Залишкова вартість: що має знати бухгалтер

Залишкова вартість основних засобів підтверджує їх якісний стан, а правильна оцінка активів допоможе скласти бухгалтерський баланс без помилок. З’ясуємо, на що впливає залишкова вартість та як її визначати.

Що таке залишкова вартість

Залишкова вартість – це та частина вартості активу, яка залишилися неамортизованою в бухгалтерському обліку. Тобто мати залишкову вартість можуть лише ті активи, на які нараховується амортизація (див. табл.).

Активи, які можуть мати залишкову вартість

Метод нарахування амортизації

Залишкова вартість в балансі за НСБОДС 101

Профільний стандарт

Інші необоротні матеріальні активи

(в одному рядку з основними засобами)

Можливий прямолінійний метод *

НПСБОДС 129 та п. 58 МСБОДС 16 *

Довгострокові біологічні активи

* Метод нарахування амортизації НПСБОДС 129 не визначає. Міжнародний стандарт МСБОДС 16 допускає використання прямолінійного методу.

Як визначається залишкова вартість: формула й приклад

Розрахунок залишкової вартості може проводиться на дату балансу в відомості амортизації. Хоча існують ситуації, коли її визначити треба й раніше — у разі вибуття або дооцінки об’єкта.

Визначити залишкову вартість можна на кінець/початок будь-якого місяця, оскільки за загальними правилами амортизація (знос) у бухобліку нараховується щомісяця й залишкова вартість кожного об’єкта, що амортизується, щомісяця зменшується.

Формула визначення залишкової вартості

Залишкова вартість

Первісна (переоцінена) вартість

Накопичений знос (амортизація)

За прямолінійного методу нарахування амортизації може бути використана формула визначення уже нарахованої амортизації:

Накопичений знос (амортизація)

Первісна (переоцінена) вартість – ліквідаційна вартість

Кількість місяців, які експлуатувався об’єкт

Строк використання в роках × 12

Залишкова вартість амортизація тісно взаємопов’язані (чим більше нараховано амортизації, тим вона менша), тому пригадаємо правила, як нараховується амортизація основних засобів і нематеріальних активів:

Період, протягом якого нараховується амортизація

(перший місяць нарахування)

(останній місяць нарахування)

Місяць, наступний за місяцем введення об’єкта в експлуатацію

Таким чином, якщо розраховується залишкова вартість об’єкта при вибутті, наприклад, 6 березня 2019 року, то необхідно у кількість місяців експлуатації включити й березень, хоча він експлуатувався лише 5 днів березня.

Ліквідаційна вартість у розрахунку може бути нульова, так як її визначення є правом, а не обов’язком установи.

ПРИКЛАД. Залишкова вартість основних засобів

Комп’ютер ввели в експлуатацію 10 квітня 2017 року. Він вибув через передачу іншій установі 12 лютого 2021 року. Основні характеристики комп’ютера:

• строк корисного використання 5 років;
• первісна вартість 18 000 грн;
• ліквідаційна вартість не визначалась.

На об’єкт нараховувалась амортизація:

• 8 місяців у 2017 році (травень-грудень);
• по 12 місяців у 2018, 2019, 2020 роках (січень-грудень);
• 2 місяці у 2021 році (січень-лютий).

Усього: 8 + 12 × 3 + 2 = 46 місяців.

Накопичена амортизація: (18 000 × 46) ÷ (5 × 12) = 13 800 грн

Залишкова вартість = 18 000 – 13 800 = 4200 грн

На що може вплинути залишкова вартість

Залишкова вартість впливає на:

• загальну суму балансу установи;
• розрахунок фінансового результату при реалізації (вибутті) основного засобу, нематеріального активу, інших активів, що амортизуються;
• розрахунок індексу переоцінки основних засобів (= справедлива вартість ÷ залишкова вартість);
• якщо залишкова вартість дорівнює нулю, то п. 5 розділу ІІІ НПСБОДС 121 «Основні засоби» вимагає обов’язково визначити ліквідаційну вартість об’єкта.

Для повністю амортизованого основного засобу залишкова вартість дорівнює його ліквідаційній вартості.

Залишкова вартість – проводки, що впливають на неї

Наведемо для прикладу проведення для основних засобів, які впливають на залишкову вартість.

Зміст проведення

Залишкова вартість

Нарахування зносу (амортизації) основного засобу

Визначення ліквідаційної вартості, коли залишкова дорівнює нулю

збільшується та стає рівною ліквідаційній

Дооцінка основних засобів (можлива тільки за дозволу установи вищого рівня та запрошення сертифікованого оцінювача)

збільшується на суму дооцінки

Збільшення первісної вартості основних засобів на суму витрат з поліпшення, модернізації

Вибуття основного засобу. Списання об’єкта в сумі залишкової вартості та сумі зносу

Оцінювання акцій

Оцінювання акцій (англ. stock) пов’язане з їх життєвим циклом, який охоплює випуск, первісне розміщення та обіг акцій.

Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну вартість, ринкову ціну або курс.

Номінальна вартість (номінал акції) – ціна, вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, яка припадає на одну акцію під час заснування товариства.

Підприємство, яке випустило акцію з указівкою її номінальної вартості, ще не гарантує її реальної цінності. Таку цінність визначає ринок. Однак номінальна вартість виступає як деякий орієнтир цінності акції, особливо на нерозвинутому, малоліквідному фондовому ринку.

Емісійна вартість – це ціна, за якою акція продається на первинному ринку, вона може відрізнятися від номіналу.

Оплата акцій товариства при його заснуванні здійснюється за номінальною вартістю засновниками. При всіх наступних випусках реалізація акцій здійснюється за ринковою ціною. Це зумовлюється тим, що власний капітал акціонерного товариства вищий від статутного, оскільки в процесі існування акціонерного товариства здійснюється збільшення вартості його активів. Перевищення емісійної ціни над номінальною називається емісійним доходом.

Ринкова вартість (курсова вартість) – це ціна, за якою акція продається та купується на вторинному ринку.

Ринкова ціна звичайно встановлюється на торгах на фондовій біржі та відображає дійсну ціну акції за умови великого обсягу угод. Біржовий курс як результат біржового котирування визначається співвідношенням попиту та пропозиції. Ціна пропозиції (оферта) встановлюється продавцем, ціна попиту (бід) – покупцем. Котирування передбачає наявність двох цін:

• – ціни придбання, за якою покупець виявляє бажання придбати акцію, або ціни попиту (англ. bid price) – ціни бід;
• – ціни пропозиції, за якою власник або емітент акції бажає її продати, – ціни пропозиції (англ. offer price) – оферти.

Як правило, між ними знаходиться ціна виконання угоди, тобто ціна реального продажу акцій, яка називається курсовою (ринковою) ціною. Курсова ціна у випадку великого попиту може дорівнювати ціні пропозиції, а при надлишковій кількості цінних паперів – ціні попиту. Отже, реальна курсова ціна складається під впливом очікувань продавця та покупця цінних паперів.

Відношення ринкової ціни до номіналу, виражене у процентах, називається курсом акції.

де р – ринкова щна; N – номінал акції; рк – курс акції.

Ринкова ціна акції визначається співвідношенням попиту та пропозиції. Кожного моменту певна акція має свій курс, і завдання інвестора – спрогнозувати тенденцію його зміни. При великій кількості акцій, які знаходяться в обігу на ринку, практично неможливо відслідкувати закономірність коливання цін по кожній з них. Водночас багаторічна діяльність закордонних фондових бірж показала, що зміна цін на акції деякого обмеженого кола фірм відповідає коливанню курсів по всіх інших акціях. Виникла ідея відслідковувати зміну цін не по кожному цінному паперу, а по певному їх наборові.

Показник, який відображає середню ціну акцій та інших цінних паперів по певній сукупності компаній, називається біржовим індексом. Індекс дозволяє інвесторам, які вкладають кошти в цінні папери, оцінювати стан як фондового ринку в цілому, так і надійність власних активів.

При вартісній оцінці акцій важливу роль відіграє балансова вартість. її визначають експерти, в тому числі аудитори, на основі оцінки власних активів компанії.

Балансова вартість – величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, то така вартість визначається діленням власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій, коли емітент “відкликає” акції шляхом викупу їх у певний момент за відповідною ціною – ціною викупу (англ. call price).

Конверсійна ціна — заздалегідь встановлений курс за яким в певний період часу можна обміняти емітовані конверсійні привілейовані акції на прості акції.

Види вартості акцій представлені на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Види вартості акцій

Розрахунок прибутковості акцій

Методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію акціонерними товариствами та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 “Прибуток на акцію” [41].

Розрахунок прибутковості акцій необхідний для надання користувачам фінансової звітності інформації про результати діяльності акціонерного товариства.

Для акціонера підприємства як одного з користувачів фінансової звітності важливо, який прибуток у розрахунку на одну просту акцію отримало підприємство за результатами діяльності за звітний період. Оскільки розрахунок прибутковості акцій надається за кожний звітний період, акціонер може прослідкувати динаміку зростання (падіння) прибутковості акцій протягом кількох звітних періодів, і зробити висновки про те, наскільки вигідно залишатися держателем акцій конкретного підприємства.

Інформація про прибутковість акцій цікава також потенційним інвесторам для визначення доцільності вкладання вільних коштів у підприємство. Показник прибутковості акцій розрахований у відповідності з [41] дозволяє проаналізувати діяльність різних підприємств в одному звітному періоді, а також одного підприємства в різних звітних періодах.

За характером визначення розмірів і виплати дивідендів розрізняють привілейовані та прості акції. Привілейовані акції дають власнику переважне право на отримання дивідендів, а також на переважну участь у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено статутом товариства. Прості акції дають їх власникам право участі в управлінні акціонерним товариством, а також право на отримання доходу в розмірах, які залежать від величини прибутку, який товариство отримало за визначений період своєї діяльності. Прості акції – це інструмент власного капіталу, який має нижчий статус, по відношенню до інших класів інструментів власного капіталу. Вони можуть вільно продаватися та покупатися на фондовому ринку.

Згідно з визначенням, наведеним у [41], потенційна проста акція -фінансовий інструмент або інший договір, які дають право на отримання простих акцій, емітованих підприємством. Приклади потенційних простих акцій: привілейовані акції, які конвертуються в прості акції; опціони акцій (фінансові інструменти, які надають їх держателям право на придбання простих акцій); програми для працівників, які надають їм можливість отримувати прості акції у вигляді частини їх заробітної плати; акції, які будуть випущені для задоволення визначених умов контрактів на придбання підприємств.

Правильний облік ефекту від випуску прав на акції передбачає розуміння термінів розбавляюча та антирозбавляюча потенційна проста акція. Потенційні прості акції вважаються розбавляючими тоді, коли їх конвертація (перетворення) в прості акції приведе до зменшення чистого прибутку (збільшення чистого збитку) на одну просту акцію від звичайної діяльності підприємства в майбутньому. Потенційні прості акції вважаються антирозбавляючими, коли їх конвертація в прості акції приведе до оберненого результату.

Згідно до вимог [41] акціонерним товариствам треба розраховувати два основних показники:

• – чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію;
• – скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію. Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію розраховується за формулою

де ЧПа – чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію; ЧП – чистий прибуток (збиток) за звітний період; П – сума дивідендів, які виплачуються на привілейовані акції відповідно до статуту акціонерного товариства; А – середньорічна кількість простих акцій в обігу (п. 4 [41]).

У [41] особлива увага приділена визначенню середньорічної кількості простих акцій в обігу. Ця величина визначається сумою добутків кількості простих акцій в обігу протягом певних періодів у днях (місяцях) та відповідних часових зважених коефіцієнтів (п. 5 [41]). Кількість простих акцій в обігу визначається за даними реєстру акціонерів. Приклад розрахунку середньорічної кількості простих акцій наведено в додатку 1 до П(С)БО 24 [41] (див. п. 2.10.3 даного посібника).

Часовий зважений коефіцієнт – частка від ділення загальної кількості днів (місяців), протягом яких акції перебували в обігу, на загальну кількість днів (місяців) у звітному році (п. 3 [41]). За допомогою часового зваженого коефіцієнта визначається частина року, коли в обігу знаходилася певна кількість простих акцій.

Дати, починаючи з яких акції включаються в середньорічну кількість простих акцій, визначаються згідно з п. 6 [41].

Слід відмітити, що на середньорічну кількість простих акцій в обігу впливають зміни кількості акцій в обігу, у тому числі без приросту активів підприємства, наприклад, виплата дивідендів акціями, бонусна емісія, дроблення та консолідація акцій тощо.

Чистий прибуток на одну просту акцію необхідно скоригувати, показавши вплив розбавляючих простих акцій як на чистий прибуток, який відноситься до держателів простих акцій, так і на середньорічну кількість акцій в обігу. Тому розраховується показник, який визначає максимально можливе зменшення прибутку (збільшення збутку) на одну просту акцію без відповідного збільшення активів підприємства –скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію:

де СЧПа – скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію; цРпа – дивіденди (після сплати податків і процентів), визнаних у звітному періоді щодо розбавляючих потенційних простих акцій; дрпа – Сума інших змін у доходах, які виникають у разі конвертації розбавляючих потенційних простих акцій; рРпа – сума інших змін у витратах, які виникають у разі конвертації розбавляючих потенційних простих акцій; дРпа – середньорічна кількість простих акцій, які надійдуть в обіг у разі конвертації всіх розбавляючих потенційних простих акцій; розбавляючі потенційні прості акції включаються до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу за період, у якому ці акції перебували в обігу у звітному році. Розрахунок здійснюється за кожним класом і випуском простих акцій (п. 9 [41]); ЧП, П, А – пояснення наведені в формулі (1.50).

Формула (1.51) являє собою скориговану формулу (1.50). У чисельник і знаменник формули (1.51) додаються доданки, які визначають вплив усіх розбавляючих потенційних простих акцій на результат розрахунку чистого прибутку (збитку), який припадає на одну просту акцію.

Доходами або витратами, що відносяться до конвертації потенційних простих акцій, можуть бути дивіденди за привілейованими акціями, відсотки, що сплачуються за наміченими до конвертації облігаціями тощо (п. 9 [41]).

Приклад розрахунку скоригованого чистого прибутку на акцію наведено в додатку 2 до П(С)БО 24 [41].

Розрахунок скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію повинен здійснюватися з урахуванням вимог п. 11 [41]. Це пов’язано з тим, що вартість потенційних простих акцій при їх розміщенні часто відрізняється від справедливої вартості пов’язаних з ними простих акцій.

Для розрахунку скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію використовується середня ціна простих акцій в обігу протягом звітного періоду. Для визначення середньої ціни простих акцій в обігу їх сукупна вартість в обігу на звітну дату ділиться на кількість акцій в обігу на цю саму дату. Сукупна вартість простих акцій включає вартість простих акцій в обігу за ціною продажу на звітну дату і суму коштів, що будуть отримані від виконання розбавляючих потенційних простих акцій за пільговою (нижчою) ціною. Різниця між кількістю розміщених простих акцій і кількістю простих акцій, які могли б бути розміщені за середньою ціною, вважається розміщеною безоплатно з включенням цієї кількості в розрахунок скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію (п.11 [41]).

Для того, щоб узнати, потенційні прості акції є розбавляючими чи нерозбавляючими, кожний випуск потенщйцних простих акцій треба розглядати окремо в послідовності від більш розбавляючих до менш розбавляючих (як у прикладі, наведеному в додатку 3 до [41]).

Показники, отримані при розрахунку чистого прибутку на одну просту акцію та скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію відображаються в розділі III “Розрахунок показника прибутковості акцій” Звіту про фінансові результати (Форма № 2). Якщо в результаті діяльності підприємство за звітний період отримало збиток, у Звіті про фінансові результати наводиться відповідно збиток на одну просту акцію та скоригований збиток на одну просту акцію.

Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію та скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію за звітний та попередній роки підлягає перерахунку, якщо номінальна кількість простих та потенційних простих акцій в обігу змінюється в результаті:

• – зменшення номінальної вартості акцій (дроблення акцій);
• – збільшення номінальної вартості акцій (консолідація акцій);
• – злиття підприємств (п. 15 [41]).

Визначення поточної ринкової вартості акції

Оцінювання акцій, а також подібних до них за економічним змістом інвестиційних сертифікатів спрямоване насамперед на визначення їх поточної ринкової вартості.

Оцінювання вартості простих акцій передбачає деякий потік дивідендів, які під час оцінювання вартості відіграють таку саму роль як проценти при оцінці облігацій. Тільки на відміну від облігацій цей потік нескінченний, і не передбачається повернення початкової інвестиції.

Модель оцінки поточної ринкової вартості акції має вигляд:

де РУ – поточна ринкова вартість акції, яка використовується невизначене число років; Щ – сума дивідендів, яку інвестор очікує отримати в і -тому році; Г – норма поточної доходності акції даного типу, яка використовується як дисконтна ставка в розрахунках поточної вартості, в десятковому дробі.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість акції, яка використовується необмежену кількість років, являє собою суму дивідендів за окремими періодами, приведену до поточної вартості за дисконтною ставкою, яка дорівнює нормі поточної доходності по ній.

Проблеми, пов’язані з оцінюванням вартості акцій, полягають у прогнозі дивідендів та в оцінюванні показника дисконту.

Модель оцінювання поточної ринкової вартості акцій з постійними дивідендами випливає з формули (1.52) при Бі = Б, і = 1,2. та формули суми членів нескінченно спадаючої геометричної прогресії та має вигляд

Модель оцінювання поточної ринкової вартості акцій з постійним приростом дивідендів, так звана “модель Гордона”, має вигляд

де g – річний темп приросту дивідендів, у десятковому дробі, g = const; D – дивіденди, сплачені компанією протягом року; r – норма поточної доходності акції даного типу ризику, в десятковому дробі.

Розрахунок очікуваної доходності акцій

Дохід від привілейованих акцій D дорівнює процентним грошам D % плюс різниця між ціною, за якою акції продані через певний час p, і ціною покупки акції p :

Без реінвестування Р % = N – п – р, де р – процентна ставка по привілейованих акціях; п – строк у роках від покупки до продажу; N –номінальна вартість акції.

Якщо процентні гроші знову інвестуються під складну процентну ставку – , то нарощена сума є сумою фінансової ренти

Доходність від вкладання грошей у привілейовані акції визначимо за ефективною ставкою складних процентів і , :

Для аналізу ефективності операцій з акціями використовуються такі показники:

• – ставка дивіденду;
• – поточна ринкова доходність (відношення суми річних дивідендів до поточної ринкової вартості акції);
• – повна доходність (відношення суми річних дивідендів і капіталізованої доходності до вартості придбання акції).

Умови використання “правила 72”

У фінансових обчисленнях розроблені нескладні алгоритми, які дозволяють у деяких ситуаціях отримати швидку і наочну оцінку ефективності фінансової операції. Суть одного з таких алгоритмів, відомого як “правило 72” (англ. 72 rule), полягає у такому. Для невеликих значень процентної ставки частне від ділення числа 72 на цю процентну ставку (ставка береться в процентах) показує число періодів, за яке вихідна сума подвоїться при нарощуванні її за цією ставкою з використанням формули складних процентів (1.3).

Визначимо умови використання “правила 72”, а саме встановимо орієнтовану величину складної процентної ставки та похибки у визначенні строку за правилом 72.

Нарощена сума S в кінці n -го року за умови, що проценти нараховуються один раз на рік знаходиться за формулою (1.3).

Прирівнявши праві частини формул (1.3) і (1.56), отримаємо, що (1 + і)п = 2. Прологарифмувавши останній вираз, отримаємо

Розкладемо функцію 1п(1 + _/) у ряд Тейлора з точністю до другого члена

Тоді з формул (1.57) і (1.58) знаходимо

Звідки знаходимо, що І = 2–= 0,075 або 7,5%.

Отже, “правило 72” має місце для процентної ставки 7,5%.

Знайдемо похибку у розрахунку строку за правилом 72. Розкладемо функцію 1п(1 + /) у ряд Тейлора

Отже, при використанні складних процентних ставок менших за 20% строк, за який вкладений капітал подвоїться, визначається діленням числа 72 на величину такої процентної ставки з похибкою не більшою за 21 день.

Проценти та податки

У багатьох країнах проценти обкладаються податком. Податок на процент зменшує нарощену суму та реальну процентну ставку.

В Україні п.164.2.8 Податкового кодексу [30] у частині включення до загального (річного) оподатковуваного доходу (податком на доходи фізичних осіб) доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозит) у небанківські фінансові установи або на депозитний (ощадний) сертифікат набирає чинності з 1 січня 2015 р. (п.1 розділу XIX “Заключні положення” [30]).

Для простих процентів нарощена сума вкладу 5 = Р – (1 + п – і), проценти З = 5 – Р = Рпі. Проценти після сплати податку Зп = З – (1 – д) = Рщ’ – (1 – д) . Нарощена сума після сплати податку:

5 = Р + Зп = Р – (1 + пі – (1 – д)). Аналогічні співвідношення можна записати для складних, номінальних ставок.

Приклад 1.1. Визначте номінальну ефективну ставку простих і складних процентів для депозитів строком на 4 місяці, якщо номінальна процентна ставка банку становить 48%, процентна ставка податку -15% річних. Банк нараховує проценти щомісяця.

Розв’язання: Складемо рівняння еквівалентності:

д – процентна ставка податку. З рівняння знаходимо

Підставивши числові значення, знаходимо і@ф .