НЕОЯЗИ́ЧНИЦТВО – загальна назва нових релігійних рухів, що ґрунтуються і зорієнтовані на відродженні дав- ніх вірувань, звичаїв та обрядів, уявлень про богів-покровителів і міфологічної форми свідомості. На відміну від язичництва, що поставало й формувалося стихійно і в безконфесій.

ѩзыкъ — «народ», «плем'я» (мн. язы́ки); языци — іноплемінники, чужий народ) — сучасна наукова назва давньої релігії, що існувала до прийняття християнства та інших світових релігій у всіх народів. Прийнятий у християнському богослов'ї і частково в історичній літературі термін, що означає всі неавраамічні релігії.

Українське рідновірство можна охарактеризувати як релігійний рух, зорієнтований на відродження, реконструкцію або створення етнонаціонального світогляду, світосприйняття та релігійних вірувань. Перші спроби відродження дохристиянських вірувань в Україні відбуваються ще у 1934 р.

За свідченням Початкового літопису, Володимир розпорядився «поза княжим двором» звести 980 року пантеон шістьом богам. На першому місці мав стояти Перун, потім Хорс, Дажбог, Стрибог, Симаргл і Мокоша.

На Русі (у Києві) язичництво існувало офіційно до введення християнства. Найвідомішими руськими богами були: Ярило (бог сонця та весни), Дажбог (бог сонця та багатства), Велес (або Волос) (бог скота), Перун (бог грому), Род (бог народження).

Хто такі язичники? Це люди які покланялися богам природи. Слов'яни до X ст. були язичниками .

Неоязичництво — сукупність сучасних течій, що закликають до відновлення язичницьких уявлень, культів та обрядів. Неоязичництво, чи нативізм (від лат. nativus — рідний, природний) — це реконструкція дохристиянських політеїстичних вірувань. Неоязичництво — це релігія, …