Комерційна діяльність: поняття, зміст та цілі. Реферат

Комерція як різновид людської діяльності в більшості з нас асоціюється з торгівлею. Це зовсім природно, тому що відбувається даний термін від латинського COMMERCІUM (торгівля). Однак таке тлумачення комерції як терміну є занадто вузьким і явно недостатнім для з’ясування поняття і сутності комерційної діяльності.

Комерційна діяльність являє собою частину підприємницької діяльності на товарному ринку і відрізняється від її по великому рахунку лише тим, що не охоплює сам процес виготовлення товару чи надання послуги. У широкому змісті будь-яка організація, що пропонує на ринку продукти праці своїх працівників, а, виходить, що бере участь у процесі обміну, може бути віднесена до категорії суб’єктів продажу.

Важливо враховувати, що, якщо даний суб’єкт припускає одержання доходів від продажу (збуту) товарів чи надання послуг, що перевищують по розмірі витрати на їхнє створення, то його діяльність прийнято кваліфікувати як комерційну. Аналогічним образом формується і представлення про діяльність по придбанню сировини, матеріалів і виробів для виробництва товарів і надання послуг.

Підприємець завжди прагне здобувати ресурси і користатися послугами у відповідності зі своїми власними комерційними інтересами. Задача, що ставить перед ним ринок, зводиться до необхідності створити якісний товар і вигідно його реалізувати. Тому матеріально-технічне постачання (закупівлі і т. п.), як одне з основних умов створення товару, варто цілком віднести до комерційної діяльності і розглядати в якості її найважливішого елемента.

Професійна діяльність комерсанта здійснюється в сфері виробництва і товарного обертання і спрямована на забезпечення функціонування підприємств всіх організаційно-правових форм із метою раціональної організації комерційної діяльності з обліком галузевої, регіональної і номенклатурної специфіки підприємства. Комерсант повинний на основі професійних знань забезпечити ефективну комерційну діяльність і тим самим сприяти рішенню важливої соціально-економічної задачі – задоволенню потреб покупців.

Об’єктами професійної діяльності комерсанта є матеріальні товари і нематеріальні блага і послуги, що підлягають купівлі-продажу чи обміну в сфері обертання.

Основні види професійної діяльності комерсанта:

• організаційно-комерційна;
• товарознавчо-експертна;
• маркетингова;
• торгово-економічна;
• аналітична;
• торгово-закупівельна.

Для науки є дуже важливим правильне визначення сутності комерційної діяльності. Безліч проблем, зв’язаних з вивченням економічних закономірностей у сфері виробництва і товарного обертання, ще тільки очікують свого рішення. Серед них найбільш актуальними є:

• система критеріїв і методи оцінки результатів роботи комерційної служби підприємства;
• система оплати й економічного стимулювання праці працівників комерційних служб.

Істотною проблемою є чітке визначення границь комерційної діяльності для цілей оподатковування. Так, відповідно до законодавства України основним критерієм віднесення того чи іншого виду діяльності до визначеної категорії податкообкладання є наявність у відповідного підприємства чи організації статутної мети на одержання прибутку.

При цьому форма власності й організаційно-правова форма суб’єкта господарювання ролі не грає. З позицій оподатковування важливо лише чітко установити приналежність комерційного підприємства до конкретного виду і сфери діяльності: виробництво і продаж яких-небудь виробів (матеріалів чи сировини), надання виробничих чи невиробничих послуг, торгово-посередницькі операції і т. п.

Ставки податків на прибуток у різних випадках відрізняються друг від друга по величині.

Усі підприємства, організації й установи, що діють на товарному ринку, можна умовно підрозділити на дві основні групи: комерційні і некомерційні.

До числа комерційних відносяться практично всі підприємства сфери матеріального виробництва (заводи, фабрики), значна частина підприємств виробничої інфраструктури (транспортні і торгово-посередницькі підприємства, підприємства зв’язку й ін.) і невиробничої сфери (побутові послуги, індустрія розваг і т. п.), майже всі суб’єкти ринку цінних паперів.

Некомерційна діяльність традиційно концентрується в сфері охорони здоров’я й освіти, хоча останнім часом і тут з’явилися паростки підприємництва. Діяльність будь-якого некомерційного (“non-profіtable” – у західній економічній літературі) суб’єкта будується на принципі підтримці балансу рівності доходів і витрат.

Податкове законодавство України чітко визначає напрямку, по яких можуть здійснюватися витрати, що включаються в собівартість. Крім того, строго визначаються і джерела формування доходів некомерційної організації.

У випадку утворення прибутку, дана організація повинна його використовувати в строгій відповідності з вимогами законодавства чи виконати спеціальну процедуру розрахунків з державним бюджетом шляхом перегляду розмірів чи фінансування сплати відповідних податків. До числа некомерційних організацій відносяться й урядові заклади.

Предметом комерційної діяльності є купівля-продаж товарів. Однак у самому широкому змісті слова випливає як товар розглядати не тільки зроблені матеріально-речовинні об’єкти, але і послуги, і навіть об’єкти інтелектуальної власності. Товар як об’єкт комерційних операцій (угод купівлі-продажу) має потенційну і реальну корисність.

Потенційна корисність товару (послуги і т. п.) це здатність якого-небудь продукту праці задовольняти індивідуальні конкретні потреби з урахуванням приступності за ціною і визначається двома його невід’ємними характеристиками: якістю і ціною. Співвідношення між ними, що склалося в тій чи іншій ринковій ситуації, дає можливість потенційному споживачу вирішувати принципове питання – чи потрібне і чи доступний йому даний пропонований товар?

Реальна корисність товару з’являється в момент його придбання споживачем (реалізації продавцем), тобто в результаті обміну.

Передумовами того, щоб потенційно корисний товар став реально корисним для покупця служать:

• наявність у даного товару потенційної корисності, відповідність його споживчих властивостей існуючим запитам, тобто наявність внутрішнього фактора, що робить вплив на попередній вибір покупця;
• наявність у продавця достатньої кількості потенційно корисного товару в потрібному місці й у потрібний час чи зовнішні умови для реалізації вибору.

Створення умов для реалізації потенційної корисності товару є найважливішою задачею комерційної діяльності. Саме для цих цілей і формуються відповідні служби збуту, накопичуються матеріальні запаси, створюються торгово-посередницькі фірми.

Основні різновиди комерційної діяльності цілком відбивають її сутність. По-перше, мова йде про постачання підприємства необхідними для нього сировиною, матеріалами і виробами. Робота, зв’язана з їхніми закупівлями, включає наступні основні операції:

• планування матеріальної потреби;
• організація придбання ресурсів і доставка їх на підприємство;
• регулювання розмірів матеріальних запасів;
• організація і контроль споживання ресурсів на підприємстві необхідно виконувати спеціальним підрозділам.

У типових ситуаціях їм (підрозділам) привласнюються такі назви:

• відділ матеріально-технічного постачання (забезпечення); відділ виробничої (виробничо-технічної і виробничо-технологічної комплектації);
• служба комплектування устаткуванням споруджуваних об’єктів.

У сучасних умовах, коли в професійний лексикон комерсанта входять усе нові терміни і поняття, у даній ролі можуть виступати підрозділу по керуванню матеріальними ресурсами і логістиці. Служба закупівель підприємства звичайно займається і питаннями одержання необхідної комерційної інформації.

Необхідно виділити збут готової продукції (послуг). Функцію збуту виконує спеціальна служба підприємства, що організує формування партій відвантаження, займається просуванням товару на ринок, здійснює пошук і оформлення відносин з покупцями (клієнтами). У сучасних умовах успіх цієї діяльності у великому ступені залежить від професіоналізму збутового персоналу і тому основною технологією роботи служби збуту стає маркетинг.

В окрему категорію варто виділити торгово-посередницькі операції на споживчому і промисловому (бізнес) ринку, маючи на увазі, насамперед, оптову і роздрібну торгівлю.

Участь посередника в процесі товароруху в багатьох випадках є необхідною умовою висновку угоди купівлі-продажу, тому що забезпечує більш широкий доступ споживачів до товару. Більш того, на споживчому ринку покупець, майже завжди, може придбати товар тільки через посередника (роздрібного торговця), тому що фірми-виготовлювачі практично ніколи не працюють з фізичними особами.

Комерційна діяльність завжди зв’язана з виконанням операцій по доведенню матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів. До таких операцій відносяться:

• у виготовлювачів – підготовка продукції до відправлення, відвантаження, відпуску і її документальне оформлення;
• на складах посередницьких і транспортних підприємств у процесі руху продукції – її приймання, збереження, формування комплектних партій, відвантаження;
• на складах підприємств-споживачів – приймання продукції по кількості і якості, збереження, доведення придбаних матеріалів до високого ступеня технологічної готовності до виробничого споживання, відпустка і доставка матеріалів до робочих місць.

У цілому всі ці операції в залежності від конкретної ситуації можна умовно розподілити на дві категорії – збутові і постачальницькі. Збутові операції і процеси зв’язані з виробництвом і постачанням продукції. Процес виробництва продукції закінчується збутом продукції. Постачальницькі операції зв’язані з виробничим споживанням матеріальних ресурсів, держанням матеріальних ресурсів і забезпеченням ними підприємств виробничої і невиробничої сфери.

Комерційна діяльність організації

Метою діяльності будь-якого підприємства є отримання максимально можливого прибутку в умовах впливу безлічі факторів і ризиків. Отримання доходу формується за рахунок реалізації власної продукції, послуг споживачеві безпосередньо, або через посередників.

Комерційна діяльність є формою товарно-грошових відносин, що приносить прибуток підприємцю. Сюди відносять розподіл і обмін товарними цінностями або послугами, які сприяють розвитку і стимулювання якісного виробничого процесу і процесу споживання.

Комерційна діяльність реалізується через комплекс фінансових, економічних, правових та інших видів взаємин між суб’єктами угод. Реалізація інтересів суб’єкта відбувається в умовах конкурентної боротьби.

Важливо відзначити, що комерційна діяльність не включає в себе безпосередній виробничий процес. Вона займається питаннями продажу вироблених благ, матеріального забезпечення виробництва, а так само посередницької і торгової діяльності.

Основною метою торговельної діяльності є отримання доходу, для цього організації необхідно вирішувати наступні завдання:

• проведення постійного моніторингу ринкових змін;
• організація збутової діяльності, доведення продукції до споживача;
• торгове посередництво, створення договірних відносин;
• співвіднесення власних виробничих масштабів до запитів суспільства, тобто з можливостями реалізації виробленої продукції.

Якщо розглядати комерційну діяльність, як систему відносин, то можна побачити такі її аспекти. Вона описується і формується угодами, контрактами, обміном, продажем, перепродажем, просуванням, розподілом, споживанням і інформацією. Кожен з цих елементів забезпечує кінцеву мету комерції підприємства. Всі складові частини комерційної діяльності взаємопов’язані між собою і в кінцевому підсумку є єдиним цілим. Поступово ці елементи упорядковуються і формують систему комерційної діяльності підприємства.

Напрямки комерційної діяльності організації

Комерційна діяльність здійснюється в умовах ринкових відносин. Для реалізації своїх планів по доходах підприємцям необхідно приймати рішення на основі безлічі даних, що включають в себе правові, економічні, збутові, закупівельні та інші аспекти роботи підприємства. Функції комерційної діяльності реалізуються в наступних напрямках:

• Визначення основних етапів комерційної діяльності компанії. Сюди відносять аналіз завдань і поступове їх рішення через реалізацію тактичних і стратегічних комерційних планів і заходів. Ефективна комерційна політика підсилює ринковий вплив компанії, сприяє раціональному і конкурентного розвитку підприємства.
• Реалізація комерційної діяльності повинна здійснюватися через комплексний підхід. Всі елементи системи торгівлі діють злагоджено і спрямовані на досягнення основної мети.
• Управління товарно – грошовими відносинами з іншими організаціями через встановлення довгострокових довірчих відносин з контрагентами, постачальниками і покупцями.
• Вивчення попиту, добробуту споживача, його мотивацію при здійсненні покупки.
• Постійний моніторинг зовнішньої конкурентного середовища. Проведення заходів з адаптації своєї продукції до постійно змінюваних факторів ринку.
• Проведення обліку витрат, відведених на торговельну діяльність. Дана сфера повинна бути прибутковою і покриватися одержуваними від неї доходами.

Організація бізнесу передбачає сукупність процесів, спрямованих на досягнення єдиної мети. Воно належить до суб’єктів і об’єктів торгових відносин підприємства. Моніторинг власних процесів, проведення їх аналізу сприяє формуванню найбільш оптимальної системи.

Для дослідження діючої комерційної діяльності компанії застосовують загальнонаукові методи. Тут оперують економічними даними, законами і підходами. Для розуміння більш вузьких областей комерції можуть використовуватися специфічні методи. Наприклад, спрямовані на визначення переваг покупців опитування та анкетування. Можуть проводитися математичні розрахунки моделей, що описують комерційну діяльність компанії.

Комерційні організації та фактори, що впливають на їх діяльність

Відповідно до Цивільного Кодексу України здійснення підприємницької діяльності може відбуватися через певні форми господарських організацій. Серед них виділяють господарські товариства і товариства, артілі і державні підприємства.

У господарських товариствах статутний капітал формується частками їх засновників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями своїм майном. У господарських товариствах статутний капітал так само формується з часткою, однак, засновники не відповідають своїм майном, а тільки сумою внесеного вкладу.

Артіль є добровільне об’єднання громадян на основі пайових внесків. У державних комерційних організацій немає права власності на закріплене за ними майно.

Об’єднання капіталів кількох учасників, для створення комерційної організації сприяє розвитку її комерційного потенціалу. Відповідальність за зобов’язаннями розподіляється між учасниками організації, а значить, знижується особистий ризик кожного із засновників.

Учасники комерційної організації мають право на управління нею. Так само вони отримують частину прибутку в залежності від своєї частки і частина майна в разі ліквідації підприємства.

На комерційні організації впливають фактори внутрішнього і зовнішнього середовища. До внутрішніх факторів можна віднести матеріальні, фінансові, інформаційні та трудові ресурси. Сюди так само відносять вплив роботи складського господарства, функціональних служб, інформаційного забезпечення та захисту.

Фактори зовнішнього середовища більш різноманітні і менш передбачувані. Найбільший вплив на продажу надають споживачі. Зміна їх переваг, поява аналогічних товарів може різко знизити темпи комерційної діяльності компанії. Не менш сильний вплив надають конкуренти, своїми діями обмежуючи роботу компанії. Проведення торгових операцій здійснюється через банківську систему, яка так впливає на комерційні процеси, здійснювані організацією.

Комерційна діяльність підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст
Суть комерційної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Завдання і сутність управління комерційною діяльністю . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
Принципи і методи управління комерційною діяльністю торгового підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
Функції і структура управління оптових і роздрібних торгових підприємств . . . . . . ..
Завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Список використаної літератури . . . . . .

Суть комерційної діяльності
Що таке комерція? Уміння перепродати дорожче? У якійсь мірі так, але не тільки це. Поняття «комерція» значно ширше, більш глибоке по змісту й умінню її здійснювати.
Комерція – вид торгового підприємництва чи бізнесу, але бізнесу шляхетного, того бізнесу, який є основою будь-якої по-справжньому цивілізованої ринкової економіки.
Комерція – слово латинського походження (від лат. Commercium – торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін «торгівля» має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому – торгові процеси, спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність зв’язана з другим поняттям торгівлі – торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку.
Тлумачний словник В. І. Даля визначає комерцію як «торг, торгівля, торгові обороти, купецькі промисли». Інакше кажучи, ці поняття припускають здійснення актів купівлі-продажу з наміром купити дешевше, а продати дорожче. У широкому значенні під комерцією часто розуміють будь-яку діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Однак таке широке тлумачення комерційної діяльності не погодиться з раніше викладеним підходом до комерції як торговим процесам по здійсненню актів купівлі-продажу товарів.
Комерційна діяльність підприємства – більш вузьке поняття, ніж підприємництво. Підприємництво – це організація економічної, виробничої та іншої діяльності, що приносить підприємцю доход. Підприємництво може означати організацію промислового підприємства, сільського фермерського господарства, торгового підприємства, підприємства обслуговування, банку, адвокатської контори, видавництва, дослідницької установи, кооперативу і т.д. З усіх цих видів підприємницької діяльності тільки торгова справа є в чистому виді комерційною діяльністю. Таким чином, комерцію варто розглядати як одну з форм (видів) підприємницької діяльності. У той же час і в деяких видах підприємницької діяльності можуть здійснюватися операції з купівлі-продажу товарів, сировини, заготовленої продукції, напівфабрикатів і т.п., тобто елементи комерційної діяльності можуть здійснюватися у всіх видах підприємництва, але не є для них визначальними, головними.
Отже, комерційна робота підприємства являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, спрямована на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й одержання прибутку.
Акт купівлі-продажу товарів базується на основній формулі товарного обігу – зміні форми вартості:
Д – Т и Т ‘- Г’
З цього випливає, що комерційна робота в торгівлі – поняття більш широке, ніж проста купівля-продаж товару, тобто щоб акт купівлі-продажу відбувся, торговому підприємцю необхідно зробити деякі оперативно-організаційні і господарські операції, у тому числі вивчення попиту населення і ринку збуту товарів, перебування постачальників і покупців товарів, налагодження з ними раціональних господарських зв’язків, транспортування товарів, рекламно-інформаційну роботу по збуту товарів, організацію торгового обслуговування і т.д.
Простий перепродаж товарів з метою отримання прибутку, чи інакше «вироблення» грошей з чогось, є власне кажучи спекулятивною угодою, що не представляє собою корисної комерційної діяльності (шляхетного бізнесу).

Завдання і сутність управління комерційною діяльністю
Діяльність торговельного підприємства не протікає самостійно. Вона спрямовується людьми, регулюється ними і управляється.
Управління – є свідомий вплив людини на об’єкти і процеси з метою надання діяльності підприємства комерційної спрямованості та отримання певних результатів.
У міру ускладнення виробництва управління перетворилося на особливу категорію, залучаючи все більше і більше учасників. В управлінні діяльністю підприємства присутні дві сторони: керуючі і керовані. Тих, хто управляє, прийнято називати суб’єктами управління, до них відносяться адміністратори, керівники, керуючі. Об’єкти управління – це ті, ким управляють – працівники, колективи, і те, чим управляють – економіка, комерційну справу, торговий процес. Взаємодія суб’єктів і об’єктів за допомогою керуючих впливів і зворотного зв’язку дозволяє цілеспрямовано управляти всебічної діяльністю підприємства.
Керуючі впливи представлені законами, указами, планами, програмами, постановами, нормативами, рекомендаціями, інструкціями, матеріальними і фінансовими стимулами. Зворотні зв’язки – це результати безпосередніх спостережень і контролю з боку суб’єкта управління, статистична і поточна звітність, бухгалтерська документація. У нових умовах господарювання торгових підприємств багато методичні та практичні положення вітчизняного управління виявилися неприйнятними. Це викликано тим, що наука управління в нашій країні напрацьовувалася з орієнтацією на інтереси держави. Підходи до формування основних принципів та методів носили навмисний характер і були спрямовані на процеси управління підприємствами державної форми власності.
Ринкова система управління набула особливої ​​значущості в Росії у зв’язку з переходом до ринкової економіки. В умовах ринку виникає потреба в розширенні управлінських завдань, розробці нових прийомів і методів управління, придатних для різноманітних форм власності та розвитку комерційної діяльності торговельних підприємств. Іншими словами, передбачається постійний пошук шляхів удосконалення управління. Процес управління торговим підприємством повинен бути заснований на ринкових принципах і методології сучасного управління. Зарубіжна наука управління пройшла довгий шлях свого розвитку. Передумовами для цього були:
економічні закони ринку;
динамізм споживчого ринку;
ієрархічна побудова структури управління з орієнтацією на стратегічний курс в діяльності підприємства;
організованість підприємства, обумовлена ​​його інтегрованістю і пристосованістю до змін зовнішнього середовища;
вихідні та результуючі параметри.
А. Файоль створив теорію управління суспільним виробництвом, в якій сформульовані принципи управління, засновані на використанні потенційних ресурсів підприємства. Він виділив п’ять вихідних функцій в управлінні: планування, організація, розпорядництво, координація та контроль. Об’єктивна необхідність створення системи управління, що складається з взаємодіючих процесів, розкрито М.Х. Месконом у роботі «Основи менеджменту»: «Управління – це процес, тому що робота по досягненню цілей – це не якась одноразова дія, а серія взаємопов’язаних безперервних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важливі для успіху підприємства. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж являє собою процес, тому що так само складається з серії взаємопов’язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій ».
Наведені теоретичні положення дають уявлення про підходи до управління комерційною діяльністю підприємства в умовах ринку. Система управління, орієнтована на ринок, означає не тільки організацію структури і взаємозалежну сукупність задіяних процесів підприємства, але і їх поєднання з усіма зовнішніми чинниками.
Управління комерційною діяльністю ставить своїм безпосереднім завданням внести певну впорядкованість в комерційні та торгові процеси, організувати спільні дії працівників, які беруть участь у цих процесах, досягти узгодженості і координації дій. При цьому управління спрямоване на оптимізацію роботи співробітників з метою підвищення ефективності комерційних процесів і досягнення кінцевих цілей підприємства.
У сучасних умовах діяльність торгового підприємства пов’язана з підприємництвом, комерцією, економетрикою, економічною кібернетикою та інформатикою.
Цим визначається новий якісний рівень і економічне зростання ринку. Відповідним чином має будуватися і організаційна структура управління торговим підприємством.
Комерційна діяльність торговельних підприємств має багато спільного. Однак конкретні управлінські рішення, розроблені та реалізовані одними торговими підприємствами, що не завжди можуть бути використані іншими підприємствами.
Це обумовлено чинниками зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, в першу чергу змінами споживчого ринку.
Крім того, змінюються в часі і внутрішні умови функціонування торгового підприємства. Отже, процес управління повинен визначатися параметрами навколишнього середовища та їх змінними величинами в межах торговельного підприємства.

Принципи і методи управління комерційною діяльністю торгового підприємства
Управління комерційною діяльністю базується на принципах і методах управління. Розглянемо основні принципи побудови управління комерційною діяльністю торгового підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Основні принципи побудови управління комерційною діяльністю торгового підприємства
Забезпечення узгодженості між підрозділами (службами). Кожному підрозділу (служби) торгового підприємства властиві певна призначеного і їх функції, тобто вони мають в тій чи іншій мірі автономністю. Разом з тим їх дії повинні бути скоординовані і узгоджені в часі, що зумовлює єдність системи управління торговим підприємством.
Забезпечення взаємодії між комерційною діяльністю і цілями торгового підприємства. Комерційна діяльність формується і змінюється відповідно до інтересів і потреб виробництва. Отже, функції управління комерцією реалізуються з урахуванням цілей торгового підприємства.
Забезпечення ієрархічності структури управління. Характерною ознакою управління є ієрархічний ранг. Організація управління комерційною діяльністю повинна бути орієнтована на вертикальні і горизонтальні зв’язки.
Забезпечення комплексного підходу в управлінні. З позиції комплексності беруться до уваги всі фактори, що впливають на управлінські рішення комерційної діяльності. Передбачається також зв’язок комерційних процесів торгового підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища. Забезпечення малозвенності в структурі управління. Під малозвенностью розуміється нескладна структура управління. Але при цьому повинні досягатися стабільність і надійність управління комерційною діяльністю.
Забезпечення адаптивності структури управління. Внутрішнє та зовнішнє середовище схильна до постійних змін. Особливо це проявляється в період зародження споживчого ринку. Тому гнучкість і пристосовність структури управління комерційною діяльністю до змін і умов навколишнього середовища мають істотне значення.
Забезпечення виконавчої інформацією. Вироблення і прийняття управлінських рішень грунтуються на виконавчій інформації. Вона включає отримання вихідної інформації, обробку, аналіз і видачу результатів управляюшегo впливу .. Це завдання виконується за допомогою сучасних технічних засобів, пoзвoляюшіх автоматизувати процес інформаційного забезпечення.
Управління комерційною діяльністю не можна відокремити від системи управління торговим підприємством, яке виконує ще й функції, пов’язані з технологічної, економічної та фінансової діяльністю. Отже, при побудові структури управління комерційною діяльністю необхідно враховувати взаємодію і підпорядкованість всіх сoставляюшіх елементів, oбразуюшіх целoстную систему управління торговим підприємством.
Методи управління – це способи впливу на управління комерційними процесами та діяльністю. Вони поділяються на адміністративні, організаційні, економічні та правові.
Адміністративні методи визначаються сферою діяльності і конкретними умовами торгового підприємства. Неoбходімo враховувати і альтернативні варіанти управління, вибір і реалізація яких визначається передбаченням цільових результатів підприємства. Слід зазначити, що ієрархічна побудова системи управління і зміст управлінських функцій багато в чому залежать від займаних позицій керівництвом торговельного підприємства. Тут можливі різні компромісні рішення.
Організаційні методи засновані на організаційному, oрганізаціонно-распорядітельнoм, організаціoннo-метoдіческoм та нормативне забезпечення. Вони містять регламентують вимоги організаційного та методичного характеру, розпорядчі, інструктивні та нормативні матеріали, що є передумовами формування управлінських рішень. У міру розвитку ринкових відносин роль організаційних методів, що регулюють вплив на управління комерційною діяльністю, буде зростати.
Економічні методи в своєму визначенні спираються на взятий курс і економічну стратегію торгового підприємства, його потенційні ресурси, економічний стан ринку. Сукупність економічних елементів – це вихідні позиції в управлінні комерційною діяльністю підприємства. Вплив економічних методів зумовлюється навколишнього економічним середовищем. Правові методи орієнтовані на використання правового механізму, який базується на прийнятих правових і законодавчих актах, відповідних нормативах і положеннях. Правові методи полягають в юридичному регулюванні комерційних процесів з урахуванням цільових завдань торгового підприємства.
Названі методи управління не виключають один одного і реалізуються у взаємодії. Їх поєднання залежить від конкретних умов функціонування торгового підприємства та ринкового середовища.

Функції і структура управління оптових і роздрібних торгових підприємств
У нових умовах господарювання комерційна діяльність розглядається як визначальна основа торгового підприємства. Одночасно посилюється увага до функцій і структури управління комерційною діяльністю підприємства. Система управління носить досить динамічний характер, спрямований на адаптацію структури комерційної діяльності до особливостей і тенденцій розвитку ринку.
При управлінні комерційною діяльністю виконуються функції процесу управління: планування, організація, облік і контроль.
Планування – одна з найважливіших функцій управління комерційною діяльністю торгового підприємства. Планування закупівель, товарних запасів і продажів зв’язано з динамікою торгових процесів і сприяє досягненню поставлених цілей торгового підприємства. Плани закупівель і продажів звичайно містять показники, які повинні бути досягнуті в результаті їхнього виконання. У планах відбивається зміст робіт, установлюється персональна відповідальність за їхнє виконання, намічаються терміни і визначаються методи контролю й аналізу ефективності виконання завдань.

Сутність організації як функції управління полягає в упорядкуванні, узгодженні, регламентуванні дій виконавців, що беруть участь у процесах закупівлі, продажі і просування товарів до споживачів. Організація управління включає також оперативне регулювання, під яким маються на увазі поточні управлінські рішення, інструкції, накази, розпорядження, указівки, вироблювані і прийняті суб’єктами управління відповідно до конкретної ринкової ситуації. Облік як функція управління комерційною діяльністю являє собою документальне оформлення надходжень, приймання, реалізації товарів і їхнього руху в торговому підприємстві. Завдяки обліку забезпечується схоронність матеріальних цінностей та грошових коштів, контроль за торговими процесами і результатами комерційної діяльності.
Під контролем мається на увазі активне спостереження за виконанням управлінських впливів, перевірка дотримання документів, що регламентують комерційно підприємницьку діяльність торгового підприємства. Контроль разом з обліком інформує підприємця про результативність торгових процесів і служить засобом коригувального впливу з боку органів управління на тих, кому слід виконувати керуючі рішення.
У великих торгових підприємствах у процесі управління комерційною діяльністю реалізуються такі функції управління, як економічний аналіз показників комерційної діяльності, прогнозування попиту і продажів.
Функції комерції обумовлені взаємодією з ринками, споживачами, конкурентами й іншими елементами зовнішнього середовища. Отримані вихідні дані з внутрішніх і зовнішніх джерел трансформуються в інформацію, на основі якої здійснюється комерційна діяльність у торговому підприємстві (рис. 2). У міру становлення ринку передбачається проведення коректувань у системі управління комерційною діяльністю на основі всебічного аналізу діяльності торгового підприємства і факторів зовнішнього середовища.

Правові та нормативні акти, які використовуються для прийняття комерційних рішень і виконання комерційних задач