Передмова

В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. У Законі України “Господарський кодекс України” сказано, що підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку. Однак процес прийняття відповідальності – одночасно є і процесом прийняття на себе ризику. Отже, здатність і готовність до ризику – якість, що притаманна підприємцю. Місце дисципліни “Економічні і фінансові ризики” у навчальному процесі визначається необхідністю опанувати теоретичні та методологічні основи ідентифікації ризику та управління ним, набуття практичних навичок вимірювання ступеня ризику та вибору способу його зниження.

Метою курсу є формування знань проблем ризику господарської діяльності та вміння вимірювати ступень ризику і вибирати засоби його зниження. Задачі полягають у тому, щоб студенти одержали знання про сутність, поняття економічного ризику, методи його ідентифікації, аналізу та оцінки, а також обґрунтування шляхів мінімізації. Виходячи з цього основні завдання розглядуваної дисципліни такі:

• – усвідомлення необхідності врахування під час господарської діяльності впливу некерованих чинників, принципової неможливості здійснення точних економічних прогнозів, необхідних для прийняття раціональних рішень;
• – вивчення основних методологічних принципів здійснення аналізу та оцінки ризику;
• – набуття навичок самостійного здійснення якісного та кількісного аналізу ризику та його ідентифікації; оцінювання ризику та управління ним, застосовуючи способи його зниження.

Необхідною умовою успішного засвоєння матеріалу з даної дисципліни є попередня підготовка студентів з теорії економіки (макро- і мікроекономіки), основ підприємництва, фінансового аналізу, менеджменту, статистики, математичних дисциплін.

Економічна сутність та значення ризиків

Питання для підготовки

Ключові терміни і поняття

• неокласична теорія ризику

• об’єкт економічного ризику

• суб’єкт економічного ризику

Характеристика поняття “ризик”

Практична підприємницька діяльність в умовах сьогодення нерозривно пов’язана з ризиком. Його неможливо уникнути в жодному з видів ділової активності. Зокрема, він присутній під час прийняття рішень з приводу розміщення грошей у банку, при купівлі акцій та інших цінних паперів, при вкладанні коштів у нове виробництво тощо. Бездіяльність у сфері бізнесу також пов’язана з ризиком невикористаних можливостей.

Вважають, що термін “ризик” – грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa – стрімчак, скеля і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя.

Найбільш розповсюдженим і загальновживаним трактуванням поняття “ризик” є наступне: ризик – це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого існує можливість кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення передбаченого результату, невдачі і відхилення від мети.

Ризик почав досліджуватися в основному у зв’язку з комерційною й управлінською діяльністю, біржовою грою, прибутком і т.д. Дж. М. Кейнс обгрунтував ідею, що у вартість товару повинні входити можливі витрати, викликані непередбаченими обставинами. На його думку в економічному житті доцільно враховувати три основних види ризику:

• • ризик підприємця (позичальника);
• • ризик кредитора (відхилення боржника від сплати боргу);
• • зменшення вартості грошової одиниці.

Теорію ризику Джон Мейнард Кейнс розглядає, як частку вартості пов’язану з можливими витратами які виникають через непередбачувані зміни. Неокласик Альфред Маршал розклав прибуток подібно до класиків, на заробітну плату керівникам, відсоток на капітал і плату за ризик.

вперше наукове, математичне визначення поняття “ризик” було сформульоване понад 200 років тому німецьким математиком Йоганном Ніколаусом Тетенсом (1736-1807) у праці “Вступ до розрахунку життєвої ренти і право її отримання”, виданій ще у 1786р. в Лейпцігу. Цим він започаткував основи нового напряму – ризикології – науки про ризик в економіці, яка знайшла практичне застосування в багатьох сферах економіки. Пізніше теорія проблеми ризику почала розроблятися в рамках класичних ідей Мілля і Сеньора. Вони визначали в структурі прибутку підприємця відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну плату капіталіста і плату за ризик, як відшкодування можливих збитків, пов’язаних з підприємницькою діяльністю.

Нове трактування ризику запропонував американський економіст Френк Найт. Він розглядає ризик не просто як матеріальний збиток, а як наслідок невизначеності прибутку, що і поклало основу сучасної теорії фінансового ризику, яку використали відомі західні економісти Маркевич і Шарпе.

Теоретичні дослідження і практика переконують, що ризик досить широке поняття й загалом є багато трактування поняття “ризик” (табл. 1.1).

Різноманітні підходи до трактування поняття “ризик”

1 небезпека, можливість збитку чи втрат

“можливість небезпеки” чи “дія наудачу в надії на щасливий результат”

ймовірність виникнення збитків чи недоодержання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом

ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи поява додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності

ступінь невизначеності одержання майбутніх чистих доходів

шанс несприятливого результату, небезпека, погроза втрат і ушкоджень

ймовірність втрати цінностей (фінансових, матеріальних товарних ресурсів) в результаті діяльності, якщо обстановка й умови проведення діяльності будуть мінятися в напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками

економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно наявних невизначеності й конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями

сутність ризику полягає в тому, що кожному підприємству постійно загрожує втрата прибутку і платоспроможності при здійсненні господарсько- фінансової діяльності під впливом непередбачених змін внутрішнього середовища

усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами

діяльність, зв’язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення очікуваного результату, невдачі і відхилення від цілі”

атрибут прийняття рішення в ситуації невизначеності

можливість настання певної ситуації, яка може виникнути в будь-якій діяльності і може відхилитись від поставленої мети (призвести до виникнення втрат

або недоотримання прибутку) або залишитись незмінною

ситуаційна характеристика діяльності суб’єкта господарювання, пов’язана зі станом невизначеності

об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка пов’язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає ступінь досягнення очікуваного результату

У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рис. 1.1).

Істотний недолік класичної теорії, на думку її критиків, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактора задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик.

Рис. 1.1. Сутнісна характеристика теорій ризику.

У книзі “Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры)” И. Шумпетер відзначає, що якщо ризики не враховувати при плануванні діяльності підприємства, то вони стають джерелом з одного боку, збитків, а з другого, – прибутків. Можна обрати рішення, що містять менше ризику, але при цьому меншим буде й прибуток, що одержується.

Ризики – обов’язковий атрибут функціонування суб’єктів ринкової економіки. Сама по собі наявність ризику, що супроводжує діяльність того чи іншого ринкового суб’єкта, не є надбанням чи недоліком. Більше того, відсутність ризику, тобто небезпеки настання непередбачених та небажаних для суб’єкта наслідків його дій, як правило, зашкоджує економіці, підриває її динамічність та ефективність. Це пов’язано не тільки з тісним зв’язком між прибутковістю та ризикованістю. Справа в тому, що в умовно “безризиковій” економіці дуже зменшується сфера самореалізації людей, які схильні до підприємництва. Наявність ризику виступає постійним та сильнодіючим фактором руху підприємницької сфери економіки й обумовлює також економічний прогрес у суспільстві.

Говорячи про існування проблеми ризику у вітчизняній економіці, слід зазначити, що у 20-х роках XX ст. в колишньому СРСР було ухвалено ряд законодавчих актів, які містили поняття “виробничо-господарський ризик”. Але вже з середини 30-х років “ризик” було оголошено буржуазним поняттям, явищем капіталістичного господарства, неприйнятним для соціалістичної економіки. Це мало сенс, хоча повністю з цим не можна погодитися в силу таких обставин: в умовах командної економіки існувала невизначеність, зумовлена наявністю експортно-імпортних операцій (місцеві товаровиробники продавали свою продукцію на зовнішньому ринку та купували необхідні товари, стикаючись, таким чином, з зовнішньоекономічними ризиками); завжди був ризик невиконання державних планів, що встановлювалися у наказовому порядку. Характерним для того періоду було існування ситуації, за якої у разі прийняття економічних рішень суб’єктами господарської діяльності останні не несли відповідальності у випадку його реалізації, а перекладали його на суспільство в цілому. Відсутність зацікавленості в результатах економічних рішень і була причиною відсутності ризику як такого. У порівнянні з ринковою економікою у плановій економіці об’єктом ризику виступала держава, що встановлювала і доводила до первинних ланок народного господарства планові завдання, визначала правила та норми, у межах яких відбувалася виробничо-господарська діяльність підприємств.

У Радянському Союзі в 50-ті роки минулого століття здійснювався серйозний розвиток математичного апарату аналізів ризику стосовно теорії планування експерименту в технічних і природничих галузях знань. Перші спроби поновити використання теорії ризику в управлінні діяльністю підприємства в умовах планової економіки відносяться до періоду появи російськомовного видання монографії угорських економістів на чолі з

Т. Бачкай “Господарський ризик і методи його вимірювання”. Ними було продовжено розвиток ідей неокласичної теорії ризику, обгрунтовано необхідність врахування ризику в процесі прийняття господарських рішень навіть у відносно стабільному середовищі планової економіки. Але існування ідеологічних міркувань стримувало подальший розвиток подібних праць.

Зростання на початку 90-х років XX ст. інтересу до проявів ризику в діяльності вітчизняних підприємств пов’язано з проведенням у країнах колишнього СРСР економічної реформи. В умовах демонополізації, приватизації, появи вільного підприємництва, формування ринкового середовища все частіше стали виникати неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату. Стало зрозумілим, що ризикованість є невід’ємною супровідною умовою ринкової економіки. Ризик став однією зі складових успішного бізнесу, на який бізнесмени мають право відповідно до законодавства всіх цивілізованих країн. Перейшовши на шлях ринкових відносин, відповідні поправки до законодавства прийняла й Україна. Підприємницьку діяльність в Україні регулюють чотири основні документи: Конституція, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс і Господарський кодекс. Так, у Цивільному кодексі відзначено, що підприємницькою є самостійна, здійснювана на власний ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг особами. Таким чином, суб’єкт підприємницької діяльності, а узагальнено – особа, що приймає рішення (ОПР), дістала право на ризик. У юридичному розумінні ризик відображає наявність факторів невизначеності в діях ОПР. З погляду права ризик починається там, де закінчується відповідальність за угодою чи на інших підставах.

Особливості ризику в сучасних умовах.

По-перше, ризики набули тотального, загального, глобального характеру. Зміни в економіці одних країн спричиняють певні наслідки для інших країн. Те саме можна сказати про регіони, галузі. Явища глобалізації охопили весь світ.

А. Сміт: “. досягнення навіть нормальної норми прибутку завжди пов’язано з більшим або меншим ризиком”. І. Шумпетер: “. якщо ризики не враховують в господарському плані, тоді вони стають джерелом, з одного боку, збитків, а з іншого – прибутків”.

По-друге, у ризикованих ситуаціях дедалі більше виникає необхідність у одноосібних рішеннях. Підвищується роль особистості у підприємницькій діяльності. Ризик стає формою перевірки особистих властивостей, професійності, здатності правильно орієнтуватися в оточуючому світі. Власне, ризик залучає підприємця в систему природного вибору через гостру конкурентну боротьбу.

По-третє, середовище діяльності людей стає ринковим. Багато факторів, що супроводжують ринкову економіку, таких як конкуренція, кон’юнктура, нестабільність у попиті й цінах та багато чого іншого, призводять до невизначеності і непевності в одержанні кінцевого результату.

По-четверте, ризик дедалі більше перетворюється на товар через розвиток і вдосконалення страхування.

Ризик виникає в умовах ризикової ситуації. Ризикова ситуація – це сукупність умов і обставин, що є причинами ризику.

Ризикову ситуацію супроводжують три одночасних умови:

необхідність вибору альтернативи (відмова від вибору – теж вибір);

можливість оцінити імовірність здійснення вибраних альтернатив.

Створення ризикової ситуації обумовлено наступними чинниками:

• – непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;
• – наявність альтернативних рішень;
• – імовірність виникнення збитків;
• – імовірність одержання додаткового прибутку.

Характеристика ризикової ситуації:

• 1) випадковий характер подій;
• 2) непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;
• 3) наявність альтернативних рішень;
• 4) ймовірність одержання додаткового прибутку;
• 5) ймовірність виникнення збитків.

Економічний ризик – це такий вид ризику, який виникає при будь- яких видах підприємницької діяльності, спрямованих на одержання прибутку і пов’язаних з виробництвом продукції, реалізацією товарів, наданням послуг, виконанням робіт; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також реалізацією науково-технічних проектів. Виключити економічний ризик повністю неможливо. Він існує через об’єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутність повної інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об’єктів і процесів, що аналізуються.

Сутність економічного ризику становлять такі елементи:

• 1) можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася обрана альтернатива;
• 2) імовірність досягнення бажаного результату;
• 3) відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;
• 4) можливість матеріальних, моральних та інших втрат, пов’язаних зі здійсненням обраної в умовах невизначеності альтернативи.

Риси економічного ризику:

Суперечливість як риса економічного ризику виявляється в різних аспектах. Являючи собою різновид діяльності, економічний ризик орієнтований на одержання значимих результатів неординарними новими способами в умовах невизначеності і в ситуації неминучого вибору. Тим самим він дає можливість переборювати консерватизм, догматизм, психологічні бар’єри, що перешкоджають впровадженню нових, перспективних видів діяльності, стереотипи, що виступають гальмом суспільного розвитку, і забезпечує здійснення ініціатив, новаторських ідей, різних експериментів, спрямованих на досягнення успіху. Ця особливість ризику має важливі економічні, політичні і духовно-моральні наслідки, тому що прискорює суспільний і технічний прогрес, впливає на суспільну думку, духовну атмосферу суспільства. З іншого боку, економічний ризик веде до авантюризму, волюнтаризму, суб’єктивізму, до певних соціально- економічних і матеріальних витрат, якщо в умовах неповної інформації, чи в ризиковій ситуації альтернатива вибирається без належного урахування об’єктивних закономірностей розвитку події, стосовно якої приймається рішення.

Суперечлива природа економічного ризику також виявляється в зіткненні об’єктивно існуючих ризикованих дій і суб’єктивною оцінкою. Так, один підприємець, який робить вибір, здійснює певні дії, може вважати їх ризикованими, а інші люди їх можуть розцінювати як обережні, позбавлені всякого ризику, і навпаки.

Альтернативність пов’язана з тим, що вона припускає необхідність вибору з двох чи декількох можливих варіантів рішень, дій. Альтернативами прийнято називати варіанти дій (стратегій, проектів).

американський менеджер Лі Яккока розповідав, як його шеф у “Форд моторе компані” – Роберт Макнамара наголошував, що “. ніколи не приймає серйозного рішення, не маючи за душею, принаймні, двох його варіантів “.

Відсутність можливості вибору знімає питання про наявність економічного ризику. Там, де немає вибору, не виникає ризикова ситуація і, отже, не буде ризику.

Альтернативи бувають незалежними і залежними. Незалежними є ті альтернативи, будь-які дії з якими (вилучення з розряду, виділення в якості кращої) не впливають на якість інших альтернатив. Якщо альтернативи залежні, то оцінка одних з їх множини впливає на якість інших. Виділяються різні типи залежності альтернатив. Найбільш простою та очевидною є безпосередня групова залежність: якщо вирішено розглядати хоча б одну альтернативу з групи, то необхідно розглядати й усю групу. Так, зокрема, при плануванні розвитку міста рішення щодо збереження історичного центру тягне за собою необхідність розгляду всіх варіантів його реалізації.

Залежно від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різний ступінь складності і зважується різними способами. Якщо в простих ситуаціях вибір здійснюється, як правило, на засадах минулого досвіду й інтуїції підприємця, то в складних ситуаціях необхідно додатково використовувати спеціальні методи і методики.

Невизначеність виступає джерелом виникнення економічного ризику. Відзначимо, що ризик є одним із засобів зняття невизначеності, що виникає через невірогідність інформації і відсутність однозначності. Акцентувати увагу на цій властивості ризику важливо у зв’язку з тим, що оптимізувати на практиці процеси управління і регулювання, ігноруючи об’єктивні та суб’єктивні джерела невизначеності, безперспективно. Причому йдеться не про те, щоб знайти засіб, який дозволяє цілком позбутися впливу факторів невизначеності (що практично, мабуть, нездійсненне), а про необхідність урахування ризику з метою вибору раціональних альтернатив.

Об’єкт економічного ризику – керована економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.

Суб’єкт економічного ризику – підприємець, керівник або колектив, які зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику і мають компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Джерела економічного ризику:

спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха;

наявність різних тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів;

імовірний характер науково-технічного прогресу;

неповнота і невірогідність інформації про об’єкт, явище;

обмеженість і недостатність ресурсів;

неможливість однозначного пізнання об’єкта, процесу, явища;

відносна обмеженість свідомості діяльності підприємця, розбіжності в соціально-психологічних установках, оцінках, стереотипах поведінки;

незбалансованість основних компонентів господарського механізму.

Зміст ризику як економічної категорії зумовлює його основні Лункий’. що виконуються в процесі підприємницької діяльності:

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку – коли властивість ризикувати – один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб’єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.

Захисна функція полягає в наступному. Мається на увазі, що для підприємця ризик – природний стан, тому нормальним повинне бути й терпиме ставлення оточуючих до невдач. Ініціативним, заповзятливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.

Захисна функція ризику має також два аспекти:

У першому випадку йдеться про те, що вже на ранніх стадіях розвитку цивілізації люди стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків.

У сучасних умовах така передбачуваність проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків. Таким чином сама природа ризику спонукає суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої події.

Аналітична функція ризику зв’язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв’язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані.

Види ризику

В науковій літературі виокремлюють дуже багато видів ризиків. Існує низка підходів до їхньої класифікації. Складність класифікації економічних ризиків полягає в їхньому різноманітті.

Насамперед, треба розрізняти:

• • ризики, пов’язані з господарською діяльністю;
• • ризики, пов’язані з особистими якостями особи, що приймає рішення;
• • ризики, пов’язані з недоліками інформації про стан зовнішнього середовища.

Виокремлюють такі критерії визначення ризиків:

• – за змістом і сутністю: ринковий ризик, інституціональний ризик, структурний ризик, складний ризик, високий ризик, системний ризик, несистематичний або спорадичний ризик, специфічний ризик, ризик асиметричної інформації, прогнозований (передбачуваний) ризик, ризик системної несумісності, операційні ризики, ендогенні ризики, екзогенні ризики тощо;
• – за характером і спрямованістю: економічний ризик, фінансовий ризик, технологічний ризик, соціальний, кон’юнктурний ризик, виробничо- господарський ризик, підприємницький ризик, комерційний ризик, інвестиційний ризик, інноваційний ризик, модернізаційний ризик, ризик ліквідності тощо;

Фінансовий ризик – ризик пов’язаний з фінансовою діяльністю. Виникає при здійсненні фінансових угод (в ролі товару виступає капітал, цінні папери, валюта).

Підприємницький – це ризик який виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку та пов’язаної з виробництвом продукції, товарів, послуг, комерцією, фінансовими операціями, здійсненням різних проектів.

Причини виникнення підприємницького ризику:

непередбачені зміни в зовнішньому середовищі, що відображаються або можуть відбитися на діяльності ринкового суб’єкта (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально- політичній ситуації і т.п.);

зміни відносин підприємства з її контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і її контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, подовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна орієнтації партнерів, зміни в умовах переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між учасниками ринку і т.п.), що спричинить за собою зміни досягнутих раніше домовленостей, або відмовлення від них;

зміни, що проходять всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників фірми запланованим виробничим завданням, раптовим вихід з ладу основних виробничих фондів і т.п.);

зміни, що проходять унаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміни відносини до ручної праці після виникнення машинного).

Господарський – ризик пов’язаний з господарською діяльністю, орієнтованою на одержання прибутку на основі задоволення потреб і запитів покупців відповідно до вимог ринку.

У практичній діяльності господарські ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактору господарського ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Господарський ризик у підприємницькій діяльності можна поділити на види:

ризик втрати майна в результаті стихійних лих;

ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, який нанесено навколишньому середовищу;

ризик, що пов’язаний з реалізацією продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках;

технічний ризик, який зв’язаний з експлуатацією обладнання, будівельно-монтажних споруджень тощо;

комерційні ризики, що викликані недопоставкою продукції, невиконанням фінансових зобов’язань;

валютний ризик, що зв’язаний з розширенням сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Комерційний – ризик пов’язаний з комерційною діяльністю.

Основні причини виникнення комерційного ризику: зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту (потреб) на товар, реалізований підприємством, витиснення його конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж;

підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

непередбачене зниження обсягів закупівель у порівнянні з наміченими, що зменшує масштаб всієї операції й збільшує витрати на одиницю об’єму реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат); втрати товару;

втрати якості товару в процесі обертання (транспортування, зберігання), що приводить до зниження його ціни;

підвищення витрат обертання в порівнянні з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відрахувань, що приводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик містить у собі такі різновиди:

ризики, що пов’язані з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризики, що пов’язані з транспортуванням товару (транспортний);

ризики, що пов’язані з прийманням товару (послуг) покупцем;

ризики, що пов’язані з платоспроможністю покупця;

ризики, що пов’язані з форс-мажорними обставинами.

Інвестииійний – втрати при вкладання грошей в проекти. Інвестиційні ризики поділяють на:

• • ризик втраченої вигоди – це ризик настання побічних фінансових збитків у результаті нездійснення якогось заходу;
• • ризик зниження прибутковості – це ризик, який може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів з портфельних інвестицій, з внесків і кредитів.

В залежності від можливого результату ризики можна розділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного чи нульового результату. До них належать: природні (пов’язані з проявом стихійних сил природи), екологічні (пов’язані із забрудненням навколишнього середовища), політичні (пов’язані з політичною ситуацією і країні і діяльністю держави), транспортні (зв’язані з перевезеннями вантажів транспортом) і частина комерційних ризиків.

Спекулятивні ризики полягають у можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. До них належать фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

• За сферою виникнення виокремлюють ризики:

Зовнішні – пов’язані зі спричиненням збитків і неотриманням підприємцем очікуваного прибутку внаслідок порушення своїх зобов’язань контрагентами підприємця або через інші обставини, які не залежать від нього.

Зовнішні ризики поділяють на:

• • природні (ризик стихійних лих і екологічні ризики);
• • загальноекономічні (ризик зміни економічної ситуації, ризик несприятливої кон’юнктури ринку, податкові ризики, ризик посилення конкуренції і галузевий ризик);
• • політичні (ризик націоналізації й експропріації, ризик розриву контракту, ризик воєнних дій і цивільних заворушень);
• • фінансові ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей; Внутрішні залежать від здатності підприємця організовувати виробництво і збут продукції, або це діяльність самого підприємства і його контрактної аудиторії.

Політичний ризик це можливість виникнення збитків чи скорочення обсягу прибутку внаслідок державної політики. Передбачає наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни. Цей вид ризику належить до системних ризиків, оскільки суб’єкти підприємницької діяльності не можуть безпосередньо впливати на них для мінімізації втрат у випадку їх реалізації. Але підприємства повинні завжди враховувати політичні ризики у своїй діяльності. Реалізація політичного ризику може бути спричинена здійсненням певних подій політичного характеру:

• • військові події, виникнення локальних конфліктів, здійснення революцій, переворотів тощо;
• • загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів (референдумів, виборів);
• • зміни в політичному курсі, що проводиться державою (наприклад, націоналізація, відмова нового уряду виконувати зобов’язання, прийняті на себе попереднім, тощо);
• • зміни геополітичної ситуації (наприклад, введення ембарго (заборони) на відносини з виробниками певних країн, так само як і світового співтовариства стосовно фірм даної країни).

Політичні ризики умовно можна розподілити також на країнний, регіональний, міжнародний.

Визначити ступінь політичного ризику можна за спеціально розробленими методиками. Більшість міжнародних організацій користується власними методиками. Особливо цікавою є система оцінювання ступеня політичного ризику, розроблена спеціалістами Всесвітнього банку, подана в Додатку 1. Наведена методика може бути використана передусім тими інвесторами, котрі спроможні вкладати фінансові кошти за межами своєї країни (як правило, це стосується міжнародних фінансових організацій).

спроби врахування політичного ризику, зумовленого діями окремих державних діячів чи урядів, відносяться ще до XIX ст. Зокрема, відомий банкір Ротшильд так організовував систему інформації про політичні події, що отримував повідомлення про них на кілька днів раніше, ніж уряд;

про важливість врахування політичного ризику в підприємницькій діяльності свідчить і те, що для аналізу й оцінювання політичного ризику створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах нараховується понад 500 таких центрів.

По внутрішніх ризиків належать:

• • виробничі (ризики зниження продуктивності праці, втрати робочого часу, перевитрати або відсутність матеріалів);
• • технічні (ризики при впровадження нових технологій, або збоїв і виходу з ладу устаткування);
• • комерційні;
• • інвестиційні.
• • За спільністю виокремлюють ризики:

специфічні (банківські, виробничі).

• За рівнем прийняття рішень виокремлюють ризики:

• За тривалістю дії розрізняють ризики:

короткочасні (транспортний, неплатіж по конкретній угоді); постійні (ризик стихійних лих у певному районі, правовий у певній країні).

мінімальний, середній, оптимальний, максимальний або припустимий;

• За ступенем правомірності виокремлюють ризики:

• За можливістю страхування:

стохастичний (в умовах невизначеності);

конкурентний (в умовах конфлікту).

пожежі, збої комп’ютерів, стихійні лиха, інфляція й т.д.

психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, медико-біологічний, комбінований.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю та ризику, пов’язаному з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде врозріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені в законах, активній реакції протестувальників від цих груп. Даний вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоду торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносини фірми з органами державної влади (неможливість отримання державного замовлення (контракту), отримання субсидій, податкових пільг тощо). Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому (страйки, невиходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства тощо). Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства зі зв’язків із громадськістю – значно знизити ступінь Їхнього впливу. Окремий прояв соціальних ризиків являють собою ризики, пов’язані із захворюванням, смертю окремого працівника (в основному це стосується тієї частини персоналу, що є носієм ноу-хау даної фірми або займає ключові позиції в управлінні); недбальством, нечесністю та безвідповідальністю будь- якого учасника бізнесу. Управління цими ризиками значно ускладнено через труднощі щодо прогнозування їх виникнення. Як окремий випадок соціальних ризиків можна розглядати й демографічні ризики, специфіка яких полягає в тому, що вони можуть спричинити виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків, пов’язаних із реалізацією продукції).

•За об’єктивністю існують ризики:

з суб’єктивною ймовірністю;

з суб’єктивно – об’єктивною ймовірністю.

• За часом прийняття рішень розрізняють ризики:

• За ступенем системності:

несистемні (унікальні) ризики – ризики, що не властиві даній системі та ступінь їх впливу може бути зведено до можливого мінімуму (нуля) (наприклад, ступінь впливу ризику на результати діяльності підприємства може бути знижено за допомогою виробничої або фінансової диверсифікації);

системні ризики – ризики, наявність яких зумовлена самою системою, та ступінь їх впливу не може бути знижений.

Системні ризики обов’язково існують в економіці та є атрибутом діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Ці ризики можна передбачити й оцінити, але знизити їх ступінь не можливо. З погляду теорії ефективного управління фірмою дана група ризиків є тією максимальною кількістю ризиків, перевищення якої означатиме зниження ефективної діяльності організації. Але через ряд обмежень як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру (ресурсні обмеження, суб’єктивність використаної для впорядкування прогнозів інформації, тощо), досягти того, щоб підприємство в своїй діяльності стикалося тільки з цими ризиками, не завжди можливо. Тому у більшості випадків підприємства беруть на себе всю групу системних ризиків плюс незначну частину унікальних ризиків.

• За адекватністю часу ухвалення рішення про реагування на реалізовані ризики:

ризики попереджувальної групи – ризики, що враховані під час складання планів розвитку підприємства, тобто до моменту їх появи; при цьому розроблена стратегії• дій підприємства у випадку виникнення ризиків;

поточні ризики – непередбачені ризики; у випадку виникнення цих ризиків, унаслідок не розробленої стратегії дій підприємства суб’єкт господарювання реагує на них у момент їх виникнення (на перших стадіях);

запізнілі ризики – ризики, що не були передбачені підприємством під час планування; стратегія дій підприємства у такому випадку розробляється вже після їх виникнення.

• За ступенем впливу на діяльність суб’єкта господарювання під час реалізації ризику:

негативний ризик – ризик, реалізація якого спричинює програш суб’єкта господарювання;

нульовий ризик – ризик, що характеризується відсутністю впливу на суб’єкта господарювання;

позитивний ризик – ризик, реалізація якого спричинює виграш для суб’єкта господарювання.

Іноді ризик, реалізований для одного суб’єкта з негативним або нульовим результатом, є вигідним для іншого суб’єкта (наприклад, реалізація ризику у фірм-конкурентів тощо).

• За ступенем обгрунтованості прийняття ризику:

обгрунтовані ризики (раціональні) – ризики, які підприємство вирішує взяти на себе після проведення аналітичної оцінки прогнозованих результатів і можливих витрат; при цьому їх вплив на діяльність підприємства буде мінімальним.

частково обгрунтовані (нераціональні) – ризики, що бере або передбачає взяти підприємство за умови рівності результатів і витрат; імовірність появи несприятливої події настільки велика, що у випадку її появи суб’єкт господарювання може дістати нульовий ефект;

авантюрні ризики – ризики, в результаті реалізації яких має місце висока ймовірність недосягнення запланованих результатів; суб’єкт господарювання, що бере авантюрний ризик, діє без урахування реальних сил, умов і можливостей, розраховуючи на випадковий успіх.

* За кількістю осіб, шо приймають рішення розрізняють ризик:

• За причинами виникнення:

ризик, викликаний непевністю майбутнього, характерною для функціонування всіх суб’єктів ринку, і як наслідок – складністю в прогнозуванні їхніх дій (непевність майбутнього може бути викликана невизначеністю як у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його найближчого оточення (наприклад, партнерів), так і навколишнього середовища, наприклад, економіки країни в цілому);

ризик, викликаний нестачею інформації для прийняття рішень, що пов’язана з об’єктивною неможливістю врахування і розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;

ризик, викликаний особистими суб’єктивними чинниками групи, що аналізує ризик (власним розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, необхідного для якісного і всебічного аналізу, та наданим для цієї процедури часом).

• За рівнем виникнення:

ризики мікрорівня виникають на підприємстві або в приватних осіб; ризики галузевого походження – виникають у групи підприємств однієї галузі та чинять вплив на всю галузь;

ризики міжгалузевого походження – виникають через наявність взаємовпливу та взаємозалежності окремих галузей і сфер економічної діяльності;

регіональні ризики – виникають через наявність специфіки розвитку й управління окремими регіонами всередині країни;

державні ризики – виникають на макрорівні і впливають на всіх суб’єктів господарювання даної країни;

глобальні (міжнародні, всесвітні) ризики – виникають в економіці кількох країн чи світового співтовариства в цілому, впливаючи при цьому на діяльність суб’єктів господарювання.

• За загрозою сталості втрат:

Статичні ризики – це ризики, пов’язані зі скороченням реальних активів внаслідок втрати частки власності, а також із скороченням доходу через недієздатність організації. Статичні ризики завжди несуть у собі втрати.

Статичні ризики поділяються на такі групи:

ймовірні втрати внаслідок негативного впливу на активи фірми стихійних лих;

ймовірні втрати внаслідок злочинних дій;

ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької фірми законодавства;

втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових працівників фірми або основного власника підприємницької фірми.

Динамічний ризик – це ризик, пов’язаний з непередбачуваними (недетермінованими) змінами вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачуваними зсувами у ринкових чи політичних реаліях. Динамічний ризик несе в собі або втрати, або прибуток: різні види політичних ризиків, економічних ризиків, галузевих ризиків

Виробничий ризик – це ймовірність збитків чи додаткових витрат, пов’язаних із перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низькою якістю сировини чи роботи персоналу і т.п.

До основних причин виробничого ризику відносяться:

зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції;

збільшення матеріальних витрат через перевитрату;

зростання фонду оплати праці;

перебої з паливом і електроенергією; фізичний і моральний знос устаткування.

Виокремлюють такі групи виробничих ризиків:

• – технічні ризики;
• – безпосередньо виробничі ризики;
• – транспортні ризики;
• – реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні).

Технічні ризики базуються на тому, що в процесі проведення цих робіт завжди існує ймовірність недосягнення бажаних (раніше запланованих) результатів (імовірність утрат). Ця група ризиків може бути зумовлена як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками До об’єктивних факторів, що впливають на можливі втрати під час проведення НДДКР, належать ті чинники, рішення яких – в компетенції фірми (проблеми з фінансуванням лабораторних досліджень, застаріле устаткування для проведення дослідів). Суб’єктивні чинники виникнення технічного ризику зумовлені факторами, не залежними від підприємства, а саме:

• – отримання негативних результатів після проведення науково- дослідних робіт, запланованих і профінансованих зацікавленою фірмою;
• – недосягнення попередньо запланованих технічних параметрів у ході проведення конструкторських і технологічних розробок інновацій;
• – випередження отриманими результатами техніко-технологічних можливостей виробництва (разом із рівнем підготовки та перепідготовки кадрів), необхідних для їх освоєння;
• – випередження отриманими результатами техніко-технологічних можливостей прогнозованих споживачів нових продуктів;
• – виникнення, у разі використання нових технологій і продуктів, побічних або відкладених на майбутнє проявів проблем, які не можуть бути розв’язані внаслідок недостатнього сучасного рівня розвитку науки та техніки (наприклад, проблема взаємодії навколишнього природного середовища та людини).

Безпосередньо виробничі ризики як основна група ризиків включає такі види:

• – ризики, що виникають у процесі розробки стратегії підприємства;
• – постачальницькі ризики;
• – ризики порушення планових строків;
• – ризики конфліктів з інтересами підтримки поточної діяльності фірми й інших її напрямів.

Класифікація видів виробничих ризиків і причини їх виникнення представлено в Додатках 2, 3, 4.

Реалізаційний (комерційний. маркетинговий) ризик – це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених чи куплених підприємцем.

Деякі з основних причин комерційного ризику:

• • зниження обсягів реалізації внаслідок зниження попиту або витіснення даного товару конкуруючими товарами (замінниками) або запровадження обмежень на продаж даного товару тощо;
• • підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;
• • втрата частки товару;
• • погіршення якості товару в процесі зберігання чи транспортування, що спричиняє зниження його ціни;
• • підвищення затрат обертання коштів внаслідок сплати штрафів, відрахувань, стягнень, що спричиняє зниження прибутків тощо.

Реалізаційні ризики поділяються на:

Майнові ризики – це ризики, пов’язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної й технологічної систем і т. п.

Торгові ризики являють собою ризики, пов’язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару і т.п.

За джерелом виникнення можна виокремити такі види реалізаційних ризиків:

• – безпосередньо реалізаційні ризики – виникають безпосередньо на етапі збуту продукції (послуг), виробленої підприємством (Додаток 5);
• – ризики взаємодії з контрагентами та партнерами в процесі організації продажу продукції (послуг) – зумовлені тим, що в більшості випадків підприємство не займається безпосередньо просуванням товару до споживачів, а використовує послуги багатьох посередницьких організацій (оптові покупці, рекламні фірми) (Додаток 6);
• – ризики непередбаченої конкуренції – зумовлені наявністю невизначеності, яка існує на ринку щодо розробки стратегії поведінки ринкових суб’єктів (Додаток 7).

Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів (Додаток 9). До групи інвестиційних ризиків відноситься, наприклад, кредитний ризик і відсотковий. Ризики інвестування виокремлюють залежно від сфери прояву (економічні, політичні, соціальні, екологічні тощо), за формами інвестування (ризик реального інвестування, ризик фінансового інвестування), залежно від джерел виникнення (систематичний, який завжди присутній в інвестиційних проектах і не залежить від конкретної ситуації та несистематичний, який пов’язаний з функціонуванням конкретного інвестиційного проекту (рис. 1.1).

Крім того, інвестиційним ризиком є:

власне інвестиційний ризик – це ймовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг) внаслідок несприятливих факторів ринку.

Інноваційний ризик – це імовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку.

Інноваційний ризик виникає за таких умов:

при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги в порівнянні з уже тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасовий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику – можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;

при створенні нового товару (послуги) на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв’язку з використанням старого обладнання;

при виробництві нового товару (послуги) за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги); неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі.

Класифікацію та причини виникнення решти двох видів ризиків, представлених на рис. 1, подано в Додатках 10, 11.

Ринковий ризик включає такі підвиди ризиків, пов’язані з внутрішнім і зовнішнім ринком: ризик у визначенні структури й обсягів виробництва, нових і старих виробів; ризик, пов’язаний з цінами і запитами, тобто з можливістю покриття за допомогою платоспроможного попиту витрат щодо задоволення у виробах, які реалізуються за визначеними цінами.

Екологічний ризик – ризик завдання збитку навколишньому природному середовищу. Відповідно до ДОСТУ це ймовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на природне довкілля, котрі спричинять необоротну деградацію екосистеми, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу від запланованої діяльності, що випливає з екологічної оцінки несприятливих (або небезпечних) природних процесів і явищ, оптимізації використання природних ресурсів.

Рис. 1.1. Форми інвестиційного ризику

Науковці й практики також розглядають екологічний ризик як ймовірність ушкоджень або руйнувань екологічних об’єктів внаслідок змін у навколишньому середовищі. Виникнути екологічний ризик може як в процесі будівництва та експлуатації об’єкта, так і в якості складової інвестиційного чи виробничого ризику. Екологічні ризики, що зумовлюються антропогенною діяльністю людини, відрізняються від природних (викликаних стихійними лихами) причинами виникнення.

Необхідність виявлення й врахування екологічного ризику в практичній діяльності зумовлюється такими факторами: 1) екологічний ризик існує на будь-яких територіях; 2) екологічний ризик потрібно враховувати на всіх рівнях – від локального до глобального; 3) розрахунок екологічного ризику повинен бути багатоваріантним і ймовірнісним, оскільки межі впливу різних факторів невідомі; 4) потрібно оцінювати потенційний і фактичний екологічний ризик (не лише для нормальних умов функціонування виробництва, а й на випадок аварій); 5) ризики для природного середовища та здоров’я людини розглядають як окремо, так і взаємопов’язано.

У світовій та вітчизняній ризикології виокремлюють низку особливостей екологічних ризиків:

• – необхідність врахування вимог екологічного законодавства в процесі виявлення та оцінки даного виду ризиків;
• – всеосяжність наслідків, які впливають не лише на майно підприємства чи організації, а й на людей, тваринний і рослинний світ (кислотні дощі, парниковий ефект тощо);
• – ймовірність спричинення прямих і непрямих наслідків;
• – наявність граничних значень забруднення, після досягнення яких можливе настання катастрофічних наслідків;
• – висока капіталомісткість заходів і тривалі терміни їхньої реалізації;
• – неефективність окремих заходів у короткострокових періодах, можливість настання ефекту від їхньої реалізації в інших галузях економіки чи в інших регіонах.

Окрім властивостей екологічних ризиків виокремлюють також їх види. Зокрема до основних видів екологічних ризиків відносяться природно- екологічний, еколого-політичний, еклого-нормативний, соціально- екологічний, еколого-днмографічний, еколого-економічний ризики.

Адміністративно-законодавчі ризики – ризики, що чинять вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають унаслідок адміністративних і законодавчих змін. Джерела даної групи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, із зовнішніми включно; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, створюваної підприємством; імовірність виникнення конфліктів підприємства із законодавством.

Для підвищення ефективності процесу управління ризиками доцільним є поділ групи ризиків, що виникають унаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності, на підгрупи, коротку характеристику яких подано в Додатку 12.

Окремо виділяють транспортний ризик. Транспортні ризики присутні практично в усіх видах і на всіх етапах підприємницької діяльності, що й зумовлює необхідність відокремлення їх у самостійну групу. Існує досить велика кількість ознак, за якими можна класифікувати транспортні ризики. Зазвичай їх розподіляють на чотири групи (E, F, С і D) згідно з міжнародним стандартом їх класифікації за відповідальністю.

класифікація транспортного ризику вперше була здійснена Міжнародною торговельною палатою в Парижі у 1919 р. й уніфікована у 1936 р.

Група Е включає ситуацію, коли постачальник (продавець) тримає товар на власних складах (Ex Works). Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і ризиків:

FCA означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в домовленому місці;

FAS означає, що відповідальність ризику за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту;

FOB означає, що продавець знімає із себе відповідальність після відвантаження товару.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець укладають з покупцем договір на транспортування, але не приймають на себе ніякого ризику. Це такі конкретні ситуації:

CFK – продавець оплачує вартість транспортування до місця перебування, але ризик і відповідальність за схоронність товару і додаткові витрати бере на себе покупець;

СІ – крім обов’язків, як у випадку СРК, продавець забезпечує й оплачує страховку ризиків під час транспортування;

СРТ – продавець і покупець поділяють між собою ризики й відповідальність. У визначений момент (якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком переходять від продавця до покупця;

СІР – ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує й оплачує вартість страховки товару.

Остання група термінів D означає, що всі, транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться наступні конкретні ситуації:

DA – продавець приймає на себе ризики до певного державного кордону, а далі ризики приймає на себе покупець;

DE – передача ризиків продавцем покупцю проходить на борті судна;

DE – передача ризиків відбувається в момент перебування товару в порт (Додаток 13).

Наявність міжнародного стандарту класифікації транспортних ризиків не означає, що завдяки укладанню договору (контракту) між продавцем і покупцем ризики розподіляються за одним із можливих сценаріїв, описаних у даному класифікаторі. Транспортні ризики тісно пов’язані з постачальницькими та збутовими ризиками, через те що можуть стати їх джерелом. Ступінь транспортних ризиків може бути значно знижено за правильного вибору перевізника залежно від специфіки транспортного товару. Рівень транспортних ризиків значною мірою залежить від імовірності виникнення форс-мажорних обставин у тих регіонах, у які (або через які) перевозиться товар.

Розрізняють ризики зовнішньоекономічної діяльності, струтура яких велика та налічує, за висновками сучасних теоретиків ризику, близько 150 видів. Основними з них є:

• – країнні ризики, пов’язані з особливостями країни-партнера (політичні ризики: ризик націоналізації та експропріації; ризик трансферту, пов’язаний з обмеженнями на конвертування національної валюти; ризик розриву контракту через дії країни, в якій перебуває контрагент; ризик воєнних дій і громадянських заворушень; макроекономічні ризики, пов’язані з платоспроможністю країни-дебітора);
• – ризики вибору й надійності партнера;
• – маркетингові ризики, пов’язані з можливістю просування товарів на іноземні ринки збуту;
• – транспортні ризики (регламентуються “Міжнародними комерційними умовами” – “Інкотермс”; ці ризики ми вже розглянули докладно);
• – комерційні ризики, що виникають у процесі реалізації товарів і послуг (ризик відмови реєстрації товару у країні ввезення, ризик упущеної вигоди, ризик прямих фінансових втрат тощо); ступінь можливості виникнення комерційних ризиків становить близько 20 % решти ризиків і залежить від кожної конкретної ситуації;
• – митні ризики (ризики, пов’язані з несвоєчасною сертифікацією товарів; ризики неправильного розрахунку митних платежів, акцизів, ПДВ тощо; ризики недотримання вимог щодо заповнення документів ЗЕД).

Операційні ризики аграрного підприємства:

Виробничі ризики: не дотримання аграрних технологій внаслідок незабезпеченості технікою, засобами захисту рослин, мінеральними

добривами, кваліфікованим персоналом, не виконання технологій вирощування сільськогосподарської продукції.

Природно-кліматичні ризики: вимерзання, льодова кірка, випрівання, вимокання, випирання, град, буря, ураган, злива, карантинні шкідники, засуха, хвороби, пожежа, блискавка, землетрус, зневоднення на полях.

Ризик зменшення родючості ґрунтів: зменшення родючості ґрунтів внаслідок невиконання технологій вирощування рослинницької продукції, надмірного або недостатнього внесення мінеральних або органічних добрив, недотримання сівозмін, вирощування культур, які виснажують ґрунти.

Аграрні ризики можна класифікувати за масштабом впливу, за наслідками, за впливом на етапи сільськогосподарського виробництва.

За впливом на етапи сільськогосподарської діяльності:

• – ризики, що можуть негативно вплинути на отримання сільськогосподарської продукції запланованої кількості та якості – ризики виробничої діяльності;
• – ризики, що можуть мати негативний вплив на отримання фінансового результату діяльності підприємства – ринкові ризики.

Ринкові ризики в аграрній сЛеоі:

• – маркетингові ризики – відсутність необхідної ринкової та транспортної інфраструктури, значне збільшення собівартості, викликане високими маркетинговими витратами, упаковка;
• – цінові ризики – імовірність продажу виробленої продукції за ціною, яка не гарантує прибуток внаслідок продажу продукції в період її найбільшої кількості на ринку, сезонність продажу продукції;
• – фінансові ризики – доступність до фінансово-кредитних ресурсів, валютний ризик, дорогий капітал, високі відсотки кредитів, операційне, боргове забезпечення.
• – юридичні ризики – майнові ризики, контрактні ризики;
• – інституційні ризики – закони та розпорядження уряду, місцевих органів влади, ситуація на світовому ринку сільськогосподарської продукції, регуляторна політика, непослідовність та суперечливість державної політики в аграрній галузі;
• – інформаційні ризики – доступність інформації відносно кон’юнктури ринку, стан інформаційної інфраструктури, відсутність інформації про бізнес-середовище;
• – ризики персоналу – кваліфікація та мотивація спеціалістів, їх адаптованість до умов ринкового середовища, рівень управління персоналом на підприємстві.

Властивості аграрних ризиків:

• • протидія ризиків – в ринковій економіці ціновий ризик та ризик низького врожаю протидіють один одному. Так, у 2002 році за високого показника збору зернових (39 млн т) збиток сільського господарства склав 338 млн грн, а у 2003 році, коли внаслідок впливу стихії валовий збір зернових становив, на 49% менше, прибуток у сільському господарстві склав 270 млн грн;
• • системність ризиків – природо-кліматичні умови можуть одночасно впливати на велику кількість сільськогосподарських підприємств;
• • інерційність – ризики, які безпосередньо діють на певну галузь (рослинництво або тваринництво), через певний проміжок часу впливають на все сільське господарство. Коли у 2003 році через вплив стихійних явищ різко зменшився врожай зернових культур, це визвало подорожчання кормів і скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин. Треба відмітити, що дане твердження справедливе лише для системних ризиків;
• • взаємозалежність – різкі коливання обсягів виробництв-a зерна (виробничі ризики) створюють нестабільність його пропозиції на ринку (маркетингові ризики), а нестабільність пропозиції тягне за собою посилення впливу цінових ризиків.

Представлена класифікація становить практичний інтерес для організації й управління підприємством в умовах ринкової економіки. Ризики є невід’ємною та беззаперечною частиною господарської діяльності підприємства. Тому результативність дій підприємця, подолання невпевненості у майбутніх результатах залежать насамперед від можливості та вміння правильно оцінити ступінь ризикованості запланованих операцій та вжити необхідних заходів.