Що потрібно знати при розливі ртуті у побуті кожному громадянину!

Зважаючи на розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 одним із поширених симптомів якої є лихоманка – ртутний термометр стає постійним помічником, але якщо він розіб’ється, одразу перетворюється на велику загрозу для здоров’я. Справа у тому, що із пошкодженого термометра витікає ртуть – метал сріблясто-білого кольору. При звичайних умовах це рідина, яка розпадаючись на велику кількість кульок, може поширюватись по всьому приміщенню, оскільки вона починає випаровуватися вже при температурі повітря +18°С. Пари ртуті не мають ні кольору, ні запаху і можуть бути виявлені тільки за допомогою спеціальних приладів. Особливо небезпечні приховані джерела ртутних парів (краплі ртуті, що знаходяться під плінтусами, покриттями, на меблях і т.д.). З парами цей важкий метал легко проникає в організм людини, потрапляючи в легені, а вже потім, з кров’ю і киснем, доходять до інших життєво важливих органів: печінки, нирок, серця, шлунково-кишкового тракту і головного мозку.

Будь-яка кількість ртуті, що потрапляє до організму, може бути дуже небезпечною для здоров’я людини. Найчастіше зустрічаються хронічні отруєння парами ртуті, симптомами яких можуть бути: запаморочення, головний біль, часті позиви до сечовипускання і випорожнення, зниження нюху і смаку, тремтіння в кінцівках. Гостре отруєння відбувається при швидкому попаданні ртуті в організм у великій кількості (при концентрації парів ртуті у повітрі більше 0,2 мг/м 3 ) і проявляється: металічним присмаком у роті, посиленим слиновиділенням, кровотечею з ясен, онімінням щелепи, нудотою та блюванням, болями у животі, різким сухим кашлем, ядухою, підвищенням температури тіла до 38-40 о С. При важких отруєннях парами ртуті через декілька днів наступає смерть.

Крім термометрів ртуть також містять люмінесцентні та деякі енергозберігаючі лампи, які ні в якому разі не можна викидати разом з побутовим сміттям, а необхідно здавати для утилізації спеціалізованим підприємствам.

Отже, якщо розбився ртутний термометр чи інший ртутьвмісний прилад – необхідно викликати фахівців з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій для утилізації ртуті та проведення демеркуризаційних робіт (тел. 101). Якщо за певних причин немає можливості здійснити демеркуризацію або у часі, оперативно провести дані заходи спеціалістами відповідної служби, ви можете самостійно очистити приміщення. Насамперед необхідно обмежити та огородити місце, де розбився термометр. Звільніть приміщення від людей, зачиніть двері та відчиніть вікна для провітрювання квартири, в жодному разі не можна створювати протяг (пари ртуті добре переносяться повітряними потоками на великі відстані у вигляді стійкої «хмари»)! Крім того, перед дверима приміщення, в якому розлита ртуть, необхідно покласти ганчірку, змочену хлорвмісним розчином (наприклад найбільш доступний у побуті відбілюючий і дезінфікуючий засіб «Білизна»).

Підготуйте необхідні для збору ртуті засоби:

-Марлеву пов’язку або респіратор;

-Скляну банку зі щільною кришкою для збору та зберігання залишків термометра чи лампи, зібраної ртуті та забруднених матеріалів;

-Велику голку або медичний шприц, в’язальну спицю, піпетку, гумову грушу, пластилін;

-Вату медичну, лейкопластир, аркуш щільного паперу, ганчірку;

-Одноразові гумові рукавички;

-Поліетиленові пакети (при наявності – одноразові бахіли), щоб одягнути на ноги;

-Лампу настільну з подовжувачем або ліхтарик;

-Хімічні сполуки, що містять хлор, може знадобитися розчин йоду та перманганат калію.

Розбитий прилад поміщаємо в скляну банку із щільною кришкою, наповнену водою або хлорвмісною речовиною. Ні в якому разі не збирайте ртуть пилососом і не викидайте в контейнери для сміття або каналізацію! Перш за все, необхідно скрупульозно оглянути речі та поверхні, на які б могли потрапити кульки ртуті. При ретельному огляді підлоги, особливо паркетної дошки, потрібно окреслити крейдою або олівцем ті місця, де знайдені кульки ртуті. Намагайтеся не наступати на забруднені місця, щоб не розносити ртуть по приміщенню.

Починати збирання ртуті потрібно від периферії до центру приміщення. Спочатку збирають великі кульки, а дрібні можна «підкочувати» одну до одної, вони з’єднуються і це спрощує збір ртуті. Щоб перемістити кульки ртуті на аркуш паперу, використовують голку або в’язальну спицю (робота дуже кропітка, бо кульки ртуті нелегко «закотити» на папір). Щоб зібрати найдрібніші кульки ртуті, використовують: лейкопластир, гумову грушу, піпетку, ватний тампон, змочений розчином хлору, пластилін, скотч. Кульки зі щілин паркету можна дістати в’язальною спицею, обмотаною ватним тампоном з хлоровмісним розчином або за допомогою шприца з товстою голкою.

Якщо ртуть потрапила на килимове покриття, після демеркуризації його необхідно обережно згорнути від периферії до центру, щоб кульки ртуті не розлетілися по приміщенні, помістити у великій цілий целофановий пакет. Нажаль, такий килим вже не зможе слугувати елементом інтер’єру помешкання.

Зібрану ртуть з використаними матеріалами та засобами поміщаємо в скляну банку з водою або хлорвмісним розчином, щільно закриваємо кришкою і передаємо фахівцям з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які зобов’язані її у вас прийняти.

Місце розливу ртуті обробіть хлорвмісною речовиною або 0,2% водним розчином перманганату калія, підкисленого соляною кислотою або оцтом (5 мл кислоти на 1 л розчину), це окислюватиме ртуть та приведе її в нелетючий стан.

Миття поверхонь (можна використати як альтернативу при відсутності розчинів для демеркуризації) здійснюється шляхом вологого прибирання після кожного етапу демеркуризації нагрітим до 70-80°С мильно-содовим розчином з розрахунку: 0,5-1,0 л/м² (готується розведенням 40 г тертого або рідкого мила і 50 г соди в 1 л води). Замість мила можна використовувати 0,3-1% водний розчин миючих побутових засобів, пральних порошків. Прибирання закінчується ретельним обмиванням поверхонь водопровідною водою і витиранням насухо.

Для скорочення термінів демеркуризації, протягом проведення усіх робіт в приміщеннях, необхідно утримувати температуру не нижче 18-20°С.

Після обробки всі приміщення необхідно зачинити так, щоб не було сполучення між ними і провітрюються протягом 3 діб, потім зачиняються всі вікна, двері і протягом 3 діб приміщення тримають зачиненими.

Якщо ртуть потрапила на одяг, спочатку промийте його в холодній воді протягом 30 хвилин, потім ще 30 хвилин у мильно-содовому розчині при температурі 70-80°С, після цього – ще 20 хвилин при такій самій температурі в лужному розчині і знову в холодній воді (забороняється прати одяг і взуття які контактували з ртуттю в пральній машині. При можливості – одяг краще викинути). Підошви взуття протріть міцним розчином перманганату калію.

Після закінчення робіт по видаленню ртуті необхідно зняти засоби захисту, прийняти душ, прополоскати рот 0,25% розчином перманганату калію та почистити зуби. Пийте більше сечогінної рідини (чай, кава, соки), оскільки ртутні сполуки виводяться з організму через нирки.

Отруєння ртуттю

Отруєння ртуттю – це інтоксикація організму, що виникла внаслідок дії на нього ртуті чи її сполук. Отруєння ртуттю може бути гострим, що розвинулося в результаті разового впливу ртуті на організм, і хронічним, що з’явилося на тлі тривалого впливу ртуті на людину.

Гостре отруєння ртуттю найчастіше спостерігається при виробничих аваріях. Якщо з парами до легень потрапляє 2,5 г ртуті і більше – це призводить до смерті. Хронічне отруєння ртуттю зустрічається набагато частіше, ніж гостре. Внаслідок тривалого та постійного впливу ртуті може уражатися центральна нервова система, нирки, легені, печінка, серце. Враховуючи небезпеку, яку зазнає отруєння ртуттю, при найменшій підозрі на нього необхідно терміново звертатися за медичною допомогою.

Що може спровокувати отруєння ртуттю

Шкідливий вплив ртуті на організм людини найчастіше може виникнути:

• Під час роботи в приміщеннях з високим вмістом парів ртуті. Такі ситуації можливі при роботі на виробництві з вироблення хлору, видобутку та очищенню деяких корисних копалин.
• У разі порушення техніки безпеки під час роботи з інсектицидами, що містять ртуть.
• В разі порушення техніки безпеки у лабораторії під час роботи з хімікатами.
• При вживанні морської риби, тканини якої містять ртуть.

Найбільш небезпечними для людини вважається контакт із парами ртуті та попадання в травну систему солей ртуті. Потрапляння ж у ШКТ звичайної рідкої ртуті не несе серйозної небезпеки для людини.

Симптоми отруєння ртуттю

Симптоми отруєння ртуттю залежать від того, чи має місце гостре отруєння або хронічне.

При гострому отруєнні спостерігаються:

• нудота,
• блювота,
• сонливість,
• головний біль,
• пронос,
• кашель,
• біль у грудній клітці (якщо ртуть потрапила в організм із парами),
• задишка,
• сухий кашель, що з’являється нападоподібно,
• кровотеча з ясен,
• біль під час ковтання,
• металічний присмак у роті.

Для хронічного отруєння ртуттю характерні:

• стомлюваність,
• сонливість
• дратівливість,
• зміни настрою,
• головний біль,
• тремор,
• ураження слизової ясен,
• погіршення координації рухів.

До ускладнень, що виникають при отруєнні ртуттю, відносяться: поліорганна недостатність, пневмонія, токсичний набряк легенів, неврологічні зміни, проблеми зі слухом та зором.

Діагностика отруєння ртуттю

Для того, щоб діагностувати отруєння ртуттю, необхідно комплексне обстеження, яке включає:

• Огляд лікаря,
• Лабораторні аналізи крові на вміст ртуті,
• Рентгенографію,
• КТ чи МРТ.

Лікування отруєння ртуттю

При гострому отруєнні потрібно надати людині першу допомогу. Винести її із зони забруднення. Розстебнути одяг, щоб забезпечити кращий доступ повітря. Якщо ртуть потрапила всередину через шлунок, треба викликати блювоту.

Лікування гострих станів проводиться з урахуванням ступені інтоксикації. Вводяться препарати, які допомагають захистити від токсичної дії печінку та нирки, допомагають нормалізувати дихання. Робиться промивання шлунку, застосовуються сорбенти.

Коли токсичне навантаження зменшилося, призначається планове лікування спеціальними препаратами. Також як допоміжні засоби можуть застосовуватися ноотропи, вітаміни, гепатопротектори, препарати, що підтримують роботу серця.

Період реабілітації після отруєння ртуттю може тривати кілька років. За цей час здебільшого вдається досягти нормалізації здоров’я і практично повністю позбутися симптомів отруєння.