ДІАЛЕ́КТИКА (грец. διαλεχῖιχή – мистецтво вести бесіду) – вчення про протилежності й відмінності. Існують різні концепції Д. (залежно від того, як тлумачать зв'язок протилежностей).

Діале́ктика (діялектика, грец. διαλεκτική – «мистецтво сперечатись», «міркувати») – метод філософії; у загальному значенні вміння знаходити істину в ході раціональну дискусію між людьми, що мають різні погляди.

5) діалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства і пізнання; 6) діалектика – це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об'єктивного світу, процесу пізнання істини.

ЯК БАЧИМО, ДІАЛЕКТИЧНЕ МИСЛЕННЯ – ЦЕ ВМІННЯ МІРКУВАТИ, МАЙСТЕРНО ВОЛОДІЮЧИ АРГУМЕНТАМИ, І ПРАВИЛЬНО ВИКЛАДАТИ СВОЇ ДУМКИ. ПОДІБНИЙ СКЛАД РОЗУМУ Є РЕФЛЕКСИВНИМ, ТОБТО ЗДАТНИЙ ВИЯВИТИ І ПРОАНАЛІЗУВАТИ ПРОТИРІЧЧЯ В ПРОЦЕСІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ 'ЄКТА І ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ.

Georg Wilhelm Friedrich Hegel, 27 серпня 1770 — 14 листопада 1831) — німецький філософ XIX століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його надрухи в царині чистої думки у висхідному ряду чимраз конкретніших категорій.

Яскравим взірцем німецької кла- сичної філософії º творчість Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля. Гегель визначив здатність людини створювати саму себе, підкреслив вели- чезні можливості свідомості людини, розробив теорію діалектики. Він розглядав питання філософії природи, історії, естетики.

Діале́ктика (діялектика , грец. διαλεκτική – «мистецтво сперечатись», «міркувати») – метод філософії; у загальному значенні вміння знаходити істину в ході раціональну дискусію між людьми, що мають різні погляди. У специфічному, характерному для філософії Гегеля та …