Які планети мають кільця? Яка планета має найяскравіші кільця? Відзнач планети у яких є кільця.

До групи планет-гігантів входять ЮДніпро, Сатурн, Уран та Нептун. Це дійсно дуже великі планети, які в багато разів більші за будь-яку з планет земної групи. Складаються ці планети переважно з газів (насамперед із водню) і немає твердих поверхонь, як-от у планет земної групи. Всі планети-гіганти оточені , що складається в основному з водню, мають велику кількість супутників і мають кільця.

ЮДніпро

Це найбільша планета Сонячної системи. Її маса перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Тому невипадково вона названа на честь головного римського бога.

ЮДніпро являє собою гігантську кулю, що швидко обертається. У його атмосфері розташовані довгі шари, через які ЮДніпро виглядає смугастим. Кільце ЮДніпра, на відміну від кільця Сатурна, вузьке і не таке помітне.

Воно складається із дрібних частинок пилу.

Поки достеменно невідомо, що є поверхнею ЮДніпра. Вчені припускають, що вона рідка і навіть газоподібна, а в центрі ЮДніпра є тверде ядро. Через велику віддаленість від Сонця температура на поверхні цієї планети близько -130 °С. На ЮДніпрі помітно так звану Велику Червону Пляму. Люди спостерігають його вже протягом 300 років. За цей час воно не раз змінювало свої розміри та яскравість, часом ненадовго зникало. Вчені вважають, що це величезний атмосферний вихор.

ЮДніпро має 28 супутників. Найбільший із них – Гані-мед – найбільший із усіх супутників у Сонячній системі.

Сатурн

Ця планета названа на честь одного із давньоримських богів, покровителя землеробства. Сатурн, мабуть, найнезвичайніша на вигляд планета: її оточують яскраві кільця. Загальна ширина всіх кілець Сатурна величезна – десятки тисяч кілометрів. Але їхня товщина невелика – не більше одного кілометра. Вважають, що кільця Сатурна утворені різними частинками, камінням, брилами різних розмірів, покритими льодом, або інеєм. Температура на цій планеті наближається до -170 °С.

Сатурн має рекордну кількість супутників: загалом зараз їх відомо 33. Найбільший називається Титан.

Уран та Нептун

Ці планети приблизно вдвічі менші за Сатурн і майже однакові за розмірами. Їх навіть називають планетами-близнюками. Уран названий на честь найдавнішого грецького божества, яке втілювало небо, а Нептун – на честь давньоримського бога моря.

Обидві ці планети практично не видно із Землі неозброєним оком. Уран став першою планетою, відкритою за допомогою телескопа. Його випадково виявив у 1781 р. англійський астроном Вільям Гершель.

Нептун був відкритий спочатку «на кінчику пера», т. е. місце розташування було розраховане вченими, і лише пізніше, в 1846 р., його вдалося виявити з допомогою телескопа. Нещодавно в Урана та Нептуна були відкриті кільця. В Урана виявлено 20 супутників, у Нептуна – 8.

Плутон

Ця планета була відкрита в 1930 році і названа на честь грецького божества, владики підземного світу. До 2006 р. Плутон був дев’ятою, найменшою планетою Сонячної системи. Однак у серпні 2006 р. Асамблея Міжнародного астрономічного союзу виключила Плутон із класу планет і перевела його до класу планет-карликів.

Детальніше про планети-гіганти і Плутон

Діаметр ЮДніпра близько 140 тис. км. Ця величезна планета змогла вмістити 1300 таких планет, як Земля. Рік на ЮДніпрі триває близько 12 земних років. Саме стільки часу потрібно ЮДніпру для того, щоб зробити повний оберт навколо Сонця. Зате навколо своєї осі він обертається менш як за 10 годин. Середня відстань ЮДніпра від Сонця становить 778 млн. км. Щоб досягти цієї планети, космічний апарат із Землі має летіти майже два роки.

Діаметр Сатурна становить приблизно 120 тис. км. Рік на Сатурні дорівнює майже 30 земним рокам, а тривалість доби приблизно така сама, як і на ЮДніпрі. Середня відстань від Сонця до Сатурна 1427 млн. км. Політ космічного апарату до цієї планети займає кілька років.

Діаметр Урана 51 тис. км., Нептуна – 49,5 тис. км. Уран знаходиться на відстані 2870 млн км від Сонця, а Нептун – на відстані 4497 ​​млн ​​км! Час обігу Урана навколо Сонця становить 84 земні роки, а Нептуна – майже 165 земних років. Ось який довгий рік на цих планетах. Зате доба там коротша за земну.

Плутон витрачає на один повний оберт навколо Сонця майже 250 земних років! З моменту відкриття цієї планети в 1930 році він ще не встиг зробити жодного обороту.

1. Які планети належать до групи планет-гігантів?
2. Що спільного у всіх планет-гігантів?
3. Яка планета найбільша у Сонячній системі?
4. У якої планети найбільше супутників?
5. Яка планета має найяскравіші кільця?
6. Який газ є основою атмосфери планет-гігантів?
7. Яку планету було відкрито спочатку за допомогою розрахунків?
8. Який об’єкт Сонячної системи переведено у 2006 р. до класу планет-карликів?

Планети-гіганти – ЮДніпро, Сатурн, Уран, Нептун. Всі вони мають величезні розміри та щільну атмосферу. Ці планети складаються переважно з газів та позбавлені твердої поверхні. Вони мають кільця та численні супутники. З 2006 р. Плутон переведений до класу планет-карликів.

Буду вдячний, якщо Ви поділитеся цією статтею у соціальних мережах:

КІЛЬЦЯ ПЛАНЕТ, освіти, що обертаються навколо планети в її екваторіальній площині і мають вигляд диска. Кільця планет розташовані на певній відстані від планети і складаються з сукупності твердих частинок невеликого розміру, що є практично нескінченним числом дрібних супутників планети. У Сонячній системі кільцями мають усі планети-гіганти, у планет земної групи кілець немає. Найбільш відома система кілець Сатурна (вперше спостерігав Г. Галілей у 1610; Х. Гюйгенс у 1655 р. встановив, що це система кілець). В інших планет-гігантів кільця відкриті лише в 1970-80-х роках (у Урана – при покритті ним зірки, у ЮДніпра та Нептуна – при прольоті поблизу планет КА «Вояджер»).

Структура кілець.
Кільце ЮДніпра розташоване на відстані 50 тисяч кілометрів від умовного кордону в атмосфері планети (з тиском близько 1 атмосфери) і має ширину близько 1000 км. Кільце є область відносно малої щільності, заповнену переважно силікатними частинками малого розміру (менше 10 -5 м), що надають області помаранчевий колір. У напрямку ЮДніпра і від нього цю область продовжує дифузна туманність більш-менш однорідної структури.

Кільця Сатурна мають значно складнішу структуру. Вони виділяють сім областей (зон). Три основні концентричні зони: зовнішнє кільце А, найбільш яскраве середнє кільце В (ці кільця можна спостерігати навіть у звичайний бінокль) та досить прозоре «крепове» внутрішнє кільце С, що не має різкої межі (рис. 1). Кільця А і В розділені так званою щілиною Кассіні завширшки близько 4700 км, кільця S і С – так званою щілиною Максвелла шириною близько 270 км. Найбільш близьку до планети внутрішню область кільця З виділяють як кільце D. У зовнішньої межі кільця А знаходиться дуже вузьке кільце F нерегулярної форми, за яким розташоване кільце G і зовнішнє, практично прозоре кільце Е. Зовнішня межа кільця А знаходиться на відстані близько 75 тисяч км від умовного кордону у атмосфері планети (з тиском 1 атмосфера), внутрішня межа кільця З – з відривом близько 20 тисяч кілометрів. Таким чином, довжина чітко помітних кілець Сатурна – близько 55 тисяч км, тоді як їх товщина вбирається у 3,5 км. Переважний розмір часток кілець – кілька сантиметрів, але зустрічаються також частинки з характерним розміром кілька мікрометрів та великі фрагменти розміром одиниці та десятки метрів. Дрібні частинки беруть участь в утворенні пилової плазми, що знаходиться над площиною кільця В. Пильова плазма утворює темні радіальні смуги (так звані спиці – dark spokes), контрольовані магнітним полем планети. Кутова швидкість “спиць” (на відміну від кеплерової швидкості частинок кілець) збігається з кутовою швидкістю власного обертання планети. Щільність кілець не велика – крізь них просвічують зірки. За даними ІЧ-спектрометрії, частки кілець Сатурна, ймовірно, складаються з водяного льоду або вкритих льодом частинок іншого хімічного складу. Сумарна маса частинок кілець приблизно відповідає супутнику діаметром близько 200 км. Відповідно до законів Кеплера, швидкість руху частинок у внутрішній зоні кільця більша, ніж у зовнішній.

Екватор Сатурна нахилений до площини екліптики під кутом 27 °, тому в різних точках орбіти планети кільця при спостереженні із Землі видно під різними кутами. При найбільш сприятливої ​​конфігурації видно всю їх ширину – спостерігається так зване розкриття кілець. В іншому граничному випадку кільця виглядають як дуже тонка смужка, видима лише великі телескопи. Це відбувається, коли площина кілець проходить через центр Сонця та його бічна поверхня виявляється неосвітленої чи коли кільця звернені до спостерігачеві Землі «ребром». Період звернення Сатурна навколо Сонця і відповідно повний цикл зміни фаз кілець становить близько 29,5 років.

Кільця Урану (рис. 2) дуже темні та вузькі, складаються з частинок, що не мають крижаної оболонки. До кінця 2008 року в Урана відкрито 13 кілець, що позначаються буквами грецького алфавіту (α, β, γ, …). Найбільше з цих кілець (ε) має нерівномірну ширину та форму. Площина кілець Урана майже перпендикулярна площині екліптики.

Кільця Нептуна утворені темними частинками і складаються із чотирьох вузьких зон. Вони відрізняються ще більш нерегулярною формою і змінною щільністю, тому виглядають з окремих «арок». Два найбільш характерних кільця з арками названі на честь вчених Дж. К. Адамса та У. Левер’є, які передбачили існування Нептуна шляхом розрахунку його орбіти.

Формування кілець.
Освіта систем кілець навколо планет-гігантів є наслідком законів механіки і нагадує процес формування планет. Всі кільця знаходяться всередині так званої Роша межі – області, в якій супутник планети може бути розірваний на частини за рахунок сил. Цей ефект перешкоджає консолідації частинок, що знаходяться поблизу планети, і, відповідно, утворення великих супутників. Сучасна конфігурація кілець зобов’язана своїм походженням впливу гравітаційного тяжіння супутників планети, що знаходяться в найближчих околицях (або навіть усередині) структури кілець і званих з цієї причини пастухами. Частинки кілець, які самі є маленькі супутники, виявляються в резонансах з більшими супутниками планети (тобто відношення періоду їх звернення до періоду звернення супутника виражається простим дробом – 1/2, 2/3 і т.п.). Це призводить до порушення однорідної структури кілець, зокрема до утворення всередині них щілин (наприклад, щілини Кассіні в кільцях Сатурна), за своєю природою аналогічних «порожнім» областям (так званим люкам Кірквуда) у Головному поясі астероїдів (дивися Астероїди). Ті ж причини викликають генерацію хвиль щільності, формування ієрархічної структури кілець та їхнє розшарування на тисячі тонких спіральних кілець (ringlets), що спостерігаються в структурі основних кілець Сатурна (рис. 3).

Наявність супутників з дуже близькими орбітами призводить також до ефекту гравітаційного фокусування та концентрації частинок у тонких кільцях Урану та утворення згустків частинок (арок), що дрейфують в азимутальному напрямку у кілець Нептуна. Механізм утворення арок до кінця не зрозумілий, хоча одним з пояснень є наявність резонансів частинок кілець із супутником Нептуна Галатею, оскільки ексцентриситети та способи орбіт частинок і супутника практично одні й ті самі. Резонанси перешкоджають рівномірному розподілу частинок вздовж орбіти. Таким чином, кільця планет є складною відкритою системою частинок, що знаходяться в орбітальному русі і одночасно відчувають хаотичні взаємодії. Через війну системі виникає ефект самоорганізації, що створює впорядкованість у змінах кілець (насамперед рахунок виникнення колективних процесів та наявності у дискової системі непружних зіткнень макро-частиц). Механізм самоорганізації закладений у самій системі; близькі супутники планети надають додатковий «стимулюючий» вплив.

Існують дві основні гіпотези походження кілець планет: 1) утворення кілець із частинок протопланетної хмари (з яких сформувалися супутники поза межами Роша); 2) виникнення кілець планет внаслідок розпаду астероїда чи комети, які потрапили всередину межі Роша. Характерним прикладом останньої події є кільце ЮДніпра. На користь другої гіпотези свідчить також оцінка часу існування кілець – близько 0,5 мільярда років, що значно менше віку Сонячної системи (близько 4,5 мільярда років). У рамках цієї гіпотези слід вважати, що кільця планет періодично виникають і зникають у результаті гравітаційного захоплення планетою малого тіла та його подальшого руйнування. Іншим аргументом, що підтверджує гіпотезу розпаду, можуть бути, наприклад, переважно крижані частинки кілець Сатурна. Ці частки мають високий альбедо, т. е. не покриті темним мікрометеорним речовиною, як це сталося б з реліктовими кільцями за час існування Сонячної системи.

Літ.: Planetary rings / Ed. R. Greenberg, А. Brahic. Tucson, 1984; Горький Н. Н., Фрідман А. М. Фізика планетних кілець. М., 1994; Miner Е., Wessen R., CuzziJ. Planetary ring systems. Ст; NY, 2007.

Дивовижні за красою персні першими були відкриті у Сатурна. Це зробили у XVII столітті великі астрономи Гюйгенс та Галілей, які побачили у свої телескопи навколо гіганта широке кільце. У XIX столітті астрофізик з України А. Білопольський та фізик з Англії Дж. Максвелл зуміли довести, що кільце, яке в телескопи здавалося суцільним, таким бути не може. Подальше вивчення показало, що Сатурн – це дійсно планета з кільцями.

Кільця Сатурна

Спочатку кільця викликали захоплення та здивування, але подальше їх вивчення показало, що вони з’явилися неспроста, а відіграють значну роль в освіті планет та вивченні Всесвіту. Вченим вдалося встановити, що кільця складаються з величезної кількості мікроскопічних частинок і величезних брил льоду і розташовані по екватору. Вони, за космічними мірками, тонкі, лише кілька кілометрів, тоді як ширина становить до сотні кілометрів.

Планета з кільцями не переставала дивувати астрономів. Якщо спочатку вважалося, що Сатурн має лише чотири кільця, і вони були позначені латинськими літерами A, B, C, D, то в подальшому було встановлено п’яте, віддалену на більшу відстань від планети, ніж інші. Воно було позначено буквою Е. Щоправда, деякий час існування кілець D і E вчених викликало сумніви.

Після передачі даних американськими міжпланетними станціями досконалого вивчення зазнали матеріали та фотографії кілець. Шосте (F) було виявлено станцією “Піонер-11”. Знімки кілець Е і D були надіслані станцією Вояджер-1, що розвіяло сумніви вчених у їхньому існуванні.

Скільки кілець у Сатурна

Планета з кільцями привертала до себе дедалі більше уваги. Продовжуючи вивчати їх, вчені дійшли сенсаційного відкриття. Як виявилось, їх не шість, а набагато більше. Загальне число не встановлено, але астрономи припускають, що кількість може становити тисячу кілець.

Як видно з фотографій, надісланих «Вояжером-2», неширокі кільця складаються з тонших кілець або, як їх називають, пасм. Найцікавіше, що не всі вони мають правильну форму. Було встановлено, що одне з кілець змінює товщину від 80 до 25 кілометрів.

Чому розшаровуються кільця

Як можна пояснити таку структуру кілець? Гіпотез висловлюється кілька, але найцікавішим вважається, що розшарування кілець відбувається через сили гравітаційного впливу, наданих супутниками Сатурна, як великими, а й малими, відкриті порівняно недавно з допомогою космічних апаратів. Астрономи звернули увагу на невелику в порівнянні з іншими ширину кільця F і припустили, що це якось пов’язане з супутниками планети. За розрахунками їх має бути два. Один знаходиться на зовнішній стороні кільця, інший – на внутрішній. Вони отримали назву пастухи. Вважається, що супутники, впливаючи на частинки, заганяють їх назад.

Загадки Сатурна

Сатурн – планета, обручки якої ставлять перед людиною чимало загадок. Відносно нещодавно астрономами було виявлено так звані спиці – радіальні утворення, що пронизують кільця на тисячі кілометрів. Вони обертаються навколо планети, як спиці колеса навколо осі. Відразу виникає питання, що це таке. Складовими кілець вони не можуть бути, тому що їх частки знаходяться на різній відстані та рухаються з різними швидкостями. Це призвело б до швидкого їхнього руйнування.

Вивчивши безліч фотографій та провівши аналіз, вчені встановили, що спиці разом із планетою роблять повний оберт навколо осі Сатурна. Це дало змогу припустити, що вони знаходяться на певній відстані від кілець і утримуються ними за допомогою електростатичних сил. Рух свій разом із планетою вони здійснюють під впливом магнітного поля планети, а складаються, як і кільця, із дрібних частинок. У кільці F були виявлені переплетення тонких кілець-ниток та потовщення. Це загадка Сатурна. Чому це відбувається, поки що пояснити астрономи не можуть. Є лише припущення, що у них діють електромагнітні сили.

Кільця в інших планет

У 1977 році під час вивчення Урана були виявлені кільця, що призвело вчених у деяке сум’яття, тому що до цього вважалося, що тільки Сатурн має такий феномен. Вчені стали замислюватися над тим, у яких планет є кільця. Станцією «Вояджер-1» виявили слабке кільце у ЮДніпра. Сьогодні добре відомо, що всі газові планети-гіганти Сонячної системи мають. Таких планет чотири – Сатурн, ЮДніпро, Нептун, Уран. Цей список поповнив астероїд Харікло і, як вважає низка вчених, вони є у супутника Сатурна – Реї.

Припускають, що інші планети окольцованы. Але які планети мають кільця, поки не відомо. Розрахунки деяких астрономів підтверджують їхнє існування у карликової планети Плутон. Але досі це не підтверджено, як і у випадку з супутником Реї.

Кільця ЮДніпра

Ще одна гігантська газова планета, що має кільця, це ЮДніпро. Система їх слабка, складається з пилу і включає чотири компоненти: товстий тор з частинок – Гало, дуже тонкий і щільний – Головне кільце і два слабких і широких, що називаються павутинними кільцями. Як припускають вчені, вони утворені із пилу із супутників планети. За припущенням, існує ще одне кільце, але наразі цьому немає підтверджень.

Кільця Нептуна

Планета із кільцями у Сонячній системі – газовий гігант Нептун. Його структуру виявлено порівняно недавно і мало вивчено. Вона складається з п’яти компонентів, утворених частинками льоду, покритих силікатами та ще невідомим матеріалом, заснованим на вуглеці. Кільця носять назви Адамса, Левер’є, Гало, Ласселл та Араго.

Цікавий факт, що перша каблучка була виявлена ​​американським астронавтом Е. Гвіаном. Але пізніше, проводячи спостереження, астрономи помітили, що воно не повне, що нагадує поршневі кільця. Планета у цей час входила в тінь. Чому так вийшло, лишилося не з’ясованим. Найвіддаленіше кільце має п’ять дуг. Їхнє походження також не з’ясовано. Знімки з «Вояджера-2» дозволили виявити слабкіші кільця, які мали масивну структуру.

Кільця Урану

У планети виявлено систему з 13 кілець, що складаються з водяного льоду, органіки, пилу та об’єктів, розмір яких становить від кількох десятків сантиметрів до 20 метрів. Вони надзвичайно темні, непрозорі та неширокі. Імовірно, між основними складовими системи є слабкі пилові кільця і ​​дуги. Вважається, що система утворилася від зіткнення супутників, які раніше мали планету.

Ах, астрономія! Скільки дивних відкриттів і сюрпризів вона дарує незміцнілому дитячому розуму! Пам’ятаю, як я пишалася собою, коли у другому класі на шкільній вікторині найпершою змогла дати відповідь на запитання: «Які планети мають кільця
». Тоді, ніжні дев’ять років, я й не уявляла, що величний Сатурн – не єдиний мешканець Сонячної системи, що має таку незвичайну «прикрасу».

Що таке кільця

Насправді те, що ми називаємо «Кільцем», було б правильніше назвати «ланцюгом» або потоком. Незважаючи на те, що із Землі чи навіть у потужний телескоп кільця Сатурна чи ЮДніпра виглядають цілісним, складаються вони, насправді, з мільярдів окремих фрагментів
. Залежно від складу самої планети та навколишнього космосу, цими «інгредієнтами» може бути:

• космічний пил
  (зазвичай він становить 80 – 90% всієї маси кілець
  );
• змерзлий до стану льоду газ
  ;
• уламки астероїдів
  .

Причому такі «камінці» можуть бути як крихітними, завдовжки кілька метрів, і гігантськими, досягають кількох сотень кілометрів. І, звичайно, вони не стикаються один з одним
, а вільно летять на величезній швидкості навколо планети. Між великими астероїдами відстань, як правило, коливається від кількох десятків до кількох тисяч кілометрів. А простір між ними заповнений також дрібним пилом і льодом, що швидко рухається.

Які планети мають кільця

У Сонячній Системі кільця має половина всіх «офіційно визнаних» планет:

• Сатурн
  ;
• Нептун
  ;
• Уран
  (щоправда, його кільця вдалося побачити лише 1977 року, настільки вони тьмяні);
• ЮДніпро
  – його кільця були відкриті зондом Вояджер-1
  , з Землі їх не видно, так десятки великих супутників затьмарюють неяскраве свічення кілець;
• Вважається також, що кільця мають бути у Плутона
  .

А у 2012 році астрономи знайшли екзопланету
за межами Сонячної Системи, навколо якої обертається 37 великих кілець, а ті, у свою чергу, складаються з тисяч дрібніших. Ширина всіх – десятки мільйонів кілометрів!

Але особисто мене в дитинстві вразило те, що кільця є у кількох природних супутників
, що обертаються навколо планет-гігантів, і навіть у астероїдів. Наприклад, Рея
, супутник Сатурна, має цілих три такі «прикраси»! Є кільце і астероїда Харікло
– правда, цей астероїд дуже великий, але все одно вражаюче!

Розміри кілець

Ширина кільця навколо планети величезна (наприклад, у Сатурна вона дорівнює 480 000 км
); а ось товщина коливається від кількох десятків метрів до кількох кілометрів. Причому рухаються кільця у всіх планет строго над екватором.
Всі астероїди, які виявлялися далеко від екватора, рано чи пізно притягувалися планетою, поки від пилового рою не залишилося лише тонке колечко.

Штучні кільця у планет

Людина відрізняється дивовижною здатністю псувати будь-яке місце, де вона з’являється. І космос – не виняток. За 50 років ми залишили на орбіті стільки сміття, що із зовнішнього космосу всі ці блискучі металеві уламки повинні виглядати, як справжнісіньке кільце
!

У планет-гігантів ЮДніпра, Сатурна та Урана є кільця. Вперше кільце Сатурна було відкрито голландським ученим Гюйгенсом у 1656 році, хоча ще раніше Галілей, розглядаючи Сатурн у свій слабкий телескоп, виявив, що ця планета чимось оточена. Вивчення Сатурна показало, що кільце з поверхнею планети ніде не стикається, складається з кількох кілець, вкладених один в одного і розділених проміжками.

Кільця не є суцільними, а складаються з окремих частинок, великих і дрібних, які як супутники обертаються навколо планети, разом утворюючи кільця. Внутрішні обручки обертаються навколо планети з більшою швидкістю, ніж зовнішні. Вчені вирахували ці швидкості, і виявилося, що так оберталися б супутники Сатурна, тобто. в повній відповідності до законів Кеплера, вісь Сатурна нахилена. до площини його орбіти, тому в телескоп спостерігається зміна виду кільця. Галілею ці обручки здалися якимись загадковими “вухами”.

Наявність кільця у ЮДніпра передбачив 1960 року вчений С. К. Всехсвятський, а 1979 року його сфотографували американські станції “Вояджер”. Кільце ЮДніпра дуже тонке, складається з дрібних каменів та пилу. Воно звернене до Землі рубом і тому із Землі не видно. Уран має дуже тонкі кільця, які телескоп не спостерігаються. За допомогою Вояджера виявили 11 чітких кілець і кілька нечітких, так званих дифузних. Дослідження супутників та кілець далеких планет у майбутньому продовжаться і напевно принесуть багато цікавого.

У “повітряній шубі” нашої Землі – атмосфері – наприкінці 70-х років фахівці за допомогою супутників виявили порушення озонового шару. В атмосфері, в якій ми існуємо – дихаємо, розмовляємо, ходимо, літаємо, і яка складається в основному з азоту та кисню, є ще так звані малі гази, роль яких аж ніяк не мала. Один із найважливіших малих…

Інтерес людини до безлюдних земель існував завжди. Спочатку головними були торгові, військові та пізнавальні цілі. Потім у найрозвиненіших країн з’явилися загарбницькі, колоніальні устремління. І нарешті, пустелі залучали людей своїми корисними копалинами, можливістю розведення та випасу верблюдів та овець. На морських берегах, на кордонах пустелі з морем, виникали військові бази та міста, звідки прокладали дороги.

Продукти виверження вулкана бувають рідкими, твердими та газоподібними. Рідкі вулканічні продукти – це розплавлена ​​магма. Магма, що вилилася на поверхню, називається лавою. Вона витікає з жерла вулкана у вигляді річки або лавового потоку, який поступово охолоджуючись, твердне, утворюючи вулканічні гірські породи — базальти та андезити. Спочатку лавовий потік має температуру близько 1000 градусів і тече.

Ще Михайло Васильович Ломоносов висловив припущення, що небесні сполохи (так називають полярні сяйва жителя Півночі — помори) у своїй основі мають електричну природу. Для підтвердження своїх припущень учений робив численні експерименти. Він брав скляну кулю, викачував повітря і пропускав через нього електричні заряди. “Збуджена Електрична сила в кулі, з якої повітря витягнуте, раптове проміння…

Повний оборот довкола своєї осі, тобто. поворот на 360°, Земна куля здійснює за 23 години 56 хвилин 4,1 секунди, тобто. приблизно за ~ 24 години або за добу. З таким самим періодом відбувається схід Сонця, його кульмінація, захід. Довгий час астрономи вважали, що швидкість обертання Землі стала, проте із застосуванням точніших приладів виявили невеликі…

В основі слова “зодіак” лежать грецькі слова “тварина” і “коло”. Таким чином, його буквальний переклад означає “коло тварин”. І дійсно, 11 зодіакальних сузір’їв з 12 (виняток становлять Терези) носять назви живих істот: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби. На тлі саме цих сузір’їв відбувається видиме переміщення Сонця, Місяця та планет.

Довгий час, майже півтора тисячоліття, в умах людей панувало вчення Птолемея, яке стверджувало, що Земля нерухомо лежить у центрі Всесвіту. Геоцентрична система Птолемея була спростована великим польським вченим Миколою Коперником (1473-1543). Після тридцяти років наполегливої ​​праці, довгих спостережень неба, складних математичних розрахунків він довів, що Земля — лише одна з планет, що всі планети обертаються довкола.

Американські астронавти та наша автоматична станція “Місяць-16” доставили на Землю проби місячного ґрунту. Аналіз цих проб показав, що поверхневі породи на Місяці утворилися внаслідок застиглого базальтового розплаву. Місячні моря є рівнинами, затопленими колись вулканічною лавою. Місяць, як і Земля, складається з кори, мантії і ядра. Середня товщина кори близько 60 км. Товщина…

Про це розповідає спектр сонячних променів. Сонячне світло – це суміш із променів різного кольору. Вперше це встановив великий англійський фізик І. Ньютон. Він узяв скляну призму і спрямував на неї промінь світла. На екрані за призмою замість білої смуги з’явилася широка кольорова смуга. Кольори чергувалися у тому порядку, як і в веселки на…

Венера є чарівницею небесного склепіння, вона яскравіша за найяскравішу із зірок. Її можна побачити навіть неозброєним оком за денного світла. Поверхня Венери – найближча до Землі з усіх планет, недоступна оптичним спостереженням, оскільки планета огорнута хмарами. Тому переважна більшість фізичних характеристик планети отримано за допомогою радіометодів та космічних досліджень. Як дуже яскравий об’єкт видно…

✅Будова планет-гігантів

Сонячна система характеризується складною будовою. У центральній частині розташовується Сонце. Навколо нього обертаються інші небесні тіла:

Виділяють планети, які відносять до земної групи. Це Меркурій, Венера, Земля, Марс. Наступні розташовані на великій відстані:

Їх вважають гігантами серед планет. Виділяють ще пояс астероїдів, що розташувався між Юпітером і Марсом.

Будова планет гігантів

Планети названі гігантами через їх маси, в кілька разів перевершує масу Землі. Всі чотири планети складають 99 % від усієї маси тіл, що рухаються навколо Сонця.

Особливість планет гігантів – їх склад. Це прості і складні сполуки, що мають невисоку температуру кипіння. Таку характеристику мають газоподібні сполуки і льоди.

Юпітер і Сатурн утворені воднем і гелієм. Ці дві планети відносять до газових гігантів. Уран і Нептун складаються з льоду. Їх називають крижаними гігантами. Лід небесних тіл не має нічого спільного з земним. Це замерзлі гази: метан, аміак.

Американські астрономи в 2016 році зробили заяву про дев’яту планету. Імовірно вона існує за орбітою Плутона і за розміром більше землі в 9 разів. Можливість її існування оцінюється на 90%.

Назви “крижані” і “газові” не потрібно розуміти дослівно. Наука стверджує, що речовини, з яких складаються планети на поверхні, не знаходяться в газоподібному і рідкому стані.

Існує тільки три агрегатні стану. Якщо не рідке і не газоподібне – значить, тверде. Поверхня планет тверда, складена газами в твердому стані.

Характеристика планет

Вважають, що всі гігантські планети оточені кільцями. Лише у Сатурна вони добре помітні. Також вони мають атмосферу, величезні розміри і багато супутників.

Скільки супутників у планет, яка маса — ці характеристики дані в таблиці.

Маса в порівнянні з земною