Що таке оптові та роздрібні ціни

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, за якою продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна — це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Також ціна відображає корисність товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, силу державного контролю, тощо.
В ринковій економіці ціни виконують основні функції:

Обліково-аналітична функція забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування. Розпо­дільча функція впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві. Стимулююча функція ціни сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів. Регулююча функція здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.
Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток, їх наявність в ціні є обов’язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:

• акцизний збір,
• податок на додану вартість,
• націнки постачальницько-збутових організацій,
• торгівельні надбав­ки або знижки.

1. В залежності від виду продукції виділяють ціни на товари та тарифи. Ціни на товари складають досить розгалужену систему цін на будь-які види продукції, що виробляється та реалізується підприємствами промисловості, будівництва, сільського господарства. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення. Тарифи на послуги – різновид цін, за якими ці послуги здійснюються.

2. В залежності від сфери товарного обігу, що обслуговується, ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні. Закупівельні ціни встановлюються на сільськогосподарську продукцію. За цими цінами здійснюється закупівля продукції у безпосередніх виробників. Оптові (відпускні) ціни встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками. Роздрібні ціни встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

3. В залежності від ролі ринку розрізняють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку. Ціна попиту характеризує таку ціну, яка може бути запропонована покупцем товару на ринку, виходячи з його потреб та фінансових можливостей з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна пропозиції характеризує таку ціну, яка може бути запропонована продавцем товару на ринку, виходячи із рівня витрат на його виготовлення та прибутку, який очікують, з урахуванням стану ринкової кон’юнктури. Ціна ринкової рівноваги характеризує такий її рівень, який повністю зрівноважує пропозицію та попит на ринку, тобто формується при повній відповідності їх обсягів. Ціна угод (договірні) між суб’єктами ринку характеризує конкретний рівень цін, за якими укладаються угоди між продавцем та покупцем товару чи послуги.

4. В залежності від типу ринку виділяються конкурентні та монопольні ціни. Конкурентні ціни встановлюються на товари, що реалізуються в конкретному ринковому середовищі, на якому відсутній ціновий диктат окремих виробників продукції, які займають на ринку монопольне становище. Монопольна ціна характеризує такий їх різновид, який встановлюється суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

5. В залежності від регіону дії розрізняють регіональні (місцеві) та єдині ціни. Регіональні ціни характеризують такі їх види, які диференційовані в окремих регіонах реалізації продукції. Єдині ціни характеризують такі їх види, які не мають регіональної диференціації і встановлюються для всіх регіонів країни однаковими.

6. В залежності від країни реалізації виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни. Внутрішня ціна встановлюється на будь-які види продукції, що реалізуються на внутрішньому ринку країни. Зовнішньоекономічна ціна характеризує такі їх види, за якими продукція реалізується на ринках інших країн.
7. В залежності від порядку відшкодування транспортних витрат на внутрішньому ринку використовують ціни з терміном „франко”.

8. За порядком державного регулювання виділяють ціни, які регулюються і не регулюються. Дані види цін встановлюються державою на продукцію дер­жавних підприємств, деякі ресурси, соціальне значимі товари. Ціну, що регулюється, характеризує її різновид, що підлягає регулюванню державними органами. Це регулювання може здійснюватися на основі економічних або адміністративних методів. Ціна, що не регулюється (або вільна ціна), має вільно встановлюватися на ринку під впливом його кон’єктури при взаємній згоді покупця та продавця товару.

9. За вартістю встановлення ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі. Тверда (фіксована) ціна означає, що вона не може бути змінена в результаті переговорів між покупцем та продавцем товару. Гнучка ціна допускає можливість зміни її рівня в процесі комерційних переговорів між покупцем та продавцем товару в залежності від певних умов реалізації.

10. За періодом дії розрізняють ціни постійні та тимчасові. Постійна ціна встановлюється на певний, заздалегідь визначений термін, впродовж якого вона не підлягає зміненню під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. Тимчасова ціна встановлюється на короткий термін і може змінюватися в залежності від зміни умов виробництва та реалізації товару у часі.

11. За ступенем новизни товару розрізняють ціни на нові товари; товари, які вироблені, і товари, що зняті з виробництва. Такий розподіл цін пов’язаний із особливостями здійснення цінової політики підприємства на різних стадіях життєвого циклу товару.

Виділяють також кошторисні та світові ціни. Кошторисні ціни — ціни та розцінки, які використову­ються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення. Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості то­варів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових ви­робів — цінами провідних фірм світу. У сучасній практиці господарювання застосовуються також рин­кові ціни, які відокремлюються без певної класифікаційної ознаки.
Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють — лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничне допусти­мий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна — це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості. При формуванні гуртової ціни підпри­ємства до собівартості продукції, представленої у формі каль­куляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (для високорентабельних і мо­нопольних підакцизних товарів).
Акцизний збір (Aз) — це непрямий податок, що включається до ціни товарів.
Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання по­слуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нема­теріальні активи для потреб основної діяльності по виготов­ленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість. На Україні встановлена єдина ставка ПДВ, яка має два вираження:

• 20% − включається в ціну товарів, робіт, послуг;
• 16,67% − визначає суму ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг.

де Сп− повна собівартість продукції, грн.
П − прибуток, грн.
Нпід. − надбавки підприємства (за високу якість, за відповідність міжнародним стандартам, тощо), грн.
Аз − акцизний збір, грн.
ПДВ − податок на додану вартість, грн.

де Р% − рентабельність продукції, %.

де Нпід.% − відсоток надбавки підприємства, %.

де Аз% − відсоток акцизного збору, %.

де ПДВ% − відсоток податку на додану вартість (20%), %.
Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу­тової націнки є гуртовою ціною промисловості. Гуртова ціна промисловості часто є вільною ціною підприємства. Постачаль­ницько-збутова націнка включає витрати і прибуток поста­чальницько-збутових організацій.
Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покри­ває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержан­ня прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат­кові послуги тощо.

де Нторг. − сума торгівельної надбавки, грн.
Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов’язані із виробниц­твом і збутом продукції.

Ціноутворення – процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення – формування цін державними органами.
Будь-який підприємець установлює ціну на свій товар і використовує її як засіб досягнення поставлених цілей і один з елементів своєї конкурентної політики. Є два підходи до процесу ринкового ціноутворення: встановлення індивідуальних або єдиних цін. Індивідуальна ціна визначається на договірній основі між продавцем і покупцем, що приводять до узгодження по обидва боки.
Єдина ціна − покупці здобувають товар за однаковою ціною.
За ринкових умов господарювання можуть засто­совуватися різноманітні методи ціноутворення. Варто звер­нути увагу на їхню змістову характеристику.

1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибу­ток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою:
Ц = СВ + П, (10.6)

де СВ — середні витрати (собівартість);
П — величина прибут­ку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибут­ку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді се­редніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру при­бутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.
За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна вста­новлюється з використанням формули:

де Сзч − змінні витрати на одиницю продукції (послуги);
С − постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період;
Пзаг − загальна сума прибутку, яку можна одержати від прода­жу продукції (надання послуги) за той самий період;
N − обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натурально­му вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції й типу ринку (монополія, олігополія).

Цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установ­лення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає вста­новлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон’­юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару по­лягає в тім, що товар передається транспортній організації за умо­ви «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспорт­них витрат.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту ха­рактеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи по­вністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ура­ховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або поза сезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприє­мству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протя­гом року.
Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і таки підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Економічний зміст і функції цін.
2. Якою є мета ціноутворення в умовах ринку?
3. Охарактеризуйте основні види ринкових цін.
4. Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування.
5. В чому полягає суть франкування цін?
6. Назвіть чинники, що впливають на ринкове ціноутворення.
7. Які є методи ціноутворення в умовах ринку?
8. Охарактеризуйте основні стратегії ціноутворення.
9. В чому полягає суть модифікації цін?
10. Проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.

Тестові завдання

1. Обліково-аналітична функція ціни:

1. впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
2. забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
3. сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
4. здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.
1. впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві;
2. забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування;
3. сприяє НТП, оновленню асортименту, раціональному використанню обмежених ресурсів;
4. здійснює збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

3. До складу ціни не входить:

1. податок на прибуток;
2. акцизний збір;
3. торговельні надбавки або знижки;
4. націнки постачальницько-збутових організацій.

4. В залежності від виду продукції:

1. ціни поділяються на закупівельні, оптові та роздрібні;
2. виділяються конкурентні та монопольні ціни;
3. ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі;
4. виділяють ціни на товари та тарифи.

5. В залежності від ролі ринку:

1. виділяють ціни попиту, ціни пропозиції, ціни ринкової рівноваги та ціни угод між суб’єктами ринку;
2. виділяються конкурентні та монопольні ціни;
3. виділяють внутрішні та зовнішньоекономічні ціни;
4. ціни поділяються на тверді (фіксовані) та гнучкі.
1. гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
2. ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни;
3. ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
4. грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.
1. гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції;
2. ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни;
3. ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення;
4. грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку.

8. Гуртова ціна промисловості – це:

1. сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки;
2. сума собівартості продукції, поданої у формі калькуляції, величини прибутку, податку на додану вартість і акцизного збору;
3. ціни, що встановлюються на промислову продукцію підприємствами-виробниками;
4. ціни, що встановлюються на товари, що реалізуються кінцевому споживачеві, як правило, населенню.

9. Роздрібна ціна включає в себе:

1. гуртову ціну і ПДВ;
2. гуртову ціну і акцизний збір;
3. гуртову ціну і торгову надбавку;
4. гуртову ціну, ПДВ, акцизний збір і торгову надбавку.

10 Метод ціноутворення, за яким ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції – це:

1. метод «середні витрати плюс прибуток»;
2. розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку;
3. установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару;
4. метод ціноутворення «за рівнем поточних цін».

Що таке ціна   повний огляд поняття, основні визначення, функції та види цін

Вітаємо вас, друзі! З вами постійний автор бізнес-журналу Едуард Стембольский. Тема нашої сьогоднішньої статті – ціна продукту або послуги.

Матеріал дозволить починаючим підприємцям розібратися в питаннях ціноутворення і зрозуміти, яким чином можна збільшити дохід від діючого підприємства за допомогою зміни цінової політики свого бізнесу.

1. Що таке ціна основні поняття і визначення
2. Світова історія виникнення і розвитку цін
3. Теорія цін сутність, структура, функції
4. Види цін ТОП-7 найпопулярніших видів
   • 1 Вид. За характером обороту
   • Вигляд 2. В залежності від державного регулювання
   • 3 Вид. За способом встановлення і фіксації
   • Вид 4. За способом одержання інформації про рівень ціни
   • Вигляд 5. Залежно від виду ринку
   • 6 Вигляд. З урахуванням фактору часу
   • 7 Вид. За умовами постачання і продажу
5. Ціна і вартість — у чому різниця
6. Висновок

1. Що таке ціна основні поняття і визначення

Для початку дамо економічне визначення нашому поняттю.

Ціна – це сума грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

Це найбільш просте визначення, яке, однак, не відображає питання ціноутворення.

В більш широкому сенсі-це форма визначення цінності благ, що виникає в процесі їх обміну.

В умовах ринку часто вживається наступна формулювання: ціна – це грошове вираження вартості.

Це базова економічна категорія, на якій тримаються обмінні відносини між виробниками і споживачами. У повсякденному житті поняття ціни і вартості, як правило, рівнозначні, але з точки зору економіки, ці два поняття мають різний зміст.

Нижче я поясню різницю між вартістю і ціною, хоча в контексті статті іноді буду вживати обидва терміни як рівнозначні.

Форма вираження цінності буває не тільки грошової, а й натуральної. В розумінні цієї економічної категорії вирішальне значення має момент обміну. Інтенсивність обміну безпосередньо впливає на ціноутворення.

В бізнесі ціна виступає найважливішим інструментом маркетингу. З її допомогою виробники мають можливість порівнювати популярність і якість різних груп продуктів. Грамотний підхід до ціноутворення дозволяє регулювати стабільне зростання доходів компанії.

2. Світова історія виникнення і розвитку цін

Перші визначення поняттю «ціна» дав ще Аристотель у IV столітті до н. е. Він назвав її категорією обміну, яка сприяє зверненню надлишків виробництва.

Пізніше Фома Аквінський визначив це поняття як спосіб відшкодування виробничих витрат.

Думку істориків

Історики вважають, що ціна з’явилася після розкладання первіснообщинного ладу, коли поділ праці призвело до обміну і виникнення універсального грошового еквівалента, який допомагав висловити відносну вартість різних категорій товарів.

Спочатку вартість встановлювалася стихійно і довільно в процесі обміну продуктів спільної праці людей. Ціна лише частково визначала витрати на виробництво товарів приватними землевласниками, ремісниками, рабами, кріпаками.

Самі рабовласники і феодали отримували продукти виробництва у натуральному вигляді як не мають визначеної вартості.

При капіталістичному ладі дане поняття набуває загальний характер. Товарами, що мають свою ціну, стають практично всі продукти праці.

Власну вартість набуває і робоча сила людини. Оцінка витрат праці отримує вираження в заробітній платі. Сюди ж стала належить земля та інша нерухомість, об’єкти мистецтва.

Ціна стає виразом виробничих відносин. Виникає поняття додаткової вартості – неоплаченого праці робітників. Грошове вираження додаткової вартості визначає прибуток власника виробництва.

На стадії формування капіталістичного ладу ціна визначалася виключно витратами на виробництво, потім на неї стали впливати і інші фактори:

• суб’єктивна цінність товару;
• споживчий попит;
• умови конкуренції;
• державний вплив.

Державне регулювання цін – фактор, що дозволяє частково стримувати необмежений зростання доходів власників підприємств.

У загальному сенсі ціноутворення має наступний підхід, який передбачає кілька етапів:

• постановка завдань;
• визначення попиту;
• оцінка витрат;
• аналіз вартісної політики і товарів конкурентів;
• вибір методів ціноутворення;
• встановлення остаточної ціни.

Сьогодні ціна далеко не завжди визначається витратами на виробництво: формуванням вигідною ринкової вартості займаються спеціальні відділи підприємств і організацій.

3. Теорія цін – сутність, структура, функції

Сучасна теорія цін (price theory) визначає на макроекономічному рівні, діючи на споживчий попит і фактори виробництва товарів. Іншими словами, дана дисципліна показує, як ціна продукту впливає на його реалізацію.

Функції ціни в ринковій економіці наступні:

• облікова;
• перерозподільна;
• стимулююча;
• функція балансу попиту та пропозиції.

Будь-які види цін підпорядковуються одній з функцій. У сучасній економіці вартість далеко не завжди визначається якістю продукту або послуги: споживачеві самому доводиться вирішувати питання, чи варто цей товар тих грошей, які за нього просить виробник або розповсюджувач.

Облікова функція дозволяє зіставляти непорівнянні за споживчими характеристиками блага. Наприклад, дозволяє співвіднести вартість години роботи охоронця м’ясопереробного підприємства і ціну на кілограм м’яса.

Лише у вираженні відносної цінності можна визначити макроекономічні показники конкретної фірми.

Перерозподільна функція дозволяє розподіляти створений продукт між економічними сферами, господарськими суб’єктами, дистриб’юторами, географічними регіонами та різними групами населення.

Наочний приклад

Держава штучно підтримує рівень цін на легкові автомобілі, алкоголь та тютюн на рівні, у кілька разів перевищує рівень виробничих витрат.

Прибутку від продажу зазначених товарів використовуються для утримування відносно низькій вартості на продукти першої необхідності (хліб, молоко) або, скажімо, ліки для малозабезпечених верств суспільства.

Офіційна ціна, встановлена державою, частково допомагає регулювати перерозподіл доходів населення.

Стимулююча функція полягає в заохоченні і стримуванні цін на різні сфери виробництва.

Наприклад, для розвитку перспективних і корисних напрямків економіки держава може зняти всі обмеження, що стримують зростання доходу виробника.

Одночасно можуть бути введені жорсткі обмеження тарифів на витратні товари.

Баланс попиту і пропозиції передбачає регулювання певного рівня цін. В умовах класичних ринкових відносин ціна грає роль стихійного регулятора виробництва.

У результаті капітал з однієї галузі переходить в іншу, надмірне виробництво товарів припиняється, вивільняються ресурси для виготовлення дефіцитних продуктів.

Держава і соціальні інститути намагаються вести політику максимальної економії суспільної праці: функція балансування реалізується не лише через стримування росту вартості, але і за допомогою інших важелів впливу – державного фінансування, політики кредитування, підвищення і зниження податків.

4. Види цін – ТОП-7 найпопулярніших видів

Сучасна класифікація поняття підпорядковується безлічі економічних і соціальних критеріїв. Так як ціна стосується і виробництва, і придбання товарів, її показники повинні враховувати інтереси виробників і покупців.

На ціни додатково впливають обставини і умови угоди між продавцем і клієнтом.

В економічній науці використовується безліч різновидів цін, пов’язаних з особливостями купуються і продаються продуктів та умовами їх реалізації. Всі види певним чином пов’язані між собою: зміни в рівні одного типу цін не бувають ізольованими.

Розглянемо найбільш впливові і показові види.

Вид 1. За характером обороту

За характером обороту ціни поділяються на:

Оптова – та, за якою компанії реалізують свою продукцію іншим підприємствам, фірмам по збуту і реалізації товарів.

Оптові партії – це великі партії продукції. Міжнародна торгівля передбачає в основному оптові угоди, які мають свої умови виконання. Закупівельні ціни сільськогосподарської продукції, які встановлюють фермери, які також належать до оптових. У їх склад зазвичай не входять акцизи і ПДВ.

Роздрібна – та, з якою має справу рядовий споживач. Коли ми приходимо в магазин, ми отримуємо товар саме за роздрібною ціною. Існує декілька підвидів роздрібних цін, наприклад, в магазинах, на підприємствах громадського харчування, на послуги в сфері обслуговування.

Вигляд 2. В залежності від державного регулювання

У цій групі ціни поділяються на:

Суть зрозуміла з назви: в першому випадку держава контролює ціни, у другому – вони встановлюються виробником самостійно, відповідно до умов попиту і пропозиції. Органи управління, що регулюють тарифи: уряд, президент, структури федерального і місцевого самоврядування.

Регуляція не завжди жорстка – регульовані ціни поділяються на рекомендовані, порогові, граничні.

3 Вид. За способом встановлення і фіксації

Тверді , рухливі і ковзні ціни фіксуються в контрактах на збут продукції виробником. Вони не змінюються в період усього терміну постачання продукції: у документі так і вказується: «ціна не підлягає зміні».

Рухома ціна також передбачається контрактом. Як правило, вказується відсоток, на який кінцева вартість може бути підвищена або знижена. Рухливі ціни звичайно вказуються на сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими договорами.

Вид 4. За способом одержання інформації про рівень ціни

У залежності від способу отримання інформації про рівні цін останні діляться на публікуються і розрахункові . Публікуються повідомляються в каталогах, довідниках, прейскурантах.

Розрахункові – це середні ціни на продукти, що визначаються після закінчення операційного дня. Вони потрібні для підрахунку маржі – відсотки доходу компанії, що займається реалізацією або розповсюдженням товарів.

Вигляд 5. У залежності від виду ринку

У відповідності з видами ринку ціни поділяються на:

На аукціонах реалізуються певні групи товарів: такі заходи проводяться кілька разів на рік і дозволяють призначити максимально можливу ціну на лот (товар). Вона встановлюється у прямому відповідності між попитом і пропозицією. Аукціонні вартість зазвичай відрізняються від ринкових.

На товарних біржах реалізують сільськогосподарські товари, сировина, кольорові метали, нафтопродукти, зерно. Біржові показники виступають своєрідним орієнтиром для призначення подальших оптових і роздрібних цін.

6 Вигляд. З урахуванням фактора часу

Фактор часу дозволяє диференціювати ціни на:

• сезонні – в залежності від пори року;
• ступінчасті – послідовно знижуються через заздалегідь визначені терміни;
• постійні – з необмеженим терміном дії.

7 Вид. За умовами постачання і продажу

Класифікація цін відповідно з умовами постачання і продажу продукції широко застосовується на внутрішніх, зовнішніх ринках, у практиці міжнародної торгівлі. На формування даного виду впливають транспортні витрати та умови доставки.

У цій групі існують наступні різновиди:

• ціна-нетто , призначувана на місці продажу: фактично, це є сума, сплачена покупцем;
• ціна-брутто : визначається з урахуванням різних умов купівлі-продажу;
• транспортні витрати ( ціна-франко ) – вартість перевезення вантажу постачальником замовнику.

Франкирование часто передбачає єдину вартість перевезень для всіх покупців продукції підприємства, що робить оптові поставки особливо вигідними для максимально віддалених від виробництва споживачів.

5. Ціна і вартість – в чому різниця

Вище я згадав, що ціна є грошовий еквівалент вартості. На формування ціни впливають витрати на виробництво і реалізацію товару плюс надбавка, необхідна для забезпечення стабільної роботи підприємства.

Реальна вартість (собівартість) зазвичай нижче ціни: саме за рахунок різниці виробництво стає рентабельним і здобуває прибуток. Нерідко в залежності від зміни умов праці кардинально змінюється і кінцева вартість товару.

Приклад

Розвиток в останні десятиліття, нових технологій виробництва товарів електронної промисловості призвело до радикального зниження собівартості даних виробів і, як наслідок, різкого падіння цін на них.

На вартість впливають матеріальні виробничі витрати і витрати на заробітну плату працівників підприємства. Таким чином ціноутворення здійснюється з урахуванням всіх витратних факторів. Сюди ж додається рівень передбачуваного доходу. Такий варіант називається методом повних витрат.

Більш наочно процес ціноутворення можна представити за допомогою таблиці (суми вказані в умовних одиницях).

№	Стаття витрат	Сума
1	Сировина (витратні матеріали)	10 000
2	Робітники витрати	1 200
3	Непрямі витрати	4 000
4	Загальна сума витрат	15 200
5	Очікуваний профіт	3 000
6	Очікуваний дохід від продажів	18 200
7	Виробництво в місяць (в одиницях)	1 200
8	Ціна одиниці товару	15, 2

Великі сучасні підприємства застосовують на практиці дещо інший спосіб ціноутворення – метод прямих витрат. Даний варіант передбачає поділ усіх витрат підприємства на постійні і змінні. Прямі витрати плюс маржинальний прибуток (націнка) – це і є ціна продукту.

На завершення нашої теми пропоную вам подивитися короткий цікаве відео по темі від відомої школи навчання підприємництву «Бізнес Молодість».

6. Висновок

Підведемо підсумки! Тепер ви знаєте про ціни і ціноутворення дещо більше. Сподіваємося, що отримані знання будуть вам корисні.

У процесі продажу товарів і послуг ціна є одним з головних складових концепції маркетингу 4P.

Теорія 4Р

У статті я також розповів, чим відрізняється ціна від вартості і навів кілька наочних прикладів.

Гнучко оперуючи підсумкової вартістю, підприємці можуть істотно підвищити прибутковість свого бізнесу і сформувати стійкий попит на товари і послуги.

Якщо вам сподобалася стаття, залишайте свої коментарі і відгуки. Для нашої команди .ru це дуже важливо.

Всього вам найкращого!