§ 24. Економічний розвиток України у 1992-2005 рр.

1992 р. — запровадження багаторазових купоно-карбованців. Вихід із «рублевої зони»; 1992-1994 рр. — гіперінфляція; 1996 р. — запровадження гривні — грошової одиниці України; 2000 р. — початок економічного зростання після десяти років економічного падіння.

1. Початок економічних перетворень

Економічну ситуацію, що склалася на початку незалежності, можна характеризувати як економічну кризу, що через різні обставини за перші роки незалежності перетворилася у стрімкий обвал економіки, котрий тривав до 1999 р. Звичайно, важко було уникнути кризи, але можливо було скоротити її в часі та зменшити негативні наслідки політикою рішучих економічних перетворень. Саме цього бракувало українській владі. Не можна твердити, що вона нічого не робила, але її дії були неадекватними існуючій ситуації.

Стартові можливості економіки незалежної України на 1992 р.

Позитивні фактори

Негативні фактори

• Висококваліфікована і дешева робоча сила (працездатне населення становило більше половини населення України);

• Високий рівень освіти;

• Значний науковий потенціал (220 тис. науковців), розвиненість мережі наукових установ, розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

• Значні природні багатства;

• Розвиненість транспортної мережі (залізниці, порти — найрозвинутіша мережа у світі, газо- і нафто-, аміакопроводи тощо);

• Великий морський і річковий флот (4-й у світі);

• Промисловість здатна випускати велику номенклатуру продукції, аж до ракет і космічної техніки;

• Значний потенціал у розвитку сільського господарства (висока природна плодючість ґрунтів).

• Економіка України була складовою загальносоюзного економічного комплексу;

• Деформація структури економіки: переважання важкої промисловості та енергетики (70%);

• Відсутність у більшості галузях завершеного циклу виробництва товарів (80%);

• 40% продукції випускали підприємства-монополісти;

• Висока енергозатратність та енергозалежність;

• Неконкурентоздатність більшої частини промислової продукції на світовому ринку;

• 80% підприємств процювало на потреби військово-промислового комплексу (ВПК);

• Несформованість власної банківської і фінансової систем;

• Відсутність законодавчо-нормативної бази для функціонування економіки в умовах ринку;

• Негативні наслідки невдалих економічних реформ періоду «перебудови»;

• Відсутність чіткої програми дій із реформування економіки;

• Хронічна криза і затратність сільського господарства;

• Відсутність управлінських кадрів і менеджменту, пристосованих до ринкової економіки;

• Населення було привчене до державної опіки, виховане в дусі зневаги до приватної власності та приватних інтересів.

У перші місяці після розпаду Радянського Союзу (8 грудня 1991 р.) в Україні здійснюються кроки в напрямку ринкових перетворень, які підштовхнула лібералізація цін, що почалася в Росії. В Україні уряд В. Фокіна з початку 1992 р. ввів у обіг купоно-карбованець і став на шлях «шокової терапії», проголосивши лібералізацію ринкової торгівлі й повну свободу ринкових цін, за винятком регулювання їх на деякі товари.

«Шокова терапія» — назва системи заходів для стабілізації економіки і становлення ринкових відносин, які передбачають лібералізацію цін, фінансово-кредитної системи, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, використання монетаристських методів регулювання економіки, скорочення державних витрат на соціальні потреби.

У березні 1992 р. Верховна Рада України схвалила «Основи національної економічної політики України», які передбачали роздержавлення і приватизацію, структурну перебудову та модернізацію промисловості. Поряд з таким, ця економічна концепція передбачала відмову від ряду принципових положень, прийнятих при утворенні СНД: Україна залишається в СНД, але повністю виходить з рублевого простору; переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Ця програма стала для України перепусткою до Міжнародного валютного фонду (МВФ), куди і була прийнята у квітні 1992 р.

Але в реальному житті лібералізація відбувалася без проведення відповідних кроків зі створення механізмів ринкової економіки та приватизації, як це було в країнах Східної Європи; зберігався широкий державний контроль. Усе це призвело до поглиблення кризи, сприяло подальшому падінню виробництва і, за відсутності конкуренції, закономірно спричинило могутнє зростання цін, що, своєю чергою, зумовило різке зниження рівня життя більшості населення.

Здійснена в 1992 р. лібералізація цін призвела до їх вибухового зростання у 20 разів (рівень інфляції 2000%).

У листопаді 1992 р. прем’єр-міністром призначили Л. Кучму. Він заявив про необхідність переходу до справді ринкової економіки. А віце-прем’єр-міністр В. Пинзеник розробив план перетворень. Зокрема, передбачалось: обмеження пільгових кредитів, скорочення субсидій, контроль Національного банку над витратами, розгортання широкої приватизації, жорстка економія енергоносіїв тощо.

Уряди України (1991-2004 рр.)

• Уряд В. Фокіна — квітень 1991 р. — жовтень 1992 р.
• Уряд Л. Кучми — жовтень 1992 р. — вересень 1993 р.
• Виконувач обов’язків голови уряду Ю. Звягільський (вересень 1993 р. — червень 1994 р.).
• Уряд В. Масола — червень 1994 р. — березень 1995 р.
• Уряд В. Марчука — березень 1995 р. — травень 1996 р.
• Уряд В. Лазаренка — травень 1996 р. — липень 1997 р.
• Уряд В. Пустовойтенка — липень 1997 р. — грудень 1999 р.
• Уряд В. Ющенка — грудень 1999 р. — квітень 2001 р.
• Уряд А. Кінаха — квітень 2001 р. — листопад 2002 р.
• Уряд В. Януковича — листопад 2002 р. — грудень 2004 р.
• Виконувач обов’язків голови уряду М. Азаров — грудень 2004 р. — січень 2005 р.

Закони «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю» започаткували реформування колгоспно-радгоспної системи на основі розпаювання їхнього майна, а також почалося створення фермерських господарств. Протягом 1992 р. паювання або акціонування провели близько 4 тис. колгоспів. Розпаювання не дало поштовх швидкому розвитку фермерського господарства. Причинами цього були відсутність матеріальних і фінансових ресурсів, недостатня підтримка з боку держави, а також психологічне несприйняття більшістю селян, що виросли за умов колгоспного ладу, індивідуальних господарств, непідготовленість, а часто і нездатність багатьох із них вести самостійне господарство.

Зазначені заходи не рятували економічну ситуацію, уряди фактично здійснювали управління не економічними, а адміністративними методами. Приватизація майже не здійснювалася. Державні підприємства у своїй більшості припинили роботу в умовах інфляції, неплатежів, розриву економічних зв’язків і відсутності налагодженої системи збуту.

За період 1990-1994 рр. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції — на 41 %, національний дохід — на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва досяг свого максимуму — 27,7 %. Рівень інфляції був найвищим у світі — понад 10155 %. За межею бідності опинилося 64 % населення.

Річне зростання ВВП України у відсотках в 1990-2010 рр.

2. Економічний розвиток України 1994—1999 рр.

Економіка, стан якої погіршувався, потребувала рішучих заходів, які б поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Великі сподівання покладалися на зміну влади. Влітку 1994 р. президентом стає Л. Кучма.

З цього, по суті, починається другий етап економічних перетворень в Україні. Однак рішучих кроків з реалізації проголошеного курсу президент так і не здійснив. Ситуація ж в економіці продовжувала погіршуватися. Верховна Рада схвалила 144-трильйонну емісію, яка призвела до вибуху начебто приспаної інфляції, удвічі збільшивши курс долара і більш як удвічі ціни. Громадяни зіткнулися з явищем гіперінфляції.

Причини гіперінфляції 1992-1994 рр.

• Вплив лібералізації цінотворення в Росії;
• Примусовий вихід України з рублевої зони (друга половина 1992 р.);
• Стрімке зростання цін на енергоносії (за 1992 р. у 300 разів);
• Страйковий рух середини 1992-1993 рр. (шахтарі, транспортники, вчителі тощо), спричинений черговим підвищенням цін на сільгосппродукцію, змусив уряд збільшити розміри заробітної плати, яка не була економічно підкріплена;
• Прорахунки у проведенні економічних реформ, фактичне їх припинення у 1993 р.;
• Недовіра населення до купоно-карбованців (з листопада 1992 р. — українські карбованці), фінансові спекуляції;
• Загострення політичної боротьби.

Ускладнюються взаємовідносини з Росією і Туркменістаном з приводу розрахунків за енергоносії. Борг України цим країнам перевищив 1 млрд дол.

Купюра купоно-карбованця

Крім того, українські товари стрімко втрачали російський ринок. Відповідно скорочувалися доходи країни, тому що втрати не компенсувалися збільшенням поставок на інші ринки. Українські товари у своїй більшості були неконкурентоздатними. У цій ситуації Л. Кучма відкидає тезу про виняткову орієнтацію на Захід, заявляючи про необхідність розвитку стратегічного партнерства з Росією і країнами СНД.

Друга хвиля лібералізації цін, що почалася у жовтні-листопаді 1994 р., спровокувала новий вибух інфляції, яка досягла у жовтні 70% і збереглася до лютого 1995 р. У 1994 р. промислове виробництво скоротилося на 28,2%, сільське господарство — на 16,5%.

1995 р. характеризується певною стабілізацією грошово-кредитної сфери. Рівень інфляції в Україні становив 181,7% за рік.

Позитивні тенденції у ході фінансової стабілізації супроводжувалися суттєвими темпами приватизації. У підсумку за 3,5 року частка державної власності в Україні скоротилася з 96 до 62%. Уже в середині 1995 р. на недержавних підприємствах України вироблялося понад 40% промислової продукції. Активно продовжувалася приватизація і в 1996 р.

У 1995 р. зупинити спад виробництва не вдалося, але відбулося різке його уповільнення (12,2% проти 22,9% у 1994 р.). Також цього року було вперше подолано тенденцію зниження життєвого рівня населення, зростання номінальної зарплати почало випереджати зростання цін на споживчі товари.

У 1996 р. в Україні починається новий, третій етап реформ, який характеризується проголошенням коригування їх курсу на створення державно регульованої, соціально спрямованої ринкової економіки.

Важливою подією стала грошова реформа. Протягом 2-16 вересня 1996 р. (для особливих випадків термін подовжили) введено в дію повноцінну національну грошову одиницю України — гривню. Обмін відбувався у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. У такій пропорції було змінено і ціни. Реформа була неконфіскаційна, і, по суті, обмін здійснювався без обмежень.

1 гривня. 1996 р.

Грошова реформа мала й позитивні сторони: зросла довіра до нової валюти; упродовж тривалого часу валютний курс гривні залишався практично незмінним (з вересня 1996 р. до кінця 1997 р.).

Але такої стабілізації досягли за рахунок зростання заборгованості з виплати заробітних плат, пенсій, стипендій (борг на 1999 р. становив 5 млрд грн.) та зовнішніх запозичень (якщо до 1993 р. Україна не мала зовнішнього боргу, то на 1999 р. його величина перевищує 10 млрд дол.). Економіка продовжувала своє падіння.

Назва «гривня» бере свій початок з часів Русі-України. У 1918 р. у гривнях випускалися кредитні білети Державного банку Української Народної Республіки. Після проголошення в 1991 р. Акта про незалежність України було вирішено власну грошову одиницю назвати гривнею, зберігши назву для розмінних монет — «копійка».

У вересні 1998 р. України сягнула грандіозна азійська фінансова криза. Держава виявилася нездатною сплачувати свої як внутрішні, так і зовнішні борги. Але завдяки вмілому керівництву НБУ обвального падіння курсу, як це сталося в Росії, не відбулося. Зрештою, курс вдалося стабілізувати на співвідношенні 1$ = 5 грн.

3. Економічні процеси в 2000-2005 рр.

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко окреслилися ознаки економічної стабілізації, а з 2000 р. — зростання. У 2001-2005 рр. приріст офіційного ВВП був найвищим серед країн СНД. Водночас в жодній із сфер економічної діяльності країна не мала логічно завершеного, системного законодавчого забезпечення. Постійні зміни чинного законодавства підривали ділову активність і спричинювали нерівномірність економічних показників.

Позитивні зрушення були зумовлені виваженими бюджетною та монетарною політикою, розширенням внутрішнього попиту та ринку, поряд із сприятливою зовнішньою кон’юнктурою (високі ціни на метал і металопродукцію). На цій основі відбулося підвищення рівня життя населення, особливо в столиці та великих містах.

Статистичні дані свідчать про утвердження в 2003 р. нової якості зростання, пов’язаної з розширенням внутрішнього ринку і початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів, відчутним зростанням інвестиційного попиту. У 2004 р. прибуток підприємств збільшився у 1,5 раза порівняно з 2003 роком.

У 2000-2001 рр. завдяки діяльності уряду В. Ющенка вдалося подолати заборгованість держави перед пенсіонерами, почалося повільне зростання розміру пенсій.

Для стимулювання малого бізнесу в 1998 р. указом президента Л. Кучми запроваджувалася спрощена система оподаткування. За 11 років її існування кількість платників єдиного податку збільшилася майже в 14 разів, а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн грн. в 1999 році до 4107,6 млн гри. в 2009 році).

Позитивні зрушення створили привабливі умови для іноземних інвестицій у різні галузі економіки. Україна отримала високі рейтингові оцінки.

Іноземним інвестиціям сприяло і те, що з 1999 р. розпочалася грошова приватизація. До 2004 р. було приватизовано основну масу привабливих для бізнесу підприємств. У країні сформувалися потужні фінансово-промислові (олігархічні) групи Ахметова, Коломойського, Пінчука, Фірташа та інших.

Зміцнилися позиції української економіки на світовому ринку; вона стала однією з найбільш відкритих на пострадянському просторі. Сформувалася стійка тенденція до збільшення українського експорту, що також характеризує доволі високий рівень конкурентоспроможності відповідних галузей виробництва. За 2000-2004 рр. обсяги експорту зросли майже вдвічі. Зберігалося позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Валютні резерви зросли до 9,9 млрд дол. США. Зовнішній борг на початок 2004 р. становив 23 811 млн дол.

Були продовжені реформи у сфері сільського господарства. У 2002 р. Верховна Рада затвердила Земельний кодекс, який закріпив приватну власність на землю. Проте по теперішній день діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Особливістю розвитку сільського господарства в Україні є створення великих (декілька сот тисяч га землі) господарств, які виробляють продукцію на експорт.

• Які основні причини економічного зростання України в 2000-2005 рр.?

Висновки

• Початок самостійного економічного життя розпочався у несприятливих умовах. Економіка перебувала у важкому кризовому стані. Перші роки реформ не дали відчутних результатів, економіка України стрімко падала вниз. Темпи інфляції були найвищими у світі. У 1999 р. Україна вперше за роки незалежності завершила рік з позитивними основними показниками соціально-економічного розвитку. Десятиліття економічного падіння завершилося. Тривалий процес напрацювань почав давати свої результати. У 2001 р. Україна показала найвищі темпи економічного зростання серед країн СНД та Європи.
• Однак економічна ситуація залишалася складною. Існувала ціла низка проблем, без вирішення яких було неможливо забезпечити повноцінне та ефективне функціонування економіки.

Запитання і завдання

• 1. Чому після проголошення незалежності відбулося стрімке падіння економіки України? Які основні підсумки економічного розвитку України в 1991-1994 рр.?
• 2. Який уряд започаткував у країні «шокову терапію»?
• 3. У який період в Україні спостерігалась гіперінфляція?
• 4. Коли в Україні було закріплено приватне право на землю?
• 5. Обговоріть у групах. Чому у перші роки незалежності економічні зміни значно відставали від політичних?
• 6. Як відбувалося становлення власної грошово-фінансової системи незалежної України?
• 7. Проведіть дискусію. Чому економічне падіння України вдалося подолати лише через 10 років, у той час як сусідні держави змогли впоратися з кризою набагато швидше?
• 8. Чи можна вважати економічні реформи, проведені за роки незалежності, ефективними?

Історія української гривні: від часів України-Русі до сьогодення

Українська національна валюта – гривня – відзначає 25-річчя. 25 серпня 1996 року вийшов указ президента «Про грошову реформу в Україні». Відтак 2 вересня гривня з’явилася в обігу і впродовж 15 днів ходила паралельно з купоно-карбованцем, який поступово вилучали. Від 16 вересня того ж 1996 року гривня стала єдиним засобом платежу і залишається ним досі. За чверть століття гривня пройшла шлях «від Володимира до Володимира» – від Київського князя Володимира, який з’явився на першій одногривневій банкноті, до Володимира Вернадського, який нещодавно прикрасив тисячегривневу купюру.

Проте історія гривні, як грошової одиниці, набагато давніша – їй більше тисячі років. Більше про історію «Історична Свобода» спілкувалася з істориком та нумізматом Олександром Алфьоровим. Близько року тому ми з паном Алфьоровим говорили про городницький скарб і трохи зачепили гривневу тему.

Історична Свобода | Історія української гривні: від часів України Русі до сьогодення

No media source currently available

– Перед нашою розмовою подивився довідник на сайті Інституту історії України НАНУ. Там йдеться про те, що «гривня» – це грошова одиниця, а «гривна» – це прикраса. Однак, як зазначається, «давньоруська гривна». Пропоную спростити термінологію і відразу говорити про гривню. Згода?

– Авжеж. Можна використовувати цей термін для того, щоб було простіше, в розмові.

– Ми від початку і до кінця пройдемо шлях цього платіжного засобу, тому відразу його уніфікуємо. Отже, де і коли з’явилася гривня?

– Насамперед необхідно зауважити, що гривня – це міра ваги. Походження назви від слова «грива», тобто «шия», «загривок». Була прикраса у вигляді шийної гривні – це срібний дріт завтовшки в палець, який одягався на шию у знатних людей і символізував їхнє багатство і статус. І заразом це був засіб, яким можна було в той чи інший спосіб розрахуватися.

Ромбики, які важили попервах 140-150 грамів, названі «київськими гривнями» за місцем перших їх знахідок

Уніфікація гривні пройшла в Х столітті, коли ми вже зустрічаємо вагові злитки. Їхня вага починається приблизно від 150 грамів, але з часом вона змінювалася. Виглядають вони у формі ромбика. Зараз вони зображені на наших банкнотах, як один зі знаків. Власне, ці ромбики, які важили попервах 140-150 грамів, названі «київськими гривнями» за місцем перших їх знахідок.

Срібна гривня часів України-Русі. Київська шестикутна гривня з періоду 11–13 століть

І цей злиток був достатньо зручний для великих торговельних операцій. За десяток гривень можна було купити раба, а 4-5 коштував кінь. Тобто це були одиниці виміру срібла, які використовувалися для уніфікації ринкових відносин.

– Невже кінь коштував більше від пів кілограма срібла?

– Безперечно. Але треба наголосити, що йдеться про бойового коня. Звісно, селянська конячка була набагато дешевша.

Гривня була товарно-грошова одиниця, щоб забезпечувати ринок при торгівлі значним рухомим та нерухомим майном

Загалом, розцінки часів Київської Русі відомі виключно високих номіналів. Гривня – це була товарно-грошова одиниця достатньо великої ваги для того, щоб забезпечувати ринок при торгівлі значним рухомим та нерухомим майном. Бо, якщо говорити про економіку Київської Русі Х століття, в селах було натуральне господарство, у містах побутував дирхем. Це арабські монети, які Арабський халіфат карбував з VIII століття і забезпечував ними по суті всю Європу. Те, що по-сучасному можна назвати «долар».

– Міжнародний платіжний засіб.

– Так. І хто з наших слухачів буває в Туреччині на відпочинку, то прекрасно знає, що турки в цих зонах беруть як ліри турецькі, так долари й євро. І приблизно така ж ситуація була в Київській Русі: можна було розрахуватися динаром європейським – срібною монетою, розміром як були донедавна дві копійки, або дирхемом, який був крупнішим і важив близько 4 грамів срібла.

Дві із 38 монет (срібники) періоду України-Русі з «Городницького скарбу». Їх датують 1010–1019 роками

– Ви кажете, «київська гривня». А які ще були, крім київської? І яка в принципі найдавніша?

– Найдавніша є київська гривня. Існує ще кілька різновидів гривні, наприклад, новгородська або чернігівська. Новгородська гривня – це продовгувата паличка на 200 грам. Чернігівська гривня – це та ж сама київська гривня, але в якої розплющені молотком кінці для того, щоб продемонструвати якість срібла.

Вгорі чернігівська гривня з періоду XII–XIII століть (срібло, 206,14 грама), а внизу литовська гривня періоду XIII–XIV століть (срібло, 106,58 грама)

Так от, київська, новгородська та чернігівська гривні названі на честь міст, де їх вперше знайшли. Але це не означає, що гривні виливали у Новгороді або в Чернігові. Гривні не карбували, а відливали у глиняних формах.

Новгородська гривня. Назва пов’язана з місцем першого знаходження такого різновиду гривень у скарбах

Крім того, існують ще гривні, які нещодавно відкрили і ввели в наукових обіг. Це литовська гривня. Вона як човник вузькобортний. Це вже 200 грамів. І це дійсно робили в Литві у ХІV столітті.

Були ще гривні галицько-волинські. Вони робилися на території Галицько-Волинського князівства і, очевидно, Королівства Русі та забезпечували місцевий ринок. У них вигляд цікавий – срібні палички десь з олівець довжиною, але товстіші, з палець. І при тому їх закручували у «баранки», можливо, для зручності в носінні.

Якість срібла зменшувалася – необхідно було збільшувати вагу гривні

Вага гривень поступово збільшувалася, тому що якість срібла зменшувалася – необхідно було збільшувати вагу гривні.

Із занепадом Русі – нашестя монголів і династична криза – термін «гривня» і далі згадується в джерелах, але вже суто на позначку ваги – близько 200 грамів срібла. Разом з тим «гривня» поступово замінюється іншим терміном для рахункової моделі грошової – терміном «копа». Копа – це 60. Навіть сьогодні на базарах ще можна почути цей архаїчний термін «пів копи яєць», тобто 30 штук. Так от, в обігу гривню замінює копа, яка дорівнює 60 монет. Зрештою, з ХVІ століття термін «гривня» перестає вживатися на наших територіях.

– А що відомо про те, чому карбована монета витіснила гривню з обігу?

– Гривня – це ознака достатньо великого розквіту Русі. Європа в часи Середньовіччя відчувала нестачу срібла. І ця нестача компенсувалася арабськими державами, які мали копалини, або срібним ломом, грубо кажучи, який звозили з різних місць і вкладали його в монету.

Володар, який карбував монету, вкладав в неї ціну вищу, ніж ціна срібла. Тобто грам срібної монети коштував приблизно як півтора грами срібла

Монета в добу Середньовіччя – у чому її значення? Не тільки в забезпеченні ринку, а й у тому, що володар, який карбував монету, вкладав в неї ціну вищу, ніж ціна срібла. Тобто грам срібної монети коштував приблизно як півтора грами срібла. Тому за право карбувати монету змагалися і вважали великим економічним зиском.

Срібло поступово зникає в арабських державах, але в ХІІІ столітті починають видобувати срібло на території Чехії. І з’являється ще один, так би мовити, аналог євро – празький гріш. Цю монету карбували в ХІІІ-ХІV століттях, але вона перебувала в обігу аж до XVII століття – зображення вже стиралося навіть. І ці монети витісняють незручні гривні, які стають виключно мірою ваги. Ніхто гривні вже не відливав, бо на Русі свого срібла не добували, а переплавляти монети було невигідно. Ти втрачаєш не лише на угарі, який присутній під час плавлення металу, а ще й на додаткових відсотках.

– Тобто гривня – це Х–ХІІІ століття?

Ще в Королівстві Русі можна знайти сплату гривнями за продаж маєтків і тому подібне

– З Х по ХІV століття. Ще в Королівстві Русі можна знайти сплату гривнями за продаж маєтків і тому подібне. До речі, в ХІV столітті популярним явищем стало розпиття могоричу: в документах, які фіксували купівлю-продаж двору чи маєтку, обов’язково була приписка: а «могорич пити за одну гривню» в домі такого-то при таких і таких людях. Тобто обов’язково зафіксувати цією вечерею документ і обов’язково при цьому писалося, за скільки – за пів гривні, за одну, півтори чи навіть за дві – пили могорич. Тобто фіксували купівлю-продаж.

– Це такий серйозний банкет, треба розуміти.

– Так. Одна гривня на ХІV століття – це достатньо серйозний «ресторанний вечір».

– До речі, рубль – це ж прямий нащадок гривні. Коли гривню рубали на шматки, то отримували рублі – рубану гривню.

– На відміну від того ж карбованця, який карбували.

– У час Середньовіччя рубали не тільки гривні, але й монети. Могли відрубати четвертинку монети і сплатити за якісь недорогі наїдки. Відомо, що недорогих наїдків на той час було багато. Судячи з прислів’я «за рибу гроші», то риба взагалі нічого не коштувала, як гриби і тому подібне. Тож люди гроші справді рубали, і від цього виникла назва «рубль».

«Копійка» – це від дрібної срібної монетки, на якій було зображено вершника з «копійом»

А от копійка не пов’язана з цією системою гривень і рублів. «Копійка» – це від дрібної срібної монетки, на якій було зображено вершника з «копійом», так званого «єздца».

– Який змія штрикає?

– Так, але це вже був святий Георгій. А спочатку «єздєц» – вершник із «копійом». І ці моменти називали «копійками». А потім це трансформувалося в святого Георгія, який потім став гербом Москви. А спочатку це «єздєц з копійом». Тому «копійка».

А слово «дєньга» чи «дєньгі», які використовують в Росії сьогодні, то це від тюркського слово «теньга», що означає «гроші».

– А наші «гроші» – це від чеського «гроша»?

– Так, це назва монети в нашій традиції. Бо, наприклад, європейці скажуть «динарій» на цю монету, а ми скажемо «гріш», «гроші». Тому наше слово є похідним від тієї монетної системи, а не від слова «дєньгі», не від золотоординської системи, до якої були залучені тодішні мешканці Московського та інших князівств.

– Отже, гривня виходить з обігу у ХІV столітті. А наприкінці 1917 року з’являються карбованці та шаги в УНР, а навесні 1918 року знову з’являються гривні.

Банкнота Української Народної Республіки номіналом 500 гривень, 1918 рік

– Центральна Рада намітила друк банкнот своїх у грудні 1917 року. Вони були введені в обіг у перші дні січня 1918 року.

Справа в тому, що Центральна Рада ІІІ Універсалом проголошувала по суті автономію. До цього часу Центральна Рада отримувала гроші для різних виплат із Петрограда. Але в Петрограді стався державний переворот – прийшов уряд Леніна, і виникла необхідність у грошах. Тому Центральна Рада йде на такий крок – випускає карбованці. Начебто українізована назва слова «рубль». Зрозуміло, що колись рубали гривні, але потім рубль вже карбували, він був карбованим. І це такий лояльний відхід через назву.

А от з 1 березня 1918 року повертаються до назви «гривня». Безперечно, повернення до цієї назви відбулося за часів і під впливом Михайла Грушевського.

Невдовзі замість Центральної Ради до влади приходить гетьман Павло Скоропадський, який користується гривнями, додруковує ще номінали в тисячу і дві тисячі гривень та замовляє ще карбованці. Але влада Української Держави падає, і знову постає УНР, яка використовує карбованці.

Валюта часів гіперінфляції: 5 фактів про український карбованець

10 січня 1992 року в незалежній Україні ввели в обіг карбованці. Цими грошима мільйони українців розраховувалися за хліб, сплачували за комуналку та купували одяг. Розповімо кілька фактів про валюту, яка передувала гривні.

Про карбованець

З проголошенням незалежності України в обігу залишався рубль. Та у 1992 році його замінили карбованцем, який зробив свій внесок у грошову реформу. Як повідомляє Національний банк України, карбованець ввели в обіг 10 січня 1992 року, а вивели до 2 вересня 1996 року, адже він взяв на себе весь інфляційний удар. Відтоді ж в обіг ввели гривню, якою ми користуємося й сьогодні.

Факти про карбованець

Інфляція в 10 000%. У 1992 році в Україні зростав дефіцит бюджету, й за ним суттєво росла інфляція.

Інфляція — це загальне зростання цін на товари та послуги, водночас з яким зменшується купівельна спроможність грошової одиниці.