Музичне мистецтво 6 клас

Бажаючи передати образи, які навіює ніч, композитори створюють ноктюрни — спокійні мелодійні п’єси задумливого характеру. У давнину музику цього жанру писали для ансамблю духових і струнних інструментів, виконували просто неба ввечері або вранці. Згодом ноктюрни як жанр камерної музики почали включат и в програми концертів.

Ноктюрн—жанр камерно-інструментально музики; невеликий ліричний твір мрійливого настрою.

Ноктюрн став одним із тих жанрів, які дають можливість відобразити найтонші переживання людини, показати її внутрішній світ. Із французької «ноктюрн» означає «нічний». Саме о цій порі все навколо стихає, з’являється можливість усамітнитись і помріяти. Тому тон висловлювання, що притаманний ноктюрнам, щирий, душевний. Зазвичай ноктюрни пишуться для фортепіано, однак трапляються подібні твори і для інших інструментів, а також для ансамблів і оркестрів.

Цей музичний жанр досяг свого розквіту у творчості відомого польського композитора Фридерика Шопена, який написав 21 ноктюрн.

Пам’ятник Ф. Шопену в м. Варшаві (Польща)

Ноктюрни Шопена різноманітні за характером: світлі, мрійливі, скорботні, героїко-патетичні, мужньо-стримані. Дуже часто в ноктюрнах цього композитора поряд із споглядальними мотивами можна відчути вираження гострого внутрішнього незадоволення, драматизму. Шопен перший зумів надати творам цього жанру особливої художньої досконалості. Його ноктюрни вражають глибиною змісту і різноманітністю настроїв. Вони написані в тричастинній формі або у формі рондо та містять темпові контрасти (повільно — жвавіше — повільно).

Пригадайте твори ф. Шопена, які ви слухали на уроках музичного мистецтва. Чим приваблює його музика?

Я у світі музики: сприймаю, розумію

Фридерик Шопен, Ноктюрн сі мажор.

Який загальний характер твору? Які почуття передає музика? Як розвивається мелодія ноктюрна? Яке значення акомпанементу? Визначте форму п’єси.

Роздивіться картину і поміркуйте, чому художник назвав натюрморт ноктюрном.

Ноктюрни для фортепіано писали також й інші композитори: Джон Фільд, Ференц Ліст, Петро Чайковський, Віктор Косенко, ВалентинСильвестров та інші.

Нікколо Паганіні створив ноктюрн для струнного квартету, Клод Дебюссі — для оркестру, Василь Барвінський — для голосу з оркестром (на слова І. Франка). А Микола Лисенко одну із своїх опер так і назвав — «Ноктюрн».

Р. Темір. Ноктюрн

«Щасливий той, хто може бути композитором і виконавцем одночасно»

Фридерик Шопен (1В10-1849) — видатний польський композитор і піаніст, засновник польської класичної музики.

Народився в м. Желязовій Волі, що поблизу Варшави, в маєтку графа Скарбека, де його батько, Микола Шопен, за походженням француз, служив домашнім учителем. Музична обдарованість Ф. Шопена виявилася дуже рано. У п’ятирічному віці він уже грав нескладні п’єси, що їх розучив під керівництвом сестри Людвіки, яка була старшою за свого учня лише на три роки. Із шести років юний Фридерик почав брати уроки фортепіанної гри в чеського музиканта Войцеха Живного, що вважався одним із кращих викладачів музики у Варшаві.

Про надзвичайний талант юного Фридерика, його віртуозну гру невдовзі знали знайомі родини Шопенів, а потім і вся культурна Варшава. Згодом був відомим у місті піаністом і композитором, часто виступав в салонах польської знаті, у будинках своїх друзів та шанувальників. Після закінчення Варшавської вищої музичної школи почав самостійну виконавську діяльність. Невдовзі переїхав до Парижа, де жив до кінця життя.

Фридерик Шопен дуже полюбляв фортепіано і писав майже всі твори саме для цього інструмента. Він зміг усебічно розкрити його нові виражальні можливості й винайшов новітні прийоми фортепіанної гри. Музика композитора романтична, надзвичайно щира, сповнена яскравими емоціями. Спеціально для фортепіано він писав музику в різноманітних жанрах: мазурки, полонези, вальси, прелюдії, ноктюрни, експромти, скерцо, сонати, балади, концерти.

У французької письменниці Жорж Санд, близької подруги Шопена, був песик, з яким вона любила грати. Одного разу під час метушні з собакою жінка сказала: «Якби в мене був талант, я неодмінно написала б музичний твір на честь цього собаки».

Бажання жінки було здійснено. І композитор написав чудовий вальс (Опус № 64), який друзі та учні Шопена, знаючи, кому саме присвячено п’єсу, так і називали її: «Собачий вальс».

Ноктюрни Едварда Гріга, на відміну від творів цього жанру Шопена, овіяні спокоєм нічної природи — вони пасторальні.

Тиша ніби оживає в них:таємничі самотні звуки ледь почулися й одразу стихли. Можливо, самі зірки співають нічні серенади чи шепочуться між собою… Звукові фарби безупинно змінюються, неясні відблиски й обережні шерехи з’являються в химерному світлі. Чуються шелест листя, щебет птахів,які прокинулися,і сплеск води. І знову звучить тиша… З її зачарованого мерехтіння народжується мелодія, яка, розвиваючись, віддзеркалює магію ночі. Цю музику, прекрасну пісню нічної природи, Е. Гріг зумів почути, відобразити в звуках і подарувати людям.

Я у світі музики: сприймаю, розумію

Едвард Гріг, Ноктюрн (у перекладі для скрипки й фортепіано).

Які настрої навіює музика ноктюрна? Як темброві фарби скрипки збагачують музичну палітру п’єси? Визначте форму п’єси.

Порівняйте ноктюрни в музиці та живописі.

Дж. Уістлер. Ноктюрн у синьому і зеленому (фрагмент)

«Для творчості потрібна радість!»

Едвард Гріг (1843—1907) — видатний норвезький композитор, майстер фортепіанної і камерно-вокальної музики. Член Шведської музичної академії, Французької академії витончених мистецтв, почесний доктор Кембриджського й Оксфордського університетів.

Народився в м. Бергені. Його батько посідав у той час пост британського консула. Мати була талановитою піаністкою — вона і почала навчати музиці шестирічного хлопчика, ознайомила його з творчістю Моцарта, Шопена… Едварду було 12-13 років, коли він приніс до школи списаний нотний зошит, на титульному аркуші якого було виведено: «Варіації на німецьку тему для фортепіано Едварда Гріга». Коли йому виповнилося п’ятнадцять, батьки відправили вчитися до Лейпцизької консерваторії. За чотири роки Гріг успішно закінчив цей відомий навчальний заклад із класу композиції і фортепіано.

Після повернення на батьківщину Е. Гріг якийсь час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло), виступав як піаніст і, звичайно, писав музику. Особливо йому таланило у створенні малих, переважно ліричних форм. Творчий доробок Е. Гріга включає десять зошитів «Ліричних п’єс» і концерт для фортепіано, скрипкові й віолончельні сонати, вокальні цикли й романси, музику до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт» тощо.

Пам’ятник Е. Грігу в м. Берген (Норвегія)

Вірші і музика В. Дроботенко

1. Зачерпну я у долоні

По траві пройду босоніж,

Залишу свої сліди.

Свіжий вітер заколише

У колисці майбуття

І ніколи не залишить

Упродовж мого життя.

Візьму з собою пісню поля,

Що мати вчила з ранніх літ

І на зорі шукати долю

Піду за мріями у світ. (Двічі)

2. Білі хмари, мов вітрила,

Кличуть в зоряний політ,

І несіть в незнаний світ.

Лиш надія не згасає,

Що повернемося знов, —

Нас вжитті об ері гас

Віра й батьківська любов.

Я у світі музики: досліджую, дію

1. У чому виявляються особливості музичного жанру ноктюрні

2. Поміркуйте, чому, на вашу думку, художники інколи називають свої картини ноктюрнами.

Слово «рапсод» має тисячолітню історію і з грецької означає «той, хто складає пісні». У Стародавній Греції на святкових бенкетах і змаганнях мандрівні співці-рапсоди декламували

довгі поеми із цікавим сюжетом, розділи яких називалися рапсодіями. Зазвичай співаки виконували рапсодії під акомпанемент кіфари або ліри.

Рапсодія — жанр камерно-інструментальної музики; твір вільної форми й розвитку, зміст якого нерідко пов’язаний з народною творчістю.

Одним із найяскравіших композиторів, хто творив у цьому жанрі, був Ференц Ліст. Його угорські рапсодії — це не перевершені сцени народного життя.

Я у світі музики: сприймаю, розумію

Ференц Ліст, Угорська рапсодія № 2 для фортепіано.

Який характер твору? Чим схожі жанри рапсодії та сюїти за темпом і розвитком музики?

«Без фантазії нема мистецтва так само, як і нема науки».

Ференц Ліст (1811-1886)— видатний угорський композитор, піаніст і диригент. Народився в с. Добор’ян у родині музиканта. Першими музичними враженнями Ліста стали угорські й циганські народні пісні й танці, до яких він неодноразово звертався упродовж своєї композиторської діяльності.

Ліст рано навчився грати на фортепіано і виступив з першим публічним концертом уже в дев’ять років. Протягом деякого часу юний музикант разом з батьком гастролював країною. Однак професійно навчатися музиці в Угорщині було ні в кого, тому батьки Ліста вирішили переїхати до Відня. Тут він брав уроки у відомого піаніста Карла Черні, учня Бетховена й Сальєрі.

Згодом родина переїхала до Парижа. Тут він потоваришував з Ф. Шопеном і Р. Вагнером. Подорожуючи Швейцарією та Італією, Ліст часто виступав із сольними концертами, що вважалося тоді виявом новаторства, адже зазвичай у програмі брали участь декілька виконавців. Невдовзі Ліст став найвідомішим піаністом Європи.

Під час своєї подорожі в 1847 р. музикант дав концерти в багатьох українських містах: у Києві, Чернівцях, Єлисаветграді (нині Кіровоград), Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременці, Львові, Одесі, Миколаєві. Гостюючи на Поділлі, він написав п’єси для фортепіано — «Українська балада» й «Думка», на теми українських народи их пісень — «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні», що ввійшли до циклу «Колоски Воронівець».

Доробок Ференца Ліста налічує 500 творів для фортепіано, зокрема, 19 угорських рапсодій, 3 фортепіанні концерти, 13 симфонічних поем, 2 великі програмні симфонії з хорами та інші.

Я у світі музики: сприймаю, розумію

Мирослав Скорих, Карпатська рапсодія для скрипки і фортепіано.

Який характер музики першої частини? Порівняйте рапсодії Ф. Ліста і М. Скорика. Схарактеризуйте засоби музичної виразності твору.

Які настрої рапсодії суголосні карпатським пейзажам?

Я у світі музики: досліджую, дію

1. Порівняйте рапсодії різних авторів, назвіть основні ознаки жанру.

2. Розкажіть про історію виникнення рапсодії в поезії та музиці.

3. Поміркуйте, чи відповідає мелодія колискової В. Дроботенко поетичним образам пісні. Створіть мелодії колискових до віршів.

Розробка уроку на тему «РАПСОДІЯ»

Мета уроку : Навчальна: познайомити учнів із творчістю Ф. Ліста на прикладі одного з найвідоміших його творів — «Угорської рапсодії» № 2, що втілює образи народного життя угорців та ромів; закріпити розуміння учнями понять музичний образ, рапсодія; Розвивальна: формувати вміння учнів логічно та аргументовано ви-словлювати свої думки щодо образного змісту прослуханої та виконаної музики; Виховна: прищеплювати учням зацікавленість шедеврами світової класичної музики, зокрема творчістю Ф. Ліста.

УРОК № 20 РАПСОДІЯ

Мета уроку :

Навчальна: познайомити учнів із творчістю Ф. Ліста на прикладі одного з найвідоміших його творів — «Угорської рапсодії» № 2, що втілює образи народного життя угорців та ромів; закріпити розуміння учнями понять музичний образ, рапсодія;

Розвивальна: формувати вміння учнів логічно та аргументовано ви-словлювати свої думки щодо образного змісту прослуханої та виконаної музики;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість шедеврами світової класичної музики, зокрема творчістю Ф. Ліста.

Музичний матеріал: «Угорська рапсодія» № 2 Ф. Ліста, Рапсодія № 2 дляфортепіано М. Лисенка, «Колиска майбуття» В. Дроботенко.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети Ф. Ліста, М. Лисенка; фото- зображення Угорського державного оперного театру; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Угорська рапсодія» № 2 Ф. Ліста).

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Будь-який твір народної музики — то є образ життя народу. Саме як його віддзеркалення виникають народна музика, народна пісня. Образи народного життя, утілені композиторами у професійній музиці, стають ще яскравішими. Саме з такою музикою ми продовжимо знайомитися сьогодні на уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Жанри камерно- інструментальної музики».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття: романтизм, ліричний образ, камерна музика, елегія, ноктюрн, прелюдія.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— У давні часи існували мандрівні музиканти, які ходили від міста до міста, від села до села і, заробляючи на прожиття своїм співом чи музикою, несли людям радість і втіху. Таких музи кантів-співаків називали по-різному, наприклад, на Русі-Україні — боянами, скоморохами, а пізніше — кобзарями та лірниками; у Давній Греції — рапсодами.

До речі, словом рапсодія називали пісні, легенди або вірші, що виконували мандрівні співці. Рапсодія — це епічна п’єса, подібна до балади, в якій оспівувалась любов до батьківщини. Із часом рапсодія набула форми віртуозного музичного твору, схожого на фантазії на народні теми. Зазвичай рапсодії будуються в довільній формі, складаються з кількох народних мелодій та кількох частин.

Рапсодія в музиці — це вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин. Цей жанр дає можливість широко використовувати народні й національні мотиви, що, власне, і має бути творчим кредо будь-якого митця.

Рапсоди — у Давній Греції так називали мандрівних співців – оповідачів, виконавців героїчних оповідей.

Різнобарвну панораму образів і сцен народного життя можна відчути, слухаючи угорські рапсодії Ференца Ліста (1811—1886). У них можна ніби побачити народні свята з запальними танцями чи почути народного співця, який неквапливо розповідає бувальщину.

Чудовий угорський композитор і піаніст, один із родоначальників програмної музики, Ференц Ліст народився в селі Дебор’ян у сім’ї доглядача графської кошари. Батько його був талановитим музикантом-самоуком, і ще в ранньому дитинстві з його допомогою Ференц освоїв мистецтво фортепіанної гри. Перший його публічний виступ відбувся, коли хлопчикові було всього 9 років.

Успіх був такий, що Ференца повезли у Відень до композитора, піаніста і педагога К. Черні. Черні охоче взявся за навчання Ліста, і незабаром слава про маленького піаніста-віртуоза пішла містом. Сам Л. ван Бетховен, який одного разу був присутнім під час гри Ліста, пророкував останньому велике майбутнє.

Батько мріяв, що син продовжить освіту в знаменитій паризькій консерваторії, але дванадцятирічному хлопчикові відмовили — він був іноземець.

Потрясіння було велике, здавалося, в одну мить рухнули усі надії на те, що він стане відомим музикантом. Батько і син все ж залишилися в Парижі, але їм припало туго. Особливо важка пора настала через чотири роки, коли помер батько і Ліст залишився один. Але, живучи в крайній нужді, Ліст все ж примудрявся поповнювати свої знання — не маючи регулярної загальної освіти, він пішов шляхом самоука. Гордість і самолюбність спонукали його, і він жадібно вбирав у себе літературу і культуру минулого і сьогодення, ставши врешті-решт одним з найосвіченіших людей свого часу.

Продовжував він удосконалюватися і як музикант-виконавець, пильно вивчаючи твори композиторів-класиків. Він багато виступає, і поступово, вже в тридцятих роках, про нього дізнаються не лише в Парижі, айв інших європейських столицях. Здавалося, на фортепіано для Ліста не існує технічних труднощів. Він ніби по-новому осмислив цей інструмент, виявив раніше приховані його можливості. Ліст примушував його звучати то як оркестр, то як людський голос.

У 1830-ті—1840-ві роки Ліст виступає з концертами по всій Європі. Тоді ж він сам починає писати музику. Поступово жадоба до творчості бере гору над усім іншим, і Ліст відмовляється від концертної діяльності. Оселившись у м. Веймарі, він віддає усі свої сили композиторській, диригентській і педагогічній діяльності. Він щедрий і великодушний, допомагає багатьом, учить безкоштовно — таку клятву він дав собі ще в ранній юності,— і до нього їдуть по допомогу і пораду з усіх кінців Європи.

У музиці Ліста можна почути мелодії різних народів і епох, перекликання різних культур. Його подвижництво на ниві музичної просвіти привело до заснування 1875 року Будапештської музичної академії. Ліст любив і знав російську музику і не раз приїздив з концертами в Росію.

Ференц Ліст відвідував і Україну. Під час подорожі 1847 року він дав концерти в багатьох українських містах: Києві, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн. Саме цій жінці, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя, композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Вороновицях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п’єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка». Вони увійшли до циклу «Колоски Вороновиць».

Найкраща частина творчого доробку Ф. Ліста — це його фортепіанні твори. Геніальний піаніст Ференц Ліст оновив звучання фортепіано, зробивши з нього цілий оркестр. Сучасники композитора говорили, що починаючи з Ф. Ліста «для фортепіано стало можливим усе».

Улюблений жанр композитора — рапсодія.

Багатокольорова картина народного гуляння постає перед нами, коли ми слухаємо Другу угорську рапсодію Ф. Ліста.

Угорська рапсодія № 2 Ференца Ліста побудована у вільній двочастинній формі і має кілька епізодів-образів, відповідно до кількості використаних народних тем — пісенних і танцювальних.

Перший епізод — повільний вступ-роздум в епічному стилі — вводить слухачів у світ яскравих, різнобарвних картин народного життя і змальовує образ народного співця.

Другий образ — пісенний, хоча супровід надає йому рис танцю- вальності.

Третій — легкий танець, який розсипається віртуозними пасажами, що імітують гру на народних струнних інструментах. Музика знову повертається до образів вступу та пісні. Таким чином закінчується перша частина рапсодії.

Друга частина рапсодії і четвертий образ — картина народного свята. Побудована вона на танцювальній темі. Танець поступово прискорюється; досягнувши неабиякої стрімкості і сили, він сповільнюється — і ось ми бачимо лише пару танцюючих, яка поволі зупиняється. Але свято, змальоване танцювальною темою, ще не закінчилося: знову збігається весела юрба і починається запальний танок.

Слухання музики

Учитель. Послухайте Другу рапсодію Ф. відповідь на запитання

• Які засоби музичної виразності створюють образи народного гуляння у творі?

Слухання Другої рапсодії Ф. Ліста

Розповідь учителя

— Рапсодії Ліста — віртуозні інтерпретації та обробки народної музики угорців і ромів для фортепіано. Зараз вони обов’язково входять до програми концертів піаністів.

Варто зазначити, що за часів Ліста винести на велику концертну сцену мелодії та ритми народних пісень і танців було революційним кроком, і, як справжній патріот, Ференц Ліст прославляв свою країну своєю творчістю. Недарма він казав: «Я належу Угорщині, доки я живий!»

Завдяки творчій, виконавській та громадській діяльності М. Лисенка українська музика стала на широкий шлях свого розвитку і посіла значуще місце у світовій музичній культурі.

Микола Лисенко зростав у маєтку батьків у селі Гриньки, що на Полтавщині. Мати навчала його великосвітських манер, французької мови та музики, а батько розвивав уяву хлопчика за допомогою народних казок і пісень.

Із п’яти років, навчаючись грі на фортепіано, хлопчик полюбляв підбирати мелодії почутих від селян народних пісень. Пізніше, під час навчання в Харківській гімназії Микола Лисенко вже виступав як піаніст на музичних вечорах і почав записувати українські народні пісні.

Здобуваючи природничу освіту в Київському університеті, Микола Лисенко не залишав занять музикою. Під час канікул він мандрував селами в пошуках старовинних народних пісень, записував їх у збірки та виконував на концертах зі студентськими хорами.

Згодом, навчаючись у Лейпцизькій консерваторії в Німеччині, Микола Лисенко видав першу збірку із сорока народних пісень. Надалі усе своє життя композитор присвятив створенню української професійної музики і поширенню народної творчості.

Чудовий піаніст-виконавець, Микола Лисенко прагнув поповнити і збагатити жанри української фортепіанної музики. Таким чином поміж його творів з’явилися численні п’єси, сонати, сюїти, рапсодії.

У Другій рапсодії М. Лисенка простежується зіставлення двох контрастних частин.

Перша частина («Думка») — це повільний роздум в епічному стилі з декламаційно-речитативною мелодикою, вільною метроритмікою, мелізмами. Звернувшись до ліричної пісні, Микола Лисенко так видозмінює її ладові, гармонічні, мелодичні та ритмічні властивості, що вона набуває епічно-оповідного характеру.

Друга частина («Шумка») — різновид народної танцювальності. У ній відчуваються інтонації старовинних народних танців: чабарашок, шумок і коломийок з їхнім швидким темпом, жартівливою грацією, чітким ритмом.

У цій інструментальній музиці Микола Лисенко втілив один зі своїх улюблених образів — образ Кобзаря.

Слухання музики

Учитель. Послухайте Рапсодію № 2 М. Лисенка та дайте відповідь на запитання

Слухання Рапсодії № 2 для фортепіано М. Лисенка

Вокально-хорова робота

Розспівування

Продовження розучування пісні В. Дроботенко «Колиска майбуття»

Підбиття підсумків уроку

Учитель. На прикладі рапсодій Ф. Ліста та М. Лисенка ми переконалися, що музика здатна передати нам атмосферу того чи іншого краю, змалювати яскраві та самобутні картини з життя того чи іншого народу. І використання цих музичних образів народного життя в творчості композиторів завжди вражає і підкорює нас.

Експрес-тестування

1. Ф. Ліст започаткував музичний жанр:

а) оперу; б) інструментальну рапсодію;

в) симфонію; г) симфонічну поему.

2. Рапсодія — це:

а) вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин, заснованих на народних темах;

б) вокальний твір вільної побудови, що складається з кількох контрастних частин;

в) інструментальний твір чіткої побудови, що складається з двох контрастних частин.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Створити афішу до концерту, присвяченого жанру рапсодії.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Колиска майбуття» В. Дроботенко)