Вперше поняття науки було дано Арістотелем. Він виділяв науку як особливу форму знання задля самого знання і вважав, що одержання таких знань є вищою метою людської діяльності. Видатний вчений Нового часу Ф. Бекон сказав, що наука є історичним продуктом людської діяльності.

Ἀριστοτέλης; 384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький науковець-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.

Нау́ка — сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ.

Аристотель (який зробив досить багато спостережень про сферичну природу Землі) зауважив, що під час місячних затемнень (коли орбіта Землі поміщає планету точно між Сонцем і Місяцем, породжуючи тінь) тінь на місячній поверхні — кругла. Ця тінь і є Земля, а відкидувана нею тінь прямо вказує на сферичну форму планети.

е., м. Халкіда, о. Евбея, тепер Греція] — класик давньогрецької філософії; перший учений-енциклопедист, який узагальнив і систематизував досягнення античної науки й філософської думки. Заклав основи багатьох природничих і гуманітарних наук; розробив філософський лексикон, заснував філософську школу перипатетиків.

Галілео Галілей — батько сучасної науки

У творах Арістотеля з питань логіки, які дістали загальну назву «Органон», підкреслюється збіг форм мислення з формами буття. Незважаючи на деяку метафізичну обмеженість у висновках з …