Що таке гами? Види, назви гам. Таблиця гам

Музика має властивості, незрозумілі логіці звичайноголюдини. Вона здатна хвилювати, піднімати бойовий дух, заспокоювати або, навпаки, доводити до істерики. Той, хто брав в руки гітару, знає, як заворожують звуки від вібрації струни, як починають стягуватися люди до цих звуків. Навіщо купувати якісні колонки або ходити на живі концерти, чому людині так важливо гарне звучання? Той, хто вирішив переконатися в цьому сам або просто взяв в руки музичний інструмент, рано чи пізно усвідомлює, що в музиці є свої закони, ноти ставляться не як завгодно, а відповідно до нотною грамотою, правила побудова гам. “А що таке гами?” – запитаєте ви.

музичний лікнеп

Людина, яка прийшла в музичну школу вчитися або який вирішив зрозуміти теорію сам, починає стикатися з такими словами, як звукоряд, тоніка, з питаннями про те, що таке гами, тон і так далі.

З звукорядом все просто, це звуки все підряд.Тоніка або тон гами – це головний звук. Гамма – це звукоряд від тоніки до тоніки. Щоб було зрозуміліше, погляньте на клавіші піаніно, бачите, як чергуються білі і чорні клавіші. Період повторення зміни кольорів триває сім білих клавіш, з восьмої починається новий період. Ось перша і остання кнопка в гамі і буде тоникой. Бемоль, який схожий зовні на м’який знак, знижує звук на півтону, а дієз, зовні схожий на решітку, підвищує на півтону.

Ще варто розібратися з цифрами.Тому що в музиці вони вимовляються на латинській мові. Прима – один, секунда – два, терція – три, кварта – чотири, згадайте відому байку “Квартет”, про чотирьох музикантів, квінта – п’ять, секста – шість, септима – сім, до римських іменах часто додавали Клавдій Секст або Юлій Септем, що означало шостий і сьомий відповідно, октава – вісім.

типи гам

Що таке гами?Це послідовність звуків, тому, якщо у вас під рукою музичний інструмент, то ви прямо зараз зможете її зіграти. З основних видів розрізняють мажорну і мінорну. Є їхньою версією – гармонійні і мелодійні. На ці типи гам спирається тональна музика.

Види гам дуже різноманітні, є модальна, туттрохи складніше для розуміння, так як гами в модальної музиці можуть вміщати більше або менше семи звуків. Існують пентатонний гами з п’яти звуків. Особливу увагу варто звернути на джазові гами: пентатоника блюзу, блюзовий і бібоповий мажор і мінор, джазовий мінор з мелодійною різновидом, збільшена гамма, альтерірованная домінантна гамма.

Деякі придумують свої назви гам, коли вважають, що побудували щось нове, але насправді піти від стандартів музики якщо не неможливо, то вкрай складно.

побудова гам

Мажорна гама будується, рахуючи від першого звуку,як тон (W), тон (W), півтон (H), тон (W), тон (W), тон (W), півтон (H). Мажорна гама від ноти до найпростіша, так як не має дієз і бемоль. Мінорна гама будується, рахуючи від першого звуку: тон (W), півтон (H), тон (W), тон (W), півтон (H), тон (W), тон (W). З мінорних найпростіша гамма від ноти ля.

В гармонічному мажорі знижується шостий звук, а в музичному – шостий і сьомий звуки. В гармонічному мінорі, навпаки, підвищується сьомий звук, а в музичному – шостий і сьомий звуки.

Давайте для кращого розуміння побудуємо всі типи гам від ноти до і ми, ноти з дієз і бемолями знаходяться на чорних клавішах.

Мажорна гама ДО: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до.

Гармонійна мажорна гама ДО: до, ре, мі, фа, соль, ля Ь (шостий знижений звук, чорна клавіша), сі, до.

Мелодійна мажорна гама ДО: до, ре, мі, фа, соль, ля Ь (шостий знижений звук, чорна клавіша), сі Ь (сьомий знижений звук, чорна клавіша), до.

Мінорна гама ДО: до, ре, мі Ь (чорна клавіша), фа, соль, ля Ь (чорна клавіша), сі Ь (чорна клавіша), до.

Мінорна гармонійна гама ДО: до, ре, мі Ь (чорна клавіша), фа, соль, ля Ь (чорна клавіша), сі (підвищений сьомий звук), до.

Мінорна мелодійна гамма ДО: до, ре, мі Ь (чорна клавіша), фа, соль, ля (підвищений шостий звук), сі (підвищений сьомий звук), до.

Мажорна гама МІ: мі, фа # (чорна клавіша), сіль # (чорна клавіша), ля, сі, до # (чорна клавіша), ре # (чорна клавіша), ми.

Гармонійна мажорна гама МІ: мі, фа # (чорна клавіша), сіль # (чорна клавіша), ля, сі, до (шостий знижений звук), ре дієз (чорна клавіша), ми.

Мелодійна мажорна гама МІ: мі, фа # (чорна клавіша), сіль # (чорна клавіша), ля, сі, до (шостий знижений звук), ре (сьомий знижений звук), ми.

Мінорна гама МІ: мі, фа # (чорна клавіша), сіль, ля, сі, до, ре, мі.

Мінорна гармонійна гама МІ: мі, фа # (чорна клавіша), сіль, ля, сі, до, ре # (підвищений сьомий звук, чорна клавіша), ми.

Мінорна мелодійна гамма МІ: мі, фа #, сіль, ля, сі, до # (підвищений шостий звук), ре # (підвищений сьомий звук), ми.

Гами в музиці

Напевно, ви чули слово гамма в застосуванні нетільки до музики. Це може бути і гамма почуттів для опису емоцій та подій, а може бути гамма кольорів для створення картини. Гамма нот для музиканта, як палітра для художника. На ній тренують пальці для гри на музичному інструменті, вчаться орієнтуватися серед струн або клавіш, звикають до звучання. При написанні творів, при відсутності музичного інструменту поруч звуки згадують по ГАММОЮ. Можна, напевно, обійтися і без них, і результат отримати непоганий. Але навіщо відмовлятися від зручного і перевіреного інструменту.

Будь-яка таблиця гам є підказкою длямузиканта, звичайно, знаючи правила, можна побудувати будь-яку гаму самому, але зі шпаргалкою простіше. Адже щоб побудувати потрібний інтервал між нотами, досить поглянути на гаму тієї ж тоніки, що і створюється твір, і залишити необхідні ноти.

мистецтво музики

Мистецтво гри на музичних інструментахнапрацьовується роками. Спочатку музична школа, потім консерваторія, потім академія і всюди грають гами. Грають для розминки, для гнучкості пальців. Це палітра музики!

Математика і музика

Сучасні вчені досконально підійшли до музики зточки зір математики. Музика підпорядковується законам, які можна прорахувати. Провести всі розрахунки в голові складно, але записавши алгоритм в комп’ютер, машину навчили складати музику. Кажуть, що виходить не гірше творів класиків.

Але машина є машина.Що таке гами для неї? Для неї це набір звуків, з якого треба скласти послідовність. Для людини це фарби, через які він описує емоції. Будь-композитор уявляє собі музику, надає їй настрій через посилення, затихання і інші прийоми. Їх творіння мають назви, такі як «Прощання з батьківщиною», «Артист естради», вальс «Берізка», «Суперниці». Композитори описують події і дії, використовуючи мову музики.

Комп’ютери пішли далеко в розвитку і можуть написати музику, але складає її чоловік!

Музика і гармонія

Гармонія – «організація» звуків, з допомогою яких можна «готувати» різні гармонічні звукові суміші. Мається на увазі гармонія звуків різної висоти. Тобто їх одночасне звучання. Щоб спекти тістечко, треба взяти борошно, воду, яйця, масло, цукор, сіль і тому подібне. Продукти різні, а якщо їх змішати, вийде щось єдине, цілісне, хоча ми змішали різні інгредієнти.

Парфуми складають з десятків пахучих речовин. У кожної з них свій постійний запах, але в різних сполуках вони дають новий єдиний запах. Сім основних кольорів сонячного спектру у найрізноманітніших сполученнях дають нові кольори і відтінки. Іще з шкільних років ми знаємо цікавий дослід, який свідчить, що білий колір — це акорд із семи кольорів райдуги. Інакше кажучи, з деталей конструктора можна створити нові споруди.

Смак, запах, колір… А слух? Наш музичний слух? Він теж прагне до гармонії. Його вабить гармонія звуків. Музична гармонія — ціла наука. Поняття це містке й широке. Але в нас зараз мова йтиме лише про одне з її джерел, про одну з її основ – сполучення звуків, різних за висотою.

Музичний слух і гармонія

Музичну «страву» для вуха теж треба готувати за особливими рецептами. Нам їх підказують закони фізики і наш музичний смак, що виховувався тисячоліттями. Стати «музичним кулінаром» не так уже й просто, не так просто «приготувати» музичну суміш із звуків різної висоти, щоб вона була «їстівною».

Придумати нескладну мелодію, набираючи звуки один за одним можливо. Щоправда, вона навряд чи буде оригінальною. Ця мелодія нагадуватиме вже знайомі мотиви. А з’єднати звуки в одночасному звучанні, тобто з’єднати їх в акорди, до того ж, аби ці акорди звучали один за одним, шикуючись у стрункий гармонічний ряд, — для цього потрібні дуже точні рецепти.
Одночасне звучання різних музичних інструментів у давнину нічого спільного із теперішньою гармонією звуків не мало. Довгий час музичні інструменти навіть в унісон не могли звучати, тому що були по-різному настроєні.

Раніше відстані між звуками різної висоти були досить приблизні, їх визначали, як то кажуть, на слух, а не за строгими правилами музичної акустики. Людське вухо, певна річ, дослухалося до цих правил і закономірностей, але каверзне «ледь-ледь» зводило нанівець усі намагання гармонізувати звуки. То там, то тут підстерігала музиканта в акордах фальш. Як тільки не настроювали музиканти свої інструменти, сподіваючись випадково знайти «золотий лад», нічого не виходило. Тому древньогрецький учений Піфагор вирішив закликати на допомогу числа.

Велике відкриття Піфагора

Як свідчить легенда, він натягнув струну і взяв перший звук. Потім переділив струну посередині, тобто зробив її у два рази коротшою. Звучання в два рази коротшої струни схоже на звучання довгої струни. А якщо вони звучали разом, то зливалися так, що важко було відрізнити їх одну від другої. Це співзвуччя дістало назву октави…
Потім учений почав ділити струну на три, на чотири частини. Він знову заглибився у світ чисел…
Так було зроблено перші кроки на шляху до відкриття законів музичного ладу. Поділяючи струну щоразу на рівні частини, Піфагор одержав цілий набір звуків, різних за висотою. Залишалося тільки вистроїти їх відповідно до висоти, один за другим — і от уже готовий математично точний лад звуків.

Здавалося, він повинен був вийти, бо серед цих звуків не було жодного, так би мовити, «придуманого». Всі вони — наслідок ретельного розрахунку. Яка одиниця виміру може бути для того, щоб вистроїти за висотою ряд звуків? Яка відстань між двома звуками-сусідами, тобто який інтервал? Адже він має бути строго однаковим, щоб стати одиницею виміру.

Вистроїти Піфагорові математичні звуки, і між ними сам собою з’явиться цей «золотий» бажаний інтервал — одиниця виміру. Між двома звуками октави, верхнім і нижнім, що ідеально зливаються, весь набір звуків повинен був укластися, як сантиметри у метрі, без залишку. Взяти потім кілька октав різної висоти, скажімо, сім октав, як у теперішнього рояля, — і от уже є чудовий і чистий набір із сотні звуків.

Але — що дивно! — точні, математично перевірені звуки Піфагорового звукоряду ніяк не хотіли вистроюватися у такий лад. У середньому регістрі вони да вали бажані благозвучні акорди. А от у нижньому й у високому змушували музикантів здригатися. їх було не дуже багато, цих фальшивих звуків, що «завивали», а тому дістали назву «вовків». Це, звичайно, прикро, але ж не перекреслювати через це надзвичайно велике відкриття Піфагора.