 країнах містять мікрочастинки пластику (найвищий відсоток – у США, 94%).

Отже, хоча пошуки джерел “сирої води” і видаються чимось екстремальним, чи це не реакція на цілком обґрунтовані побоювання з приводу якості сучасної питної води?

“Мене це турбує, тому що через це ентузіасти “сирої води” можуть недооцінювати її небезпеку”, – підкреслює Тайтцел.

“Забрудненість питної води мікрочастинками пластмаси, безумовно, треба вивчати, але нам відомо, що в тих районах, де дефіцит обробленої питної води, фіксують підвищений відсоток дитячої смертності – в основному, через діарейні захворювання, спричинені бактеріями”.

Автор фото, Getty Images

У багатьох містах світу вода з-під крана – цілком безпечний варіант

Але, врешті-решт, якщо люди хочуть пити необроблену воду – чи не особистий це вибір людини у вільному суспільстві?

І тут Кертіс проводить паралелі з антивакцинальним рухом. “Одна з причин того, що я не дуже часто хворію, – мої знайомі і близькі не п’ють брудну воду. Але якщо вони почнуть пити і захворіють, вони перетворяться на фактор ризику для мене і колег”.

Простий приклад: людина випила води, заразилася найнебезпечнішої кишковою паличкою E-Сoli, скористалася громадським туалетом або доторкнулася до продуктів в їдальні на роботі – і паличка почала передаватися іншим людям.

“Якщо ви п’єте сиру воду, вам доведеться усвідомити, що ви відповідальні за можливе зараження інших людей, що ви стали фактором ризику для інших, не тільки для себе самого”.

Як сказав ведучий комедійного шоу, про яке ми згадували на початку статті, “в тому, що ви п’єте воду з калюж, можуть бути певні мінуси”.

Стосовно таких людей, як Зінк, це звучить не дуже справедливо. Або щодо цілої країни, Ісландії, де 98% питної води надходить у водопровід прямо з льодовиків.

Проте Аляска і Ісландія – це винятки. Для міських жителів густонаселених країн оброблена вода – як і раніше набагато безпечніший варіант.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!