Барбітурати

Барбітурати є похідними барбітурової кислоти – сполуки двоосновної малонової кислоти із сечовиною (назва “барбітурова” дана в честь дня Св. Барбари, коли в 1863 р. ця сполука була синтезована німецьким хіміком Адольфом фон Байєром). Сама барбітурова кислота не є снодійною, але її похідні, отримані заміщенням двох атомів водню при вуглецевому атомі у п’ятому положенні на різноманітні органічні радикали (фенільні, алкільні, галоїдалкільні, арильні тощо), є ефективними снодійними засобами. Загальна формула барбітуратів така:

Сьогодні з барбітуратів як снодійні рідко застосовують похідну тривалої дії (6- 10 год) – фенобарбітал (бафетал).

Барбітурати у вигляді основ погано розчинні у воді. Добру розчинність мають їх натрієві солі.

Фармакокінетика. Як слабкі кислоти, барбітурати добре абсорбуються у шлунку (абсорбція фенобарбіталу становить 80 %). Однак біодоступність залежить від наявності захворювань печінки. У крові вони частково (5-75 %) з’єднуються з альбумінами плазми крові. Як високоліпофільні речовини, добре проникають крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Снодійний ефект розвивається вже через 20-40 хв. Фенобарбітал швидко перерозподіляється з мозку спочатку в органи, які добре кровопостачаються (скелетні м’язи), потім у погано васкуляризовані органи (жирова тканина), що знижує швидкість їх елімінації. Біотрансформується фенобарбітал у печінці окисленням бічних ланцюгів до неактивних кислот, кетонів, спиртів, які у вигляді глюкуронідів виділяються з сечею. Він є сильним індуктором ферментів мікросомального окислення печінки (цитохрому Р-450 і кон’югуючих ензимів), і при повторному прийомі снодійна дія знижується, що призводить до виникнення толерантності. Прискорюється також біотрансформація інших ліків, що слід враховувати при комбінованій терапії з іншими препаратами (антикоагулянтами групи кумарину, кортикостероїдами, пероральними контрацептивами, проти- епілептичними засобами, ергокальциферолом тощо). Швидкість біотрансформації залежить від структури барбітуратів і значною мірою визначає тривалість їх дії. Фенобарбітал порівняно повільно метаболізується і виділяється з організму: снотворна дія триває близько 8 год. Внаслідок низької швидкості елімінації фенобарбітал має виражений постгіпнотичний ефект, або ефект післядії (зниження працездатності, настрою, запаморочення, слабкість, непевна хода, недоладне мовлення, нудота тощо), а при повторному прийомі протягом декількох діб легко кумулює. Хвороби печінки та нирок сприяють кумуляції. Виведення фенобарбіталу прискорює підлужування сечі.

Фармакодинаміка. Снодійний ефект фенобарбіталу полягає у прискореному засипанні й тяжкому пробудженні. Фенобарбітал діє на пацієнтів як за наявності порушень сну, так і без них. Він істотно порушує ритмічність циклів сну і змінює структуру сну: збільшує частку повільного сну, викликаючи дефіцит швидкого сну; у ФПС переважає II і III стадії за рахунок скорочення І і IV; зменшує частоту і повноту пробуджень.

Приймаючи фенобарбітал, внаслідок пригнічення ФШС, відповідального за модуляцію інтелектуально-мнестичних і емоційних процесів, хворі відзначають погіршення запам’ятовування, втрату гостроти сприймання, гнучкості і рухливості психічних процесів. До того ж, навіть після одноразового прийому фенобарбіталу спостерігається постгіпнотичний ефект, який посилюється при повторному застосуванні. Після безсонної ночі хворий робить менше помилок, ніж після ночі з прийманням фенобарбіталу перед сном.

Снодійний ефект фенобарбіталу зумовлений його впливом на проведення збудження в різноманітних структурах мозку. Точками впливу є кора великого мозку, сітчастий утвір, гіпоталамус, лімбічна система, таламус. Доведено існування специфічних барбітуратних рецепторів (вважають, що вони, як і бензодіазепінові рецептори, входять до комплексу ГАМКд-рецептор – хлоріонний канал), стимуляція яких підвищує чутливість ГАМК-рецепторів. Це забезпечує триваліше відкриття хлоріонних каналів. Таким чином, підвищується гальмівний ефект ГАМК. Однак барбітурати менш специфічні за механізмом дії, ніж бензодіазепіни, оскільки вони паралельно з ГАМК-міметичною активністю пригнічують ефекти збуджуючих амінокислот (глутамінової, аспарагінової), порушують функції позасинаптичних мембран, інших іонних каналів тощо. Велика кількість точок прикладення фенобарбіталу пояснює його виражений пригнічуючий ефект на центральну нервову систему, аж до стану наркозу.

На відміну від транквілізаторів, депримуюча дія фенобарбіталу, як і алкоголю, залежить від його дози. Призначення доз нижчих за гіпнотичні (1/3– 1 /20 снодійної дози) викликає седативний ефект, що використовується у випадках комбінування фенобарбіталу з іншими лікарськими засобами, наприклад, при вегетативно-судинній дистонії, гіпертонічній і виразковій хворобах. У більших дозах фенобарбітал викликає наркоз (рис. 3.5). Крім того, йому властива протисудомна дія. Фенобарбітал є високоефективним протиепілептичним засобом.

З появою бензодіазепінів і препаратів інших хімічних класів (зопіклон, залеплон, донорміл тощо) барбітурати втрачають значення як снодійні в силу своїх негативних ефектів. Вони непридатні для лікування тривалої інсомнії. Це перш за все пов’язано зі значним порушенням структури сну. Наслідком є феномен “віддачі” після відміни барбітурату, який приймали навіть протягом лише 5-7 діб. Відміна супроводжується загостренням проявів інсомнії порівняно з долікувальним періодом: різке збільшення ФШС, переважання поверхневого сну, що створює у людини враження, що вона взагалі не спала. Внаслідок дефіциту ФПС вранці у людини відзначається дратівливість, зниження настрою, працездатності тощо. Після 7 днів прийому барбітуратів нормальна структура сну відновлюється протягом 5-6 тижнів. Крім цього, як зазначалось, їм властиві виражений ефект післядії, матеріальна кумуляція, толерантність. Вже через 2 тижні безперервного прийому барбітуратів спостерігається різке зниження його снодійного ефекту.

Це сприяє нераціональному прийому препарату. Тривалий прийом, підвищення дози, “боязнь заснути без таблетки” призводять до формування медикаментозної залежності (психічної і фізичної). Швидкість формування барбітуратної наркоманії залежить від дози і препарату (швидше викликають залежність барбітурати середньої тривалості дії). При прийманні високих доз тяжка медикаментозна залежність може сформуватися через 1-2 міс. Симптоми абстиненції: дратівливість,

Рис. 3.5. Залежність “доза – ефект” для барбітуратів та інших засобів, що депримують ЦНС

агресивність, безсоння, тремор, втрата апетиту, порушення зору, ортостатична гіпотензія, судоми. Необхідно відмітити, що поряд з барбітуровою наркоманією може формуватися перехресна залежність з іншими речовинами (психостимуляторами, антидепресантами, алкоголем тощо).

При тривалому прийомі, а іноді й разовому, особливо у дітей і літніх людей, барбітурати можуть викликати різні соматичні і неврологічні ускладнення (зниження артеріального тиску і епізоди апное під час сну, нейротрофічне ураження суглобів, алергічні реакції, депресії, порушення координації тощо).

Барбітурати, поряд з транквілізаторами, займають одне з провідних місць серед засобів, які застосовуються з суїцидною метою. Токсичні дози барбітуратів (5-10 г) призводять до глибокого пригнічення ЦНС навіть до коми. Відзначається пригнічення центрів довгастого мозку, бронхорея, зниження артеріального тиску. Виникають ацидоз, арефлексія, гіпотермія, міоз, потім мідріаз. Смерть настає внаслідок паралічу дихального і судинорухового центрів. При цьому індивідуальні варіанти надзвичайно великі – можна не врятувати людину після прийняття як 20,0 г, так і

Лікування при гострих отруєннях проводять за загальними принципами: запобігання всмоктуванню і прискорене виведення отрути (промивання шлунка, призначення адсорбентів, сольових послаблюючих, форсований діурез, введення лужних розчинів, при необхідності – гемосорбція, гемодіаліз) і відновлення життєво важливих функцій – дихання, кровообігу (кисень, штучна вентиляція легень, дофамін тощо). Аналептики (етимізол, кордіамін) призначають тільки при легких формах отруєння; при тяжких формах вони можуть погіршити стан хворого. Результати лікування, безсумнівно, залежать від прийнятої дози. Іноді 15-20-разова снодійна доза може викликати необоротний стан. Як правило, прогноз сприятливий, якщо протягом 36 год від моменту отруєння вдається відновити стан, але ще протягом 4 днів після отруєння барбітуратами життя хворого не можна вважати поза небезпекою.

Барбітурати

Барбітурати ( ATC N 05 CA ) мють пригнічуючу дію на ЦНС, інгібуючи синаптичну передачу ГАМК. Час всмоктування та дії барбітуратів і пов’язана з цим швидкість насичення рецепторних ділянок залежать від розчинності їх у воді та ліпофільності. Ці властивості є основою для спрощеної класифікації барбітуратів на препарати тривалої, середньої, короткої та ультракороткої дії. Барбітурати тривалої дії добре розчиняються у воді, а транспортування до рецепторних клітин залежить від ефективності білків-носіїв у клітинній мембрані. Найвища концентрація в крові досягається через кілька годин після введення (як правило, п/о або в/м.). Барбітурати ультракороткої дії чудово розчиняються в жирах, завдяки чому вони проникають через клітинну мембрану (також гематоенцефалічний бар’єр) і досягають терапевтичної (і токсичної) концентрації від кільканадцяти секунд до декількох хвилин. Вони використовуються лише у в/в формі, тому суїцидальних отруєнь практично не буває. В даний час застосовують фенобарбітал тривалої дії (лікарський засіб другої лінії в комбінованій терапії епілепсії) та тіопентал ультракороткої дії, що застосовується в умовах стаціонару (переважно для загальної анестезії, лікування тяжких судомних станів та підвищеного внутрішньочерепного тиску).

Залежить від переносимості лікарського засобу. В осіб без залежності від барбітуратів тривалої дії прийом 8 мг/кг може спричинити гостру дихальну недостатність. Хворі на епілепсію та з залежністю від барбітуратів переносять навіть утричі вищі дози.

Наростання сонливості, порушення мови, порушення рівноваги, атаксія, ністагм. При сильній інтоксикації настає тривала кома (навіть до 3–5 діб), пригнічення дихання аж до апное, міоз, гіпотензія, тяжкі аритмії та порушення провідності (шлуночкові аритмії, наприклад, пірует-тахікардія), яким передує розширення QRS-комплексу та подовження інтервалу QT. Виникнення гіпотермії та шкірних змін (у вигляді пухирів, наповнених серозною рідиною, як правило, на кистях рук і стопах) — симптоми, характерні для отруєння барбітуратами. Поява пухирів не корелює з глибиною коми або вираженістю серцево-судинних симптомів. Смерть на ранніх стадіях отруєння викликана гострою дихальною недостатністю або раптовою зупинкою серця. Пізня смерть є наслідком ураження органів — гострої ниркової недостатності, набряку головного мозку, пневмонії, гострого пошкодження легенів.

1) якісний тест на наявність барбітуратів в сечі

2) концентрація барбітуратів у сироватці крові — моніторинг в окремих випадках тяжких отруєнь

3) інші допоміжні дослідження — у тому числі електроліти в сироватці, глікемія, газометрія артеріальної крові, КК (показник рабдоміолізу)

1. Де контамін ація: у разі прийому потенційно токсичної дози барбітуратів, якщо від моменту отруєння пройшло не більше 1 години, слід провести промивання шлунка, а після процедури застосувати активоване вугілля.

3. Прискорені методи елімінації :

1) повторні дози активованого вугілля (розд. XIII.A.4)

2) залуження сечі (розд. XIII.A.4) — прискорює виведення фенобарбіталу

3) гемодіаліз — необхідний при дуже тяжкому і тривалому отруєнні.

4. Симптоматичне лікування: підтримка основних життєвих функцій та корекція наявних порушень. Профілактика аритмій та порушень провідності із застосуванням 8,4 % розчину гідрокарбонату натрію — як при отруєнні трициклічними антидепресантами. Лікування гіпотермії — розд. XIII.Б.3.

Що таке барбітурати

Ліки, які виробляються на основі барбітуратової кислоти, називаються барбітурати. Медичне застосування барбітуратів – позбавлення від напруги, стресу, депресії, безсоння.

У невеликому дозуванні барбітурати використовуються в складі лікарських засобів, що мають заспокійливий ефект і знеболюючі властивості. Але наркоманів ефект барбітуратів цікавить з точки зору отримання стану наркотичного сп’яніння.

Як діють барбітурати

Дія барбітуратів залежить від дозування, яке використовується. При одноразовому вживанні барбітуратів вони надають розслабляючий і сонливий ефект. Барбітурати можна вводити внутрішньовенно, вживати у вигляді таблеток або використовувати у вигляді свічок.

Залежно від способу вживання залежить ефект від барбітуратів. У деяких випадках при неправильному дозуванні спостерігається пригніченість дихання, що може призвести до зупинки дихання і смерті. Барбітурати діють на організм людини до тих пір, поки токсичні речовини не будуть повністю виведені з організму.

Передозування

При передозуванні барбітуратами одні з найнебезпечніших наслідків – це зупинка дихання і смерть. Наркоман при передозуванні не може контролювати своє тіло і може захлинутися власною блювотою. Передозування барбітуратами призводить до отруєння організму і інтоксикації.

Перша допомога при передозуванні – це виклик нарколога на дом або трансфер наркомана в стаціонар медичного центру. Після детоксикації стан організму стабілізується, і робота життєво-важливих систем відновлюється. Якщо вчасно не звернути увагу на ознаки передозування барбітуратами може наступити смерть.

Наслідки вживання

До наслідків вживання барбітуратів відносяться фізична і психологічна залежність. Нерідко в разі передозування людина може впасти в кому, а так само відомі випадки летального результату при вживанні барбітуратів.

Це небезпечний вид наркотику, який доступний в аптеці і при неправильному використанні завдає серйозної шкоди організму і психіці. Позбутися від наслідків вживання барбітуратів можна при проходженні повного курсу відновлення і реабілітації в медичному центрі доктора Василенко.

Лікування

Лікування залежності від барбітуратів повинно проходити в стаціонарі під цілодобовим наглядом лікарів. Знизити ризики для здоров’я і усунути наслідки вживання допоможуть лікарі медичного центру. Комплексне лікування наркоманії включає в себе кілька етапів для відновлення фізичного та психологічного стану.

Анонімна допомога надається кожній людині, яка хоче кинути вживати наркотики без постановки на наркологічний облік. Після реабілітації організм і психіка повністю відновлюються і людина повертається до життя без вживання наркотиків.

• Лікування наркоманії в Києві
• Лікування наркоманії в Харкові
• Лікування наркоманії в Одесі
• Лікування наркоманії в Дніпрі
• Лікування наркоманії в Запоріжжі
• Лікування наркоманії в Кривому Розі
• Лікування наркоманії в Миколаєві
• Лікування наркоманії у Львові
• Лікування наркоманії в Донецьку
• Лікування наркоманії в Луганську
• Лікування наркоманії в Макіївці
• Лікування наркоманії в Горлівці
• Лікування наркоманії в Маріуполе
• Лікування наркоманії в Мелітополі
• Лікування наркоманії в Житомирі
• Лікування наркоманії в Полтаві
• Лікування наркоманії у Вінниці
• Лікування наркоманії в Тернополі
• Лікування наркоманії в Ужгороді
• Лікування наркоманії в Івано-Франківську
• Лікування наркоманії в Хмельницькому
• Лікування наркоманії в Рівному
• Лікування наркоманії в Черкасах
• Лікування наркоманії в Чернівцях
• Лікування наркоманії в Чернігові
• Лікування наркоманії в Луцьку
• Лікування наркоманії в Бердянську
• Лікування наркоманії в Білій Церкві
• Лікування наркоманії в Херсоні

• Лікування алкоголізму в Києві
• Лікування алкоголізму в Харкові
• Лікування алкоголізму в Одесі
• Лікування алкоголізму в Запоріжжі
• Лікування алкоголізму у Львові
• Лікування алкоголізму в Миколаєві
• Лікування алкоголізму у Тернополі
• Лікування алкоголізму в Івано-Франківську
• Лікування алкоголізму у Вінниці
• Лікування алкоголізму в Хмельницькому
• Лікування алкоголізму в Херсоні
• Лікування алкоголізму у Рівному
• Лікування алкоголізму в Ужгороді
• Лікування алкоголізму в Житомирі
• Лікування алкоголізму в Луцьку
• Лікування алкоголізму в Полтаві
• Лікування алкоголізму в Чернівцях
• Лікування алкоголізму в Черкасах
• Лікування алкоголізму в Чернігові
• Лікування алкоголізму в Білій Церкві
• Лікування алкоголізму в Кропивницькому