Торійська порода коней в Україні

У статті наведено результати досліджень української популяції торійської породи коней. Актуальність роботи обумовлена необхідністю збереження унікального генофонду породи, що походить від чистопородних племінних коней, завезених з Естонії у 1980-1990-х роках. Відтоді накопичено значну базу даних торійської породи української селекції і лише в 2019 році за міжнародного співробітництва з Асоціацією торійських коней Естонії сформовано Племінний реєстр коней торійської породи України. У господарствах України зареєстровано 136 кобил і 48 жеребців, що пройшли генетичну експертизу і використовувались у репродукції. Коні оцінені за комплексом ознак відповідно до Інструкції з бонітування племінних коней. Оцінку генеалогічної структури проводили методом сімейного аналізу із встановленням родинних зв’язків із родоначальником генеалогічної лінії. Описано процеси мікроеволюції торійської породи в Україні та наведено основні фактори що впливали на динаміку кількості та якості поголів’я.
Оцінені під час експедиційного обстеження коні торійської породи вітчизняної селекції, на відміну від естонського генофонду, у більшості віднесені до важкого запряжного типу і вирізняються оригінальними мастями (солова, булана, ігренева, ізабеллова, чала). Саме оригінальна масть і універсальна робоча продуктивність є факторами, що визначають їх розповсюдження.
Оцінюванням екстер’єру і промірів тулуба коней встановлено, що коні сучасного репродуктивного складу помітно переважають за висотою у холці, косою довжиною тулуба та обхватом п’ястка коней, завезених у 1980-х роках з Естонії, кобили переважають також за обхватом грудей, а жеребці помітно поступаються. На сучасному етапі селекції відновлено чистопородне розведення у напрямі отримання коней важкого запряжного типу універсальної робочої продуктивності.
Оцінюванням генеалогічної структури встановлено, що жеребці-плідники торійської породи української популяції належать до класичних торійських ліній Атілли 3101 Т, Хінгстара 317 Т і Халіса 348 Т, також є представники ганноверської лінії Ferro і тракененської лінії Kupferhammer. Племінні кобили переважно походять з лінії Атілли 3101 Т (53,8 %) через синів та онуків Аполло 19033 Т та з чистокровної лінії Дарк Роналда (5,26 %) через помісного Еміна та його синів. Відтворювальний склад сформований кобилами з 10 маточних родин і гнізд, що існують з часів створення породи: Хільби, Лейдулапс, Пяясуке, Валле, Дезі, Ідуани, Лорни, Бурі, Сальмі, Алми.
Проведені дослідження свідчать, що оригінальність і практичність вітчизняного генофонду торійської породи потребує збереження і подальшого удосконалення, зважаючи на міжнародну співпрацю у напрямі племінного обліку і обміну генетичним матеріалом із країною-оригінатором.

Бібліографічний список

1. Пэрн М. А. Торийская лошадь. Москва : Сельхозгиз, 1952. С.11.
2. Old-Tori Horse Society. 2020. URL : http://www.vana-torihobune.ee/en/ (дата звернення 5.10.2020)
3. Ткачева И.В., Ткаченко А.А., Павловский С.С., Беликова Е.В., Фролова А.А., Ткачёв А.В. Породные ресурсы лошадей Украины. Зоотехническая наука Беларуси : сб. науч. тр. / РУП «Научно-практический центр НАН Беларуси по животноводству». Жодино, Т. 55. Ч. 1. С. 178–187.
4. Breeds of Livestock – Tori Horse – Breeds of Livestock, Department of Animal Science. URL : http://afs.okstate.edu/breeds/horses/tori/index.html/ (дата звернення 5.10.2020)
5. Tori Horse. URL : http://www.theequinest.com/breeds/tori/ (дата звернення 5.10.2020)
6. Sild E., Värv S., Kaart T., Kantanen J., Popov R., & Viinalass H. Maternal and paternal genetic variation in Estonian local horse breeds in the context of geographically adjacent and distant Eurasian breeds. Animal Genetics. 2019 50(6). Рр. 757-760. https://doi.org/10.1111/age.12835.
7. Kaart, (2018). Kokkuvote Eesti tougu hobuste lineaarsest hindamisest aastail 2016-2018. Eesti Hobusekasvatajate selts: Aastaraamat. S. 20-24.
8. Sild,, Rooni, K., Varv, S., Rоed, K., Popov, R., Kantanen, J. & Viinlass, H. Genetic diversity of Estonian horse breeds and their genetic affinity to northern European and some Asian breeds. Livestock Science. 2019. 220, Р. 57-66.
9. Ткачова, І. В. Чистопорідне розведення коней в умовах обмеженого генофонду. Сучасний стан та перспективи розвитку тваринництва України в умовах євроінтеграції : матеріали міжнар. наук.-практ. конф.», присвяч. 80-річчю від дня народж. д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН В. П. Коваленка, (11 вересня 2020 р. м. Херсон). Херсон : ДВНЗ «ХДАУ», 2020. С. 168-177.

Публікації

Новини

Недавні записи

• Квятко Тетяна Миколаївна
• Маменко Олексій Михайлович
• Д 65.356.01
• Вітаємо Бойко Наталію Володимирівну з присвоєнням вченого звання старшого дослідника!
• Д 65.356.02
• Разова рада
• Саприкін Вячеслав Олександрович
• Нестеренко Віталій Володимирович
• Безвесільна Алла Володимирівна
• Гребень Леонід Геогійович

Генетична характеристика торійської породи коней в Україні

Ключові слова: торійська порода, коні, популяція, генна частота, алелі, група крові, селекція, генофонд.

В статті викладено результати вивчення імуногенетичного профілю популяції коней торійської породи вітчизняної селекції.
За останні роки проведена значна робота не тільки в Україні, а й європейських країнах зі збереження, відтворення та вдосконалення генофонду малочисельних порід. В Україні торійська порода коней одна із малочисельних. Її розводять в невеликих господарствах в якості універсального типу сільськогосподарського коня. Коні торійської породи характеризуються достатньою масивністю та рухливістю, притаманних для різних видів використання, як в сільському господарстві, так і в кінному туризмі.
Здійснено порівняння частот та спектру алелів основних систем груп крові коней різної статі, в суб’єктах племінної справи та в цілому всієї вітчизняної популяції торійської породи. Встановлено, що у жеребців частота алеля D bcm (0,1049) значно вища, а алелів D de (0,0679) та D dk (0,1728) значно нижча, ніж у кобил – D bcm (0,0841), D de (0,1150), D dk (0,2434) – відповідно.
Вітчизняна популяція торійської породи коней має найвищу концентрацію у частотах алелів D cgm (0,2809) та D dk (0,2139), дещо вищу – у частотах алелів D d (0,1392) та D dg (0,1211). Алелі D ad (0,0335), D cegm (0,0232) є малорозповсюдженими.
Найбільш поширеними серед усіх вивчених у господарствах мікропопуляцій торійської породи коней за системою D є алелі D cgm , D dk . Всі інші алелі проявляли себе по різному, де алелі були виявлені в популяціях ряду господарств.
В господарствах Кінний завод “Шахтар”, Перший Сумський племінний кінний завод та приватного власника Банас В. М. (“Каретний двір”) найбільша різноманітність спектру алелів за поліморфними системами груп крові у досліджених локусах.
Виявлені відмінності за спектром діючих алелів поліморфних систем груп крові, вказують на те, що кожна досліджена популяція коней володіє певним «генетичним паспортом», що створює практично інформаційну базу для ведення породи в Україні під імуногенетичним контролем.

Бібліографічний список

1. Tori hobuste rilklik tõuraamat. Государственная племенная книга лошадей торийской породы. Т. № ХІ. – Таллин, 1974. 407 с.
2. Tori Hobusekasvandus. Торийский конный завод. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.torihobune.ee.
3. Мировой генофонд лошадей и его использование: монография / Герасимов В. И., Слинько В. Г., Пронь Е. В., Петрушко Н. П., Березницкий В. И., ХохловА. М., Черный Н. В., Пасечник В. А., Данилов С. Б., Жерноклеев Н. Н., СокрутА. В., Афанасенко В. Ю. – Харків : Эспада, 2011. – 472 с.
4. Мирось В.В. Коневодство / В.В. Мирось, В. А. Головко, И. В. Ткачева. – Х., 2007. – 185 с.
5. Новіков О.О. Конярство України // Годівля коней. Сучасний стан галузі. Проблеми та перспективи: матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (10-11 бер. 2005 р.), Дніпропетр. держ. аграр. універ-т, Інститут тваринництва центральних районів – Дніпропетровськ, 2005. – С. 4–9.
6. Глазко В. И Генетические маркеры лошадей / В. И. Глазко, Р. В. Облап, А.В.Кушнир, О. Н. Щирський // Сельскохозяйственная биология. – 1999. – № 6 – С. 24–29.
7. Генетичний моніторинг у конярстві України / Ю. Ф. Мельник, М. В. Дідик, Б. Є. Подоба, В. В. Дзіцюк, В. І. Россоха, О. О. Новіков // Науково-технічний бюлетень. / Інститут тваринництва УААН – Харків, 2002. – № 82. – С. 60–63.
8. Методические рекомендации по использованию полиморфных систем белков и групп крови при контроле достоверности происхождения лошадей / Р. М. Дубровская, И. М. Стародумов ; Всероссийский научно-исследовательский институт коневодства. – Дивово, 1996. – 39 с.
9. Методические рекомендации по производству и использованию сывороток-реагентов для типирования групп крови лошадей / Л. А. Храброва, Р.М.Дубровская; Всероссийский научно-исследовательский институт коневодства. – Дивово. 2005. – 42 с.
10. Методичні рекомендації по генетичній оцінці біорізноманіття та формування генотипової структури малочисельних порід сільськогосподарських тварин / НААН, Ін-т тваринництва / В. І. Россоха, Г. М. Тур, О. А. Задерихіна, Т.М.Ковальова, О. В. Дробязко. – Харків, 2016. – 18 с.

Публікації

Новини

Недавні записи

• Квятко Тетяна Миколаївна
• Маменко Олексій Михайлович
• Д 65.356.01
• Вітаємо Бойко Наталію Володимирівну з присвоєнням вченого звання старшого дослідника!
• Д 65.356.02
• Разова рада
• Саприкін Вячеслав Олександрович
• Нестеренко Віталій Володимирович
• Безвесільна Алла Володимирівна
• Гребень Леонід Геогійович