Оцінка якості кормів

ОЦІНКА ЯКОСТІ КОРМІВ. План Коротка історія питання. Сучасні методи оцінки кормів. Методи оцінки кормів почали розробляти ще наприкінці XVIII ст. і з тих пір вони пройшли ряд етапів удосконалення і наближення до реальних потреб тваринництва. Спершу це була оцінка за хімічним складом (старо-хіміко-аналітичний період, представниками якого були Деві і Ейнгоф). У подальшій прак-тиці корми поділяли на воду і сухі речовини, серед яких розріз-няли розчинні і нерозчинні у воді, поживні і непоживні. їх замі-нили сінні еквіваленти Тейєра (початок XIX ст.). Проте така оцінка кормів була досить умовною. У першій половині XIX ст. почали широко застосовувати методи хімічного аналізу кормів (хімічний період оцінки їхньої якості), визначати складові час-тини кормів, вміст у них азотистих речовин (азотисті еквівален-ти Бусенго). Ця теорія еквівалентів азотистих речовин була за-мінена Ю. Лібіхом поняттями про пластичну і безазотисту групи кормів. Перша — це азотиста група поживних речовин, а другу безазотисту називали ще респіраційною. Пізніше Е. Вольф ввів поняття про перетравні поживні речовини (ППР) і коефіцієнти перетравності (КП). Німецький учений Генеберг (середина XIX ст.) поділив поживні речовини корму на п’ять груп: безазотисті, екстрактивні, сира клітковина, сирий протеїн і сирий білок, сирий жир, сира зола. Такий підхід більшою мірою відпо-відає сучасному зоотехнічному аналізові кормів. Загальна схема аналізу передбачала поділ корму на сухі речовини і воду, перші, в свою чергу, поділяли на органічну речовину і золу. Серед ор-ганічних виділяли азотисті і безазотисті поживні речовини. Азотисті поділяли на аміди і білки, а безазотисті — на сирий жир і вуглеводи, які включали сиру клітковину і БЕР. Це і покладено, по суті, в сучасну схему аналізу кормів. Пізніше почали виділя-ти поняття «амінокислотний склад кормів» (вперше на це звер-нув увагу Маженді в 1941 р., а після нього Ашер Роуз; першу довідку про амінокислотний склад кормів, якою користуються у нас, дав І. С. Попов у 1962 р.). Серед безазотистих речовин почали виділяти вуглеводи: доб-ре розчинні у холодній воді і гарячому спирті; розчинні у холодній воді і нерозчинні в спирті; розчинні в гарячій воді і нероз-чинні в спирті і холодній воді; нерозчинні в гарячій воді, але розчинні в лугах і ті, що гідролізуються розбавленими кислота-ми; нерозчинні в лугах і які не гідролізуються розбавленими кислотами. Пізніше удосконалили поділ вуглеводної частини корму, виділяючи з неї сиру клітковину, цукри (глюкозу), крох-маль і пентозани. У зольній частині почали виділяти макроелементи (Са, Р, К, Na та ін.) і мікроелементи (Zn, Со, 2, Мn та ін.). Велике значення для оцінки кормів мало вчення про вітамі-ни, яке започаткував Н.І. Лунін у 1880 р. Відкриття вітамінів відіграло величезну роль у науці про годівлю тварин і харчу-вання людини. 2. Сучасні методи оцінки кормів Оцінюючи якість кормів, усі поживні речовини поділяють на воду, сухі речовини, сирий протеїн, сирий жир, сиру клітковину, БЕР, біологічно активні регулюючі речовини, які, крім БЕР, ви-значають аналітичним способом (рис. 1). Таблиця 1. Середній хімічний склад зеленої маси кормових трав і кукурудзи (за Б.П.Плєшковим, 1987), % сухої маси. Культура | Сирий протеїн | Жир | Сира клітковина | БЕР | Зола | Каротин, мг/% Конюшина червона | 17 | 3 | 25 | 47 | 8 | 25 Люцерна посівна | 20 | 3 | 28 | 41 | 7 | 30 Тимофіївка лучна | 8 | 2 | 29 | 52 | 6 | 12 Стоколос безостий | 9 | 2 | 29 | 51 | 7 | 13 Грястиця збірна | 10 | 2 | 30 | 48 | 7 | 15 Вівсяниця лучна | 11 | 2 | 28 | 49 | 6 | 18 Суданська трава | 12 | 2 | 34 | 42 | 10 | 10 Кукурудза | 8 | 2 | 22 | 58 | 7 | 8 Ці показники залежно від строків збирання, тех-нології вирощування кормових культур значно змінюються. Так, при запізненні із збиранням у рослинах збільшується вміст кліт-ковини, зменшується вміст протеїну, каротину, жиру, БЕР, зни-жується перетравність корму. Еквіваленти поживності кормів. Кормова оцінка. Основним методом, який дає змогу оцінити поживність корму і викорис-тання поживних речовин з нього тваринами, є метод балансу ре-човин і енергії в організмі, який було розроблено ще в середині XIX ст. Суть методу полягає в тому, що про зміни в тілі тварин роблять висновок за накопиченням білка і жиру в процесі годівлі. Саме це дає змогу робити висновок про продуктивну дію корму. Метод крохмальних еквівалентів при оцінці кормів вперше був запропонований Келлером, що дало змогу оцінювати за-гальну поживність кормів у кормових одиницях (вівсяній, яч-мінній, кукурудзяній), а потім і в енергетичній (ЕКО). В осно-ву ЕКО покладено енергетичну оцінку поживності корму. Для повноти оцінки враховують також вміст у кормі пере-травного протеїну, кальцію, фосфору та ін. У 1963 р. вівсяну кормову одиницю було запропоновано за-мінити на енергетичну (ЕКО), що дорівнює 2500 ккал, або 10 450 кДж обмінної, або фізіологічно корисної, енергії (ОЕ). ОЕ — це лише частина валової (брутто) енергії корму (ВЕ). Вміст ОЕ у кормах визначають за перетравністю у процесі до-слідів на тваринах. Визначення кормової одиниці в джоулях дає змогу порівняти витрати і нагромадження енергії у системі грунт — рослина — тварина — тваринницька продукція, тобто врахувати і порівняти енергоємність технологій вирощування культури, її врожаю, ра-ціону і тваринницької продукції. Валова енергія корму (ВЕ) без мінеральної частини (7— 10%) становить приблизно 18 МДж/кг сухої речовини (СР) будь-якого корму. Це взято за основу при обчисленні обмінної енергії в кормі або в раціоні. Для цього використовують форму-лу Аксельсона: ОЕ раціону або корму = 0,73хВЕ 1 кг СР (СР—Кл (клітко-вина) X 1,05); ОЕ = 0,75ХІ8,0 (СР—КлХІ,05), або ОЕ = 13,1 (СР—КлХ ХІ.05). Останнє означає, що обмінна енергія корму дорівнює добутку коефіцієнта 13,1 на різницю між вмістом у кормі сухої речо-вини і клітковини, помноженому на 1,05. Вміст сухої речовини і клітковини треба визначати не за довідниками, а за фактични-ми даними аналізів. Коефіцієнт 18 МДж доцільніше замінити фактичним вмістом ВЕ в кормі або в раціоні, але для цього потрібно зробити хіміч-ний аналіз корму з використанням таких енергетичних коефіці-єнтів, МДж/кг: протеїн — 23,9; жир — 39,8; клітковина — 20; БЕР — 17,5. Протеїнова, жирова, вуглеводна, вітамінна і мінеральна по-живність кормів. Інші показники їхньої якості. Загальні показ-ники в кормових одиницях не дають повної картини якості кор-му, а тому за методами, описаними в спеціальній літературі, визначають протеїнову, жирову (ліпідну), вуглеводну, вітамінну, мінеральну поживність кормів та інші показники, зокрема кис-лотність або лужність корму, вміст у ньому відповідно кислот-них елементів — сірки, фосфору, хлору та лужних — кальцію, магнію, калію. Співвідношення між ними повинно становити 0,8—1,0, а надлишок лужних еквівалентів в середньому — 0,3— 0,5 г-екв. на одну кормову одиницю. Фактори, що погіршують якість кормів. Порушення техноло-гій вирощування, заготівлі і зберігання кормів може призвести до значного погіршення якості кормів і поїдання їх. Наприклад, не досить подрібнена маса кукурудзи у восковій стиглості пога-но втрамбовується і, як наслідок, в такому силосі молочно-кис-ле бродіння досить швидко змінюється оцтово-кислим, а далі — маслянокислим. Корм фактично втрачає якість і негативно впливає на здоров’я тварин. Крім того, зерно, яке залишається при цьому неподрібненим, майже не перетравлюється у шлунку тва-рин, а тому не засвоюється організмом. Лише з цієї причини можна втратити величезну кількість корму, зокрема його цін-нішу частину. Щоб запобігти цьому, кукурудзу в восковій стиг-лості слід подрібнювати на відрізки 6—7 мм (зерно також по-дрібнюється) . Велике значення має ботанічний склад культур. Деякі з них містять специфічні сполуки — алкалоїди, сапоніни, глікозиди, нітрати та ін. Вміст цих сполук внаслідок поганої заготівлі та порушення технології вирощування може збільшуватись. Алкалоїди спричинюють так звані синдроми токсичності, різ-ко погіршують ступінь поїдання корму, їх відомо близько 10 тис, проте точну кількість не визначено. Більшість алкалоїдів сильні отрути (нікотин, морфін, атропін, стрихнін, хінін та ін.). Найбільше містять їх рослини у період цвітіння. Проросле зерно ячменю містить алкалоїд горденін, в люпину — лупінін, спарте-їн, лупаній, оксилупанін та ін., а канарник тростинновидний — близько 8 алкалоїдів (гордеїн, грамін та ін.). Звичайно не всі алкалоїди мають несприятливу дію, деякі з них характеризую-ться тонізуючою, навіть наркотичною дією. Глікозиди подібно до алкалоїдів також мають токсичну дію на організм тварин і людини. Всі вони похідні цукрів (здебіль-шого моноцукрів). За даними Б. П. Плєшкова (1986), не слід вважати їх «покидьками» життєдіяльності організму. Це саме стосується і антиметаболітів — інгібіторів росту — сапонінів, а також кумарину (буркун). Значною мірою за умови правильної заготівлі вміст цих сполук, зокрема кумарину, в кормах різко зменшується. Несприятливо діє на тварин не кумарин, а дикумарин, який утворюється в разі неправильної заготівлі кормів з буркуну (силосу, сінажу). Таніни також можуть знижувати перетравність кормів, нада-вати їм гіркого присмаку. Разом з тим вони можуть і корисно впливати на засвоєння протеїну твариною, збільшувати приріст великої рогатої худоби. Зелена маса бобових містить естрогени (флавоноїди), які мо-жуть впливати на організм тварини (великої рогатої худоби, овець, кіз) як корисно, так і несприятливо. Так, флавоноїд куместрол є в конюшині білій, рожевій, підземній і в люцерні. Ура-ження листкової поверхні, наприклад, плямистістю листків, збільшує вміст естрагенів у рослинах. Негативна дія естрагенів бобових трав знижується при висіванні їх разом із злаковими. Є дані про те, що естрагени містять кукурудза та кукурудзяний силос. Певний вплив на тварин мають рослинні гормони. їх корисно застосовувати замість синтезованих штучно (до речі, синтетич-ні гормони досить широко застосовуються під час годівлі вели-кої рогатої худоби, свиней і птиці в країнах Заходу). Рослинні гормони містить зокрема елеутерокок. Синтетичні ферменти, такі як клембутерол, які застосовують на фермах Іспанії, Гол-ландії та інших країн під час годівлі великої рогатої худоби, свиней і птиці, сприяють приростам маси тварин, але таке м’ясо, по суті, вживати не можна. При надмірному азотному живленні, яке не збалансоване ка-лійним, похолоданні або нестачі вологи в рослинах нагромаджу-ються азотні сполуки — нітрати. В організмі тварин вони перетворюються в нітрити, які надходять у кров і перево-дять двовалентне залізо крові у тривалентне. Метгемоглобін на відміну від оксигемоглобіну не функціонує в зворотному напрямі як переносник кисню, що погіршує функцію крові Це спостері-гається, якщо вміст нітратів у кормі перевищує 300—500 мг/кг. Певне значення має і кількість корму. Чим більше у ньому ніт-ратів, тим корму тваринам треба давати менше. Вміст нітратів у кор-мах не повинен перевищу-вати 0,1—0,4 % N03 з розрахунку на суху масу (за Б. П. Плєшковим, 1987). Більше нітратів у зла-кових, менше у бобових культурах. Багато нітра-тів може нагромаджува-тись в грястиці, костриці тростинній і лучній, лист-ках буряків,, у лободі та ін. Якщо корм містить ба-гато нітратів, його треба давати разом з іншим, в якому їх мало. Мало нітратів у кукурудзі мо-лочно-воскової стиглості, а звідси — у силосі. Згідно з діючими в Україні нормативами, до-пустимими нормами ні-тратів у кормах є такі, мг/кг корму: грубі корми —500, силос і сінаж —300, зелені корми —200, зернофу-раж — 300, трав’яна мука — 800. Тепер дещо переглянуто ці нормативи вмісту нітратів у бік збільшення — в зеленій ма-сі—до 300, в сіні —до 1000, силосі і сінажу — до 500, в трав’я-ній муці — до 2 тис, листі кормових буряків —до 1500, в ком-бікормах для ВРХ —до 500. Нестача деяких макро- і мікроелементів (кальцію, магнію, цинку, марганцю), порушення співвідношення їх у рослинах створює загрозу для здоров’я тварин, може спричинити трав’яну тетанію (гіпомагнеземію) при згодуванні свіжих рослин. Згодування травостою люцерни, конюшини особливо при випасанні худоби вранці на росянистих травостоях може призвести до тимпанії. В літературі є відомості, що причина тимпанії— підвище-ний вміст у бобових специфічного білка, якого люцерна містить до 4—5 %, а в еспарцеті, лядвенці та у злакових травах його не більше як 1 %. Фактори, які поліпшують якість і поїдання кормів. Це — пра-вильна експлуатація пасовища, яка дає змогу зменшити вміст нітратів у траві, поліпшує поїдання її тваринами. Додержання правильного співвідношення елементів живлення при удобренні різко знижує вміст у кормах нітратів, алкалої-дів, глюкозидів. Велике значення має і добір сортів. Наприклад, сорт дворічного буркуну Еней містить мало кумарину. Оскільки при перевантаженні пасовищ тваринами на них збільшується кількість екскрементів, при відростанні трави в ній накопичуються нітрати. Саме тому не слід перевантажувати пасовища. Важливо додержувати технології заготівлі і приготування кормів. Наприклад, при заготівлі силосу в молочно-восковій і восковій стиглості добре подрібнена і утрамбована маса може зберігатися протягом тривалого періоду без істотного погіршен-ня її якості і поїдання. Велике значення має своєчасність збирання кормових куль-тур. Зокрема, оптимальні строки скошування злакових і бобових трав (у фазах бутонізації, виколошування, викидання волотей) дають змогу оптимізувати вміст алкалоїдів, флавоноїдів та ін-ших сполук у кормові. Важливим фактором є правильне поєднання рослин в агро-фітоценозах, яке забезпечує темп росту і оптимальні умови вегетації кожного компонента. Тому потрібен оперативний контроль за якістю кормів у гос-подарстві в період їх збирання, заготівлі і зберігання, що дасть можливість своєчасно виявляти як позитивні, так і негативні моменти в технології виробництва кормів у господарстві. Для оцінки якості кормів у полі та під час заготівлі і збері-гання відбирають проби на аналіз. Якість кормів оцінюють у ба-лах і класах відповідно до діючих стандартів.

Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення

Оцінці енергетичної поживності кормів для прогнозування продуктивності сільськогосподарських тварин приділяється найбільше уваги в сучасних деталізованих нормах годівлі будь-якої країни світу.

Кожен корм містить певну частину енергії, що акумульована у вигляді органічних речовин – білків, жирів та вуглеводів, за співвідношенням яких розраховують загальну поживну цінність. Поживність кормів раніше прийнято було визначати за кормовими одиницями (КО), які в різних країнах світу розраховувались з урахуванням різних величин: 1 кг сухого вівса, крохмального еквіваленту, 1 кг сухого ячменю (скандинавська кормова одиниця), терм тощо. Так, наприклад, у нашій країні та на просторах колишнього радянського союзу енергетичну цінність кормів визначали за вівсяними кормовими одиницями, тобто поживність 1 кг стандартного вівса еквівалентна 1414 ккал чистої енергії (5920,4 кДж), енергії жировідкладання або відкладанню 150 г жиру у тілі вола на відгодівлі.

Сучасні деталізовані норми і технології годівлі сільсько господарських тварин (у першу чергу великої рогатої худоби (ВРХ)) ґрунтуються на системі оцінки енергетичної поживності кормів за обмінною енергією (ОЕ), технічним вираженням якої є енергетичні кормові одиниці – ЕКО (1 ЕКО = 10 МДж обмінної енергії). Значення енергії, як і кожного з показників поживних та біологічно активних речовин, виражають з розрахунку на 1 кг сухої речовини кормів раціону.

Обмінна енергія кормових раціонів використовується тваринами для забезпечення життєдіяльності: підтримання обміну речовин, відтворювальної функції і утворення продукції (молока, приріст живої маси, шерсті, яйценоскості тощо).

На жаль, на даний момент не існує єдиної моделі оцінки енергетичної поживності кормів (ОЕ). Науковцями різних країн розроблені математичні алгоритми розрахунку обмінної енергії та її концентрації в одиниці сухої речовини кормів і раціонів, що відрізняються певними нюансами, які ми детально розглянемо у цій статті.

У загальному вигляді, розрахунок обмінної енергії можна охарактеризувати за наступними принципами:

• прямий метод визначення ОЕ – за результатами балансових (фізіологічних) дослідів на тваринах (з урахуванням перетравних поживних речовин корму);
• непрямий метод визначення ОЕ – за розрахунками хімічного складу кормів з урахуванням «сирих» по живних речовин корму (за широким спектром чи окремо визначеними показниками);
• з урахуванням виду кормової сировини;
• з урахуванням виду сільськогосподарських тварин (ВРХ, коні, вівці, свині, птиця).

ОЕ корму прямим методом визначають за різницею вмісту валової енергії (ВЕ) корму, який згодовують тваринам, та виділеної енергії з калом, сечею і газами шляхом спалювання середніх зразків корму у колориметричній бомбі. Також застосовують розрахунковий метод визначення ОЕ для різних видів тварин, використовуючи результати балансових дослідів з вивчення перетравності поживних речовин кормів і раціонів за наступними рівняннями [1, 2]:

• для ВРХ: ОЕВРХ = 17,46 пП + 31,23 пЖ + 13,65 пК + 14,78 пБЕР;
• для овець: ОЕо = 17,71 пП + 37,89 пЖ + 13,44 пК + 14,78 пБЕР;
• для коней: ОЕк = 19,46 пП + 35,43 пЖ + 15,95 пК + 15,95 пБЕР;
• для свиней: ОЕс = 20,85 пП + 36,63 пЖ + 14,27 пК + 16,95 пБЕР;
• для птиці: ОЕп = 17,84 пП + 39,78 пЖ + 17,71 пК + 17,71 пБЕР,

де ОЕ в МДж;
пП – перетравний протеїн, кг;
пЖ – перетравний жир, кг;
пК – перетравна клітковина, кг;
пБЕР – перетравні безазотисті екстрактивні речовини, кг.

Проте, на практиці виявилося, що прямий метод розрахунку ОЕ є економічно невиправданим у повсякденній рутинній роботі, так як потребує спеціального обладнання, проведення дослідів з тваринами та має високу вартість, тому його використовують лише у випадку проведення наукових досліджень.

У виробничих лабораторних умовах застосовують непрямі методи визначення обмінної енергії – за рівняннями регресії, що розраховуються за показниками вмісту так званих «сирих» поживних речовин корму:

сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).

БЕР розраховують як різницю сухої речовини корму (СР)
та показників сЗ, сП, сЖ, сК.

Широкого застосування у практиці нормування годівлі ВРХ у різних країнах, й в Україні зокрема, набуло рівняння регресії Дж. Аксельсона, модифіковане Н.Г. Григорьевим і Н.П. Волковим [3] з урахуванням вмісту сирої клітковини у різних групах кормів.

Для концентрованих кормів й коренеплодів застосовують рівняння:

для інших кормів (силос, сінаж, сіно тощо):

де ВЕ – валова енергія розраховується в МДж/кг сухої речовини корму; ОЕ – в МДж/кг СР; сП , сЖ , сК , БЕР – в г/кг СР.

Вітчизняними науковцями (В.І. Валігурою) розроблено наступне рівняння для оцінки ОЕ в кормах для ВРХ на основі сирих поживних речовин в 1 кг сухої речовини корму:

У методичних рекомендаціях [1], розроблених у Всеросійському науково-дослідному інституті тваринництва, наведені рівняння розрахунків обмінної енергії для ВРХ за окремими групами кормів:

1. Зелені корми (трави природніх і сіяних лугів та пасовищ тощо):

2. Грубі корми (сіно, сінна різка, сінаж, солома, силос до 50% вологи й інші грубі корми):

3. Соковиті корми (коренебульбоплоди, силос з високим вмістом вологи):

4. Концентровані корми (зерно злаків и бобових культур, дерть, мука):

5. Технічні відходи перероблюваної промисловості (макухи, шроти, дробина, барда, сухі коренеплоди, висівки):

6. Корми тваринного і мікробного походження (молочні, м’ясні, рибні продукти, дріжджі тощо):

Зустрічаються й інші рівняння регресії розрахунку обмінної енергії в кормах для ВРХ за показником НДК (в основному в іноземній літературі) [4]:

Показники поживної цінності при цьому розраховуються на суху речовину корму у %, а БЕР розраховується за іншою формулою:

де НСУ = неструктурні вуглеводи.

Загалом, питання визначення обмінної енергії в кормах залишається актуальним і сьогодні, вченими всього світу постійно модифікуються рівняння регресії для більш точного і простішого розрахунку цього параметру.

У випробувальній лабораторії ТОВ «СмартБіоЛаб» проводяться фізико-хімічні дослідження всіх необхідних показників поживної цінності кормів для розрахунку обмінної енергії (з урахуванням видової специфічності тварин) за будь-яким із вищенаведених способів. Побажання клієнтів щодо цього питання завжди враховуються.

Список використаних джерел:

1. Методика расчета обменной энергии в кормах на основе содержания сырых питательных веществ (для крупного рогатого скота, овец, свиней). ВНИИЖ. – Дубровицы, 2008. – 30 с.
2. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – Москва. 2003. – 456 с.
3. Методические указания по оценке энергетической и протеиновой питательности кормов для жвачных животных. ВАСХНИЛ. Отделение кормопроизводства./ Н.Г. Григорьев, Н.П. Волков и др. – Москва. 1988. 52 с.
4. https://agrovesti.net/lib/tech/feeding-tech/polnotsennoe-kormlenie-molochnogo-skota-osnova-realizatsii-geneticheskogo-potentsiala-produktivnost.html

Статті

• Артрит-енцефаліт кіз
• Запорука здорового поголів’я
• Вірусна діарея великої рогатої худоби: проблеми та перспективи боротьби
• Казеозний лімфаденіт
• Мікроскопічні гриби – основні біотичні контамінанти кормів для сільськогосподарських тварин
• Біологічна цінність білків кормів та методи її оцінки
• Діареї телят: альтернативне лікування
• Профілактика маститу
• Плюси та мінуси використання кормових добавок
• Використання діпінгів
• Важливість підлогового покриття для корівників
• Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення
• Вітамін Е – необхідний компонент раціону високопродуктивних корів
• Дослідження біохімічних показників сироватки крові
• Грамотна імунізація – одна зі складових здорового стада
• Лейкоз великої рогатої худоби
• Сечовина у молоці
• Моніторинг КСК і КМАФАнМ у молоці
• Моніторинг сечовини молока

Повноцінний раціон

Компоненти комбікорму повинні ефективно взаємодіяти для забезпечення швидкого росту та зміцнення кістяка та формування м’язів. Якість інгредієнтів, тип корму і гігієна безпосередньо впливають на те, як засвоюються поживні речовини.

Відмінність між комбікормами для різних вікових категорій курчат-бройлерів полягає в різних рівнях обмінної енергії, сирого протеїну, інших важливих поживних речовинах із розрахунку на 100 г комбікорму. Проте різкої зміни поживних потреб птиці не відбувається — це поступовий і постійний процес.

Уміст у кормі доступної для організму енергії — основний фактор, що визначає потрібну його кількість для споживання. Відомо, що продуктивність птиці на 40–50% залежить від енергетичного забезпечення. В умовах виробництва нестача енергії в раціонах є найбільш частою причиною зниження продуктивності птиці. Енергія сама по собі не належить до поживних речовин, але характеризує поживні речовини-енергоносії, що виділяють енергію під час перетравлювання. Енергія потрібна для підтримання основних метаболічних функцій організму птиці та забезпечення постійного зростання її живої ваги. Традиційно система метаболічної енергії застосовувалася для вираження енергонасиченості раціонів птиці. Метаболічна енергія виражає загальну енергію спожитого корму, за виключенням загальної виділеної енергії.

За умов годівлі птиці досхочу концентрація в комбікормі обмінної енергії — це не тільки важливий фактор енергетичного живлення, але й нормування інших поживних та біологічно активних речовин. Річ у тім, що від калорійності комбікорму залежить його поїдання, а це прямо обумовлює надходження до організму птиці протеїну, амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин.

У результаті згодовування висококалорійних комбікормів поїдання їх птицею зменшується, а низькокалорійних — збільшується. У зв’язку із цим треба слідкувати за тим, щоб у кормах для бройлерів був оптимальний уміст енергії і відповідне співвідношення сирого протеїну та інших поживних і біологічно активних речовин.

Під час перетравлювання 1 г білків (протеїнів) і вуглеводів в організмі птиці утворюється 17,6 кДж (4,2 ккал) обмінної енергії, а під час перетравлювання жирів — близько 39,8 кДж (9,5 ккал) ОЕ. Обмінна енергія витрачається на підтримку температури тіла птиці, м’язову роботу, перетравлювання корму або на приріст живої ваги. Частина валової енергії корму не використовується птицею і виділяється разом із послідом.

Для підвищення енергетичного рівня комбікормів до їх складу вводять висококалорійні компоненти: кукурудзу, сою (екструдовану, тостовану), якісний кормовий жир. Застосовують лущення зерна злаків, особливо вівса, ячменю, проса, екструдування, гранулювання комбікормів та ферментні препарати. Це дає можливість підвищити енергетичну поживність корму на 10–15%.

Потреба в білку

Потреба птиці в протеїні складається з витрат на підтримку життєво важливих функцій та синтез продукції. У разі нестачі протеїну в раціоні птиці знижується її продуктивність, стійкість до захворювань, збільшуються витрати корму на приріст живої ваги. З другого боку, занадто високий уміст протеїну в комбікормі також небажаний, оскільки спостерігається депресія росту молодняку, знижується засвоєння азоту та зростає вартість раціону, що економічно невиправдано.

Протеїнова повноцінність годівлі птиці досягається не лише завдяки сирому протеїну, а насамперед завдяки наявності в раціоні незамінних амінокислот. До них належать лізин, метіонін, цистин, триптофан, аргінін, гістидин, лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, валін, гліцин. Ці амінокислоти не синтезуються в організмі птиці або їх синтез недостатній для нормального обміну, тому вони повинні обов’язково надходити з кормами в складі сирого протеїну або у вигляді синтетичних препаратів. Потреба бройлерів у сирому протеїні фактично є вираженням потреби в амінокислотах — будівельному матеріалі для протеїну.

У зерні бобових, за винятком люпину, достатньо лізину і триптофану, але мало метіоніну й цистину. Соя та соєвий шрот за вмістом незамінних амінокислот наближаються до кормів тваринного походження. У протеїні зелених кормів високий уміст лізину, але недостатньо метіоніну. У зерні злаків мало лізину, хоча овес та ячмінь відносно багаті на лізин.

Корми тваринного походження, якщо порівнювати їх із рослинними кормами, відзначаються вищим умістом амінокислот. Зокрема, молочні корми, рибне та м’ясо-кісткове борошно багаті на лізин і метіонін.

Керуючись середньостатистичними даними щодо амінокислотного складу окремих кормових компонентів шляхом оптимального їх підбору, спеціалісти проводять балансування комбікормів щодо умісту в них незамінних амінокислот, які відіграють важливі функції в організмі птиці.

Годівля курчат-бройлерів

Курчата-бройлери дуже чутливі до змін довкілля. Незначні відхилення від оптимального способу годівлі або недотримання загальноприйнятих умов їх утримання можуть призвести до захворювань птиці та неповного розкриття її генетичного потенціалу.

Повноцінна годівля курчати-бройлера в перший тиждень життя є головним фактором для його подальшого гарного росту і розвитку. У перший тиждень у курчат розвивається і активується імунна система. Оптимальні умови утримання, такі як легкодоступний корм і чиста вода, а також комфортна температура повітря сприяють інтенсивному росту молодняку.

Висока якість корму значно впливає на показники росту птиці в перший тиждень життя й допомагає уникати проблем із травленням. Будь-яка система годівлі має забезпечити птицю легкодоступним кормом найвищої якості й тієї консистенції, у якій він надійшов із комбікормового заводу. Це означає, що під час перевезення, зберігання та доставки до пташника слід запобігти забрудненню корму й розмноженню в ньому мікроорганізмів, а система годівлі не повинна негативно впливати на структуру корму. Як температура, так і вологість, можуть згубно впливати на корм. Кількість мікотоксинів швидко збільшується в спекотному, вологому кліматі, особливо коли в кормових бункерах випадає конденсат.

Добових курчат слід годувати одразу після посадки їх до пташника, тому корм і свіжу воду (температурою 20–22 °С) готують заздалегідь. Після прибуття добових курчат годують із кормових піддонів, яєчних чарунок або паперової підстилки, щоб корм був легко доступний для них. Ці пристосування поступово замінюють нормальною системою годівлі. Система годівлі повинна роздавати корм рівномірно, без розділення на фракції. Висота розміщення годівниць має регулюватися, щоб вони завжди були на рівні плеча ростучої птиці. Круглі годівниці стають дедалі популярнішими, оскільки вони забезпечують свіжість і чистоту корму, а також ефективніше запобігають його розсипанню. Круглі годівниці часто обладнані регуляторами висоти, що полегшує відловлювання птиці й прибирання пташника.

Якщо правильно підібрати комбікорм для бройлерів, то на 1 кг приросту витрачається 1,9–2,2 кг корму. Головним джерелом енергії в комбікормах є кукурудза, її уміст в кормосуміші може сягати 50%. Також комбікорми можуть виготовлятися на основі пшениці, в такому разі раціон слід додатково збагачувати вітамінами В6, А і біотином.

Нерідко буває, що комбікорм для курчат-бройлерів не може повною мірою забезпечити потреби ростучого організму в енергії. Щоб усунути зазначений недолік, комбікорми можна збагачувати кормовими жирами (1–2% від маси), із часом доводячи цей показник до 5–6%.

Протягом перших чотирьох тижнів життя пташенятам згодовують дрібний комбікорм у вигляді розсипчастої крупи з діаметром часток 1–2,5 мм (стартерний комбікорм). Починаючи з четвертого тижня життя курчатам-бройлерам дають комбікорм із більшими частками діаметром 3–3,5 мм (ростовий і фінішний).

Годувати курчат-бройлерів потрібно досхочу, з двотижневого віку (за бажанням) можна перейти на періодичну годівлю. У такому разі курчатам через кожні дві години надають доступ до комбікорму на годину, тобто годівля відбувається приблизно вісім разів на добу. Переходити на новий комбікорм або на новий тип годівлі потрібно поступово, протягом декількох днів.

Після тривалого транспортування курчатам корисно протягом першої доби додавати на літр води 50 г глюкози або цукру і 2 г вітаміну С. Крім того, в перші дні життя бройлерів у клітку або інше місце утримання слід поставити додаткову вакуумну напувалку, якщо головним джерелом води є ніпельна напувалка.

Перед згодовуванням курчатам-бройлерам стартерного комбікорму потрібно дати їм досхочу напитися води: так молодняк швидше відновить водний баланс.

Стартерний комбікорм для бройлерів може згодовуватися більш тривалий час, ніж рекомендовано, поки вага тіла птиці не досягне норми, рекомендованої фірмою-постачальником кросу. У перші кілька діб стартерний комбікорм для бройлерів, крім вільного доступу в годівницях, слід розкласти на гофрованому папері. Якщо використовуються ніпельні напувалки, то можна розмістити його під ними.

На самому початку вирощування годівниці слід тримати повними, але вже протягом першого тижня життя птиці шар комбікорму в годівницях зменшують.

Не варто шкодувати комбікормів для курчат-бройлерів. Потрібно усвідомити, що уявна вигода від економії на кормах врешті-решт обернеться уповільненням розвитку птиці та неможливістю отримання максимального приросту в період найвищої конверсії корму.

Віктор Хвостик
Державна дослідна станція птахівництва НААН

журнал “Наше Птахівництво”, липень 2016 року