Українські легіонери в АПЛ: як справи у Мудрика, Зінченка, Миколенка, Забарного, Ярмолюка? Розповідають наші британські експерти

Українські журналісти з Великобританії Ендрю Тодос та Дмитро Ребров в ексклюзивному коментарі «УФ» поділилися очікуваннями від старту нового сезону АПЛ.

Новий сезон англійської Прем’єр-ліги відкрився вчора матчем за участі чинного чемпіона Манчестер Сіті проти Бернлі на чолі з легендою містян Венсаном Компані. Швидкі голи Ерлінґа Холлана, яскравий футбол і заповнені трибуни, які дивляться на молодих мільйонерів на смарагдовому газоні – за це ми й любимо АПЛ, ні?

Не лише! Несподівано та дуже приємно для нас англійський чемпіонат виявляється одним із найбільш українізованих у топ-5, і це ставить багато цікавих запитань. Як Мудрик і Забарний адаптувалися до футболу в Англії? Зінченко допоможе Арсеналу відібрати титул у Ман Сіті? Миколенко з Евертоном відштовхнуться від дна? Коли чекати дебюту Ярмолюка у Брентфорді? На ці питання ми попросили відповісти наших експертів.

Сайт «Український футбол» за допомогою наших колег Ендрю Тодоса (Zorya Londonsk) та Дмитра Реброва (ex-VAVEL), які спеціалізуються на англійському футболі, спробував проаналізувати, чого чекати від наших хлопців в АПЛ.

«Мудрик влітку показав, що він готовий всіх здивувати»

– Михайло Мудрик заходить у свій перший повноцінний сезон в Англії. Шести місяців адаптації було достатньо, щоб обтесатися на новому місці?

Дмитро Ребров: Нам усім хотілося, щоб він побільше грав. Ми побачили, що він не так часто виходив із перших хвилин, час отримував обмежений. У червневих матчах за збірну України Міша нас усіх порадував і дав зрозуміти, що готовий у новому сезоні здивувати.

Дмитро Ребров, фото: з особистого архіву Д.Р.

Ендрю Тодос: Перші півроку пішли на адаптацію Міші, який потрапив до Челсі у період нестабільності. Забагато гравців в команді. Тренери не знали, як працювати в такій атмосфері. Ні Поттеру, ні Лемпарду не вдалося зліпити бодай щось, що могло походити на команду. Вони мали так багато опцій, що не знали, що робити з тою кількістю гравців.

Дуже позитивно вплинула на Мудрика поїздка на молодіжне Євро-2023, хоча він зіграв лише у двох поєдинках плей-офф. Повернення до знайомого середовища, де всі тебе розуміють, допомогло психологічно розвантажитися та надихнуло повернутися вмотивованим у новому сезоні.

Я очікую, що Мудрик класно себе покаже на фланзі з Чілвеллом, який взяв Мішу під свою опіку. Він може зосередитись виключно на оборонній роботі та допомагати Мудрику більше загострювати. Над чим потрібно попрацювати Мудрику – гра в захисті, а завдання Почеттіно допомогти йому покращити цей аспект гри.

Підсумки передсезонки Челсі

Дмитро Ребров: У передсезонці за Челсі Мудрик досить добре себе показав. Я дивився ігри Summer Series, де зв’язка Мудрика і Джексона добре себе показала. Почеттіно буде йому довіряти. Для нього може бути проблемою скорочення кількості матчів, враховуючи відсутність єврокубків і великий ростер футболістів.

Ендрю Тодос: Челсі влітку все почав будувати з чистого аркуша. Відчувається свіжий погляд. В контрольних матчах можна було побачити, що Мудрик порозумівся з партнерами по атаці, чого бракувало півроку тому. На них було дуже нудно дивитися, адже за іменами та потенціалом це потужний склад, який виходив на поле страждати. Навіть важко було дивитися матчі Челсі. Брак мотивації та дисципліни.

Ендрю Тодос, фото: УСІ Online

Команда додала при перехідних фазах, маючи таких виконавців, як Мудрик Нкунку, Маатсен, Джексон. Якраз це дуже допомагає при побудові атак за рахунок індивідуальних дій, швидко приймають рішення.

З ким доведеться конкурувати

Дмитро Ребров: На позицію Мудрика можуть поставити Стерлінга або Маатсена, який минулого сезону був у Бернлі. Я сподіваюся, що він стане першою опцією для Почеттіно. Травма Нкунку? Для перспектив Міші вона не така критична, як для всієї команди.

Ендрю Тодос: Зараз при Почеттіно в кожного футболіста своя роль. На відміну від Поттера, він може бути жорстким та приземлити тебе, якщо почнеш ловити зірочку. Працюючи у Саутгемптоні та Тоттенгемі, ми бачили, як Маурісіо розкривав молодих талантів атакувального плану.

Мудрику в Челсі стало вільніше дихати з відходом Маунта та Пулішича. З огляду на травму Нкунку, конкурувати з Михайлом на лівому фланзі будуть Стерлінг, Маатсен та Голл, якого награвали у півзахисті.

Прогноз на сезон

Дмитро Ребров: Я думаю, що Челсі побореться за топ-4, хоча конкуренція буде дуже високою. Повторення минулого сезону я не бачу. П’ятого місця буде достатньо для кваліфікацію в Лігу чемпіонів, яка в наступному сезоні почне проводитися за швейцарською системою.

Ендрю Тодос: Без єврокубків мають фінішувати в АПЛ у топ-5 [перевага порівняно з конкурентами, які, радше за все, весь сезон будуть розриватися між домашніми та міжнародними фронтами].

Михайло Мудрик, фото: Getty Images

«Зінченко – лідер Арсенала, навіть без капітанської пов’язки»

– Роль Зінченка в Арсеналі зросте з переходом у Байєр Граніта Джаки?

Дмитро Ребров: Саша прийшов в Арсенал і намагався передати молодим гравцям свій чемпіонський менталітет. До травми, коли в Арсеналу почала валитися гра, було багато моментів, де він розмовляв із хлопцями. Показував, що він лідер на полі без капітанської пов’язки.

Ендрю Тодос: Зінченко без сумнівів є ключовим гравцем для Арсенала. Чимало йому прилітало за помилки при грі у захисті наприкінці сезону, але якогось великого негативу не було помітно. Так, як Зінченко впливає на гру Арсенала, Тірні цього зробити не зможе.

Підсумки передсезонки для Арсенала

Дмитро Ребров: Артета за літо провів чистку складу. Багато футболістів пішло, і до закриття трансферного вікна той самий Балогун може бути проданий у Монако за хороші гроші. Новачкам знадобиться трохи часу, щоб вписатися в ігрову структуру Арсеналу

Ендрю Тодос: Зінченка дуже не вистачало Арсеналу у контрольних матчах. Райсу необхідно трошки часу, аби освоїтися у структурі гри Арсенала. Тімбер був підписаний для того, аби допомогти Зінченку при позиційних атаках забезпечувати тиск у середині поля – такий собі Канселу на мінімалках.

Минулого року Арсенал був досить активним на трансферному ринку. Новачки, які прийшли в команду, зрозуміли вимоги Артети. Я чекаю, що Вієйра та Троссард адаптувався та допоможуть команді. Не варто забувати про Сміта-Роу, який про себе нагадав за виступами Англії U-21 на тріумфальному Євро-2023.

Жезус зараз травмований, тож Хаверцу доведеться невдячну справу робити, закриваючи цю позицію. Повернули з оренди Балогуна, але, скоріше за все, він повернеться грати у Францію, якщо хтось погодиться заплатити 50 млн, які хоче Арсенал.

З ким доведеться конкурувати Зінченку

Дмитро Ребров: Фанати Арсенала зацінили, як Тімбер класно закрив позицію лівого захисника, але ж його купували з метою закрити праву бровку і повернути в центр оборони Вайта. Тірні нікуди не пішов, а значить, що Зінченко безальтернативний інвертований лівий захисник.

Олександр Зінченко, фото: Getty Images

Ендрю Тодос: Позиція інвертованого фулбека потребує певних навичок, чого бракує Тірні, аби виграти конкуренцію в Сашка.

Прогноз на сезон

Дмитро Ребров: Я думаю, що конкуренти стали сильнішими, але й Арсенал без діла не сидів. Були куплені Хаверц, Тімбер і мій найулюбленіший гравець Райс. Як уболівальнику Вест Гема, мені приємно, що він пішов за такі гроші.

Арсенал може боротися за чемпіонство, але доведеться витримати конкуренцію з іншими претендентами. Я не бачу причин, через які команда злетить. Минулого року вони не просто кинули виклик Ман Сіті, а й показували топовий футбол. Не можна сказати, що їм щастило – скоріше, навпаки.

Ендрю Тодос: Матчі у Лізі чемпіонів повинні дати відповідь, наскільки Арсенал готовий витримувати цей графік топових команд. Це буде створювати велике навантаження на команду. Команда не виглядає фаворитом на титул. Буде дуже велика конкуренція за потрапляння в топ-4.

Того сезону Арсенал став сюрпризом для всіх, що вони так високо йшли по дистанції, а зараз до команди буде більш особливе ставлення з боку суперників. Як мінімум – перемога в Кубку Англії.

«Конкуренція з Янгом піде Миколенку на користь»

– Прихід 38-річного Ешлі Янга загрожує позиціям Миколенка в Евертоні, який пропустив усю передсезонку?

Дмитро Ребров: Конкуренція з Янгом ‒ однозначно в плюс для Миколенка, якому доля знову подарувала можливість набратися досвіду у великої зірки. Віталію в праймовій формі не складе труднощів виграти конкуренцію у Янга.

Миколенко ідеально підходить під консервативний футбол Шона Дайча, де від захисника вимагається винятково оборонна робота, в чому він реально хороший. Моя думка, що основним у Евертона зліва буде Миколенко.

Травматичність Миколенка пояснюється тим, що до березня він відіграв у всіх матчах Евертона в Прем’єр-лізі. Незважаючи на те, що він не пройшов збори, Віталій отримав достатньо часу відновитися, а Дайч поступово буде його підводити до основи в найкращих кондиціях.

З іншого боку, проблеми у Миколенка почалися не зовсім вчасно, коли приходить новий тренер і ти більшу частину часу проводиш у лазареті. Ситуація не з найкращих, але Миколенко за півтора року довів, що він може грати на рівні АПЛ.

Віталій Миколенко, фото: Getty Images

Ендрю Тодос: Я сподіваюся, що Янг допоможе Миколенку в позитивному плані. Він дуже досвідчений, повигравав купу титулів. Ця конкуренція піде йому тільки на користь. У матчах за збірну Миколенко дуже сподобався. Він був дуже злий, достойно зіграв.

Віталію потрібна допомога від центрбека, який грає біля нього. Брандтвейт, який повернувся з оренди у ПСВ, видається мені більш оптимальним партнером для Миколенка. Коаді минулого сезону не вражав.

Янг особливий тим, що він може грати будь-де, куди Дайч може його поставити. Проте Ешлі в силу віку не зможе грати всі 90 хвилин.

Миколенка хейтили часто за те, що він одну гру видає блискуче, а у наступних двох малопомітний. Перші матчі проти Фулгема, Вулвз та Астон Вілли повинні дати на це відповідь.

Підсумки передсезонки

Дмитро Ребров: Дайч – унікальний тренер у тому плані, що йому з обмеженими ресурсами і підбором футболістів рівня Чемпіоншипа рік за роком вдавалося утримувати Бернлі в АПЛ. З тими гравцями, що є зараз в Евертоні, питання про набір 40 очок для виживання має вирішитися спокійно

Ендрю Тодос: Дайч, який сповідує архаїчний футбол, за півроку мав можливість добре вивчити тих гравців, яких він має в команді. Евертон повинен зайти в сезон більш солідним.

Може бути проблематично, якщо Миколенко не встигне набрати форму до початку сезону. Навіть якщо він мало зіграв то міг добре вивчити вимоги Дайча на теоріях. Сподіваюся, що Миколенко виграє конкуренцію у зіркового Янга.

Прогноз на сезон

Дмитро Ребров: Я бачу Евертон ближче до топ-10, ніж внизу таблиці.

Ендрю Тодос: Евертон буде точно в другій половині таблиці. Дуже потужна буде конкуренція внизу таблиці. Команда має вирішувати завдання зі збереження місця на наступний сезон.

«Дебют Ярмолюка в першій команді Брентфорда от-от має статися»

– Єгор Ярмолюк рік відіграв за резервну команду Брентфорда, а в міжсезоння був переведений в основний склад і пройшов усю передсезонку. Чи варто чекати дебют п’ятого українця в АПЛ серед присутніх?

Дмитро Ребров: Ярмолюк точно дебютує в цьому сезоні.

Ендрю Тодос: На мою думку, Ярмолюку ще зарано до основи, але буде позитив, що він набирається досвіду з першою командою, а стабільну практику матиме в кубкових турнірах. Не виключено, що взимку він може піти в оренду у Чемпіоншип, але цілком реально, що свої кілька хвилин він точно отримає в Прем’єр-лізі.

Бен Мі та Нейтан Коллінз в одному з інтерв’ю дуже добре відгукувалися про Ярмолюка. Його дебют от-от має статися.

Підсумки передсезонки Брентфорда

Дмитро Ребров: Брентфорд багато років грає практично одним і тим самим складом. Протягом двох сезонів дуже добре грає в АПЛ, обмежуючись малими вкладеннями в трансфери. Цікаво подивитися, як Брентфорд адаптується до гри без Айвена Тоні.

Ендрю Тодос: Для нього зараз класно те, що він постійно біля основної команди, набирається досвіду з ними. Відчув себе своїм у команді, яка грає багато років одним і тим самим складом.

Єгор Ярмолюк, фото: ФК Брентфорд

Дуже велика увага до Ярмолюка від менеджера Томаса Франка. З його досвідом у юнацькому футболі, це має допомогти Єгору проявити себе в АПЛ. Він на вигляд приємний чувак, але з дисципліною, якою славляться скандинави.

З ким доведеться конкурувати

Ендрю Тодос: Влітку з команди пішов данець Бідструп до Зальцбурга. В обоймі Брентфорда є гравці, котрі до старту АПЛ підійшли в хороших кондиціях

Прогноз на сезон

Дмитро Ребров: У минулому сезоні вони до кінця боролися за єврокубки Піднятися вище буде для них реальним досягненням. Мені дуже симпатичний Брентфорд, але якогось глобального прориву досягти буде складно.

Ендрю Тодос: Пів сезону без Тоуні буде дуже складно. Перші два роки Брентфорд нас дивував результатами в окремих матчах, але зараз команда залишиться на плато та триматиметься середини таблиці.

«Для Забарного у Борнмуті все ідеально складається»

– Для Забарного в Англії все тільки починається?

Дмитро Ребров: Мені дуже імпонує Ілля своєю грою в такому молодому віці. Якщо йому вдалося освоїти принципи гри нового тренерського штабу, то місце в старті йому гарантовано.

Ендрю Тодос: Я позитивно ставлюся до перспектив Забарного у Борнмуті. Після травми він почав грати, коли стало вже зрозуміло, що команда не вилітає, що зменшило тиск на команду. Бачу Іллю першим вибором Іраоли у стартовій одинадцятці Борнмута.

З ким доведеться конкурувати Забарному

Дмитро Ребров: За профайлом у Борнмута є два лівогогих центрбеки — Келлі та Сенесі, які поруч гратимуть з Мефамом.

Ендрю Тодос: Іраола використовує схему з чотирма захисниками, маючи по два гравці на одну позицію. Стартова точка для Забарного — ідеальна.

Підсумки передсезонки Борнмута

Дмитро Ребров: Забарний ухвалив правильне рішення, відмовившись від поїздки на молодіжне євро, щоб перезарядитися та пройти збори з новим тренером. Це дуже важливо саме для Іллі, щоб виграти конкуренцію на зборах.

Ілля Забарний, фото: Getty Images

Рік тому всі називали Борнмут кандидатом на виліт №1. Зараз вони дуже сильно посилилися. Прийшли в команду Макс Ааронс, Алекс Скотт – дуже непогані гравці. Сьогоднішній Борнмут контрастує із собою зразка минулого сезону

Ендрю Тодос: Забарний під час передсезонки в Іспанії отримав чимало позитивних відгуків. Борнмут зробив багато солідних трансферів. На папері команда має таких гравців, які можуть показувати досить симпатичну гру, яка буде насолодою для очей.

Я би відзначив 19-річного Керкеза, якого придбали в АЗ. Клюйверт прийшов. Головне, щоб ці гравці, які в Борнмуті не один сезон грають, адаптуються до нового стилю гри, який хоче бачити Іраола. Зараз Борнмут нагадує маленьку копію Челсі, скуповуючи талантів, які повністю не реалізували свій потенціал.

Іраола класно себе показав у Іспанії. Тепер цікаво постежити, що в нього вийде в АПЛ.

Прогноз на сезон

Дмитро Ребров: Міцний середнячок.

Ендрю Тодос: Власники Борнмута не приховують, що очікують побачити команду в топ-10. Я б сказав, що їм це вдасться.

Всі легіонери збірної України

З розпадом радянської імперії футболісти пострадянського простору активно змінювали не лише місце роботи, але й батьківщину. Мова тоді йшла не стільки про натуралізацію, скільки про вибір громадянства – першого в житті після зникнення країни народження.

Найчастіше, хто де грав на момент розпаду СРСР, той там і залишився. Щодо футболістів, які переїхали в Україну з інших країн після першого матчу національної команди в 1992 році, згодом взяли українське громадянство і зіграли за збірну, то їх було не так вже й багато. Якщо точно – то 10. Жуніор Мораес став 11-м.

Юрій Калітвінцев (Росія)

Приїхав в Київ в 1994 році з Нижнього Новгорода, а вже за рік дебютував в збірній України і згодом навіть був її капітаном. Усього на його рахунку 22 матчі за національну команду і один гол. Переможний. У ворота збірної Хорватії в рамках відбору на Євро-1996.

Сергій Кормільцев (Росія)

Уродженець Барнаула навіть встиг зіграти один матч за збірну Росії, втім ФІФА не врахувала ту гру як офіційну (швидше то була збірна російських клубів проти дуже експериментального складу Бразилії), а тому не заважала зміні футбольного громадянства. В 2000 році (через два роки після переїзду до київського «Динамо» півзахисник дебютував за збірну України. Всього зіграв 15 матчів, з яких 4 офіційні.

Артем Яшкін (Росія)

Разом з Кормільцевим в 1998 році перейшов з «Уралану» (Еліста» до команди Валерія Лобановського, але вперше зіграв за українську збірну на 4 місяці пізніше. На його рахунку 8 матчів за збірну, з яких лише два – товариські. Фактично він був в основній обоймі команди, що невдало боролася за вихід на чемпіонат світу-2002. Нині – гравець ветеранської збірної України.

Сергій Серебреніков (Росія)

Третій зі списку російських півзахисників, запрошених Валерієм Лобановським спочатку до «Динамо», а потім – до збірної України. На його рахунку – 12 матчів в синьо-жовтій футболці і гол у ворота Вірменії в 2002 році в рамках відбору до Євро-2004.

Олексій Бахарев (Росія)

Унікальний випадок. В тому матчі, в якому єдиний матч за збірну Росії зіграв Кормильцев, на заміну виходив Олексій Бахарев. То була єдина його гра, а тому коли півзахисник перебрався до донецького «Шахтаря», виникла ідея заграти й його за українську збірну. Але з якихось дивних причин ФІФА, дозволивши змінити футбольне громадянство Кормильцеву, заборонила це Бахареву. Причому українська сторона нічого не підозрюючи навіть випустила росіянина на гру проти Ірану в 2002 році. То був єдиний матч Бахарева за синьо-жовту команду, після чого йому довелося повертати російський паспорт.

Артем Мілевський (Білорусь)

За вихованця мінської «Зміни» велася справжня футбольна війна між федераціями Білорусі та України. З Мінська до академії Павла Яковенка в Київ Мілевський переїхав в 15-річному віці, маючи вже в активі ігри в складі юнацької збірної Білорусі, але заявив, що налаштований грати за Україну. Білоруси не хотіли втрачати талант остаточно, і лише втручання президента ФІФА Йозефа Блаттера допомогло знайти спільну мову.

Яки виявилося в подальшому, боротьба не була марною. На молодіжному рівні Мілевський провів за Україну 36 матчів, в яких забив 22 голи і дебютував за головну команду відразу в фінальній частині чемпіонату світу-2006. Всього форвард зіграв за першу збірну України 50 поєдинків (25-й показник в історії збірної) і забив 8 голів (10-й показник). Щоправда 6 голів з 8 були забиті в товариських матчах, а інших два – у ворота збірної Андорри.

Олександр Алієв (Росія)

Ще одне з «пташенят» академії Яковенко. Алієв Народився і прожив 12 років у Хабаровську, до Києва переїхав одночасно з Мілевським з ДЮСШ московського «Спартака» у віці 15 років. Отримав український паспорт і право грати за збірні України без проблем, показавши на молодіжному рівні не гірші цифри, ніж білорус: 38 матчів і 13 голів.

Втім, за національну команду дебютував на два роки пізніше Мілевського – в 2008 році в кваліфікації до чемпіонату світу-2010 проти збірної Білорусі. Загалом на його рахунку 26 полєдинків в складі збірної і 6 голів (всі – в товариських матчах).

Марко Девіч (Сербія)

На батьківщині юний серб пограв в другорядних клубах і в 21 рік прийняв запрошення луцької «Волині». Хто тоді міг подумати, що футболіст проведе в Україні наступні 10 років, зіграє за «Металіст», «Шахтар», буде близький до переходу в «Динамо» і стане одним з кращих бомбардирів чемпіонату за історію (7-е місце з 90 голами).

В 2008 році стало зрозуміло, що збірна Сербії не дуже прагне залучати до своїх лав футболіста, а в складі «Металіста» на той час вже було надто багато легіонерів, що ускладнювало життя головного тренера в умовах ліміту на іноземців. Девічу швидко змайстрували українське громадянство і викликали в збірну України, хоча на той час в нашій країні він прожив лише 4 роки.

За головну команду України Марко Девіч провів 35 матчів і забив 7 голів, проте найбільше запам’ятався восьмим – незарахованим. Після його удару на українсько-польському Євро-2012 пропустила збірна Англії. Втім, арбітри помилково не зарахували взяття воріт. А ще серб – перший в історії збірної України автор хет-трику. Сталося це в 2013 році, а постраждала збірна Сан-Марино. Таке ж досягнення є лише у Андрія Ярмоленка.

Едмар (Бразилія)

Україна стала його другою домівкою. Бразилець живе тут вже більше 15 років, одружився з українкою і навіть взяв собі прізвище Галовський. За збірну дебютував в 2011 році, проживши на той час в Сімферополі та Харкові 8 років. Зіграв в синьо-жовтій команді 15 матчів і навіть відзначився у воротах Сан-Марино. Його натуралізація теж допомогла «Металісту» звільнити одне легіонерське місце в складі.

Марлос (Бразилія)

Народився в 1988, переїхав до України в 2012, у 2017 став громадянином України і менш ніж за місяць дебютував у складі збірної України. Нині на його рахунку 10 матчів. Голів поки що не забивав.

Мораес (Бразилія)

Поки що його історія виступів за українську збірну налічує лише 14 хвилин у матчі проти Португалії. І він міг відзначитися в тій грі. Схоже, в матчі проти Люксембургу Андрій Шевченко дасть бразильцю більше часу.

І ще одне важливе питання: «хто буде наступним». Найчастіше мова заходить про лівого захисника «Шахтаря» Ісмаїлі. Він в Україні вже 6 років, а виклик від рідної країни не так і не приходить. Отже, бразилець може піти шляхом своїх одноклубників – Марлоса і Мораеса.

Related Posts: