Які правила зберігання використаного мастила (гідравлічної олії) на заводі?

Які правила зберігання використаного мастила (гідравлічної олії) на заводі? Чи є визначений максимум та вимоги щодо матеріалу й об’єму тари? Наприклад, чи можна зберігати мастило в єврокубі місткістю 1500 л? Який відсоток рідини від об’єму куба повинен уміщати захисний піддон? Протягом якого часу можна зберігати та в якому місці?

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням регламентовано в Законі України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР ( далі – Закон ).

У статті 1 Закону зберігання відходів визначено як тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону, суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані, зокрема:

• на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;
• забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;
• не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
• не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах;
• здійснювати контроль за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів;
• призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;
• виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Коментар експерта:

Зберігання відходів повинно здійснюватися відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення) (ст. 33 Закону).

Вимоги щодо тимчасового зберігання (накопичення) відходів також регламентовані в ДСТУ 4462.3.01:2006 «Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій» (пункти 7.2.1 – 7.2.8).

З метою визначення кола прав та обов’язків посадових осіб, відповідальних за поводження з відходами, на підприємстві необхідно розробити та затвердити Інструкцію щодо умов і правил збирання, тимчасового розміщення промислових та побутових відходів (чи інший організаційно-розпорядчий документ).

У такому документі необхідно визначити:

1. заходи, спрямовані на запобігання та зменшення обсягів утворення відходів;
2. правила збирання, тимчасового розміщення промислових відходів на промислових майданчиках відповідно І, ІІ ІІІ, ІV класів небезпеки;
3. правила вивезення цих відходів.

Тобто в інструкції має бути зазначено, які відходи на підприємстві утворюються, до якого класу небезпеки вони належать. Мають бути план розміщення та паспорт місця тимчасового розміщення відходу. Повинні міститися відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць (об’єктів). Слід передбачити умови тимчасового розміщення відходів за класами небезпек, зазначити вимоги до перевезення тощо.

Конкретні місця для тимчасового розміщення відходів на території підприємства визначаються з огляду на вимоги екологічної безпеки та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.

Наприклад, відпрацьовані нафтопродукти (відходи ІІ класу небезпеки) зберігаються у спеціальних металевих або пластикових посудинах з кришками, у приміщенні на відкритій ділянці з твердим покриттям, з обвалуванням для унеможливлення розтікання мастил у разі аварійної ситуації.

Місце для зберігання відпрацьованих нафтопродуктів повинно бути обладнане відповідно до вимог протипожежної безпеки!

Водночас в абз. 3 ч. 5 ст. 34 Закону визначено, що не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Тож зверніть увагу, що тимчасово можна зберігати відходи лише за наявності договору з підприємством що має відповідну ліцензію. Інформацію про ліцензіатів можна отримати у Переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на сторінці Міндовкілля «Дозволи та ліцензії».

Порядок поводження з відпрацьованими нафтопродуктами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 «Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)».

Зберігати відходи у пластиковій посудині (єврокубі) цілком можливо. У посудинах такого типу перевозять навіть небезпечні речовини. Єврокуби виготовляють із спеціального поліетилену високої міцності з підвищеними ударостійкими характеристиками. Каркас єврокубу оцинкований, металевий, посилений. Зберігання у такій посудині забезпечить недопущення забруднення навколишнього середовища.

Посилений піддон (дерев’яний або пластиковий) вже йде у комплекті до єврокубу. Одного такого піддона достатньо для зберігання мастила.

Не перевищуйте проєктну місткість посудини. Відпрацьовані нафтопродукти наливайте лише до відповідних відміток.

Коментар експерта:

Відпрацьовані нафтопродукти рекомендую зберігати у спеціально відведеному для цих цілей приміщенні. Термін зберігання – до року. В разі вичерпання цього строку відходи необхідно передати організації, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Автор: Олена Кошелева, Член редакційної ради журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE: Право. Технології. Кейси», Віце-президент Асоціації ПАЕУ з управління відходами, внутрішній аудитор систем ISO 9001, ISO 14000

Ремонт гідравліки. Несправна гідравліка? Що робити? – думка фахівців

Гідравлічне обладнання являє собою пристрій, який використовує енергію робочої рідини для запуску або причіпних навісних агрегатів на спецтехніці. Гідравлічне обладнання дозволяє удосконалити можливості спецмашини і виконувати завдання, які раніше, спецтехніка не могла виконати без нього. Як правило, коли гідравлічне обладнання працює на знос або неправильно експлуатується, — виникає потреба в ремонті або заміні гідравлічного пристрою. Найчастіше, піддаються поломок: гідроциліндри, коробки відбору потужності, гідророзподільники, гідравлічні мотори, гідронасоси та інші компоненти гідравлічної системи.
Фахівці компанії “Гидромаркет” рекомендує звернутися до професіоналів, які не тільки мають в наявності необхідне обладнання, але і достатньо, досвіду ремонту гідравліки. Власне такими і є вони.

Особливості основних несправностей елементів гідравліки

Діагноз – “ремонт гідравліки”, досить-таки, часте явище серед власників спецтехніки, яка оснащена додатковим гідравлічним обладнанням, так як часто із-за перевантаження обладнання відбувається механічне зношування елементів, а іноді і навіть всього агрегату. Несправності в першу чергу виникають від неправильної експлуатації або зносу пристрою, але іноді можуть виникати і від:

• великих перепадів температури;
• не притримування правил експлуатації, рекомендовані виробником;
• тривалі і безперервні роботи, тобто роботи — на знос;
• перевищення ліміту вантажопідйомності спецтехніки.

Ремонт гідравлічного обладнання — це краща альтернатива, купівлі нового обладнання. Серед поломок, можна виділити такі, найбільш поширені:

• недостатній рівень тиску в гідравлічній системі, може свідчити про несправність гідравлічного насоса або через зношеність ущільнень;
• наявність ушкоджень на шлангах гідросистеми;
• наявність непостійного рівня тиску (коливання) в гідравлічній системі, може виникати від неправильної роботи гідронасоса і від наявності повітря в трубах;
• недостатньо міцно зафіксовані циліндри в гідравлічному обладнанні;
• виникнення вібрацій і високого рівня шуму, що може свідчити про забрудненні всмоктуючої лінії або про забруднення фільтруючих елементів;
• перегрів гідравлічної системи, внаслідок чого підвищується температура масла і тиск в лінії нагнітання;
• зниження швидкості гідравлічного мотора;
• нерівномірна робота (рух ривками) гідравлічних агрегатів, може виникати при присутності повітря з гідравлічної системі або при прекосе штоків;
• відсутність руху робочих вузлів гідросистеми.

Своєчасно відремонтоване гідравлічний пристрій дозволить уникнути капітального ремонту всієї гідравлічної системи, що в свою чергу, буде коштувати значно дорожче, ніж ремонт окремого елемента гідравліки.

Коли необхідний ремонт гідроциліндрів, гідронасосів та інших компонентів гідравлічної системи

Гідроциліндри — елементи гідросистеми, які власне є двигунами у гідросистемі. Так як гідроциліндр функціонує під високим тиском, несправності даного пристрою можуть виникати через:

• перевантажень,
• не дотримання правил експлуатації,
• довгого зносу,
• відсутність регулярного технічного огляду;
• неправильного монтажу обладнання
• застосування неякісного (низького сорту і з домішками) робочого олії.

Як зрозуміти, що пристрою потрібен ремонт? Свідками несправностей гідроциліндрів виступає: поява вібрацій, відсутність тиску в гідросистемі й патьоки масла на самому корпусі.
Гідравлічні насоси — один з найважливіших агрегатів гідравліки, який забезпечує роботу всієї гідравлічної системи, без насоса робоча рідина просто не буде переміщатися, а без переміщення не буде і енергії. Енергії, яка і приводить в рух різноманітні обладнання на спецтехніці.
Ремонт гідронасосу вимагається у разі зношеності пристрою, неправильної установки або застосування неприпустимою, для експлуатації в даному агрегаті, робочої рідини.

Ремонт гідророзподілювачів в Україні

Гідророзподільник — пристрій, від якого залежить робота гідравлічного циліндра, так як з його допомогу цей елемент приводиться в рух. Причинами несправностей, гідравлічного розподільника, є: поломки золотника і пружин, руйнування ущільнень, ослаблення кріплень, попадання механічних частинок і знос деталей гідророзподільника.

Свідчити про несправність розподільника можуть:

• потьоки масла;
• поява іржі на корпусі;
• переміщення гідроциліндра відбувається повільно і нерівномірно;
• відсутність можливості перемкнути золотник на потрібне положення або хід золотника відбувається не на максимум;
• наявність перетікання робочої рідини усередині пристрою;
• присутність руху гідродвигуна при вимкнених електромагнітів або відсутність руху, при включених електромагнітів.

Повністю уникнути поломок гідравліки не вийде, але якщо регулярно робити технічний огляд, стежити за якістю і необхідним об’ємом робочої рідини, дотримувати всі рекомендації і правила експлуатації, можна значно продовжити термін працездатності пристроїв гідравлічної системи. Якщо ж поломка виникла — зверніться до фахівців.

Знайомство із землевісними снарядами, їх сферою застосування, видами виконуваних робіт. Класифікація техніки спеціального призначення за продуктивністю, за способом робочого приміщення, за способом транспортування ґрунту, нюанси та особливості кожного рішення. Детальне знайомство із земснарядами, призначеними для очищення водойм та промислового видобутку піску. Основні моменти, на які необхідно звернути увагу під час вибору землевісного снаряда під майбутні роботи.

Типи відвалів для снігу, які можуть встановлюватися на міні-тракторах даних машин. Різновиди навісного обладнання в залежності від матеріалів виготовлення та конструктивних рішень. Детальний опис процесу встановлення відвалу для снігу на міні трактор, починаючи від переліку інструментів, які будуть потрібні для виконання цих робіт і аж до налаштування кута нахилу та висоти навісного обладнання. Рекомендації для тривалої та безпечної експлуатації міні трактора зі сніговим відвалом.