ЛІМБІ́ЧНА СИСТЕ́МА (від лат. limbus – край, облямівка) – сукупність певних структур головного мозку (кінцевого, проміжного й середнього відділів), пов'язаних між собою фізіологічно (функціонально) завдяки участі в організації емоційно-мотиваційної поведінки.

Лімбічна система (від лат. limbus — «межа, край, кордон») — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання тощо.

Лімбічна система складається з ряду різних структур, але три з найважливіших – гіпокамп, мигдалина і гіпоталамус (рис. 2). Гіпокамп є важливою структурою для навчання та пам'яті. Мигдалина бере участь у нашому переживанні емоцій та у пов'язуванні емоційного сенсу з нашими спогадами.

Лімбічна система включає гіпокамп, мигдалину, передні ядра таламуса, перегородку, лімбічну кору та форнікс, які разом підтримують різноманітні функції, включаючи емоції, поведінку, мотивацію, довгострокову пам'ять та нюх.

Гіпокамп (від грец. ἱππόκαμπος — міфологічний кінь гіпокамп або морський коник) — частина лімбічної системи головного мозку (нюхального мозку). Бере участь в механізмах формування емоцій та консолідації пам'яті, тобто переходу короткочасної пам'яті в довготривалу.

Лімбічна система включає гіпокамп, мигдалину, передні ядра таламуса, перегородку, лімбічну кору та форнікс, які разом підтримують різноманітні функції, включаючи емоції, поведінку, мотивацію, довгострокову пам'ять та нюх.

Лімбічна система (від лат. limbus — «межа, край, кордон») — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, …