Державні реєстри ЄДР та ЄДРПОУ: історія та сьогодення

Провідний спеціаліст відділу законодавства
з питань підприємництва та приватизації
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Андрій Дмитренко
%d% Державні реєстри ЄДР та ЄДРПОУ: історія та сьогодення. %/d%

Одним із основних завдань держави є формування єдиного інформаційного фонду з максимально повних, достовірних, захищених, оперативно оновлюваних даних про суб’єктів підприємницької діяльності, що має на меті забезпечити право кожного на достовірну інформацію щодо діяльності зареєстрованих суб’єктів та здійснення ними підприємницької діяльності, не забороненої законом.

Одним із основних завдань держави є формування єдиного інформаційного фонду з максимально повних, достовірних, захищених, оперативно оновлюваних даних про суб’єктів підприємницької діяльності, що має на меті забезпечити право кожного на достовірну інформацію щодо діяльності зареєстрованих суб’єктів та здійснення ними підприємницької діяльності, не забороненої законом.

На сьогодні Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДР), створений відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“, забезпечує накопичення інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

ЄДР створений і ведеться Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, який є його розпорядником та адміністратором. Проводять державну реєстрацію та вносять відомості до ЄДР державні реєстратори за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

В Україні також існує Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Формує та веде його Державний комітет статистики України.

Виникають закономірні питання “Яка між ними різниця?“, “Чому на сьогодні існує та ведеться два Реєстри, які містять по суті однакові відомості?“, і нарешті “Який з них важливіший?“.

Щоб відповісти на них, слід звернутися до нормативно-правових актів, які відображають історію розвитку системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Законом УРСР “Про підприємництво“ від 7 лютого 1991 року № 698 було передбачено, що державна реєстрація підприємництва проводиться у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем діяльності або проживання.

Органи державної статистики встановлюють коди суб’єкта підприємницької діяльності (стаття 8 цього Закону у редакції від 7 лютого 1991 року).

З метою забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб’єктів, що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до законодавства державній реєстрації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року № 538 створено Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України.

Пунктом 3 згаданої постанови Кабінету Міністрів України розроблення і ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України покладено на Міністерство статистики.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1993 року № 538, до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України включались відомості про:

всі юридичні особи на території України, а також юридичні особи України, що перебувають за її межами;

всі розташовані на території України структурні одиниці, що не є юридичними особами і головні організації яких розташовані за її межами;

всі фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю і проживають на території України, незалежно від їх громадянства.

У 1996 році “правонаступником“ Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України став Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що був створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118.

Згідно з пунктом 5 згаданої постанови Кабінету Міністрів України формування бази даних ЄДРПОУ здійснювалось на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб’єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Відповідно до пункту 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118, до ЄДРПОУ включались дані про такі суб’єкти господарської діяльності:

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України;

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, розташовані за межами України, які створені з участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав.

Згідно з пунктом 2 згаданого Положення ЄДРПОУ створювався з метою:

забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб’єктів господарської діяльності та їх державного обліку в межах інформаційного простору України;

здійснення спостережень за структурними змінами в економіці, які відбуваються під час створення суб’єктів господарської діяльності, їх реорганізації та ліквідації;

забезпечення державних органів інформацією про суб’єкти господарської діяльності;

організації на основі Державного реєстру суцільних і вибіркових статистичних спостережень, одноразових обстежень та переписів.

Тобто, ЄДРПОУ формувався в першу чергу з метою класифікації суб’єктів господарювання для здійснення статистичних спостережень за структурними змінами в економіці, які відбуваються під час створення суб’єктів господарської діяльності, їх реорганізації та ліквідації.

Для досягнення цієї мети пунктом 4 Положення про ЄДРПОУ передбачено, що інформаційний фонд реєстру включає такі види даних:

ідентифікаційні – ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності, що є єдиним для всього інформаційного простору України, та його назва;

класифікаційні – дані про галузеву, територіальну, відомчу належність, форму власності та організаційно-правову форму господарювання;

довідкові – дані про адресу, телефон, факс, прізвище керівника, засновників (інвесторів) тощо;

реєстраційні – дані про державну реєстрацію (перереєстрацію), спосіб створення, реорганізацію, ліквідацію тощо;

економічні – дані, які i характеризують виробничо-технічні та фінансово-економічні показники суб’єкта господарської діяльності.

Спрямованість ЄДРПОУ на накопичення статистичної інформації також підтверджується діючим на той момент механізмом державної реєстрації суб’єктів господарювання, який передбачав обов’язок органу, який здійснює реєстрацію, після видачі свідоцтва про реєстрацію в десятиденний термін подати відомості про реєстрацію суб’єкта господарювання органу державної статистики (стаття 8 Закону України “Про підприємництво“ у редакції від 22 грудня 1995 року).

1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, статтею 91 якого встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом (частина четверта статті 87 та частина перша статті 89 Цивільного кодексу України).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб згідно з статтею 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“ (набрав чинності з 1 липня 2004 року) полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи шляхом внесення відповідних записів до ЄДР.

Документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця, є свідоцтво про державну реєстрацію (стаття 1 цього Закону).

Державний реєстратор здійснює оформлення та видачу свідоцтва виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця (стаття 5 згаданого Закону).

Тобто, саме шляхом внесення відповідних записів до ЄДР засвідчується факт створення або припинення юридичної особи, набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, в порядку передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“.

Засвідчує факт створення юридичної особи або набуття фізичною особою статусу підприємця (тобто внесення запису до ЄДР про державну реєстрацію) свідоцтво про державну реєстрацію, видане державним реєстратором.

Обсяг відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що включаються до ЄДР визначає стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“.

Щодо юридичних осіб до ЄДР вносяться відомості, зокрема, про: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи; види діяльності; дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу); дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи; дані про юридичних осіб – правонаступників та інші відомості передбачені цією статтею.

Щодо фізичних осіб підприємців до ЄДР вносяться відомості, зокрема, про: ім’я фізичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків; місце проживання; види діяльності; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем та інші відомості передбачені цією статтею.

Статтею 18 згаданого Закону встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків (стаття 20 зазначеного Закону).

Слід зазначити, що Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“ передбачає механізм, який на сьогодні забезпечує єдність інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у діючих державних реєстрах.

Так, згідно зі статтями 26 та 43 цього Закону державний реєстратор у день державної реєстрації юридичної особи зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

А у разі державної реєстрації фізичної особи – підприємця державний реєстратор зобов’язаний передати повідомлення згаданим органам про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до ЄДР та відомостей з реєстраційної картки.

Надходження відомостей з реєстраційної картки юридичної особи або повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця є підставою для взяття юридичної особи або фізичної особи – підприємця на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Зазначеним законом також передбачена передача відомостей органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондам соціального у разі здійснення інших реєстраційних дій, зокрема, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця, державної реєстрації припинення юридичної особи, державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

З метою забезпечення дієвості цього механізму постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України викладено в новій редакції, пунктом 12 якою передбачено, що підставою для внесення до ЄДРПОУ або виключення з нього даних щодо суб’єктів, а також внесення змін до ЄДРПОУ є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“.

Таким чином, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) забезпечує єдиний державний облік всіх юридичних осіб, їх філій, представництв та є основою для проведення державних статистичних спостережень, тоді як Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДР) забезпечує збирання, накопичення, інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та реалізує право кожного на достовірну інформацію про зазначених суб’єктів.

Провідний спеціаліст відділу законодавства
з питань підприємництва та приватизації
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Андрій Дмитренко

Що таке ЄДРПОУ і для чого він потрібен?

Кожна людина чи компанія в Україні має бути зареєстрована в Міністерстві Юстиції, щоб приймати платежі та сплачувати податки. Фізичним особам надають РНОКПП, а юридичним – ЄДРПОУ. Це унікальні коди, за якими ідентифікуються організації, ФОПи та звичайні громадяни в податковій системі країни. В статті детальніше розповімо про ЄДРПОУ.

Що таке ЄДРПОУ?

Це абревіатура, яка розшифровується як Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України. В перелік внесено відомості про юридичні особи та їх окремі підрозділи, наприклад відокремлені регіональні філіали.

Це важлива складова державної статистики. Реєстр розроблено для організації та контролю за компаніями, а саме:

• Єдиний загальний облік в середині країни;
• Класифікація за різноманітними показниками;
• Відстежування змін в економіці;
• Взаємодія з іншими органами влади.
• Поділ, злиття або ліквідація.

Кожній юридичній особі призначається індивідуальний код, який складається з 8 цифр. Існує спеціальний алгоритм для перевірки правильності числового набору.

Порядковий номер у базі компаній присвоюється автоматично відразу при реєстрації юридичної особи в чітко встановленому порядку. Наданий код зберігається за юридичною особою весь період існування.

В яких випадках використовують ЄДРПОУ?

Номер використовують у всіх фінансових операціях. Він зазначається на штампах, печатках та документах організації. З нього можна дізнатися основні дані про компанію:

• Повну назву організації;
• Прізвище та ім’я власника;
• Юридичну адресу підприємства;
• Відкриті КВЕДИ та основний вид діяльності;
• Чинні борги та судові позови тощо.

Подивитися ці відомості можна у відкритих реєстрах.

Та насправді у багатьох громадян потреба в знанні коду ЄДРПОУ виникає тільки тоді, коли необхідно зробити переказ за реквізитами. Код обов’язково вказується при наданні рахунку на оплату.

Як і де зробити переказ за реквізитами?

Для здійснення платежу скористайтеся надійним платіжним сервісом iPay.ua. На сторінці https://www.ipay.ua/ua/p2r уважно заповніть всі дані, вміщені у квитанції чи електронному рахунку:

1. 8 цифр коду ЄДРПОУ;
2. Повну назву одержувача – як вказано в платіжному документі;
3. IBAN – рахунок компанії, який в Україні починається з букв UA і містить ще 27 цифр.
4. Призначення платежу – наприклад, оплата за № замовлення, період сплати комунальних послуг тощо.

Далі виберіть категорію платежу і вкажіть персональну інформацію: ПІБ, номер телефону та суму.

Перевірте введені відомості та сплатіть за допомогою Google Pay, Apple Pay чи просто вказавши інформацію з власної банківської картки.

На завершення операції система сформує чек. Його можна одразу надрукувати, відправити собі на e-mail та просто зберегти. Зареєстрованим на iPay.ua користувачам доступна функція створення шаблонів. Це означає, що при оплаті на ті самі реквізити не потрібно наново вводити всі дані. Достатньо вибрати потрібний шаблон.