Аніме

Аніме ( яп. アニメ, від англ. animation [анімейшн] — анімація) — японська анімація. Головна відмінність від анімації інших країн полягає в тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно на підліткову чи навіть дорослу аудиторії.

Аніме — це добре розвинений вид мистецтва і тому користується популярністю не лише в Японії, але і у світі.

Аніме часто (але не завжди) відрізняється характерною манерою зображення персонажів та фону. Випускається в формі телевізійних серіалів, а також фільмів, що розповсюджуються на відеоносіях або пристосовані для кінопоказу.

Для аніме характерне надзвичайне жанрове різноманіття, яке в інших країнах притаманне кіно, а не анімації. Окрім загальних жанрів (бойовик, детектив тощо), є і специфічні, властиві лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація є переважно абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для пародійних та гумористичних творів, в той час як аніме — повноцінне мистецтво.

Більша частина аніме-серіалів — це екранізація японських коміксів — манґи, втім є й екранізації книжок, а також повністю самостійні роботи.

Аніме — це анімація виготовлена тільки в Японії, тому твори в анімешній стилістиці, але створені в інших країнах не є аніме. Наприклад Аватар — Легенда про Аанга.

Аніме-індустрія складається з більш ніж 430 студій, в тому числі таких гігантів, як Studio Ghibli, Toei Animation .

Зміст

• 1 Історія
• 2 Етимологія
• 3 Особливості
  • 3.1 Графіка
  • 3.2 Сюжет
  • 3.3 Символіка
  • 3.4 Звук та музика
  • 5.1 Телесеріал
  • 5.2 OVA
  • 5.3 Фільм
  • 5.4 TV-Special
  • 5.5 ONA
  • 6.1 Вступ
  • 6.2 Початковий ролик
  • 6.3 Фінальний ролик
  • 6.4 Заставка
  • 6.5 Анонс
  • 6.6 Доповнення

  Історія [ ]

  Аніме «Як краб помстився мавпі» (1917)

  Аніме зародилося на початку XX століття, коли японські кінорежисери почали перші експерименти з, винайденою на Заході, технікою анімації.

  Перші японські анімаційні фільми були маленькі — від однієї до п’яти хвилин, і робилися вони художниками-одинаками, що намагалися відтворювати ранні досліди американських і європейських аніматорів. Також особливістю раннього аніме можна назвати те, що у героїв було по чотири пальці. Це давня, ще американська традиція, пов’язана з тим, що чотири пальці простіше малювати, і виглядають вони краще. Однак згодом стандартом стали все ж таки п’ять пальців, оскільки цього вимагали організації, що захищали права однієї з верств населення — буракумін (останні в минулому працювали зі шкірою і м’ясом чотириногих тварин, вираз і жест «чотири пальці» були їх образливим позначенням).

  Найпершим японським анімаційним фільмом вважають «Новий альбом нарисів» («Декобоко Шін Ґате», (1917) Декотена Шімокави (він малював крейдою на чорній дошці і знімав свої малюнки на плівку). Також у 1917 році був створений «Як краб помстився мавпі» («Сару Кан Кассен») Сейтаро Кітаями, а у 1918 році — його ж «Момотаро». Жоден з цих фільмів не зберігся.

  «Divine Sea Warriors» (1944) — перший повнометражний аніме фільм

  Однак справжнім засновником традицій сучасного аніме вже по Другій світовій війні став Тедзука Осаму, знаний як «бог аніме і манґи» — він заклав основи того, що пізніше еволюціонувало в сучасні аніме-серіали. Наприклад, Тедзука запозичив у Діснея і розвинув манеру використання великих очей персонажів для передачі емоцій; саме під його керівництвом виникали перші твори, які можна віднести до ранніх аніме.

  У 1963 році Осаму Тедзука, заснував студію «Mushi Productions» і випустив свій перший аніме-серіал Хаяо Міядзакі, «Галактичний експрес 999» , «Кінотеатр світових шедеврів» ), що сформувало «серіальне» обличчя японської анімації.

  За майже сторічну історію аніме пройшло довгий шлях розвитку від перших експериментів в анімації, фільмів Тедзуки до нинішньої величезної популярності у всьому світі. З роками сюжети аніме, спочатку розрахованого на дітей, ставали все складнішими, проблеми, що висвітлюються, все серйознішими.

  З’явилися аніме-серіали, розраховані на підліткову аудиторію — хлопців і дівчат тінейджерського віку. Ці серіали знайшли фанатів і серед дорослих, а в окремих випадках навіть літніх людей. У своєму розвитку аніме мусило наздоганяти манґу, яка зародилася набагато раніше і на той час вже завоювала популярність серед населення Японії.

  Сьогодні аніме є унікальним культурним явищем, яке об’єднує як серіали для дітей (жанр кодомо) — аніме в його початковому розумінні, так і підліткові твори, часто серйозні — сьонен (аніме для хлопців), сьодзьо (аніме для дівчат) і навіть повноцінне «доросле» аніме. Існує також схожа на європейську традиційна та експериментальна анімація (роботи Като Куніо, жанр ґа-німе), що в Японії теж зветься «аніме». У окремий напрям виділився хентай — аніме порнографічної спрямованості, і його відгалуження, яой, Бара і юрі, що оповідають (часто без еротики або непристойностей) про відносини між людьми однієї статі — чоловіками або жінками відповідно.

  Етимологія [ ]

  Японське слово «аніме», що означає «анімація», пускає коріння до англійського слова «animation» ( яп. アニメーション), запозиченого і скороченого до трьох складів. Не зважаючи на більшу поширеність скороченої форми — «аніме» — обидва слова мають однакове значення в японській мові: вони позначають будь-яку анімацію, незалежно від її стилю і країни виробництва. За розповсюдження японської анімації за межі Японії, слово стало входити у склад інших мов як позначення анімації, яку вироблено в Японії або що має характерні для неї стилістичні ознаки.

  У японській мові повністю відсутній силовий наголос, тому японські слова звичайно одержують наголос залежно від традицій вимови мови-позичальника. Слово «аніме» в українській мові сталого наголосу не має, поширено два варіанти вимови — аніме́ та а́німе.

  Особливості [ ]

  Головною особливістю аніме як явища є загальна орієнтація на дорослішу аудиторію ніж більшість анімації. В інших країнах анімація зазвичай є переважно дитячим жанром, що дуже звужує рамки цього мистецтва. Аніме ж орієнтується головним чином на підлітків, молодь, а також, хоч і менше, на дітей і дорослих людей. Відповідно, аніме не має жанрових обмежень «дитячого мистецтва». Крім того, загальна спрямованість на дорослішу аудиторію виражається в більшій увазі до філософської та ідеологічної складової, переважанні «дорослих» мотивів в тематиці, і, зокрема, меншою табуйованістю тем сексу та насильства в культурі в цілому.

  Зараз аніме це самостійне мистецтво з власними традиціями, канонами, класикою. Фактично анімація Японії є окремим культурним пластом, включає безліч унікальних сюжетних та ідейних символів, шаблонів, стереотипів і типажів. Простими прикладами можуть служити специфічні для аніме жанри, на зразок меха.

  Велика частина аніме створюється з розрахунком на конкретну, часом досить вузьку, цільову аудиторію. Критеріями ділення можуть бути стать, вік, психологічний тип глядача. Вибраний таким чином метажанр задає загальну спрямованість твору, впливаючи на його сюжет, ідеї і навіть стиль малювання. Дитяче (Кодомо) аніме становить лише частину від всієї анімаційної продукції, що випускається на території Японії.

  Графіка [ ]

  Малознайомі з аніме люди серед ознак аніме зазвичай в першу чергу згадують великі очі персонажів. Насправді, аніме-персонажі виділяються не стільки розміром очей, скільки увагою, приділеною їх деталізації по відношенню до всієї решти особи. Ніс і рот зазвичай зображаються декількома хвилястими лініями, за винятком моментів, коли персонаж говорить. Проте існують твори, в яких використовується «реалістичне» малювання, — ніс, рот і скроні рівно з іншими деталями малюються і затінюються з більшою точністю.

  По очах часто можна зробити висновки про персонажа в цілому. Позитивні, веселі, доброзичливі головні герої зазвичай малюються з великими, блискучими, повними життя очима; замкнуті, похмурі або негативні мають звужені очі, іноді закриті або відтіняються чубом, часто їх малюють схожими на очі якого-небудь гострозорого хижого птаха або змії; хитрі або підкреслено-ввічливі персонажі мають очі лисиці — наче весь час закриті, ніби персонаж постійно посміхається, проте приблизно такі ж формою можуть мати і звичайні соні; якщо персонаж не є романтичним, але при цьому не злий, хитрий або замкнутий, художники можуть забезпечити його достатньо великими очима, але з маленькими зіницями-крапками; крім того, якщо персонажа раптом позбавляють магічним засобом волі або навіть душі, його очі втрачають блиск і стають млявими — з них зникають всі відблиски. У дітей очі зазвичай зображені дуже великими, що зображає їх відкритість, люди похилого віку ж (за украй рідкісним винятком) мають очі маленькі, з маленькими зіницями. В цілому чим старше персонаж – тим меншими в нього малюються очі, що, до речі, відповідає тенденції дорослішання в людей. Окуляри є додатковим засобом виразності, будучи неодмінним атрибутом ерудитів (на противагу ексцентричним геніям), різних скромниць або отаку.

  Волосся в аніме зазвичай складається з пасм. Зачіски персонажів можуть мати найрізноманітніші, деколи дивовижних форм і кольорів. Волосся, а також деталі одягу персонажів, часто підпорядковують вітру або інерції, примушуючи їх несинхронно рухатися при переміщеннях персонажа. Волосся різних кольорів спочатку було способом «персоніфікувати» героїв, зробити їх помітно різними. Окрім того в країні де у всіх жителів волосся майже однакового кольору червоне, зелене чи синє волосся сприймається саме як символічне, а не як неприродне. Сьогодні, коли образи персонажів опрацьовуються аж до найдрібніших деталей особистості та манер поведінки, різноколірне волосся не є необхідністю, швидше — традицією. Крім того, колір волосся часто відображає характер персонажа. Наприклад, руде волосся є характерним індикатором запальності (Аска з «NGE», Ліна Інверс з серіалу «Рубаки»). Світле волосся також указує на іноземне походження героя, оскільки більшість японців мають темне волосся.

  В порівнянні із «західною» анімацією тіло та його частини (за виключенням обличчя) малюються незрівнянно реалістичніше, в цілому анатомічні пропорції людського тіла дотримуються досить точно.

  Оскільки аніме-серіали зазвичай демонструються на телебаченні з частотою близько серії в тиждень, для їх створення задіюють штат з сценариста, режисера, дизайнера і декількох десятків аніматорів. Крім того, щоб укладатися в графік виходу, по можливості, без втрати якості, використовуються так звані «прийоми обмеженої анімації». Вони включають перемальовування окремих частин малюнка із збереженням більшої частини картинки незмінною, статичні задні плани, спрощені форми передачі емоцій. Однак слід зазначити, що в міру розвитку комп’ютерної графіки і відповідно здешевлення виробництва середня якість анімації в цілому покращується і зараз ці прийоми використовуються значно менше та обмеженіше ніж в часи «золотого віку» аніме (80-ті роки).

  Передача емоцій в аніме є приводом для окремої розмови. Крім традиційних для аніме видів прояву відчуттів персонажем — зміною виразу обличчя або тону його голосу, використовується ряд інших прийомів. Емоції можуть зображатися підкреслено нереалістично, гіпертрофовано — персонажі говорять із закритими очима, щоб передати безапеляційність, або приймають картинно демонічний вигляд, коли проявляють гнів. У комедійних ситуаціях, з метою показати несерйозність відчуття, застосовуються піктограми, такі, як картинка «крапельки поту» або вен, що виникають поверх голови героя, або в рамці над нею.

  Крім «серйозного» малювання існує також популярний стиль «Сім образів Ямато Надешіко» головна героїня 90% екранного часу проводить в своїй чібі-формі, поводячись так, немов абсолютно не від світу сього. Інші ж персонажі, адекватніші, зображені, відповідно, цілком звичайними.

  Сюжет [ ]

  Як і у випадку кінематографу, різноманітність сюжетів аніме обмежена лише фантазією сценариста. Одночасно з аніме, що розповідає про паралельні реальності і космос, є таке, що описує історичні події, або відтворює повсякденне життя головних героїв в звичайному Токіо. Проте, різні жанри накладають різні відбитки на сюжети аніме, і часто визначають загальну манеру побудови або ключові моменти сюжетної лінії серіалу.

  Так, наприклад, твори, звані «сьонен-пригоди» (shounen-adventure — пригоди для хлопців) часто мають передбачений канонічний вигляд: велику частину серіалу головний герой збирає команду прихильників і вчиться новим прийомам ведення бою, долаючи при цьому дрібні проблеми, щоб врешті-решт перемогти свого головного супротивника. Після цього серіал або закінчується, або повертається до початку: позначається сильніший, найнебезпечніший ворог. Один такий цикл іноді називають аркою (від англ. arc). Прикладом класичної shounen-adventure може служити «Сталева тривога» оповідає про молодого, але бравого вояка Соске Саґару, якого призначили на навчання в школу — охороняти потенційну жертву. Гармонійне переплетення шкільних комедійних сценок і серйозного воєнізованого сюжету компенсує недоліки обох ліній окремо.

  Незважаючи на велику кількість серіалів, зроблених за канонами жанру, великою є і кількість оригінальних творів. Прикладом серіалу з нестандартною сюжетною лінією може служити «Gantz» — бойовик, головні герої якого — Кей Куроно і Масару Като — загинули під колесами поїзда метро, але воскресли нерухомою чорною кулею, яка знаходиться в кімнаті токійського готеля, — для того, щоб брати участь в жорстокій грі на виживання, вийти з якої можна, лише заробивши 100 очок.

  Всесвіти, в яких відбувається дія серіалів, можуть приймати будь-які форми, від класичних фентезі-світів до популярізованого американськими авторами кіберпанку ( «Serial Experiments Lain» ) або розвиненого аніме паропанку ( Символіка [ ]

  Однією з особливостей яка відрізняє манґу та аніме від їхніх західних аналогів, — розвинена символічно-графічна мова, що дозволяє декількома штрихами передати досить складні емоції або виразити характер героя.

  Зовнішній вигляд персонажа:

  • Колір волосся часто позначає характер героя: руде — запальний, біле — спокійний, чорне — щось середнє. Тут слід враховувати, що для темноволосих японців чорний колір волосся є нейтральним, а інші підкреслюють якусь відмінність від середнього. Також внаслідок того, що колір волосся в них майже однаковий, різнокольорові чуприни аніме-персонажів сприймаються японцями в першу чергу саме як алегорія, а не як справжній колір.
  • Розмір очей і ступінь їх блиску показує молодість героя, його відкритість світу. Також великі очі є ознакою краси. Тому в класичному аніме чим старіше персонаж тим менші його очі і навпаки, найбільші очі в маленьких дітей, в жінок очі більші ніж в чоловіків тощо
  • Карикатурно-маленькі ( Звук та музика [ ]

  Для передачі емоційних відтінків і управління настроєм глядача в аніме, як і в кіно, активно використовується звукова і музична складові. Аудіодиски з музичним супроводом після виходу серіалу видаються окремо, і часто можуть конкурувати за популярністю з звичайними альбомами співаків. Тому виконанням пісень і створенням музики для аніме звичайно займаються відомі і талановиті співаки, групи і композитори. Найактивніше в аніме використовується так звана «атмосферна музика» — тематичні композиції, використовувані для задання тону сцени. Відкриваюча і закриваюча пісні зазвичай виконуються відомими поп-зірками або музичними групами і є невід’ємною частиною аніме-серіалу. Відкриваюча композиція створює у глядача потрібний настрій для проглядання серіалу, відновлює в пам’яті його загальний настрій. Закриваюча композиція може підкреслювати ключові моменти аніме, його ідеї в цілому, і зазвичай помітно спокійніше, ніж відкриваюча. Обидві композиції є в деякому роді «візитною карткою» аніме: перша знайомить глядача з серіалом, а друга підводить підсумки серії. Актори, що озвучують ролі в аніме, називаються японським словом «сейю». Професія сейю популярна і розвинена в Японії, ось чому озвучення аніме-серіалів вигідно відрізняється від аналогічних робіт в інших країнах. Багато сейю за сумісництвом також є естрадними виконавцями — наприклад, сейю Меґумі Хаясібара, що брала участь в створенні більш ніж півсотні серіалів дуже популярна і як співачка. Вона ж і записувала тематичні пісні для деяких із знятих при її участі аніме. Окрім звичайних альбомів («OST», англ. Original Soundtrack) з музикою з серіалу, сейю іноді видають колекційні набори дисків, присвячених конкретним персонажам, так звані «альбоми персонажів». У них включаються композиції, присвячені в аніме цим персонажам, пісні цього виконавця і аудіовставки — завдяки яким у глядача складається враження, що пісні виконує сам персонаж. Також видаються «диски з аудіопостановками», що містять невеликі аудіо-дополненія до серіалу, зазвичай не пов’язані з головною сюжетною лінією або ж пародійні.

  Жанри аніме [ ]

  • за цільовою аудиторією (кодомо, сьодзьо, сьонен, сейнен, дзьосей)
  • за стилями оповідання (комедія, драма, романтика, і т. д.)
  • за антуражем і технологіями (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, паропанк, і т. д.)
  • за психологією, цілями і відносинами персонажів (сентай, спокон, махо-сьодзьо, гарем, шьонен-ай)
  • за наявністю і деталізацією сексуальних сцен (еччі, хентай, яой, бара).

  Розбивка за жанрами досить дрібна, та ще й за різними ознаками тож зазвичай конкретний твір відноситься одразу до кількох жанрів. Наприклад Азуманга Дайо це абсурдиська шкільна комедія.

  Формат аніме [ ]

  Аніме, як і інша відеопродукція, створюється з розрахунком на певний вид розповсюдження – показ по телебаченню, в кінотеатрах, продаж на відеоносіях, розповсюдження через інтернет. Вибраний метод накладає свій відбиток на твір, оскільки істотно різняться і виробничі процеси, і бюджети, і умови перегляду. Так, в телесеріалі, через його природу можна умістити значно докладнішу розповідь, ніж у фільм, проте якість малювання часто сильно поступається фільмам і OVA, оскільки серіал зазвичай не розрахований на повторний перегляд.

  Якщо твір виявився успішним, то іноді виходять його продовження або перевидання в інших форматах. Наприклад, відомий серіал «Tenchi Muyo» спочатку вийшов як OVA з декількох серій. Згодом з’явилися декілька фільмів, три сезони телесеріалу по 26 серії кожен, а також декілька додаткових історій ( англ. spinoff).

  Незалежно від початкового формату, будь-яке аніме рано чи пізно виходить на відеоносіях, зазвичай — на DVD.

  Телесеріал [ ]

  Телесеріал (TV) — аніме, що складається з безлічі коротких розділів (серій), призначене для показу по телебаченню з певною періодичністю (зазвичай одна серія в тиждень). Як правило, тривалість однієї серії становить 22–24 хвилини, що разом з рекламою утворює стандартний півгодинний блок. Іноді зустрічаються серії по 12 хвилин — для показу відразу двох серій блоком. Ще рідше можна зустріти п’яти- і трихвилинні серії.

  Тривалість серіалу зазвичай дорівнює сезону, що складається з 12-13 серій (оскільки в тривалість календарного сезону укладається 12-13 тижнів). Найпоширеніші серіали з 24-26 серій, хоча існують як значно довші, за сотню серій ( «InuYasha» , «Hellsing» , OVA [ ]

  OVA ( англ. Original Video Animation, «Анімація, створена для продажу на відео») — аніме, створене спеціально для випуску на відеоносіях, таких як відеокасети або DVD. Зазвичай OVA є фільмом або коротким серіалом — від двох до шести серій, який створюється без розрахунку на показ по телебаченню. Проте, трапляється, що популярний OVA-серіал все-таки потрапляє на телеекрани. В наш час стандартна тривалість однієї серії OVA — 23–25 хвилин, практично як і телевізійної. У 1980-х же і на початку Фільм [ ]

  Фільм — аніме, призначене для показу в кінотеатрі. Як правило, це повнометражні (від 50 до 120 хвилин) фільми, що відрізняються вищою в порівнянні з іншими форматами якістю анімації і, відповідно, вищими витратами на виробництво. Повнометражні аніме представлені як самостійними творами, так і доповненнями до популярних телесеріалів. У окремих випадках після успішної демонстрації повнометражного фільму випускається телесеріал. Прикладом такого може служити стрічка TV-Special [ ]

  TV-Special (Додаткова або бонусна серія) — іноді довша, іноді не пов’язана з базовим сюжетом телесеріалу історія, показана у формі окремої серії по телебаченню. Зазвичай додаткові серії створюються до свят, змін сезону телесеріалу, іноді виходять після завершення показу аніме на телебаченні. Часто тривалість додаткової серії перевищує стандартну і досягає 50 хвилин, тобто з урахуванням часу на рекламу становить годину ефірного часу.

  Сюжет бонусних серій зазвичай тісно пов’язаний з сюжетом телесеріалу, але не обов’язково прямо його продовжує. Іноді він є відгалуженням основного сюжету, іноді показує сцени серіалу з інших точок зору, з несподіваних сторін. Часто бонусна серія замкнута, тобто працює з сюжетом серіалу, але абсолютно не міняє поточний стан речей — таку серію можна пропустити і нічого не зміниться. Зазвичай, проте, для розуміння бонусних серій потрібне знання передісторії серіалу.

  ONA [ ]

  ONA ( англ. Original Network Animation, «Анімація, створена для мережі Інтернет») — аніме, спеціально створене для розповсюдження в Інтернеті. Твори, створені як ONA, поки що дуже рідкісні, і зазвичай їх тривалість невелика. Прикладом такого формату може служити другий сезон серіалу «Seitokai no Ichizon», 9 серій якого вийшли в зазначеному форматі.

  Структура серії [ ]

  Серії більшості аніме-серіалів мають таку структуру:

  • вступ
  • початковий ролик (англ. opening)
  • «частина A»
  • заставка
  • реклама
  • заставка
  • «частина B»
  • фінальний ролик (англ. ending)
  • кадри з наступної серії (анонс)
  • доповнення.

  «Частина A» і «частина B» — це і є власне серія.

  Вступ [ ]

  Не є обов’язковим, але зустрічається дуже часто. Нерідко вступ має лише перша серія серіалу. У вступі зазвичай зав’язується інтрига подій цієї серії, зрідка показуються заключні або ж ключові моменти попередньої розвиток яких очікується в даній серії. Прикладом останнього є “Блакитні квіти” (Аої хана).

  Початковий ролик [ ]

  Початковий ролик, або опенінг (від англ. opening), як правило, являє собою анімацію, що зображає головних героїв аніме. Триває опенінг, як правило, рівно півтори хвилини, і супроводжується музикою, написаною спеціально для цього аніме. Протягом всього часу ролика демонструються титри — імена творців аніме, композитора, автора оригінальної манґи (якщо серіал знятий по манзі), імена сейю, що озвучують головних героїв і інша інформація пов’язана з виробництвом або сюжетом аніме. Іноді вступний ролик також включає субтитри з текстом пісні японською мовою. Часом відсутня в першій серії яка починається одразу з розгортання сюжету – це робиться для того, щоб одразу прикути увагу глядачів до нового серіалу.

  Фінальний ролик [ ]

  Фінальний ролик, або ендінг (від англ. ending) — являє собою, загалом, те ж саме, що і опенінг, тільки має істотно скромнішу анімацію (часто просто набір стоп-кадрів), спокійнішу музику. Титри теж докладніші. Іноді присутні і субтитри фінальної композиції. Якщо завдання опенінга — настроїти глядача на сприйняття серіалу, повідомити йому відповідний настрій, то ендінг повинен вивести глядача з цього стану, що особливо актуально для серіалів з динамічним або психологічним сюжетом.

  Відкриваюча та закриваюча пісні часом відсутні в останній серії, яка за рахунок цього дещо довша (мається на увазі власне події). В довгих серіалах звичним є також зміна цих роликів, зазвичай приурочена до початку нового піврічного сезону.

  Заставка [ ]

  Заставка — дуже коротка сцена, тривалістю близько двох секунд, зазвичай весела, служить сигналом початку і закінчення реклами. Іноді взагалі відсутня, іноді зливається з основним оповіданням серіалу, тобто на кінець частини «А» і початок частини «Б» накладається деякий текст або ефект (звичайно назва серіалу), що і сигналізує про кінець першої частини і початок другої. Такі заставки зазвичай бувають тільки у телесеріалів, але можуть зустрічатися і у OVA, куди вставляються швидше за інерцією, ніж з потреби.

  Анонс [ ]

  Після ендінга часто вставляється невеликий ролик що містить інформацію про наступну серію. Зазвичай анонс не є коротким переказом сюжету, а обмежується показом кількох інтригуючих кадрів та багатозначними фразами – його мета насправді не розповісти, що буде далі, а підтримати інтерес до телесеріалу у глядачів.

  Доповнення [ ]

  Нечасто, але трапляються доповнення (іноді замість анонсів) – якісь короткі сюжети, сценки тощо. Наприклад в серіалі “Хікару но го” сюжет якого крутиться навколо гри го, наприкінці кожної серії показували коротенький “живий” сюжет в якому професійний гравець пояснював основи гри. В серіалі “Maico 2010” наприкінці серії показують “виписки” з щоденника головної героїні.

  Розповсюдження [ ]

  Аніме-серіали видаються на території Японії офіційними власниками авторських прав, і зазвичай публікуються на DVD-дисках і відеокасетах незабаром після виходу на екрани.

  На територіях інших країн працюють фірми-дистриб’ютори, що купують в Японії права на переклад і видання серіалу, і публікують його на DVD. Часто також отримуються права на демонстрацію серіалу по телебаченню. У такому разі фірма-перекупник може укладати з телеканалами контракти на показ отриманого аніме.

  Проте, далеко не всі відомі аніме-серіали ліцензіюються. Тому вельми популярним є фенсабберство — створення неофіційних субтитрів до офіційного реліза. Фенсаб-релізи найчастіше випускаються навіть ще до того, як виходить DVD версія в самій Японії. Зазвичай субтитри розповсюджуються накладеними на оригінальну картинку у відеопотоці, знятому з цифрового японського ТБ і стислому одним з сучасних кодеків, а також з оригінальним японським звуком. Хоча іноді зустрічаються і зовнішні субтитри. Крім того, набирають популярність релізи з вбудованими субтитрами, що відключаються, в форматі «.mkv» або «.ogm».

  Критика аніме [ ]

  Разом із зростанням популярності аніме за межами Японії, збільшується і число противників цього виду анімації. Найсерйознішу критику викликає надмірна, на думку багатьох, кількість насильства і еротики в аніме, неадекватна поведінка людей, що захоплюються переглядом і колекціонуванням аніме, — отаку, що інколи виливається в патологічні форми (відхід від реальності, агресивність, близька до наркотичної залежність). В країнах Європи і США, японська анімаційна продукція проходить попередню оцінку, з визначенням вікової аудиторії. Іноді, з метою зменшити вікову планку, видавець вирізає з твору дуже відверті або жорстокі сцени.

  Багатьом не подобається аніме на емоційному рівні: якщо глядач вважає, що мультфільми створюють тільки для дитячої аудиторії, то він очікує і відповідного розвитку сюжету, або відчуваючи дискомфорт від перегляду аніме, розрахованого на юнацьку чи дорослу аудиторії, або відмовляючись від перегляду, створює заочну негативну думку про твір. Також часто глядачам не подобається графічне рішення в аніме — горезвісні «великі очі», або голоси персонажів, через незвичне для європейця звучання слів і вираз емоцій в японській мові.

  Велика частина критики аніме також справедлива і по відношенню до будь-якого напрямку сучасної масової культури, одним з представників якої, без сумніву, є японська анімаційна індустрія.

  Найвідоміші аніме-студії [ ]

  Назва	Дата заснування	Кількість працівників
  BONES	1998
  Eiken	1952	50
  Kyoto Animation	1981	67
  Madhouse	1972	120
  Manglobe	2002
  Production I.G	1987	184
  Studio Pierrot	1979
  Toei Animation	1956	462
  TMS Entertainment	1995	298

  Терміни аніме та манґи

  Цей глосарій містить перелік термінів, що пов’язані з аніме та манґою, а також тих, що використовуються в колах прихильників аніманґи.

  А [ ]

  • AMV (англ. Anime Music Video) — музичний відеокліп, створений з використанням фрагментів з аніме (або відеогри), художнім чином суміщених з якою-небудь музикою.
  • Айдзобан (яп. 愛蔵版) — колекційне видання манґи, зазвичай випускається обмеженим накладом та містить різні бонуси («омаке»).
  • Амеріме (англ. amerime) — анімаційна продукція, що виконана в аніме-стилі за межами Японії.
  • -анікі (яп. 兄貴) — один з іменних суфіксів в японській мові. Сленгове поважне звертання, аналог слова «брат».
  • Аніме (яп. アニメ) — японська анімація. В Японії термін «аніме» зазвичай використовується по відношенню до будь-якого анімаційного фільму або мультфільму, а в інших країнах цей термін використовується для позначення саме японської анімації.
  • Арка, сюжетна арка (англ. arc, story arc) — послідовність серій, пов’язаних однією сюжетною лінією.
  • Артбук (англ. art-book) — графічний альбом або колекція зображень й ілюстрацій, що зібрані у вигляді альбому під однією обкладинкою. Вміст графічного альбому майже завжди пов’язаний між собою спільною темою (аніме окремого жанру, ілюстрації окремого автора тощо).
  • Ахоґе (яп. アホ毛, アホげ «ідіотська зачіска») — візуальний прийом в аніме та манзі у вигляді поодинокого пасма волосся (рідше подвійного й більше), що виділяється з зачіски персонажу.
  • Ахеґао (англ. ahegao) – зображення обличчя героїні в хентаєві, де її очі мають вираз екстазу, а язик вислополений. Створене для збільшення збудження.

  Б [ ]

  • Бака (яп. 馬鹿) — лайливо слово, що означає «дурень», «дурний», може бути частиною більш грубої складеної лайки.
  • Бакуню (яп. 爆乳) «груди, що розриваються») — піджанр яп. 薔薇) «троянда») — жанр манґи та аніме, що розповідає про гомосексуальні відносини чоловіків, створюється художниками чоловіками та орієнтується на читачів-чоловіків.
  • Бісьодзьо (яп. 美少女) «красива дівчина») — японський термін, що зазвичай відноситься до молодих гарних дівчат, частіше школярок старших класів. В аніме та манзі, особливо серед західних отаку, термін використовується для позначення стереотипного жіночого персонажу — гарної молодої дівчини.
  • Бісьонен (яп. 美少年) «красивий юнак») — японське слово, що означає ідеально красивого юнака. За межами Японії зазвичай використовується отаку для позначення стереотипного шаблону чоловічих персонажів манґи й аніме.
  • Боке (яп. ボケ) «не з цього світу») — японський термін, що означає людину, яка навмисно або ні говорить дурниці й потрапляє в різні незручні ситуації. Разом із цуккомі складають дует манґи, аналогічний танкобону, але на відміну від нього, меншого формату (формат паперу A6 — 105х148мм), має значно більшу кількість сторінок, набагато кращу якість паперу і, як правило, спеціальну обкладинку.
  • Букаке (англ. Bukkake) – тип хентаю, де в кінці статевого акту відбувається еякуляція на тіло партнерки.

  В [ ]

  • Вайдобан — формат тому манґи у форматі паперу А5 (148×210мм), переважно для жанрів сейнен та дзьосей. Том у форматі вайдобан за об’ємом тексту схожий з томом манґи у форматі бункобан. Манґа жанрів сьонен і сьодзьо друкується у танкобонах.
  • Ваншот (англ. one-shot) — невелика манґа (15-60 стор.), в якій відсутній поділ на окремі розділи.

  Г [ ]

  • Гаремний сьонен — сьонен, в основі сюжету якого лежить історія, коли одного юнака через ті або інші обставини оточує декілька дівчат, частина з яких до нього небайдужі.
  • Ґал (англ. Gal) – дівчина в хентаєві схожа на ґяру, школярка. Образ розпустної дівчини, яка прагне сексу (майже завжди – школярки).

  Ґ [ ]

  • Дандере (яп. ダンデレ) — персонаж манґи або аніме, що характеризується відсутністю емоцій, або ці емоції рідкісні, за винятком дуже тендітних виявів прихильності.
  • Датабук (англ. data-book) — книга, в якій міститься інформація про героїв/місця/створення манґи або аніме, та написана тим самим яп. デレデレ) — дуже закохатися в когось.
  • Десу (яп. です) — форма теперішнього часу дієслова-зв’язки «бути», що відповідає нейтральному рівню ввічливості, та використовується при формальній розмові людей одного рівня. Відповідно до норм японської мови, присудок ставиться в кінці речення, наприклад: яп. «あなたはかわいいです。» (аната ва каваї десу), тобто «Ти милий». В інших стилях японської мови (ввічливому або просторічному) характерне вживання інших форм цього дієслова, а в просторіччі можливе також його опускання.
  • Дзьосей (яп. 女性) — жанр манґи та аніме, створений в основному для перегляду молодими жінками.
  • Добуцу (яп. どうぶつ «тварини», «пухнастики») — аніме про людиноподібних “пухнастих” істот.
  • Додзікко (яп. 女性) — незграбний персонаж в аніме та манзі, який може випадково робити собі боляче, але через це виглядає мило.
  • Додзінсі (яп. 同人誌) — аматорська манґа, що самостійно публікується авторами.
  • -доно (яп. 殿) — один з іменних суфіксів в японській мові. Використовується в офіційних документах після ім’я одержувача.
  • Дорама (яп. テレビドラマ теребі дорама від англ. drama) — японські телесеріали. На японських телеканалах є одними з найбільш рейтингових передач. Незважаючи на назву, дорами випускаються в різних жанрах — романтика, комедія, детектив, жахи та тощо.

  Е [ ]

  • Ендзьо коусаі (яп. 援助交際 «оплачувані побачення») — практика в Японії, при якій чоловіки середнього та старшого віку проводять час із молодими жінками, купуючи їх час за гроші і/або подарунки.
  • Ендінг (англ. ending) — фінальний ролик до аніме. Являє собою анімацію, що зображає головних героїв аніме, але має істотно скромнішу анімацію (часто просто набір стоп-кадрів), спокійнішу музику, ніж опенінг.
  • Ероге (яп. エロゲー «еротична гра») — японські комп’ютерні ігри відверто еротичного змісту, зазвичай стилізовані під мальовану анімацію (аніме).
  • Еччі (яп. エッチ) — жанр аніме або манги, особливістю якого є показ еротичних сцен. На відміну від хентаю, еччі не показує сексуальні відносини безпосередньо, але демонструє, в залежності від віку цільової аудиторії, різні за ступенем відвертості еротичні сцени з натяком на такі відносини.

  І [ ]

  • Ітася (яп. 痛車) — автомобілі, декоровані під персонажів аніме, манґи або відеоігор за допомогою аерографії, наліпок і малюнків.

  Й [ ]

  • Йонкома (яп. 4コマ漫画) — формат випуску манґи по 4 кадри зверху донизу. Зазвичай використовується в комедійних вставках.

  К [ ]

  • Каваї (яп. 可愛い) — «милий», «чарівний», «обожнюваний» японською.
  • Катана (яп. 刀) — японський меч, загострений з одного боку.
  • Коваї (яп. 怖い) — «страшний», «лячний» японською.
  • Кодомо (яп. 子供) — метажанр аніме та манґи, цільова аудиторія якого — діти у віці до 12 років.
  • Комікет (яп. コミケット або Comic Marketяп. コミックマーケット) — найбільший ярмарок манґи орієнтований на творчість початківців яп. コスプレ скорочено від англ. costume play) — «костюмована гра»>> — форма втілення дії, що здійснюється на екрані. Вистави, на яких анімешники переодягаються в костюми героїв аніме та манґи.
  • -кохай (яп. 後輩) — один з іменних суфіксів в японській мові. Використовується при звертанні старшого до молодшого.
  • Кудере (яп. クーデレ від англ. cold — «холод», та яп. でれでれ — «люблячий», «турботливий»>>) — персонаж манґи або аніме, що характеризується надзвичайною стриманістю, флегматичністю та аналітичним складом розуму. В основі образу лежить натяк на приховані ніжні почуття, емоції, що не показуються оточенню.
  • -кун (яп. 君) — один з іменних суфіксів в японській мові. Використовується між рівними чи до людини дещо нижчого статусу.
  • Кроссовер (англ. Crossover) – жанр манґи, фанфікції або доджинші, в якому зустрічаються та взаємодіють персонажі з різних аніме чи манґи.

  Л [ ]

  • яп. ロリコン рорикон) — японська назва комплексу лоліти, також назва жанру аніме та манґи, що містять еротичні або романтичні сцени за участю маленьких дівчаток або явно неповнолітніх дівчат.

  М [ ]

  • Манґа (яп. 漫画) — японські комікси. Від інших коміксів відрізняються тим, що читаються не зліва направо, а справа наліво й мають чорно-білі ілюстрації.
  • яп. 漫画家) — автор манґи.
  • Махо-сьодзьо (яп. 魔法少女 «дівчина-чарівниця») — піджанр сьодзьо, де головний персонаж — дівчинка чи молода дівчина, яка володіє якимись надприродними здібностями (дівчинка-чарівниця) та яка використовує їх для боротьби проти зла, захисту Землі, слабких тощо.
  • Меґанекко (яп. メガネっ子) — в японському сленґу це слово означає «дівчина, що носить окуляри». Воно часто використовується у колі шанувальників аніме й манґи, які вважають, що окуляри роблять дівчат більш привабливими.
  • Меха (яп. メカ мека від англ. mechanism — «механізм») — піджанр аніме, манґи та наукової фантастики, основним атрибутом якого є величезні бойові людиноподібні машини.
  • Мое (яп. 萌え «розкриватися») — японське слово в жаргоні отаку. Означає фетишизацію або потяг до персонажів аніме, манґи або відеоігор. Зараз слово використовується у ширшому сенсі і для позначення будь-якого хобі, захоплення або не сексуального фетишу.

  Н [ ]

  • Нек (яп. 猫 «кішка») — слово поширене серед шанувальників аніме й манґи, так називають персонажів схожих на кішок, та людей, що переодягаються в костюм кішки, наприклад на час косплею.
  • Некомімі (яп. 猫耳 «вуха кішки») — косплеєрський обруч на голову, до якого пришиті штучні котячі вушка.
  • Ня (яп. ニャー або Мяяп. ミャー) — японське звуконаслідування нявкання кішки (аналогу укр. няв). Також, персонаж вимовляє «ня» в певній ситуації або в довільній фразі, позначаючи свою схожість з кішкою або ніжний, милий, грайливий образ поведінки.
  • Неторейр (англ. Netorare) – жанр хентаю, де жінка (дівчина) умисно або за волею обставин вступає в статевий акт з чоловіком (хлопцем), за яким не перебуває у стосунках (одружена). Дія відбувається від імені героя, якому зраджують або від імені жінки, яка зраджує.
  • Неторі (англ. Netori) – жанр хентаю, який є іншим відображенням неторейру. На відміну від останнього центральний фокус йде на головному героєві, який зваблює чиюсь іншу жінку (дівчину).

  О [ ]

  • ONA (англ. Original Net Animation) — термін, що використовується в Японії та інших країнах для означення епізодів аніме, що одразу викладаються в Інтернет.
  • OVA (англ. Original Video Animation) — термін, що використовується в Японії та інших країнах для означення аніме, що одразу ж з’являється у продажу на носіях і не транслюється по телебаченню та в кінотеатрах.
  • Оекакі (яп. お絵描き) — нариси та ескізи в манзі.
  • Окама (яп. オカマ) — термін, що означає персонажа-гея, жіночного або трансвестита. Не несе негативного забарвлення але може бути використано як образу залежно від ситуації.
  • Омаке (яп. オマケ «додавання») — японське слово, що означає додаткові матеріали, що випускаються разом з аніме (серіалами, фільмами) на DVD. Під омаке зазвичай розуміють: видалені сцени; інтерв’ю з автором, акторами, сейю; матеріали про створення твору; невдалі сцени тощо. В Японії термін омаке використовується в більш широкому сенсі, наприклад, означає безкоштовні доповнення до статуеток або іграшок, зазвичай це цукерки або безалкогольні напої.
  • Онгоінг (англ. on going) — аніме, останній сезон якого ще виходить і транслюється по телебаченню в Японії. Також вживається по відношенню до манґи, останній танкобон якої ще не надруковано.
  • Онее-сама (яп. お姉さま) — звернення до старшої сестри із повагою.
  • Онее-чан (яп. お姉ちゃん) — звернення до старшої сестри із ніжністю.
  • Оніі-сама (яп. お兄さま) — звернення до старшого брата із повагою.
  • Оніі-чан (яп. お兄ちゃん) — звернення до старшого брата із ніжністю.
  • Опенінг (англ. opening) — анімація, що зображає головних героїв аніме. Триває опенінг, як правило, рівно півтори хвилини, та супроводжується музикою, спеціально для цього написаною.
  • Отаку (яп. おたく) — людина, яка маніакально захоплюється чимось одним. Зазвичай застосовується по відношенню до фанатів аніме й манґи. Також цей термін може мати й негативне забарвлення.

  П [ ]

  • Пайзурі (англ. paizuri) – дія в хентаєві, коли дівчина (жінка) дає сексуальне задоволення своєму партнерові (партнерці) за допомогою своїх грудей.

  Р [ ]

  • Рав або Равка (англ. raw, «сирий») — тип серій аніме, манґи або дорами, що розповсюджуються в інтернеті. Означає відео без будь-яких субтитрів, та протиставляється відео із вбудованим «жорстким» (hard) або «м’яким» (soft) фансабом. Така класифікація поширена серед неяпонських шанувальників аніме й манґи, зазвичай файли в RAW поширюються через BitTorrent так званими RAW-групами. Такі групи викачують з японських мереж WinNY та Share найякісніші на їх думку серії різних аніме-серіалів, перейменовують їх відповідно до правил ромадзі, потім викладають на трекері. RAW в основному качають люди, які знають японську в достатній мірі, щоб дивитися відео без субтитрів, а також фансаб-групи.
  • Редікомі — див. Дзьосей.
  • Редісу — див. Дзьосей.
  • “Рентген” (англ. X-ray) – підвид хентаю, в якому чоловічий статевий орган показується всередині партнерки.

  С [ ]

  • -сама (яп. 様) — один з іменних суфіксів в японській мові. Демонструє максимально можливу увагу та пошану.
  • -сан (яп. さん) — один з іменних суфіксів в японській мові. Нейтрально-ввічливий, доволі близько відповідає звертанню за ім’ям та по батькові в українській мові.
  • Сейнен (яп. 青年) — жанр аніме та манґи, основною цільовою аудиторією якого є молоді чоловіки у віці від 18 до 25 років.
  • Сейю (яп. 声優) — японські актори озвучування. Сейю зазвичай озвучують ролі в аніме, відеоіграх, іноземних фільмах, а також на радіо і телебаченні.
  • Семе (яп. 攻め «нападаючий») — персонаж творів у жанрі яой, що відіграє активну роль у яп. 先輩) — один з іменних суфіксів в японській мові. Використовується при звертанні молодшого до старшого або до того, хто довше чимось займається й, відповідно, досяг більших успіхів.
  • -сенсей (яп. 先生) — один з іменних суфіксів в японській мові. Використовується при звертанні до викладачів, вчителів, лікарів, вчених, письменників, політиків.
  • Сентай (яп. 戦隊 «команда», «оперативний загін») — термін позначає твори (телесеріали, аніме та манґу), що описують дії команди героїв.
  • Сканлейт (від англ. scanning та англ. translating) — любительський переклад манґи на іноземну мову.
  • Спокон (яп. スポ根) — жанр аніме та манґи, що розповідає про спортивні досягнення, здійснені завдяки сильній жаги до перемог.
  • Суґої (яп. 凄い) — 1) окл. чудово! классно! круто! вражаюче! 2) рідше: жахливий, страшний, зловісний, моторошний.
  • Сьоздьо (яп. 少女) — жанр аніме та манґи, цільова аудиторія якого — дівчата у віці від 12 до 18 років.
  • Сьодзьо-аї (яп. 少女愛) — жанр аніме та манґи, що зображає жіночі гомосексуальні відносини, піджанр юрі. Для жанру характерні романтичні, але не сексуальні відносини між дівчатами або молодими жінками.
  • Сьонен (яп. 少年) — жанр аніме та манґи, основною цільовою аудиторією якого є підлітки та юнаки у віці від 12 до 18 років.
  • Сьонен-аї (яп. ボーイズラブ) — жанр аніме або манґи, присвячений коханню між хлопцями, піджанр яою. У жанрі зображені романтичні, але не сексуальні відносини між хлопцями або молодими чоловіками.
  • Сьотакон (яп. ショタコン) — піджанр Т [ ]
  • Танкобон (яп. 単行本) — окремий том, найчастіше йдеться про манґу.
  • Таті — активний персонаж в юрі-аніме та манзі.
  • Тентаклі (англ. tentacles, «щупальця») — піджанр яп. ちび) або Чібі — зменшений та непропорційний (укорочені кінцівки та збільшена голова) в порівнянні із звичайним варіант персонажу, найбільш характерний для стилю Super Deformed (SD). Більшість тібі мають також спрощені й перебільшені емоції. Буває так, що в одному фреймі використовується різна техніка малювання для різних героїв: частина з них може бути намальована як тібі, а інша в нормальному стилі.
  • -тян (яп. ちゃん) — див. -чян.

  У [ ]

  • Уке (яп. 受け «той, що приймає», «той, що обороняється») — персонаж творів у жанрі яой, що грає пасивну роль у сексі. За змістом протилежний «семе».

  Ф [ ]

  • Фанарт (англ. fan-art) — авторські роботи фанатів окремого твору на тему доопрацювання зовнішності персонажів, місця дії тощо. Фанарт не включає у себе самостійно придумані доопрацювання та їх літературні описи.
  • Фанбук (англ. fan-book) — книга, що містить інформацію про аніме або манґу. Зокрема, про персонажів, стилі малюнку, авторів.
  • Фансервіс (яп. サービス) — явище в аніме та манзі, ключовою особливістю якого є включення в сюжетний ряд певних сцен або ракурсів, які не мають значення для сюжету, але розраховані на позитивну реакцію основної цільової аудиторії з метою підвищення зацікавленості і/або залучення потенційних глядачів. У більш вузькому значенні використовується стосовно епізодів, які викликають підозру у своїй «фансервісності».
  • Фанфік (англ. fan-fiction) — авторські роботи фанатів окремого твору на тему подальшого розвитку подій, побічного розвитку, а іноді — для опису можливої ​​передісторії. Також використовується повна форма назви — фан-фікшн (від англ. fiction, «вигадка»). Фанфіки в основному літературно-описові, але іноді присутній і фанарт.
  • Фрейм (англ. frame, «рамка») — прямокутна область з ілюстрацією в коміксах та в манзі.
  • Фудзьосі (яп. 腐女子 «розбещена дівчина») — так називають шанувальниць яойного аніме та літератури.
  • Фурі (англ. furry, «вкритий хутром») — субкультура, що поєднує людей, які захоплюються антропоморфними тваринами в образотворчому мистецтві, анімації, художній літературі та дизайні.
  • Футанарі (яп. ふたなり «дві форми») — піджанр Х [ ]
  • Хеншін — перетворення/трансформація героя в меха.
  • яп. 変態) — жанр аніме та манґи, основним елементом якого є присутність в них еротичних та/або порнографічних сцен. Дослівно з японської перекладається як “збоченець”.

  Ц [ ]

  • Цудзуку (яп. つづく) — використовується в кінці глави манґи або епізоді аніме, що означає існування наступного епізоду.
  • Цуккомі (яп. ツッコミ) — японське слово, що означає людину, яка намагається жартівливо підчепити співрозмовника, або сам жарт. Також разом із боке є частиною мандзай дуету.
  • Цундере (яп. ツンデレ) — один з типових варіантів характеру персонажу аніме, манґи та відеоігор, коли персонаж спочатку веде себе грубо, неприязно, але згодом відкривається його мила й ніжна сторона.

  Ч [ ]

  • Чібі — див. Тібі.
  • -чян (яп. ちゃん) — один з іменних суфіксів в японській мові. Дуже приблизний аналог зменьшено-пестливих суфіксів.

  Ш [ ]

  • Шота – (англ. Shota) – хлопчик в хентаєві, що бере участь в статевому акті з жінками набагато старшими за нього. Майже завжди такі хлопчики є неповнолітніми. Жіночий аналог цього жанру – лолікон.

  Ю [ ]

  • Юрі (яп. 百合 «лілія») — напрямок сьодзьо-манґи, пов’язаний із зображенням лесбійських відносин. Також використовується термін сьодзьо-аї (яп. 少女, «дівчина» + яп. 愛, «любов») чи просто дівоча любов (яп. ガールズラブ ґарудзу рабу).

  Я [ ]

  • Янґіре (яп. ヤンギレ) — психічно нестабільний персонаж, схильний до насильства внаслідок пережитої психологічної травми.
  • Яндере (яп. ヤンデレ) — від початку дуже ніжний та люблячий персонаж, закоханість якого стає одержимістю, що найчастіше призводить до насильства. Термін походить від слів яндеру (яп. 病んでる «психічний розлад») та дередере (яп. でれでれ «ніжний, люблячий»). Персонаж яндере психічно нестабільний і використовує насильство як вихід своїм емоціям.
  • Яой (яп. ヤオイ) — жанр манґи та аніме, що зображає гомосексуальні відносини між персонажами чоловічої статі. Цільова аудиторія — жінки та дівчата.

  Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.