Іван Карпенко-Карий. Трагікомедія «Сто тисяч». Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Проблема влади грошей — наскрізна і «вічна» у світовому мистецтві

Мета: удосконалювати вміння школярів висловлювати власні думки; з’ясувати актуальність п’єси для сучасного життя. Розвивати культуру зв’язного мовлення, уміння зіставляти, узагальнювати, робити власні висновки. Виховувати зневажливе ставлення до жорстокості, несправедливості, лицемірства; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тож у всьому, що хочете,

щоб чинили вам люди,

те саме чиніть їм і ви.

З Нагірної проповіді

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

1. Вступне слово вчителя

На сьогоднішньому уроці ми продовжимо роботу над аналізом трагікомедії І.Карпенка-Карого «Сто тисяч», осмислимо актуальність проблем п’єси для сучасного життя, вдосконалимо вміння аналізувати драматичні твори, характеризувати образи дійових осіб, доведемо згубний вплив грошей на людину та необхідність духовності в її житті.

Пишучи свої драматичні твори, І. Карпенко-Карий ставив собі за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90р. ХVІІІ ст., й показати їх зі сцени, щоб, як писав сам автор «заставити людей, мимо їх волі, соромитися своїх лихих учинків».

Звичайно, драматург не знав, що через століття його твори будуть вивчати в школі, але він так хотів і вірив в те, що хоча б у майбутньому наша нація стане чесною і справедливою, а тому цими словами звертався саме до вас, дорогі діти:

«Будущина в руках нового покоління, і чим більше вийде зі школи людей з чесним і правдивим поглядом на свої обов’язки перед спільною громадою, тим скоріше виросте серед людей найбільша сума справедливості».

Що ж часом трапляється з людьми нечесними, засліпленими жадобою до збагачення, побачимо на сьогоднішньому уроці та звернемо увагу на те, якими маємо бути, щоб така чи подібна ситуація не трапилася й у нашому житті.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Повідомлення учня (Додаток 1)

2. Ось ця невеличка презентація допоможе ще краще пригадати цікаві факти з життя митця.

Слово вчителя.

Творча спадщина І. Карпенка-Карого налічує 18 п’єс. Як уже сказали учні, працюючи в юридичній конторі, перед його очима проходило сотні людей із складними долями, важкими життєвими ситуаціями. Дуже часто ці люди ставали прототипами його творів.

Пригадайте історію написання трагікомедії «Сто тисяч».

Повідомлення учня.

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

1.«Мікрофон»

-Доведіть, що «Сто тисяч» – це драматичний твір.

-За жанром «Сто тисяч» – це

-Що у творі комічного?

-Що у драмі трагічного?

2. Розв’язування кросвордів (Додаток 1).

3.Літературна гра «Впізнай героя за реплікою»

Слово вчителя. Дуже часто в житті трапляється так, що потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини. Це й трапилось з головним героєм твору.

Сам твір так припав до душі українцям, що в 1958 році на кіностудії ім. Олександра Довженка був екранізований чудовим українським кінорежисером Гнатом Юрою.

Щоб ви краще змогли проаналізувати образи дійових осіб, пригадати зміст твору ми подивимося уривок із кінофільму.

Перегляд уривка з кінофільму

Робота з текстом.

Це початок твору, а його продовження ми побачимо у виконанні учнів-акторів 8 класу.

Герасим Калитка – Володимир Фуфалько.

Параска (його жінка) —Микитюк Вікторія..

Роман (їх син) — Гаценко Іван.

Савка (кум Герасима) — Стефанців Василь.

Мотря (наймичка) —Микитюк Оксана

Клим (робітник) — Гоцанюк Віктор.

Інсценізація (Додаток 2).

Переглянувши інсценізацію, ми побачили, як надмірне прагнення до збагачення робило головного героя день за днем все більш жорстоким по відношенню до членів своєї родини, до робітників. Як Герасим з доброго і дбайливого господаря перетворювався на лихваря.

– Пригадаймо, як завершується твір?

– Як ви думаєте, чи вдало автор підібрав прізвище головного героя?

«Загадкова торбинка»

Герасимова калитка «збереглась до сьогоднішніх днів». Сьогодні вона у нас на уроці. Але в ній не гроші, а проблемні запитання, на які ми маємо дати обґрунтовані відповіді.

Учні виймають із калитки запитання та дають відповіді на них.

1. Чи щирою, на ваш погляд, була згода Герасима на те, щоб Роман одружився на Мотрі? Наведіть переконливі аргументи.

2. Як можна охарактеризувати Калитку, який прагне розбагатіти за допомогою махінацій, що йому запропонував невідомий? Відповідь обгрунтуйте.

3. Чому, на ваш погляд, Герасим не особисто хоче обміняти фальшиві гроші, а звертається з цією пропозицією до Савки? Як це характеризує багатія?

4. З чим пов’язаний ризик Савки під час обміну фальшивих грошей? Чому він іде на цей злочин? Відповідь мотивуйте.

5. Як ви вважаєте, чим пояснити те, що Герасим дав коней Копачу і Роману для поїздки до Пузиря, а дружині, щоб поїхати в церкву – відмовив? 6. Герасим Калитка — герой позитивний чи негативний?

7. Як ви думаєте, що змінилося б у житті героя, якби він жив по-чесному?

8. Якщо б ви були драматургом, яке закінчення твору придумали б ви?

Вчитель. Те, що сталося з головним героєм є логічним завершенням його життєвої дороги, бо за все в житті треба платити. Тема людського прагнення до збагачення є вічною в житті та і в літературі. До неї зверталися багато митців світової літератури: Оноре де Бальзак, Мольєр, О. Пушкін, М. Гоголь.

Учні нашого класу мали випереджувальне завдання дослідити усну народну творчість і підібрати прислів’я та приказки про гроші, про шкоду та користь від них, бо всі ми знаємо, яка велика сила знань та мудрості закладена в українському фольклорі.

– Коли гроші говорять, тоді правда мовчить.

– Хто змолоду гроші береже, той на старість у нужді не живе .

– Як копійка ведеться, той добре живеться.

– Коли золото наверх спливає, тоді правда на дно лягає.

– Золото не говорить, а чудеса творить.

– Гроші- горе, а без них- двоє.

– Із золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно.

– У кого гроші є, тому руку всяк дає.

– Грошей багато, а щастя мало.

Вчитель. Прислів’я та приказки, засвідчили нам про те, що гроші необхідні кожній людині. Але вони не повинні ставати самоціллю, не повинні затьмарювати здоровий глузд людини. Треба, щоб не гроші керували людиною, а людина — грішми.

V. Творча майстерня

Твір-мініатюра «Вплив грошей на людину».

VІ. Підсумок уроку

-Для мене на уроці найцікавішим (найскладнішим) було…

Робота з епіграфом.

Нічого в нашому житті не минає безслідно, за все, що людина зробить поганого, вона рано чи пізно буде відповідати.

Герасим хотів розбагатіти, придбавши та розповсюдивши фальшиві гроші серед звичайних людей, робітників, які чесною працею заробляли на проживання. Йому цього не вдалося зробити: бо такий Закон Божий.

Епіграфом нашого уроку є слова Ісуса Христа з Нагірної проповіді: «Тож у всьому, що хочете, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви».

Запам’ятайте ці слова. Дійсно, якщо б всі люди дотримувались Заповідей Божих, не чинили б один одному зла — світ став би набагато добрішим і справедливішим.

VІІ. Виставлення оцінок.

VІІІ. Домашнє завдання.

ДОДАТОК 1

Кросворд 1.

По вертикалі: 1. Ім’я дружини Герасима Калитки. (Параска)

По горизонталі: 1. Хто з героїв полюбляв повторювати фразу: «Опит — Велікоє діло!»? (Копач) 2. Назва твору, який є свого роду продовженням твору п’єси «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий? («Хазяїн») 3. Ім’я сестри письменника. (Марія) 4. Прийом, за допомогою якого автор висміює вади Герасима Калитки. (Сатира) 5. «Буде здоров’я, будуть і гроші»,— таку думку висловив… (Савка) 6. Риса характеру головного героя твору. (Скупість) 7. Що отримав Герасим Калитка від Невідомого замість грошей? (Папір)

Кросворд 2.

1. Завдання для другої команди.

По вертикалі: 1. Жанр твору І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». (Комедія)

По горизонталі: 1. Чию землю хотів купити Герасим Калитка? (Смоквинова) 2. Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого. (Тобілевич) 3. Кому з героїв твору належать слова: «Я обманю хоч кого, мене чорта лисого обманить хто»? (Герасиму) 4. Багатій не дав дружині, на її прохання, коней, щоб поїхати до… (церкви). 5. Скільки років Копач шукав скарб? (Тридцять) 6. Початкова назва твору «Сто тисяч». («Гроші») 7. Обіцянку головний герой твору називав… (цяцянкою).

ДОДАТОК 2

ЯВА VI

Герасим і Роман.

Г е р а с и м. А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що?

Роман. Та я розірвав рукав. Мотря зашила.

Герасим. А мати ж де?

Р о м а н. Пішли до попа.

Герасим. Знайшла празник. Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть.

Роман. Добре. Тут жид якийсь питав вас і копача. (Вийшов).

Герасим (один). Жид — то діло, а копач — морока. Ху! Слава Богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Кусочками, шматочками купував, а вже й у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — так-так! І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію. Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десять а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені. Що ж, копиталу не хватає. Де ти їх візьмеш? Прямо, як іржа, ТОЧИТЬ мене ця думка! Де їх узять. Де. Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку! Обіщав жид сьогодня привезти напоказ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші.

ЯВА VII

Савка і Герасим.

Савка. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав.

Герасим. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен?

Савка. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте. Грошей позичте, куме! Карбованців із сотню, до Семена.

Герасим. Я ж кажу, що так. Виходить: недовго думавши — давай! Хіба в мене банк, чи що?

С а в к а. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім.

Герасим. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай.

Савка. То вже лупіть краще ви, куме, та дайте.

Герасим. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — усі віддав за землю.

С а в к а. Де ж ті гроші, куме?

Герасим. Та Господь їх знає. Я сам не раз, не два над цим думав.

Савка. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, і другі так саме достали. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя. Повірите, звав, нехай Бог простить, Гната безп’ятого! Так що ж — не вийшов, тілько налякав.

Г е р а с и м. Не надіявся, куме, щоб ви такі сміливі були.

Савка. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день!

Савка. Так. Прощайте. (Набік). Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (Зітхає, виходить).

Герасим (сам). Одважний чоловік! До чорта ходив, і на все піде за гроші.

ЯВА VIII

Герасим і Невідомий. Невідомий. Здрастуйте вам!

Герасим. Здрастуй. (Набік). Той самий жид. аж мороз поза шкурою пішов. Ну що? ;

Невідомий (озирається). А нічого.

Герасим (зітхнув). Показуй.

Невідомий (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, усе нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де настоящі?

Герасим (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляда). Не вгадаю!

Невідомий (знову зазира у вікно). І ніхто не вгадає. Я присягну на Біблію, що всякий прийме! Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дряні, як другі. їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом.

Герасим. Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо настоящі, і не кажи. Як дві каплі води, всі однакові. руб — руб, три — три — однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива?

Невідомий. Оце одна — руб, а це друга — три.

Герасим. Оці-о? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух — прийму.

Герасим. Розпалилась до них моя душа. Сто тисяч візьму!

Невідомий. Нехай вам Бог помагає! А коли вивезти?

Герасим. Сьогодня у нас субота. У понеділок можна?

Невідомий. Можна, зачем не можна — усе можна!

ДІЯ ДРУГА

ЯВА II

Це хто вийшов? Клим! Ти що ото несеш під пахвою? А йди сюди, я полапаю

ЯВА III

Клим. Що? Хліба взяв окраєць — поки до обіда, то їсти захочеться.

Герасим. І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш. Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад. Стара, Параско!

ЯВА IV

Параска (на дверях, з дійницею в руках). Чого ти ґвалтуєш?

Герасим. Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той і бере без спросу, мабуть, ти хліба не запираєш?

Параска. Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був незапертий, нехай Бог милує, усе заперто.

Герасим. Один візьме, другий візьме — так і хліба не настачиш! Де ти взяв хліб?

Клим. Та я ще вчора за вечерею заховав окраєць.

Герасим. Чуєш, Параско? Хліб крадуть у тебе з-під носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить?

Параска. Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванській вулиці? Чи чуєш, Мотре, уже хліб крадуть, скоро самим нічого буде їсти. (Пішла). Герасим. Це так, це так! Однеси зараз назад — гріх у неділю снідать.

Параска. Що ти затіваєш, скажи на милость Божу?

Герасим (злякано). А ти почім знаєш. А тобі яке діло?

Параска. Хоч би ж сказав, пораявся.

Г е р а с и м. Звідкіля вона довідалась?! Знай свою діжу, а в мої діла носа не тикай. Іди собі, іди, не заважай мені думать.

Параска. Та ти на старість щодня дурніший робишся.

Герасим. Ей, Параско!

Параска. Чого там Параско?

Герасим. Не чіпляйся! У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові. Параска. Таз великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затіяв — женить Романа на Пузирівні?

Герасим. А-а! То ти про це? (Набік). Думав, що довідалася за гроші, — аж усередині похолонуло. Ну так що ж? Тобі яке діло?

Параска. Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбились, я до неї привикла, вона — до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів — одно слово, хазяйка біля всього; у хаті, як у кімнаті; я вже нездужаю, а против неї, скілько їх у нас не було, ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять, не нахваляться.

Герасим. Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять. Мені треба невістку з приданим, з грішми.

Параска. Візьмеш в обидві жмені.

Герасим. Іди собі, не заважай мені думать.

ЯВА VII

Савка. Здрастуйте, з неділею будьте здорові!

– Герасим. Спасибі, будьте і ви здорові.

– Савка. А ви зі старою, як сизі голуби, і досі вуркочете?

Герасим. Еге. Нема нікого, то ми собі удвох.

-Савка. Нагадали молодощі й вуркотали?

Герасим. Іди, Парасю, по своєму ділу, а в нас своє.

Параска. Бодай ти пропав! (Вийшла).

Савка. Бач — «Парасю». Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми зі старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! Оце й зараз посварились: виряджав її до церкви, а вона й напосіла: у других, каже, фургони, любо глянуть, а я на возі: який ти хазяїн, каже. Така мене злість взяла, що мало-мало не потяг віжками, а все гроші.

Герасим. Я, слава Богу, і фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Каже, потрудюсь пішечком для Божого храму, а скотинка нехай одпочине.

Савка. От через те вам і Бог дає.

ЯВА XI

Герасим і Параска.

Параска. Звели й нам коней запрягти.

Параска. У церкву поїду з Мотрею.

Герасим. Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко — три верстви.

Параска. Туди три та назад три, то вже шість.

Герасим. Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, — гони в церкву. Це не по-Божому й не по-хазяйськи.

Параска. Та я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не докладаючи рук.

П а р а с к а. А бодай ти пропав із своїми кіньми разом.

Герасим. Параско! Не лайся, щоб я, часом, ради неділі не дав тобі по потилиці.

Параска. Бий, бодай тобі руки посохли.

Герасим. От же вдарю!

П а р а с к а. Бий, бий, я не тікаю!

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Любов до життя: короткий зміст, головні герої, головна думка

Розповідь “Любов до життя” написана Джеком Лондоном на початку минулого століття, в 1905 році. У творі вельми жваво розповідається про найсильнішої жадобі людини до життя. Головний герой пробирається через засніжену пустелю, відчайдушно рятуючи себе і сподіваючись на краще.

Короткий зміст для читацького щоденника

• Два супутники йшли до своєї схованки.
• Один з товаришів пошкодив ногу.
• Однак, інша людина, на ім’я Білл, не допоміг йому, а просто пішов.
• Постраждалий мандрівник, з вантажем, з мішечком із золотом, продовжував шлях.
• Він страждав, голодував, викинув золото.
• Дізнався, що Білл загинув. Подолавши всі труднощі, людина врятувалася.

Головні герої

1. головний герой, який опинився у вкрай важкій ситуації.
2. його товариш, Білл, який віроломно кинув його в біді.

Головна думка

Головною думкою розповіді є те, що людина здатна впоратися практично з будь-якими труднощами. Не слід опускати руки і здаватися ні після зради одного, ні після важкої травми. Потрібно лише, не дивлячись ні на що, наполегливо йти до своєї мети.

Чому вчить

Розповідь “Любов до життя” вчить читачів не здаватися в будь-який, навіть найважчій ситуації. Завжди повинна залишатися надія на порятунок і віра в краще. Опинившись в положенні, яке здасться безвихідним, можна згадати героя оповідання і взяти з нього приклад.

Відгук

Мені сподобалася розповідь “Любов до життя”. Такі твори називаються мотивуючими. Я обов’язково розповім своїм друзям і своїм рідним про прочитане. Адже воно глибоко потрясло мене! А ще, опинившись у складній ситуації, згадаю про героя оповідання і постараюся не спасувати перед труднощами.

Тут можна подивитися повний список творів для читацького щоденника для 6 класу (в т.ч. короткий зміст, головні герої, головну думку та ін.).