Зригування у немовлят – норма, таблиця. Коли потрібно звернутись до лікаря?

Зригування у маленьких дітей зустрічаються дуже часто і можуть бути вельми неприємними. Які основні причини цього стану, наскільки це небезпечно, що можна зробити самостійно і коли потрібно звертатися до лікаря?

1. Що таке зригування?

Зригування або дитяча реґурґітація – це пасивний закид вмісту шлунка в ротову порожнину і назовні, що є найбільш поширеним видом функціональних розладів травної системи у дітей грудного віку і зустрічаєтьс я практично у всіх немовлят.

2. Чому зригування так часто виникають? Які причини можуть бути?
В першу чергу – це вікова недосконалість травної системи. Але й буває при неправильній техніці годування, коли дитина заковтує багато повітря або просто переїдає. При деяких ферментопатіях, наприклад, лактазній недостатності, при харчовій алергії. Крім того, причинами зригувань може бути гастроезофагеальний рефлюкс, порушення функції стравоходу, його вроджені аномалії, стриктури, стороннє тіло в стравоході, діаф рагмальна кила, румінація, проблеми з центр альною нервовою системою. У дитини перших місяців життя сфінктер, який перекриває нижню частину стравоходу, ще погано працює і вміст шлунка може легко переміщатися з шлунка в стравохід і ротову порожнину, особливо якщо покласти дитину. Тільки після 6 місяців цей сфінктер у більшості працює вже нормально і зригування зустрічаються рідше.

Зазвичай зригування з’являються в другій половині 1-го місяця життя, на 2-му місяці їх інтенсивність і частота зростає і утримується на максимальному рівні до 5-6-місячного віку. Після 6-7-місячного віку поширеність та інтенсивність зригування поступово зменшуються, але частково вони можуть зберігатися у 10% дітей до року.

3. Коли є сенс серйозно говорити про зригування в немовлят?
Коли дитина у віці від 3 тижнів до 12 місяців зригує 2 і більше разів на день протягом 3 і більше тижнів.
При цьому немає позивів на блювання, домішок крові в блювотних масах, ознак аспірації, апное, затримки росту, проблем з годуванням, ковтанням. Більшість дослідників вважає, що зригування є станом, притаманним певному етапу розвитку дитини, а не хворобою.
Треба чітко відрізняти зригування від блювання. При зригуванні все відбувається начебто без участі дитини, само по собі, а ось блювання – це складний рефлекс ЦНС, при якому ми бачимо, як дитина працює, намагається викинути шлунковий вміст через рот, напружує свої м’язи, координує рухи кишківника, шлунку, стравоходу і діафрагми, тобто – це складний процес за участю самої дитини. Необхідність корекції синдрому зригування обумовлена можливими ускладненнями цього стану (езофагіт, аспіраційна пневмонія, залізодефіцитна анемія, синдром раптової смерті), погіршенням якості життя сім’ї дитини, можливим віддаленим впливом на стан здоров’я дітей. В окремих випадках у дітей з частими зригування спостерігається не тільки відставання у фізичному розвитку, але і висока частота захворювань травного тракту і дихальної системи в більш старшому віці.

4. Які існують симптоми небезпеки ( “Червоні прапорці”), коли потрібно звернутися до лікаря:

1. Прогресуюче наростання зригувань
2. Блювота жовчю
3. Кров в калі або у вмісті, що зригнула дитина
4. Повторні блювання або блювання фонтаном
5. Значне і тривале здуття живота
6. Сильний метеоризм
7. Прогресуюче погіршення стану
8. Втрата маси тіла
9. Збільшення печінки або селезінки
10. Затримка фізичного розвитку
11. Запальні зміни з боку крові
12. Підвищена температура, випинання / пульсація тім’ячка, судоми.

Інтенсивність зригувань визначається в балах за спеціально розробленою шкалою:

• 0 балів – відсутність зригування
• 1 бал – менше 5 зригувань на добу з незначним обсягом не більше 2-3мл.
• 2 бали – більше 5 зригувань на добу з разовим об’ємом більше 3 мл.
• 3 бали – постійні зригування невеликого об’єму протягом 30 хвилин і більше після кожного годування
• 4 бали – зригування від половини до повного об’єму суміші, яку з’їла дитина в половині годувань
• 5 балів – зригування від половини до повного об’єму суміші, яку з’їла дитина після кожного годування

Якщо інтенсивність зригувань 1-2 б ала, немає необхідності щось робити.
Якщо 3-5 балів – це вже досить серйозно, і дитина потребує допомоги.

5. Що ж можна рекомендувати при зригуванні?
Згідно з рекомендаціями ESPGHAN, на яких базується розуміння патогенезу дитячої регургітації, лікування даної патології має бути комплексним і розділене на кілька послідовних етапів (терапія Step-up).

1. Перший етап – усім заспокоїтися. У сім’ї повинна бути спокійна атмосфера. Діти до цього дуже чутливі. Слід уточнити, як мати готує їжу, як годує, як тримає дитину під час і після годування.
2. Другий етап – застосування постуральної терапії, тобто задіяти силу гравітації: годувати дитину, тримаючи його в злегка підняти під кутом 45-60°, після годування впродовж 20-30 хвилин утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також має бути з піднятим градусів на 30 узголів’ям.
3. Третій етап – нормалізація режиму вигодовування і проведення адекватної дієтотерапії. Рекомендується годувати дитину частіше, але меншими порціями. Перевірити, чи не переїдає дитина. В Європі радять додавати в грудне молоко спеціаль ні загусники, але оскільки у нас їх практично немає, ми можемо дати антирефлюксну суміш, з ложечки перед грудним молоком. Але тут потрібно бути обережним, щоб дитина не відмовилася від грудного виг одовування. Тому обов’язково порадьтеся зі своїм лікарем. У дітей на змішаному або штучному вигодовуванні дуже важливо адекватно підібрати суміш для годування. Якщо зригування невеликі, то пам’ятаючи про роль харчової алергії і латазної недостатності, можна вибрати універсальну суміш, яку ми любимо застосовувати при практично всіх функціональних порушеннях травлення. Знаєте, яка це? Це – Нутрилон Комфорт , яка містить частково розщеплений білок, зменшену кількість лактози, крохмаль – в якості своєрідного легкого за гущувача, а також пребіотики олігосахариди, які сприяють формуванню нормальної мікрофлори кишок. Якщо інтенсивність зригування значна, необхідно використовувати спеціальні лікувальні суміші з загущувачами, антирефлюксні суміші. Для прикладу, Антирефлюкс.

6. Як правильно давати суміш при зригуванні в малюка?
Обсяг суміші визначається експериментально. Починати варто з мінімальної кількості: по 20-40-60 мл перед годуванням, з ложечки або окремої пляшки, збільшуючи її обсяг до досягнення ефекту. У деяких випадках доводиться повністю переходити на харчування антирефлюксною сумішшю. Нічого страшного, це повноцінна суміш, на якій дитина добре росте і розвивається. Тривалість застосування антирефлюксної суміші теж визначається індивідуально, після досягнення стійкого терапевтичног о ефекту дитина поступово переводиться на вигодовування звичайною адаптованою сумішшю. Тобто доза AR суміші повинна бути мінімально-достатньою. При необхідності, дитина може отримувати AR-суміш в якості основного харчування тривалий час.
Четвертий етап, якщо не допомогли попередні, – виключити харчову алергію у дитини.

При грудному вигодовуванні з раціону мами тимчасово на 3-4 тижні забираються молоко і молочні продукти, іноді інші високоалергенні продукти, а також продукт и, які можуть викликати підвищене газоутворення і метеоризм у малюка: свіжі фрукти, соки, кава, шоколад, молоко, мед, брокколі , бобові, (горох, квасоля), біла капуста, салат, волоські горіхи, згущене молоко, чорний хліб, квас, здобна випічка. Мамі слід максимально зберігати лактацію, при виключенні молока з дієти матері потрібно приймати близько 1 г кальцію на день. Якщо спостерігаєтьс я позитивна динаміка, це підтверджує діагноз харчової алергії, дієта з виключенням алергенних продуктів призначається мінімум на 6 місяців.
Якщо дитина на штучному ви годовуванні, то варто годувати дитину сумішшю для лікування алергії, тобто з глибоким гідролізом білка, наприклад, Нутрилон Пепті, така дієта спочатку призначається на 4 тижні, при позитивній динаміці, якщо у дитини підтверджується харчова алергія, то дієту продовжують мінімум на 6 місяців. Антирефлюксні суміші в цьому випадку не призначаються, оскільки містять цілий, не розщеплен ий білок.

Наступний етап, якщо не допомогли всі попередні, – зверніться до вашого сімейного лікаря, можливо, він відправить вас на консультацію до вузьких спеціалістів, наприклад дитячого гастроентеролога.
Для батьків дітей зі зригуваннями є дві хороші новини: перша – що зригування, в залежн ості від типу вигодовування, досить добре коригуються зміною дієти матері або дитини. Це підтверджують усі європейські і світові керівництва. Друга новина така: з віком у більшості дітей зригування зменшуються.
Пога на новина є для тих, хто любить таблетки: ліки, медичні препарати практично не впливають на зригування у маленьких дітей, тому сенсу їх давати немає.
А ось ефективність застосування AR-сумішей при зригуванні у дітей підтверджується всіма міжнародними рекомендаціями і оглядами.

🎦 Відео: Функціональні зригування в малюків: що робити. Європейські рекомендації ESPGHAN.

Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація, замовляйте її через сайт, будемо раді допомогти.

Нехай Ваші діти будуть здорові!

Чому дитина зригує

Зригування або регургітація у малюка — це стан, за якого трапляється пасивне закидання вмісту шлунку назовні та у ротову порожнину. Є функціональним розладом травлення. Проте при цьому, навіть якщо дитина часто зригує, не порушуються функції якихось систем та органів, не страждає стан її здоров’я. Частіше малюк може зригувати ближче до кінця першого місяця життя.

Авторы: к.мед.н., доцент Пакулова-Троцька Ю.В.,

д.мед.н., проф. Няньковский С.Л.

Немовля багато зригує, оскільки цьому сприяють анатомо-фізіологічні особливості травної системи. Такий стан зустрічається у малюків, які їдять жадібно, заковтуючи у процесі годування багато повітря. Новонароджений зригує також у випадках, коли склад та об’єм їжі не відповідають функціональним можливостям крихітки, за порушення режиму годування та неправильної техніки прикладання до грудей.

Причини зригування дитини

У новонароджених зригуванню сприяють особливості ШКТ та його загальна незрілість. Але іноді регургітація у немовлят може бути симптомом серйозного захворювання. Тому необхідно звернутися до лікаря, аби визначити причину, чому зригує новонароджений. Важливо не забувати, що у рідкісних випадках зригування можуть спровокувати небезпечні ускладнення: езофагіт (запалення слизової стравоходу), аспіраційну пневмонію (запалення легень), анемію (нестача гемоглобіну), а іноді і синдром раптової дитячої смерті.

Після того, як виявлено причину, чому дитина зригує, та виключено серйозні хвороби, можна говорити про діагноз дитячої регургітації. Беруться до уваги такі критерії:

• Зригування два та більше разів на день, понад три тижні, при цьому молоко або суміш можуть витікати як через рот, так і через ніс.
• Загальний стан малюка не порушено, він нормально ковтає, немає нападів апное (зупинки дихання), відсутнє блювання та аспірація, немає домішок крові у вмісті.

Можна виділити такі причини, чому дитина зригує суміш або грудне молоко:

• їжі надходить більше, ніж може «утримати» та перетравити шлунок малюка. Існує думка, що головною причиною того, чому дитина зригує фонтаном, є годування «на вимогу». Перші 6 місяців життя кардіальна частина шлунку недосконала, погано розвинено кардіальний сфінктер, що перешкоджає закиданню їжі у стравохід. Рідка їжа швидко потрапляє у кишечник, виникає перистальтика, що сприяє підвищенню тиску на дні шлунку. Це провокує викидання їжі.
• Метеоризм — пухирці повітря зумовлюють тиск на стінки шлунку, провокуючи зригування.
• Надмірна активність нервової системи новонароджених.
• Закрепи.

Під час зригування важливо слідкувати за тим, як крихітка набирає вагу. Якщо малюк у нормі, він гарно спить, посміхається, то зригування не є проблемою зі здоров’ям. Але не варто забувати, що причинами, чому дитина часто зригує, можуть бути вроджені вади розвитку стравоходу, чужорідне тіло у ньому, діафрагмальна грижа, патології нервової системи, лактазна недостатність, інфекційні хвороби.

Як часто дитина зригує

Анатомо-фізіологічні особливості сприяють тому, що дитина багато зригує у ранньому віці. Тонус нижнього сфінктера стравоходу знижено, тому, як тільки з тих чи інших причин підвищується внутрішньошлунковий тиск, їжа викидається назовні.

Часто зригування виникає на 2 тижні життя дитини. Частота та інтенсивність регургітації у немовлят збільшується на другому місяці та триває приблизно до півроку. Після 6 місяців малюк зригує менше. У деяких дітей (приблизно 10% випадків) такий стан може зберігатися до 1 року. Дитина часто зригує у перші 3 місяці життя — це трапляється практично у 100% дітей. У 4-6 місяців зригування може зберігатися приблизно у 60% випадків, з 6 до 12 місяців — у 20%, дуже рідко — після 1 року (приблизно у 2 % випадків). Кожна дитина зригує після годування з різною частотою. Іноді навіть повністю здорові малюки можуть зригувати 20-30 раз на день.

Якщо новонароджений багато зригує — це нормальна реакція його організму. Зригування може виникати у повністю здорових дітей, але у невеликому об’ємі (до 3 мл) та не надто часто. Часто такий стан самостійно проходить до кінця першого року життя, але іноді, якщо дитина сильно зригує, може виникнути необхідність обстеження.

Мають насторожити наступні моменти:

• наявність жовчі, крові у масах;
• малюк втрачає вагу;
• прогресування зригувань;
• пульсація тім’ячка;
• дитина зригує фонтаном, ситуація повторюється багаторазово;
• погіршення загального стану;
• затримка фізичного розвитку;
• гепатоспленомегалія.

Вміст зригування

Основним показником здоров’я дитини у перші місяці життя є її фізичний розвиток. Що робити, якщо дитина зригує грудне молоко, знаходячись на природному вигодовуванні? Якщо вона систематично набирає вагу, росте, нормально себе поводить, не варто переживати. Коли крихітка трохи підросте та перейде на твердіше харчування, зригування з часом зникне.

Іноді новонароджений зригує створоженим молоком . Такий вміст не вказує на хвороби або вади розвитку. Найчастіше подібна ситуація виникає, якщо під час годування немовля заковтує багато повітря, у нього здуття живота або звичайне перегодування. Якщо дитина зригує створоженим молоком, позбутися цього допоможуть такі дії:

• годувати малюка варто часто, але невеликими порціями;
• після годування деякий час потримайте дитину під кутом 45 градусів, щоб вона зригнула повітря;
• правильно прикладайте до грудей;
• дайте засіб проти надмірного газоутворення.

Іноді дитина зригує суміш, знаходячись на штучному вигодовуванні, тому що вона може не підходити їй за складом. У такому випадку, підібравши інше харчування, можна позбавитися від зригування. Або ж достатньо просто зробити отвір у сосці меншим — так можна запобігти потраплянню великої кількості повітря.

Зригування прийнято вважати фізіологічними, якщо їхній об’єм не перевищує 2-х столових ложок, вони виникають через годину після годування та зникають приблизно у 9 місяців. При цьому дитина зригує молоко трохи звурджене або у незмінному вигляді, нормально набирає вагу та росте.

Про патологічний характер можна говорити у випадках, якщо:

• зригування виникають пізніше, ніж за годину після їжі;
• частіше бувають у нічний час;
• частота зригувань — понад 7 разів на день;
• неприйнято їжу у кількості 3-5 мл та більше;
• переходить у блювоту, що не припиняється;
• погано набирається вага;
• зригування з кров’ю, жовчю;
• процес не проходить до 1-річного віку.

Все це може говорити про можливу наявність якогось захворювання. Помітивши хоча б одну з перелічених ознак або їх комбінацію, варто терміново звернутися до гастроентеролога чи педіатра.

У чому відмінність між зригуванням та блюванням?

Головною відмінністю зригування від блювання є те, що у першому випадку це частіше фізіологічний акт, а у другому — результат тієї чи іншої патології.

• Блювання є рефлексом нервової системи, у якому беруть участь скелетні та гладенькі м’язи травної системи (при зригуванні лише гладенькі). При цьому відбувається випорожнення вмісту шлунку через рот завдяки скоординованій роботі таких органів, як стравохід, шлунок, кишечник та діафрагма. Під час блювання втрачається набагато більше рідини у порівнянні зі зригуванням, що у результаті може призвести до зневоднення, і стан малюка порушується. Блювання може з’явитися у будь-який час, незалежно від того, чи приймала дитина їжу щойно. Часто виникає у надмірній кількості, може повторюватися кілька разів поспіль. У дітей старшого віку перед блюванням можуть з’являтися скарги на нудоту, біль у животі.
• Під час зригувань дискомфорт відсутній, малюк спокійний. Не варто хвилюватися, якщо дитина зригує водою. Під час годування молоко, що потрапляє у шлунок, згортається. Таким чином воно розділяється на сирок та сироватку, що ззовні схожі на воду. Саме вона виходить під час зригування. Це нормальне явище. Інша причина — надмірне слиновиділення, тоді вода, що зригується, є слиною, яку нещодавно проковтнув малюк.

Трапляється також, що дитина зригує через ніс. Таке буває у випадку неправильного годування малюка. Якщо зригування через ніс повторюються часто, варто звернутися до лікаря, оскільки при цьому порушується цілісність слизової носа, з часом можуть виникати поліпи.

Якщо новонароджений зригує жовтим, це точно не є нормою. Таке можливо у випадку різноманітних інфекційних захворювань, кишкової непрохідності, непереносимості лактози, харчової алергії на суміш, несприятливого впливу антибіотиків на кишечник.

За деяких захворювань новонароджений зригує фонтаном. Це пілороспазм та пілоростеноз. У першому випадку достатньо медикаментозного лікування, а у другому – малюк потребує екстреної операції. Особливо важливо діяти швидко, якщо дитина не набирає вагу, порушується її загальний стан.

Коли варто отримати консультацію лікаря?

Якщо новонароджений зригує у невеликій кількості — це звичайний функціональний розлад, що часто зустрічається у дітей раннього віку. Але іноді буває, що такий стан може свідчити про деякі хвороби та аномалії розвитку.

Випадки, за яких необхідно звернутися до лікаря:

• зригування надмірніші, ніж були раніше;
• порушено загальний стан дитини;
• якщо дитина часто зригує порівняно з тим, як було раніше;
• наявна сильна втрата ваги;
• підвищується температура тіла;
• зригування раптово почалося на другому півріччі;
• надмірне зригування «фонтаном»;
• ознаки зневоднення;
• зригування жовтого кольору, з кров’ю;
• вибухання тім’ячка;
• відчуття голоду після зригування у великій кількості;
• зригування продовжується у віці після 1 року.

Як допомогти малюку за надмірного зригування?

Багатьох батьків цікавить, що робити, якщо дитина зригує частіше, аніж це було раніше. Лікування при цьому обов’язково має бути комплексним, що проходить у кілька етапів:

• Важливо звернути увагу на годування малюка — дотримуватись правил прийому та приготування їжі. Пам’ятайте, що, якщо зригування є фізіологічним станом, то з часом воно пройде.
• Під час годування новонароджений має знаходитися у напіввертикальному положенні (кут 45-60 градусів). Після прийому їжі його потрібно утримувати у такому ж положенні ще хвилин 20. Дитина часто зригує через те, що заковтує повітря. Цього також допоможе уникнути підняття головного кінця ліжка на 30 градусів.
• Дієта та нормалізація режиму харчування. Якщо дитина зригує, рекомендується годувати її часто, невеликими порціями. Педіатр може призначити спеціальну антирефлюксну суміш, як додаткове харчування за грудного вигодовування та основне за штучного. Такі суміші є більш в’язкими, оскільки містять особливі згущувачі. Коли новонароджений зригує, об’єм антирефлюксної суміші та тривалість її прийому підбираються індивідуально. Іноді може бути достатньо 20-40 мл перед годуванням. Якщо ефекту досягнуто, дитину можна переводити на годування звичайною сумішшю або груддю. Якщо виникає необхідність, малюк може довгий час харчуватися антирефлюксною сумішшю, як основним харчуванням.

Причиною, через яку дитина багато зригує, також є алергія на білок коров’ячого молока. У цьому випадку важливо змінити дієту матері, що годує груддю, — виключити їжу, яка сприяє надмірному газоутворенню (молочні продукти, бобові, капуста, спеції, яйця). Дітям на штучному вигодовуванні варто уникати сумішей, у яких є будь-яка кількість нерозщепленого білка, навіть невелика. Обирати необхідно суміші з повним гідролізом білка.

Щоб нормалізувати моторику органів травлення, за необхідності, лікар призначає спеціальні засоби за індивідуальною схемою.

Часто через анатомо-фізіологічні особливості розвитку у дітей перших місяців життя можуть спостерігатись зригування. Із подібними розладами можна ефективно боротись за допомогою дієтотерапії.

Nutrilon Антирефлюкс допомагає зменшити частоту і важкість зригувань у дітей завдяки вмісту натуральної камеді.

Завдяки наявності сироваткових білків та казеїну у співвідношенні 40:60 — суміш допомагає покращити роботу травної системи.

• Довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти Омега-3/Омега-6 — необхідні для нормального розвитку нервової системи та головного мозку, що тісно пов’язано з рівнем інтелекту дитини. Згадані кислоти також беруть участь у розвитку сітківки ока та мають загальний позитивний вплив на емоційний стан дитини 1-2 .
• Збалансований набір з більше ніж 30 вітамінів, мінералів та інших мікроелементів, який відповідає особливим потребам дитини у ранньому віці та надає їй необхідне для нормального росту та розвитку.

Суміш Nutrilon Антирефлюкс не має обмежень щодо тривалості застосування.

Якщо грудне вигодовування неможливе, обравши Nutrilon Антирефлюкс, Ви будете впевнені, що Ваш малюк отримує необхідні компоненти для розвитку інтелекту, мозку та нервової системи без зригувань.

1. Рандомізоване подвійне сліпе дослідження ефективності нової дитячої суміші, що містить частково гідролізований білок, високий рівень бета-пальмітинової кислоти, і неперетравлювані олігосахариди/ Шмельце, Вірс, Скопнік та ін.// Журнал дитячої гастроентерології та харчування. – 2003. – №36. – С. 343–351.
2. Няньковський С. Л. Імуномодулюючий та захисний вплив пребіотичного комплексу олігосахаридів Immunofortis у дітей раннього віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні / С. Л. Няньковський, О. С. Івахненко, Д. О. Добрянський // Совр. педиатрия. — 2010. — № 5 (33). — С. 147—150.
3. Willatts P, Forsyth JS, DiModugno MK, Varma S, Colvin M. Effect of long-chain polyunsaturated fatty acids in infant formula on problem solving at 10 months of age. Lancet. 1998;352(9129):688-691.
4. Koletzko, Berthold & Lien, Eric & Agostoni, Carlo & Böhles, Hansjosef & Campoy, Cristina & Cetin, Irene & Decsi, Tamás & Dudenhausen, Joachim & Dupont, Cristophe & Forsyth, Stewart & Hoesli, Irene & Holzgreve, Wolfgang & Lapillonne, Alexandre & Putet, Guy & Secher, Niels & Symonds, Mike & Szajewska, Hania & Willatts, Peter & Uauy, Ricardo. (2008). The roles of long-chain polyunsaturated fatty acids in pregnancy, lactation and infancy: review of current knowledge and consensus recommendations.Journal of perinatal medicine. 36. 5-14. 10.1515/JPM.2008.001.

Похожие статьи

Грудничок часто зригує. Зригування у немовлят: як відрізнити, що нормально, а що – ні

Молоді матусі часто стикаються з таким явищем, як відрижка у малюка після годування. У більшості випадків прояви не становлять небезпеки для здоров’я немовляти.

Іноді часті відрижки сигналізують про неполадки в організмі, вимагають уваги з боку батьків та лікарів. Інформація допоможе зрозуміти, коли відрижка грудним молоком нешкідлива, а в яких ситуаціях потрібно терміново записуватися на консультацію до педіатра та гастроентеролога.

Загальні відомості

Зригування – це мимовільне викидання певної кількості їжі у зворотному порядку. У немовлят чергова порція молока зі шлуночка знову виходить через стравохід, далі – з глотки потрапляє в рот, виливається назовні.

Зригування – поширене явище у перші місяці життя.
У більшості дітей залишки молока на губах і підборідді з’являються через 5-15 хвилин після чергового прийому їжі. Рідше явище спостерігається пізніше: за півгодини – годину.

В одних дітей невелика кількість не перетравленої маси випливає з рота спокійно, без натиску. Інша дитина зригує фонтаном, помітно, що їжа, отримана за останнє годування, майже вийшла зі шлунка.

Важливо!
За відсутності дискомфорту, нормальному розвитку малюка мимовільний викид грудного молока небезпечний. Якщо дітки рясно зригують фонтаном, ситуація повторюється після кожного годування, супроводжується болями в животі, погіршенням самопочуття, обов’язково покажіть дитині лікаря.

Причини проблеми

Серед факторів, що провокують як явища, природні для малюка в перші місяці, так і патології різних органів. Визначити точну причину допоможе спостереження за поведінкою немовляти та допомога лікаря.

Дитина зригує після кожного годування у таких випадках:

• повільна робота недосконалого травного тракту. Проблема зазначена у недоношених дітей. У більшості малюків відрижка фонтаном спостерігається протягом 6-8 тижнів;
• м’язові спазми, часті кишкові кольки. Неприємні явища в перші місяці порушують просування молока стравоходом, густа рідина виштовхується назад.

Один із головних факторів:
при годівлі в крихітний шлунок потрапляє повітря. У такому разі малюк викидатиме молоко, яке «не міститься» в шлунку.

• зайва збудливість немовляти, що заважає процесу (крихітка крутиться, постійно випускає груди, то вистачає, то відпускає сосок);
• неправильний спосіб прикладання до грудей у ​​процесі годування (крихта не заковтує ареолу соска);
• соска або дірочка у пляшці занадто велика, повітря легко проникає всередину.

Лікарі виділяють кілька вроджених патологій, що викликають частий викид неперетравленого молока:

• неправильне розташування окремих органів, що порушує рух їжі;
• звуження ділянки, де стравохід перетворюється на шлунок;
• нижні стінки стравоходу слабо розвинені (халазія);
• недостатній діаметр просвіту між шлуночком та 12-палою кишкою.

Тяжкі патології травного тракту зустрічаються досить рідко. Найчастіше позбавитися мимовільного викиду їжі допоможуть прості заходи.

Зригування і блювання: одне і те ж чи ні

Деякі матусі плутають два різні поняття, сильно хвилюються, якщо після годування частина молока витікає назад. Важливо зрозуміти, у чому відмінність двох процесів, і необґрунтоване занепокоєння пройде.

• складний фізіологічний процес;
• дитину нудить;
• погіршується самопочуття;
• позиви до блювання супроводжуються спазмами.

• рефлекторний процес;
• спазми відсутні, їжа вільно витікає;
• поведінка малюка не змінюється, самопочуття нормальне.

У яких випадках слід насторожитися

Розібратися у цьому питанні досить просто. Зверніть увагу на певні ознаки, підрахуйте скільки разів протягом дня відбувається мимовільне викидання грудного молока. Рекомендації педіатрів допоможуть зрозуміти, турбуватися чи ні.

Насторожіться за наступними ознаками:

• немовля погано додає у вазі, вередує, турбують коліки;
• малюк зригує після кожного годування;
• рідина виходить фонтаном;
• обсяг викинутої маси досить великий;
• при обстеженні вмісту блювотних мас помітний слиз, домішки шлункового соку, жовчі;
• малюк зригує їжу через дві-три години після годування. Висока ймовірність нестачі ферментів для травлення молока.

Хвилюватися не варто за наступних ситуацій:

• самопочуття немовляти нормальне, малюк добре набирає вагу, поведінка спокійна;
• молоко, що вилилося назовні, мало змінило зовнішній вигляд;
• малюк зригує через годину або пізніше після отримання їжі, але молоко, що згорнулося, нагадує сирок, шлунковий сік, жовч, слиз не спостерігаються;
• явище виникає не частіше одного – двох разів на добу;
• обсяг не перетравленої їжі невеликий.

При здоровому організмі, правильному розвитку травна система малюка міцнішає після півроку. Найчастіше до 7-9 місяців мимовільне витікання грудного молока після годування припиняється. Зрідка неприємне явище помітно довше. Малюку рік – півтора, а він досі зригує? Завітайте до педіатра. Дитячий лікар направить на обстеження до гастроентеролога для виключення захворювань органів шлунково-кишкового тракту.

Попередити відрижку можна кількома способами. Прислухайтеся до рекомендацій педіатрів та досвідчених матусь, які пропонують кілька методів вирішення проблеми.

• годуйте малюк на вимогу, але не варто зайвий раз пропонувати груди, щоб припинити плач або відволікти від чогось. Ви самі виховаєте «поганого їдця», який просто не нагуляв апетит;
• Перед годуванням викладіть малюка на животик. Достатньо кілька хвилин: зайве повітря вийде, малюк зригуватиме рідше;
• попереджайте запори, кольки. Давайте малюку кропову воду, виконуйте м’який масаж живота через теплу пелюшку, за необхідності давайте сиропи, суспензії від здуття;
• стежте, як немовля бере груди. Правильне прикладання з обов’язковим захопленням ареоли та соска попередить випадкове заковтування повітря у шлунок;
• щодня перевіряйте стан живота. При затвердінні, здутті зверніться до педіатра, подумайте самі, що могло викликати проблему. Можливо, ви з’їли непридатний продукт. Наприклад, надлишок кефіру або ряжанки часто провокує коліки, здуття живота у немовляти.

Порада!
Відразу після їжі ніколи не кладіть крихту на спинку: якщо молоко зі шлунка рефлекторно витікає назовні, дитина може захлинутися. Проникнення рідини в дихальні шляхи – небезпечне явище, що нерідко провокує проблеми з легенями.

Методи та правила лікування

Немовля часто зригує фонтаном? Знадобляться додаткові заходи, крім порад із попереднього розділу.

При рясному відрижці лікар призначає лікарські засоби, що покращують роботу травної системи. Купуйте препарати лише за призначенням педіатра чи гастроентеролога:
багато ліків можна давати дітям з певного віку.

П’ять важливих правил для батьків:

• перше.
  Змініть кількість добових годівель. Давайте груди частіше, але порції щоразу повинні бути меншими: так крихітному шлунку буде простіше перетравлювати їжу;
• друге.
  Слідкуйте, щоб немовля під час годування перебував у піднесеному положенні. Плічка і головка обов’язково повинні бути вищими за тулуб;
• третє.
  Після закінчення годування потримайте малюк вертикально, не кладіть відразу в ліжечко або коляску: зайве повітря спокійно вийде. Положення «стовпчик» – дієвий захід профілактики рефлекторного викиду молока зі шлунка;
• четверте.
  Сон на животику або правому боці попередить перетікання вмісту шлунка вгору стравоходом і далі, в рот;
• п’яте.
  При малій ефективності традиційних методів рекомендовані препарати, що усувають нетравлення, що покращують роботу кишечника. Проти спазмів рекомендований засіб Ріабал, для гарної роботи кишечника – Коордінакс, Мотіліум.

Не допускайте поширеної помилки, через яку багато дітей часто зригують, навіть за відсутності інших факторів. Йдеться про гальмування крихти, гімнастику, активні ігри з малюком після годування. Поносіть немовля «стовпчиком», нехай їжа вляжеться. Спокійна обстановка у період попередить неприємні прояви.

Заходи профілактики

Правильні дії до і після годування, знання рекомендацій щодо грудного вигодовування позбавить батьків і дитину від такої проблеми, як відрижка молока. Прості заходи приносять більше користі, ніж деякі препарати.

Важлива умова:
дійте правильно з періоду новонародженості, доки відрижка не стала проблемою.

• за 10 хвилин до годування викладайте немовля на живіт, обов’язково на тверду поверхню. Надлишок повітря вийде, малюк спокійно отримає порцію маминого молока;
• перевіряйте, чи крихта захоплює весь сосок і ареолу, чи піднята в процесі годування головка і плічка. Прості заходи зменшать ризик заковтування повітря, зменшать ймовірність викиду через рот не перетравленого молока;
• одяг малюка під час годування не повинен бути тугим. Перевіряйте, щоб пелюшки не сильно здавлювали животик;
• вертикальне положення тіла після кожного прийому їжі – відмінна профілактика відрижки. Зачекайте хвилин 15–20, ви почуєте, як повітря вийшло зі шлунка;
• перевірте, чи піднесено узголів’я в дитячому ліжечку. Ділянка, де знаходиться головка малюка, має бути вищою приблизно на 10 см, ніж решта частини;
• після годування створіть спокійну обстановку. Без необхідності не перевдягайте немовля, щоб не тиснути на животик. Чим менше малюка лежить відразу після годування, тим краще. Багато тат люблять гальмувати малюка, робити «літак». Ці заняття не сприяють нормальному травленню їжі: відкладіть активні ігри на потім.

Якщо дитина зригує їжу після року або проблема вперше виникає у 6 місяців і пізніше, обов’язково відвідайте педіатра,
розкажіть про проблему. Не відмовляйтеся від консультації у гастроентеролога: раннє лікування шлунково-кишкових патологій позбавить малюка від рясних, частих викидів залишків молока або інших видів їжі.

Тепер ви знаєте, як діяти, якщо дитина часто зригує. Правильне грудне вигодовування потребує певних знань, дотримання нескладних вимог. Цікавтеся правилами догляду за малюком, не соромтеся, питайте поради у педіатра, інших матусь. Здоров’я дитини коштує хвилин, витрачених на пошук корисної інформації.

Чи становить небезпеку відрижка після годування груддю? Корисна інформація у наступному відеоролику:

Зригування

Зригування
є різновидом блювоти, але виникає легко, без зусиль. При відрижці у дитини виділяється невелика кількість (5 – 30 мл) молока через невеликий проміжок часу після годування у вигляді стікання або слабкого виверження напівперетравленого молока. Не лякайтеся, в більшості випадків відрижка у дитини – це природний процес. Зригування у дитини може статися, коли її переодягають, перевертають і навіть під час годування: вона смокче, відвертається, зригує і знову бере груди. Зригування – це результат незрілості нервової системи
немовляти та слабкості м’язового клапана, що знаходиться у верхній частині шлунка. Зригування не призводять до суттєвої зміни загального стану дитини.

• перегодовування, що призводить до розтягування шлунка;
• заковтування повітря (аерофагія) під час годування, що виникає при неправильному прикладанні малюка до грудей або за наявності у малюка короткої вуздечки язика або верхньої губи. Повітряний міхур, виділяючись із шлунка, виштовхує молоко. Це супроводжується відрижкою повітрям та відрижкою невеликої кількості молока. Через розтягнення шлунка дитина може відригувати, кричати або бути неспокійним;
• метеоризм (скупчення газів у кишечнику дитини);
• швидка зміна горизонтального положення тіла дитини після годування на вертикальне;
• гальмування дитини відразу після годування;
• туге сповивання.

Помітні відрижки у дитини з’являються після приходу зрілого молока – приблизно до 14 – 30-го дня після пологів. Найбільш рясними та частими відрижка стають з 20 – 30-го дня життя дитини. Як правило, до 6 місяців відрижка припиняються або сильно зменшуються.

Коли дитина часто зригує
, порахуйте, скільки разів на добу вона писає. Якщо 12 і більше разів, то малюку вистачає молока і він зригує надлишки. Нормою для віку 1 – 4 місяців є відрижка після кожного годування до 2-х столових ложок молока або одноразове відрижка в день більше 3-х ложок. Це не є небезпечним для дитини. Щоб перевірити, який об’єм молока зригнув дитина, вилийте 1 столову ложку води на пелюшку і порівняйте пляму від води з розміром плями, що утворилася після зригування.

Занадто рясні та часті відрижки можуть бути ознакою неправильно організованого грудного вигодовування (неправильне докладання до грудей; рідкісні годування – погодьтеся, що все засвоюватиметься краще, якщо харчуватися часто і потроху; будь-які інші, що не збігаються з основними правилами природного вигодовування). .

На збільшення обсягу і частоти зригування прямо впливають підвищені навантаження на психіку малюка, такі як: раннє плавання, тривалий плач, часті поїздки до міста, візити великої кількості народу до вашого будинку, сімейні сварки та інші грубі недоліки у догляді за дитиною.“

Дитину, яка під час годування захоплює повітря, необхідно після годування потримати вертикально, щоб вона зригнула проковтнуте повітря. Якщо ваш малюк вірно прикладається до грудей, при ссанні не видає жодних звуків і не захоплює повітря, можете не ставити його стовпчиком після кожного годування. Якщо у дитини відбувається відрижка, перебуваючи у вас на руках, просто переверніть його на живіт. У ліжко такого малюка краще класти на діжку.

Не треба тримати дитину вертикально після кожного прикладання, особливо якщо дитина заснула. Більшість часу малюк лежить на боці. Якщо він зригне трошки, то просто під щокою змінюється пелюшка. Вертикально треба тримати штучного, щоб він не розлив залиті в нього 120г. А ми говоримо про немовлят, які годуються на вимогу і отримують невеликі порції маминого молочка. Крім того, кардіальному сфінктеру шлунка необхідне тренування, яке він може отримати, тільки якщо дитина лежить.

Якщо зригування у дитини часті, супроводжуються поганим збільшенням ваги та рідкісними сечовипусканнями, або якщо кожне зригування є блюванням «фонтаном», терміново покажіть вашу дитину лікарю.

Незалежно від форми харчування, грудне воно або штучне, новонароджений при годівлі або через деякий час може гикати і зригувати. У чому причина і чи небезпечно, коли місячна дитина зригує молоко після годування? Зригування – фізіологічний процес, при якому їжа повільно витікає або фонтаном викидається назовні зі шлунка через рот та ніс. Як допомогти немовляті, якщо він часто зригує? Що робити, коли зригнута маса схожа на жовте блювання, зі слизом та кров’ю?

Причини зригування у немовляти

«Чому новонароджена дитина зригує?» – цікавляться у педіатрів молоді мами. Причина зригування криється в незрілості внутрішніх органів та системи травлення. Відрижка – це повітря, що потрапляє в стравохід у процесі годування. Організм через рот і ніс позбавляється повітря разом з частиною молока. До 3-4 місяців новонароджений зригує через 5-10 хвилин після кожного прийому їжі, іноді через півгодини. Пізніше відрижка скорочуються до 1-2 разів на день.

Причиною того, що немовля ікає і здатний зригнути багато молока, вважається:

• Неправильний підкорм або режим живлення. При ранньому введенні прикорму, об’ємних порціях, дуже рідкій їжі стінки шлунка розтягуються, що спричиняє відрижку.
• Лежаче становище після годування. Коли дитина поїла, її піднімають стовпчиком і погладжують по спинці, до появи відрижки. Якщо цього не зробити, малюк зригне більшу частину того, що з’їв.
• Порушення спокою після їди. Щойно нагодованого малюка не можна переодягати, перевертати, викладати на животик. Якось порушивши це неписане правило, матуся виявить цілу калюжу з молока, яку малюк негайно зригне.
• Прорізування зубів. Це справжнє випробування для немовляти. Деякі діти реагують на нього підвищенням температури, плачем, занепокоєнням, посиленим слиновиділенням. Інші, при прорізуванні зубів, зригують частіше та більше.
• Туге сповивання, здавлюючи ніжне тільце, ускладнює моторику шлунка. Їжа, не потрапляючи до нього, виходить назад.

Зригування при годуванні груддю

• Найчастіше зригування молоком відбувається через перегодовування. Мамці потрібно налагодити процес годування, щоб новонароджений навчився їсти стільки, скільки йому потрібно. Не треба давати груди, коли він не просить, відволікаючи від плачу та занепокоєння. Навряд чи 2-3 місячний немовля відмовиться прикластися до грудей, але він обов’язково зригне зайву порцію молока.
• Попадання повітря в кишечник під час годування. При неправильному прикладанні до грудей, заковтується багато повітря, через що немовля може зригувати і гикати. Необхідно стежити, щоб він захоплював весь сосок та частину ореоли. Підборіддя має торкатися грудей, а нижня губа вивертатися назовні – про правильне прикладання.
• Здуття та коліки провокують відрижку. Мамі необхідно дотримуватись дієти і не вживати продукти, що провокують розлад шлунка, робити масаж живота.
• Жадібне ссання. При швидкому поглинанні молока новонароджений заковтує повітря разом з їжею. Зголодніла дитина, інтенсивно всмоктуючи великі порції, може їх відригнути. Годування потрібно проводити частіше, влаштовуючи між ними невеликі перерви.

Зригування після годування сумішшю

• У новонароджених, яких годують сумішшю, відрижка відбувається через переїдання, як і у дітей при грудному вигодовуванні. Об’єми, що з’їдаються, у цьому випадку легше контролювати. Кількість пропонованої їжі у пляшці має відповідати віку.
• Суміш містить багато лактози. Таке харчування важко засвоюється немовлятами і провокує зригування. Якщо малюк часто зригує, є сенс перевести його на антирефлюксні суміші. Вони містять компоненти, що закріплюють їжу в шлунку, не дозволяючи їй вивергатися назовні.
• Велика дірка в соску. Слід вибирати антиколікову пляшечку з клапаном, що запобігає попаданню зайвого повітря в процесі годування. Важливо утримувати пляшечку під невеликим кутом. При цьому соска повинна заповнюватись сумішшю повністю.

Зригування через проблеми зі здоров’ям

Коли дитина часто зригує, це може сигналізувати про серйозні проблеми зі здоров’ям. В основному причина таїться у неврологічних порушеннях та розладах травної системи.

1. Внутрішньоутробні відхилення або пологові травми. Патології нервової системи, гіпоксія, високий внутрішньочерепний тиск, тремтіння підборіддя та кінцівок, тонус м’язів у дитини.
2. Травма шийних хребців, отримана при народженні, може спричинити відрижку фонтаном. Грудничка мучить блювота, біль при повертанні голови. Лікар призначає масаж, фізіотерапію, прийом ліків.
3. Недоношені діти відстають у фізичному розвитку та часто зригують. Стравохід та шлунок у них недостатньо розвинений. Щоб наздогнати однолітків, немовляти знадобиться час.

1. Дисбактеріоз. Виникає через прийом антибіотиків, при введенні прикорму, вживанні дитиною невідповідної суміші.
2. Інфекційні захворювання. Кишкові інфекції, менінгіт, гастроентерит, пневмонія, що викликають токсичне отруєння. Запальні процеси супроводжуються високою температурою, блюванням, слабкістю, діареєю, коліками. У продуктах відрижки можуть виявитися прожилки крові, слиз, жовч.
3. Підвищена газоутворення, здуття, кольки. Велика кількість газів у кишечнику сприяє виштовхуванню рідини назовні через ніс та рот.
4. Запор. Перешкоджає нормальному перетравленню молока, через що воно відригується. При цьому дитина тужиться, кректає, турбується – як впоратися із запорами у новонародженого.
5. Алергія. Штучники часто страждають на алергійну реакцію на коров’ячий білок. Крім подразнень на шкірі, дискомфорту, кольк, виникають відрижка.
6. лактазний дефіцит. Відсутність цього ферменту спричиняє розлади травлення. Молочний цукор не розщеплюється і починається бродіння у кишечнику. Визначити лактазну недостатність можна з допомогою аналізів. Самопочуття дитини покращується, коли її переводять на безлактозні суміші та дають ферменти лактази.
7. Уроджені шлункові патології.
8. Звуження проходу, що зв’язує шлунок та дванадцятипалу кишку.

Небезпека зригування

Постійне відрижка у дитини загрожує втратою рідини в організмі і зниженням ваги, що є основним показником у новонароджених. Особливо небезпечно, якщо немовля зригує уві сні. Він може задихатися та кашляти. Педіатри рекомендують укладати голову малюка віком до 6-7 місяців на невелику подушку, щоб продукти відрижки не потрапляли в дихальні шляхи.

Зригування фонтаном дуже схоже на блювоту. При блюванні напружуються м’язи живота, і їжа викидається через рот та ніс малюка. Вона починається зненацька, без нападів нудоти. Малюк турбується, блідне, кінцівки холодніють. Блювота супроводжується підвищеною температурою та діареєю. А блювотні маси можуть бути жовтими чи містити кров. Відрізнити звичайне відрижки від блювання можна за допомогою води. Нормою обсягу зригування вважається 10 мл. Наповнивши 2-3 столові ложки водою, їх виливають на пелюшку. Пляма, що вийшла, порівнюють з кількістю, яку зригнула дитина. Якщо немовля здатний зригнути більше, і це відбувається регулярно, потрібно відвідати лікаря. Бажано придивитися до складу плями. Якщо новонароджений зригує молоком, що згорнулося, нагадує сир, переживати не треба – це не блювота.

Зригування – не патологія. Але коли помічено, що новонароджений відригує після кожного годування фонтаном, у нього порушено сечовипускання, засмучений шлунок, він втрачає у вазі – затягувати з консультацією педіатра не можна.

• після зригування дитина тужиться, вигинається, плаче;
• після годування він завжди зригує фонтаном, схожим на блювоту;
• сирне зригування змінило колір і має неприємний запах.

Зригування з жовтим кольором або кров’ю говорять про захворювання органів травлення. Якщо жовч і кров помічені один раз, хвилюватися не потрібно, можливо, це випадкове тимчасове явище. Коли малюк тужиться, зригує, сильно напружуючись, може порватися кровоносна судина стравоходу. Він незабаром загоїться і кров більше не з’явиться. Але якщо кров і відрижка жовтим спостерігаються кілька разів на день, то це явне порушення, що вимагає медичного втручання.

Що робити, якщо немовля часто зригує

Мама може сама розібратися, що робити, коли дитина віком до 12 місяців зригує. Тільки вона знаходиться поряд і контролює частоту, об’єми зригування, його запах та колір. Якщо є якісь сумніви та тривоги, краще відвідати фахівця.

Що роблять, щоб допомогти дитині, якщо вона багато зригує, але додає у вазі і добре почувається?

1. Коли дитина лежить на спині і зригує, може статися закупорювання дихальних шляхів, що веде до розвитку пневмонії. Необхідно взяти немовля на руки або повернути на бік. Так залишки їжі витечуть без небезпеки для здоров’я.
2. Якщо новонароджений зригнув через носа і почав плакати, допомогти йому можна, переклавши на живіт. Коли рідина витікає через ніздрі, слизова оболонка носа піддається дратівливому травмуванню. У майбутньому це призводить до утворення поліпів та аденоїдів.

У профілактичних цілях для запобігання відрижці потрібно:

• викладати немовля на живіт перед годуванням;
• прикладаючи до грудей новонародженого, ознайомитися з його становищем. Голова має бути трохи піднятою, а сосок правильно захоплений;
• після їди дитину обов’язково піднімають на руки. Іноді малюк, уже уві сні починає тужитися, турбуватися і крутитися. Необхідно підняти його стовпчиком і похитати, доки він не сригнет.

У якому віці дитина перестає відригувати

Здоровий немовля перестає зригувати, в 6-7 місячному віці. У цей час він активно вчиться сидіти, все більше перебуваючи у вертикальному положенні. Густа їжа в прикормі, знижує частоту зригування. У дітей м’язи шлунка розвиваються повільно і остаточно досягають зрілості до 8 років. Через це спонтанне блювання у дитини буває набагато частіше, ніж у дорослого.

Коли однорічна дитина зригує – це викликає побоювання. До такого віку відрижка у здорових дітей остаточно проходить. Якщо вона не припиняється, у дитини можливі патології, які потребують діагностики та лікування.

– пасивне закидання невеликих кількостей їжі зі шлунка в стравохід, у горлянку та ротову порожнину у поєднанні з відходженням повітря, спостерігається переважно у немовлят безпосередньо або невдовзі після годування нествореним чи частково створеним молоком. Ці явища можуть бути у абсолютно здорових дітей (але не часто і об’єм вмісту, що зригується, невеликий – до 3 мл). За даними статистики до 67% дітей у віці 4 місяців зригують хоча б один раз на добу, у 23% випадків відрижок розглядаються батьками як привід для «турботи». У більшості випадків відрижка може самостійно пройти протягом першого року життя, проте в ряді випадків може знадобитися проведення серйозної терапії. Крім того, на тлі тривало існуючих зригування можуть сформуватися вторинні порушення, насамперед запальні зміни в стравоході. Тому завжди бажано уточнити причину зригування.

Особливості дитячого організму

Анатомо-фізіологічні особливості будови верхніх відділів травного тракту у новонароджених (куляста форма шлунка та його малий об’єм, уповільнене спорожнення, відносна слабкість нижнього стравохідного сфінктера (НПС) – циркулярного м’яза, що змикається після проходження їжі зі стравоходу у шлунок, і назад у стравохід, незрілість регуляції системи просування їжі шлунково-кишковим трактом (ЖКТ), незрілістю ферментів) схиляють до розвитку зригування. У новонароджених дітей смоктальні рухи відбуваються короткими серіями по 3-5 смоктань, створюючи в ротовій порожнині негативний тиск, а скорочення стравоходу (перистальтична хвиля) при ковтанні з’являється непослідовно: то перед смоктанням, то після нього і часто буває незавершеною по його довжині. При цьому у новонароджених у відповідь на перистальтичну хвилю спостерігається різке скорочення дна шлунка, що призводить до підвищення внутрішньошлункового тиску і може бути причиною зворотного закидання їжі та повітря в стравохід та виникнення зригування. Крім того, через те, що під час акту ссання в шлунок потрапляє певна кількість повітря, у малюка виникає почуття хибного насичення і він припиняє смоктати. Якщо така ситуація часто повторюється, то може призвести до недостатнього харчування та затримки розвитку дитини
.

Причини зригування

Зригування часто виникають у дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР),
а також у недоношених дітей
. Поряд із вираженими вищепереліченими анатомо-функціональними особливостями шлунково-кишкового тракту, є ще й уповільнене становлення (дозрівання) процесу координованого ссання, ковтання та дихання – воно триває близько 6-8 тижнів. Інтенсивність зригування може бути різною. Однак у міру дозрівання організму відрижка зникають. Причиною зригування може стати перегодовування
(збільшення кратності або обсягу годування), особливо у новонароджених, що активно смокчуть, при достатній кількості молока у матері. При штучному або змішаному вигодовуванні (грудне вигодовування + догодовування сумішшю) перегодовування можливе внаслідок зміни характеру харчування (заміна грудного молока штучною сумішшю або часта невмотивована заміна однієї адаптованої суміші іншою). Зригування при перегодовуванні виникають безпосередньо або невдовзі після годування нествореним або частково створеним молоком, в кількості 5-10 мл. Загальний стан, поведінка малюка не страждають, відзначається хороший апетит, нормальний стілець, нормальне збільшення маси тіла. Аерофагія
(заковтування великої кількості повітря в момент годування) буває: у збудливих дітей, що жадібно смокчуть з 2-3 тижні життя при відсутності або малій кількості молока у матері; коли дитина
не захоплює разом із соском околососкову пігментацію (ареолу) або неправильно захоплює при плоскому, втягнутому соску у матері; при великому отворі в соску пляшечки, горизонтальному положенні пляшечки, коли соска не повністю заповнена молоком; при загальній м’язовій слабкості, обумовленої незрілістю організму. Найчастіше аерофагія розвивається у новонароджених із малою чи дуже великою масою тіла при народженні. Діти з аерофагією нерідко бувають неспокійні після годівлі, при цьому відзначається вибух передньої черевної стінки в ділянці шлунка. Через 5-10 хвилин після годування спостерігається відрижка незміненим молоком з гучним звуком повітря, що відходить. Зригування у новонародженого можуть виникати при метеоризмі
(здутті живота), кишкових кольках
(болючих спазмах кишечника), запорах
. При цьому підвищується тиск у черевній порожнині, порушується просування їжі шлунково-кишковим трактом. Інтенсивність зригування також можлива різна. До зригування і блювання можуть призводити і пороки розвитку шлунково-кишкового тракту, наприклад, аномалії стравоходу (халазія –
слабкість (недостатність) нижнього стравохідного сфінктера; ахалазія –
звуження в місці переходу стравоходу в шлунок), аномалія шлунка (пілоростеноз
– звуження в 12-палу кишку, що перешкоджає спорожненню шлунка), аномалія діафрагми (діафрагмальна грижа –
переміщення частини органів черевної порожнини в грудну порожнину) та ін. Інтенсивність зригування можна приблизно оцінити за п’ятибальною шкалою (таб. 1). Інтенсивні відрижки, великим об’ємом, після кожного годування, що викликають занепокоєння дитини
, що призводять до зниження маси тіла, вимагають звернення до лікаря та ретельного обстеження дитини
для виключення вродженої патології.

Оцінка інтенсивності зригування

*Зригування інтенсивністю 3 бали і вище також завжди вимагають звернення до лікаря.

Що робити?

Для пошуку причини зригування та надання допомоги дитині
слід звернутися до педіатра, не виключено, що малюкові
може знадобитися консультація дитячого хірурга при виявленні вродженої патології або у разі відсутності ефекту від медикаментозного лікування та операція. В інших випадках необхідність лікування визначається станом дитини
та її збільшенням у вазі. Питання про те, де проводити обстеження, у поліклініці чи стаціонарі, вирішується індивідуально залежно від тяжкості процесу, віку дитини
та можливостей діагностичного закладу. З інструментальних методів можуть проводитися рентгенологічне дослідження верхніх відділів ШКТ (травника, шлунка) із застосуванням контрастної речовини та езофагогастроскопія (дослідження верхніх відділів ШКТ за допомогою оптичного приладу, зовні схожого на гумовий шланг, на одному кінці якого розміщена мініатюрна відеокамера).

Лікування

Відповідно до рекомендацій робочої групи Європейського товариства гастроентерології та харчування лікування зригування здійснюється у кілька послідовних етапів: лікування становищем, лікувальне харчування, медикаментозна терапія; хірургічні методи лікування Лікування становищем.

Під час годування дитини
, яка страждає від відрижок, важливо створити таке положення, при якому верхня частина тулуба була б піднята під кутом 45-60є до горизонтальної площини. Наприклад, малюка можна покласти на велику не дуже м’яку подушку. Після годування важливо утримувати дитину
у вертикальному положенні не менше 20-30 хвилин для забезпечення безперешкодного виходу проковтнутого повітря. Не рекомендується туге сповивання, область живота не повинна бути здавлена, замість повзунків на гумці краще використовувати повзунки, що застібаються на плічках крихти або комбінезони. Спати дитині
слід на невеликій подушечці, виготовленій з 1-2 складених пелюшок, або ніжки головної частини ліжечка повинні бути підняті на 5-10 см. Під час сну з метою зменшення інтенсивності закидання шлункового вмісту в стравохід краще укладати дитину
на живіт або правий бік. Організація лікувального харчування

включає, перш за все, частіші годування дитини
меншими, ніж зазвичай порціями. При цьому добовий обсяг харчування не повинен зменшуватись. Число годівель може бути збільшено на 1-2 понад норму. Друга складова – застосування лікувальних сумішей. Лікувальні продукти, що запобігають відрижці (регургітації), маркують літерами AR (від англ. Antiregurgitation). Велике значення має білковий склад подібної суміші, а саме співвідношення сироваткових білків до казеїну (складний білок молока). У материнському молоці це співвідношення становить 60-70:40-30, у коров’ячому молоці – 20:80, у більшості адаптованих молочних сумішах – 60:40. Збільшення частки казеїну у харчуванні перешкоджає зригування, т.к. цей білок легко утворюється в шлунку під впливом соляної кислоти, утворюючи спочатку пластівці, потім – густу масу, що перешкоджає зригування. Інший підхід – введення в суміш загусника. Як таке може бути використаний рисовий, кукурудзяний або картопляний крохмаль, а також камедь – клейковина з насіння ріжкового дерева, що росте в країнах Середземномор’я. Камедь під дією кислого вмісту шлунка загусає, але на відміну від крохмалю та пластівців казеїну, не перетравлюється ферментами шлунково-кишкового тракту. Як наслідок, густа консистенція шлункового і надалі кишкового вмісту підтримується протягом більш тривалого часу. Крім того, камедь стимулює перистальтику, сприяючи швидшому просуванню їжі зі шлунка в кишечник. Таблиця 2

Спеціалізовані молочні суміші, що перешкоджають зригування

При природному вигодовуванні лікувальні суміші можна додавати до раціону малюка до годування груддю. У разі відсутності ефекту від перерахованих вище заходів слід вирішувати питання про медикаментозне лікування

. Воно включає призначення прокінетиків – препаратів, що покращують скорочувальну функцію кишечника. Для цього він використовується МОТИЛИУМ, КООРДИНАКС.
Для усунення зригування та спазмів кишечника може бути використаний спазмолітичний препарат РІАБАЛ.
Хірургічне лікування проводиться при тяжких вроджених аномаліях шлунково-кишкового тракту (наприклад, пілоростеноз – звуження в місці переходу шлунка в 12-палу кишку, що перешкоджає спорожненню шлунка та ін.), що спричинили відрижку.

Профілактика

Профілактика зригування – складна і багатогранна проблема. Сприятливі вагітність і пологи, доброзичлива, спокійна обстановка в будинку – все це знижує ризик розвитку зригування, як втім і багатьох інших захворювань і патологічних станів у дитини
на першому році життя. Якщо малюк знаходиться на природному вигодовуванні, слідкуйте за тим, щоб під час годування дитина
захоплювала і сосок, і навколососкову ареолу, тоді ймовірність того, що малюк наковтається повітря, буде меншим. Якщо ви годуєте малюка з пляшечки, стежте за тим, щоб соска була повністю наповнена молоком і в ній не було повітря. Дірочка в соску не повинна бути великою. Можна годувати малюка з перервами, наприклад протягом п’яти хвилин, потім повернути його до себе обличчям і потримати у вертикальному положенні. За кілька хвилин продовжити годування. Після годування притисніть дитину
до себе животиком і потримайте у вертикальному положенні 15-20 хвилин для того, щоб відійшло повітря. Перед кожним годуванням викладайте дитину
на живіт, погладжуйте животик навколо пупка долонею за годинниковою стрілкою, все це полегшує відходження газів та зменшує ймовірність відрижок після їжі. Своєчасно очищайте порожнину носа малюка від слизу та скоринок, тоді при годуванні він не відчуватиме труднощів з носовим диханням і в шлунок не потрапить багато повітря. З цих же позицій важливо стежити за тим, щоб при годівлі дитина
не впиралася носиком у груди. Необхідно пам’ятати і про патологічний вплив пасивного куріння на тонус м’язів стравоходу та шлунка у немовляти
. Курити у найближчому оточенні немовляти категорично забороняється.

Зригування у новонароджених та немовлят – це нормальне і навіть необхідне фізіологічне явище. Тим часом причини, чому дитина зригує, бувають різними. Деякі з них варті того, щоб звернутися за допомогою до педіатра. Розкажемо про них!

У більшості випадків відрижка у новонароджених і немовлят відбувається з абсолютно безпечних, природних причин. Повністю “вилікувати” немовлят від зригування ви не зможете. Однак у ваших силах, за бажання, дещо зменшити інтенсивність та частоту “сплювань”.

Зригування у новонароджених та немовлят: основні причини

Щоб зрозуміти, чому дитина відрижка, і відрізнити фізіологічну норму від потенційно небезпечної ситуації, необхідно вникнути в деякі деталі процесу як такого. Саме по собі відрижка у немовлят – це мимовільне закидання вмісту шлунка в стравохід і вище, в рот малюка. І відповідно – випльовування їжі назовні. Зригує дитина “потихеньку” або буквально фонтанує – залежить від того, з якою силою стінки шлунка виштовхують їжу.

Близько 80% усіх дітлахів першого півроку життя щодня «нудить». А ось скільки, як часто і коли саме зригує кожен з них – залежить від багатьох факторів в індивідуальному порядку: від ступеня доношеності, від ваги при народженні, від динаміки збільшення ваги, а також від того, наскільки сильно бажання мами «годувати завжди, годувати скрізь». Вже з моменту народження мама, тато та інша рідня повинні усвідомити, що принцип «скільки влізло – стільки і корисно» скоріше шкодить здоров’ю та комфорту дитини, ніж сприяє її зростанню та благополуччю.

Причин, чому дитина зригує після годування з’їдене молоко або суміш, може бути кілька:

• Малюк з’їдає більше, ніж здатний перетравити і «утримати» у шлунку.
  Багато педіатри вважають, що саме перегодовування та стиль грудного вигодовування «на першу вимогу» – це головна причина частого відрижки, а також причина того, що дитина зригує фонтаном.
• Кардіальна частина шлунка немовляти
  (тобто та частина шлунка, яка знаходиться безпосередньо за стравоходом) у перші півроку життя малюка ще не досконала
  . А саме – у дітей після півроку та у дорослих кордоном між стравоходом та кардіальною частиною шлунка служить особливий кардіальний сфінктер, який скорочуючись, не дозволяє їжі закидатися назад у стравохід. Так ось у перші місяці життя малюка цей сфінктер ще не розвинений.
• Дисонанс між ковтками та перистальтикою кишечника.
  У процесі їжі новонароджений, зазвичай, смокче молоко чи суміш серіями по 3-5 раз. І між цими серіями малюк робить паузи, під час яких ковтає те, що встиг насмоктати. Грудне молоко та суміш – проста, рідка їжа, яка дуже швидко досягає кишечника немовляти. Як тільки в кишечник надходить “їжа” – виникають перистальтичні хвилі, під час яких дно шлунка сильно напружується і тиск у ньому трохи підвищується. Цей тиск створює поштовх до того, щоб їжа, що знаходиться в шлунку, «поспішила» на вихід.
• Надмірне газоутворення і
  також є причиною відрижки. Бульбашки повітря тиснуть на стінки шлунка та кишечника, тим самим викликаючи тиск, який і провокує випльовування їжі.
• “Усі біди – від нервів”.
  При високій активності нервової системи у новонароджених і немовлят часто спостерігається таке явище, як розтяг стінок шлунка, при якому відрижка – найпоширеніший симптом. Однак ця причина надто рідкісна та «медична», щоб батькам вдаватися до неї та намагатися самостійно її «побачити».

Не так важливо, чому дитина зригує, скільки – як вона при цьому додає у вазі.

Маму, тата та інших домочадців новонародженого малюка має хвилювати насамперед не те, чому і як дитина зригує (ця проблема – завжди вторинна!), а насамперед – динаміка ваги немовляти.

Якщо малюк стабільно набирає у вазі, то скільки б і як часто дитина не зригувала залишки їжі, це вважається безпечною та фізіологічною нормою – його система ШКТ формується, і відрижка в даному випадку не розглядається як негативний симптом. Якщо ж малюк не набирає належної ваги і тим більше – втрачає його, тільки в цьому випадку варто бити на сполох і мчати до лікаря за порадою, докладно повідомляючи йому – як часто, як багато і коли саме зригує дитина.

Якщо маса дитини – в нормі, а також якщо вона – весела, усміхнена, добре спить і так далі, то саме явище зригування – це не проблема здоров’я малюка, це – проблема мами, яка, бачачи що дитина випльовує їжу, зовсім поза всякими то підстав зайве хвилюється.

Повторимося – турбуватися і панікувати через те, що дитина зригує, а також намагатися з’ясувати – чому саме немовля зригує, не має жодного сенсу, якщо малюк добре набирає вагу. І лише у випадку, якщо «новонароджені» кілограми раптом стали танути – ось тоді явище відрижки стає значним. В першу чергу – для лікаря, якому ви зобов’язані показати «недостатньо» немовля.

Чому дитина зригує і при цьому втрачає вагу?

Коли малюк зригує їжу протягом дня (багато, часто чи рідко – це не так важливо) і при цьому не тільки не набирає ваги, а й втрачає його – відрижка розглядається вже не як фізіологічна норма, а як тривожний симптом. Симптом чого?

На це запитання вам відповість лікар, до якого ви принесете дитину. Найбільш часті та поширені причини явища «регулярне відрижка їжі плюс втрата ваги» наступні:

• Аномальний розвиток органів травлення.
  Система ШКТ – досить складна за своєю організацією, і далеко не у кожного малюка при народженні органи, що беруть участь у процесі перетравлення їжі, належного розміру, форми і чітко розташовані на своїх місцях. Нерідко щось буває надто маленьким, нерідко щось буває перекрученим або затиснутим – варіантів аномалій може бути море. З’ясувати один-єдиний, той самий «шлюб» у системі шлунково-кишкового тракту, що заважає добре їсти і додавати у вазі саме вашому малюку, встановить лікар.
• Лактозна непереносимість.
  У двох словах вона є наступним: у грудному молоці будь-якого ссавця (зокрема людини) міститься білок – лактоза, яка розщеплюється у шлунку особливими ферментами – лактазою. Коли цього ферменту не виробляється достатньо, чи ні зовсім – виникає нестерпність молока. І, природно, при неможливості його перетравлювати, немовля буде його відригувати часто і багато. І як наслідок – втрачати вагу. У цьому випадку лікар допоможе підібрати спеціальну безлактозну суміш.
• Інфекційне захворювання.
  При будь-якому інфекційному захворюванні система ШКТ перша реагує на зараження. При цьому колір їжі, що зригується, у немовляти матиме жовтий, а частіше зеленуватий відтінок. Через те, що молочна відрижка поєднується з жовчю. Якщо помітили, що ваша малюк зригує «зелене молоко» – кулею несіться до лікаря.

Чи можна «зупинити» чи зменшити відрижку у новонародженого?

Навіть якщо врахувати, що відрижка у новонароджених і немовлят, які нормально додають у своїй ваговій категорії – фізіологічна норма (тобто воно – не небезпечне і пройде саме по собі), далеко не всякій мамі сподобається, що всі її сукні стали пахнути дитячою відрижкою.

Питання «Як припинити чи хоча б зменшити відрижку у новонародженого?» дуже часто звучить у кабінеті педіатрів. І перша відповідь на нього з боку медиків просто почекати.

Діти перестають відригати залишки їжі приблизно в той момент, коли починають впевнено сидіти – тобто близько 6-7 місяців зроду.

А що можуть зробити ті батьки, яким чекати несила? Обмовимося одразу – жодних безпечних ліків, засобів чи пристосувань, що зменшують частоту та обсяг зригування у дітей, на сьогоднішній день немає. Максимум, що можна попросити в аптеці у провізорів, – це кошти від надмірного газоутворення. А саме: засоби на основі симетикону
, або препарати на основі плодів фенхелю
. Зменшиться кількість газів усередині немовляти – зменшиться і тиск на стінки шлунка, і відповідно обсяг їжі, що зригується, теж повинен скоротитися.

Окрім застосування «протигазних» засобів, решта заходів щодо зменшення відрижки повинні мати виключно організаційно-побутовий характер. А саме:

• 1
  Після годування якомога довше носіть новонародженого і немовля «стовпчиком» – нехай, пардон, наригається досхочу: чим більше він зможе випустити проковтнуте повітря, тим менше потім виллється на вас «поворотного» молока або суміші.
• 2
  На деякий час зменшіть обсяги їжі. Якщо малюк на грудному вигодовуванні: годуйте менше за часом, але не скорочуючи при цьому кількості годівлі на день. Якщо немовля – штучне, то просто зменшіть кількість грам готової суміші, яку даєте за одну годівлю. Скільки саме скоротити – підкаже лікар, бо ця цифра суворо залежить від того, скільки важить дитина та динаміка її поповнення.
• 3
  Укладаючи спати, новонародженого малюка лікарі радять сповивати (тільки ніжки не стягуйте пелюшкою – як профілактика). Коли малюк сповитий, його нервова активність заспокоюється – знижується. А разом із нею знижується і тиск на стінки шлунка. Що у свою чергу зменшує ймовірність того, що дитина зригне уві сні.
• 4
  Ведіть активний спосіб життя – щодня гуляйте з малюком і купайте його, носіть у слінгу та у спеціальному рюкзачку, якщо є хоч найменша можливість – відвідуйте з ним басейн, курси масажу та гімнастики. Все це прискорить процес зміцнення м’язів немовляти, у тому числі і тих м’язів, які включені до роботи ШКТ.
• 5
  Перед сном дайте малюкові пустушку або, як мінімум, дозвольте смоктати пальчик – певною мірою це корисно. Справа в тому, що в цій ситуації їжа в шлунок вже не надходить, але при цьому смоктальні рухи продовжують стимулювати кишкову діяльність. У результаті більше їжі потрапить «під травлення» грудничка, ніж виплюнуть назовні.

Використання подушок та валиків, як і укладання на час сну малюка на животик обличчям донизу – вкрай не рекомендовано. Всі ці прийоми підвищують ризик виникнення уві сні. Як же тоді укласти малюка на спину, щоб при цьому він не захлинувся власною відрижкою? Покладіть плоску подушку прямо під матрац – так, щоб малюк лежав під кутом приблизно 30 градусів (природно, голова – вище за попу). При цьому час від часу слідкуйте, щоб голова дитини була трохи нахилена – ліворуч чи праворуч. У цьому випадку навіть якщо він і сригнет (що малоймовірно), то не захлинеться.

Підведемо підсумки

Отже, якщо відрижка у немовляти не протікає паралельно з втратою ваги – воно вважається нормальним, безпечним явищем, яке пройде саме по собі, як тільки малюк підросте. Якщо ж дитина щодня регулярно зригує їжу, якою харчується, і при цьому «тане» на очах – біжіть до лікаря та з’ясовуйте причину. Жодних медикаментозних безпечних засобів проти зригування у новонароджених та немовлят не існує. Але ви можете деякою мірою зменшити частоту і об’єм відрижок, якщо будете вести з малюком активний спосіб життя, часто носити його у вертикальному положенні, правильно укладати спати і стежити за тим, щоб зайва газоутворення не заважало дитині комфортно існувати.

І все! Решту природи зробить сама, коли малюк підросте і зміцніє.